Згадалася історія з життя, коли я працював на одній фірмі, і менеджеркині збиралися о 18:00 і йшли додому, а я лишався. Бо в них робочий день 8 годин, а в мене — доки не закінчу все потрібне. Надто неприємні спогади, я на тій роботі перегорів і не міг братися за дизайн, півроку копірайтив.

Я так почитав, Ізраїль не спиняється. Пройшовся ракетами по іранському уряду, по казармам КВІРа, ще військового багато поламав. Цікаво, стане мудрому наріду Ірана мізків взяти влазу зараз? Чи чекатимуть, доки все скінчиться і Хомайні з москви повернеться?

Коли мені було 14, сусідка прикормлювала собак біля під’їзду. Собаки постійно тусувалися поряд і кидалися на тих, хто послабше: на дітей, на бабусь з сумками, на молодих дівчат.

Братові було тоді 7, ми брали палки, брали каміння, і пиздили тих собак, коли виходило дотягнутися. Бо або так, або вони пірвуть тобі одяг і вкусять, а тоді криза і грошей в батьків на інший одяг не дуже було.

Через це сусідка, що прикормлювала собак, вважала мене з братом фашистами-садистами, що знущаються з тварин. Одного разу спеціально викликала міліцію, типу тут діти з собачки знущаються. Міліція приїхала, стая почала на них гавкати, міліція назвала сусідку їбанутою і уїхала.

(Зараз, думаю, жалоби сусідки би проканали. Якісь їбануті захисники тварин підняли би бучу, і мене би позбавили можливості захищатися від собак)

Скінчилося все доволі цікаво.

Була дуже холодна зима, і собаки ховалися по під’їздам. Ну і срали-ссали там же, не виходячи на вулицю. Сусіди, які байдуже ставились до того, що собаки кидаються на дітей, були розлючені засраним під’їздом. Їбанутій сусідці поставили ультиматум, або вона прибере собак з двору, або вони зорганізують відстріл.

Сусідка перенесла місце годування метрів за двісті на пустир і собаки з-під під’їзду пішли. В них, собак, якійсь бзік — охороняти місце годування.

Там, на пустиреві, стався цікавий інцидент — собаки вирішили обрати місцем проживання дитячий садок, який був поряд. Типу і безпечно, і беззахисних діток багато, везіння прям, кусай-розважайся. В дитсадкові нещодавно змінився сторож, старий помер, і вони взяли якогось міцного дядька. Сторожу присутність собак не сподобалась і він, як зміг, вкоротив поголів’я під’їздної зграї. Я бачив, як він кидав сокиру, і ще бачив, як кидав лопату, як списа.

Зменшившись вдвічі, "під’їздна" зграя не могла захистити місце годування. Вона була змушена ділити місце годування з двома іншими зграями з сусідніх будинків. Їбанута сусідка була неспроможна прогодувати всіх. Через це собаки були змушені шукати хавчик ще десь, і розбігалися великою територією.

Мені з братом це було зручно: коли собаки поодинці, вони рідше кидаються на когось і можна дістатися до школи, не переймаючись, що тобі пірвуть ногу.