Подорож Європою в 6000 км привела мене до підніжжя Везувію. Активний стратовулкан. Єдиний діючий вулкан материкової Європи. Ніби Ородруїн з легенд Толкіна. Покажу його Вам завтра.

Позаду - Рим та колізей (велике та чудове місто, але зі 100-бальними пробками). Позаду Капуя з серіалу "Спартак: кров та пісок" з минулим, повним крові та гладіаторських боїв.

А тепер настав час древньої Помпеї та Везувію.

Точніше - настане завтра зранку. Зараз вулкан вкритий темрявою. Лише гігантський силует виситься понад небом, понад простором і часом. Цей силует бачив розквіт та занепад Римської Імперії. Бачив саме сходження людини. Пережив сам час.

Сьогодні ввечері в темних садах Торре-дель-Ґреко я їв найкращі спагетті з морепродуктами (без перебільшень). Пив найкраще місцеве вино з персиком (майже безкоштовно). І ночуватиму на віллі, якій декілька сотень років.

А все інше - завтра.

О, стародавні Помпеї! Немає слів, щоб описати їх красу. Немає слів, щоб передати їх велич.

Італійці зробили неймовірну роботу. Вони відкопали та реставрували ЦІЛЕ МІСТО на сотні вулиць, на сотні і сотні будинків. З виставковими залами стародавніх часів. З тавернами. З театрами та віллами мореплавців та куртизанок.

Ніколи не бачив такого. Ціле місто - музей. І розкопки продовжуються. Прямо зараз відновлюється цілий ремісницький квартал. З глибин часу він повертається як новий - з фресками, з посудом та черепицею.

Я ходив віллою політика Менендера. І роздивлявся фрески на стінах вілли Венери. Ось тут продавали стародавній фастфуд. А на цій арені гинули гладіатори. А ось вілла морського вовка, що власний корабель "Європу" увічнив у фресках у залах будинку. А ось таверна шанованого Сотерікуса.

Місто краси. Місто багатіїв та злодіїв. Місто любові та зради. Місто рабів та місто вельмож. Місто величних храмів, що їм тисячі років.

І все це в одну мить спопелив грізний Везувій.

Їдьте в Помпеї. Щоб обійти це місто треба приїздити з самого ранку і планувати жити цим містом весь день до самого вечора. Торкатись його. З повагою до загиблих - віддавати шану духам минулого. Щоб пам'ять про місто та його людей не зникла ніколи.

Повний фотозвіт>>>

На шляху до Сичилії (як її називають італійці) зупинка на два дні в маленькому затишному готелі на десять номерів з рестораном. Ідеальне місце для інтроверта. Все - максимально смачно, насичено, тонко, барвисто, хвилююче, запаморочливо. І тиша. Тільки потужний вий хвиль, що сягають кількох метрів. Вдих - видих. На всі груди. Життя в повний зріст. Життя всупереч всьому. Чиста радість та зцілення.

Сичилія (вимова італійською). Це навіть вимовляти смачно. Си-чи-лі-я. Острів смаку. Одне слово: соковитий. Соковитий гранат! Соковитий лайм та лимон! Соковиті оливки! Соковиті грейпфрути! Коли ви тут, їжте та пийте все місцеве. Палермо - оминайте. Не витрачайте час. Одразу на лагідне узбережжя в кінці острову - що ближче до Марокко. На ферми, якими вкрита вся західна та південна частини острову. Тут кактуси та сухий клімат. Але й всі ніжність та унікальна природа Сичилії. Древні пам'ятки, що їх залишили десятки народів, колись тут панувавших. Гостинні ферми-ресторани, як в кіно. І безліч запахів та смаків. Соковита Сичилія назавжди в серці ❤️

Муніципалітет Полікоро на півдні Італії - в усіх сенсах унікальне місце. Тут розташована Мала Венеція - група острівців Марінара в затоці на узбережжі Іонічного моря. Закрита територія. Тиша та спокій. Ідеальне місце інтроверта - щоб сховатись і насолоджуватись. Куди далі заведе подорож у 6000 км? Позаду все західне узбережжя Італії, включно з усією Січилією, Тірренським та Середземним морями. Попереду - все східне узбережжя Італії та Адріатичне море.