Telegram Web
Forwarded from Мокоша
Чарівне свято Купайла у причорноморських степах, поблизу мальовничого ставка з потужними людьми. Природа виразно відповідала на наші обрядові дії: по мірі обряду заспокоївся шалений вітер, з-за хмар визирнуло Сонце, і ми зустріли віщу купальську ніч у яскравому сяйві зірок.

Під ранок Святозара провела охочих до діючого джерела, надійно захованого від сторонніх очей у звивистих балках, - справжнє диво серед спекотного степу!

Дякуємо Святозарі за запрошення, цьогорічне свято вдалося на славу!
🔥95
Трави для очищення

Серед розповсюджених, мабуть, по всій території України* рослин можна виділити полин, шавлію та звіробій.

Полин - трава відома абсолютно кожному, має декілька видів. Як правило, використовується полин гіркий, він легко ідентифікується за специфічним запахом та смаком. Трава здавна відома своїми захисними та очищувальними властивостями, русальну приказку «петрушка чи полин?», мабуть, чув кожен. Богумил Мурин в своїй «Книзі оберегів» окрім вище зазначених властивостей полину, згадує ще й те, що відваром полину та барвінку обмивали рушницю, щоб вона стріляла точно в ціль. В способах використання полин, мабуть, найуніверсальніша трава: його можна просто носити з собою, коли ви йдете кудись, де вас може спіткати небезпека від лихих людей чи духів, можна окурювати приміщення чи людей, тварин, можна мити підлогу настоєм чи додавати подрібнену траву в воскові свічки. Загалом, використовувати так, як дозволяє ваша фантазія.

Шавлія теж має багато видів. Серед західних езотериків особливо популярна шавлія біла, а серед прибічників екстремальних практик - шавлія віщунів. В Україні найбільше зустрічається шавлія дібровна, мускатна та кільчаста. Шавлія використовується в окурюваннях чи свічках не лише для очищення простору, а й для очищення та заспокоєння розуму перед духовними чи медитативними практиками.

Звіробій починає милувати очі своїм цвітінням напередодні Купайла і в тінистих місцях продовжує цвісти й до Перунового дня. Ця неймовірно сильна рослина поєднує в собі Перунову та сонячну силу. Звіробій можна носити з собою як оберіг, в невеликих кількостях додавати в чай, особливо взимку, коли нам так не вистачає сонця і ярі. Гілочками звіробою також можна окурювати для очищення та наповнення силою. Коли печете обрядовий хліб для Перуна, добре в борошно додавати подрібнену траву звіробою.

Стосовно збору трав, то квітучі трави варто збирати в період цвітіння. Те, з якою метою берете траву, можна узгоджувати з місячним циклом. Окрім того відомо, що в Зільник та на Купайло трави найбільш наповнені своєю природною силою. Перед збором трав варто звернутись до Матері-Землі, попросити благословіння та висловити вдячність, принести підношення. І ніколи не треба зривати все, а також брати більше, ніж вам може знадобитись.
#традиція
🔥82👍1
«Домовой злопамятен, честен и ничем неподкупен, - говорили в Вологодской губернии и добавляли: - кроме красного яйца» (АРГО. Р. 7. № 78).

К красному цвету нечистая сила вообще питала большую слабость.

Один орловский мужик пошел искать своего домового, который оказался бестолочью и лентяем. Нашел утром под кустом. Домовой валялся и дремал, а был он одет в красную рубаху. В Вятской губернии тоже уверяли: если домовой показывается в человеческом облике, то выглядит как небольшой старик, «всегда в красной александринской рубашке» (Современник. 1856. № XI. С. 10).

И леший обожал красное. Относы (взятки) лешему носили, перевязанными красной лентой. В красных рубахах он часто показывался испуганным людям. На Русском Севере говорили: привлечь внимание лешего можно криком - «Как на эти-то на ны надеть красные штаны!» (Мифологические рассказы и легенды Русского Севера. СПб. 1996. С. 47).

Или холера, тоже злой дух. На Дону ее воображали примерно как подросшую Красную Шапочку. Ходила она «в красном сарафане, красном платке, красных башмаках и чулках, на плече у нее была коса, а под мышкой сноп пшеницы» (Донские областные ведомости. 1876, 25 августа. № 66). Называли ее Красной Девой.

Другая нечисть напяливала на макушку красный колпак. Да и вообще любовь злых духов к красному - универсальная история.

В тридцатые годы прошлого века разыгрался занимательный курьез. Советская власть запустила в тундре кампанию по ликвидации безграмотности и по идеологической работе. Ее проводили в чумах, которые, конечно, прозвали красными. Не приняли во внимание, что именно в красных чумах жили злые подземные духи в представлении ненцев. Поэтому красные советские чумы ненцы старались объезжать подальше, опасаясь болезней и несчастий.

Минутка этнографии
👍7😁1
#КіР_постать
#КіР_рідновірство

Сьогодні 34 роки мало б виповнитися вдумливому філософу-традиціоналісту, практику сучасного Язичництва, хороброму воїну та моєму другу - Велеславу Шипоту.

Спілкування з ним завжди давало плідну поживу для роздумів, він умів уважно вислуховувати аргументи і впевнено наводити свої. Залишається тільки гадати, які істини та філософські відкриття на нас чекали б, якби Перун не прикликав його торік до Свого Полку.

Згадаємо один із його дописів:

Важливість свого аналога символа віри для сучасного слов'янського язичества видається нам доречною...

Отже, ми пропонуємо таку формулу символу Рідної Віри:

Вірую в Отця-Небо і Матір-Землю.
Вірую в Богів многих у єдності.
Вірую в Коловорот усього сущого.


1. Архаїчна формула почитання Неба як Отця і Землі як Матері є основою індоєвропейської духовності.

2. Політеїзм + монізм – основа більшості богословських доктрин язичества.

3. Тут важливий аспект слов'янської традиції, яка в основі своїй аграрна, тому робить наголос на циклічності.
15🫡1
#КіР_рецензія #КіР_наука
#КіР_джерела #КіР_фейк

Шеппинг Д. Мифы славянского язычества. - М.: Терра, 1997. - 240 с.
Перша публікація: 1849 рік

З певних причин якось не стало мені до снаги закидати сюди кожен скрін із книги Шеппінга, тож викладаю усі цікаві моменти одразу (зрештою, їх не так багато), разом із загальними враженнями від книги.

Дмітрій Шеппінг (1823-1895) писав свої найбільш відомі праці, присвячені слов'янському Язичництву, в часи, які в історіографії називають "донауковим періодом". Ну тобто з погляду сучасного історіографічного міфу та парадигма, на якій засновувався Шеппінг, вважається застарілою і нерелевантною для наукового дискурсу.

Відверто кажучи, у самій праці 1849 року дійсно чимало моментів, які зараз видаються недолугими і навіть смішними: наприклад, чисто в стилі Zaдорнова "розпізнавати" місця розселення слов'ян усюди, де зустрічається топоніми з коренем -ven-, -vin- (включно з Віднем, Етрурією та Англією); ім'я Велес та слово Вальгалла виводяться від... семітського Божества Ваала, а сам Велес "виявляється" сонячним Богом (що повністю протилежно нашому сучасному уявленню про Нього, але дивним чином суголосно з лозкіянським прочитанням однієї фрази з т.зв. "Велесової книги").

Шеппінг наводить силу-силенну фейкових теонімів - Зімцерлу, Єлєвца, Ласдону і навіть якогось "покровителя трави і моху" на ім'я Кірпічь 🌚 Зараз складно навіть встановити, звідки бралися оті десятки імен та прізвиськ, але тоді "слов'янський Олімп" був дуже щільно заселений різними сумнівними сутностями. Навіть трохи дивно, що зараз все звелося до десятка імен, щодо яких ми принаймні більш-менш упевнені - і які, поза сумнівом, являють Себе вірним радетелям.

Чим ця праця дійсно цікава, так це деякими фольклорними текстами. Вище я вже наводив текст "Коло Мареноньки ходили дівоньки", який достеменно підтверджує існування цієї купальської пісні принаймні у першій половині ХІХ століття.

Далі ось таке крутезне замовляння:

Уж ты Солнце, Солнце ясное! Ты взойди, взойди с полуночи, ты освети светом радостным все могилушки; чтобы нашим покойничкам не во тьме сидеть, не с бедой горевать, не с тоской вековать. Уж ты Месяц, Месяц ясный! Ты взойди, взойди с вечера, ты освети светом радостным все могилушки, чтобы нашим покойничкам не крушить во тьме своего сердца ретивого, не скорбеть во тьме по свету белому, не проливать во тьме горючих слёз".


Сербська пісня, на жаль, одразу у перекладі:

Стала молния дары раздавати,
Дала Богу небесные высоты,
Святому Петру Петровские вершины,
А Иоанну льда и снега,
А Николе на воде свободу,
А Илье молнии стрелы.


Крім того, цікаві відомості про те, що засіб для польоту відьом та відунів робиться з води, скип'яченій разом із попелом від купальського вогнища, і дійсно варта уваги паралель між міфом про загибель Озіріса та фрагментом билини про Святогора та Іллю Муромця.

Коротше, якось так. Далі буде тривале занурення в деякі праці сучасних язичницьких дослідників і мислителів - Богумила Муріна, Озара Ворона та Іґґельда. До речі, якщо у вас є електронні версії їхніх праць, буду вдячний, як поділитесь :)
👍2
#КіР_практика
#КіР_рідновірство

Якщо раптом ви слідкуєте за моїм другим каналом, то, можливо, бачили, що кілька днів назад ми з сусідами гасили пожежу, яка прийшла з очерету. Сьогодні знову була пожежа, але з протилежного боку - з лісопосадки за селом. Вогонь вирував лютий, підібрався прямо до деяких осель. Гасили дві чи три пожежні машини і пів вулиці сусідів.

Я очікував, що від мого святилища не залишиться нічого. Утім, коли Сварожич заспокоївся, я прогулявся по спаленій посадці та виявив, що ні чур Велеса авторства Рижевласа, ні мальований Його образ авторства Сонцеслава Крижанівського у дешевій рамці з "Аврори" анітрохи не пошкоджені. У таких випадках у християн народжуються легенди про "неопалимі ікони". А тут - прямо з "пруфами".

Слава Велесу!
Слава Вогнебогу Сварожичу!
Слава всім Рідним Богам!
🔥116😁1
#Купала #праздники #этнография_и_фольклор

Этнографическое свидетельство о происхождении названия "Купала":

Слово Купайло походить від того, що влітку сонце, блискавка й грім ніби купають землю, даруючи їй у цей день родючу силу, а ще від того, що люди в цей день купалися в воді, вірячи в її чудодійність.


Запись, конечно, поздняя, но интересно.
2
Forwarded from ПЛЕМ’Я 🔥🐒
🏔 Практичний анімізм на захисті Природи 🌳

🤖 Сучасний світ будується на найгіршій формі матеріалізму — тій, де ігноруються навіть інтерпретації матерії як духовного чи священного, де все нелюдське (а часто і деякі люди) є лише ресурсами для користування. Але іноді державам простіше визнати чиїсь релігійні переконання, аніж боротись із ними — і так з'являються чудові прецеденти!

🙌 Цього року у Новій Зеландії корінні захистили свою священну гору — Таранакі. Її законодавчо визнали особою, і наділили повними людськими правами та обов'язками.
👻 Як таке можливо? Корінні Нової Зеландії, маорі, буквально вбачають цю гору своїм предком та мають міцний духовний зв'язок із нею, а тож боряться проти її колонізації вже понад 250 років. Тепер же найпопулярніша гора країни та 1.2 мільйони акрів землі національного парку переходять під "опікунство" комітету із представників маорі та МінДовкілля — а тож, хоча і земля не повертається суто до корінних, там встановлять настанови для туристів, і маорі отримають більше інструментів захисту їхньої рідної землі.
💬 «Сьогодні ми підтвердили те, що завжди знали: наша гора ніколи не була власністю Корони, вона — наш предок, живе та дихаюче втілення нашої ідентичності».
🌋 Також вулкану офіційно повернули племінну назву (із часів колонізації гора називалась Еґмонт), а британська Корона визнала та вибачилась за викрадення окупацію конфіскацію вулкану і територій, переселення місцевих племен та перешкоджання доступу до води, їжі і священної землі.

Та для маорі це не перше таке досягнення!

🌊 У 2017-му правами наділили річку Вангануї — одну з найбільших тамошніх рік — також визнавши її предком місцевих племен та передавши під спільне опікунство. Це визнання означає, що закон не розрізнятиме шкоду племені та шкоду річці, оскільки вони є одним цілим. «З нашої точки зору, ставлення до річки як до живої істоти є найвірнішим підходом, на відміну від попереднього століття володіння та менеджменту».
🏞 Ще раніше, у 2014-му, так само уособили національний парк дощових лісів Те Уревера. Ось чудова стаття про те, як там нині живуть люди.
🐋 А нещодавно вожді тихоокеанських корінних з різних країн підписали декларацію, де визнають суб'єктність китів та дельфінів! Документ ще не має юридичної сили, але намір прекрасний.

І щоразу сотні представників племен збиралися на святкування досягнень у цій багаторічній боротьбі 😌

👐 Центральна думка анімізму — це персоніфікація, одухотворення начебто неживих об'єктів. Тобто ставлення до них із повагою, як до осіб із власними інтересами та життями. І сприйняття маорі гір, річок та лісів як своїх предків — це чудовий приклад анімістичного світогляду, що приносить людям радість у єдності із Природою.

💁 З іншого боку, є менш духовний, скоріше індивідуальний приклад персоніфікації — як-то передача улюбленому дереву прав!

🌳 У місті Афіни (Джорджія, США) росте білий дуб, що володіє собою та землею довкола себе.
📰 Легенда пішла у фольклор із місцевої газети 1890 року. Там йшлося про документ полковника Вільяма Джексона, в якому той передає дереву права на себе та його ділянку. І нині поруч стоїть табличка, де написано: «Зважаючи на мою велику любов до цього дерева та моє сильне бажання назавжди захистити його, я передаю йому повне володіння над собою та вісьма футами землі навколо нього».
🧑‍⚖️ Де-юре, на жаль, це дерево насправді не має прав — бо за законодавством США дерева не здатні набувати власності. Та й історія, судячи з усього, була вигадана газетою. Проте місцевим легенда сподобалась — тож дерево де-факто отримало певний публічний захист, і тепер є місцевою туристичною пам'яткою.
🪴 Та ще цікавіше те, що це не те саме дерево! Оригінальне дерево, віком близько 400 років, впало під час шторму у жовтні 1942-го. Проте місцеві садівники, підтримавши традицію, виростили нове дерево із жолудя померлої істоти! Звичайно, права "на себе" і на землю довкола перейшли дереву у спадок — тож вже друге покоління цієї дубової родини росте без загрози бути знищеним.

Якщо хтось буде висміювати веганів словами про «захист прав дерев та мінералів» — можеш показати їм цей пост 😉

ПЛЕМ’Я  🔥🐒
🔥5❤‍🔥2🥱1
2025/07/09 17:55:56
Back to Top
HTML Embed Code: