Хто зі Львова? Сходіть в четвер ввечері на презентацію книги «Таїна царства», яка вийшла у «Апріорі». Книжку написав один з найвидатніших фінських письменників – Міка Валтарі ✍
«Таїна царства» — текст, який відображає глибоке розуміння часу, коли Римська імперія була на піку своєї могутності, а нові релігійні ідеї починали змінювати світ.
🔥 Серед учасників та учасниць:
Юрій Зуб (онлайн) – мовознавець, перекладач і драматург. Популяризатор української культури у Фінляндії та фінської культури в Україні. Переклав з фінської книгу «Таїна царства».
Богдана Мельник – дослідниця, аспірантка кафедри богослов’я Українського Католицького Університету.
Юлія Вінтонів – старша викладачка кафедри філософії УКУ, займаюсь досвідом богопокинутості.
Романія Строцька – літературознавиця, PR-менеджерка видавництва «Апріорі».
Коли: 19 червня (четвер), 17:00
Де: Музей історії релігії (пл. Музейна, 1).
Вхід безплатний за умови попередньої реєстрації.
#партнерський_допис
«Таїна царства» — текст, який відображає глибоке розуміння часу, коли Римська імперія була на піку своєї могутності, а нові релігійні ідеї починали змінювати світ.
Роман написано в формі листів римлянина Марка до його колишньої коханої, з якою він мав пристрасні й непрості взаємини. Цікавий до книг і рукописів, Марк дослухається до численних пророцтв і вирушає на пошуки нового світового правителя. У Єрусалимі він стає самовидцем смерті Ісуса Назарянина на хресті. Чи є цей дивний чоловік новим царем – і якщо так, то чому він дав себе вбити і де його царство? Марк вірить своєму серцю, проте допитливий розум спонукає його почати власне розслідування. Він шукає знайомства з учнями Ісуса та усіма, хто його бачив.
🔥 Серед учасників та учасниць:
Юрій Зуб (онлайн) – мовознавець, перекладач і драматург. Популяризатор української культури у Фінляндії та фінської культури в Україні. Переклав з фінської книгу «Таїна царства».
Богдана Мельник – дослідниця, аспірантка кафедри богослов’я Українського Католицького Університету.
Юлія Вінтонів – старша викладачка кафедри філософії УКУ, займаюсь досвідом богопокинутості.
Романія Строцька – літературознавиця, PR-менеджерка видавництва «Апріорі».
Коли: 19 червня (четвер), 17:00
Де: Музей історії релігії (пл. Музейна, 1).
Вхід безплатний за умови попередньої реєстрації.
#партнерський_допис
❤18👍3
Ще прийшов сюди попросити добити банку нарешті, всього 4к з 70к лишилось. І буде +1 мавік для бригади! Я навіть контент підготував! 🫡
❤55🔥4❤🔥2
Якби я взяв у руки цю книжку в грудні 2024, до моменту коли свідомо завершив робочі справи і підписав контракт зі Збройними Силами України (за плечима ще 2,5 років військової кафедри КПІ), то скажу так — певно б не дочитав до кінця.
#прочитане
Цей момент важко пояснити на рівні слів, бо так само обережно підбирає слова військовий та письменник Артем Чапай, коли рефлексує про тяглість ситуації, в якій ми опинились через всі ці роки війни. Є безліч факторів, які як привели нас сюди, так і тих факторів, які не зіграли ролі і не змогли ситуацію бодай покращити. Кожен і кожна з нас мали і мають безпосередній вплив на цей процес.
От від того, який кожен і кожна мали вплив, і залежить, на мою думку, чи зайде вам текст чи з гримасою відкладете його і переключитесь на щось інше. Це нормально.
“Не народжені для війни” — це невеличка книжка, з рефлексіями автора від моменту, коли почалось повномасштабне вторгнення, до фактично сьогодення, коли вже є ретроспектива, і можна озирнутись навколо і подивитись, де і ким ми були і де опинились.
Чапай пояснює, що питання, чи йти захищати країну та сім’ю — питання екзистенційні. Глибокі, внутрішні, десь логічні, десь ні. В одній і тій же ситуації дві людини повелось би по різному. Що він мав робити — батько двох неповнолітніх дітей — воювати чи бути з сім’єю? Де він, як письменник та медійник, міг бути “кориснішим” — залученим безпосередньо до Опору чи на “культурному та інформаційному фронті”?
Чи народжений він був, зрештою, для війни? Він, і мільйони інших.
Як казав один зі знайомих інструкторів, ветеран війни: “Вони не народжені для війни. А от ви — народжені. Ви ж народились і маєте очі — значить, можете вести спостереження. Маєте руки — значить, можете тримати зброю. Маєте ноги — значить, можете повзти…”
❤️🩹 Чесна, сумна, десь з гумором, оголена розповідь людини, яка зробила вибір і була чесною в першу чергу з самим собою. Про несправедливість, біль, розчарування, сльози — з одного боку, і про життя, дітей, щастя в дрібницях, натхнення — з іншого. Факт того, як ви її будете сприймати, залежить від кута зору, досвіду та виборів, які ви робили (як мінімум) з 2022 року.
Дякую Артему за службу, власний приклад та рефлексії. За репрезентацію побратимів та посестер, в яких голос не такий гучний. Честь! 🫡
#прочитане
Цей момент важко пояснити на рівні слів, бо так само обережно підбирає слова військовий та письменник Артем Чапай, коли рефлексує про тяглість ситуації, в якій ми опинились через всі ці роки війни. Є безліч факторів, які як привели нас сюди, так і тих факторів, які не зіграли ролі і не змогли ситуацію бодай покращити. Кожен і кожна з нас мали і мають безпосередній вплив на цей процес.
От від того, який кожен і кожна мали вплив, і залежить, на мою думку, чи зайде вам текст чи з гримасою відкладете його і переключитесь на щось інше. Це нормально.
“Не народжені для війни” — це невеличка книжка, з рефлексіями автора від моменту, коли почалось повномасштабне вторгнення, до фактично сьогодення, коли вже є ретроспектива, і можна озирнутись навколо і подивитись, де і ким ми були і де опинились.
Чапай пояснює, що питання, чи йти захищати країну та сім’ю — питання екзистенційні. Глибокі, внутрішні, десь логічні, десь ні. В одній і тій же ситуації дві людини повелось би по різному. Що він мав робити — батько двох неповнолітніх дітей — воювати чи бути з сім’єю? Де він, як письменник та медійник, міг бути “кориснішим” — залученим безпосередньо до Опору чи на “культурному та інформаційному фронті”?
Чи народжений він був, зрештою, для війни? Він, і мільйони інших.
Як казав один зі знайомих інструкторів, ветеран війни: “Вони не народжені для війни. А от ви — народжені. Ви ж народились і маєте очі — значить, можете вести спостереження. Маєте руки — значить, можете тримати зброю. Маєте ноги — значить, можете повзти…”
❤️🩹 Чесна, сумна, десь з гумором, оголена розповідь людини, яка зробила вибір і була чесною в першу чергу з самим собою. Про несправедливість, біль, розчарування, сльози — з одного боку, і про життя, дітей, щастя в дрібницях, натхнення — з іншого. Факт того, як ви її будете сприймати, залежить від кута зору, досвіду та виборів, які ви робили (як мінімум) з 2022 року.
Дякую Артему за службу, власний приклад та рефлексії. За репрезентацію побратимів та посестер, в яких голос не такий гучний. Честь! 🫡
❤74💔20
Прийшов трохи розповісти про хороший книжковий тг блог ✌️
«Кудряве чтиво» — в перше чергу канал про якісний нонфікшн. Це рефлексії, експерименти й перевірені інструменти про психологію, бізнес, менеджмент, маркетинг та саморозвиток. Авторка блогу — Вікторія, співзасновниця медіа Bestseller — читає багато, але ділиться лише найкращими хайлайтами.
Приклади тем:
👉 експеримент за книгою «Нові стоїки»: що зміниться, якщо 10% читати, а 90% практикувати прочитане;
👉 чому мозок чинить опір будь-яким змінам — і як це обійти;
👉 як прокачати навичку спілкування за книгою «Чарівні слова».
Кожен допис — це рефлексія на особистому досвіді. Без води. Без снобства. Цікаво і з користю.
А ще за кадром у авторки блогу є важлива ініціатива — «Книжковий підрозділ» — волонтерський проєкт, який конвертує донати на військові збори завдяки прочитаним книгам, які їм віддають благодійники.
Тому зверніть увагу на блог, якщо зацікавились.
#партнерський_допис
«Кудряве чтиво» — в перше чергу канал про якісний нонфікшн. Це рефлексії, експерименти й перевірені інструменти про психологію, бізнес, менеджмент, маркетинг та саморозвиток. Авторка блогу — Вікторія, співзасновниця медіа Bestseller — читає багато, але ділиться лише найкращими хайлайтами.
Приклади тем:
👉 експеримент за книгою «Нові стоїки»: що зміниться, якщо 10% читати, а 90% практикувати прочитане;
👉 чому мозок чинить опір будь-яким змінам — і як це обійти;
👉 як прокачати навичку спілкування за книгою «Чарівні слова».
Кожен допис — це рефлексія на особистому досвіді. Без води. Без снобства. Цікаво і з користю.
А ще за кадром у авторки блогу є важлива ініціатива — «Книжковий підрозділ» — волонтерський проєкт, який конвертує донати на військові збори завдяки прочитаним книгам, які їм віддають благодійники.
Тому зверніть увагу на блог, якщо зацікавились.
#партнерський_допис
❤18🤔5👍4
Зайшли (я затащив силою) ввечері втомлені з двома побратимами в новий book.ua на ВДНГ, погортали книжки, я про себе відмітив, що тут дуже комфортно і просторо. Не зробив жодного фото аби якось проілюструвати це. Не було ні сил, ні бажання.
Профнепригодність чи пенсія вже? 🤔
P.S. а в книгарню сходіть, у 6 павільйоні 🤝
Профнепригодність чи пенсія вже? 🤔
P.S. а в книгарню сходіть, у 6 павільйоні 🤝
❤50🙏6
Forwarded from Коли ми говоримо про книжки
Важливий для мене збір, підтримайте, будь ласка, https://send.monobank.ua/jar/5nc4nxGNaJ
пост в інсті з подробицями про збір.
пост в інсті з подробицями про збір.
❤40
Бажаю здоров’я!
На фоні обстрілів, втоми, спееееки, 8 годин сну за 2 доби, 3 полігонів за 4 доби, десяток відписок від блогу (коли ти у війську, то часу читати та писати суттєво менше, і ти вже не такий цікавий стаєш 🤷♂️) та однієї простуди (відлік почався) - маю все ж приємність, про яку розповім! 💛
Видавництво літератури досвіду «ХТО ЦЕ?» зробило мені файний подарунок. Книжки про оверсинкінг та стосунки. Цікаво почитати та звіритись по обом)
Вийшло концептуально, до речі, адже на на листівці написано, що «ми видаємо книжки, що можуть підтримати в різні періоди життя» - і так воно і вийшло по факту зі мною. Дякую!
Приємно, що навіть якщо через обʼєктивні причини ти менше активний в блозі, то про тебе не забувають 🫡
На фоні обстрілів, втоми, спееееки, 8 годин сну за 2 доби, 3 полігонів за 4 доби, десяток відписок від блогу (коли ти у війську, то часу читати та писати суттєво менше, і ти вже не такий цікавий стаєш 🤷♂️) та однієї простуди (відлік почався) - маю все ж приємність, про яку розповім! 💛
Видавництво літератури досвіду «ХТО ЦЕ?» зробило мені файний подарунок. Книжки про оверсинкінг та стосунки. Цікаво почитати та звіритись по обом)
Вийшло концептуально, до речі, адже на на листівці написано, що «ми видаємо книжки, що можуть підтримати в різні періоди життя» - і так воно і вийшло по факту зі мною. Дякую!
Приємно, що навіть якщо через обʼєктивні причини ти менше активний в блозі, то про тебе не забувають 🫡
❤99👍2🫡2❤🔥1🔥1👏1
Я вже не пригадаю, коли почав її читати, але ось нарешті дочитав. Моментами текст і діалоги здавались такими, наче мене температурить не на 37, а на всі 40 😅
Загалом книжка хороша, Муракамі класний, і я більшу частину насолоджувався текстом, але було й багато такого, що проходило повз і викликало таку емоцію - ???
Думаю, якби читав спокійно, вдома, заземлений, то поставив би 5. А так - в проміжках між полігонами, з температурою, перманентно втомлений, і трохи важко було налаштуватися на потрібний вайб. Завтра напишу відгук 🙌
Загалом книжка хороша, Муракамі класний, і я більшу частину насолоджувався текстом, але було й багато такого, що проходило повз і викликало таку емоцію - ???
Думаю, якби читав спокійно, вдома, заземлений, то поставив би 5. А так - в проміжках між полігонами, з температурою, перманентно втомлений, і трохи важко було налаштуватися на потрібний вайб. Завтра напишу відгук 🙌
❤51👏8👍2
Пам'ятаєте якось розповідав про журнал, де концептуально поєднані песики та література — BOOKS & DOGS? Так от, приніс для підтримки вашої менталочки їхній телеграм канал і інфо про новий випуск.
Книжки ж можуть лікувати, а собаки — допомагати читати 🐕🦺
У новому випуску журналу BOOKS & DOGS №7 — ще більше зворушливих історій, цікавих розмов та натхнення:
👉 Хаскі Лакі допомагає психологині у роботі з дітьми;
👉 Історія Дарії Муракамі, яка створила українську бібліотеку в самому серці Токіо;
👉 “Собаче слухання” у різних країнах, книжки, що лікують душу, та бібліотечні ініціативи, які змінюють сприйняття читання.
👉 А ще — поезія, книжкові відгуки, конкурси й навіть трохи історії: наприклад, про собак Агати Крісті!
Журнал безкоштовний, а любов до читання (і песиків!) — безцінна 🐶
Підписуйтесь на канал BOOKS & DOGS і поширюйте серед тих, хто вірить у силу книжок і теплі лапи (думаю, багато з них не знають про цей журнал, і будуть приємно здивовані!).
#партнерський_допис
Книжки ж можуть лікувати, а собаки — допомагати читати 🐕🦺
У новому випуску журналу BOOKS & DOGS №7 — ще більше зворушливих історій, цікавих розмов та натхнення:
👉 Хаскі Лакі допомагає психологині у роботі з дітьми;
👉 Історія Дарії Муракамі, яка створила українську бібліотеку в самому серці Токіо;
👉 “Собаче слухання” у різних країнах, книжки, що лікують душу, та бібліотечні ініціативи, які змінюють сприйняття читання.
👉 А ще — поезія, книжкові відгуки, конкурси й навіть трохи історії: наприклад, про собак Агати Крісті!
Журнал безкоштовний, а любов до читання (і песиків!) — безцінна 🐶
Підписуйтесь на канал BOOKS & DOGS і поширюйте серед тих, хто вірить у силу книжок і теплі лапи (думаю, багато з них не знають про цей журнал, і будуть приємно здивовані!).
#партнерський_допис
❤26😍1
З перших сторінок “Кафка на пляжі” згадувалось студентство, коли десь в гуртожитку, з телефону читав вже не пригадати які тексти Харукі Муракамі. Його книги для мене чомусь завжди асоціюються з героєм, що лежить у ліжку з навушниками, поряд — відкрите вікно, свіже повітря ледь рухає жалюзі…
#прочитане
Десь на такому ностальгічному вайбі я рухався під час зав’язки. Головний герой — підліток Тамура — покидає рідне місто, їде від батька, і починає фактично нове життя. Паралельно розвивається інша гілка, в якій вже йде містичний злам, і ми знайомимось з Накатою — старшим чоловіком, який пережив аномальну подію в дитинстві, втратив софт скіли, натомість має фічу — вміє говорити з котами 🐈⬛
Читалось переважно легко, хоч і мав на це обмаль часу, але історія тримала хороший ритм, і навіть після перерви в тиждень міг повернутись в текст, органічно в нього влитись та продовжити читання. Муракамі вводив як харизматичних персонажів, на кшталт Сакури (дівчина, з якою познайомився Тамура, і одна сцена з нею вийшла доволі гаряча та реалістична), так і харизматичні образи та локація — бібліотека, будинок в лісі, спогади про події 1940-х років, коли відбулась та сама аномальна подія.
Десь після екватору я зрозумів, що пішов розсинхрон — я простудився, але мусив їздити на полігон, на це наклалась спека та обмаль сну через обстріли — і текст нагадував гарячку, бо абсурд та метафори почали закручуватись, Муракамі вів інтелектуальні ігри з читачем, а читач (я) хотів спати, відпочивати і лікуватись. І простоти, бо плутанини з надлишком в житті. Тож останні сторінки з пророцтвами, алюзіями, дивними діалогами та сценами, читав уже на інерції — все ж хотілося дізнатись фінал.
Муракамі класний, і респект йому за позицію щодо України. Текст цікавий, інтелектуальний, метафоричний, але врахуйте, що доволі об’ємний, десь хаотичний, і увага — є одна дуже неприємна і, як на мене, зовсім не обов'язкова сцена, де детально описується знущання та вбивство кішок, і мене це трігернуло прям.
#прочитане
Десь на такому ностальгічному вайбі я рухався під час зав’язки. Головний герой — підліток Тамура — покидає рідне місто, їде від батька, і починає фактично нове життя. Паралельно розвивається інша гілка, в якій вже йде містичний злам, і ми знайомимось з Накатою — старшим чоловіком, який пережив аномальну подію в дитинстві, втратив софт скіли, натомість має фічу — вміє говорити з котами 🐈⬛
Читалось переважно легко, хоч і мав на це обмаль часу, але історія тримала хороший ритм, і навіть після перерви в тиждень міг повернутись в текст, органічно в нього влитись та продовжити читання. Муракамі вводив як харизматичних персонажів, на кшталт Сакури (дівчина, з якою познайомився Тамура, і одна сцена з нею вийшла доволі гаряча та реалістична), так і харизматичні образи та локація — бібліотека, будинок в лісі, спогади про події 1940-х років, коли відбулась та сама аномальна подія.
Десь після екватору я зрозумів, що пішов розсинхрон — я простудився, але мусив їздити на полігон, на це наклалась спека та обмаль сну через обстріли — і текст нагадував гарячку, бо абсурд та метафори почали закручуватись, Муракамі вів інтелектуальні ігри з читачем, а читач (я) хотів спати, відпочивати і лікуватись. І простоти, бо плутанини з надлишком в житті. Тож останні сторінки з пророцтвами, алюзіями, дивними діалогами та сценами, читав уже на інерції — все ж хотілося дізнатись фінал.
Муракамі класний, і респект йому за позицію щодо України. Текст цікавий, інтелектуальний, метафоричний, але врахуйте, що доволі об’ємний, десь хаотичний, і увага — є одна дуже неприємна і, як на мене, зовсім не обов'язкова сцена, де детально описується знущання та вбивство кішок, і мене це трігернуло прям.
❤32💯4