#квірно_анонімно

Вітання! Певний час я думала, що я бісексуальна, і почала зустрічатися з хлопцем. Через три місяці після нашого першого поцілунку я зрозуміла, що все ж таки лесбійка. Шлях прийняття був дуже важкий, але він був необхідний для мене.

Я лагідно пояснила це хлопцю, сказала, наскільки я його ціную як людину, але, на жаль, не можу продовжити стосунки. Пізніше від нього, як у мою сторону, так і в компанії наших друзів, я чула багато гомофобних виразів, які мали бути “жартами”. Він каже, що підтримує квір-спільноту, але це не є справжньою підтримкою.

Говорити з ним сенсу немає, але мені так соромно, що я з ним зустрічалась, хоч раніше вважала його хорошою людиною.

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

Привіт. Я трансгендерний
хлопець.

Був важкий час для мене, починаючи з 13 років. У мене був сильний депресивний стан протягом року, і я тоді попросив свою сім’ю про допомогу. Тоді я їм повірив, тому що вони відгукнулися. Мене поклали в психіатричну лікарню вперше, коли мені було 14 років. Зараз мені 19. Я лежав у психлікарні п’ять разів. Мені поставили діагноз шизофренія, я приймаю ліки. У мене ніколи не було галюцинацій, просто для них я “неправильний”.

Не варто було довіряти своїй сім’ї. Коли я тоді довірився, відтоді все почалось. Це пекло.

Насправді, я знаю, що у мене нездорова психіка, але я не вважаю, що це через мій гендер. Спочатку хотів написати довгу історію про себе і свої переживання, але втомився.

Сподіваюсь, скоро поїду далеко і назавжди. Туди, де зможу жити новим життям.

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

Я дівчина. Як боротися зі страху нападів на вулиці? Я живу в Києві, виглядаю як панк, маю коротку стрижку. Цього літа багато чіплялися дивні чоловіки. Вигуки погроз від хлопців-підлітків, штовхання мене по плечу з неприємним коментарем, тикання різко факів в обличчя, навіть кидання мені голову невеликого каменя від когось на кшталт скінхеду. Я струнка, маленького зросту і маю серйозні вади по здоровʼю, нічого їм не зроблю.
Мені дуже подобається мій зовнішній вигляд, я виглядаю так, як завжди хотіла. Перед виходом на вулицю висока тривога. Що можна зробити?

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

Привіт! Я б хотіла поділитись своєю історією. Минулої осені я дізналась про те, що мені подобаються не тільки хлопці. Все життя мені навʼязували «традиційні» стосунки, вперто казали що гомосексуальність це гріх і всіляко старались відгородити мене від цієї теми. І так само рік назад я вперше так сильно покохала. До того ж дівчину. Це так лякало, я не могла спати, їсти, дихати знаючи що я відчуваю щось до своєї статі. Я знала що мене не прийме ніхто. Трошки згодом я познайомилась з цією дівчиною ближче, потім ми почали зустрічатись. Не буду вдаватись в подробиці, але це були не стосунки а жах. Цей майже рік був найгіршим і найкращим. Найкращим через сильні почуття та деякі моменти, а найгіршим через те що я не приймала себе, через те що моя партнерка була травмована психологічно і травмувала мене. Не буду вдаватись в подробиці, але зараз я вже який місяць стараюсь відійти від цих клятих стосунків. До сих пір я не прийняла себе. Я не проти гомосексуальності, але не коли це я. Я все ще надіюсь що мені здалось, що потім я перестану відчувати щось до дівчат. Але кожен день я впевнюсь що це не так, і що я справді люблю як дівчат так і хлопців. Мені так страшно, я не хочу бути собою. Чому саме я...

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

Хочу поділитися з вами історією. Я бісексуалка, була доволі в близьких стосунках з однією своєю подругою, ми знайомі три роки. Влітку почали набагато ближче та частіше комунікувати між собою та бути доволі відкритими одна до однієї. Наскільки я пам'ятаю, в неї була колишня, з якою вони на той момент були вже розлучені. Я не знаю, як і коли я почала до неї щось відчувати, але точно знала, що це тривало ще з минулого літа, але я все ж таки не була такою сміливою. Тож, через рік мої відчуття не так ще згасли та я вирішила зробити перший крок: я поцілувала її перша. Вона мені відкрито сказала, що їй дуже сподобалося. Через декілька днів в нас майже не дійшло до інтимної близькості. І саме тоді я вирішила її запитати: «Will u be my girl?», га що вона відповідає, мов, я не знаю... Бо наскільки я пізніше від неї дізналася, то вона взагалі є аромантиком. Звісно, я була трохи засмучена, проте все одно прийняла це спокійно, бо поважаю людину. Після цих моментів вона захворіла на тиждень, я питала, як вона, чи все добре, на що мені прилетали відповіді, що все окей. Фанфакт: вона мені ніколи перша не писала. В якийсь день я в неї запитала знову, як вона себе почуває, коли ми знову можемо зустрітися. На ці запитання мені вона, звісно, відповіла, але те, що написала після...

Її наступні повідомлення: «БЛІН, я ж тобі забула сказати! В мене ж дівчина з'явилася!». Я на хвилин десять просто втратила мову та втикала в один куток в стелю.. Звісно ж, що написала, як я радію за них, бажаю щастя, а сама весь вечір намагалася не так гучно ридати в подушку, щоб ніхто не почув.

Єдине, що тоді грало в моїй голові, це: «Що я роблю не так? Чому це ніколи НЕ Я? Невже я так мало роблю для партнера?». Вона про це не знає і ніколи не дізнається.

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірна_рекомендація

Якщо ви ще не бачили «Горбату гору» - саме час це виправити! Це справжня класика ЛГБТ-кіно, яку знає майже кожен. Зворушлива історія кохання двох ковбоїв, яка триває роками, показує силу почуттів, які не знають перешкод. Навіть якщо цей фільм здається вам знайомим, його варто переглянути хоча б раз у житті.

У якому форматі записувати? Голосуємо:

👀 - кружечки
💯 - текст