Має ж бути щось хороше під кінець року? 😉

Реалізували спільний проєкт «Текстури» з Фундацією «ЗМІN». На виході маємо прекрасні читацькі щоденники для аудиторії різного віку (для дітей, підлітків та дорослих).

Збираємо передзамовлення на всі. В офісі вже маємо дитячий щоденник, трохи пофотографував для вас. В нього вкладено багато сил команди, любові Ярини та ілюстрацій Богдани Давидюк 😍

Ось тут читайте детальніше про щоденник, а ось тут — загалом про проєкт.

Замовляйте, класний і корисний подарунок для дітей. Ціна — 320 грн. Відправляємо вже відсьогодні.

Перші сто сторінок «Колонії» - done ✅

Перші враження:

👌 вже на початку книжки зʼявляються пілоти, літаки та пояснення того, у які два способи бортовий комп’ютер Airbus визначає висоту - верифіковано, цей текст точно писав Кідрук;
👌 завʼязка епічна, довга, потужна та цікава, мені подобається;
👌 хочеш чи не хочеш, а відчуваєш несвідому приємність, тримаючи в руках таку велику жанрову книжку, з амбітним та сміливим сюжетом, написану українським молодим автором.

Може дочитаю до НР ;)

“...коли ціною неймовірних зусиль ти начебто досягаєш чогось і вважаєш, що переміг, насправді лише даєш собі шанс боротись далі”

Ще тиждень тому не міг би й подумати, що з тотального нечитуна мене виведе колишній Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний. Прокинувся о 5-й ранку, зварив каву, почав читати, і о 17 вечора закінчив.

#прочитане

Думаю, пишучи відгук на такий текст і від такої людини, варто бути обережним. Власне, обережним настільки, наскільки є і сам Залужний, коли розповідає про залаштунки того, що відбувалось після 24 лютого 2022 року. Він протягом усієї книжки неодноразово наголошує, що є багато чого, про що не може зараз розповісти, але робить це так часто і так емоційно, що розумієш — коли він все ж розповість, то це матиме потенційно колосальний ефект на суспільство.

Натомість Валерій Федорович розповів багато чого, як для першої частини. Хто раптом не знає, то “Моя війна” — це початок трилогії, далі будуть “Наша війна” та “Їхня війна”.

Про що ж ця книжка і чому я не міг відірватись від неї протягом 12 годин? Мабуть, основна причина найочевидніша — це постать самого автора. Хочеш не хочеш, а читати від першої особи текст, в якому Залужний розповідає про те, як епічно бігав 5 кілометрів під час навчання, як випадкова ворожка у потязі пророкувала йому майбутнє, від якого мурахи по шкірі, як генерал думав, чи не зійшов з розуму у перші тижні повномасштабного, коли йому чулись у бункері дитячий сміх та ввижались силуети домашніх тварин…

Яким був його шлях до найвищої армійської посади. Які книжки він читав, якими були стосунки з рідними, друзями та колегами, як він сприйняв переведення на дипломатичну службу.

Очевидно, пересічним українським читачем, як я, керуватиме цікавість. Власне, на мою думку Залужний впорався з тим, аби створити текст, який не лише є максимально читабельним та історично і суспільно важливим зараз і для майбутнього, але й гратись з інтригою, нагнітати саспенс, якому б десь і Стівен Кінг позаздрив, закінчувати розділи в стилі детективів Ю Несбьо, та описувати дитинство так щиро і щемко, що Сергій Осока б аплодував. Не знаю, чи хтось допомагав з наративом та професійними стрибками між дитинством, навчанням, армією, війною, але результат мене вразив. Чого лише вартий з художньої точки зору розділ, де паралельно розповідається про смерть Брєжнєва та публічне “звільнення” Залужного попереднім одіозним Головнокомандувачем.

Так, є десь слабкі моменти, є певні зав’язки історій, які обривались, але це може бути логічним, якщо вони продовжаться в наступних частина.

Це текст, який вийшов не запізно, і не зарано. Певно, десь тоді, коли це і мало б органічно відбутись. Якщо уважно читати, то книжка дає вичерпні відповіді на те, як Залужний ставиться до Офісу Президента. Є потужні сцени, де не розкриваються імена “героїв”, але думаю від журналістів-розслідувачів про це дізнаємось скоро.

Післямова водночас надихає, але і лякає. Книжка однозначно вартує нашої з вами уваги, особливо, якщо ви шукаєте відповіді та причинно-наслідкові зв’язки. Гарно розкривається постать Залужного і як військового, і як людини.

p.s. окрема подяка Насті, яка виграла вчора цю книжку, і дала мені прочитати, бо я пообіцяв "прочитати всього за два дні", а прочитав за один )