Один розвідник ЗСУ (більше 20 років військовий, зараз на передовій) у розмові зі мною сказав так: "З моменту початку жорсткого переслідування і наклепів на УПЦ ми не отримали жодного стратегічного просування і жодної визначної перемоги. Тільки дурні у владі цього не помічають. Пішли проти Церкви Христової і маємо тепер тупотіння на місці, а то і гірше.. Поки країну не ділили за релігійною ознакою, доти і могли похвалитися дивними успіхами, як-от звільнення Херсону чи Харківської області. А тепер пшик."
Якщо завтра нащадки комуністів, нові сталіністи та ленінці таки проголосують за заборону УПЦ, мільйони українців втратять своє право на вільне сповідування своєї віри. Ми скотимося у гнилу радянщину, хоча ми туди котимося вже чимало часу.
Завтрашній день покаже чи відрізняємося ми хоч трохи від РФ. Якщо проголосують - то тим самим підтвердять, що всі вони мислять так само, як Путін і ті, що з ним.
Чи буде тоді причина у вірянина УПЦ боротися за таку владу? Чи нам чекати ще одного великого розсіяння українців по світу подалі і від тероризму РФ і від безумства місцевих князьків?
Все можливе
Якщо завтра нащадки комуністів, нові сталіністи та ленінці таки проголосують за заборону УПЦ, мільйони українців втратять своє право на вільне сповідування своєї віри. Ми скотимося у гнилу радянщину, хоча ми туди котимося вже чимало часу.
Завтрашній день покаже чи відрізняємося ми хоч трохи від РФ. Якщо проголосують - то тим самим підтвердять, що всі вони мислять так само, як Путін і ті, що з ним.
Чи буде тоді причина у вірянина УПЦ боротися за таку владу? Чи нам чекати ще одного великого розсіяння українців по світу подалі і від тероризму РФ і від безумства місцевих князьків?
Все можливе
Forwarded from прεсвѷтεръ Юрїй
Перефразовуючи видатного прозаїка і драматурга:
Я чув стільки наклепу на адресу Вашої релігійної організації, що я не маю сумнівів: Українська Православна Церква — дійсно Христова Церква! (пор. Мф. 5, 11-12)
Я чув стільки наклепу на адресу Вашої релігійної організації, що я не маю сумнівів: Українська Православна Церква — дійсно Христова Церква! (пор. Мф. 5, 11-12)
Що проголосували?
Рада проголосувала за урядовий проєкт 8371. Його називають найм'якшим з-поміж інших ініціатив заборони УПЦ. Ще у грудні документ попросив розробити та направити у Верховну Раду президент Володимир Зеленський.
До прикладу, альтернативний документ від "Європейської Солідарності" (8221) передбачав негайну заборону УПЦ, а пропозиції групи депутатів від різних фракцій (8262) - швидке позбавлення майна УПЦ та полегшення переходів громад до автокефальної Православної церкви України.
Натомість урядовий документ запускає непростий і тривалий механізм руху до заборони.
Він виглядає так: державна служба з етнополітики та свободи совісті спочатку має встановити, що певна релігійна організація має свій центр у Росії. Після цього служба видає припис церкві, щоб виправити цю ситуацію.
А якщо цього не стається, то ДЕСС подає на цю конкретну юридичну особу позов до суду, який вже і має ухвалити рішення про заборону.
Чому це складно
По-перше, судовий процес може тривати довго, а до реальної заборони від моменту ухвалення закону можуть пройти роки.
По-друге, УПЦ як юридичної особи не існує, а є окремі одиниці, проти яких треба позиватись: Київська митрополія (головна), єпархії (понад пів сотні) та окремі парафії (тисячі). І таких юридичних осіб загалом близько 9 тисяч.
Скільки часу можуть тривати судові процеси, і чи взагалі можна собі уявити тисячі судових позовів - ці питання досі лишаються відкритими.
Рада проголосувала за урядовий проєкт 8371. Його називають найм'якшим з-поміж інших ініціатив заборони УПЦ. Ще у грудні документ попросив розробити та направити у Верховну Раду президент Володимир Зеленський.
До прикладу, альтернативний документ від "Європейської Солідарності" (8221) передбачав негайну заборону УПЦ, а пропозиції групи депутатів від різних фракцій (8262) - швидке позбавлення майна УПЦ та полегшення переходів громад до автокефальної Православної церкви України.
Натомість урядовий документ запускає непростий і тривалий механізм руху до заборони.
Він виглядає так: державна служба з етнополітики та свободи совісті спочатку має встановити, що певна релігійна організація має свій центр у Росії. Після цього служба видає припис церкві, щоб виправити цю ситуацію.
А якщо цього не стається, то ДЕСС подає на цю конкретну юридичну особу позов до суду, який вже і має ухвалити рішення про заборону.
Чому це складно
По-перше, судовий процес може тривати довго, а до реальної заборони від моменту ухвалення закону можуть пройти роки.
По-друге, УПЦ як юридичної особи не існує, а є окремі одиниці, проти яких треба позиватись: Київська митрополія (головна), єпархії (понад пів сотні) та окремі парафії (тисячі). І таких юридичних осіб загалом близько 9 тисяч.
Скільки часу можуть тривати судові процеси, і чи взагалі можна собі уявити тисячі судових позовів - ці питання досі лишаються відкритими.
itd.rada.gov.ua
Картка законопроекту - Законотворчість
Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій
🔴⚖️Публікуємо коментар Юридичного відділу УПЦ щодо проголосованого сьогодні законопроєкту 8371:
"Проголосований в першому читанні Радою законопроект 8371 — це ще не прийнятий Закон, а проект, який не відповідає Європейській конвенції з прав людини і Конституції України".
✅19 жовтня Верховною Радою України проголосований в першому читанні законопроект 8371, як його називають у ЗМІ, «Про заборону УПЦ», який ще не прийнятий і не став Законом.
✅Згідно процедури має бути ще друге читання. Тому він залишається законопроєктом та потребує доопрацювання, оскільки порушує право на свободу віросповідання і містить суттєві недоліки юридичної техніки та не відповідає Європейській конвенції з прав людини і Конституції України.
✅Законопроєкт № 8371, який, як зазначається, забороняє діяльність релігійних організацій, пов’язаних з державою-агресором, по суті своїм змістом направлений на заборону Української Православної Церкви та порушує права на свободу віросповідання громадян України які належать до УПЦ.
✅В самому проєкті закону про УПЦ не йдеться, однак, його походження (Рішення РНБО щодо УПЦ), медійне та політичне супроводження свідчать про те, що цей закон будуть застосовувати до УПЦ, яка насправді є самостійною і незалежною Церквою і свідомо намагаються видати ЇЇ за РПЦ, а священнослужителів та віруючих людей які є громадянами України, віднесли до агентів рф.
✅В обґрунтування необхідності прийняття цього законопроекту посилаються на релігієзнавчу експертизу, яка до речі навіть не носить юридичного характеру (абзац 3 розділ 5 експертизи), кримінальні провадження відносно членів УПЦ, що ніби то несуть загрозу національній безпеці. За офіційним повідомленням СБУ, налічується 68 справ.
✅Насправді цей законопроєкт не відповідає Конвенції з прав людини та Конституції України (ст. 35), оскільки жоден з цих документів не передбачає можливості заборони права на свободу віросповідання. Оскільки таке право може тільки обмежуватись і лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
✅Тому, ані релігієзнавча експертиза, ані кримінальні провадження, ані національна безпека не є підставою не лише для заборони, а й для обмеження права на свободу віросповідання.
✅Безумовно, що прийняття цього законопроєкту буде свідчити про те що права і свободи людини, за які також воює наша Держава, втрачають свій сенс.
"Проголосований в першому читанні Радою законопроект 8371 — це ще не прийнятий Закон, а проект, який не відповідає Європейській конвенції з прав людини і Конституції України".
✅19 жовтня Верховною Радою України проголосований в першому читанні законопроект 8371, як його називають у ЗМІ, «Про заборону УПЦ», який ще не прийнятий і не став Законом.
✅Згідно процедури має бути ще друге читання. Тому він залишається законопроєктом та потребує доопрацювання, оскільки порушує право на свободу віросповідання і містить суттєві недоліки юридичної техніки та не відповідає Європейській конвенції з прав людини і Конституції України.
✅Законопроєкт № 8371, який, як зазначається, забороняє діяльність релігійних організацій, пов’язаних з державою-агресором, по суті своїм змістом направлений на заборону Української Православної Церкви та порушує права на свободу віросповідання громадян України які належать до УПЦ.
✅В самому проєкті закону про УПЦ не йдеться, однак, його походження (Рішення РНБО щодо УПЦ), медійне та політичне супроводження свідчать про те, що цей закон будуть застосовувати до УПЦ, яка насправді є самостійною і незалежною Церквою і свідомо намагаються видати ЇЇ за РПЦ, а священнослужителів та віруючих людей які є громадянами України, віднесли до агентів рф.
✅В обґрунтування необхідності прийняття цього законопроекту посилаються на релігієзнавчу експертизу, яка до речі навіть не носить юридичного характеру (абзац 3 розділ 5 експертизи), кримінальні провадження відносно членів УПЦ, що ніби то несуть загрозу національній безпеці. За офіційним повідомленням СБУ, налічується 68 справ.
✅Насправді цей законопроєкт не відповідає Конвенції з прав людини та Конституції України (ст. 35), оскільки жоден з цих документів не передбачає можливості заборони права на свободу віросповідання. Оскільки таке право може тільки обмежуватись і лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
✅Тому, ані релігієзнавча експертиза, ані кримінальні провадження, ані національна безпека не є підставою не лише для заборони, а й для обмеження права на свободу віросповідання.
✅Безумовно, що прийняття цього законопроєкту буде свідчити про те що права і свободи людини, за які також воює наша Держава, втрачають свій сенс.
Forwarded from Адвокат Микита Чекман
🔴 Сьогодні у медіа оприлюднено, що начебто Верховна Рада України заборонила або планує заборонити діяльність Української Православної Церкви.
Де-юре – поки що ні, де-факто – так.
🔺Отже, розпочну із того, що сьогодні парламентом у першому читанні (усього їх буде три) прийнято Проект Закону, яким пропонується заборонити релігійні організації, які афілійовані із центрами релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка здійснює збройну агресію проти України. Такий зв’язок має встановити релігієзнавча експертиза.
Відповідно до своїх установчих документів:
🔸Українська Православна Церква є самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої;
🔸керівний центр знаходиться у м. Києві.
🔺Юридично зараз вказаний законопроект (а надалі можливо Закон України) не впливає ні на релігійні організації, ні на священнослужителів та вірян Української Православної Церкви.
🔺Водночас послідовна державна політика проти УПЦ та постійна дискримінація демонструють, що під гаслом «сприяння консолідації українського суспільства та захисту національних інтересів» держава намагатиметься заборонити саме УПЦ. Навіть зараз народні депутати це підтверджують своєю поведінкою та висловлюваннями.
🔺Припинення релігійних організацій відбуватиметься за рішенням суду у разі, якщо експертиза встановить управління такою організацією державою-агресором. Не будучи спеціалістами у сфері канонічного права, навіть до проведення експертизи, народні обранці чомусь вже вирішили, що сюди відносяться релігійні організації Української Православної Церкви.
🔺Слід зазначити, що нещодавно Державною службою України з етнополітики та свободи совісті проводилася релігійна експертиза, яка встановила зв’язок УПЦ з МП (як не дивно). До речі, вона вже оскаржується у суді. Хоча на її підставі неможливо заборонити діяльність УПЦ, священнослужителям та парафіянам УПЦ варто готуватися до того, що повторна експертиза також буде проведена упередженими особами, а народні обранці демонструють, що фактично результати майбутньої експертизи уже усім зрозумілі.
❗У разі прийняття даного закону всі релігійні організації Української Православної Церкви (єпархіальні управління, монастирі, парафії тощо) будуть втягнуті у численні судові тяжби. Без кваліфікованого правового захисту вистояти буде практично неможливо.
Тому усім, з Божою допомогою, і священнослужителям, і вірянам УПЦ, необхідно вже сьогодні (вірніше, як кажуть, «на вчора») обʼєднуватися та організовувати систематичну і злагоджену роботу з юридичного захисту своїх прав.
Де-юре – поки що ні, де-факто – так.
🔺Отже, розпочну із того, що сьогодні парламентом у першому читанні (усього їх буде три) прийнято Проект Закону, яким пропонується заборонити релігійні організації, які афілійовані із центрами релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка здійснює збройну агресію проти України. Такий зв’язок має встановити релігієзнавча експертиза.
Відповідно до своїх установчих документів:
🔸Українська Православна Церква є самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої;
🔸керівний центр знаходиться у м. Києві.
🔺Юридично зараз вказаний законопроект (а надалі можливо Закон України) не впливає ні на релігійні організації, ні на священнослужителів та вірян Української Православної Церкви.
🔺Водночас послідовна державна політика проти УПЦ та постійна дискримінація демонструють, що під гаслом «сприяння консолідації українського суспільства та захисту національних інтересів» держава намагатиметься заборонити саме УПЦ. Навіть зараз народні депутати це підтверджують своєю поведінкою та висловлюваннями.
🔺Припинення релігійних організацій відбуватиметься за рішенням суду у разі, якщо експертиза встановить управління такою організацією державою-агресором. Не будучи спеціалістами у сфері канонічного права, навіть до проведення експертизи, народні обранці чомусь вже вирішили, що сюди відносяться релігійні організації Української Православної Церкви.
🔺Слід зазначити, що нещодавно Державною службою України з етнополітики та свободи совісті проводилася релігійна експертиза, яка встановила зв’язок УПЦ з МП (як не дивно). До речі, вона вже оскаржується у суді. Хоча на її підставі неможливо заборонити діяльність УПЦ, священнослужителям та парафіянам УПЦ варто готуватися до того, що повторна експертиза також буде проведена упередженими особами, а народні обранці демонструють, що фактично результати майбутньої експертизи уже усім зрозумілі.
❗У разі прийняття даного закону всі релігійні організації Української Православної Церкви (єпархіальні управління, монастирі, парафії тощо) будуть втягнуті у численні судові тяжби. Без кваліфікованого правового захисту вистояти буде практично неможливо.
Тому усім, з Божою допомогою, і священнослужителям, і вірянам УПЦ, необхідно вже сьогодні (вірніше, як кажуть, «на вчора») обʼєднуватися та організовувати систематичну і злагоджену роботу з юридичного захисту своїх прав.
Експеримент "Надія" багато що може сказати про те, чому християнство виживає у навіть найбільш несприятливих умовах для існування. І чому щоразу, після нових випробувань і нового виживання, християни стають ще міцнішими. І чому ми однак все переживемо.
У 1950-х Гарвардський психолог Курт Ріхтер провів експеримент "Надія": помістив щурів у ємність із водою, щоб дізнатися, як довго вони чіплятимуться за життя.
З'ясувалося, що в середньому вони здаються та тонуть через 15 хвилин. Так було з першою групою щурів.
З другою групою чинили інакше - перш ніж піддослідні здавалися, їх діставали із води. Сушили, годували, давали відпочити кілька хвилин і закидали назад. У щурів з'являлася надія і у другому раунді вони протримались цілих 6 годин.
Висновок: оскільки щури вірили у свій порятунок, вони змогли змусити себе зробити неможливе.
А тепер давайте замінимо "щури" на "люди".
Якщо надія здатна змусити щурів збільшити свої сили в 24 рази, уявіть, що може зробити для християн пам'ять про те, що жодні гоніння минулого не ослабили церкву, а, навпаки, тільки оновили і підсилили її. Що Сам Господь дбайливими руками у найлихішу годину виносив нас із полум'я незворотної загибелі.
Цей експеримент чудово ілюструє те, про що сказав свого часу Честертон (Вічна людина):
"Християнство - це річ унікальна, і навіть надприродна. Християнство чимало разів вмирало і воскресало знову, бо воно мало Бога, який знав дорогу з могили. Тож щонайменше п'ять разів - після аріян та альбігойців, після гуманістичного скептицизму, після Вольтера і після Дарвіна - віра, судячи з усього, сходила на пси. Утім, у всіх цих п'яти випадках здихав саме собака." (Глава 6).
У 1950-х Гарвардський психолог Курт Ріхтер провів експеримент "Надія": помістив щурів у ємність із водою, щоб дізнатися, як довго вони чіплятимуться за життя.
З'ясувалося, що в середньому вони здаються та тонуть через 15 хвилин. Так було з першою групою щурів.
З другою групою чинили інакше - перш ніж піддослідні здавалися, їх діставали із води. Сушили, годували, давали відпочити кілька хвилин і закидали назад. У щурів з'являлася надія і у другому раунді вони протримались цілих 6 годин.
Висновок: оскільки щури вірили у свій порятунок, вони змогли змусити себе зробити неможливе.
А тепер давайте замінимо "щури" на "люди".
Якщо надія здатна змусити щурів збільшити свої сили в 24 рази, уявіть, що може зробити для християн пам'ять про те, що жодні гоніння минулого не ослабили церкву, а, навпаки, тільки оновили і підсилили її. Що Сам Господь дбайливими руками у найлихішу годину виносив нас із полум'я незворотної загибелі.
Цей експеримент чудово ілюструє те, про що сказав свого часу Честертон (Вічна людина):
"Християнство - це річ унікальна, і навіть надприродна. Християнство чимало разів вмирало і воскресало знову, бо воно мало Бога, який знав дорогу з могили. Тож щонайменше п'ять разів - після аріян та альбігойців, після гуманістичного скептицизму, після Вольтера і після Дарвіна - віра, судячи з усього, сходила на пси. Утім, у всіх цих п'яти випадках здихав саме собака." (Глава 6).
Мене звати Тетяна. І я, як з'ясувалося, - ворог держави
Я - лікар-онколог з 22-річним стажем, і водночас вже 30 років регент церковного хору Української Правосдавної Церкви. Я народилася в Києві, і відтоді ніколи не відокремлювала себе від України. Я хрещена в 7 років, і відтоді ніколи не відокремлювала своє життя від Церкви - попри усі розколи та цькування. Я вийшла заміж більше 25 років тому, і відтоді не уявляю свого житя без улюбленого чоловіка. Я маю двох дітей, які всім серцем люблять Україну. Я маю трьох сестер, які також всією душею люблять Україну, навіть попри те, що деякі з них вже давно живуть і працюють за кордоном. Я маю батьків - своїх і чоловіка - які жодної секунди не сумніваються, називаючи себе українцями, хоча в моєї родини коріння російське та вірменське, і ще хтозна яке, окрім українського.
24 лютого застало мене на роботі, з якої я вперше вийшла 1 квітня, проживши більше місяця з кількома колегами та хворими у підвалі своїє лікарні.
Моя вагітна сестра з маленьким сином рятувалася від війни в тому самому евакуаційному потязі, фото посадки на який вразили світ у березні 2022 року. Її свекров помирала в Хоспісі під звуки вибухів та стогін сирен, хоча могла ще жити.
Я маю друга-священника, який з першого дня війни став на захист Батьківщини, деокупував село під Києвом, де знаходиться його храм, а знедавна перебуває в найгарячішій точці фронту. В нашому храмі за кожним богослужінням поминають довжелезні списки воїнів - живих і полеглих, - які цінували та цінують Україну понад життя. Ми молимось за владу, воїнів, лікарів та волонтерів, і це не просто слова, адже в кожного з нас є родичі та друзі, які зараз там.
Не втрачати надію нам допомагає Церква, яка подає нам Святі Таїнства, надихаючи нас на подальшу боротьбу за житя і свободу.
І ми всі зараз - вороги. Тому що пан Данилов заявив, що УСЯ Українська Православна Церква є "інституцією, яка воює на боці росії". Ні, це не про ієрархів, які досі не визначилися. І не про окремих неадекватів, які досі моляться на "велику расєю" та споминають гундяєва. Таких повно всюди - в СБУ, наприклад, проте на їх конфесійні уподобання не зважають. Пан Данилов не вважає за потрібне відокремити зерно від плевел, він спрощує собі задачу, ставлячи хрест на всій Церкві. Безглуздий вчинок - адже несіння Хреста - це сенс життя кожного християнина.
Завтра на Літургії у вісх наших храмах, як завжди, на Великому Вході та на Єктеніях будут лунати молитви за наших захисників - і в цьому нас також звинувачують.
Завтра мільйони батьків, матерів, дітей, дружин та чоловіків молитимуться за своїх рідних, які груддю стали на захист Батьківщини, залишаючись вірними Церкві- і тепер їх у цьому звинувачують.
Завтра я вкотре на сповіді буду каятися в тому, що не стримую прокльонів та не керую своєю ненавистю до загарбників - і в цьому мене також звинувачують.
Завтра або через день, тиждень, місяць ми будемо ховатися від руських ракет, збирати гуманітарну допомогу, плести кікімори, збирати кришечки, варити плов для поранених бійців - тобто трудитися на благо Перемоги хто чим може - і в цьому нас також звинуватять.
Через деякий час в нас відберуть храми, цинічно заявивши про "добровільні переходи", змусивши нас збиратися таємно, як у роки репресій, по домівках - і в цьому нас також звинуватять.
То кому і за що ви оголосите вирок? Священнику на фронті або матері, яка поховала сина? А може, звинувачуючи нас, ви відчайдушно відтерміновуєте власний вирок?
Нині правда в заручниках, між двох вогнів.
Щодо себе - я погано молюся і взагалі, мабуть, не взірець християнського життя. Тож можливість утисків за вірність Церкві, яку я знаю з дитинства, сприймаю як шанс для себе. Шанс не потрапити до аду. Втім, готовність сповідувати віру, як і готовність воювати - справа добровільна.
З ФБ-СТОРІНКИ Tetyana Gorbatuk
Я - лікар-онколог з 22-річним стажем, і водночас вже 30 років регент церковного хору Української Правосдавної Церкви. Я народилася в Києві, і відтоді ніколи не відокремлювала себе від України. Я хрещена в 7 років, і відтоді ніколи не відокремлювала своє життя від Церкви - попри усі розколи та цькування. Я вийшла заміж більше 25 років тому, і відтоді не уявляю свого житя без улюбленого чоловіка. Я маю двох дітей, які всім серцем люблять Україну. Я маю трьох сестер, які також всією душею люблять Україну, навіть попри те, що деякі з них вже давно живуть і працюють за кордоном. Я маю батьків - своїх і чоловіка - які жодної секунди не сумніваються, називаючи себе українцями, хоча в моєї родини коріння російське та вірменське, і ще хтозна яке, окрім українського.
24 лютого застало мене на роботі, з якої я вперше вийшла 1 квітня, проживши більше місяця з кількома колегами та хворими у підвалі своїє лікарні.
Моя вагітна сестра з маленьким сином рятувалася від війни в тому самому евакуаційному потязі, фото посадки на який вразили світ у березні 2022 року. Її свекров помирала в Хоспісі під звуки вибухів та стогін сирен, хоча могла ще жити.
Я маю друга-священника, який з першого дня війни став на захист Батьківщини, деокупував село під Києвом, де знаходиться його храм, а знедавна перебуває в найгарячішій точці фронту. В нашому храмі за кожним богослужінням поминають довжелезні списки воїнів - живих і полеглих, - які цінували та цінують Україну понад життя. Ми молимось за владу, воїнів, лікарів та волонтерів, і це не просто слова, адже в кожного з нас є родичі та друзі, які зараз там.
Не втрачати надію нам допомагає Церква, яка подає нам Святі Таїнства, надихаючи нас на подальшу боротьбу за житя і свободу.
І ми всі зараз - вороги. Тому що пан Данилов заявив, що УСЯ Українська Православна Церква є "інституцією, яка воює на боці росії". Ні, це не про ієрархів, які досі не визначилися. І не про окремих неадекватів, які досі моляться на "велику расєю" та споминають гундяєва. Таких повно всюди - в СБУ, наприклад, проте на їх конфесійні уподобання не зважають. Пан Данилов не вважає за потрібне відокремити зерно від плевел, він спрощує собі задачу, ставлячи хрест на всій Церкві. Безглуздий вчинок - адже несіння Хреста - це сенс життя кожного християнина.
Завтра на Літургії у вісх наших храмах, як завжди, на Великому Вході та на Єктеніях будут лунати молитви за наших захисників - і в цьому нас також звинувачують.
Завтра мільйони батьків, матерів, дітей, дружин та чоловіків молитимуться за своїх рідних, які груддю стали на захист Батьківщини, залишаючись вірними Церкві- і тепер їх у цьому звинувачують.
Завтра я вкотре на сповіді буду каятися в тому, що не стримую прокльонів та не керую своєю ненавистю до загарбників - і в цьому мене також звинувачують.
Завтра або через день, тиждень, місяць ми будемо ховатися від руських ракет, збирати гуманітарну допомогу, плести кікімори, збирати кришечки, варити плов для поранених бійців - тобто трудитися на благо Перемоги хто чим може - і в цьому нас також звинуватять.
Через деякий час в нас відберуть храми, цинічно заявивши про "добровільні переходи", змусивши нас збиратися таємно, як у роки репресій, по домівках - і в цьому нас також звинуватять.
То кому і за що ви оголосите вирок? Священнику на фронті або матері, яка поховала сина? А може, звинувачуючи нас, ви відчайдушно відтерміновуєте власний вирок?
Нині правда в заручниках, між двох вогнів.
Щодо себе - я погано молюся і взагалі, мабуть, не взірець християнського життя. Тож можливість утисків за вірність Церкві, яку я знаю з дитинства, сприймаю як шанс для себе. Шанс не потрапити до аду. Втім, готовність сповідувати віру, як і готовність воювати - справа добровільна.
З ФБ-СТОРІНКИ Tetyana Gorbatuk
Forwarded from Українська Православна Церква
🔴«Якщо Україна справді віддана правам людини, вона має дотримуватися свободи віросповідання» — американське видання The Hill.
Американська газета The Hill, що базується у Вашингтоні (округ Колумбія), один з найбільших незалежних сайтів політичних новин у США 19 жовтня 2023 року розмістила публікацію про ситуацію з порушенням прав віруючих Української Православної Церкви в Україні. «The Hill» безкоштовно розповсюджується у друкованому вигляді по всьому Вашингтону (округ Колумбія) та в усіх офісах Конгресу США.
У статті, яка була опублікована в день прийняття у першому читанні законопроекту 8371, звернули увагу на те що "цей закон не лише позбавить свободи віросповідання мільйони українців, а й підірве один із основних стовпів захисту України від російської агресії — бути на правильній стороні закону".
Також видання наголошує, що свобода віросповідання в Україні гарантована:
загальною декларацією прав людини (ст. 18);
Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (ст. 18);
Європейською конвенцією про права людини (ст. 9).
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує переклад статті українською повністю.
Американська газета The Hill, що базується у Вашингтоні (округ Колумбія), один з найбільших незалежних сайтів політичних новин у США 19 жовтня 2023 року розмістила публікацію про ситуацію з порушенням прав віруючих Української Православної Церкви в Україні. «The Hill» безкоштовно розповсюджується у друкованому вигляді по всьому Вашингтону (округ Колумбія) та в усіх офісах Конгресу США.
У статті, яка була опублікована в день прийняття у першому читанні законопроекту 8371, звернули увагу на те що "цей закон не лише позбавить свободи віросповідання мільйони українців, а й підірве один із основних стовпів захисту України від російської агресії — бути на правильній стороні закону".
Також видання наголошує, що свобода віросповідання в Україні гарантована:
загальною декларацією прав людини (ст. 18);
Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (ст. 18);
Європейською конвенцією про права людини (ст. 9).
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує переклад статті українською повністю.
Українська Православна Церква
«Якщо Україна справді віддана правам людини, вона має дотримуватися свободи віросповідання» — американське видання «The Hill» …
УПЦ, новини УПЦ, Митрополит Онуфрій, Православ'я
Forwarded from Діалог.ТУТ
За даними Державного департаменту США, впродовж 2022 року СБУ провела 41000 розслідувань щодо колабораційної діяльності на користь росії.
Як ми знаємо з повідомлень самої Служби безпеки, за результатами перевірок представникам УПЦ винесено 68 підозр.
19 справ доведено до суду.
Зачекайте, ми нічого не плутаємо?
Тобто саме за ці 0,05% від загальної кількості розслідувань УПЦ звинувачують у «системній антиукраїнській діяльності».
0,00046341 — це той самий показник, на підставі якого кожен вірянин УПЦ має підставити голову під «справедливий» суд обуреного суспільства?
Знаєте, коли кожна говоряща голова в телевізорі переконувала нас, що ми тут в УПЦ всі фсбшники та кдбісти, суцільні колаборанти та «заморожені московські консерви», що вся структура нашої Церкви працює на росію й роками та десятиліттями підриває основи української державності, ми й дійсно соромилися протестувати на повний голос.
Бо раптом, і справді, під час обшуків СБУ щось таке знайдуть.
Але маємо дані з Доповідді Державного департаменту США про стан релігійної свободи за 2022 рік.
І там ця цифра — 41000 розслідувань.
Шановні громадяни, ми все розуміємо.
Обурення війною, обстрілами, щоденними смертями від російських куль та снарядів.
Але змушувати 9000 парафій і 1 мільйон українців відповідати за 19 судових вироків (а по деяких із них подано апеляції) — це навіть не безглуздя. І не безправ’я.
Це дикунство.
0,00046341 від загальної кількості. Менше від статистичної похибки.
Не кажучи вже про те, що навіть з-за океану видно й чутно, що «зухвале намагання зруйнувати Українську Православну Церкву й обмежити свободу віросповідання, яке зараз обговорюється в українському парламенті, підриває… претензії України на юридичну і моральну перевагу» над російською федерацією.
Цитата звідси: Колонка професора права юридичного факультету університету Пенсильванії Вільяма Берк-Уайта на сайті американського часопису «The Hill»
Повний її переклад українською на офіційному сайті УПЦ
Доповідь Державного департаменту США про стан релігійної свободи за 2022 рік
Як ми знаємо з повідомлень самої Служби безпеки, за результатами перевірок представникам УПЦ винесено 68 підозр.
19 справ доведено до суду.
Зачекайте, ми нічого не плутаємо?
Тобто саме за ці 0,05% від загальної кількості розслідувань УПЦ звинувачують у «системній антиукраїнській діяльності».
0,00046341 — це той самий показник, на підставі якого кожен вірянин УПЦ має підставити голову під «справедливий» суд обуреного суспільства?
Знаєте, коли кожна говоряща голова в телевізорі переконувала нас, що ми тут в УПЦ всі фсбшники та кдбісти, суцільні колаборанти та «заморожені московські консерви», що вся структура нашої Церкви працює на росію й роками та десятиліттями підриває основи української державності, ми й дійсно соромилися протестувати на повний голос.
Бо раптом, і справді, під час обшуків СБУ щось таке знайдуть.
Але маємо дані з Доповідді Державного департаменту США про стан релігійної свободи за 2022 рік.
І там ця цифра — 41000 розслідувань.
Шановні громадяни, ми все розуміємо.
Обурення війною, обстрілами, щоденними смертями від російських куль та снарядів.
Але змушувати 9000 парафій і 1 мільйон українців відповідати за 19 судових вироків (а по деяких із них подано апеляції) — це навіть не безглуздя. І не безправ’я.
Це дикунство.
0,00046341 від загальної кількості. Менше від статистичної похибки.
Не кажучи вже про те, що навіть з-за океану видно й чутно, що «зухвале намагання зруйнувати Українську Православну Церкву й обмежити свободу віросповідання, яке зараз обговорюється в українському парламенті, підриває… претензії України на юридичну і моральну перевагу» над російською федерацією.
Цитата звідси: Колонка професора права юридичного факультету університету Пенсильванії Вільяма Берк-Уайта на сайті американського часопису «The Hill»
Повний її переклад українською на офіційному сайті УПЦ
Доповідь Державного департаменту США про стан релігійної свободи за 2022 рік
United States Department of State
Ukraine - United States Department of State
Forwarded from Діалог.ТУТ
«У 2004 році я був священником Київського патріархату.
Однак коли я попросився в лоно Константинопольської Патріархії, мені відповіли: «Ваше рукоположення не наповнене благодаттю Духа Святого». Тому мене прийняли як мирянина і висвятили як законного священника вже в лоні Константинопольської Церкви.
Але 2018 року той самий Патріарх прийняв духовенство УПЦ КП та УАПЦ як священників».
Ми за півтора року існування нашого проекту запрошуємо для спілкування представників різних поглядів.
І дуже рідко буває, щоб погодився на розмову хтось із ПЦУ. Головним чином тому, що будь-яка публічна розмова передбачає відвертість, а говорити відверто часто ми здатні тільки про недоліки наших опонентів.
Чого точно не бракує нашому сьогоднішньому співрозмовникові, так це відвертості.
Знайомтеся, протоієрей Тарасій Петруняк. Благочинний Південноіспанського округу Митрополії Іспанії та Португалії Константинопольської Патріархії.
Він був висвячений як священник в УПЦ(КП), коли переходив у Константинопольський патріархат, пройшов через перерукопокладення, і тепер з відстані має свій погляд на міжправославні відносини в Україні.
Однак коли я попросився в лоно Константинопольської Патріархії, мені відповіли: «Ваше рукоположення не наповнене благодаттю Духа Святого». Тому мене прийняли як мирянина і висвятили як законного священника вже в лоні Константинопольської Церкви.
Але 2018 року той самий Патріарх прийняв духовенство УПЦ КП та УАПЦ як священників».
Ми за півтора року існування нашого проекту запрошуємо для спілкування представників різних поглядів.
І дуже рідко буває, щоб погодився на розмову хтось із ПЦУ. Головним чином тому, що будь-яка публічна розмова передбачає відвертість, а говорити відверто часто ми здатні тільки про недоліки наших опонентів.
Чого точно не бракує нашому сьогоднішньому співрозмовникові, так це відвертості.
Знайомтеся, протоієрей Тарасій Петруняк. Благочинний Південноіспанського округу Митрополії Іспанії та Португалії Константинопольської Патріархії.
Він був висвячений як священник в УПЦ(КП), коли переходив у Константинопольський патріархат, пройшов через перерукопокладення, і тепер з відстані має свій погляд на міжправославні відносини в Україні.
#ДіалогТУТ
«Вважаю дії патріарха Варфоломія стосовно українського питання помилковими»
Протоієрей Тарасій Петруняк став священником в УПЦ КП, був перерукопокладений, коли переходив до Константинопольського патріархату, і тепер з відстані має свій погляд на міжправославні відносини в Україні.
"Поєднання про яке пишете, це нісенітниця, Рим мислить тільки про приєднання. А не поєднання. Спочатку Рим на все погоджується, багато обіцяє, а пізніше все відкине. Старі католики уніяти вже самі себе звуть католиками. Як не можна вірити більшовикам, так не можна вірити й Римові. Обдурять - це факт історичний. Сама думка про якесь поєднання надзвичайно шкідлива для України, бо вона родить зраду. Приєднатися до то значить зрадити Православію, Києву. В Україні була й є тільки одна Церква Православна, тільки одна Віра - Православні, а хто з українців не православний, той відступник.
А відступство б'є Україну, і не дає їй змоги стати вільною, бо обезсилює її. Валенродизм це ідеологія єзуїтів, а не українців. Кожен, хто визнає, що в Україні не одна Віра українська, цебто Православна, той тяжко ранить Україну, як одноцілу націю, якою вона всі віки була..."
Це з листа митрополита Іларіона Огієнка від 31.01.1956 року з Вінніпега. Якраз читаю цю книгу.
Більше нічого писати конкретно не можу. Небезпека
Sapienti sat
А відступство б'є Україну, і не дає їй змоги стати вільною, бо обезсилює її. Валенродизм це ідеологія єзуїтів, а не українців. Кожен, хто визнає, що в Україні не одна Віра українська, цебто Православна, той тяжко ранить Україну, як одноцілу націю, якою вона всі віки була..."
Це з листа митрополита Іларіона Огієнка від 31.01.1956 року з Вінніпега. Якраз читаю цю книгу.
Більше нічого писати конкретно не можу. Небезпека
Sapienti sat
Forwarded from Діалог.ТУТ
«Це звернення — крик відчаю».
Ігуменія Серафима (Шевчик) звернулася до керівництва ООН, Єврокомісії, Європарламенту та очільників країн G-7 з проханням «використати свій вплив задля виправлення ситуації та повернення її в законне й цивілізоване русло».
Ідеться про загрозу законодавчої заборони Української Православної Церкви.
Ми друкуємо сьогодні Відкритий лист голови Синодального відділу Української Православної Церкви «Церква і культура», волонтерки, члена Національної спілки журналістів України до лідерів міжнародних структур та країн Великої сімки з приводу релігійної ситуації в Україні.
Хто поділяє думки та занепокоєння, висловлені в цьому листі-зверненні, просимо залишити свій електронний підпис, заповнивши гугл-форму (посилання в тексті листа).
Це допоможе зупинити дискримінаційні та репресивні заходи проти Української Православної Церкви.
Ігуменія Серафима: «Колись міжнародні структури та країни демократичного спрямування допомогли християнам, що потерпали від репресивної політики Радянського Союзу, зупинити хвилю тотальних гонінь на релігійні конфесії в СРСР. Прикро, що в ХХІ столітті знову виникає ситуація, коли ми змушені шукати захисту своїх релігійних прав і свобод на міжнародній арені.
Ми б ніколи не пішли на цей крок, якби не загроза найбільшій дорогоцінності кожного з нас — загроза нашій вірі й існуванню нашої Матері-Церкві, в якій ми прийняли святе хрещення і зростали во Христі».
Ігуменія Серафима (Шевчик) звернулася до керівництва ООН, Єврокомісії, Європарламенту та очільників країн G-7 з проханням «використати свій вплив задля виправлення ситуації та повернення її в законне й цивілізоване русло».
Ідеться про загрозу законодавчої заборони Української Православної Церкви.
Ми друкуємо сьогодні Відкритий лист голови Синодального відділу Української Православної Церкви «Церква і культура», волонтерки, члена Національної спілки журналістів України до лідерів міжнародних структур та країн Великої сімки з приводу релігійної ситуації в Україні.
Хто поділяє думки та занепокоєння, висловлені в цьому листі-зверненні, просимо залишити свій електронний підпис, заповнивши гугл-форму (посилання в тексті листа).
Це допоможе зупинити дискримінаційні та репресивні заходи проти Української Православної Церкви.
Ігуменія Серафима: «Колись міжнародні структури та країни демократичного спрямування допомогли християнам, що потерпали від репресивної політики Радянського Союзу, зупинити хвилю тотальних гонінь на релігійні конфесії в СРСР. Прикро, що в ХХІ столітті знову виникає ситуація, коли ми змушені шукати захисту своїх релігійних прав і свобод на міжнародній арені.
Ми б ніколи не пішли на цей крок, якби не загроза найбільшій дорогоцінності кожного з нас — загроза нашій вірі й існуванню нашої Матері-Церкві, в якій ми прийняли святе хрещення і зростали во Христі».
#ДіалогТУТ
Відкритий лист до лідерів міжнародних структур та країн Великої сімки з приводу релігійної ситуації в Україні
Хто поділяє думки та занепокоєння, висловлені в цьому листі-зверненні, просимо залишити свій електронний підпис.
Forwarded from Діалог.ТУТ
Професор Томас Бремер надіслав відповідь Віктору Єленському.
І ми дійсно дякуємо д-ру Бремеру не тільки за його позицію, а за те, в який спосіб він її висловлює.
Адже цілком очевидно, що процеси поляризації та роз’єднання в українському суспільстві при створенні у ЗМІ та для міжнародної спільноти картинки всенародної «єдності» набувають викривлених форм і дедалі більших масштабів.
А держава Україна з кожним днем щосили рухається в протилежний бік від демократії у бік авторитаризму і в цьому рухові намагається робити вигляд законності.
Нам тут, ізсередини повномасштабної війни, не зовсім зрозуміло, як цьому протистояти. Тому таким важливим є кожний голос від європейської спільноти, який, як доктор Томас Бремер, підтверджує: боротьба з УПЦ може мати тяжкі наслідки для України.
Друкуємо його відкритий лист у відповідь очільнику ДЕСС Віктору Єленському в перекладі українською.
Оригінал листа англійською доступний за посиланням у тексті.
І ми дійсно дякуємо д-ру Бремеру не тільки за його позицію, а за те, в який спосіб він її висловлює.
Адже цілком очевидно, що процеси поляризації та роз’єднання в українському суспільстві при створенні у ЗМІ та для міжнародної спільноти картинки всенародної «єдності» набувають викривлених форм і дедалі більших масштабів.
А держава Україна з кожним днем щосили рухається в протилежний бік від демократії у бік авторитаризму і в цьому рухові намагається робити вигляд законності.
Нам тут, ізсередини повномасштабної війни, не зовсім зрозуміло, як цьому протистояти. Тому таким важливим є кожний голос від європейської спільноти, який, як доктор Томас Бремер, підтверджує: боротьба з УПЦ може мати тяжкі наслідки для України.
Друкуємо його відкритий лист у відповідь очільнику ДЕСС Віктору Єленському в перекладі українською.
Оригінал листа англійською доступний за посиланням у тексті.
#ДіалогТУТ
«Я з Вами не згодний майже в усіх пунктах» — Томас Бремер відповів Віктору Єленському
«Я бачу віддалення від того, чим я – як друг – хотів би, щоб Україна була, а саме демократичною державою, в якій дотримуються верховенства права».
У Юридичному відділі прокоментували рішення апеляційного суду у справі про перейменування УПЦ.
Враховуючи численні публікації в мережі та ЗМІ з приводу наслідків прийняття рішення у справі про перейменування Української Православної Церкви Юридичний відділ УПЦ опублікував коментар, у якому повідомив про реальні обставини справи та надав роз’яснення. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Як зазначається у коментарі Юридичного відділу УПЦ, предметом звернення із позовом релігійних громад УПЦ було визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури України від 25 січня 2019 року No37 «Про затвердження релігієзнавчої експертизи щодо встановлення переліку релігійних організацій (об’єднань), які підпадають під дію норм частини сьомої та восьмої статті 12 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”», а також визнання протиправними дій Міністерства культури України щодо розміщення 26 січня 2019 року на офіційному сайті Міністерства культури України та через офіційне видання «Урядовий кур’єр» переліку релігійних організацій (об’єднань), які на думку міністерства підпадають під дію норм закону та зобов’язання відкликати вказані публікації.
«Тобто, оскаржувалися певні накази центрального органу виконавчої влади, які, як було зазначено в рішенні суду, встановлювали обов’язок здійснення певних дій працівниками такого органу, а ніяк не обов’язки для релігійних громад», – пояснили у Юридичному відділі.
Також у документі Синодального відділу наголошується, що маніпулятивні заяви з приводу втрати чинності статутів релігійних громад Української Православної Церкви на підставі вказаних судових рішень не відповідають дійсності.
«Не свідчать рішення суду і про припинення діяльності релігійних громад Української Православної Церкви чи обов’язок їх перереєстрації. Відтак просимо не зважати на необґрунтовані публікації в засобах масової інформації чи окремих осіб», – йдеться у тексті коментаря.
У Юридичному відділі підкреслюють, що жоден наказ Міністерства культури України не встановлював і не міг встановити обов’язку релігійних організацій Української Православної Церкви вчинити дії направлені на перереєстрацію їх статутів, зміну назви тощо. Більше того посилання на наявність релігієзнавчої експертизи, як на підставу для вчинення дій по зміні назви та перереєстрації статутів є необґрунтованим. Адже релігієзнавча експертиза не є документом, який може встановлювати будь-які права чи обов’язки для релігійних громад, тому що вона не має жодної юридичної сили та не несе юридичних наслідків.
«Відтак акцентуємо увагу усіх зацікавлених осіб на тому, що ані судові рішення, ані закони України не встановлювали та не встановлюють наразі обов’язку релігійних організацій Української Православної Церкви примусово змінити назви релігійних громад та примусово зареєструвати нові статути. Також з метою усунення будь-яких зловживань з боку осіб відповідальних за проведення реєстраційних дій інформуємо, що жоден реєстратор чи інша особа не уповноважена на власний розсуд вносити будь-які зміни до назви релігійних організацій Української Православної Церкви або їх статутів.
Отже, наразі ніякий закон чи судове рішення в примусовому порядку не припиняло діяльність релігійних організацій Української Православної Церкви, статути релігійних організацій є чинними і Церква повністю здійснює свою діяльність, як це передбачено статутами релігійних організацій та законами України», – йдеться у тексті коментаря.
У Юридичному відділі заявили, що, враховуючи неправосудність рішень та суспільну значимість розгляду адміністративної справи, будуть підготовлені та подані необхідні касаційні скарги, щодо скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції.
Враховуючи численні публікації в мережі та ЗМІ з приводу наслідків прийняття рішення у справі про перейменування Української Православної Церкви Юридичний відділ УПЦ опублікував коментар, у якому повідомив про реальні обставини справи та надав роз’яснення. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Як зазначається у коментарі Юридичного відділу УПЦ, предметом звернення із позовом релігійних громад УПЦ було визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури України від 25 січня 2019 року No37 «Про затвердження релігієзнавчої експертизи щодо встановлення переліку релігійних організацій (об’єднань), які підпадають під дію норм частини сьомої та восьмої статті 12 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”», а також визнання протиправними дій Міністерства культури України щодо розміщення 26 січня 2019 року на офіційному сайті Міністерства культури України та через офіційне видання «Урядовий кур’єр» переліку релігійних організацій (об’єднань), які на думку міністерства підпадають під дію норм закону та зобов’язання відкликати вказані публікації.
«Тобто, оскаржувалися певні накази центрального органу виконавчої влади, які, як було зазначено в рішенні суду, встановлювали обов’язок здійснення певних дій працівниками такого органу, а ніяк не обов’язки для релігійних громад», – пояснили у Юридичному відділі.
Також у документі Синодального відділу наголошується, що маніпулятивні заяви з приводу втрати чинності статутів релігійних громад Української Православної Церкви на підставі вказаних судових рішень не відповідають дійсності.
«Не свідчать рішення суду і про припинення діяльності релігійних громад Української Православної Церкви чи обов’язок їх перереєстрації. Відтак просимо не зважати на необґрунтовані публікації в засобах масової інформації чи окремих осіб», – йдеться у тексті коментаря.
У Юридичному відділі підкреслюють, що жоден наказ Міністерства культури України не встановлював і не міг встановити обов’язку релігійних організацій Української Православної Церкви вчинити дії направлені на перереєстрацію їх статутів, зміну назви тощо. Більше того посилання на наявність релігієзнавчої експертизи, як на підставу для вчинення дій по зміні назви та перереєстрації статутів є необґрунтованим. Адже релігієзнавча експертиза не є документом, який може встановлювати будь-які права чи обов’язки для релігійних громад, тому що вона не має жодної юридичної сили та не несе юридичних наслідків.
«Відтак акцентуємо увагу усіх зацікавлених осіб на тому, що ані судові рішення, ані закони України не встановлювали та не встановлюють наразі обов’язку релігійних організацій Української Православної Церкви примусово змінити назви релігійних громад та примусово зареєструвати нові статути. Також з метою усунення будь-яких зловживань з боку осіб відповідальних за проведення реєстраційних дій інформуємо, що жоден реєстратор чи інша особа не уповноважена на власний розсуд вносити будь-які зміни до назви релігійних організацій Української Православної Церкви або їх статутів.
Отже, наразі ніякий закон чи судове рішення в примусовому порядку не припиняло діяльність релігійних організацій Української Православної Церкви, статути релігійних організацій є чинними і Церква повністю здійснює свою діяльність, як це передбачено статутами релігійних організацій та законами України», – йдеться у тексті коментаря.
У Юридичному відділі заявили, що, враховуючи неправосудність рішень та суспільну значимість розгляду адміністративної справи, будуть підготовлені та подані необхідні касаційні скарги, щодо скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції.
Forwarded from прεсвѷтεръ Юрїй
До уваги майстрів музичної та диригентської справи україномовних хорів 🎶
Оцифровано видання нотного чинопослідування Божественної літургії видатного українського композитора протоієрея Кирила Стеценка, видане в Києві у 1922 р.
До речі, того ж року була видана низка й інших збірок автора (Всюношна, Панахида, Співи на літургії, Великодні співи, Задостойники, Канти й псальми), а також збірки всесвітньовідомого Миколи Леонтовича (Літургія, Молебен, Хваліте ім’я, Канти і псальми), педагога-музикознавця Пилипа Козицького (Всюношна, Співи з літургії, Шлюб) та диригента-фольклориста Михайла Вериківського (Всюношна).
Заради правди зазначу, що звертає на себе увагу якість перекладу 📖
🌐 Завантажити згадану збірку можна за посиланням.
Оцифровано видання нотного чинопослідування Божественної літургії видатного українського композитора протоієрея Кирила Стеценка, видане в Києві у 1922 р.
До речі, того ж року була видана низка й інших збірок автора (Всюношна, Панахида, Співи на літургії, Великодні співи, Задостойники, Канти й псальми), а також збірки всесвітньовідомого Миколи Леонтовича (Літургія, Молебен, Хваліте ім’я, Канти і псальми), педагога-музикознавця Пилипа Козицького (Всюношна, Співи з літургії, Шлюб) та диригента-фольклориста Михайла Вериківського (Всюношна).
Заради правди зазначу, що звертає на себе увагу якість перекладу 📖
🌐 Завантажити згадану збірку можна за посиланням.
Forwarded from Діалог.ТУТ
Хай надихнуть вас ці фото🤲
Учора передали бійцям захисні шоломи, бінокль та інші необхідні засоби, придбані на кошти, зібрані на шостому благодійному ярмарку в Іонинському монастирі.
Командир підрозділу, де служить парафіянин Іонинського монастиря Василь, якраз розглядає подарунки, поки Василь вітається з намісником архієпископом Іоною.
Щоразу кожна зустріч із захисниками перевертає свідомість. Наскільки ці люди живуть жертовним життям і там, на фронті, і тут, поміж нас.
У кафе «Іона», що поруч із монастирем, кава для військовослужбовців — безкоштовна. Але кожного разу наших воїнів треба буквально умовляти прийняти цей дар, оскільки люди, віддаючи за нас своє здоров’я, не бажають зловживати нашою турботою❤️🔥
Молимося за перемогу.
Донатимо на ЗСУ.
Усім серцем дякуємо захисникам і захисницям.
Господи, збережи їх і поверни додому цілими й неушкодженими🙏
Учора передали бійцям захисні шоломи, бінокль та інші необхідні засоби, придбані на кошти, зібрані на шостому благодійному ярмарку в Іонинському монастирі.
Командир підрозділу, де служить парафіянин Іонинського монастиря Василь, якраз розглядає подарунки, поки Василь вітається з намісником архієпископом Іоною.
Щоразу кожна зустріч із захисниками перевертає свідомість. Наскільки ці люди живуть жертовним життям і там, на фронті, і тут, поміж нас.
У кафе «Іона», що поруч із монастирем, кава для військовослужбовців — безкоштовна. Але кожного разу наших воїнів треба буквально умовляти прийняти цей дар, оскільки люди, віддаючи за нас своє здоров’я, не бажають зловживати нашою турботою❤️🔥
Молимося за перемогу.
Донатимо на ЗСУ.
Усім серцем дякуємо захисникам і захисницям.
Господи, збережи їх і поверни додому цілими й неушкодженими🙏
І не лише у ситуації з УПЦ. Тепер за будь-яку непохитність у поглядах всупереч владі маєш такий прокремлівський титул. І вже немало тих, хто мовчки спостерігав за поступовим знищенням УПЦ, тепер на власній шкурі вже яскраво відчуває або скоро відчує недружній охват державної пропаганди.
А Ви думали, що неправда в сторону УПЦ буде ексклюзивною? Більш нікого не торкнеться?
Тепер вже кожне критичне слово в бік влади (вже тепер навіть незрозуміло чи легітимної з точку зору строків виборів) сприймається як небезпека третього майдану і робота на ворога.
Домовчалися, ліберальні псевдопатріотики? Бо ж не Вас чіпали, так?
Але так вже було в історії. І неодноразово.
Я колись писав і повторю знову - ще соромно буде тим, хто підігрівав і аплодував незаконним діям нинішнього керівництва країни щодо розправи над УПЦ. А особливо представникам тих конфесій, які пробували нажитися на беззаконні.
А Ви думали, що неправда в сторону УПЦ буде ексклюзивною? Більш нікого не торкнеться?
Тепер вже кожне критичне слово в бік влади (вже тепер навіть незрозуміло чи легітимної з точку зору строків виборів) сприймається як небезпека третього майдану і робота на ворога.
Домовчалися, ліберальні псевдопатріотики? Бо ж не Вас чіпали, так?
Але так вже було в історії. І неодноразово.
Я колись писав і повторю знову - ще соромно буде тим, хто підігрівав і аплодував незаконним діям нинішнього керівництва країни щодо розправи над УПЦ. А особливо представникам тих конфесій, які пробували нажитися на беззаконні.
Forwarded from Діалог.ТУТ
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Це важко коментувати, але вважаємо доречними ці три цитати, якими супроводив це відео протоієрей Георгій Гуляєв на своїй сторінці в фейсбук.
«Увійду в дім Твій, поклонюся храму святому Твоєму в страсі перед Тобою».
«Це входжу я до дому Твого Святого, Господи, щоб поклонитися Твоїй Величності і вознести свою щиру молитву перед святим Твоїм Престолом, Владико світу».
«Боже, милостивий будь мені, грішному!»
А на відео сьогодні, 20.11.2023. Захоплення монастиря в Черкасах.
Більше немає слів 😶
«Увійду в дім Твій, поклонюся храму святому Твоєму в страсі перед Тобою».
«Це входжу я до дому Твого Святого, Господи, щоб поклонитися Твоїй Величності і вознести свою щиру молитву перед святим Твоїм Престолом, Владико світу».
«Боже, милостивий будь мені, грішному!»
А на відео сьогодні, 20.11.2023. Захоплення монастиря в Черкасах.
Більше немає слів 😶