По-перше, подивіться, яку красу розмалювала Мар'яна!
По-друге, буду дуже вдячна, якщо у вас буде можливість та натхнення зробити репост цього збору-розіграшу:) (а то і донатнуть, окрема дяка🥰)
Всім цьом!😘
https://www.instagram.com/p/C9hqiRltRIJ/?igsh=MWR0cDByZnVnanh3dg==

Це було 10 липня. Рівно 20 днів тому. У той момент на мить прийшло дивне відчуття, що всі вдома…таке, наче з давно забутого сну. Як колись раніше, коли ми всі разом з найдорожчими мені людьми збиралися докупи, і я просто відчувала життя. Я чіплялась за це відчуття, наче у спаленому лісі намагаєшся проростити паросток.

Я дуже сумую 💔

Якщо вам не вистачало якихось специфічних музичних жанрів і настроїв українською - то ось новий альбом Ольги Пулатової - в найкращих традиціях Fleur і водночас свіжий і своєрідний. Дуже добре.

https://bfan.link/pulatova-temryava

О ні, цей день настав

За цей час, поки я тут не пишу, я взнала, шо у мене РДУГ і аутичний спектр.

Ну, шош, зато усе моє життя стало трохи понятнєє.
Харашо, коли шось може хоч частково пояснити, шо за дічь коїться.

Зато замість того, шоб втонуть, я залізла у цю діряву бєшену лодку і попиталась нею керувати 💪🏻 не без нюансів конєшно.

Третій раз виступаємо у венью під назвою «Зеніт». Чи це доля, чи у людей плохувато з фантазією 😀

Самий луччий сюрприз зустрів мене тікошо у паризькому бекстейджі після виступу.
З усіх гостів чувак з самими красівими глазами приїхав тікошо з Ізюма…
Я подумала, мені почулося. Ні. Француз. Приїхав тікошо. З Ізюма. І з Харкова, і Києва. Бо тусив з третьою штурмовою, і скоро поїде туди знову.

Один хороший вестерн вартий сотні нєпонятних. Спасіба, чувак!
Десять років тому вони з нашими Думстар разом букали світову грайнд кор сцену. А тепер одні лазять по окопах східної Вкраїни, а другі нещодавно продали одну зі своїх компаній, і всі гроші відправили на донати.

Як він сказав, Європа не підозрює, наскільки Київ крутий, красивий і розвинутий.
Прямо мої думки прочитав.

Жульєн карпатський - у залишки гречки з самозібраним грибом довалить залишки моцарели, шоб доїсти все, шо лишалось у холодильнику. Бо час валить з одної дупи в іншу 😁
Зі стежки на Явірник до Сокільського хребета, у Хату-Майстерню. Двома таксі, двома автобусами і пиздувать на гору по гівнєку, бо другий день усі ці райони безперестанно поливає дощ.
Зима подихала на Карпати, і сьогодні замість плюс двадцять +2+6 😬 (і конєшно же всі мої дбайливо зібрані роками теплі речі лежять собі у Києві).

Главне з розмитого горба не зісковзнуть - а далі вже всьо буде.

Ця фотка мала бути першою, але я луччє викладу її окремо.