Прим. пер.

Искусство фиги

Трапився днями хороший приклад про екзегезу і силу контексту.

Був при старому режимі знаменитий математик на ім’я Дмітрій Мєньшов (1892–1988), чоловік багатьох талантів, кавалер різноманітних орденів і навіть Сталінської премії (математиків при старому режимі шанували). Дев’яносто шість років прожив. Математичного доробку героя осягнути я не здатен, тому мені він був відомий насамперед смішною мемуарескою про великие годы:

В 1915 году мы занимались функциональными рядами, а в 1916 году — ортогональными рядами. А потом наступил тысяча девятьсот семнадцатый год. Это был очень памятный год в нашей жизни, в тот год произошло важнейшее событие, повлиявшее на всю нашу дальнейшую жизнь: мы стали заниматься тригонометрическими рядами.

Завжди думав, що це приклад відірваності генія від реального життя — вони ж десь у стратосфері живуть. Аж тут у нідерландського фізика Кацнельсона надибав ремарку, яка повністю міняє смисл цієї репліки і перетворює дивакуватість на тонку підйобку.

Фокус у тому, нагадує Канцельсон, що Мєньшов сказав ці слова на зустрічі зі студентами десь у 1960-х роках. (Аксакали пам’ятають, з якою гарячкою Радянський Союз святкував річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції, так це тоді називалося — довкола них оберталося все життя.)

Якщо подивитися на цю фразу з урахуванням місця і часу, коли її було сказано, то замість дивакуватого математика-маразматика з’являється дотепний політичний жарт. Фронда — це, серед іншого, мистецтво. Заразом це зайве нагадування для перекладачів, що смисл — це результат інтерпретації. З цього випливають далекосяжні наслідки для нашого ремесла.

😁52👍12🤯9❤8

www.tgoop.com/tut_i_dali_prym_per/976

2.15K viewsedited  Jul 4, 2024 at 07:40

Искусство фиги

Трапився днями хороший приклад про екзегезу і силу контексту.

Був при старому режимі знаменитий математик на ім’я Дмітрій Мєньшов (1892–1988), чоловік багатьох талантів, кавалер різноманітних орденів і навіть Сталінської премії (математиків при старому режимі шанували). Дев’яносто шість років прожив. Математичного доробку героя осягнути я не здатен, тому мені він був відомий насамперед смішною мемуарескою про великие годы:

В 1915 году мы занимались функциональными рядами, а в 1916 году — ортогональными рядами. А потом наступил тысяча девятьсот семнадцатый год. Это был очень памятный год в нашей жизни, в тот год произошло важнейшее событие, повлиявшее на всю нашу дальнейшую жизнь: мы стали заниматься тригонометрическими рядами.

Завжди думав, що це приклад відірваності генія від реального життя — вони ж десь у стратосфері живуть. Аж тут у нідерландського фізика Кацнельсона надибав ремарку, яка повністю міняє смисл цієї репліки і перетворює дивакуватість на тонку підйобку.

Фокус у тому, нагадує Канцельсон, що Мєньшов сказав ці слова на зустрічі зі студентами десь у 1960-х роках. (Аксакали пам’ятають, з якою гарячкою Радянський Союз святкував річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції, так це тоді називалося — довкола них оберталося все життя.)

Якщо подивитися на цю фразу з урахуванням місця і часу, коли її було сказано, то замість дивакуватого математика-маразматика з’являється дотепний політичний жарт. Фронда — це, серед іншого, мистецтво. Заразом це зайве нагадування для перекладачів, що смисл — це результат інтерпретації. З цього випливають далекосяжні наслідки для нашого ремесла.

BY Прим. пер.