- вздовж посадки в бік ... іде група. Чи підори чи наші?
- не знаю. З'ясовуємо.
- давайте біля них скидом кинемо.
- щоб що?
- ну подивимося що будуть робити. В який бік побіжать.
- скиньте на них акти списання мін...
- ?
- якщо почнуть заповнювати то наші, якщо кинуть, то підори.

Як все починалося.
Випадково згадав, що днями каналу виповнилося два роки. Наче ціле життя минуло. Так багато було подій.
І починалося все з аналізу тактики противника, до чого тут повертався багато разів.

Запізнілий опис тактики формувань ПВК "Вагнер" в боях на околицях Бахмута. Зверніть увагу на те, що це один з варіантів тактики стрілецьких боїв, яка застосовувалася у конкретних умовах та за конкретних обставин.

Почнемо власне з цих самих умов і обставин. Мова йде про період, коли все ще була багнюка. Про бій, який відбувався вдень (вночі тактика організмів має свої особливості). На нашій ділянці фронту бої відбувалися здебільшого в лісосмугах, садках і посадках. Місцевість в цьому районі - це поля, дороги, лісосмуги. Це обмежує маневри підрозділів до певних патернів та звужує кількість маршрутів для пересування і атак. Чистим полем звісно ніхто не атакує, бо це дуже невигідно для наступаючих. Всі прагнуть заховатися серед дерев, щоб їх не бачили.

Отже, організми ходили на штурм групами по 10-12 чоловік. Декілька разів під час дорозвідки ми зафіксували їхню роботу. Група розбивається на малі групи. 2-3 людини. Вони рухаються до вказаної точки перед позиціями ЗСУ щоб зайняти максимально вигідні позиції для штурму.

Багато з вас напевне бачили наше відео, яке ми передали Юрію Бутусову. Там показано схему на прикладі конкретного бою.

Переглянути можна також тут:

https://youtu.be/thnXTAmSZbQ

Організми розбиваються на двійки та трійки і повільно рухаються в бік наших позицій. Вони прикриваються рослинністю, користуються тактичною ходою, зменшують силует під час руху щоб залишатися максимально непомітними. Враховуючи відсутність "зеленки", повністю непомітними з повітря вони бути не можуть. Проте, з позицій на землі часто помітити цей рух дуже важко.

Основна ціль штурмової групи - захопити нашу позицію та вибити нас звідти. В даному випадку діяло 11 організмів. Три двійки рухалися до позицій з фронту. Трійка і двійка намагалися зайти збоку.

Вони підбиралися максимально близько щоб скоротити відстань вогневого контакту. Цікаво те, що коли ми вперше зафіксували штурм (десь за тиждень до цього бою), ми в силу відсутності достатнього досвіду, навіть не одразу зрозуміли що відбувається. Зафіксували одну-дві групи по 2-3 людини. Тоді ми все одно попередили наших на позиціях, що в їх бік хтось рухається. Виявилося , що це був повноцінний штурм. Просто тоді організми йшли дуже широкою лісовою смугою і зафіксувати всі малі групи ми не могли фізично.

Проте тепер організми змушені були рухатися двома більш вузькими смугами дерев та кущів, які краще прострілювалися з наших позицій. 6 організмів підібралися по фронту і вступили в стрілецький бій. Наші хлопці відстрілювалися, позначивши свої вогневі позиції. Натомість 5 організмів намагалися зайти в наш лівий фланг. Зазвичай штурмовики прагнуть підійти на відстань кидка гранати, щоб швидко знешкодити оборонців у окопах чи шанцях.

Проте наші тоді були попереджені про те, звідки йшла друга група. Зав'язався короткий стрілецький бій і організми відступили в зарослі. Зафіксувавши наші вогневі позиції зі своїх дронів, організми почали обстрілювати їх з міноментів та станкових гранатометів. І готувалися до нового штурму й намагалися вибити наших знову і знову.

Якщо подивитися відео бою, то видно, як працюють організми. Як рухаються, видно підготовку. Саме тому мене дратує бравада в стилі "зеки воюють, хі-хі ха-ха". Знаєте, за три тижні людину можна навчити працювати на полі бою і навіть отримати результати.

На що я ще звернув увагу. В цих посадках існують позиції, на яких перебувають організми. Вони там копають, щось носять, охороняють. Але я думаю (скоріш за все так і є), що на штурм ходять інші. Вони виходять на роботу в заданих точках, рухаються до наших позицій та починають штурм.

Це також до питання "скоро морози і усі москалі замерзнуть в окопах". Я думаю, в тилу у організмів достатньо можливостей тримати своїх штурмовиків в умовах, які не знижують їх придатсності до роботи. Решту питань вирішує логістика до місця роботи.

Сподіваюсь, те відео подивилося багато військових і комусь воно допомогло в роботі, підвищило шанси на виживання в бою з організмами.

Сирійська тема, як можливість відволіктися від наших проблем, буде по трохи вгасати. Принаймні мала б. Тепер нам треба згадати свої питання, а їх багато.

У нас все ще триває російський наступ. Противник поставив усе на "зеро" тут в Україні. Від результату війни залежить дуже багато для нього і все для нас. Саме все, бо коли йде війна на виживання, то на кону абсолютно все. Тож треба швиденько повертатися в нашу реальність, бо наша війна не закінчиться ні за 11 днів, ні 20 січня. Трамп не подарує нам "мир" і не зупинить російську армію, яка зараз пішки йде за всіма нами. Як би про це не фантазували люди, які вперто цю реальність відкидають.

У нас попереду багато важких боїв і противник не буде запитувати готові ми до них чи ні. В Донецькій області вони роблять все, щоб не дати нам стабілізувати ситуацію. Як за підручником, поки противник змушений відступати, треба тиснути на нього скільки є сил, тоді йому буде все важче і його мораль буде падати.

Ще трохи роботи по ворожій логістиці окупантів на Покровському напрямку.

​​В Донецькій області ми бачимо, як росіяни розмінюють просування на великі втрати, тобто не дозволяють своїй армії морально занепасти за рахунок видимих просувань. «Трофеїв» та видимості успіхів.

Цілком можливо, що якби таких просувань не було, а втрати були такі ж, це могло б завдати більшої моральної шкоди і привести до більшої деградації. Це ми зрозуміємо, якщо зупинимо цей наступ, чого поки не вдається зробити.

Шевченко і Новотроїцьке стають хабами для подальшого просування противника з виконанням наступних завдань.

1. відрізати сполучення між Покровськом і Межовою. (Міста поєднують і автомобільна і залізнична дороги. З подальшим просуванням на північ щоб відрізати сполучення з Павлоградом).

Тоді при необхідності буде можливість штрумувати місто з заходу. Знову ж таки, коли противник буде вважати за необхідне.

2. Контроль над Шевченко дозволяє пробивати дорогу до воріт Покровська на півдні і на південному заході. Знову ж при необхідності.

Окупант намагається тримати темп і масовість штурмів. Як за книжкою, поки противник змушений відступати, треба тиснути на нього скільки є сил, тоді йому буде все важче і його мораль буде падати.

Тактика тарганів як ніколи актуальна. Ситуація на стільки складна, що в деяких підрозділах банально не вистачає засобів розвідки переднього краю щоб відслідковувати всі рухи росіян. В принципі ситуація і її причини вже описували не один раз.

Південніше росіяни наступають далі на захід. одна з танкових дивізій пре через поля, здолавши рубежі в районі Новоолексіївки, а потім і Пушкіне. В бій кидають, в тому числі, новітні танки Т-90М "Прорив". Намагаються працювати швидкими перекиданнями сил вперед.

Тут приклад роботи під час однієї з таких атак:
https://www.tgoop.com/Mosquit/51

Робота на логістичних шляхах росіян на Покровському напрямку. Виявлення і знищення авто з групою москалів. Ці вже нікого не вб'ють.

Закинути на підтримку підрозділу БПАК на Покровському напрямку можна тут:

Реквізити для підтримки підрозділу:

send.monobank.ua/jar/AFxe8AVab6

PayPal
andriy.flora@hotmail.com

Приват
4149629366473601
Флора Андрій

5168752101816711
Конверт на аеро приват

Один зі стовпів, завдяки якому вктрималася країна під ударом - це волонтерський рух. Закономірно, що він також опинився в зоні особливого інтересу москалів як об'єкт атак.

Сьогодні опублікували дослідження про медійні атаки проти великих фондів, які допомагають Силам оборони.

Від себе хочу сказати, що за ці майже три роки під час бойових дій ми використовували матеріальні засоби як ті, що купили напряму за ваші донати, так і ті, які отримали від різних фондів, в тому числі, найбільших. Ми застосовували дрони від "Повернись живим" і від "Справи громад". Транспорт і РЕБи від останніх і зв'язок від перших. Це тільки те, з чим мала справу наша група.

Тим більше сумно бачити деякі деталі цього дослідження.

На роботі фондів продовжують триматися цілі напрямки в Силах Оборони. Вони приносять не тільки матеріальні засоби, але й технічні і тактичні рішення. Один з яскравих прикладів - це те, що саме волонтери реалізували проєкт зі збиття російських дронів за допомогою fpv.

Це те, що ми маємо оберігати і розвивати. І не дозволити противнику знищити це.

https://lb.ua/society/2024/12/18/650891_chmut_krade_groshi_pritula_de.html

Рік тому ми працювали в Запорізькій області. Наступальна операція закінчилася, настрій був м'яко кажучи тривожний. Москалі наступали в Авдіївці, а в нас перед перекиданням на той напрямок чекали довгі дні і ночі позиційних боїв у Запорізькому степу.

Основними "тиловими" контекстами тоді були боротьба за допомогу від США, яку ми могли і не отримати взагалі і наша місцева пісочниця із законом про військовий облік.

Якогось разу запропонував поспілкуватися якийсь youtube-ресурс. Маючи можливість, погодився. Ми тоді говорили про різне і про закон теж якось зайшла мова. І вже тоді я говорив про те, про що зараз говорить кожна адекватна людина (сорі за самоцитування).

Вже тоді, рік тому чи близько того більшість парламентських фракцій, партій і груп провадили свою комунікацію та формували свою позицію саме з точки зору можливих виборів. Їм прямим текстом казали, мовляв, "люди, ви дограєтесь до того, що ніяких виборів не буде, бо не буде країни у якій їх проводити". Це нікого не цікавило. Тема законодавчих змін, яка стосувалася обліку військовозобов'язаних і мобілізації стала предметом політичної демагогії, яка не закінчується до сьогоднішнього дня.

Це до того, що передвиборча істерія, яка зараз відбувається в штабах і офісах партій, зараз лише вийшла на певний пік через низку обставин. Очікування від новообраного президента США, загальну невизначеність, нарощення тиску на Україну та спроба повісити на нас відповідальність за війну і так далі.

При цьому, варто приїхати ближче до поля бою і послухати заяви наших ворогів щоб чітко зрозуміти, що в нас попереду все ще війна. А вона виключає вибори. Їх не буде, але це не цікавить людей, які цією війною ніколи не жили.

Кожен політик, який зараз займається виборами, а не обороною, як мінімум ідіот, або гірше - ворог, який намагається розірвати країну зсередини.

Найгірше те, що це збиває з орієнтирів суспільство. Значна його частина потім будуть розчаровано розводити руками і не розуміти чому йому обіцяли швидкий мир, а війна триває.

Мають бути чіткі пріоритети. Ворог все ще говорить, що збирається нас знищити і все робить для цього. Ось вам чіткий орієнтир. Все решта - це сміття, яке не має нічого спільного зі здоровим глуздом.

Ще трохи про щоденну роботу в Донецькій області. Щоб противник не розслаблявся і не думав, що буде безперешкодно пересуватися нашою землею.

Категорично засуджую заяву президента України, що путін довбойов. Адже кожна дитина в яслах і кожен старий на помиральному одрі знають, що путін - хуйло.

Один з головних логістичних шляхів москалів на Покровському напрямку. На відео знищення одного з численних транспортних засобів, які противник використовує для логістики.

"– Якщо те, що зараз є, рік назад звучало як "ви нагнітаєте", то зараз всі дивляться на карту і думають: "А що відбувається? Чому ніхто нічого не робить?". А не те, що ніхто нічого не робить. Просто зробити не можуть.

– Чому зробити не можуть?

– Хаос управління є наслідком рішень, які приймали в минулі роки.

Відкладаючи у свій час закон про мобілізацію, відкладаючи адекватні кадрові призначення, підтримуючи амбіції окремих молодих офіцерів мати більші частини, ми породили хаос в управлінні військами.

Наприклад, одна з бригад, з якою ми працюємо, має 24 придані підрозділи. Тобто командир бригади, маючи свою смугу оборони по фронту, має у своєму районі оборони 24 різні підрозділи або частини, якими він має керувати. Чи можливо це зробити ефективно? Ніколи. Чи можливо ефективно вести бойові дії, навіть оборонні, маючи такий хаос людей, підрозділів, спроможностей? Неможливо.

(Робить паузу.) Ми закриваємо дірки на фронті приданими підрозділами, обнуляємо цих людей, за цей час десь знаходимо наступних, мобілізуємо, навчаємо, забираємо з тих, хто на відновленні, і закриваємо знову ці самі дірки. Проблема в тому, що стратегічно проблема управління військами не вирішується.

На паперах на ділянці фронту людей багато, зброї багато, техніки багато, і боєприпаси їм дають – а фронт сиплеться. Не через те, що люди не воюють. А через те, що хаос в управлінні".

В принципі Чмут коротко і ясно сформулював те, про що ми говоримо між собою, коли сперечаємося про "заморозку". Москалі нас наєбуть. Це перше. І друге, ми самі себе теж, бо одразу почнеться внутрішня гризня, з'ясування стосунків (зараз це ще квіточки), боротьба за вплив і парад популізму, який виключить будь яку належну підготовку до нової агресії.
Тому я згоден, що ми або відіб'ємося під час цієї війни, або просто отримаємо знищення трохи далі відкладене в часі.

Сьогодні Різдво, з чим я вас і вітаю. А ще 33 роки тому в цей день сконав совок. Подвійне свято.

Що ж, сьогодні я теж не зміг проголосувати на виборах Громадської антикорупційної ради при МО через технічні збої. Взагалі дуже веселий процес. "Воскресіння" "джокера", голосування до початку офіційного часу голосування, збої в системі і так далі.

Тепер вибори 7 січня і до того часу ми, гадаю, побачимо ще цілий набір веселих історій у виконанні людей, яким дуже кортить, мати вплив на Громадську раду. Публікацію компроматів та інші ласощі.

Воно й не дивно.

Це ті люди, які мають слідкувати за тим щоб ваші гроші, які МО витрачає, витрачалися правильно. Адже є інші люди, які зацікавлені, скажімо так, у дещо іншому. І в цих людей є майже два тижні, щоб добитися свого.