В строю 🫡

Поліція за яку не соромно. Тіпи з Люті вже зробили цю тактику своєю сігнатурочкой. Зальот під мрапи з кулеметами, а дальше ТМ-ка дєлаєт бум. Насправді отак залетіть і не вмерти це треба мати яйця, характер, навички і купу везіння. Як же жалюгідно на цьому фоні виглядають щегли які пакують ветеранів і шкілу на мітингах.

Три роки як в парі кілометрів від мене загинув Олексій "Рекрут" Чубашев. Легенда яка зробила для мобілізації українського війська і популяризації її більше ніж будь хто. Багато в чому і мене він спонукав доєднатися до війська. Дякую за все що він робив. Ми пам'ятаємо. Ми мстимось.

Не нам судити, але ми й не мовчатимемо.

Є така категорія родичів – примари. Їх не було після підписання контракту. Не було в госпіталях. Не було з передачами, з обіймами, з «я поруч».
Їх не було, коли він стирав кров із рук. Їх не було, коли він приїздив у відпустку і замикався вдома, бо тіло в тилу, а мозок ще в сіряку.
Вони зʼявляються лише після сповіщення «він загинув, похорони на 12 годину». А раніше не було, бо не встигли, тяжко чи далеко.

Проходить кілька днів після загибелі і ці примари з’являються. З дипломами, з гучними словами, з претензіями і позовами до суду.
«Це мій брат», «Це наш син», «Ми родина героя». І говорять так голосно, наче хочуть перекричати совість. А вона не кричить. Вона мовчить і стискає кулаки.

Не кров робить тебе ріднею. А любов, присутність в житті, пам’ять.

І ні, ми не судді. Але ми були поряд із ними. Ми бачили, хто писав, хто дзвонив, хто підтримував. Ми пам’ятаємо, як воно було за життя. А памʼять вона гостріша за лицемірні слова.

Позор не тим, хто плаче щиро. А тим, хто з’явився тільки на етапі отримання гробових.

ГУР МОУ heavy breathing intensifies

Ну шо вже час кричати про Суми, чи паждьом повного оперативного оточення?

Імп де бабки?

А кажуть НГУ не воює. Багато в кого хватить яєць щоб з фпвхами на щитах і прках пвпшиться? То то же

Дєд хоч і не з НГУ, але в таку двіжуху завжди готовий.
Deus Vult!

Ця світлина закарбувала один із тих моментів, які неможливо забути. Піхотинець «Джон» одразу після евакуації. Він із побратимами провели на позиції в оточенні не один місяць, а після зачистки позиції з ворогом, наступив на «пелюстку», втратив стопу, чекав на евакуацію ще декілька днів. З турнікетом і без кінцівки він тримався надпотужно.

Евакуація була надзвичайно складною, під час неї ми, на жаль, втратили одного з наших мужніх бійців. Але, коли «Джона» і інших поранених побратимів вивезли до безпечного місця, всі відчули полегшення.

Його обличчя — це емоції, які не передати словами. Він без кінцівки, але щасливий, що живий. Оптимізм і сила духу цього чоловіка вражають. Ці очі, цей погляд, який говорить більше за будь-які слова. Це погляд справжнього Героя.

Ми вже готуємо інтерв'ю з «Джоном», де він поділиться своєю історією та розповість, як він змусив себе рухатися вперед, не зважаючи ні на що. Деталі незабаром!

Разом до перемоги!
Слава Україні! 🇺🇦

Велкропанель в кожен дім

В ефірі рубрика "дай дві гривні"
Знову проміжний звіт, на банках залишилось добить менше 20к грн, завдяки пану Flammen Store, ми зможемо отримати ПНБ раніше погашення повної суми, і дозакрити збір в найближчий час. На зараз ми опустошимо банки і проплатимо ПНВ з наявних коштів на банках, щоб просто не втратити можливіть купити прилад по ціні сильно нижчій середній на маркетплейсах, як тільки ми доб'ємо потрібну суму проведемо обіцяний розіграш. Як тільки пнб буде у нас на руках зробимо всі звітності, всім дякую за допомогу 🫡

Панове, адмін дуже крепко дав в штангу, і рахував допоміжну як окрему, а виявилось моно зразу рахує поточну суму з усіх допоміжних на основній банці, сумарно в нас на момент посту було чуть більше чим 50 тисяч гривень, а не 90, як я подумав, тому треба піднажать, любий репост дуже сильно вітається