ДО УВАГИ АБІТУРІЄНТІВ 2024 року !!!
СТИПЕНДІЯ АБІТУРІЄНТАМ ІКОНОПИСНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ПОЛТАВСЬКОЇ СЕМІНАРІЇ !!!
У сучасному світі, де соціальні ініціативи набувають все більшого значення, отримання грантів і стипендій відіграє ключову роль у реалізації ідей, що можуть позитивно змінити життя православної молоді і Церкви взагалі.
Одним із ключових аспектів цього процесу є вміння демонструвати реальну потребу та потенційний позитивний духовний, моральний та культурний вплив проекту на українське суспільство. Важливо підкреслити, що наявність часткового фінансування, значно підвищує шанси талановитих юнаків і дівчат на навчання спеціальностям які є перспективними в сучасному середовищі як України, так і закордону. Ознайомившись з досить ексклюзивною освітою сьогодення, вони будуть мати можливість стати не тільки іконописцями, але й реставраторами, художниками.
Іконописна школа імені преподобного Порфирія Кавсокаливіта (іконописний факультет) Полтавської місіонерської духовної семінарії є одним з провідних закладів підготовки професійних фахівців в області сакрального живопису, навчальна програма якої поєднує опанування іконопису та монументального християнського сакрального живопису з богословською освітою. Географія робіт випускників досить широка – тут не тільки Україна і країни ближнього зарубіжжя, але й Італія, Німеччина, Словаччина, Греція, Велика Британія, Сполучені Штати Америки, Австралія тощо.
З радістю повідомляємо що в 2024-2025 навчальному році Іконописна школа при Полтавській Місіонерській Духовній Семінарії Української Православної Церкви за рахунок донорів, отримала можливість надати благодійне навчання, харчування і житло трьом абітурієнтам. Стипендії у розмірі річних витрат будуть визначені найкращім вступникам за результатами прийомних іспитів в серпні 2024 року. Чекаємо на вас, юні таланти! Контактні телефони:
+38 097 232-1688 – віцеректор,
+38 096 129-5621 – черговий на прохідній,
+38 096 129-8264 – черговий викладач.

🙏🇺🇦В ОСТРОЗІ ПРОВЕЛИ У ВІЧНІСТЬ ВОЇНА ОЛЕКСАНДРА МАКСИМЮКА

Велика кількість духовенства, монахи, друзі, сотні небайдужих українців прийшли провести в останню земну дорогу Захисника України, воїна Олександра Максимюка, який загинув, захищаючи Україну від російського агресора. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

6 липня 2024 року в Богоявленському кафедральному соборі Острога відбулося відспівування загиблого героя Олександра Максимюка, сина благочинного Острозького благочиння прот. Олександра Максимюка. Чин похорону очолив архієпископ Рівненський та Острозький Пимен. Його Високопреосвящентсву співслужили благочинні майже всіх округів Рівненської єпархії, велика кількість священників.

Провести воїна прийшло багато молодих людей, друзів, острожан і просто небайдужих людей.
Олександр пішов на війну добровольцем улітку 2023 року, пройшов навчання за кордоном, і останні місяці воював на передовій у складі 3-ї окремої штурмової бригади. Його молодість, мужність і відданість своєму народові – це справжнє свідчення патріотизму і любові до України. 

Архієпископ Пимен у надгробному слові сказав:
«Олександр сам пішов захищати Україну. І хто б там що не говорив – це плід виховання батька, це його труди, це вкладена батьківська любов так, що цей хлопець так любив свій народ, що пожертвував своїм життям. Хто ще може сказати про не таких наших священників нашої Церкви? Це син нашої Церкви, він вірою і правдою бажав блага своєму народу, він віддав життя за нас з вами».

Загинув Олександр 3 липня під час виконанні бойового завдання поблизу Водяного. Смерть 20-річного воїна Олександра Максимюка – це невимовний біль для всіх, хто його знав і любив.
Після відспівування у храмі Героя провадили на центральну площу Острога, встеляючи дорогу квітами, де відбулася громадська панахида.

Поховали воїна на новому кладовищі в м. Острог. Олександр Максимюк назавжди залишиться в нашій пам’яті як герой, який віддав найдорожче – своє життя – заради мирного майбутнього своєї Батьківщини.

Щирі співчуття родині… Вічна пам‘ять та наша воїну…

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/07/06/v-ostrozi-provely-u-vichnist-voyina-oleksandra-maksymyuka/

У день сімʼї любові та вірності, який на росії відзначають 8 липня, росіяни вдарили ракетами по дитячій лікарні ОХМАТДИТ у Києві.

Тут місяцями проходять лікування дітки від лейкозів і це єдиний такого рівня в Україні заклад охорони здоровʼя.

Тероризм, яким хвора росія, не лікується😩
Боже, зупини це зло!

Отак росія розповсюджує свої традиційні цінності. День сім’ї, любові та вірності в Україні.

На фото: Лікарня ОХМАДИТ, назва якої розшифровується як ОХОРОНА МАТЕРІ ТА ДИТИНИ.
Київ, 8 липня 2024.

Росія, святкуй!

P.S. А на дворі аномальна липнева спека🥵

Фонд Предстоятеля УПЦ «Мир вам» перерахував 1 млн грн на відновлення лікарні «Охматдит».

9 липня Благодійний фонд Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія «Мир вам» перерахував на відновлення лікарні «Охматдит», яка була значно зруйнована у результаті російського обстрілу, один мільйон гривень.

В день трагедії Предстоятель висловив співчуття директору, співробітникам та пацієнтам лікарні «Охматдит», зазначивши, що «Українська Православна Церква молиться про найскоріше одужання наших дітей, укріплення батьків та закликає своїх вірних до сугубої молитви за всіх постраждалих».

Окрім того, віруючі УПЦ з перших годин після обстрілу долучилися до допомоги лікарні. Волонтери руху «Парасолька», що діє при столичному храмі, передали ліки та почали збирати необхідні речі та продукти для постраждалих.

Внаслідок російського обстрілу 8 липня України кількість постраждалих — близько 200 людей, загинуло понад 40. В Києві — понад 30 загиблих і близько 120 поранених.

Текст, що Ви зараз прочитаєте нижче, не означає, що в країні справді почнуть дотримуватися прав вірян незалежно від конфесійної приналежності. Що не буде рейдерства і темних схем. Що всім священникам без винятку дозволять врешті офіційно бути капеланами в ЗСУ. Що повернуть відібране, хоча би те, що стоїть пусткою. Що на місцях припиниться тиск на держслужбовців з метою недопустити відвідування "не тих" храмів. Не тиснутимуть на родичів загиблих воїнів з метою недопущення "небажаних" священників до відспівування.
І цей текст не означає ще десятки подібних "що".
Але здається, що дещицю здорового глузду вже можна розгледіти на обрії. Хоча, можливо, це лиш примара?

"⁉️ Церковна розтяжка у вигляді заборони УПЦ: гроші, зброя та вступ в ЄС чи збільшення власних рейтингів?..

Вже більше двох років в українському парламенті відкладається остаточне прийняття законопроекту №8371 - про заборону Української православної церкви. В жовтні минулого року він був проголосований у першому читанні, і після цього знову відправлений припадати пилюкою.

Але чому так? Чому попри «політичні танці» довкола законопроекту його досі не прийняли? І які можуть бути дивіденди та наслідки від його прийняття? – розповідаю.
Згідно соціології, з початком повномасштабної війни більшість українців виступають за заборону Української православної церкви, яка ще донедавна мала приставку «Московського патріархату». Але реальність така, що ці рейтинги є маніпулятивними та не висвітлюють реальну ситуацію. Простими словами, зараз до будь-чого додати приставку «московський» - і українці будуть проти! Приміром, якщо завтра політики до «МакДональдзу» додадуть приставку «московський» - люди також виступлять проти.
Відповідно, спочатку побудувавши маніпуляціями рейтинги, політичні сили взялись використовувати дану ситуацію у власних корисливих цілях, а саме - заробляти дивіденди у вигляді підняття власних рейтингів. Зокрема, першим хто включився в цю так-звану «боротьбу» став Петро Порошенко та його фракція «Європейська Солідарність». І це дало йому можливість, ледь не вперше за час війни, нагадати про себе - як політика, а не мецената що допомагає армії.
В свою чергу, чинна влада «слуг народу» такий порив Порошенка і його партії розцінила як певну загрозу - в розрізі цих же рейтингів. І саме тому була прийнята спроба перехопити цю ініціативу, яка якраз і вилилась в розроблений Кабінетом міністрів проголосований в першому читанні законопроект «слуг народу» під №8371.

Якраз все вище описане – це про дивіденди у формі приросту рейтингів політичним силам. Тобто, певні політики – як завжди думають виключно про себе та можливість й надалі грабувати країну... Щодо самої країни й народу, то прийняття цього Законопроекту матиме виключно негативні наслідки – про них дальше.
Остаточне голосування Законопроекту про заборону УПЦ - безперечно стане наріжним каменем в стосунках із США та країнами Євросоюзу. І це факт!

Суть в тому, що права людини, включно із віросповіданням та правом поширювати свою віру – це «священна корова» для всіх демократичних суспільств. І це задекларовано численними міжнародними актами, зокрема це також являється невід'ємною частиною правового поля України. Простими словами, прийняття цього Законопроекту, для західний держав - прирівняється до утисків людей/спільнот за приналежністю їх віросповідання. Тобто – це прямий тиск на права віруючих, а питання віросповідування для демократичних країн – недоторкане!

Відповідно, остаточне прийняття цього Законопроекту, в першу чергу призведе до зменшення фінансування і поставок зброї від США. Крім того, за перемоги у виборах Дональда Трампа – Україну чекатимуть ще гірші наслідки від прийняття заборони УПЦ. І цими наслідками буде обов’язкове введення санкцій, які республіканці неодноразово вже анонсували коли наші політики піднімали питання утисків людей за приналежністю їх віросповідання.

Щодо європейців, то з ухваленням Законопроекту №8371 – можна забути про вступ України в ЄС. Гроші і зброя від них теж можуть закінчитися. І все це по причині, що євро-політики абсолютно ніяк не зможуть пояснити своєму суспільству - як приймати до союзу країну де в грубій формі порушуються права людини. От це і будуть реальні, фактичні наслідки прийняття Законопроекту про заборону УПЦ.

Розкачування питання заборони УПЦ є вигідним певним українським політикам, особливо П. Порошенко, який розуміючи описані вище наслідки – торпедує заборону.

Не вступ України в ЄС при владі Зеленського – йому вигідне. І для цього він робить все можливе, включно з агітацією голосування Законопроекту №8371.

По факту: остаточне голосування Законопроекту №8371 буде нічим іншим – як диверсією проти України та українського народу. Адже гроші, зброя та вступ в ЄС – будуть помножені на нуль!

Ігор Мосійчук."

Тиждень тому, 8 липня, сталася страшна трагедія, що забрала життя дітей, для яких лікування було останньою надією, та лікарів НДСЛ «ОХМАТДИТ» МОЗ України. Віддаємо на суд Божий винуватців цього лиха.
Крім безповоротних втрат людських життів, завдано душевного болю, шоку і психологічного удару усьому суспільству, спричинено великих матеріальних збитків. Громадськість згуртувала сили і вже багато коштів зібрано на відбудову унікального медичного закладу.
Але, на жаль, допомога, яка могла би бути спрямована на закупівлю медпрепаратів та вартісного обладнання для діагностики та порятунку дитячих життів, тепер розсіяна і на ремонтні роботи…
За благословіння Високопреосвященнішого Агафангела, Митрополита Одеського і Ізмаїльського, парафія на честь Входу Господнього до Єрусалиму Одеської єпархії УПЦ розпочинає акцію «МАТИ ЖИТТЯ», спрямовану на цільову допомогу Відділенню інтенсивного виходжування передчасно народжених дітей НДСЛ «ОХМАТДИТ» МОЗ України.

А саме — для дитячої лабораторії сну, яка є єдиною в Україні, необхідні розхідники — маски для апратів неінвазивної вентиляції легень (НІВЛ).

Маски для НІВЛ є індивідуальним аксесуаром для проведення вентиляції для кожного пацієнта, та будуть передані пацієнтам безоплатно для подальшого використання в домашніх умовах під наглядом лікарів.
Допомогу можна надати тут 👇

https://send.monobank.ua/jar/AXwhi7c4ab

5375411220004373 номер картки 💳 банки

#одеськаєпархія #одесскаяепархия
#УПЦ
#ОХМАТДИТ
#матижиття
#worldprematurityday

Нет такого христианина, который по определению не был бы учеником Иисуса; а значит нет такого христианина, который по определению не был бы апостолом.
Церковь приучила нас, христиан, думать о себе скромно - и в этом её безусловная заслуга, и наше несомненное преимущество. Уроки смирения мы посещали настолько исправно, что перестали не просто выделяться, а прекратили вообще быть видимыми. Мы стали неразличимы на фоне окружающего нас пейзажа.

Но у Церкви была и другая обучающая программа, которая в силу предлагаемой ею свободы (а значит и в силу содержащейся в ней ответственности) не привлекла нашего особого внимания и была оставлена в пренебрежении. Это понимание апостольского достоинства каждого христианина. Да, именно апостольского, и именно достоинства.

Если обозначить различные лики христианства в образе апостолов, то, наверное, нет лучшей картины, чем видеть в Петре, Павле и (незаслуженно отодвинутом во второй ряд) Иоанне воплощение всей полноты апостольского служения в Церкви и мире. Это значит, что в каждом христианине, в силу нашего ученичества, непременно должна быть искра духа этих великих апостолов.

Да, каждый из нас немного Пётр - клянущийся в неизменной верности и тут же перед лицом смертельной опасности отрекающийся от своего Учителя; да, тот же Пётр, которому несмотря на всё это позволено остаться Пастырем ягнят Христовых и Камнем, лежащим в основании Церкви.

Да, каждый из нас немного Павел - стерегущий одежды тех, кто убивает невинных, и испрашивающий благословение на преследование неугодных; и одновременно тот же Павел, для которого Иисус из Назарета стал смыслом его жизни и оправданием его смерти. И, да - искуплением его грехов.

И наконец, каждый из нас немного Иоанн - желающий, как древний пророк, сжечь к чертям собачьим всех, ставших на пути великой миссии, а потом наслаждаться сидением по правую руку великого Царя; и тот же Иоанн, который под конец своей жизни понял, что Любовь - лучшее определение Бога, и единственное, ради чего стоит жить и умирать в этом мире.

Мы не должны быть апостольскими подражателями, но мы можем быть их наследниками; мы не должны закрывать глаза на их грехи, но мы можем видеть их добродетели. Мы призваны быть живыми свидетелями их веры, непреклонными наследниками их свободы и неутомимыми делателями их любви.

Да, возлюбленный брат во Христе, ты тоже апостол галилейского Учителя!
Да, возлюбленная сестра в Господе, ты тоже ученица Христа, ничем не меньше тех, кто дошёл с Ним до Иерусалима, и, несомненно, больше всех тех, кто оставил Его в Гефсимании!

Мы - Церковь, но не попов и мирян, не владык и плебеев, а Церковь апостолов и учеников, Церковь Того, Кто пожелал назвать нас друзьями, и Того, Кто позволил нам называться братьями и сёстрами.

Дитячі православні літні табори, як правило, тримаються на ініціативі одного - двох внутрішньо вмотивованих священників та декількох таких же "уражених" цим неспокійним вірусом найближчих помічників, які з власної волі прирікають себе на втому і безліч різних переживань та зусиль задля досягнення поставленої мети - дати дітям дещицю радості посеред літа і поруч з цим наблизити їхні серця до православної віри.

Я, дякувати Богові, знаю немало таких священників і їхніх помічників.
Серед них о. Архімандрит Аркадій Сенчуківський , о. Богдан Терехівський , Анна Терехівська , до яких саме зараз, одразу ж після завершення літургії, ми прямуємо на заключний святковий вечір в таборі "Анфілада на Думці".
Раніше табір проводився в іншому місці, тож і назву мав іншу - "Анфілада на Дністрі". Але то лиш місце і вивіска..
Люди-організатори переважно залишилися ті ж самі.
Їдемо туди родиною разом зі старшими нашими дітьми Клименко Анна та Давид Клименко , бо вони колись мали щастя також бути таборянами на Дністрі і завжди чекають можливості зустрітися там зі старими друзями.

Сьогодні там буде не лише концерт і спілкування, точно ще посидимо до пізньої ночі з гітарою в руках, згадаємо старих пісень, підіграю молоді - отже, послухаємо їхніх нових, нами не знаних пісень, наговоримося, відновимо наші старі стосунки із далекими, але такими близькими людьми.

Врешті, я тут до чого веду - віддавайте своїх дітей у такі табори бодай на тиждень - другий.
Для них це безумовно неповторний досвід. Вони цього не забудуть ніколи.

5 років тому професор Сергій Шумило опублікував допис ВІДНОВЛЮЙМО ЗАБУТІ ІМЕНА

Згадуючи про Хрещення Русі, майже всі забувають, що, окрім князя Володимира, Київську Русь разом з ним хрестила його дружина — візантійська царівна Анна Порфірогенета (963- 1011). Саме вона хрестила князя Володимира, поставивши це умовою свого шлюбу з Володимиром, і все подальше життя присвятила християнізації та просвіті Русі. Сестра імператора Василія II Болгаробійця, донька імператора Романа II і онука імператора Костянтина Багрянородного. За походженням вона була вірменкою. По суті, вона пожертвувала своєю долею і покинула царські палати в затишній, комфортній і багатій Батьківщині (Візантійській імперії), переїхавши до невідомої і ще мало розвиненої країни, щоб утвердити її в християнстві. Саме вона підказувала чоловікові, де і які храми треба будувати, які здійснювати церковні, культурні і просвітницькі акції і т.п. Поки Володимир був зайнятий військовими походами і державними справами, Анна займалась питаннями поширення християнства на Русі та розбудови Церкви.

Сирійський історик XI ст. Ях’я Антіохійський відзначав, що Анна завзято поширювала віру Христову на Русі, «построи многи церкви». Навіть знаменитий Церковний устав кн. Володимира був укладений «сгадав аз съ своею княгинею Анною». Тобто саме Анна була співрозробницею цього Уставу і співавторкою його разом зі св. кн. Володимиром. Саме вона займалась питанням будівництва Десятинної церкви у Києві та багатьох інших церков Русі. Вона привезла з Візантії до Києва болгарських ченців і священиків і переклади церковних книг церковнослов’янською мовою. Вона ж привезла з Візантії архітекторів і іконописців. Вона ж сприяла заснуванню на Афоні для перших руських ченців найпершого давньоруського монастиря "Росів" ("Ксилургу"), де згодом прийняв чернецтво прп. Антоній Печерський. Вважається, що саме Анна була матір’ю двох синів Володимира — святих Бориса і Гліба.

Багато століть гробниця з мощами царівни Анни стояла поруч з гробницею св. кн. Володимира у Десятинній церкві. І в давнину вони обидва разом вшановувались Церквою як просвітителі Русі. Але згодом, після зруйнування ордою Десятинної церкви та знищення Київської Русі, вшанування царівни Анни забулось і в пам’яті народній залишилось лише вшанування її чоловіка. Хоча Хрещення Русі — це їхня спільна заслуга.

Упевнений, відновлення церковного пошанування княгині Анни як рівноапостольної просвітительки Русі було б відновленням історичної справедливості. Царівна Анна заслуговує на те, щоб ми пам’ятали її заслуги перед початковою Давньоруською Церквою … Маю надію, ім’я Анни буде певернуто із забуття і невдовзі ми побачимо ікони св. Володимира разом зі своєю порфірородною дружиною, як це було на фресках Софії Київської. Будемо працювати над цим … Відновлюймо нашу забуту духовну спадщину та історію разом!

Релігієзнавиця Людмила Филипович, яка брала участь у «експертизі» ДЕСС щодо «афільованості УПЦ і РПЦ», в інтерв’ю «Радіо Свобода» критикує останню редакцію законопроекту 8731.
«Перше читання – та версія була дуже нейтральна і ліберальна. Зараз законопроєкт дуже сфокусований на заборону УПЦ. Не вдалося нам вилучити з цього другого законопроєкту ті положення, які нам дуже нагадують 1937 рік. Оту, знаєте, заборонну стратегію. То – націоналізувати, то – забрати, то – закрити… Я дуже сподіваюся, що залишки радянської доби і радянської свідомості, заборонні вимоги щодо релігійних організацій, які поставлять хрест на 30-літній історії здобуття релігійної свободи, які має Україна, не стануть реальністю», — коментує Филипович.

Також вона зазначила, що УПЦ - найбільша конфесія в Україні, і ця заборона призведе до уходу мільйонів вірян у підпілля.
Свого часу у розмові з Людмилою Пилипович ми відчули один до одного достатньо поваги і розуміння. Був здивований її участі у "експертизі". Втім, з цими її словами згоден.

Щодо скандалу на Олімпіаді в Парижі влучно написав Сергій Шумило. Мережа, щоправда, одностайно має іншу точку зору, але я таки погоджуся з Сергієм.
"Вже другий день у мене фб-стрічка рябить від обурливих репостів, де деякі наші "моралісти" слідом за російським агітпропом виплескують свої "глибокі обурення" з приводу "блюзнірства", "насмішки", "образи віри" і т.д. під час церемонії відкриття Олімпіади-2024 у Парижі.

Чесно кажучи, не цікавлюся Олімпіадами та спортом (як, до слова, і "Євробаченням" і т.п.), тому особисто мої релігійні почуття це ніяк не зачепило. Ну, перш за все, ті, хто обурюються, мали би пам'ятати, що і назва, і самі олімпійські ігри мають античні, т.м. "язичницькі" корені, а отже очікувати від них якихось християнських послань і прикладів марна справа ))

На цей раз багатьох обурило те, що під час церемонії відкриття Олімпіади-2024 колективом танцюристів була виконана сцена, яка декому здалася пародією на Євангельську "Таємну вечерю", точніше на відомий шедевр італійського художника Леонардо да Вінчі, який зберігається в Мілані (Італія). Це викликало сплеск обурення, від армії кремлівських "оборонців традиційних цінностей", до деяких європейських правих та консерваторів (ну звісно, без Орбана тут ніяк), а слідом за ними і деяких релігійних діячів.

Проте конфуз у тому, що автори сцени, яка викликала такий шквал обурень і критики, за основу брали не "Таємну вечерю" Леонардо да Вінчі, а зовсім інший твір мистецтва )) Це картина іншого відомого художника - Яна Херманса ван Бейлерта (Jan Hermansz van Bijlert; 1597—1671), голландського живописця, представника утрехтських караваджистів, який деякий час жив і працював в Італії та був тут одним із засновників гуртка північних художників Бентвуегелей у Римі.

Ця його картина називається "Пир богів" (Le Festin des Dieux), вона створена в 1635 - 1640 рр., нині зберігається в Національному музеї Маньєн в Діжоні (Франція) і є одним з предметів гордості цієї музейної колекції, яка налічує понад 2000 витворів мистецтва (зокрема, італійське та північноєвропейське мистецтво, а також французьке мистецтво XVI-XIX стт.).

На картині "Пир богів" зображена сцена, як на Олімпі (так, саме на Олімпі, від якого й Олімпійські ігри!) боги збираються на бенкет на честь весілля Фетіди та Пелея. Ліворуч стоять Мінерва, Діана, Марс і Венера у супроводі Купідона. За ними слідує Флора, богиня весни. Коронований Аполлон, якого можна упізнати за лірою, сидить у центрі столу. Далі ми впізнаємо Геркулеса з його палицею і Нептуна з його тризубом. Праворуч Еріс поклала на стіл яблуко розбрату...
Кому цікаво, більш детально про цей твір є на сайті музею: https://musee-magnin.fr/collection/objet/le-festin-des-dieux

Варто зазначити, що тема свята античних богів була популярною в 17 ст.; «Шлюб Психеї та кохання» Хендріка Гольціуса викликав появу великої кількості робіт, що ілюструють цю тему. Доклався до неї і Ян Херманс ван Бейлерт, а тепер, слідом за ним, і французькі танцюристи...

Яким чином це ображає релігійні почуття християн? Особисто мої - ніяким. Ніколи не міг зрозуміти, що то за віра, яку так легко можна збентежити і образити? Що то за бог, який потребує захисту і обурень з боку людей? Насправді віру в Бога, як і самого Бога, неможливо нічим образити. Ані Бог, ані віра в нього не потребують нашого захисту. Чим глибша віра, тим менш вона уразлива. Може проблема саме у цьому? Чи мають справжню віру ті, хто на кожному кроці (особливо у соцмережах) намагаються показово заявляти про її захист?

Особисто мене і мою віру ображають не дії людей, які не вважають себе християнами (на що вони мають таке ж право), як дії тих, хто називає себе по імені "християнами", але чинять не за вченням Христовим. А ще невігластво, яке штучно подається як якась особлива "релігійна чеснота" (( Як на мене, оце значно більша загроза для християнства - його нівеляція і розкладання з середини."

Одну із веселих тем сучасного світу 😭 можна розширити. ;)
"Я не автобус - я ідентифікую себе, як потяг."

Цікаво, а де Роман Грищук навчився літургіці? 12 ранкових євангелій?! Де ж взялося ще одне? Було одинадцять наче завжди...
Йому, вочевидь, служити Богові немає коли. Мабуть, він займається чимось іншим. Зречення Петра і історія про спів півня читається за богослужінням Великої П'ятниці (у четвер увечері) в третьому уривку з 12-ти можна про це почитати. Але цитата від о. Романа настільки довільна, що складається враження, що він сам того уривку не читав.
Він цитує: "Провозрекоша пітел трижди". Це він де таке здибав?!
Це Петро тричі зрікався Христа, а не півень тричі співав. "І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: «Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене." І ще: "Тоді Ісус мовив йому: «Істинно кажу тобі: цієї ж ночі, ще до того, як двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене". Це для нагадування отцю Роману. Щоб не пишався перед священником, старшим від нього за віком. Бо чим же пишатися - невіглаством у вивченні Святого Письма чи плутаниною щодо богослужіння? "Провозрекоша?" :) Усміхнуло.

Во "Властелине колец" есть глава о Томе Бомбадиле, в которой имеется интересный и важный эпизод, когда Том берёт в руки Кольцо Всевластия, держит его на ладони, смотрит скозь него на Фродо, а затем как бы играя, надевает Кольцо на палец, подносит его к свету горящей свечи, и ошарашенный хоббит с удивлением видит, что Том не исчезает, не становится невидимым, остаётся прежним.
Том не искушается Кольцом, оно не представляет для него никакой ценности, не прельщает его. Кольцо для Бомбадила пустышка, он свободен от него.
А ведь Кольцо как бы сосредотачивает в себе все возможные земные идентичности в их властном проявлении, оно вожделенно всем, и каждый видит в нём возможность предельной осуществлённости своих желаний, идей, страстей. Только вот Кольцо Всевластия подчиняет со временем своего хозяина и делает его безликим слугой и призраком.
Если христианин не будет как Бомбадил свободным от чар Кольца, от каких бы то ни было присущих человеку данностей, будь то культурных, этнических, государственных или общественных, оно поможет ему стать таким, каким он стремится быть: религиозным, патриотичным, национальным, каноничным, стать хоть чёртом в ступе, но к Евангельскому образу человека, это уже не будет иметь никакого отношения.

Мені скинули посилання на відео з Саввою (Мажуко), де він істерить з приводу "українських терористів", які напали на "святу і безгрішну" Курську область.
Порівняння з татаро-монгольською навалою, нагадування, що "от недарма РФ і почала "звільнення " України" і т.і.
Слухати гидко.
Українці живуть під щоденними обстрілами роки, тисячі населених пунктів назавжди стерті росіянами з землі, мільйони втратили дах над головою, десятки тисяч загинули від рук агресора, а цей виє і голосить від декількаденного "віроломного нападу на мирних людей Курської області!" Думав, що снаряди літатимуть тільки в один бік і війна триватиме завжди десь далеко?
Чи є ще на території РФ і Білорусі притомні священнослужителі РПЦ? Не знаєте? Чи всі такі, як цей Мажуко?
https://youtu.be/jH2hYHAjNw0?si=TGXczizMJq3Bsc4v

Ви були знайомі з митрополитом Антонієм Сурозьким? Не по його книжках, а особисто. А чи знайомі з кимось, хто був із ним знайомий?

«Отроку» пощастило мати серед своїх авторів прекрасного сучасного філософа Олександра Філоненка, який одного разу відверто розказав нам про свою дружбу з владикою Антонієм.

А ми розказуємо вам☺

110 років від дня народження митрополита Антонія Сурозького виповнилося цього літа. 4 серпня була річниця його переходу у вічність.

Про те, як відбуваються в житті такі зустрічі і що потрібно, аби вони трапилися з тобою, читайте обов’язково↘⬇↙

Власть делает все, чтобы убить пожилого и больного митрополита Арсения!

Сегодня в Славянске состоялось обещанное судилище над наместником Святогорской Лавры митрополитом Арсением.

Несмотря на то, что срок содержания иерарха УПЦ под стражей истек еще 22 июня, вопрос о новой мере пресечения судья даже не начала рассматривать.

В то же время она удовлетворила ходатайство прокурора о проведении заседаний в закрытом режиме, лишив тысяч верующих, журналистов и правозащитников возможности следить за судебным процессом.

Также судья отклонила просьбу пожилого владыки не конвоировать его каждый раз из Днепровского СИЗО в Славянский суд, и позволить ему участвовать в заседаниях по видеосвязи.

И здесь очень важно отметить. За последние два дня владыку Арсения дважды доставляли конвоем из Днепра в Славянск!

Только вчера вся дорога заняла около 16 часов. И все это - в ужасных условиях автозака, в небольшой будке, которая даже здоровому человеку доставила бы мучения. А митрополиту Арсению, пожилому и больному человеку, это может ДОБИТЬ ЕГО!

И все эти действия направлены на одно - на создание невыносимых условий для владыки, чтобы сломить его физически и морально.

Гонители Церкви сознательно игнорируют просьбы митрополита, его состояние здоровья, и продолжают подвергать его длительным и изнурительным ПЫТКАМ И МУЧЕНИЯМ!