Мова – головний маркер ідентичності народу та спосіб бачення світу, а не лише засіб спілкування. Тому Росія на всіх етапах свого існування намагались знищити та заборони українську мову. Бачити світ підкорені мають тільки очима завойовника.
Утиски української мови починалися відразу після приєднання земель, на яких жили українці, до чужої держави.
Мововбивство – частина російської імперської стратегії з упокорення.
У новій рубриці розповідатимемо, як нищили українську мову та як українці боролися за своє. Тексти створені на основі виставкового проєкту УІНП – «Мововбивство – складова рашизму».
Проєкт підготовлений Українським інститутом національної пам’яті, спільно з Уповноваженим із захисту державної мови, Інститутом мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України та Інститутом української мови НАН України. #Мововбивство
Утиски української мови починалися відразу після приєднання земель, на яких жили українці, до чужої держави.
Мововбивство – частина російської імперської стратегії з упокорення.
У новій рубриці розповідатимемо, як нищили українську мову та як українці боролися за своє. Тексти створені на основі виставкового проєкту УІНП – «Мововбивство – складова рашизму».
Проєкт підготовлений Українським інститутом національної пам’яті, спільно з Уповноваженим із захисту державної мови, Інститутом мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України та Інститутом української мови НАН України. #Мововбивство
Нижня палата парламенту Швейцарії – Національна рада визнала Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу.
За ухвалення резолюції, яка визнає Голодомор геноцидом, проголосували 123 члени нижньої палати швейцарського парламенту, проти – 58, ще семеро утримались.
«Національна рада визнає актом геноциду явно систематичні дії, що призводять до масового і цілеспрямованого голоду і вчиняються з наміром знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку повністю або частково», – йдеться в підтриманій заяві.
Також швейцарські депутати визнали зазначили, що відповідальність за нього лежить на радянському режимі часів Йосипа Сталіна.
Більш детальніше читайте на сайті УІНП.
За ухвалення резолюції, яка визнає Голодомор геноцидом, проголосували 123 члени нижньої палати швейцарського парламенту, проти – 58, ще семеро утримались.
«Національна рада визнає актом геноциду явно систематичні дії, що призводять до масового і цілеспрямованого голоду і вчиняються з наміром знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку повністю або частково», – йдеться в підтриманій заяві.
Також швейцарські депутати визнали зазначили, що відповідальність за нього лежить на радянському режимі часів Йосипа Сталіна.
Більш детальніше читайте на сайті УІНП.
😔 29 вересня вшановуємо пам’ять жертв масових розстрілів, які здійснювали нацисти у Бабиному Ярі під час окупації Києва в 1941–1943 роках.
Бабин Яр став символом «Голокосту від куль» у світі: 29–30 вересня 1941 року нацисти розстріляли тут майже 34 тисячі київських євреїв. Їх прирекла на смерть націонал-соціалістична ідеологія, яка спиралася на «расову теорію». Вона ділила людей на «вищі» та «нижчі» раси. А євреї та роми взагалі опинилися поза цим поділом, нацисти не вважали їх вповні людьми, вбачали в них ворогів і загрозу. Бабин Яр залишається нагадуванням, до чого призводять расизм, ненависть і міжнаціональна ворожнеча, переслідування людей на основі національності, віри тощо.
Формальним приводом для злочину нацистів стали вибухи на Хрещатику внаслідок радянських диверсій 24 вересня 1941 року.
Нацистська пропаганда звинуватила євреїв. Уже 28 вересня по всьому місту розклеїли оголошення, в яких євреям наказували вранці наступного дня прийти з документами, грошима, цінними речами й теплим одягом на перехрестя вулиць Мельникова (сьогодні Юрія Іллєнка) та Дегтярівської. Приречені люди думали, що їх переселятимуть, а опинилися на місці страти. Розстрілювали на майже пів кілометровому відтинку яру, який починався біля пам’ятника, встановленого 1976 року, а закінчувався за теперішньою станцією метро «Дорогожичі». До 18-ї години 29 вересня нацисти вбили майже 22 тисячі чоловіків, жінок і дітей. Інших приречених загнали на ніч у порожні гаражі на вулиці Лагерній. Наступного дня їх чекала така ж доля. Потім сапери підірвали схили, щоб земля засипала тіла, і змусили військовополонених вирівняти дно яру.
Маховик смерті, розгорнутий нацистами в цьому урочищі на тодішній околиці Києва, діяв наступні два роки. Останній розстріл відбувся 4 листопада 1943-го, за два дні до приходу в місто Червоної армії.
Жертвами Бабиного Яру, як місця масових злочинів, стали радянські військовополонені, роми, паціенти психіатричних лікарень та українські націоналісти і радянські підпільники. Загалом у Бабиному Ярі було вбито приблизно 100 тисяч людей.
Після жахів Голокосту, засудивши нацизм, світова спільнота проголосила: «Ніколи знову!». Проте геноциди продовжують ставатися. Їх супроводжує знелюднення переслідуваних, відчуття безкарності з боку переслідувачів і спотворення ними історії та фактів сьогодення. Ми бачимо це в Україні, будучи свідками злочинів рашизму. Російські окупанти чимало запозичили в нацистів: риторику про «розв’язання українського питання», подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання»; вбивство та катування військовополонених; знищення тіл, щоб замести сліди...
Усе це ще більше спонукає плекати живу пам’ять. І домагатися засудження сучасних організаторів і виконавців злочинів проти людства.
🕯Щоб вшанувати жертв Бабиного Яру, запрошуємо долучатися до пам’ятного заходу 29 вересня, о 16:00. Посилання на подію за посиланням.
Бабин Яр став символом «Голокосту від куль» у світі: 29–30 вересня 1941 року нацисти розстріляли тут майже 34 тисячі київських євреїв. Їх прирекла на смерть націонал-соціалістична ідеологія, яка спиралася на «расову теорію». Вона ділила людей на «вищі» та «нижчі» раси. А євреї та роми взагалі опинилися поза цим поділом, нацисти не вважали їх вповні людьми, вбачали в них ворогів і загрозу. Бабин Яр залишається нагадуванням, до чого призводять расизм, ненависть і міжнаціональна ворожнеча, переслідування людей на основі національності, віри тощо.
Формальним приводом для злочину нацистів стали вибухи на Хрещатику внаслідок радянських диверсій 24 вересня 1941 року.
Нацистська пропаганда звинуватила євреїв. Уже 28 вересня по всьому місту розклеїли оголошення, в яких євреям наказували вранці наступного дня прийти з документами, грошима, цінними речами й теплим одягом на перехрестя вулиць Мельникова (сьогодні Юрія Іллєнка) та Дегтярівської. Приречені люди думали, що їх переселятимуть, а опинилися на місці страти. Розстрілювали на майже пів кілометровому відтинку яру, який починався біля пам’ятника, встановленого 1976 року, а закінчувався за теперішньою станцією метро «Дорогожичі». До 18-ї години 29 вересня нацисти вбили майже 22 тисячі чоловіків, жінок і дітей. Інших приречених загнали на ніч у порожні гаражі на вулиці Лагерній. Наступного дня їх чекала така ж доля. Потім сапери підірвали схили, щоб земля засипала тіла, і змусили військовополонених вирівняти дно яру.
Маховик смерті, розгорнутий нацистами в цьому урочищі на тодішній околиці Києва, діяв наступні два роки. Останній розстріл відбувся 4 листопада 1943-го, за два дні до приходу в місто Червоної армії.
Жертвами Бабиного Яру, як місця масових злочинів, стали радянські військовополонені, роми, паціенти психіатричних лікарень та українські націоналісти і радянські підпільники. Загалом у Бабиному Ярі було вбито приблизно 100 тисяч людей.
Після жахів Голокосту, засудивши нацизм, світова спільнота проголосила: «Ніколи знову!». Проте геноциди продовжують ставатися. Їх супроводжує знелюднення переслідуваних, відчуття безкарності з боку переслідувачів і спотворення ними історії та фактів сьогодення. Ми бачимо це в Україні, будучи свідками злочинів рашизму. Російські окупанти чимало запозичили в нацистів: риторику про «розв’язання українського питання», подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання»; вбивство та катування військовополонених; знищення тіл, щоб замести сліди...
Усе це ще більше спонукає плекати живу пам’ять. І домагатися засудження сучасних організаторів і виконавців злочинів проти людства.
🕯Щоб вшанувати жертв Бабиного Яру, запрошуємо долучатися до пам’ятного заходу 29 вересня, о 16:00. Посилання на подію за посиланням.
🥀29 вересня на території Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» поряд із пам'ятником Менора відбувся міжконфесійний молитовний захід з участю глав церков, духовних лідерів юдейських громад, який вшанував жертв масових розстрілів, вчинених нацистами у Бабиному Яру під час окупації Києва в роки Другої світової війни.
🛡Захід організований Світовим Конґресом Українців і Українським інститутом національної пам’яті у співпраці з Державною службою України з етнополітики та свободи совісті та Національним історико-меморіальним заповідником «Бабин Яр».
📸Фото: Андрій Кієнко
🛡Захід організований Світовим Конґресом Українців і Українським інститутом національної пам’яті у співпраці з Державною службою України з етнополітики та свободи совісті та Національним історико-меморіальним заповідником «Бабин Яр».
📸Фото: Андрій Кієнко
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
1 жовтня – День Покрова Пресвятої Богородиці та День захисників і захисниць України.
Шанування Богородиці як заступниці воїнів походить ще з часів Русі та Візантії. Українські козаки ставилися до Покрови з особливою повагою. Це свято стало важливим для козацької громади, адже саме на Покрову обирали нових гетьманів та старшин.
Історичний зв’язок поколінь проявився і в буремній боротьбі за свободу України у ХХ столітті. Борці за українську народну державу у 1917–1921 роках продовжували козацькі традиції, а свято Покрова стало символом створення Української повстанської армії.
Сьогодні нове покоління українських воїнів демонструє хоробрість і силу духу, доводячи, що ми – нація вільних людей, готових захищати свою свободу. З 2014 року саме на день Покрови відзначаємо державне свято – День захисників і захисниць України.
В умовах російської агресії українськими захисниками є мільйони людей – воїни, добровольці, ветерани, волонтери, медики. Усі вони, ставлячи на паузу мирне життя, беруть на себе відповідальність за майбутнє України. Вони своїми діями, як божественним Покровом, захищають наше мирне життя.
Пам’ятаємо про всіх борців за волю України, віддаємо шану полеглим і дякуємо українським захисникам і захисницям.
Ролик виготовила студія Prosto production на замовлення Українського інституту національної пам'яті.
Шанування Богородиці як заступниці воїнів походить ще з часів Русі та Візантії. Українські козаки ставилися до Покрови з особливою повагою. Це свято стало важливим для козацької громади, адже саме на Покрову обирали нових гетьманів та старшин.
Історичний зв’язок поколінь проявився і в буремній боротьбі за свободу України у ХХ столітті. Борці за українську народну державу у 1917–1921 роках продовжували козацькі традиції, а свято Покрова стало символом створення Української повстанської армії.
Сьогодні нове покоління українських воїнів демонструє хоробрість і силу духу, доводячи, що ми – нація вільних людей, готових захищати свою свободу. З 2014 року саме на день Покрови відзначаємо державне свято – День захисників і захисниць України.
В умовах російської агресії українськими захисниками є мільйони людей – воїни, добровольці, ветерани, волонтери, медики. Усі вони, ставлячи на паузу мирне життя, беруть на себе відповідальність за майбутнє України. Вони своїми діями, як божественним Покровом, захищають наше мирне життя.
Пам’ятаємо про всіх борців за волю України, віддаємо шану полеглим і дякуємо українським захисникам і захисницям.
Ролик виготовила студія Prosto production на замовлення Українського інституту національної пам'яті.
Мова – головний маркер ідентичності народу та спосіб бачення світу, а не лише засіб спілкування. Тому Росія на всіх етапах свого існування намагались знищити та заборони українську мову. Бачити світ підкорені мають тільки очима завойовника.
Утиски української мови починалися відразу після приєднання земель, на яких жили українці, до чужої держави.
Мововбивство – частина російської імперської стратегії з упокорення.
У новій рубриці розповідатимемо, як нищили українську мову та як українці боролися за своє. Тексти створені на основі виставкового проєкту УІНП – «Мововбивство – складова рашизму».
Проєкт підготовлений Українським інститутом національної пам’яті, спільно з Уповноваженим із захисту державної мови, Інститутом мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України та Інститутом української мови НАН України.
Утиски української мови починалися відразу після приєднання земель, на яких жили українці, до чужої держави.
Мововбивство – частина російської імперської стратегії з упокорення.
У новій рубриці розповідатимемо, як нищили українську мову та як українці боролися за своє. Тексти створені на основі виставкового проєкту УІНП – «Мововбивство – складова рашизму».
Проєкт підготовлений Українським інститутом національної пам’яті, спільно з Уповноваженим із захисту державної мови, Інститутом мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України та Інститутом української мови НАН України.