Буку-буку ча - все, що потрібно знати про атмосферу Королівства Рюкю.

Чай буку-буку — традиційний напій Королівства Рюкю. Зазвичай саме цим чаєм пригощали гостей. Цей чай пили під час прийняття імператорських місій із Китаю та Японії, яким, як були впевнені обидві імперії, підпорядковувалося Королівство Рюкю.

Чай буку-буку називають «чаєм щастя». Пишна біла піна неодмінно залишається на носі під час будь-якої спроби випити цей напій — тому в Королівстві навмисно пропонували чай гостям, залишали піну на носі, та сміялися.

Традиція чаю буку-буку майже зникла під час Другої світової. Нині буку-буку ча можна замовити в ресторанах, але вдома його не готують.

Пишну піну отримують, збиваючи заварений жасминовий чай (санпін-ча) з крохмалистою водою, яка залишається після першого промивання рису. Саме ця «мутна» вода допомагає утворити повітряну піну, котру накладають поверх напою. Інколи замість жасминового чаю використовують сенча. Окрім чаю й води, додають дрібку солі для підсилення смаку.

#життя_рюкю

Зимові краєвиди Хоккайдо. Фото від Донни Хокінг ❄️

#фото_історія

Шінджьо, префектура Окаяма.

#фото_історія

Молода родина здійснює ранковий санпай (参拝 – візит до джінджя, храмів чи церков з метою поклоніння) до Суса-джінджя (須佐神社, префектура Шімане). Це джінджя присвячене Сусаноо-но Мікото (須佐之男命) – славнозвісному брату-буревіснику Аматерасу, а також його дружині Кушінада-хіме (櫛名田比売). По дорозі батьки пояснюють доньці, що потрібно поважати камі, адже вони захищають нас.

Джінджя розташоване на південь від міста Ідзумо. В самому Ідзумо мешкає приблизно 170 000 осіб, але невеличке поселення поряд із джінджя складається всього з двох вулиць. На відміну від людних джінджя Токіо або регіону Кансай, тут немає численних кіосків із сувенірами та вуличною їжею, які поступово перетворюють джінджя з релігійних інституцій на популярні місця туризму та побачень.

Натомість Суса-джінджя стоїть у тиші та спокої, ще з часу свого заснування у 776 році. Суса-джінджя згадується в «Ідзумо-фудокі».

#шінто #кіото_блог #ідзумо

Бодхісаттва Ньоїрін Каннон (如意輪観世音菩薩 ), вершина храму Унзан Ходжі (於雲山頂法寺). Ньоїрін Каннон (如意輪観音) – це одна з форм Каннон (Авалокітешвари), яка виконує бажання.

Найчастіше Ньоїрін Каннон зображується з шістьма руками:
🙌 в одній руці вона тримає 如意宝珠 (ньоі хо:джю) – "коштовний камінь бажань",
🙌 в іншій "колесо закону Дгарми",
🙌 інші руки складені в мудри.

#кіото_блог #буддизм #каннон

Печера Амаґюру Ашіканубі (Зал поклоніння, 参道殿) у Шікііуру Амаґанубі (Головному залі, 主殿) у Сефа-утакі. Про Сефа-утакі я писала ось тут.

Амаґюру Ашіканубі - місце, до котрого мали доступ лише Кікое-ооґімі (кікое-о:ґімі (聞得大君) – сестра Короля Рюкю та верховна норо Короліства).

З виступів скал на верхівках дощова водо по крапельки набиралася у два горшики. До цієї води мала права доторкатись тільки Кікое-ооґімі. Саме ця вода використовувалася в ритуалі.

#рюкю_шінто #норо #утакі

Агарі Умаай (東御廻り) — паломництво східним узбережжям головного острова Окінава (місто Нанджьо). Здійснювалося у Королівстві Рюкю у 15–19 ст.

Паломництво бере початок у Шюрі, від Сонухьян-утакі (園比屋武御嶽) біля замку Шюрі. Далі маршрут йде через: Сефа Утакі (斎場御嶽) — утакі пов’язане з легендами про Амамікійо; Чінен Місакі (知念岬) — мис, спрямований до Нірай-Канай; Острів Кудака (久高島) — центральний космогонічний простір, місце першого сходження Амамікійо. В цілому маршрут охоплював 14 місць.

Ритуал виконувався у січні королем Рюкю та Кікое-ооґімі (聞得大君).

На фото – Сефа-утакі.

#рюкю_шінто #паломництво #утакі

Уявіть собі: молода принцеса з імператорської родини залишає Кіото, переїжджає до провінції Міє та проводить роки в ритуальній чистоті, служачи Аматерасу. Це сайку (斎宮).

Сайку — це жриці, які служили у Ісе джінґу (伊勢神宮). Сайку символізувала зв’язок між імператором та Аматерасу.

Цей інститут існував з VIII століття (період Нара) до XIV століття (кінець періоду Камакура). Жриця сайку обиралася з-поміж незаміжніх імператорських принцес і проходила тривалу підготовку в спеціальній резиденції (Сайку но мія) перед тим, як розпочати службу в Ісе.

Її життя було строго регламентоване обрядами чистоти — вона не могла мати стосунків, жила у відокремленні, не могла спілкуватись із зовнішнім світом та проводила ритуали.

#шінто #міко #кіото_блог #сайо

Червоними крапками на мапі відмічено шлях сайо (斎王) з Кіото до Міє.

Молода принцесса відправлялася до Ісе як тільки новий імператор займав престол, та повераталася тим самим шляхом до столиці, коли імператор відрекався від престолу. Якщо імператор вмирав, не встигнув залишити престол, сайо поверталася іншою дорогою – через Наніва (сучасна Осака), та входила до столиці після обрядів очищення.

#міко #сайо #кіото_блог #шінто #мапи