Ай Потап, ай молодець. Знай наших😎💪😈

Хто цю хуйню фулом витримає напишіть вкратце шо там було, бо я їбав дивитися

Взагалі краще альбом послухайте та долучайтесь до обговорення в коментах. Мій улюблениі треки з альбому — Orange Village та Art Talk

Графік аварійних відключень

Якщо хтось скаже, що "російського постпанку не існує, це просто постпанк", ось як можна пояснити, що це окремий жанр, і чому він викликає відторгнення.

1. Чому російський постпанк — це окремий жанр

Термін "російський постпанк" з'явився не просто так. Це піджанр із чіткими характеристиками, що виріс у специфічних культурних умовах. Він відрізняється від класичного британського чи німецького постпанку не лише мовою, а й звучанням, настроєм та тематиками.

Основні риси російського постпанку:

Низька емоційна виразність вокалу — фронтмени майже не змінюють інтонацію, співають так, ніби їм однаково, чи вони живі, чи вже ні.

Монотонна ритм-секція — часто мінімалістичні, сухі барабани, які мало змінюються протягом треку.

Доволі прості басові партії — зазвичай побудовані на повторенні одних і тих самих мотивів.

Синтетичний, "холодний" саунд — звучання часто стерильне, ніби механічне, без живої динаміки.

Тексти про відчуженість, депресію, смерть — без рефлексії, без виходу, без якоїсь філософії. "Життя погане, я п’ю, вмираю" — усе.

Глуха, темна атмосфера — майже всі треки звучать, як саундтрек до сірих панельок і алкоголізму.


Типові представники: Буерак, Пасош, Ploho, Электрофорез, Молчат Дома (Білорусь, але стилістика та сама).

2. Чому це звучить як лайно

1. Беземоційний вокал — наче людині взагалі пох*й, що вона співає. Навіть готик-рок і дарквейв передають якісь почуття, а тут просто зомбі.


2. Одноманітність аранжувань — слухаєш три треки й уже не розумієш, це нова пісня чи продовження попередньої.


3. Дешевий ретро-синтезаторний саунд — ніби взяли найпростіший драм-машин 80-х, але використовують його не для стилізації, а просто через лінощі.


4. Штамповані депресивні тексти — немає глибини, просто набір слів про безвихідь, який нічим не відрізняється від сусіднього гурту.



3. Аналогічне звучання в українській музиці (і чому це теж крінж)

Українська сцена теж має виконавців, які стилістично копіюють російський постпанк. Наприклад:

SadSvit — "Касета"

Де Енергетик — "Студент"

Радость — "Ти не знаєш"


Ці гурти звучать майже ідентично російському постпанку: той самий вокал "я не прокинувся, але співаю", прості синтетичні інструменти, однакові басові лінії.

Тому якщо тобі кажуть, що SadSvit чи Де Енергетик — це щось унікальне й українське, варто просто дати послухати Буерак чи Ploho. Відмінностей буде мінімум.

4. Висновок: якщо воно виглядає як російський постпанк, звучить як російський постпанк і від нього хочеться померти — це російський постпанк.

Культура має значення, і просто співати українською в стилі, який 30 років розвивався в російському середовищі, не робить музику менш вторинною.

Підписники цього каналу це:
“простий молодий хлопець”, “спортсмен”, “сільський дядько”, “крутий підприємець”, “втомлений військовий”, “худий філософ”, “щирий патріот”, “блондинка, що ставить дурні запитання”, “досвідчена журналістка”, “стервозна брюнетка”, “лисий дядько, що знає життя”, “проста сільська жінка”, “солідний дядько-експерт” та багато-багато інших.