Не минуло і дня щоб русня щось не сп#здила

ДА ТЫ ЧО ЕБАТЬ

Пишуть, що американці можуть дати протипіхотні міни. В 1997 році Україна підписала конвенцію про нерозповсюдження протипіхотних мін.
Оттавська конвенція стала для нас ще одним намахаловом. Крім ракет і літаків ми ще й позбувалися протипіхотних мін, поки росіяни спокійно продовжували їх виробляти і використовувати.
Нам вже постачали чи постачають "клеймори", але нам треба багато мін натискної дії, із сейсмічним підривом тощо. Для зупинки російського просування.

​​Російські міни на Півдні України. Частина 2.

В арсеналі росіян є вистрибуючі міни, які можуть вражати ціль, яка встигла лягти на землю. Наприклад, ОЗМ 72, яка активується також через натяжну дію. Через натягування троса просторіше кажучи. Три такі міни можуть перекрити ділянку фронту близько 100 метрів.

Така міна, як виявилося, була встановлена прямо на бліндажі, у якому ми пересиджували черговий обстріл. Іноді можуть залишати без деторанора, але заховати під нею вибухову пастку, яка спрацьовує при спробі знешкодити міну.

Ще нам "пощастило" зіткнутися з міною ПОМ-2. Вагою 1.5 кг, яка спрацьовує коли жертва чіпляється за тонку капронову нитку оливкового кольору. Має пристрій самоліквідації. Ви можете випадково опинитися в момент, коли вона підривається. Конкретно цю міну знешкодили наші сапери.

На нашому напрямку виявлено неконтактний вибуховий пристрій "охота". Його завданням є керування протипіхотними мінами типу ОЗМ-72 (2400 металевих уламків) та МОН-50. У виявленого екземпляру розрядився елемент живлення. Тому він не спрацював.

Один пристрій “Охота” може керувати наприклад 5 мінами ОЗМ-72. Він знаходиться в пасивному режимі, а при появі цілі в радіусі виявлення (120-150 метрів) її помічає сейсмічний датчик, що знаходиться в землі поряд з пристроєм.

Датчик передає виявлені коливання ґрунту на пристрій де відбувається аналіз типу цілі та відстань. Якщо ціль ідентифіковано як людину, пристрій переводиться в бойовий режим. Визначається відстань та азимут, що дає пристрою точне місце знаходження цілі.

Як тільки ціль потрапляє у точку ефективного враження будь якою з мін під’єднаних до пристрою з нього буде відправлено електричний імпульс для підриву найближчої з них. При повторному виявленні руху (спроба допомогти пораненому) відбудеться підрив наступної найближчої міни.

Крім МОН-50 та ОЗМ-72 пристрій може використовувати будь які міни з можливістю використання універсального детонатора МД-5М: МОН-100, МОН-200, ПОМЗ-2М, ОЗМ-3, ОЗМ-4. А також міни, які можуть приводитись в дію електричним імпульсом: ОЗМ-160, ОЗМ-3.

Звісно ж використовуються осколкові протипіхотні міни направленого ураження. Вже згадана МОН-50 та інші її родичі. МОН-100 та 200. МОНки росіяни люблять підривати за допомогою детонуючого шнура.

З протитанковими мінами з того, що ми бачили, все стандартно. ТМ-62, яких тут дуже багато. Я собисто не бачив чи є тут міни МОН-90 (12 кілограмовий монстр) також направленої дії.

Існує багато модифікацій таких мін. І їх у росіян надзвичайно багато. Часто вони хаотично їх розкидають в місцях можливого проходу нашої техніки. Або, якщо є час і можливість, встановлюють більш приховано і продумано. Іноді зустрічаються загородження, які тягнуться через все поле.

п.с. В 1997 році Україна ратифікувала Конвенцію про заборону застосування, накопичення запасів, виробництво і передачу протипіхотних мін та про їх знищення. Її звісно ж не ратифікувала росія. І загалом росіяни чхали на будь-які конвенції.

п.п.с. В нас колись була дуже корисна (тепер:)) лекція про міни. Спонтанно записав її на телефон. Тож якість не дуже. Але розібрати можна. Тож кого цікавить тема, може бути корисно.

москалі завжди повертаються. Добити тих, хто вижив. Знищити свідків. Стерти пам'ять, розкопати могили, розібрати надгробки і повалити хрести. Вони прийшли знову щоб знищити нас.
Кожного року в холодний листопад ми згадуємо заморених голодом. Чергові роковини Голодомору
- нагадування що з нами буде, якщо ми програємо. Про те, що ті, хто в 1920-их опустили руки, в 1932-1933 отримали смертний вирок на мученицьку смерть.

По-перше, їх там два. По-друге, одна з танкових дивізій, яка наступає під Покровськом, виявляється, з багатої сім'ї.
Зупинка штурму за участю двох Т-90 - спільна робота кількох підрозділів, у тому числі, нашого.

А ось і сам герой нашого дня - Т-90М «Пройоб» на Покровському напрямку в районі Новоолексіївки.

Екіпаж сцикуни)

Офіцер ✙ | Підписатись

Епізод з боїв за Селидове. Новогродівка вже була під контролем окупантів. Принаймні більша частина міста. москалі перекидати сили для боїв під Селидовим, використовуючи маршрути на південь від Новогродівки.
До цього ми здебільшого фіксували висування піхоти пішки по лісосмугах та вздовж вулиць із забудовою. Проте, цього разу група піхоти вирішила перебігти полем, діставшись до чергової лісосмуги поряд з дорогою.
Група розтяглася полем. Її виявили, почався відстріл артилерією і fpv дронами. Наш дрон залетів в одного з перших у групі.

Т-90М "Прорив". Одразу дві такі машини брали участь у черговому штурмі позицій Сил Оборони на Покровському напрямку. Обидві машини закінчили погано. Мінування та наші fpv дрони зірвали плани підрозділам однієї з танкових дивізій рф.

Комунікація для армійських змін.

Призначення Драпатого командувачем Сухопутки знакове. Сухаревський, який перший відкрив вогонь по ворогу на Донбасі і Драпатий, який штурмував барикади в Маріуполі у стилі Домініка Торетто, це знакові призначення. Ейфорії від недавніх призначень не відчуваю звісно. Дуже складно буде оцінити їх результати об'єктивно. Дуже складна ситуація, та ж сама система з усіма тими "згідно-відповідно", які готові пожертвувати всім заради своїх амбіцій та почуття власної важливості. Але кроки політична влада зробила.

Чому зробила? До певного часу в армії панувала певна внутрішня цензура. Не через примус і накази ГШ, а через те, що всі військові, навіть ті, які прийшли вперше в армію, працювали в публічних сферах і звикли, що треба озвучити проблему щоб рано чи пізно її вирішити. Мовчали здебільшого розуміючи, що можна нашкодити, сказавши зайве. Поступово усвідомлення проблем накопичувалися і обговорювалося або приватно або публічно, але доволі завуальовано в ненав'язливій формі. Про бюрократію, про дивні накази, нераціональне застосування сил і засобів тощо.

З часом стало зрозуміло, що по-хорошому не виходить. Проблеми накопичуються, вирішувати їх не поспішають чи не збираються. Тому критичні голоси військових ставали все більш гучними. Ще раніше волонтери у повний голос почали говорити те, що військові собі не могли дозволити навіть попри високий рівень роздратування. Це все накопичувалося як снігова куля. Сюди додалася демагогія на питаннях оборони в політичному середовищі і відчуття несправедливості в усіх стратах суспільства.

Критичні голоси зробили свою роботу до певної міри. Якщо ви хочете соціальних змін, які в середині системи ніяк не можуть реалізуватися (нема кому, нема волі, в тих кого є бачення і воля нема впливу), потрібна комунікація для цих самих змін.

- озвучити проблему;
- добитися усвідомлення проблеми (суспільство і уповноважені особи мають зрозуміти, що так далі жити не можна);
- запропонувати рішення;
- зробити рішення бажаним і прийнятним для зацікавлених осіб тощо.

Перші два пункти реалізовані зусиллями різних активних груп. З другими двома складніше. Варіантів рішень багато, ресурсів мало, обмежень багато. Якісь рішення ми побачили. ВГК озвучив, що треба зміни, тобто є усвідомлення, що далі так жити не можна. Прийняли кадрові рішення. До того ж, спробували показати, що почули голос із ланки нижчої за ГШ. Мовляв, "ми вас чуємо". Чи підуть за цим реальні зміни, чи система не зрушить зі своїх позицій, побачимо. Не зачаровуємось, щоб не розчаровуватись. Ну і про мотивацію рішень... медійна палиця, яка б'є по руках, спонукає щось робити.

Все це до того, що внутрішня цензура себе не виправдала, на жаль. Баланс зрушив до тієї точки, коли мовчання почало шкодити більше, ніж ризик озвучити зайве. Це погано. Бо коли командир однієї з найефективніших бригад в Силах Оборони мусить виходити з публічними закликами про реформу управління у військах, це означає, що в нього не лишилося вибору. Унікальна риса нашого суспільства у тому, що комунікація для змін, в тому числі, в армії може носити горизонтально-масовий характер. Позитив у тому, що при такій схемі це неможливо проігнорувати.

Зараз можливо найскладніший момент війни або ми наближаємось до такого. Скільки б часу ми не втратили, треба досягати змін. Навіть якщо дуже запізнюємося з цим, це краще, ніж їх відсутність.

Піздєц

Прорідили штурмову групу противника в Гродівці. Точним ударом дрона скоротили кількість москалів. Пересвідчившись, що їхній товариш вже нічого штурмувати не зможе, москалі відтягнули його в найближчі кущі, де і покинули.

Чим більш віддалені ці семантичні поля, тим більше ускладнюються наші проблеми. Ключове слово «наші». Ми можемо дискутувати про те, скільки життів можна було врятувати якби ми отримали раніше дозвіл бити по російських складах, аеродромах чи виробничих цехах росіян американськими ракетами. Можемо навіть виставити рахунок Саллівану за життя, втрачені через ідіотські політичні обмеження, але при цьому варто не забути виставити внутрішній рахунок.

Нотатки останніх тижнів. Багато букв. Освоюю функціонал Друкарні.

https://drukarnia.com.ua/articles/zsu-u-vakuumi-abo-yak-ne-prograti-viinu-za-maibutnye-_khc-

Оскільки тема лунає знову і знову й від партнерів теж, винесу окремо про питання зниження мобілізаційного віку.

Чи треба знижувати мобілізаційний вік до 20 чи 18 років? Здається, в нас все ще повно чоловіків 25-35-45 років, які ще не служили і мали б замінити тих, хто вже не може воювати. Хоча виключати чоловіків 18-25 років з процесу – це помилка. Для них як мінімум має бути тотальна рекрутингова кампанія з мотивацією підписувати контракт. Раціональніше витрачати обмежені фінансові ресурси на солдата 20 років, ніж 50. Старі солдати не виграють війну. На це здатні молоді солдати. Вони фізично сильніші і, що мабуть найголовніше, вони здатні краще і швидше навчатися. Це не означає, що ми маємо кинути під поїзд молоде покоління, але мають бути способи залучити його до боротьби за країну, яка існує для них же (тут зразу має бути відповідь на мільйон цинічних коментарів тих, хто вважає, що зрозумів як працює життя).

Навіть якщо не йде мова про зниження мобілізаційного віку, молодь треба готувати до того, як вона досягне 25 років. Вони вже мають бути навчені. Це в їхніх інтересах. Більше того, саме відсутністю підготовки для них до майбутньої служби, ми в подальшому знижуємо їхні шанси на виживання.

Федеральний апеляційний суд США підтримав закон, що вимагає від китайської компанії ByteDance продати свій додаток TikTok до 19 січня. Інакше — його заборонять.

Це рішення є перемогою для Міністерства юстиції і нищівним ударом для ByteDance.

Міністерство юстиції заявляє, що китайський TikTok загрожує національній безпеці США, тому що має доступ до великих обсягів персональних даних американців.

ТікТоком користуються 170 млн американців. Китай може таємно маніпулювати інформацією, яку американці споживають через TikTok.

Джерело

п.с. Взагалі історія зі спробами регулювати будь які соціальні платформи і медіа дуже цікаві з точки зору семантичної війни. Китай і росія прагнуть мати в своєму розпорядженні інструменти, якими можна "хакнути" західні суспільства і політичні системи. Спробу боротися з таким впливом ми зараз бачимо в Румунії.

Паралельним курсом із розвитком підконтрольних платформ чи купівлею (як от Twitter), є спроби отримати вплив на уже діючі великі платформи. Та ж Meta явно не дуже дружня до України в плані висвітлення війни і більше дозволяє росіянам.

В Україні тік ток теж має значний вплив на громадську думку і використовується для широких кампаній з дезінформації. Хоча поки якогось бачення щодо хоча б необхідності його регулювання поки не бачимо. Зате Мінкульт має бачення щодо призначення на посади зі стратегічних комунікацій проросійських консерв та фанатів РПЦ. Країна контрастів їй Богу.

Ще один епізод з боїв за Гродівку. Бої йшли від будинку до будинку. Противник просочувався спочатку в село, а потім намагався просуватися вже вулицями, ховаючись від дронів. Ось цей організм пережив зустріч з нашим дроном, але є ймовірність, що пошкодував, що пережив це. Хоча й ненадовго.