📝Із мемуарів схіархімандрита Діонісія (Лукича), якому я вдячний за науку, якої дотримуюсь від написання своєї найпершої служби ✍🏻

❓Вопрос: Владыка Афанасий (Сахаров) в одном из выпусков «Богослужебных указаний» пишет, что в богослужебном тексте на величаниях слово «чтéмъ» поставлено неверно, т.к. при этом получается бессмыслица, т.е. «и читаем святую память твою». Как правильнее петь «чтéмъ», или «чтúмъ» ― в книгах везде печатается по-разному?

💬 Ответ: «Чтéмъ» ― это не ошибочная, а более старинная форма произношения, и в богослужебных текстах оно поставлено не по ошибке, т.к. обозначает, именно, почитание, а не чтения (сравни слово «почтéнный»). В такой форме оно часто встречается и в других текстах богослужения (напр. сказано: «И мы чтецы Твои, Богородице», т.е. «почитатели Твои, Богородице». И в Евангелии сказано: «Азъ бѣ́са не úмамъ, но чту Отцà Моегò, и вы не чтéте Менè» (Ин. 8:49), ― не сказано «чтúте», но «чтéте». Слово «чтúм» (… святую память Твою …), встречается только в самых последних изданиях.

🗓 Завтра пам’ять преподобного і богоносного отця нашого Порфирія Кавсокаливіта, його ж бо молитвами, Христе Спасе, помилуй нас і світ умири 🕊

З нагоди пошанування преподобного ділюся службою йому, що була написана восени 2018 року, у зв’язку із попереднім обранням святого Порфирія Небесним покровителем Іконописної школи, що при Полтавській Місіонерській Духовній Семінарії Української Православної Церкви. Щоправда, спочатку розглядався інший подвижник ХХ ст., але на момент прийняття цього рішення до його канонізації Константинопольською Православною Церквою ще було чекати 15 місяців ⏳

©️ Служба преподобному Порфирію Кавсокаливіту, Небесному покровителю Іконописної школи при Полтавській Місіонерській Духовній Семінарії // Вісник Полтавської місіонерської духовної семінарії. Вип. 1. Кременчук, 2021. С. 85-99.

🖥телевізорний допис📺

Одного разу преподобний Паїсій Святогорець, оповідаючи про духовні дари преподобного Порфирія Кавсокаливіта сказав:
— У нього кольоровий телевізор, а у мене тільки чорно-білий. Таких, як старець Порфирій, Бог посилає у світ раз на 2️⃣0️⃣0️⃣ років!

Але і святий Порфирій не залишив без уваги святого Паїсія, коли казав:
— Благодать, яку має отець Паїсій, вартує більшого, тому що він здобув її своїми подвигами, тоді як мені Бог дарував її змалку, щоб допомагати людям. Таких святих [як отець Паїсій] Бог посилає на землю раз на 4️⃣0️⃣0️⃣ років!

🗓 2️⃣ грудня день тезоіменитства в одного із найталановитіших архієреїв сучасності ― митрополита Новокаховського і Генічеського ФІЛАРЕТА (Звєрєва).

Тривалий час владика-митрополит був Головою Літургічної комісії УПЦ. Втім, багато поколінь студентів (МДУ ПЄ → ПМДС) із теплом згадують отця Георгія (а пізніше вже й отця і згодом владику Філарета) як академічно освіченого, захоплюючого, позитивного, вимогливого і справедливого викладача пастирських дисциплін📚

🎙 До речі, ось одна із його лекцій, присвячена питанню регулярного Причастя. Рекомендую!

Малесенький спойлер: буде корисно і нормальним причасникам, і «маріям єгипетським», і «кобиличкам» також.

Сьогодні пам’ять святителя Прокла, Архієпископа Константинопольського, який залишив нам «Похвальне слово Пресвятій Богородиці» 📜

… Усі пам’яті святих достославні. Але ніщо не прирівняється славою зі справжнім торжеством. Авель відомий жертвою; Енох пам’ятний благоугодженням; Мельхиседек прославляється як образ Христовий; Авраам звеличується за віру; Ісаак похваляється як образ; Яків ублажається за боротьбу; Йосиф шанується за дівство; Іов заслужив на подив терпінням; Мойсей відомий як законодавець; Ісус Навин пам’ятний як воєначальник; Сампсон шанований як співрозмовник Божий; Ілля достойний як ревнитель; Ісая достославний як богослов; Даниїл вельми ублажається як провидець; Єзекіїль досточудний як споглядач невимовного; Давид називається отцем таїнства за плоттю; Соломон звеличується як мудрий; але все це ― ніщо в порівнянні з Богородицею Марією. Всі вони бачили Христа тільки в гаданнях, а Вона в утробі носила Того, Хто втілився …

🖼 Jean Colombe. Введення Марії до Храму (1485-1486)

🗓6 грудня ― день пам’яті святителя Діонісія Мудрого, Патріарха Константинопольського (✞23.XI.1492).

Святитель Діонісій відомий тим, що саме він у 1467 р. приймав покаяння Григорія II Болгарина, який відрікся від унії і повернувся до лона Православної Церкви. Після цього він був призначений Митрополитом Київським, Литовським і всієї Нижньої Рóсії (згодом титул був змінений на «Митрополит Київський, Галицький і всієї Рóсії», який носили всі київські першосвятителі до подій 1686 р.). Патріарх Діонісій після цього написав Послання, в якому про Григорія говорив як про «Митрополита истинного правого по всей Руськой земли», а щодо самовільних поставлень у Московському князівстві вказував на те, що тих ієрархів [Іону і Филипа] «Великая Зборная наша Церковь не имаетъ, а ни держитъ, а ни именуетъ за митрополитовъ».

Велику прихильність до Діонісія виявляла мачуха султана ― православна сербка Мара Бранкович.

Займав КПльську кафедру двічі. Помер у Драмському монастирі, де його шанують як одного із засновників обителі.

🕊 В день великомучениці Христової Єкатерини також і «Варвáру святýю почтҍ́мъ: врáжія бо сҍ́тu съкрушù, u ѩ́ко птúца, uзба́вuся ѿ нúхъ по́мощїю u ѽрýжїемъ Крестà, всечéстная» [тропáр, глас óсьмий].

📖 АКАФІСТ СВЯТІЙ ІЛІОПОЛЬСЬКІЙ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ ВАРВАРІ ВСЕХВАЛЬНІЙ 🌿

✍🏻 Написаний Синодальним ізводом одним із гімнографів Української Православної Церкви вже у нашому ХХІ ст. і на початку цього місяця [не автором] спеціально набраний ЦС шрифтом 🆎
_________________
Більш відомою та поширеною цього молитовного тексту є київська версія: «Акáѳїстъ святѣй великому́ченицѣ Варвáрѣ. — Кíевъ: Въ Тѵпогрáфїи Кіевопечéрской Лáѵры, 1757. — 52 об.». Тодішнє лаврське видання оздоблене багатьма гравюрами, одна із яких використана для першої сторінки доданого до допису файлу 🖼

… Неділя називається також днем святим і нареченим, оскільки саме в цей день відбулися всі великі Господні свята. Отці Церкви вважають, що Благовіщення Богородиці, Різдво Христове і Воскресіння ― основні події життя Христа ― відбулися в один і той самий день тижня. Цього ж дня має відбутися і Друге Пришестя Христа і, звичайно ж, загальне воскресіння мертвих. Тому християни надають неділі такого великого значення і важливості, а також прагнуть її всіляко освячувати …

©️ грецький богослов митрополит Навпактський і Свято-Власіївський Ієрофей (Влахос). «Про Пасху у світлі Патрології та Літургійного передання»

🗓 26 листопада (9 грудня) 1051 року ― святителем Київським і всієї Русі Іларіоном (✞1088) у однойменному монастирі на території «граду Ярослава» був освячений храм на честь великомученика Георгія – Небесного покровителя благовірного великого князя Київського Ярослава Мудрого (✞1054). Після цього Великий князь звелів щорічно святкувати день освячення Георгіївської церкви, урочисто прославляючи великомученика. Храм проіснував до трагічних подій 1240 року, хоча і до того його розграбовували племена берендеїв і торків у 1151 році, військо князя Андрія Боголюбського (✞1174) у 1169 році та половці на чолі із князем Романом Галицько-Волинським (✞1205) у 1204 році.

Відбудували церкву аж у 1674 році із благословення Місцеблюстителя Київського Митрополичого престолу архієпископа Чернҍгівського Лазаря Барановича (✞1693) та за ініціативи київського воєводи Юрія Петровича Трубецького (✞1679). Спочатку храм був дерев’яний із приділом на честь преподобного Сергія Радонезького, а у 1744-1752 роках був перероблений на мурований і освячений 1752 року із приділом вже на честь праведних Захарії і Єлисавети.

У XVII-XVIII століттях при церкві святого Георгія існував католицько-протестантський цвинтар, на якому також свого часу був похований Великий драгоман Порти, Господар Молдови і Валахії Костянтин Іпсиланті (✞1816). Найбільшими тогочасними меценатами були представники родини Терещенків, зокрема Микола Артемійович Терещенко (✞1903).

Був знищений навесні 1934 року, перед тим спаплюжений представниками Союзу войовничих безбожників.

… ми розповідали вже про велику пошану проскурників у Києво-Печерській Лаврі. Ця пошана позосталася в Україні аж дотепер, печення проскур звичайно віддається людині побожній, що не приступить до їх печення без молитви. Церкви звичайно мають проскурницю, ― це або вдова по духовному, або світська богобоязна особа. З найдавнішого часу проскурниці належали в Україні до духовного стану. Так, уже Церковний Устав Володимира Великого зачисляє проскурниць до людей церковних: ,,А се церковныѣ люди: игуменъ, попъ, дъяконъ, дѣти ихъ, чернець, черница, проскурница”. Взагалі, проскурниця помітно шанується й тепер …


©️ Митрополит Діонисій. Археологія Евхаристичного культу. Вінніпег: St. Andrew’s Colle, 1979. С. 100.

Сьогодні Українська Православна Церква вітає свого батька-предстоятеля із річницею архіпастирської хіротонії 🌿

Χρόνια πολλά, Μακαριώτατε!
〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️
Из Слова Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Филарета при вручении архиерейского жезла новохиротонисанному епископу Черновицкому и Буковинскому Онуфрию
(Киев, 9.XII.1990)

Преосвященный епископ Онуфрий, возлюбленный во Христе брат!

По воле Божией, благой и со вершенной, направляющей каждого человека ко спасению, в кафедральном Владимирском соборе Киева — колыбели православного христианства в нашей многонациональной стране — совершилась твоя епископская хиротония. Ты получил благодать Святого Духа для епископского служения Церкви Христовой. Для тебя это величайшее событие в жизни, для нас, архипастырей, ответственное дело, для твоей буду щей паствы надежда.

… Послушание и смирение — это начало духовной жизни. Ради послушания ты прибыл в Почаевскую Лавру и был назначен в ней наместником. Сейчас, как и в прошлые века, обитель преподобного Иова является оплотом Православия в буковинском крае. В этом году ты вместе с лаврской братией испытал нападки на Православие со стороны враждебных нашей Святой Церкви сил. Мы рады тому, что Почаевская Лавра смогла сама защитить себя по молитвам преподобного Иова при заступничестве Божией Матери. С восприятием епископской благодати тебе предстоит более ответственное служение в Черновицкой епархии. Ты знаешь, что это многонациональный край, и от тебя потребуется много терпения, мудрости и отеческой любви, чтобы быть для всего духовенства и верующих добрым пастырем …

На новом месте служения тебе предстоит управлять церковной областью, многообразной по своему национальному составу. В твою обязанность входит наблюдение за служением пастырей и других членов клира. Как ты намерен осуществлять это многословное дело? Если только путем указов и предписаний, то результаты такого администрирования будут плачевными и для вверенной тебе паствы, и для тебя лично. Если же ты будешь управлять своей паствой в духе отеческого попечения, то плоды твоего руководства будут добрыми. Это не исключает применения в одних случаях необходимой и спасительной строгости, а в других — отеческого снисхождения.

У архипастыря нет права на беспечность. Он должен постоянно бодрствовать и над собой, и над своей паствой …
Всегда вспоминай о заступничестве Божией Матери, под покровительством Которой ты подвизался в Почаевской Лавре. Когда встретишь на своем пути трудности и скорби, обращайся к Ее молитвенному предстательству пред Господом нашим Иисусом Христом. Обращайся за небесной помощью к нашим преподобным отцам Печерским Антонию и Феодосию и к преподобному Иову Почаевскому. А теперь приими наши поздравления, приими архиерейский жезл и от данной тебе благодати Святого Духа, полученной через наше руковозложение, преподай киевской пастве твое первое архипастырское благословение.

«Не так сели!» або просто історичний факт одного порядку поминання 🗣

Коли у 1️⃣9️⃣3️⃣4️⃣ році митрополит Сергій Страгородський був обраний Блаженнішим Митрополитом Московським і Коломенським, живим, але вчергове арештованим каїновими правнуками, ще був митрополит Крутицький Петро Полянський (Місцеблюститель, згідно із соборним рішенням після поховання святителя Тихона Бєлавіна).

Тодішня формула поминання була такою, яка подана на фото із «ЖМП» — Блаженніший Сергій згадувався після Високопреосвященнішого Петра.

©️ Журнал Московской Патриархии. М.: Бауманский пер., д. №6, 1934. С. 7.

Одного разу святитель Лука Кримський прогулювався якимсь садком, де грали діти. Був він у рясі та клобуці. Архієпископа побачив міліціонер і буквально накинувся на нього:

— Громадянин, чому Ви тут гуляєте в такому вигляді? Тут же діти! Лише подумайте, який Ви подаєте приклад???

Владика відповів:
— А по-вашому так: якби я начепив кобуру з пістолетом, то це було б для них значно кращим прикладом?!

🍻Є у католиків традиція у другий понеділок вересня проводити т. зв. акцію «пригости священника пивом» в пам’ять про німецького святого Хопсвальда [Гобсвальда, Освальда], котрий до свого навернення від поганства до християнства був пивоваром. Саме продуктом своїх праць він подякував священнослужителю, котрий і охрестив його.

🍺 А на наших теренах цей продукт бродіння після християнізації Руси-України почали пов’язувати зі святителем Миколаєм. От вам і традиції: на Заході в Різдвяну ніч святителю малеча залишає молоко із пряниками, а наші предки вирішили, що напій треба змінити.

🖼 На скрині уривок із книги
©️Микитюк Б. Християнські і позахристиянські елементи в українських народних звичаях. Мюнхен-Рим-Париж, 1966. С. 117.

🗓 З прийдешнім святом першопокликаного апостола Христового Андрія! Його ж бо молитвáми, хай Той, Кого він зустрів на березі Генісаретського озера і заради Якого покинув риболовні мережі, аби стати ловцем душ людських, благословив нас Своїми рясними милостями, благими гараздами і справедливим миром 🕊

📜 Із Постанови Собору Київської Митрополії за 1621 рік *
«… Оскільки святий апостол Андрій є першим Архієпископом Константинопольським, Патріархом Вселенським і Апостолом Руським, і на Київських горах стояли ноги його, і очі його Русь бачили й уста благословили, то справедливою і богоугодною справою буде відновити урочисте і нарочите свято його. Воістину Русь нічим не менша за інші східні народи, бо і в ній проповідував апостол…».

* Правдивість історичного наповнення Декрету часто викликає прямо протилежні дискусії й експертні баталії, від яких прошу утриматися 🙏🏻 Хай за це благословить Вас святий апостол 🌿

🖼 Гравюра із Львівського Анфологіону 1694 р.

Християнство — це виклик світові і його викривання.

Саме в християнстві людство здобуло нову реальність свого буття, коли людина у буквальному сенсі отримала грандіозну честь бути співкровником і співтілесником Бога. І з цього часу людині відкриваються нові масштаби її існування, її відносин із ближніми, відносин із Самим Творцем. Відтепер зникає етнічно-національна народна боговибраність і розпочинається боговибраність за приналежністю до єдиної спасительної отари, а перед Богоподобообразним (Бут. 1:26) творінням стоїть той самий вибір, що й в Едемі: бути у праці із Творцем, тобто Його співробітником, чи послідувати своїм лінивим вподобанням і підозрам, буцімто Господь чогось чи щось там тобі не додав (пор. Бут. 3:1-4).

В апостолах ми бачимо приклади виняткового вибору, коли кожен із них відмовляється від свого звичного життя рибалки, податкового робітника або навіть синедріонського поліцая. Це вже і неважливо! Неважливо, тому що вчорашній провінційний рибалка, митар-податківець чи фарисей-поліцай, вже сьогодні обирає стати співробітником Христа, щоб завтра бути Його посланцем (ἀπόστολος) і благовісником (εὐαγγελιστής). І ось цими працями світ отримує неповторну новину, що у звіщенні Небесної слави й подання миру людям доброї волі (Лк. 2:14), до світу вбогим, проте непорочним, чином прийшов Божий Син, аби прийняти людську плоть, обожествити і піднести до висоти Небесного блаженства сходинками, що здіймаються від Голгофського пагорбу і освітлюються Гефсиманським світлом Воскресіння.

Християнство — це виклик світові, на який слід відповідати із впевненістю, знайшовши в собі мужність піти за Христом; християнство — це викривання світові, який свою невпевненість виправдовує причинами, які і зрівнятися не в змозі із тим, що приготував Господь люблячим Його душам.

©️ Зі святом святого апостола Андрія Першопокликаного!

🥀 … Быть епископом значит жить жизнью паствы, скорбеть и радоваться вместе с нею. Апостолы имели все основания «явиться со всею важностью» своего апостольского достоинства, но они предпочитали «быть тихими» среди своей паствы, «подобно, как кормилица нежно обращается с детьми своими» (1 Сол. 2, 7). Епископ архиерейским жезлом, как символом власти, может водворить лишь внешний порядок, но Царствие Божие в сердцах пасомых можно насадить только самоотвержением и самоуничижением, молитвами и слезами, духовным подвигом и постоянным распятием себя ради пасомых. В обязанность епископа входит не только проповедовать Царствие Божие, но и делать все возможное для устроения его на земле, ибо оно начинается здесь, а простирается до небес, начинается во времени, а простирается в вечность <…>

Если говорить образно, то епископское служение подобно розам, на которых, кроме красивых цветов с приятным запахом и листьев, скрываются шипы. И в жизни епископа среди духовных радостей бывают скорби и печали. Но взявшийся «за рало» не должен озираться вспять, иначе он не будет «управлен в Царствии Божии» … 🌹

©️ Наречение и хиротония архимандрита Филарета (Денисенко) // Журнал Московской Патриархии. Март (3). М.: Издание Московской Патриархии, 1962. С. 13.