Нехай 2023 рік стане роком нашої перемоги, не тільки над російською імперією, але і над ресентиментом і тим жалюгідним хохлом, що сидить всередині нас і хоче відірватись від одного пана і втекти до іншого. Нехай наше майбутнє, полите кров’ю Героїв, минулих і сучасних, буде пов’язане з нашою справжньою незалежністю, суверенітетом і захистом виключно наших національних інтересів. З вірою в перемогу і в Бога, вітаємо з прийдешнім Новим роком і Різдвом Христовим.

Христос народився! Славімо Його!

Клаус Шваб дуже засмучений великою кількістю конспірологічних теорій навколо "Великого перезавантаження" та "Четвертої промислової революції"

⚛️ by Анонімний Супруньонак ⚧️

#від_підписників

👉 Написати нам ● Метавсесвіт 👈

Наука довела, міф зруйновано.
⠀
Наше сьогодення прийнято вважати секулярним та суто раціональним. Сучасне суспільство із насмішкою відкидає будь-які прояви релігійності, морально-етичні настанови та розмови про нематеріальне. Людина постмодерну із захватом говорить, що вона позбавлена будь-яких оман під назвою "віра". Та мені ситуація видається протилежною.
⠀
Віра нікуди не ділась, лише змінила свої шати. Сучасна людина безапеляційно і з фанатизмом вірить у науку, яка є для неї великою силою, що промовляє істину. Ця віра має і своїх апостолів - популяризаторів науки, свої конфесії, собори, своє уявлення про єресь та, звісно, механізм анафеми.
⠀
Але віра ця воістину постмодерністська - вона не має жодних великих ідей чи трансцендентних потуг. Вона послуговується жорстким догматизмом, який має лише одну настанову - відкидати минуле і за чисту монету приймати сучасність.
⠀
Та найгірше те, що віра в науку губить саму науку, адже вона з'явилась і розвивалась з сумніву. Він веде до ствердження чи спростування об'єкту сумніву, що відкривало нові шляхи пізнання. Сліпа віра, тобто фанатизм, виключає найменшу можливість пізнання. І чи можливо взагалі вірити у перманентний сумнів? Сумніваюсь.
⠀
Вірити в науку - це позбавити себе будь-якого фундаменту. Наука це завжди про зміни, а тому ми не можемо гарантувати, що сьогоднішні відкриття і дослідження не будуть спростовані вже завтра. Залиште науку науковцям, яка слугує для людства прекрасним інструментом дослідження світу, який, однак, перетворився на свою протилежність.
⠀
Віра, як і мораль мають базуватися на сталих, незмінних речах, які є ідеальними концепціями. Вони не є досяжними для нас, звичайних людських істот, адже це суто духовний вимір існування. Ми можемо лише уявно прямувати до них - до добра, справедливості, любові тощо.
⠀
Науковці не є і не мають бути моральними авторитетами, адже вони "адаптують" світ у зрозумілі для нас формули, схеми, слова тощо. Вони описують процеси у світі, але не пояснюють його. Пропонують версії, але не знають істини. Я не закликаю до відмови від науки, а лише розставляю акценти. Наука має служити людству, а не ставати його ідолом.

Зі спраги помираю над струмком.
Страх спить в собі, коли дратує спокій
І смерть стара жене життя кийком
До Заратустри на горі високій,
На золотій корові ніцшеокій,
Тече метафізичним молоком.

І б’є метафізичним молотком,
І дівчина визискує очима.
Все вже було надвечір під містком.
Хвостата зірка провіщає зло хвостом.
Я є замком, якщо Господь Дверима.
Якщо Господь Дверима і якщо
Китайці знають шлях в ніщо.
Дівча мовчить і ніч зрадлива.
Краду чуже і віддаю своє.
Поцілувати чи вкусити?
Явлене не є.

Дрібниці вічні. Істини мінливі.
Старого в Греції нема,
Нового — в Палестині.
Вода грайлива та німа.
Струмок стоїть. Смерть спрагла, а
Нікому не напитися понині.

Про походження "міжнародного" жіночого дня, який святкують лише у колишньому соцтаборі сказано дуже багато, і немає сенсу детально розкривати цю тему. Нагадаю, що це "свято" вперше у нас встановив Радянський Союз на основі рішення 2 комуністичної жіночої конференції 1921 року. Контекст дати прив'язаний до жіночої маніфестації у Петрограді 23 лютого 1917 за юліанським календарем (8 березня за григоріанським, який діяв з 1918 року). Варто зауважити, що СРСР не мав однорідного бачення розвитку соціалізму упродовж своєї історії. Умовно епохи в совку можна розділити на 3 етапи:
1) СРСР Леніна-Троцького. З філософського боку був найбільш наближеним до ідей марксизму і є раннім революційним прототипом сучасного Відкритого Суспільства. Характеризувався різким антиімперіалізмом, радикальним атеїзмом, фемінізмом, сексуальною революцією, першою легалізацією абортів та гомосексуалізму і твердим націленням на глобалізм (світову революцію). Від сучасного Відкритого Суспільства (культурного марксизму) відрізняється більшою мірою тим, що зараз діалектично подолане економічно-класове протиріччя, а класова боротьба переведена у гендерну та соціальну площину.
2) СРСР Сталіна. Характеризується різким реакціонізмом, поверненням від глобалізму до імперіалізму-ізоляціонізму, забороною та кримінальним переслідуванням ЛГБТ, використанням фемінізму, більшою мірою, в аспекті обов'язків та трудової повинності. Оскільки Сталін мав значно слабший інтелект та освіту за своїх попередників, він надавав перевагу практичній ефективності над красивою теорією та деконструцією старих сенсів. Часто сталінська політика загравала зі старими сенсами, концепціями та цінностями, особливо якщо вони не заважали, або їх можна було використати з практичною метою. Проте, сталінізм все ще знаходився у парадигмі діалектичного матеріалізму і фемінізм залишався у підвішеному стані, а жіноча праця успішно використовувалась в індустріалізації та у воєнній і поствоєнній економіці.
3) СРСР постсталінської бюрократії. Хоча Радянський Союз завжди був жорстко централізованим і спирався на вождизм/тоталітаризм/абсолютизм, постсталінська система ставала все більш децентралізованою і, подекуди, ліберальнішою. Цей період цікавий продовженням і розвиненням відходу від марксистької філософії, діалектичного матеріалізму, і, загалом, від будь-якої філософії. В цей період починає формуватись той химерний монстр, який отримав свій закономірний розвиток у сучасну мокшанську федерацію. Відновлена Сталіним РПЦ почала функціонувати на повну, проте, залишаючись православною за формою, ця псевдоцерква, по суті, стала структурним підрозділом КДБ. Таке саме збільшення прірви між формою і змістом простежується в усій державній політиці і часто переходить межу прямої підміни понять. У 1962 році почали розробляти нову конституцію, а у 1965 році 8 березня та 9 травня зробили вихідними днями. Почалось формування сучасного культу перемоги (побєдобєсія), а "міжнародний жіночий день" поступово почав втрачати феміністичний зміст і без філософського матеріалістичного накачування перетворився просто у день шанування жінок за їх традиційні жіночі якості. (продовження далі)

У цьому ж вигляді 8 березня дійшло і до нашого часу, і, загалом, можна було б забути про його історію і вітати жінок, віддаючи шану традиійним жіночим чеснотам, але на звичний порядок речей сколихнули 2 фактори. Перший – початок примусової соросизації населення та грантова терапія супрунських інфлюенсерів, які вже не перший рік намагаються відновлювати старі сенси Клари Цеткін та Рози Люксембург. Процес соросизації мав тривати не один десяток років і звичний зміст міцно сидів у масовій свідомості мракобісних українців, які просто звикли до привітання та особливої уваги до жінок у цей день. Але наностратег пуцман вирішив повномасштабно вторгнутись в Україну, що каталізувало процеси декомунізації навіть там, де вони особливо нікого не напружували. Постало питання скасування і переносу цього свята, що тригернуло всю грантову наволоч, яка стала на захист цінностей 4 інтернаціоналу і отримала хорошу можливість донести до українців справжню суть цього дня.
У зв’язку з цим я бачу 2 здорових можливих виходи з ситуації.
1) Залишити 8 березня як є і розкручувати звичний для всіх зміст "свята весни, жіночності, краси і т.д.". В такому випадку, аутистичний вереск осатанілих феміністок буде розчинятись у загальному святі життя і букетах квітів і всім буде добре.
2) Перенести жіночий день з назвою "День української жінки" на іншу дату, надавши того самого змісту, до якого ми всі звикли, але залишивши феміністичну шизофренію і фемпрайди на 8 березня, щоб він залишався маркером уєбанів та клоунів. Але, враховуючи особливості нашої попередньої політики, цей варіант несе в собі серйозні ризики отримання феміністичного забарвлення з самого початку. Особливо в контексті того, що новим жіночим святом пропонують обрати день народження Лесі Українки, яка у прогресивних супрунят вже визнана феміністкою, лесбійкою та марксисткою. На щастя, жіночий інтернаціонал для біснуватих виявився значно ближчим за "день української жінки" і вони одразу впали в істерику, чим зробили додаткову демаркацію себе від адекватних людей і трохи зменшили імовірність отруєння оновленого свята своєю лівацькою ідеологією. Але, поки що зарано робити висновки і ризик перетворення "Міжнародного дня боротьби жінок за свої права" у феміністично-відьомський шабаш дуже великий.
Всіх здорових жінок, які або притримуються традиційних гендерних ролей, або поважають тих, хто притримується традиційних гендерних ролей і не намагаються боротись за "вдосконалення світу" та "рівні права", вітаємо зі святом весни, краси, жіночності, материнства та всього хорошого, з чим ми звикли асоціювати природу жінки, жінки яка дає життя, тому сама ототожнюється з життям.

Безусловно, что люди решившие, будто они "выше войны", и якобы занимаются "недопущением власти глобалистов", через банальное торгашество со злом и лицемерие - слепы.

Но и люди которые уверены, что после победы Украины безусловно и 100% наступит рай и безмятежная жизнь - тоже подслеповаты.

Тут правда не надо быть никаким гением- искателем "секретных балансов", как это любят интернетовские "анти-глобалисты".
Для нормального человека тут все очень просто формулируется.

Победа Украины необходима именно в сокрушительном виде, с правильным ассоциативным рядом - победы нормального консервативного большинства, костяка, над захватчиком.

Чем более ясной будет победа - тем меньше шансов, что после войны отвоевавших правых будут превращать в опасных экстремистов "воевавших за мракобесный национализм", тем меньше шансов, что все извратят на почве "эта война была за либеральные-ценности", тем меньше шансов, что за военной разрухой придет охамевшая власть и т.д.

То, что это все будет опробовано и попытки протащить подобное будут - мне совершенно очевидно.
То, что к противостоянию с этим нужно готовиться заранее - тоже ясно.
..

Все это никак не оправдывает близорукой позиции в стиле "раз это будет, значит война неоднозначна".
Или там "раз в Украинской власти есть негодяи - значит мы не можем ни о чем судить".
Война то как раз совершенно однозначная, но чем больше разрушений она приносит, чем больше вменяемых людей она убивает, тем больше шансов на воплощение плохих пост-военных сценариев.

Позиция морального инвалида и слепца - это сказать, что "я за любые уступки злу, во имя сопротивления другому злу".

"Я за то, что бы людей приучали отступать перед злом (выраженным россией), с надеждой, что они будут противостоять злу выраженному условным соросом."
Люди приученные к уступкам - так и будут себя вести в дальнейшем.

В этом заключается ловушка, в которую загоняют себя и окружающих некоторые западные "мыслители", типа "мы поборемся позже, с чем-то более серьезным".
Не поборетесь вы позже.
Позже снова будет "позже", снова будет не то время, не те обстоятельства.
Так и дооткладываются до пули в затылок.

Это самоусыпление усилено еще и потому, что все эти люди живут в условиях враждебной им (их собственной) полит. элиты.
Из-за того, что даже дома у них нет надежного тыла и идет клуьтурная война, события в восточ. Европе выглядят как попытка перевести внимание людей.
И это конечно тоже существует как отдельный фактор.
У нас, например, война в Украине явно дала возможность многим ворам и мудакам переизбраться. Иронично, но факт.
...

И тем не менее, нельзя приучать себя к компромиссности в отношении к нечисти.

Я уверен, что те западные товарищи, которые не поняли этого - воспитывают сейчас в своих аудиториях слабость, а не силу.
Они все твердят, что мол "у нас свои проблемы", но как видно за этот год, такая логика не воспитала им новых "экстремистов" на домашнем фронте.
Да и как их воспитаешь, когда ты льешь людям в голову муть в стиле "зеленский просит денег, значит путин не так плох" ?

Это чисто шаблонные конструкции, применяемые некоторыми изоляционистами, анти-глобалистами без всякого системного подхода к ним.

А там где нет системного подхода - не образуется и системы оценки через абсолютные ценности.
Получается лишь очередная вариация примитивного реагирования. (тут наши пост-совки не лучше)
- "Байден сказал то-то, значит мы говорим то, Трамп сказал се, значит мы отвечаем то".

Все это чрезвычайно управляемо, потому что все уже знают, кто и что должен сказать и сделать, что бы миллионы отреагировали правильным образом.
Потому что все только реагируют, а не действуют сообразно мировоззрению в полноценном смысле слова.

Аж надто широкого нині попиту набула рамка про «рашизм-фашизм» в середовищі політично активних громадян. Мовляв, Пиня і його пинєбабвійці є таким собі зразком-підвидом однієї відомої усім ідеології, уже засудженої Нюренбергським трибуналом з усіма витікаючими.

Головна проблема таких пояснень - вони з теоретичного ракурсу абсолютно «повз касу» і ґрунтуються на справедливому обуренні людей діями окупантів. Для того, аби в цьому обуренні довести що якесь суспільство має якісь властивості використовується будь-що досить поверхнево-белетристичне. Справа засудити і перемогти окупанта безумовно благородна, однак від цього ці діряві як решето моделі стають не більш працюючими. А використовувати «наукоподібність» в політичних цілях (а перемога над іншою державою - справа саме політична, навіть якщо роздають автомати, а не бюлетні) - і взагалі, «последнее прибежище негодяя». Світом ходить історія про те, як живий класик соціології Макс Вебер в 1918 році звернувся до студентів-соціологів в аудиторії із питанням, хто з них прийшов бути соціологом задля блага і величі Німеччини. Деякі студенти, серед яких і були ветерани Першої світової, підняли руки. Вебер резюмував: ось саме ви справжніми соціологами не станете ніколи.

«14 ознак фашизму» Умберто Еко, які усі базуються на сутнісно оспорюваних судженнях і прихованому винятковому наданні негативної оцінки замість опису цитуються досить часто. «Культ традиції», «культ мертвих» етс - воно-то ніби і так, але знайдіть мені суспільства які не мають хоча би часткових ознак, що зводяться до цих параметрів. Приміром, наш з вами сьогоднішній день вишиванки за потреби пропагандистів спокійно натягується на потрібний глобус в руках пропагандиста (як «етнонаціоналізм», демонстрація «вищості» етнічних маркерів ітд). Якщо красиво метафорично описувати явища розмитими поняттями з обов’язковою прихованою моралістичною оцінкою, ми обов’язково наштовхнемось на те, що через них будуть описувати явища пов’язані з друзями або ж із ворогами.

Як наслідок: деякі люди починають бачити процеси дезінтеграції РФ як винятково щось аналогічне до краху Третього Рейху. Або ж вбачати у дивній слабкості союзників аналогії із Мюнхенською змовою 1938 року. Але правда в тому, що ніяка в біса аналогія не є доказом - вона створюється, коли описані величезного розміру явища стискають до трьох-чотирьох рядків, причому вибірково підібраних.

РФ не є Третім Рейхом, навіть попри нелюдські масштаби злочинів і геноцид. Тому, що Третій Рейх був з цілої низки внутрішніх мотивів суттєво іншим суспільством. І, що більш принципово, кратно більш активним і мотивованим. Цим пояснюється як висока активність власне самої правлячої нацистської партії, вал популярності різних «мобілізуючих заходів» і боротьби з «внутрішнім ворогом», так і відчутний опір нацистам всередині німецького середовища - замах на Гітлера 1944 року, Червона капела, тисячі справ про антивоєнні акції і настрої і розстрільні вироки по цим справам. На тлі цього ані реальна залученість росіянами із усією їх повсякденністю чи-то у війну проти України, чи-то у протест проти цієї війни виглядає напрочуд мляво. Третій Рейх залишався гіперполітизованим разом із усією своєю централізацією, РФ лишається неполітичним болотом. Власне кажучи, «політика - простір дії». Дії у РФ неможливі, і влада свідомо відрізає шляхи до будь-якої політизації.

Соціальна мобілізація в Третьому Рейху не йде ні в яке порівняння з тією апатією, яка продовжує домінувати в РФ. Набагато більше ніж Рейх сучасну Росію могла би описати саме присвячена нацистському режиму «Банальність зла» Ханни Арендт, коли зло не вдягає на себе маску чогось містично-диявольськи-грандіозного, а просто криється в дрібних повсякденних рішеннях: «сказали йти і я пішов», «усі стріляли - і я стріляв», «я просто натискав на кнопку», «я лише писав статті». Втім, Ханна Арендт дожила не до РФ, а лише до Рейху. Саме «банальність» тут набагато краще описує причини того, чому окупанти діяли так як діють окупанти. І це для РФ лишається фундаментальним знаменником.

Рекомендуємо подивитись

https://youtu.be/Qt32x-7JQ78

Пожалуй вынесу коммент в отдельную тему, потому что этот вопрос часто поднимается (изначально я это постил у Едуарда Юрченко, в его посте посвященном тому, как и у кого выражается неприязнь к своему народу, после того, как "народ не делает то, что нужно"(с) ) :

Мне всегда казалось, что основная разница в действиях, следующих за "разочарованностью в народе" заключается в том, что консерваторы признавая концепцию грехопадения и вечного несовершенства мира - стремятся к установлению естественного порядка, могущего просто поддерживать несовершенный мир на плаву, а левые видя несовершенство, маниакально стремятся к "утопизму на костях".

Т.е. консерватор даже начинавший как "романтический националист", в итоге просто начинает тяготеть к порядку вещей, могущих воспроизводить что-то, давать постепенный прирост, сохраняться через века, воспроизводится, копиться и т.д. (такая себе синица в руке)

Он противостоит не столько глобальному несовершенству (которое вне его власти), сколько попыткам перекроить этот мир в безумную утопию, повредив основания общества.

А левый (или утопист) готов уничтожить миллиарды, ради того, что бы 100 оставшихся бедолаг жили в концлагере его утопии.
Он не признает заведомых несовершенств мира (бо считает себя уникальным и всемогущим), а считает, что через энное кол-во трупов, настанет утопия, которой просто мешают все эти миллионы людишек.

Жесткость левых и жесткость консерваторов всегда различна, потому что ни один Пиночет никогда не верил, что сможет избавить мир от жадности или лени, к примеру.
Жесткость левых обусловлена патологической уверенностью в том, что в момент их рождения, все законы мира отменились, и теперь все будет по новому.
Потом оказывается, что "по новому не будет", просто будет очередная бойня, и все вернется на круги своя.

Я втомився щось доводити в коментарях, тому для тих, хто підтримує критичний науковий погляд експертів з телеграму розпишу коротко і тезово.
1) Реактори не обов'язково заглушені повністю. Новина про їх зупинку може означати те, що вони не видають електроенергію в мережу, але виробляють невелику потужність для власних потреб.
2) ЗАЕС досі використовує воду зі ставка-охолоджувача і банальний підрив ставку може спричинити негативні наслідки, про що неодноразово казали офіційні особи. Сподіватись, що в таких умовах реактори ЗАЕС - це просто заглушений резервуар зі стабільним ядерним паливом - досить наївно, як на мене.
3) (((Експерти))) з телеграму в погоні за хайпом вважають за нормальне доводити звичайним людям якісь теоретичні основи ядерної фізики, враховуючи те, що більшість людей не читає далі заголовку. І як ми бачимо і на скріншотах, і в коментарях на супрунятах, люди повірили у неможливість забруднення атмосфери йодом-131 і не вважають за доцільне готуватись до потенійної аварії невеликим запасами таблетованого чи, хоча б, розчиненого йоду.
4) Сама "стаття" підводить не до того, що треба слухати офіційні заяви, а до того, що йод споживати у випадку аварії не потрібно.
5) Навіть якщо б стаття підводила до того, що треба чекати офіційних заяв, дуже наївно чекати, що в умовах масового хаосу, невизначеності та дезорганізації влади, яка серйозно зайнялась ревізією сховищ через рік великої війни і після загибелі людей біля зачиненого укриття, наявність суттєвої концентрації радіоактивного йоду в атмосфері, прогноз щодо його подальшого вивільнення, прогноз часу та локації зараження територій, організації роботи з евакуації та видачі таблетованого йоду, буде визначена та організована за лічені для години чи хвилини.
6) Офіційна вказівка про "сидіти в укритті чи в домі з зачиненими вікнами 24 години і чекати подальших вказівок, звісно, правильна, якщо забути про крихкість нашої системи енергетики, що не так давно була мішенню для постійних атак русні і про глибоку залежність всіх засобів зв'язку від цієї самої енергетики. Чи може всі вишки мобільного зв'язку, радіо в діапазоні FM та на середніх хвилях вже обладнали генераторами і акумуляторами, достатніми для автономної роботи більше 24 годин?
7) Наївно розглядати сценарій підриву ЗАЕС виключно в якості простого витоку ядерного палива, без можливості запуску реакції у пошкодженому реакторі. Що буде відбуватись з реактором у випадку підриву атомної станції однозначно спрогнозувати навряд чи можливо, варіантів розвитку подій може бути досить багато, і, серед них, простий сценарій "брудної бомби" виглядає не найімовірнішим.
8) Навіть, якщо зараз в реакторах майже нема йоду-131, це не означає, що його там не буде у випадку зовнішнього втручання.

І от заради чого, поясніть, заради чого ви по-супрунськи руйнуєте міфи і пояснюєте звичайним людям про точний розвиток подій, в якому самі не можете бути впевненими? Я розумію інтерес адмінів каналів та медійників, які хочуть хайпонути на руйнуванні поширеного в неосвіченому народі міфу, але вам, коментаторам це навіщо? Чому вам так муляє те, що люди після гіпотетичної аварії 1-2 рази з'їдять таблетку калій йодиду чи 40 крапель спиртового розчину йодиду калію з водою, поки не пройде етап хаосу, невизначеності та дезорганізації? Вам так хочеться довести свою теоретичну правоту відносно гіпотетичної ситуації, яка може розвиватись у великий кількості імовірних сценаріїв? Що ж, удачі, займатесь далі критичним осмисленням, руйнуванням совкових міфів та поширенням наукової інформації від телеграм-вчених та тікток-експертів, а ми залишаємось при своїй думці і мракобісних печерних поглядах.

Досі не можу до кінця повірити в те, що у "Останнього Капіталіста" прізвище - Краснопьоров. Отакий ірраціональний символізм та іронія долі. Попаяні на економіці комуністи та капіталісти - одного поля ягоди, суть - лівачня.

Одним з інструментів диявола є маніхейство.

Маніхейство посилює антиособистісні інтенції. Воно розвиває і обігрує потяг до самогубства, перверсії, воно змагає знищення атрибутів особистості - раси, нації, родини, гідності, якостей статі, віри. Маніхейство знищує людину, як особистість.

Натомість, для християнства особистість - це найважливіше. Наш Бог - особистість і ми перебуваємо з Ним в міжособистісному спілкуванні.

В кожній душі є воля до життя, до продовження роду, до пригоди, до спасіння, але також є воля до смерті, до самознищення, до капітуляції, до перверсії. Ця темна воля є наслідком певородного гріха.

Також і в кожному суспільстві присутня не лише воля до життя, але й воля до смерті. Маніхейство репрезентує і підсилює волю до самогубства.

Протягом століть маніхейство одягається в різноманітні ідеологічні шати - вчення Мані, будизму, богумільства, катарства, неомарксизму, агресивної толерантності, гомосоціалізму тощо.

Необхідно розрізняти прояви диявола. Скажімо, большевизм - це бадьорий сатанізм, він був ворогом церкви і всього доброго, але не був маніхейством. Натомість, нинішній неомарксизм - є типове маніхейство.

Москва - страшний ворог, РПЦ - огидні лицеміри, але вони не є маніхеями. Натомість, багато хто з американських і європейських політиків, або очільники Швецької лютеранської церкви є маніхеями. Московський сатана хоче нас знищити, західні біси, хочуть нас розчини. Московит хоче вбити наше тіло, західний толераст хоче вбити нашу душу.

Московський сатана пахне сіркою, він не ховається. Західний біс пахне одеколоном і говорить нам те, що ми хочемо чути: гріх не потрібно долати, ним треба пишатися.

На заході є здорові сили, але вони упосліджені. Україна має їх підбадьорити і очолити. Для цього Братство має перетворити українців на авангард Церкви і Європи.

Тому Братство бере участь у війні проти московії і бореться проти пропаганди гріха у всіх його формах - содомії, русского міра, наркотизації, абортів, расової капітуляції, дехристиянізації тощо.

В московії нема, не було і ніколи не буде здорових сил. Всі спроби християнізувати московію виявилися марними. Тому московія має зникнути, як держава, як економіка, як культура, як мова і як нація. Подібно до того, як це сталося з філістимлянами.

На місці московії постануть зони опановані і заселені українцями, у стратегічно важливих регіонах, а також національні держави нині поневолених народів.

(в неділю о 10.00 на Євгена Чикаленка 14, братська Літургія. І я виголошу проповідь про прекрасне)

https://telegra.ph/Konceptualnіst-sprijnyattya-іdei-yak-skladovoi-racіonalnogo-08-14

Невеличке есе-роздум на доволі очевидну, на перший погляд, тему, яка, тим не менш, варта уваги у всі часи через грандіозні за масштабами маніпуляції навколо неї

Доволі кумедно, сумно та жахливо водночас, що вже 3 роки (з грудня 2019) всім світом лютує COVID-19. Звісно що на показниках смертності зараз дуже яскраво і брудно маніпулюють, та все ж таки були загиблі від ускладнень саме коронавірусу. 3 роки ми чудово спостерігаємо, як від вакцини "раптово" помирають діти, зменшується народжуваність, підвищується ризик розвитку серцевих захворювань (який отім підтверджується іншими органами), змінюється печінка, підвищується смертність, вакцина містить чужорідні частки, про які не заявлялося, не зупиняє пандемію, кількість випадків зараження підробляється, довгострокові наслідки при розробці не враховуються, пошуки або створення інформації про загрозу вакцинації давляться і натомість видається власна або приблизна, на випробовуваннях вакцини стаються порушення конфіденційності, сам вірус находить своє походження від людей та лабораторії, фінансованих США на території Китаю, Папа Римський Франциск закликає колотися, наша ВРУ ухвалює закон про звільнення виробників вакцин від відповідальності за наслідки, представники МОЗ не можуть надати інформацію про загиблих від вакцинації через те, що "не ведуть" таку. 3 роки Pfizer отримує надприбутки, а Moderna, AstraZeneca та Johnson&Johnson насолоджуються високими доходами, Кабмін виділяє 25 млн грн на пропаганду вакцинації, а Віктор Ляшко відкрито стверджує, що карантинні заходи були перш за все задля "психологічного ефекту". А ВООЗ відкрито каже "колися, гой, двічі, тричі і більше" - і це на фоні того, як ті ж скандинави призупиняють користування деякими вакцинами" у 21 році, а болгари у 23 взагалі позбавляються закуплених через протермінування (якісно вкладені гроші!!!).

А ти і далі не вір, що компанія, яка незаконно тестує свої препарати на чорношкірих дітях і вкладає мільйони на лобіювання власних інтересів у світі, винаходить вакцину і продає її тобі, бо піклується про долю людства. Якраз нова хвиля пішла - готуйся!