Як недобра дитина вбива кошеня,
І у неї питаються – нащо?
Вона злиться із вереском – «ні, це не я!»
І вину не признáє нізащо.
Як недобра людина розкаже тобі
Свою версію, дику і хвору,
Що в тридцяті у нас не було боротьби,
Або «нє било Голодоморa» –
Знай, убивці птахів, кошенят, цуценят
Виростають і хочуть добавки:
Твій охайний будинок, машину і сад,
Чи мішечок зерна з-попід лавки.
І вриваються в дім, як у давні рокѝ,
І вбивають, безжальні та ниці.
Ми колись у вікно виставляли свічкѝ,
А тепер виставляєм рушниці.
Три малі колоски, почорніла межа,
Не могила – окоп оборони.
Як недобрий народ свого гострить ножа,
Добрий, зрештою, купить патрони.
Не здавай більш нікому ніколи своє –
Тільки так ми минуле завéршим.
І коли хто говорить, що він тебе вб’є,
Краще вір.
І стріляй в нього
Першим.
І у неї питаються – нащо?
Вона злиться із вереском – «ні, це не я!»
І вину не признáє нізащо.
Як недобра людина розкаже тобі
Свою версію, дику і хвору,
Що в тридцяті у нас не було боротьби,
Або «нє било Голодоморa» –
Знай, убивці птахів, кошенят, цуценят
Виростають і хочуть добавки:
Твій охайний будинок, машину і сад,
Чи мішечок зерна з-попід лавки.
І вриваються в дім, як у давні рокѝ,
І вбивають, безжальні та ниці.
Ми колись у вікно виставляли свічкѝ,
А тепер виставляєм рушниці.
Три малі колоски, почорніла межа,
Не могила – окоп оборони.
Як недобрий народ свого гострить ножа,
Добрий, зрештою, купить патрони.
Не здавай більш нікому ніколи своє –
Тільки так ми минуле завéршим.
І коли хто говорить, що він тебе вб’є,
Краще вір.
І стріляй в нього
Першим.