Конвертуймо лють в донати: оновлений список перевірених зборів від Джи плюс ще мої пілоти (Pilots Help Ukraine): https://send.monobank.ua/jar/2DY7TSDgVH

Я якась вкрай сентиментальна стала. Сиджу з баняком гарячої наготовленої їжі, дивлюсь, як оболонський ЗСУшник підстрелює москальську ракету - і плачу (робе луччє, чим різдвяні романтичні хвільми. І то під хвільми я не так ревіла…а може то вже старість)

Бо тут і драма, і гостросюжетка, і епік, і можливо це та сама блядіна, шо не прилетіла тобі вчора на голову завдяки цим пацанам.

Друзі, моєму джимніку потрібен хороший зварщик, котрий заварить трішину у корпусі на пузі за колесом (перша необхідність) та почистить іржу (можливо позаварює після такої чистки) (друга необхідність).

Купа механіків-зварщиків зараз зайняті, черги довгі, і очікування розтягується до невизначеної безкінечності.
Якшо знайдеться спеціаліст, котрий візьме у ближній час Вовчару - я буду на сьомому небі від щастя 🖤

Моя тєлєга @GrimmValdis

Доброго вечора, друзі!

Нарешті маємо афішу і таймлан по заходу в неділю.
Всі хто знав, любив, був другом, колегою, партнером, відвідувачем івентів Шае - запрошуємо вас на меморіальну вечірку на честь їх дня народження, яка відбудеться 28 січня, в неділю, в Сквоті 17б у Києві!

Ми будемо раді бачити всіх, хто хотів би згадати Настю, випити чи станцювати на її честь.

В програмі перш за все розпродаж величезної колекції прикрас Шае, її книжок і одягу (всі кошти з розпродажу на 100% підуть на ЗСУ).

З 19 починається музична частина, буде виступати гурт Green Blaze та після нього Divuar відіграє dj set на честь Шае.

Приходьте! ❤️
Будемо раді бачити кожного, вхід вільний!

Настя була б рада, якби ви прийшли в тематичному костюмі!

Розшарте цей пост всім, хто хотів би прийти і вшанувати Шае.

Давно тут не бачились :3
А все тому, що писати останнім часом сліжна, хоча ментально я пишу сюди прізрачні повідомлення з інформацією між рядків (без рядків 😅).

Приходьте 25 лютого (у неділю) на Юкіз! Ми будемо виступати у Гарнізоні (колишній Докер на Хрещатику).
Є кілька людей, шо вже роками бєзуспєшно намагаються вловить наш склад гурту з Надєждою - оце хороший шанс на ньо потрапити)

Квиточки:

https://docker.com.ua/afisha/gurt-ukie-39-z-2024-02-25/?fbclid=IwAR1cP4P4D-XkNgB9xTYEvrlIp8EZwwo023XMrNvGvRAl6sT-aBD4hvYdDgI_aem_Aby2IAXffL2Ztu2kzV-fFKaA0p_WsTzM5kFodbZuUJrCVO6IiawC62_6-fuOrT9VLyg

Наперед спойлерну, шо ше другого березня ми будемо виступати у Вінниці. Але про це поки ніде не пишуть)
Нопасаран!

Друзі, маю запит від перевірених друзів з Японії, передаю як є:


>>Слухай, таке питаннячко... може в тебе є знайомі, яким було б цікаво дати інтерв'ю японському телебаченню? Це канал NHK - головний канал Японії. Наші журналісти будуть в Києві з 21го до 24 число знімати сюжет на честь 2-річниці війни.
Зараз вони шукають наступних людей, які б могли дати інтерв'ю:
1. Військових, яких мобілізували.

2. Молодих хлопців у віці 25-26 років, які можуть бути мобілізовані.
Хотілося б взяти інтерв'ю з людьми, у яких різні думки, наприклад:
- "почув про додаткову мобілізацію і сам вирішив піти добровольцем"
- "хочу, щоб країна перемогла, але не уявляю себе на фронті, не хочу, щоб мене мобілізували..."

3. Досвідчених військових, які можуть засвідчити, наскільки суворим є життя на передовій через нестачу постачання тощо. Наприклад, військові, які проводять самі збори.

Зрозуміло, що тут деякі теми чутливі, тому при бажанні ми можемо приховати обличчя і змінити голос.

П.С. З цим питанням пишіть мені @grimmvaldis

Я тепер - парєнь з афіші, хєхє.

П.С. Останній тур перед тим як поскінчаються наші візи. Це була хороша пачка татаро-монгольської навали.
Буде ше, але пізніше…єслі конєшно трамп не стане знову прєзіком. У такому випадку почнеться апокаліпсис, і ніхто уже нікуди не поїде

Вніманіє охуітєльна Надінько-історія))
Автобус у Франик мав приїхати о 5 ранку (хоча частіше вони запізнюються), тому я спокійно дрихла собі на двух сидіннях. У темряві ночі роздався голос водія «Івано-франківськ!». Дивлюсь на годинник: 3:40. Йой, підстава, комендантська, шо робить? Це якась жопна автостанція у повній темряві.
А далі починається сюр.

Крім мене виходить тіко якась жіночка (котра, по ходу, місцева, і тут же зникає за кутом автобуса, певно, шоб втекти від того, шо настігло мене).
Мене стрічає прямо зі спуску до дверей настирливий водій таксі, котрий зразу починає кричать-приставать «таксі! Таксі! Куди вам їхать?». Я кажу: «та ви завжди берете задорого, я вас знаю!», чувак каже «ні, не дорого!», я кажу «ну-ну, зараз подивимось».
Виходжу на вулицю- а там темно, як в дупі. Не видно нічогісінько (потім виявилось, шо це окремий скандал у Франику про надто сильне світломаскування, шо на вулиці не видно, чи ти ступаєш у прірву, чи у смітника, чи у калюжу). Не видно взагалі нічого.

Непривітно холодно, темно, дощ. Комендантська.
Поки забираю свої лахи, розумію, шо я одна така вилажу з автобуса.
До мене чіпляється другий таксист «куди вам їхати?» Перший таксист помічає це, відштовхує другого і починає на нього щосили верещать, вони штовхаються і деруться як якісь гопніки-пʼяниці.
В шокові я кажу їм «мені цей конфлікт не подобається, я з вами не поїду!».
Водій автобуса дивиться на мене співчутливо. Таксисти - гопніки продовжують лаятись і битися.

До мене доходе, шо вони як пристануть - так можуть і не відстать. Я хапаю речі і тікаю в темряву 😂
Валізу на коліщатках, рюкзак з пристібнутим зверху цілим пальто, піаніно у чохлі від калаша (класна комбінація для того, шоб встрять у подібну ситуацію).

Забігла за кут уві тьмі, намагаюсь викликать уклон (звісно, ніхто не реагує). Дивлюсь на мапу. Пиздувать 36 хвилин.
Починається неприємний дощ.
Ззаду наче роздаються якісь звуки. «О ні! Вони можуть наздогнать мене на машині!» і починаю кволо бігти з речима кудись у приблизний напрямок хати друзів.
Потім виявилось, шо напрямок не той- і мені навпомацки довелось шуршать попід домами прохідними вуличками. Такий брєд, наче це мені сниться.
Врешті вийшла на дорогу. Іду і намагаюсь нести свою валізу за ручку (бо інакше вона гримітиме коліщатами на півфранківська).

Валіза важка, я пітнішаю і час від часу передихаю. Зайобуюсь. Починаю її везти. Переходжу через міст - а там обхід великий по дорозі. І є спуск сходами. Майже під міст. Світити ліхтарем не хочу, бо комендантська і параноя.

Спускаюсь вологими сходами, мало не найобуюсь. Розумію шо крім всієї суперситуації я ще й під темним мостом, де неясно хто тиняється. Іду якнайшвидше навпростець через пагорб до дороги - і найобуюсь, підвертаючи ногу. Лечу.
Колінками об асфальт, піаніно летить, телефон падає (розбивається скло). Нога болить і я більше не можу нормально нею ворушити і йти теж не можу.
Сідаю на валізу. І сиджу у темряві під мостом вночі як маргінал 😂
Дзвоню друзям, буджу їх. Вони прискакують за мнов на машині.

Повз проходить якийсь чувак у робочому жилеті. Кажу йому «добрий вечір», він це бачить, шось буркає і тікає (уявляю собі цю картину, яка розкрилась перед ним)
Приїжджають друзі. Ржем.
Уже майже пʼята. Їдемо у лікарню у травмпункт, будимо чергового лікаря. Він виходить і каже «шо це за ніч така, стіко людей!» 😂
Виявилось, шо я ше й друга киянка за ніч. В основному всі приходили пʼяні, і якісь переламані)
Нога набрякла і болить. Робимо рентген. Перелому немає, звʼязки. Мені відповідально прописують 5 днів уколів у дупу, тиждень-десять днів нерухомості, мазь, фіксатор, пропонують тут же завернути у гіпс.
Ше тіко 5:40, друзі знаходять аптеку у темряві, усудряються до неі достукатись і купити все, шо треба.
Тепер я у Франику 😁

Як сказав друже Слон: «Господу дуже цікаво за тобов спостерігать)))»

У суботу прийшла на ікебану - і наче вистрибнула з жорстокого світу у вимір рослин. Порсатись з гілками, говорити з квітами, носити воду, пити чай 🌱

А ще до нас приходила на перше заняття Надя сан 😊
Надя сан, хоча мала досить небагато часу, зробила дві досить круті композиції в ситі морібана ❤️

Оця мені особливо подобається.

Стиль: морібана
Автор: Nadia Kalameiets