Forwarded from Тактикульна Бургерна (Callsign_Burger.ua➕)
Поліз в заміткі і виявив там текст який написав коли їхав на цю ротацію. Тоді постити його не можна було через ОпСек, але певно зараз вже можна.
Друга година ночі. Я п'ю каву на АЗС. На парковці сплять пацани в машинах, ми зупинились шоб вони трохи вздрімнули. Попереду ще сотні кілометрів дороги на Донбас. Я черговий раз вертаюсь в сектор.
Кожен виїзд був емоційно складним, хоч і по різному. Але ніколи не було так складно як в цей раз. Певно наклалось те як мені остопіздила війна, і те наскільки щасливий я був вдома. Вперше за все життя я дійсно розумів що повернувся додому, проводив час з родиною, побував в місцях сили, зустрічався з друзями і блять наскільки ж це все краще ніж знову провести місяці на Донбасі, щоденно хвилюючись лиш за дві речі: чи нікого з наших не вбили, і кого вбили ми.
Але знаєте, як би я не хотів знов понити як втомився, чи почати філософську дискусію про те як війна краде в нас кращі роки життя, але те що перед самим виїздом я усвідомив НАСКІЛЬКИ я щасливий - змогло знову припідняти мою мотивацію. Я знову згадав для чого я роблю свою роботу. Колись, коли мені не було чого втрачати, в мене не було і проблем з мотивацією. Зараз головною мотивацією став страх втратити те що в мене є. А я не люблю боятись. Тому я знову і знову буду вертатись на війну, до тих пір поки війна не кінчиться, або я не зрозумію що я остаточно вигорів і більше не в стані ефективно нести смерть ворогам. Тому що ні одне стерво не забере у нас і наших нащадків право просто насолоджуватись життям поруч з близькими, і радіти не тому що полеглому побратиму поставили меморіальну дошку, а тому що відвідав якусь круту місцину.
Ми всі хочемо щоб це вже закінчилось панове. Справа за малим. Вбити всіх ванюшек. Це все рівно простіше ніж реалізувати систему демобілізації в Україні. Тому вперед, панове контрактори. Дорога до вільної Родезії має бути вистелена трупами кацапів. А наша задача забезпечити будматеріал.
Доповідь закінчив.
Друга година ночі. Я п'ю каву на АЗС. На парковці сплять пацани в машинах, ми зупинились шоб вони трохи вздрімнули. Попереду ще сотні кілометрів дороги на Донбас. Я черговий раз вертаюсь в сектор.
Кожен виїзд був емоційно складним, хоч і по різному. Але ніколи не було так складно як в цей раз. Певно наклалось те як мені остопіздила війна, і те наскільки щасливий я був вдома. Вперше за все життя я дійсно розумів що повернувся додому, проводив час з родиною, побував в місцях сили, зустрічався з друзями і блять наскільки ж це все краще ніж знову провести місяці на Донбасі, щоденно хвилюючись лиш за дві речі: чи нікого з наших не вбили, і кого вбили ми.
Але знаєте, як би я не хотів знов понити як втомився, чи почати філософську дискусію про те як війна краде в нас кращі роки життя, але те що перед самим виїздом я усвідомив НАСКІЛЬКИ я щасливий - змогло знову припідняти мою мотивацію. Я знову згадав для чого я роблю свою роботу. Колись, коли мені не було чого втрачати, в мене не було і проблем з мотивацією. Зараз головною мотивацією став страх втратити те що в мене є. А я не люблю боятись. Тому я знову і знову буду вертатись на війну, до тих пір поки війна не кінчиться, або я не зрозумію що я остаточно вигорів і більше не в стані ефективно нести смерть ворогам. Тому що ні одне стерво не забере у нас і наших нащадків право просто насолоджуватись життям поруч з близькими, і радіти не тому що полеглому побратиму поставили меморіальну дошку, а тому що відвідав якусь круту місцину.
Ми всі хочемо щоб це вже закінчилось панове. Справа за малим. Вбити всіх ванюшек. Це все рівно простіше ніж реалізувати систему демобілізації в Україні. Тому вперед, панове контрактори. Дорога до вільної Родезії має бути вистелена трупами кацапів. А наша задача забезпечити будматеріал.
Доповідь закінчив.
Forwarded from Хлопці з Лісу ✙
Сьогодні день незалежності Родезії - країни, яка зникла понад сорок років тому з карти світу, але залишилася в наших серцях.
Чому Родезія нам так важлива? Її історія - це важливий урок, який має бути ретельно вивчений нами - українцями. Урок про те, як підступність комуністів та лицемірство західних демократій знищили цілу країну. Країну з високими стандартами життя перетворили на землю, де людям буквально нема що їсти. Урок про те як Москва, Пекін, Лондон та Вашингтон доклалися до створення африканської Новоросії.
Чому Родезія нам так важлива? Її історія - це важливий урок, який має бути ретельно вивчений нами - українцями. Урок про те, як підступність комуністів та лицемірство західних демократій знищили цілу країну. Країну з високими стандартами життя перетворили на землю, де людям буквально нема що їсти. Урок про те як Москва, Пекін, Лондон та Вашингтон доклалися до створення африканської Новоросії.
Forwarded from dᛋi.pro 🔱
Чи можлива Родезія знову.
На мій превеликий, жаль певно, що ні. Повстанці закінчуються і повставати з рештою вже і нікому.
В тім, використовувати її як символ - невгамовної і невблаганної свободи, варто.
Якийсь такий, абсолют - яким, вона могла стати, але з рештою так і не стала, конʼюнктура перетворила волелюбну і сильну країну в Зімбабве. Скоріше за все так станеться і з Україною.
Війна закінчиться, нова партія райгонів- прийде до влади… через 10 років, замість нашої веселої козаччини- повстане, чергова Грузія.
В тім, як би не закінчиться ця історія, радує лише одне, це буде наша спільна помилка, не навʼязана ніким, вона стане наслідком наших гріхів і нашої необачності, звинувачувати з рештою, буде нікого окрім себе.
І це певно, наш найбільший дар що на цей раз подарувала нам, ця схиблена епоха… перелому двох тисячоліть…
З днем незалежності, тебе Родезія. Лишайся мрією яка ніколи не буде досягнута, ідеєю що надихає покоління розбишак на нові і нові подвиги.
Рано чи пізно, ПВК «Єбалай» - зробить Родезію великою знову, від Солзбері до Вижниці. А від Вижниці до Курська буде окрема Єбалайська республіка, але напевно вже не при моєму житті.
В тім, наша задача закласти надійний фундамент, для нашої майбутньої величі.
Та і все.
https://music.youtube.com/watch?v=GMEz2Qobeqc&si=cwWIuu9ugqmOvTyo
На мій превеликий, жаль певно, що ні. Повстанці закінчуються і повставати з рештою вже і нікому.
В тім, використовувати її як символ - невгамовної і невблаганної свободи, варто.
Якийсь такий, абсолют - яким, вона могла стати, але з рештою так і не стала, конʼюнктура перетворила волелюбну і сильну країну в Зімбабве. Скоріше за все так станеться і з Україною.
Війна закінчиться, нова партія райгонів- прийде до влади… через 10 років, замість нашої веселої козаччини- повстане, чергова Грузія.
В тім, як би не закінчиться ця історія, радує лише одне, це буде наша спільна помилка, не навʼязана ніким, вона стане наслідком наших гріхів і нашої необачності, звинувачувати з рештою, буде нікого окрім себе.
І це певно, наш найбільший дар що на цей раз подарувала нам, ця схиблена епоха… перелому двох тисячоліть…
З днем незалежності, тебе Родезія. Лишайся мрією яка ніколи не буде досягнута, ідеєю що надихає покоління розбишак на нові і нові подвиги.
Рано чи пізно, ПВК «Єбалай» - зробить Родезію великою знову, від Солзбері до Вижниці. А від Вижниці до Курська буде окрема Єбалайська республіка, але напевно вже не при моєму житті.
В тім, наша задача закласти надійний фундамент, для нашої майбутньої величі.
Та і все.
https://music.youtube.com/watch?v=GMEz2Qobeqc&si=cwWIuu9ugqmOvTyo
Анонс тріумфального повернення))
На цей раз ще і з дуууже обмеженою серією в тайгері)
На цей раз ще і з дуууже обмеженою серією в тайгері)