Бʼються зорі об чорні скелі,
зорі – білі, а скелі – земля.
Двір лишається при Люцифері.
Ігор-князь вирушає задля
перемоги, а втім – загине,
як написано на роду.
У степах чорноморських країни
ще палає борейський дух.
Ігор-князь бачить діва на дереві,
розуміючи – смерть близька.
Світ керується мудрими девами,
котрі асурів бʼють війська.
І напалмом горить вогонь –
тільки він не вернеться домів.
Розпадається світ на хтонь
і одвічно палаючий міф.
І співають тендітні жінки
про загиблого у Дону.
Тільки ти вже не Ігор, який
в водах синіх колись втонув.
Тільки ти вже інакший, ніж він,
прориваєшся крізь пітьму:
ріжеш асура ножовим,
ніби з міста женеш чуму.
Про що думав Ігор, коли він
повертавсь до своїх пенатів?
Що степи чорноморські країни
із початків мусять палати?
Що над ним нависають скелі,
а над скелями – білі зорі?
Двір тримається при Люцифері?
Спить Варуна в первинному морі?
Споглядає Душа – Творіння?
Чи збирає Господь свою мзду?
Він мовчить, – ніби в чомусь винний, –
відійшовши у темноту.
Та в степах чорноморських країни
ще палає князівський дух.
зорі – білі, а скелі – земля.
Двір лишається при Люцифері.
Ігор-князь вирушає задля
перемоги, а втім – загине,
як написано на роду.
У степах чорноморських країни
ще палає борейський дух.
Ігор-князь бачить діва на дереві,
розуміючи – смерть близька.
Світ керується мудрими девами,
котрі асурів бʼють війська.
І напалмом горить вогонь –
тільки він не вернеться домів.
Розпадається світ на хтонь
і одвічно палаючий міф.
І співають тендітні жінки
про загиблого у Дону.
Тільки ти вже не Ігор, який
в водах синіх колись втонув.
Тільки ти вже інакший, ніж він,
прориваєшся крізь пітьму:
ріжеш асура ножовим,
ніби з міста женеш чуму.
Про що думав Ігор, коли він
повертавсь до своїх пенатів?
Що степи чорноморські країни
із початків мусять палати?
Що над ним нависають скелі,
а над скелями – білі зорі?
Двір тримається при Люцифері?
Спить Варуна в первинному морі?
Споглядає Душа – Творіння?
Чи збирає Господь свою мзду?
Він мовчить, – ніби в чомусь винний, –
відійшовши у темноту.
Та в степах чорноморських країни
ще палає князівський дух.
Потім напишуть: він дуже багато говорив про Бога. Постійно перестрибував з імені на імʼя, наполягав на існуванні первинного знання за межею людської думки і можливості пізнання. Наполягав, що Бог – це абсолют, який розпався на душі, тому, повторював, ми і віримо в окремих богів – це від невігластва, насправді усе одне. Усе одне, повторював, і вимагає покори: покори, з якою Авраам майже приніс Ісаака у жертву; покори, яка арабською мовою зветься – «іслам». Потім іще хтось спитається: де шукати Шіву – і він засміється: Шіва він Шіва, скаже, і в Буркіна-Фасо. Це все потім. Боже, бережи мене від прильоту.
Автор арту: тут! Це дуже вайбово. Саме так я бачу цю війну. Українські військові – рицарі в найкращому значенні слова.
У мене немає для вас святкового настрою – проте у мене є для вас середньовічний манускрипт під назвою Біблія Мацейовського. Бо красиве завжди надихає жити, навіть у наші темні часи.
Forwarded from ☠️△Тисячоликий✙Ніхто△☠️ (Семен Бондар✙)
Так, світлина говорить мовою фактів. Принаймні, автор світлини дещо знає про Тисячоликого Ніхто!
Forwarded from Кухоль Вакха
Що читаєте? Якою книжкою закінчуєте рік?
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM