​​При підготовці наступу на Лоос у вересні 1915-го, британське командування розраховувало на серйозний результат від застосування отруйних газів і мало велике бажання задіяти цей новий вид зброї. Використання всіх засобів ураження мало свій чіткий графік, але вранці 25 вересня, в перший день наступу, в смузі 1-го корпусу, яким командував Х'юберт Гоуф (Hubert Gough) вітер несподівано змінив свій напрямок. Незважаючи на це, газова атака відбувась. В кращому випадку, отруйні хмари були розсіяні і не мали ефективності, але в смузі 2-ї дивізії генерала Генрі Хорна (Henry Horn) вітер поніс газ в зворотню сторону і отруїв багатьох англійських солдат. Точна кількість жертв від цієї акції невідома, але загальні втрати 2-ї дивізії впродовж цієї битви склали більше 5 000 чоловік.

Цей епізод негайно став приводом для розслідування і пошуку винних, які були знайдені серед офіцерів метеорологічної та інженерної служби. Після війни публіка зробила висновок, що ініціатива про пуск газу належала Хорну, але Чарльз Фолкерс, офіцер Royal Engineers, який займався впровадженням отруйних газів в британське озброєння, ставив інцидент в вину корпусному командиру, тобто Гоуфу.

Сер Безіл Ліделл-Гарт в книзі "The Real War 1914-1918" пише наступне:

Конечно, газ вот-вот должны были пустить – но ответ давал Гауф, и можно подозревать, зная его за горячего вояку, что желание атаковать взяло у него верх над здравым смыслом. Невольно начинаешь думать, что у него желание было акушеркой, вернее – отцом мысли.
Когда газ фактически был пущен (в 5 часов 50 минут утра), он довольно удачно поплыл над германскими окопами на правом фланге, но облако его было слишком слабо и двигалось слишком медленно, чтобы оказаться вполне действительным. На левом же фланге случилась неудача: в некоторых местах ветер гнал ОВ назад, и этим срывалось наступление. Во 2-й дивизии Хорна офицер, ведавший пуском газа на фронте 6-й бригады, отказался взять на себя ответственность и открыть баллоны. Когда об этом донесли в штаб дивизии, Хорн ответил приказом «программа должна быть выполнена, каковы бы ни были условия погоды…». В результате этой глупости много пехотных частей было отравлено своими же газами. Те, которым все же удалось двинуться в атаку, вскоре были остановлены и выбиты германскими пулеметчиками, совершенно не затронутыми газами. Несмотря на это, Хорн приказал возобновить атаку. Прекратили ее лишь тогда, когда командиры бригад стали резко возражать против «бесполезного расхода жизней».

Незважаючи на це, Хорн і Гоуф пішли на підвищення. Генрі Хорн з часом став командиром 1-ї Армії і пробув на цій посаді до кінця війни.

Х'юберт Гоуф став командиром 5-ї армії, яка під його командуванням наносила головний удар в Битві на Соммі, де англійці тільки за Перший день втратили 57 000 чоловік, а пізніше і в Третій битві на Іпрі. Гоуф був знятий з командування навесні 1918 року, коли в смузі його армії німці здійснили прорив фронту.

На фото: генерал сер Х'юберт Гоуф.

#історія #ПСВ

Если вам нужен образ будущего, вообразите сапог, топчущий лицо человека — вечно. И помните, что это — навечно.

//Джордж Оруэлл, "1984"//

#книги

They Shall Not Grow Old

"Вони ніколи не постаріють". Документальний фільм Пітера Джексона про британських солдат Першої світової війни, в якому додали кольору та озвучки до реальної кінохроніки.

Один з найбільш достойних прикладів фільмів про війну, коли навіть близько нема сенсу писати вигадані сюжети. Замість них - пряма мова учасників подій. З одного боку, збереження пам'яті про війну, в якій воювали мільйони, з іншого - дуже влучний спосіб нагадати, що на столітніх чорно-білих фотографіях були люди, такі самі як ми.

https://youtu.be/IrabKK9Bhds?si=6R6Bxnfa1IPMoMig

#ПСВ #кіно

Після вивчення місцевості на ділянці фронту під Іпром в 1916 році, штабні фахівці Британського танкового корпусу зробили висновок, що у разі початку тут великого наступу через руйнування місцевої дренажної системи, всі поля перетворяться на непролазне болото.

31 липня 1917 року, після апокаліптичної артпідготовки трьох тисяч гармат, які використали 4 500 000 снарядів, розпочався великий наступ британської армії, відомий як Третя Битва на Іпрі або Битва за Пашендейл.

Моя нова стаття про цю подію.

#статті #ПСВ

Мемуари розповідають про життя живих. Про мертвих розповідають лише їх епітафії.

#ПСВ

Очікування: вивчаєш історію по книжках, щоб розуміти як працює світ.

Реальність: живеш життя і розумієш, як насправді було в минулому.

#головне

Подивився цікаву документалку про Естонську війну за Незалежність 1918-1920 з анімованими картами і мені сподобалось.

По-перше, завжди радіє серце, коли якась воююча сила здобуває перемогу над червоними. Конкретно естонська війна була дуже динамічною і складною, естонська армія та всі її союзники заслуговують поваги за таку боротьбу.

По-друге, майже всі війни на території колишньої Російської імперії мають в собі приклад ресурсного відношення союзничків до країн-мінорів, які намагаються відстояти себе. Так, в критичний момент війни з більшовиками, німецький фрайкор, представлений у вигляді Залізної дивізії генерала фон дер Гольца, здійснив збройний заколот з метою повалення уряду Латвії. У свій час балтійський фрайкор, який утворився з числа колишніх німецьких військових та місцевих загонів з числа німецьких колоністів, дав поштовх спротиву більшовикам у всьому регіоні. Коли фронт проти червоних тримали вже армії Латвії та Естонії, фрайкор підняв зброю проти балтійських держав з метою їх демонтажу і створення нової держави для балтійських німців. Спільними зусиллями естонської та латвійської армії німці були розбиті, але неприємні враження від події залишились і в майбутньому теж зіграли свою роль.

Можливо, для когось це відео стане поштовхом до інтересу по історії країн Балтії 1918-1940. Вона не є надто розкрученою, але в ній є велика кількість сюжетів, над якими є сенс задуматись.

https://youtu.be/HBA0xDHZjko?si=vJe_Kpl1uomodB03

#історія

"- Як ви гадаєте, Швейку, ця війна ще довго триватиме?

- П'ятнадцять років, - відповів Швейк. - Це очевидна річ, бо вже одного разу була Тридцятилітня війна, але тепер ми вдвічі мудріші, ніж раніше, отже, тридцять поділити на два - буде п'ятнадцять.

- Денщик нашого капітана, - озвався Юрайда, - розповідав, буцімто він чув, що ми дійдемо до кордону Галичини й далі вже не рушимо ані кроку. Після цього росіяни почнуть переговори про мир.

- Заради такого не варто було й воювати, - сказав твердо Швейк. - Коли вже війна, то хай і буде війна. Щодо мене, то я рішуче заперечую проти миру, аж поки не будемо в Москві й у Петрограді. Інакше яка з цього користь? Іде світова війна, а ми будемо тільки хвостами метляти біля кордонів."

//Ярослав Гашек, "Пригоди бравого вояка Швейка"//

#книги

​​В роки Другої світової американська армія розгорнула велику кількість військових баз на островах Меланезії. Для місцевого населення деяких островів, чий цивілізаційний рівень був близьким до кам'яного віку, перебування на їх землі іноземців було порівняно з візитом небесних богів, які лякали своїми технологіями та вражали рівнем достатку та щедрості - американські бази отримували десятки тон вантажів з постачанням, частина яких у вигляді подачок діставалась і аборигенам, які за рахунок цього добре жили.

Після того, як війна закінчилась і бази згорнули, магічне мислення аборигенів підказало їм, що для того, щоб створити собі такий же рівень життя, як у небожителів, треба скопіювати всі їх атрибути. Впродовж багатьох років аборигени будували з дерева та соломи фігури літаків та радарних станцій, ходили строєм на американський манер та навіть створили культи релігійного поклоніння візитерам з іншої цивілізації, щоб точно їм сподобатись.

Випадків, коли копіювання всього побаченого з лайна та палок дало аборигенам якісь матеріальні зміни, на даний момент не сталось.

#крінж

​​Нема таких питань, на які б не давали відповідь мудрі слова товариша Мао.

"Наша стратегия состоит в том, чтобы одному биться против десяти, наша тактика - в том, чтобы десяти биться против одного. Это - один из основных законов, обеспечивающих нам победу над врагом."

"Враг сам по себе не исчезнет".

"Китайский народ, переживающий революционный подъем, должен помнить своих друзей и в то же время крепко помнить своих врагов и друзей своих врагов."

"Следует выступать против переоценки сил врага. Так, например, боязнь перед американским империализмом, боязнь перенесения военных действий на территорию гоминьдановских районов, боязнь ликвидации компрадорско-феодального строя, осуществления раздела помещичьих земель и конфискации бюрократического капитала, боязнь длительной войны и т.п. - все это является неправильным."

"Однако в каждом частном случае, в каждом конкретном вопросе борьбы (будь то военная, политическая, экономическая или идеологическая борьба) ни в коем случае нельзя пренебрегать врагом, наоборот, нужно относиться к нему со всей серьезностью и сосредоточивать все силы в битве с ним, и только таким образом можно одержать победу."

"Реакционеры всех мастей стремятся уничтожить революцию путем убийств, они считают, что чем больше будет убито людей, тем меньшими будут силы революции. Однако, в противоположность таким реакционным, субъективистским желаниям, фактом является то, что чем больше реакционеры убивают людей, тем больше силы революции, тем ближе к гибели реакция. Это - непреодолимый закон."

"Атомная бомба - это бумажный тигр, которым американские реакционеры запугивают людей, с виду он кажется страшным, а на самом деле вовсе не страшен. Конечно, атомная бомба - это оружие массового истребления, однако исход войны решает народ, а не один-два новых вида оружия."

"Американский империализм кажется громадой, но фактически является бумажным тигром и делает предсмертные потуги. Кто же кого, в конце концов, боится сейчас в мире? Не вьетнамский народ, лаосский народ, камбоджийский народ, палестинский и другие арабские народы или другие народы мира боятся американского империализма, а американский империализм боится народов различных стран мира - он впадает в панику от легкого дуновения ветра."

"Слабая страна может победить сильную страну, и малая страна может победить большую страну. Народ малой страны, безусловно, может разгромить агрессию большой страны, если он смело поднимается на борьбу, смело берется за оружие, берет в свои руки судьбу своей страны. Таков закон истории."

//Мао Цзедун, "Красная книжица"//

І в чому він не правий?

#база

"Велика мета - досягнення миру - могла бути здійснена лише енергійним веденням війни".

//Еріх Людендорф, "Мої спогади 1914-18"//

#книги

​​"Экономически слабая страна должна остерегаться стремлений сильных экономически союзников закабалить ее. Между тем, современные формы оказания экономической поддержки благоприятствуют этому стремлению. Несомненно, для успеха действий коалиции требуется наиболее полное использование всех сил, в том числе и экономических: а последнее требует обобществления в союзе экономической базы, объединения в один котел финансовых средств.

Более богатое капиталами государство должно поддерживать более бедного союзника. Более крупные экономические жертвы богатого государства оправдываются в большинстве случаев и тем, что оно экономически более заинтересовано в результате войны. Еще в эпоху наполеоновских войн Австрия, Россия, Пруссия, Швеция торговались с Англией, обещая выставить против Наполеона известное количество солдат и требуя за каждый месяц войны определенную субсидию. Размер платы, которую давала Англия на каждого солдата, зависел от большей или меньшей возможности данного государства уклониться от войны. В 1813 году выгоднее всех выторговала субсидию Швеция, затем Россия, и самую скромную — Пруссия. Эти формы субсидии, установившиеся еще на заре капитализма, стали неудобными после введения всеобщей воинской повинности; современная идеология противится торговле кровью своих граждан в неприкрытой
форме. Поэтому теперь, на место субсидий, явились займы союзникам, с весьма условной отдачей. Однако, нахождение долговых обязательств в руках экономически сильного союзника, даже если по ним ничего не удастся получить, является известным средством давления, кабалы, осложнений. Старый способ был лучше и откровеннее.

Нижеследующие соображения, казалось бы, говорят о желательности крайнего миролюбия для малых государств, судьба которых во время войны — отрекаться от своих интересов и всякой самостоятельности, и идти на буксире великих держав, брать на себя неблагодарную роль их послушного орудия. Впрочем, история никого еще ничему не научила. Малое государство представляет ценность для ведения войны только в том случае, если оно безотговорочно подчиняет свою армию командованию великой державы. Исключением может явиться лишь необходимость в территории малого государства для маневра вооруженных сил великой державы или необходимость использования принадлежащих ему портов, особенно в колониях, для базирования на них флота. Вообще же маленький союзник, действующий самостоятельно и преследующий своей армией особые цели, грозит принести больше минусов, чем плюсов. Принимая на себя руководство его вооруженными силами, командование великой державы обязано рассматривать интересы его, как свои собственные, и не проводить различия в защите территории — своей и маленького союзника. Если же малое государство стремится на войне
осуществлять свои особые цели и сохраняет руководство своей армией в своих руках, то на такое малое государство следует смотреть не как на союзника, а как на попутчика, по отношению к которому не следует брать никаких военных обязательств."

//Александр Свечин, "Стратегия", 1927//

#книги

Війна це надовго.

"Подавляющее большинство военных и экономистов перед мировой войной жестоко ошиблось, полагая, что она протянется около 3 и не более 12 месяцев; только Мольтке старший и Китченер не впали в это заблуждение. Ошибка лежала в плоскости применения формальной логики: исключительно дорогая и разорительная война должна скоро кончиться. Диалектика же истории гласит, что если война так разорительна и поглощает столько средств, то, при известной длительности, разорение одной стороны и выдержка другой, последний пуд хлеба явятся средством победы; именно дороговизна войны и ее разлагающее действие на государственность и осмысливает войну на измор."

//Александр Свечин, "Сокрушение и измор"//

#війна #книги

Меморіал на честь 24 солдат East Lancashire Regiment, що загинули від одного снаряда під час шикування 14 березня 1915.

#ПСВ