Die Mönche verneigen sich nicht vor dem Abt, sondern vor seinen Schüßeln. | Монахи не абатові поклоняються, а його мисочкам з їжею.

Gott ist ein Herr, der Abt ein Mönch. | Бог - пан, абат же - монах.

Viele Stimmen machen den Abt. | Море голосів творять (?) абата.

Цікава ця стара німецька дурість мудрість.

До Римлян 8:17

А́ще же ча́да [є́сьми Бо́жия], | εἰ δὲ τέκνα [ἐσμὲν Θεοῦ], | Sind wir aber [Gottes] Kinder, | Si autem filĭi [Dei sumus], | E se siamo figli [di Dio],

і наслі́дници: | καὶ κληρονόμοι· | so sind wir auch Erben, | et heredes: | siamo anche eredi:

наслі́дници у́бо Бо́гу, | κληρονόμοι μὲν Θεοῦ, | nämlich Gottes Erben | heredes quidem Dei, | eredi di Dio,

снаслі́дници же Христу́, | συγκληρονόμοι δὲ Χριστοῦ, | und Miterben Christi, | cohæredes autem Christi: | coeredi di Cristo,

поне́же с Ним стра́ждаєм, | εἴπερ συμπάσχομεν | da wir ja mit ihm leiden, | si tamen compatĭmur, | se davvero prendiamo parte alle sue sofferenze

да і с Ним просла́вимся. | ἵνα καὶ συνδοξασθῶμεν. | damit wir auch mit ihm zur Herrlichkeit erhoben werden. | ut et conglorificemur. | per partecipare anche alla sua gloria.

А якщо ми діти Божі, то також і спадкоємці: спадкоємцями є відносно Бога, розділяючими натомість спадщину відносно Христа, якщо Його страждання розділяємо; то розділимо з Ним і славу.

Отже, перша епоха за Адама розпочалася, і за Ноя праведного закінчилася, друга ж - за Авраама, третя - за Давида, четверта - в часи переселення Вавилонського, пʼята - за пресвятого пришестя Спасителя світу. Шоста ж Ним самим була розпочата: спочатку не було відомо, коли Господь її запланував, але стало ясно, що епоха шоста почалася, коли Христос воскрес із мертвих і коли Він учням своїм дав розсуд, аби розуміли вони Писання;

Йоахим Флорський у праці Præfatio in Apocalypsim I, 6.

До Римлян 8:26

Си́це же і Дух спосо́бствуєть нам в не́мощех на́ших: | Ὡσαύτως δὲ καὶ τὸ Πνεῦμα συναντιλαμβάνεται τῇ ἀσθενείᾳ ἡμῶν· | Desgleichen hilft auch der Geist unsrer Schwachheit auf. | Simĭlĭter autem et Spirĭtus adiuvat infirmitatem nostram: | Allo stesso modo anche lo Spirito viene in aiuto alla nostra debolezza;

о чесо́м бо помо́лимся, я́коже подоба́єть, не ві́ми, | τὸ γὰρ τί προσευξώμεθα καθὸ δεῖ οὐκ οἴδαμεν, | Denn wir wissen nicht, was wir beten sollen, wie sich’s gebührt, | nam quid oremus, sicut oportet, nescimus: | non sappiamo infatti come pregare in modo conveniente,

но сам Дух хода́тайствуєть о нас воздиха́нії неизглаго́ланними. | ἀλλ’ αὐτὸ τὸ Πνεῦμα ὑπερεντυγχάνει στεναγμοῖς ἀλαλήτοις· | sondern der Geist selbst tritt für uns ein mit unaussprechlichem Seufzen. | sed ipse Spirĭtus postŭlat pro nobis gemĭtĭbus inenarrabilĭbus. | ma lo Spirito stesso intercede con gemiti inesprimibili;

Подібно ж і в кожній недузі нашій Дух нас підтримує: бо коли молимось, не впевнені, як слід молитву звершувати, але сам Дух за нас невимовними сльозами вступає.

До Римлян 8:28

Ві́ми же, | Οἴδαμεν δὲ | Wir wissen aber, | Scimus autem | Del resto, noi sappiamo

я́ко лю́бящим Бо́га вся поспішеству́ють во благо́є, | ὅτι τοῖς ἀγαπῶσιν τὸν Θεὸν πάντα συνεργεῖ εἰς ἀγαθόν, | dass denen, die Gott lieben, alle Dinge zum Besten dienen, | quonĭam diligentĭbus Deum omnĭa cooperantur in bonum, | che tutto concorre al bene, per quelli che amano Dio,

су́щим по предуві́дінію зва́нним. | τοῖς κατὰ πρόθεσιν κλητοῖς οὖσιν. | denen, die nach seinem Ratschluss berufen sind. | iis, qui secundum propŏsĭtum vocati sunt [sancti]. | per coloro che sono stati chiamati secondo il suo disegno.

Зрештою знаємо, що кожному, хто любить Бога, все складається на добро: усім тим, хто згідно із задумом Його були покликані.

До Римлян 8:31

Что у́бо рече́м к сим, | Τί οὖν ἐροῦμεν πρὸς ταῦτα; | Was wollen wir nun hierzu sagen? | Quid ergo dicemus ad hæc? | Che diremo dunque di queste cose?

а́ще Бог по нас, | Εἰ ὁ Θεὸς ὑπὲρ ἡμῶν, | Ist Gott für uns, | Si Deus pro nobis, | Se Dio è per noi,

кто на ни? | τίς καθ’ ἡμῶν; | wer kann wider uns sein? | qui contra nos? | chi sarà contro di noi?

Що натомість на це скажемо: якщо Бог за нас, то хто проти нас?

(1) "Прощавай, світе, я йду в монастир!"

(2) "Прощавай, світе, я йду в Тіроль!"

P. S.: надаю перевагу другій приказці.

(3) "Адвокати і солдати - чорта компаньйони і камради!"

Але по твоїй волі, щоб догодити тобі, викували для тебе ось цей кинджал, Енхірідіон, якого ти ніколи не випустиш із рук: ані під час бенкету, ані в опочивальні; щоб навіть, коли змушений будеш зануритися в мирські справи і не захочеш одягти на себе всю важкість праведної цієї armaturæ, не припускайся помилки, щоб не застав тебе у нападі підступний ворог зовсім беззахисним; принаймні нехай не буде тобі в тягар мати при собі цього меча, малого, якого не важко носити і не даремного для захисту.

Еразм Ротердамський, Enchiridion militis Christiani (II: De armis militiæ Christianæ).