Час еваків. Продовження

#Чупік

Машина тікала і потрапила під досить прицільний вогонь з міномету. Підари переносили вогонь все далі і далі по дорозі що ми мали їхати. Тому я зкомандував на розвилці повернути ліворуч, а не праворуч. І ми поїхали на іншу ділянку передової. До позиції Мата. Там була купа 300х і я подумав що чом би їх не забрати. Тим більше що там була санінструкторка роти яка наступила на ПФМку і лишилась без стопи. Ми під’їхали, розвернулись і почали їм бібікати. Я відкрив ляду і кричав щоб ці мавпи чухались швидше. З бліндажа вибігло 2 тіпа і хутко залізли в переповнений салон хамві. Я роздратовано кричав що мали б забрати санінструкторку, але вони сказали що вона на сусідній позиції, в півсотні метрів від цієї. Ми рушили туди, але поруч уєбав міномет і на дах нам уєбало 2 скида. Тому про те щоб забрати саніструкторку мови вже не йшло. На двох колесах хамві стрімко уйобував в Констаху. Зловили ще кілька ляпух з арти. Одним осколком поцарапало двері водія. Але загалом пригода пройшла добре.
Хоча був би кулемет…

Машинка поїхала на техобслуговування. І завтра мав бути ще один виїзд на евак. Потрібно було забрати ССБшніків і решту трьохсотих з Мати. Та й завести поповнення. Ті скупі сльози піхоти що лишались в підрозділі.

З трьох піхотинців яких я мав завести на позицію - офіцер (зам КР з ППП  замполь, карочє) пожалівся на здоровля і заліг в лікарню. Другий піхотрон прострелив собі стопу і уїхав на госпіталь, а потім в тюрму. На заміну нам дали тіпа який тільки виписався з госпіталя. Третій чувак знизав плечима і сказав “та я один хуй приїхав сюди помирати. Заєбало все.”
Такі люди нам потрібні.
Я похлопав його по плечу. Толковий хлоп. Буде вафлитись з пітухом.

Потреба в третій негативній в районі БЦ досі нагальна!

https://youtu.be/fI7MGQ6IrRo?si=tMn3RVtrfxSdJuar

Хороша фільма від Бутусова про бойовий шлях нашої бригади. Багато чого в такий хронометраж не влізло, тому що бойовий шлях бригади набагато обширніший, але все рівно хороший мувік подивитися під бутерброди.

Дивлюсь я останнім часом інтерв'юхи різних воєнних, аналізую розвиток різних напрямків в війську за той час що я в ньому, аналізую бойовий шлях підрозділу. Всі говорять що війна змінилась, але не розуміють що військо теж змінилось. Багато нових людей прийшло в управління, створились нові роди військ, нові концепції і доктрини, багато чого сильно охуєнно в порівнянні з 22 годом. Все утикається в одну проблему: нема піхоти. Скільки б толкових керівників, секцій і оперів не вийшло з колишніх ходоков на ногє, кількість нових ходоков постійно падає. Не тому що ми не вміємо воювати. Тому що нема ким. Тому що чим менше в тебе піхоти - тим більше будуть рости втрати, це каскадна хуйня. БРО видається на батальйон, а скільки в батальйоні о/с це вже питання третє. В більшості випадків БЧС підрозділу навіть по статуту не дозволяє відправку їх в сектор. Але один хуй їдем. Не бо "КАМАНДІР ПІДАРАС", а бо інших варіантів нема. Підрозділу ставиться задача на оборону виділеного рубіжа наявними силами. І нема кому помінять, бо вільних підрозділів нема. Тому ніхто не ниє про злочинність такого наказу, бо злочин тут не в наказі на оборону української землі. Злочин в тому що ця війна хохлам вже в хуй не вперлась. Ми хоч і з багатьма обмовками але зробили середню температуру управління по армії краще ніж вона була в 22 році, є вже велика вибірка піздатих бригад, є купа заохочувальних виплат, два місяці бзвп і тд. Зараз армія набагато більш перспективне і стабільне місце відносно того в шо ми запригували в 22. Але, але ,але. Хохли краще будуть переобуватись і ненавидіти Україну, але не боротись за свій дім. При чому здебільшого бідні, або тупі. Бо розумні і багаті познаходили за три роки як поуйобувать. Вони просто не розуміють що якщо їх не увезе бусік на ДВРЗ, або самі не підпишуть контракт, в якийсь момент буряти прийдуть і під дулом відправлять до складу мотострелецкой краснознаменной дивизии имени Берии.
Ті хто буде мені в коментах розповідати про всі жахи того що в армії коїться : я в курсі. Я типу давно вже в цій хуйні, все розумію. Але конкретно з власного досвіду зараз набагато менше управлінського хаосу ніж було в 22.

Дірвався до кулінарної книги по світу Відьмака, яку ми з рік тому купили. Вже пару страв звідти приготував, сьогодні вон робив бекон в реданському лагері. Скину вам, boys would appreciate

https://youtu.be/dqJMzojxnMY?si=y6Akl3hq0pSf77Uo


Прикольний відос і цікавий автор. Ігроблогер який підписав контракт з 100 ОМБр, рік рамсився в лісі чудес піхотов, був поранений, і списався після загибелі батька в 128 горнокопитній. Класний кейс українського контенту. Респектос

Найкращий штурм

Зайшовши в приміщення мене радісно зустрів нр зі словами Очікуємо штурм, промив він з посмшкой на обличчі.

У відповідь зкорчив кислу рожу я буркнув щось на кшталт «Блять».

Це мав бути третій чи четвертий штурм з технікою менше ніж за тиждень. Хоч ми успішно розбивали підарів, але зазвичай такі зміни затягувались та були доволі зайобистими та нервовими. Тож особливоі радості в той момент я не відчував. Предчуствіє гємора вітало у повітрі. В голові настирно звучало: «АПЯТЬ РАБОТА. ЗАК ЗАК.»

Через певний час крило помітило підарську колону. Всі зібрались, а я в середині знову повторив «Блять». Колона іхала через н.п. та в якийсь момент, передова машина проібав поворгт смачно залетіла в річку та застрягла.

Друга суто на довірі залетіла за нею туди ж воду та спробували розвернутись.

По знерушеній колоні почала бадьоро наібурювать наша арта. Підари почали кидать машини та пробувть вйобувать. Суєта охоплювала колону. Техніка доволі швидко почала палати та перетворюватись в брухт за кілометрів десять від наших передових позицій.

Особливо не будучи впечатльонними, цим накатом, всі розслабились та почали займатись дейлі рутіной. Хоча легкість вирішення проблеми не могла не радувать.

В якийсь момент вже завернувший в спокійне русло ранок був знову возбужден повідомленням від бригади про рух новоії техніки.
Дві мотолиги пливли згибами посадок то зявляючись то зникає, в проміжках між деревами в наш бік. Дистанція була доволі значна, та всі знов зібрались. Зʼявився елемент азарту, техніка пливла точно в зону нашого дистанційного мінування.


В якийсь момент одна мотолига вирвалась на відкритий простір та рванула в бік села.

Мотолига летіла дєрзко та увєрєнр акурат на амбразуру. Всі застигли як на скачках.

Вибух. Викрики радості. Ставка зіграла. Мотолига продовжувала спробу на характері повзти вперед.

Другий вибух. Бажання газувать вперед у мехвода вже відбило. Мотолига дала невпевнено задній хід, залишаючи шлейф чорного диму.

Третій вибух. Залишки десанту почали вивалюватись з машини та розбігатись в різні боки. Навколо плюхались поодинокі розриви від міномету на шостом заряді, тож хто вижив в стальном гробу зміг підгазовуючи на своіх двох ретіроваться з поля бою.

Подальша дорозвідка виявила і другу мотолигу. Чи після підриву, чи просто устав від сірой буденності мехвод направив машну в канал. Покинутой вона стирчала майже вертикально задрав до неба відкриті десантні люки.

День знову перейшов в рутину. Техніку дежурно дорозйобували фпвіхами і стовпи чорного диму ознаменували ще один день успішного напісюнювання підарів.

В цій історії не має прєвозмаганія та вона одна з моїх любимих. Варіанти дій ворога прораховані. Підари вчасно виявлені та напісюнені.

Головний герой цієї історії - бригада. Многорукий монстр з десятком кулаків, що піздять безкомпромісно та жорстоко.

https://open.spotify.com/track/6nnSkEpzo8PmHsOlSopoO6?si=4gukJ6vqSDuNicmiYnrZ4A

Бля я не катав цей штурм. Але катав десятки інакших. Прекрасно розумію про що говорить автор. Відчував кожну з пережитих митєй.

Сьогодні тобі мало би виповнитись 23. Ми пам'ятаємо Жор. Ми мстимось. Навічно молодий, навічно провокативний, навічно буремний. Люблю тебе брате. В строю!🫡

Закриті кейси на сьогодні в чаті:
✅Мук живий, продовжує ненавидіти світ
✅Апл Блум живий, ловить єбалом каби
✅Андрія не виїбали за рукоприкладство
✅Кларенс знов читає жопой
✅Маші тре завалити пиздак
✅Кесарево
✅Доньки це добре
✅Як народжувався дракінь
✅Спорт на війні
✅Один одмен розмінував Чонгар
✅Другий одмен попаде в рай

- Кому на роду написано
пиксель носить
Тот есть мобик
Мобику - лопата.
А кто по натуре свободу любит
Тому и при Арсене Борисовиче свобода.
Там в полиции закон ментовской
А здесь наш
ГвардейскОй.

О, до речі, якщо Тимуру помогло, може і іншим згодиться

якщо у вас провтикуються 1500 грн з програми "Ветеранський спорт"

шукайте магази які продають товари (наприклад вітаміни, бади, спортхарчування, подібне) які можуть прийняти оплату з карти ветеран-спорту

приклад - https://raceexpert.com.ua/ (не реклама)
можливо є інші, хто знає може заділитись у коментах

якщо корисно - залийте гривнів у банку