Де брати надію? І Ярослав Грицак

Напередодні нового року ми звернулися до лауреатів премії "УП.100" з проханням оцінити минулий рік, зафіксувати, де країна і суспільство перебувають у даний момент, і поділитися очікуваннями від 2025 року. Ярослав Грицак став першим, чиї роздуми ми публікуємо. Повну версію читайте тут, а ось – ключові тези:

1. Наш реальний сценарій перемоги: Україна стає частиною Заходу, й Захід розширює свої кордони на Схід. В якій конфігурації це станеться і за яких умов – неможливо передбачити і нема сенсу говорити. Ми живемо в часи непередбачуваності й хаосу. Тому чесна відповідь на питання, в якій конфігурації Україні вдасться вийти з війни: у якій вдасться.

2. Відповідно до цього ми маємо по-іншому будувати наші надії. Ми маємо обняти хаос і непередбачуваність – і стояти так довго, як треба. Вищі шанси на перемогу має той, хто приймає непередбачливість як вихідну умову і діє відповідно до обставин. Наша надія полягає у крихкості, часто несподіваній, тираній.

3. Тиранії – як динозаври: у них велике тіло, але малий мозок. Як показує недавній аналіз, поки Росія продає нафту, випускає танки і шукає запчастини по всьому світу, вона ризикує пропустити черговий технологічний стрибок – так само, як у часи пізнього СРСР радянська влада пропустили комп'ютерну революцію.

4. Наша надія також у формуванні нових союзів, більш гнучких і рішучих, замість старих. Ідеальним варіантом було би, якби 2025 року вдалося вибудувати лінію "Вашингтон – Брюссель". Як буде за Трампа – боюся, що навіть сам Трамп не знає. Але тут можемо, по-перше, надіятися на невичерпне вміння росіян робити безглузді речі. По-друге, наша надія може полягати у тому, що в особі Трампа Путін нарешті знайшов гідного собі противника-соціопата, ще й до того ж більш непередбачуваного та безшабашного.

5. А головна надія – у нас самих, у нашій впертості й нашому вмінні виживати. Історичні дослідження показують: чим частіше суспільство проходить через тяжкі випробовування, тим стійкішим воно стає. Наша надія залежить від того, як ми говоримо про цю війну між собою. Ми маємо відійти від героїчно-оптимістичних оповідей, що ми обов'язково і швидко переможемо. Але ми не маємо впасти у депресію – бо як впадемо, то вважаймо, що Путін уже виграв. Маємо вірити в добрий кінець так довго, як треба – навіть якщо нам не буде суджено його побачити. 

6. Уявіть собі свій найбільший страх. Припускаю, що Ваш мозок малює Вам картинки неминучої поразки України і кінця світу. А тепер спробуйте вийти за межі цього образу як малореального і подумати, що може реально статися за годину, за день, тиждень, місяць, рік? Ви зможете прийти тоді до більш реалістичної картини – а тоді планувати, що можете зробити протягом кожного з відрізків цього часу, і які засоби Ви маєте у своєму розпорядженні, щоб жити і працювати далі.

7. У кожному разі, якщо ми живемо у часи невизначеності, не робімо ставки на визначені наперед сценарії. Радше навпаки: будуймо серед цього моря хаосу острівки певності, де ми можемо відчувати свій контроль над ситуацією – і пробувати ці острівки розширювати до розміру архіпелагів і континентів.

Нарешті з головою. Хто тепер керуватиме податковою і до чого тут Офіс президента?

Колишній очільник Київської ОВА, а також кар'єрний прокурор Руслан Кравченко почав керувати ключовим фіскальним органом країни, від роботи якого залежить фінансування обороноздатності під час війни. Чим знакове це рішення та з якими проблемами доведеться зіткнутися новому керівнику ДПС? Коротко розповідаємо:

1. Кравченко – перший з травня 2021 року голова податкової, який працюватиме не в статусі "виконувача обов'язків". Причому нового голову податкової призначили без жодного конкурсу. Це уряду дозволяє тимчасовий порядок, який діє на період воєнного стану. Інші економічні органи, зокрема митницю та БЕБ, в Україні перезавантажують з проведенням конкурсів за участю міжнародних експертів.

2. Після початку великої війни саме від роботи податкової служби залежала здатність України фінансувати армію. Незважаючи на це, ДПС продовжувала працювати без повноцінного керівника. Співрозмовники ЕП серед підприємців не раз наголошували, що без повноцінного керівника не могло відбутися і реформи ДПС. Зокрема – розв'язання системних проблем, від яких страждав бізнес. А їх накопичилося чимало.

3. В урядовій стратегії від 2023 року йшлося, що спочатку держава має повернути довіру до фіскальних органів, а вже потім реформувати податки, зокрема підвищувати ставки та змінювати адміністрування. На практиці все сталося навпаки: держава підвищила податки, проте не провела системної реформи податкової.

4. За весь 2024 рік до Ради бізнес-омбудсмена надійшло 730 скарг на роботу податківців. Адміністрування ПДВ залишається головною проблемою бізнесу й нині. Наразі переважна більшість скарг розглядається судами на користь платників податків, що тягне додаткові витрати не тільки бізнесу, а й держбюджету та свідчить про неправомірний тиск на бізнес.

5. Бізнес в Україні витрачає в середньому 74,4 людинодня та 103,3 тис. грн на рік на різні формальності, пов'язані із сплатою податків. При цьому чим більше підприємство, тим більші його грошові та часові витрати на взаємодію з ДПС. Бізнес сподівається, що за нового керівництва податкової її робота потребуватиме менше часу та грошей платників податків. Також підприємці очікують від нового голови зменшення корупційних ризиків у сфері адміністрування ПДВ та акцизного податку.

6. Як повідомляють співрозмовники ЕП серед депутатів, із зміною керівництва податкової контроль над нею перейде до голови Офісу президента Андрія Єрмака та його заступника Олега Татарова. Зміна неформального контролю над податковою – частина ширшої картинки. Як розповіли ЕП співрозмовники в парламенті, керівництво ОП давно намагалося посилити свій вплив на ті сфери, які наразі контролюють депутати коаліції.

Як та навіщо Ілон Маск втручається у політику європейських країн?

Власник соцмережі Х та один із ключових союзників Трампа несподівано вирішив відволіктися від американської політики на користь європейської – тепер він завзято пропагує ультраправі рухи у ключових країнах Європи. Чи діє він самостійно, чи "підігрує" Трампу – питання відкрите. А ось як це може вплинути на подальшу політику Білого дому? Розповідаємо:

1. Маск був присутній у Мар-а-Лаго під час візиту туди в грудні угорського премʼєра й давнього шанувальника Трампа Віктора Орбана. Також відомими є дружні відносини між Ілоном Маском та італійською премʼєркою Джорджею Мелоні, які почались задовго до кампанії Трампа.

2. Але такі компліменти й дружні відносини в Маска зарезервовані лише для тих, кого він вважає своїми друзями. Німецького канцлера Олафа Шольца Маск назвав спершу просто "ein Narr" ("дурень"). А потім, після наїзду авто на різдвяний ярмарок у Магдебурзі – ще й "некомпетентним дурнем", який має "піти у відставку негайно". 

3. А ось хто опинився у фаворі Ілона Маска – то це ультраправа "Альтернатива для Німеччини", яка, на його думку, тільки й здатна "врятувати" країну. У самій партії вже розповіли, що підтримують контакт із Маском, й він сам нібито висловив зацікавленість у політичній програмі "АдН". І вже цього тижня особисто поспілкується зі співлідеркою політсили Алісою Вайдель, номінованою на посаду канцлера Німеччини від ультраправих. У своїй підтримці "Альтернативи для Німеччини" Маск навіть опублікував цілу колонку на підтримку партії.

4. Остання хвиля нападок Маска спрямована проти премʼєра Британії Кіра Стармера. Повʼязана вона з діяльністю організованих банд часто мігрантського походження, які домагалися до дітей з початку 2000-х років. Кір Стармер, який у 2008-2013 роках був генпрокурором Британії, очолював розслідування діяльності цих банд. Нещодавня відмова британського уряду поновити розслідування дала Маску підстави говорити, що Стармер – "співучасник зґвалтування Британії".

5. Є у Маска і британський аналог "Альтернативи для Німеччини" – ультраправа Reform UK на чолі з євроскептиком Найджелом Фараджем. Фарадж уже зустрічався з Маском і навіть обговорював можливість фінансових пожертв на користь Reform UK. Щоправда, буквально напередодні мільярдер сказав, що Reform UK потребує нового лідера, а Фарадж не має "того, що потрібно" для цього.

6. Близькість Маска до Трампа і несподівано помітна роль, яку він відіграє в його команді, не може не порушувати питання: наскільки те, що пише мільярдер, є саме його думками, а не позицією Трампа? І чи впливатимуть його нинішні суперечки на майбутню зовнішню політику США? Зрештою, що саме мотивує Маска активно висловлюватися щодо питань зовнішньої політики? Одна з версій – бізнес-інтереси. Або ж Маск, можливо, просто промацує ґрунт для майбутнього президента США, налагоджуючи співпрацю з тими, кого Трампу хотілось би бачити при владі.

Що таке "шрінкфляція", і як розпізнати такі маніпуляції виробників?

Уявіть: ви купуєте улюблену шоколадку, і раптом помічаєте, що розмір її став меншим, але коштує вона стільки ж. У новому відео-експлейнері розповідаємо, як виробники приховують зростання цін, і як не стати жертвою таких маніпуляцій. Нічого не обіцяємо, але після перегляду у вас може раптово покращитися зір та розвинутися навички детектива під час наступних візитів до найближчої крамниці. А якщо дуже коротко:

1. Що таке шрінкфляція? "Шрінкфляція" – це зменшення виробником кількості, об'єму або ваги товару в упаковці при збереженні або незначному зниженні ціни. Термін походить від англійських слів "shrink" (зменшуватися) та "inflation" (інфляція). Виробники вдаються до цього, щоб не відлякувати покупців різким підвищенням цін. Вони розраховують на те, що споживач може не помітити змін, якщо не вивчатиме уважно інформацію на упаковці.

2. Це тільки у нас? Ні. Майже кожен третій продукт у американських супермаркетах зазнав шрінкфляції у 2024 році. Категоріями, які підпали під шрінкфляцію найбільше, виявились паперові продукти – такі як туалетний папір та паперові рушники. Один з найабсурдніших прикладів цього явища трапився у Росії наприкінці 2018 року: через дефіцит курячих яєць на поличках супермаркетів там почали з’являтись упаковки яєць по 9 штук. Хоча ціна, звісно ж, становила як за десяток.

3. Як борються зі шрінкфляцією у світі? В ЄС закон вимагає чітко зазначати вагу та обсяг продуктів, щоб споживач міг порівнювати. А в США Федеральна торгова комісія штрафує компанії за введення споживачів в оману. У Франції супермаркети Carrefour з 2023 року клеять стікери на товари, які зазнали шрінкфляції, тоді як у Великій Британії організація Which? проводить регулярні дослідження, викриваючи такі бренди.

4. А що з законодавством в Україні? В Україні поки немає ініціатив боротьби зі шрінкіляцією і вона вважається цілком легальною, допоки виробник надає правдиву інформацію на етикетці про реальну кількість та якість продукту. За словами нардепа Дмитра Гуріна, у Верховній Раді готують законопроєкт, який зобов'язуватиме торговельні мережі вказувати ціну товару за кілограм чи літр, якщо він продається в меншій упаковці.

5. Чому виробники вдаються до шрінкфляції? Ціни на сировину ростуть, виробники витрачають більше на енергію, доставку та зарплати. Вдаючись до шрінкфляції, виробники намагаються зберегти прибуток в умовах економічної нестабільності.

Перезавантаження Канади: чи не призведе відставка Трюдо до послаблення підтримки України?

Джастін Трюдо, який дев'ять років очолював уряд Канади, офіційно заявив про свою відставку з посади лідера Ліберальної партії. І одночасно – про готовність піти з посади прем’єра, щойно партія обере собі нового лідера. Тепер у Канаді мають пройти дострокові вибори, які, найімовірніше, повернуть до влади консерваторів. Та чи не призведе нинішня політична криза до послаблення підтримки України? Коротко пояснюємо:

1. Формально лідером партії може стати будь-яка особа, незалежно від депутатського мандата, але для цього їй все одно доведеться пройти внутрішні перегони. Проте з огляду на обмежений час, низькі рейтинги лібералів і подальші національні вибори, де ліберали майже напевно програють консерваторам, найімовірнішим сценарієм є обрання лідера серед найбільш відданих партії осіб.

2. Усі кандидати від лібералів публічно висловлювалися на підтримку України. Ми також маємо суттєву підтримку в усіх партіях, а тим більше – в Консервативній, яка неодноразово критикувала занадто обережну та вичікувальну політику Трюдо.

3. Втім, проблема полягає в часі таких змін. З 1 січня Канада перебрала головування у G7. Минулого року "сімка" сформувала рамку і ухвалила компенсаційний механізм передачі України $50 млрд за рахунок заморожених російських активів у вигляді кредиту, який ми зможемо не повертати, якщо не отримаємо компенсації від РФ.

4. Ми вже отримали перші транші, й Україна розраховує, що вся сума надійде впродовж 2025 року. Однак залишається відкритим питання, чи надаватимуть кошти в наступні роки, зважаючи на зміни урядів у США та деяких країнах ЄС, які забезпечували по $20 млрд, а решту $10 млрд разом покривали Канада, Велика Британія та Японія.

5. Наразі немає ризиків, що це питання не буде вирішене в принципі, однак вибори, а далі – потреба для нового уряду займатися першочерговими питаннями, зокрема митним конфліктом із США, зосередять увагу Канади на внутрішніх питаннях як мінімум до літа. І якщо Трамп реалізує свої погрози щодо Канади, це здатне надовго відвернути увагу нового уряду від України. Навіть цілком дружнього до Києва уряду.

На них не діє РЕБ. Як Україна розгортає виробництво дронів "на оптоволокні"?

Словосполучення "дротові бойові безпілотники" ще два роки тому звучало як абсурд, але зараз вони створюють неабиякі проблеми українським військовим. Це той випадок, коли росіяни випередили українців і в розробці, і в масштабуванні. Тож як вони працюють, і на якому етапі перебуває їх розробка в Україні? Розповідаємо:

1. Конструкція дронів з оптоволокном не сильно відрізняється від звичайних бойових FPV. Хіба що вони мають більшу раму та потужніші акумулятори, бо разом з бойовою частиною переносять кількакілограмову котушку з дротом, яка розмотується під час руху. Найменші дозволяють працювати на відстані до 2 км, найбільші – до 20 км. Нитка під’єднана до пульта управління оператора і видає якісне зображення майже без затримок.

2. Найбільшими бенефіціарами поширення нової технології стали китайські заводи, які продають котушки обом сторонам війни. "Один китайський завод уже сім місяців серійно виготовляє бобіни з оптоволокном для РФ. Ми тепер теж у нього замовляємо", – сказав не для запису один з українських виробників безпілотників.

3. Як розповіли ЕП в технологічному кластері Brave1, зараз понад 25 команд інженерів опановують цей напрямок. Близько десяти з них готують документацію для кодифікації своїх дронів, що відкриє їм шлях до перших контрактів. Одна модель уже кодифікована, ще дві – на фінальному етапі. В Україні вже є заводи, спроможні виробляти тисячі таких дронів на місяць.

4. Серед мінусів оптоволоконних дронів найчастіше називають невелику дальність, меншу вагу бойової частини, меншу маневреність, високу видимість у повітрі, ціну та ризики обриву нитки. Водночас оператори тільки починають опановувати технологію, тож багато речей, які зараз здаються проблемою, можуть перестати нею бути, коли інженери покращать продукт або військові навчаться правильно ним користуватися.

5. Оптоволоконне управління стало новим трендом на фронті, однак дрони з радіозв’язком все одно залишатимуться основним засобом ураження для операторів БПЛА. В ідеалі підрозділ повинен мати багато звичайних FPV на різних частотах, дрони з машинним зором та оптоволокном. Кожен із цих засобів ураження по-своєму хороший і виконує свої завдання.

6. Окремий сегмент – протидія оптоволоконним дронам. Зараз ані Україна, ані Росія не мають ефективного захисту проти цих безпілотників, тож розробка захисту – ще один виклик для вітчизняних інженерів. Наразі українські розробники опрацьовують ідеї фізичного знищення таких FPV за допомогою турелей, сіткометів та дробовиків, а також досліджують варіант застосування лазерів.

Поки Україна лише запускає виробництво оптоволоконних FPV-дронів, прикру помилку існування живих росіян на планеті доводиться виправляти дронами з радіоуправлінням. Згадані в тексті оператори БПЛА з протитанкової роти 13-ї бригади НГУ "Хартія" потребують ретрансляторів сигналу, які допомагають звичайним дронам знищувати противника значно далі, ніж він того очікує.

Допомогти військовим можна за посиланням.

Люстрація закінчилась: що вона дала, чи спрацювала і як жити без неї?

У це непросто повірити, але з моменту прийняття закону про люстрацію минуло вже 10 років – від 16 жовтня 2024 року дія закону закінчилась. Новий 2025-ий рік колишні фігуранти люстраційного реєстру зустріли без будь-яких обмежень, і тепер вони знову можуть спокійно претендувати на вищі державні посади. Тож що нам дала люстрація? Розповідаємо:

1. За посадами під люстрацію потрапляло не більше як 5 тисяч людей на всю країну – тобто йшлося виключно про ключові фігури. І щоб потрапити під люстрацію, така особа повинна була займати люстраційну посаду не менше ніж один рік.

2. Реально до люстраційного реєстру за 10 років дії закону було внесено 1084 особи. Ще кілька тисяч людей самі звільнилися з держслужби, не чекаючи люстрації. В сумі це орієнтовно ті самі 5000 осіб. Але водночас за рішеннями судів 478 осіб домоглися, щоб дані про них виключили з реєстру. Майже 50% від офіційно люстрованих добилися скасування цього статусу.

3. Уже в січні 2015-го 47 "регіоналів" оскаржили люстрацію в Конституційному суді, який оголосив її розгляд невідкладним. Однак суспільний запит в Україні був настільки однозначним і готовність захищати люстрацію, зокрема шляхом акцій протесту під КСУ, була така непохитна, що за 10 років дії закону судді так і не ризикнули його скасувати.

4. Єдині, хто системно, хоч і не масово, ігнорували люстраційні вимоги, виявились президенти України. Петро Порошенко з перших же місяців вибив собі право скасовувати люстрацію для силовиків і військових, а його наступник Володимир Зеленський не раз призначав на посади людей, які підпадали під люстрацію. Починаючи з керівника ОП Андрія Богдана, і закінчуючи керівником податкової Олексієм Любченком.

5. Закон про люстрацію втратив силу в 2024 році, відпрацювавши відведені йому 10 років. Тепер же, коли ексчиновники часів Януковича можуть знову спокійно влаштовуватись на державні посади, в суспільстві виникає певна фрустрація: мовляв, 10 років минуло, а ніхто не покараний, закон свою роботу не зробив. Але покарання ніколи і не було метою закону про люстрацію.

6. Його ціль була – відсторонити від ухвалення державних рішень прислужників режиму, коли чекати судових рішень по індивідуальних справах щодо них не було можливим. З цього погляду закон свою задачу з очищення виконав. А от держава, яка мусила за ці 10 років створити новий суд і нові, чесні, справедливі державні інституції, свою частину роботи не виконала взагалі.

Сектор без газу. Для чого Путін влаштував енергокризу в Придністров’ї?

Москва розігрує дуже небезпечну карту в так званому Придністров’ї. Зупинка Кремлем поставок газу з 1 січня вже призвела до обмежень газопостачання, води та тепла, віялових відключень електрики та повної зупинки промисловості в регіоні. Які шляхи розв’язання кризи та якою в цьому може бути роль України? Пояснюємо в тексті, а ось дуже коротко:

1. Не готовими до спровокованої Кремлем енергокризи виявилися і Кишинів, і сепаратисти з Тирасполя. Щоправда, в останніх ситуація набагато складніша. Після зупинки поставок російського газу потоки електроенергії з Молдовської ДРЕС на правий берег були зупинені, а станція тимчасово почала працювати на антрацитовому вугіллі, яке туди завезли з Донбасу ще до його окупації Росією.

2. За оптимістичними оцінками, запасів антрацитного вугілля у Придністровʼї вистачить до кінця січня. Така ж ситуація з газом. Якщо Молдова вже давно переорієнтувалася на його постачання з ЄС, то Придністров’я цього робити не хоче і сподівається на росіян. Запасів газу, як запевняють представники влади невизнаної республіки, залишилося приблизно на 20 днів.

3. Попри складну ситуацію влада Молдови змогла уникнути відключень. Утім, з погіршенням погоди цілком імовірний сценарій з відключеннями населення, про що влада вже попередила населення. У Придністров’ї ж ситуація набагато складніша. З 1 січня там відключили газ у котельнях, приватному секторі та багатоквартирних будинках з автономним опаленням. Також мешканці регіону залишилися без централізованого опалення і гарячої води. Згодом у регіоні почалися відключення електроенергії.

4. Криза в Придністров’ї створена Росією штучно. У 2025 році в Молдові будуть парламентські вибори, і це – унікальний шанс повернути до влади проросійські сили. Зараз по всіх російських каналах, які ще дивиться значна частина населення Молдови та всі в Придністров’ї, активно розкручується тема, що це саме уряд Санду та Київ стали причиною енергокризи. Кремль очікує, що це дозволить йому повернути до влади в Кишиневі своїх прибічників.

5. За словами співрозмовників ЕП, найбільш імовірним наразі є сценарій, за якого Росія відновлює постачання газу Придністров’ю через "Турецький потік", але "домовиться" про це хтось з проросійських політиків. Паралельно в енергетичній кризі звинувачуватимуть Санду та її уряд.

Що нам розповів Юрій Гудименко про вибори в Антикорупційну раду Міноборони?

7 січня, з другої спроби, відбулися вибори в Громадську антикорупційну раду при Міноборони. Якщо казати простою мовою, 15 членів, обраних шляхом голосування, мають стежити за тим, щоб в одному з ключових міністерств не було корупції. Ми поговорили з Юрієм Гудименком – ветераном і лідером політсили "Демократична Сокира", який цього разу отримав найбільше голосів. Що не так з українською оборонкою і як це вирішити? Дивіться і слухайте повну версію нашої розмови, а ось декілька ключових тез:

Про 100 тисяч людей, які проголосували на виборах в Антикорупційну раду: Це абсолютний рекорд всіх виборів до громадських рад в Україні, а їх було дуже багато. І, на мою думку, це не випадковість. Це демонстрація, що людей щось не задовольняє у роботі Міноборони. Тому фактично можна вважати це сигнальним голосуванням. Набагато кращим, мабуть, за будь-які соціологічні дослідження.

Про новий склад Антикорради: Ми з самого початку, коли збирали коаліцію, намагалися зробити цю історію максимально аполітичною. І люди там такі і в такій кількості, як потрібно. Є юристи, фінансист, бухгалтер з досвідом, є аналітик по зброї, по закупівлях. Потрібні люди, які бачили війну не з кабінетів – ось, будь ласка, чотири різні сержанти в списку. Тому, в принципі, підібралася суперкласна команда. Те, що нас об'єднує – це експертність і весела злість.

Про ключову мету роботи органу: Це фактично єдиний місточок, який пролягає між Міноборони і суспільством. І для мене дуже важливо цей місточок побудувати і закріпити. Тому що є ситуації, коли закритість необхідна і без неї нікуди. А є чітке розуміння, що цією закритістю конкретно Міноборони багато десятиріч використовує виключно для того, щоб ніхто не міг його проконтролювати, щоб займатися корупцією або просто розгільдяйством.

Про вектор руху: Зараз і на ці наступні два роки моя внутрішня задача – зробити максимум для того, щоб з Міноборони, з того неповороткого монстра, який є зараз, застарілого, з зайвою вагою, ще з якимось грузом зверху, зробити щось маленьке, компактне, швидке, спортивне, яке може пробігти ту довгу марафонську дистанцію по війні і не здохнути при цьому. Всередині занадто багато задубльованих функцій, перекладання відповідальності одне на одного, суперроздутий штат, і значна частина людей просто не розуміє, за що вони відповідають.

Про той випадок, якщо міністерство не захоче змінюватися: Ти в один і той самий кабінет, по одній і тій самій справі, по-доброму можеш зайти тільки три рази. Але якщо на третій раз не вийшло, ти маєш просто з ноги виносити все і робити так, щоб твоя мета була досягнута. Три рази по-доброму, потім тільки по-поганому. В мене велика кількість підписників, і в нашої команди теж є медійність, і зрозуміло, що цим 100 тисячам людей буде цікаво дізнатись, хто саме, і з яких саме причин перешкоджає тій чи іншій реформі. Я впевнений, що це буде дуже цікаво, і якщо з нами не будуть по-доброму – будемо, як будемо.

Що нам розповів міністр закордонних справ Андрій Сибіга?

Це перше велике інтерв’ю міністра Сибіги на цій посаді, у якому він розповідає про очікування України від адміністрації Трампа, газову кризу у Придністров’ї, загострення відносин зі Словаччиною, про ЄС та розвиток подій у Грузії. Якщо коротко:

​​Про очікування від адміністрації Трампа: Ми сприймаємо зміну влади у США як нові додаткові можливості та додатковий шанс. Мені здається, що від США можна буде очікувати більшої рішучості. У нас вже відбулися перші контакти з новою адміністрацією. Керівник ОП Андрій Єрмак має прямі контакти з майбутньою адміністрацією Трампа. А після 20 січня ми дуже сподіваємося на початок активної фази наших формальних відносин. Для нас важливо, щоб у США було усвідомлення, що безпека України – це невід'ємний елемент трансатлантичної безпеки.

Про переговори за участю росіян: Станом на зараз такої модальності не розглядалося. Давайте дочекаємося офіційних контактів зі США, де ми обговоримо подальші кроки. Станом на сьогодні є чинна заборона на переговори з Путіним, запроваджена рішенням РНБО.

Про альтернативи НАТО: Єдиною дієвою гарантією для України є членство в НАТО. Понад те, членство України є гарантією безпеки самого НАТО. Ми вже проходили "альтернативні варіанти". Ми бачили, як провалився Будапештський меморандум. Створення будь-яких "сірих зон" призводить лише до подальших загострень. Тому членство України в НАТО – це непохитний пріоритет і єдина дієва гарантія безпеки для нашої держави.

Про Словаччину і російський газ: Залежність від Росії у газовому питанні не завершується нічим добрим – ми це проходили і знаємо, що рахунок, який потім виставляє Росія, в рази вищий. Не можна робити український рух до ЄС залежним від якихось непорозумінь, і ми будемо дуже жорстко реагувати, якщо таке буде. Це неприпустимо. І не тільки з боку Словаччини. Не можна зловживати своїм статусом члена ЄС і НАТО і узалежнювати такі рішення від поточних непорозумінь, які ми рано чи пізно подолаємо.

Про "рік України" в ЄС: Ми вважаємо, що в Європейському Союзі 2025 рік буде "роком України". Маємо одне за одним головування друзів України – Польщі та Данії. Потрібно скористатися цим шансом.

Про (не)можливість транзиту російського газу до Придністровʼя: Це треба вивчати, але я вважаю, що транзит російського газу взагалі неприпустимий. Та наразі ми говоримо про можливість допомоги придністровському регіону спільними діями України та ЄС. Давайте зосередимося на тому, що ми можемо зробити без російського газу.

Про сумнівні вибори в Грузії: Україна визнає держави (а не лідерів. – ЄП). Ми підтримуємо грузинський народ. Утвердження демократичних цінностей, захист прав людини, дотримання стандартів – це для нас, як для держави, що пройшла свої майдани, – не порожні слова. Тому я не вірю в будь-які успішні уряди та не вірю у моделі влади, які побудовані всупереч волі народу. І ми також переконані, що вибір грузинського народу – це євроатлантичне прагнення Грузії.

Охорона здоров'я військових: чому пріоритетний напрям у Міноборони – під ризиком зупинки?

Громадські організації, які представляють військовослужбовців, ветеранів, звільнених з полону, членів їхніх родин, вкрай занепокоєні непрозорістю процесів та рішень навколо Департаменту охорони здоровʼя Міністерства оборони. Що відбувається? Публікуємо повну версію звернення представників громадянського суспільства до міністра оборони Рустема Умєрова, а ось ключове:

1. Лише завдяки консолідації зусиль громадянського суспільства та медійному розголосу проблематика військової медицини стала актуальною на найвищому рівні. Одним із результатів стало створення у кінці 2023 року Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України.

2. ДОЗ МОУ розпочав впровадження важливих ініціатив та реформ, зокрема: затверджено нові стандарти підготовки з домедичної допомоги, визначено обсяги допомоги на догоспітальному етапі, удосконалено маршрути евакуації. Крім того, у військових шпиталях впроваджено електронну медичну інформаційну систему, а також розпочато впровадження реформи військово-лікарської експертизи.

3. Вперше за історію військової медицини укладено договори з НСЗУ – це дозволило залучити додаткові кошти для військових шпиталів. Крім цього, у роботі ДОЗ МОУ перебувають важливі ініціативи у сферах медичної реабілітації, психічного здоровʼя, допомоги звільненим з полону тощо.

4. Разом з тим, упродовж жовтня 2024 – січня 2025 ми із занепокоєнням спостерігаємо систематичне перешкоджання роботі Департаменту, зокрема: непогодження або сповільнення погодження на основі формальних приводів нормативних актів, ініційованих ДОЗ МОУ; систематичний тиск на працівників ДОЗ МОУ; спроби переведення провідних фахівців у військові підрозділи; ініціативи щодо реорганізації ДОЗ МОУ.

5. Підрозділ швидко втрачає свою спроможність. Наслідком цього стане припинення або щонайменше зупинка на 4-6 місяців важливих процесів та ініціатив, які стосуються тих, чиї інтереси ми захищаємо. А найбільший ризик – це безповоротна втрата спроможності ДОЗ МОУ як однієї з небагатьох працюючих інституцій у військово-медичній сфері.

6. Звертаємося до вас, пане Міністре оборони, із наполегливим закликом відмінити директиву про реорганізацію, повернути можливість Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України виконувати свої обовʼязки та забезпечити прозору комунікацію щодо подальшої роботи цього підрозділу.

Хто буде на інавгурації Трампа, чому туди не їде Зеленський і де тут "зрада"?

Володимир Зеленський особисто висловлював зацікавленість у тому, щоб приїхати, але тільки за наявності запрошення. Проте станом на зараз такого запрошення немає, тож, схоже, Зеленського 20 січня у Вашингтоні не буде. Наскільки це критично, і кого включили до списку почесних гостей Трампової інавгурації? Розповідаємо:

1. Присутніх під час складання присяги майбутнім президентом США можна поділити на три групи: ті, хто там має бути за традицією; ті, хто має особисті VIP-запрошення; і ті, хто отримав запрошення від членів Конгресу.

2. До першої категорії можна віднести чинного президента й віцепрезидента США, колишніх президентів, членів Конгресу та голову Верховного суду. Серед VIP-гостей Трампа – незвичайно велика кількість мільярдерів, зокрема Маск, Цукерберг, Безос, виконавчий директор TikTok Шу Цзи Чю, виконавчий директор OpenAI Сем Альтман, керівник Google Сундар Пічаї, глава Apple Тім Кук і тощо.

3. Організатори також роздали понад 220 тисяч квитків конгресменам, які мають право віддати їх виборцям у своїх округах. Деякі з них вирішили розіграти квитки у лотерею, інші – роздавали за принципом черговості. У США вже утворився "тіньовий ринок" перепродажу квитків на інавгурацію. Наприклад, в інтернеті є оголошення, де пропонують купити чотири перепустки за $500.

4. З 1874 року інавгурації президентів США не відвідав жоден іноземний лідер. Узагалі. Проте у 2025 році запрошення отримали китайський лідер Сі Цзіньпін, президент Аргентини Хавʼєр Мілей та італійська премʼєрка Джорджа Мелоні. Не виключена присутність президента Ель-Сальвадору Наїба Букеле. Ані президентка Єврокомісії фон дер Ляєн, ані французький президент Макрон, ані канцлер Німеччини Шольц, ані премʼєр Великої Британії Стармер запрошені не були.

5. Але серед гостей інавгурації Трампа і без того буде багато нелідерів, але ідеологічних союзників. Так, відомо, що запрошення отримали лідер ультраправої популістської партії Reform UK Найджел Фарадж, ультраправі французькі політики Ерік Земмур і племінниця Марін Ле Пен, євродепутатка Маріон Марешаль, співлідер "Альтернативи для Німеччини" Тіно Хруппала, а також лідер ультраправої іспанської партії Vox Сантьяго Абаскаль. Не виключена присутність і експремʼєра Польщі Матеуша Моравецького, який нещодавно очолив панʼєвропейську групу мʼяких євроскептиків.

6. Місяць тому Трамп не виключив, що Зеленський може бути присутній на його інавгурації 20 січня 2025 року, "якщо захоче прийти". З іншого боку, варто зважати на те, який у такому запрошенні сенс. Очевидно, що в день інавгурації Трамп не вестиме жодних офіційних переговорів ані з українським президентом, ані з будь-яким іншим лідером.

7. До того ж публічно відомий перелік європейських гостей змушує щонайменше поставити питання, наскільки український президент вписується в цю компанію – здебільшого ультраправих (і проросійських) європейських політиків. Тому відсутність запрошення для українського президента явно не виглядає "зрадою" – Києву краще зосередити зусилля на підготовці офіційної зустрічі Трампа та Зеленського.

Як Трамп зробив біткоїн по 100 000 і що буде далі? | Економічна правда

Як перемога Дональда Трампа на президентських виборах вплинула на курс криптовалют? Розповідаємо у новому відео-експлейнері від "Економічної правди". Якщо коротко:

1. Bitcoin вперше перевищив позначку в $100 тис, встановивши новий історичний максимум. Ціна біткоїна різко зросла після новини про перемогу Трампа на президентських виборах. У день виборів біткоїн коштував близько $69 тис, але після новин про перемогу Трампа підскочив до $75 тис. Відтоді його вартість зросла до понад $90 тис. Проте за прогнозами трейдерів після інавгурації Трампа ціни на біткоїн знову перетне позначку в $100 тис і можливо навіть сягне нового історичного максимуму. 

2. Під час своєї передвиборчої кампанії Трамп заявив, що "визнає, що цифрові активи та інші інновації мають вирішальне значення для того, щоб зробити Америку великою, як ніколи раніше", чим підкупив криптотовариство. Він також пообіцяв зробити США "столицею криптовалют у світі". Ця заява, знову ж, вплинула на зростання ціни на біткоїн.

3. Окрім всього цього Трамп, зокрема, пропонує створити президентську консультативну раду з питань криптовалют і національний "запас" біткоїнів, подібний до того, які існують для нафти або золота, використовуючи криптовалюту, якою наразі володіє уряд США, і яка була вилучена в результаті дій правоохоронних органів. Зрештою Трамп навіть висловив намір сплатити $35 трильйонів держборгу за допомогою криптовалют. Будь-які спроби регулювати цей сектор Трамп критикував.

4. Криптовалютний гаманець самого Трампа вже вартий більше, ніж $10 млн. Він включає в себе Ethereum та мем-коїни, такі як TROG та MAGA Coin (TRUMP). Остання монета випущена минулого літа на підтримку політичного порядку Трампа та пов'язаних з ним благодійних фондів. 

5. В Alliance Bernstein, міжнародній компанії з управління активами, прогнозують, що курс біткойна сягне $200 тис до вересня 2025 року, а до 2033 досягне $1 млн за біткоїн. Видання Financial Times також зазначило, що біткоїн може досягти $200 тис вже цього року. Перріан Борінг, засновниця та гендиректорка The Digital Chamber, провідної торгової асоціації, яка займається просуванням технології блокчейн, припустила, що біткоїн може навіть досягнути позначки в $800 тис.

6. Гендиректорка ARK Invest Кеті Вуд вважає, що до 2030 року ціна біткойна може зрости до $1 млн. У ще більш оптимістичному прогнозі Вуд вказує курс біткойна на рівні $3,8 млн до кінця десятиліття. На цьому фоні капіталізація криптовалюти може сягнути $64 трильйонів.

7. Проте не варто забувати, що ринок криптовалют дуже волатильний – зміни в попиті, будь-які новини, пов’язані з регуляцією криптовалют або хакерськими атаками та багато інших факторів можуть впливати на ціну. 

Що відбувається на найбільш проблемних напрямках фронту?

Опитавши військових, що перебувають на гарячих напрямках, "Українська правда" розповідає про найбільш проблемні точки фронту, ризики і загрози тих подій, що зараз у них відбуваються. Наполягаємо, що цей текст є обовʼязковим для прочитання, а далі – дуже і дуже коротко:

1. Покровський напрямок. Українська армія щодня втрачає населені пункти на напрямку. Наразі росіяни вирішили обійти Покровськ з півдня й обрізати логістику українському угрупованню. Станом на 19 січня окупанти перебувають за 3 км від Покровська та за 5 км від Дніпропетровської області. Серед загроз на цьому напрямку – ризик оточення Покровська та Мирнограда; стрімке наближення окупантів до траси Е50 Дніпро – Донецьк; надзвичайна близькість до Дніпропетровщини.

2. Велика Новосілка (Новопавлівський напрямок). 18 січня декілька одиниць російської техніки, на жаль, змогли прорватися у селище. За кілька днів до того вони захопили село Времівка, через яке проходив один із логістичних шляхів до Великої Новосілки. Існує ризик оточення українських військ у Великій Новосілці – відстань між російськими флангами, між якими затиснені українські війська, складає менше ніж 3 км. 

3. Торецький напрямок. Сили оборони контролюють приблизно 30% Торецька, йдуть інтенсивні міські бої. Існує ризик повної втрати контролю над Торецьком, який є висотою, а отже, ідеальним місцем, щоб розмістити артилерію, та важливою точкою, щоб проводити радіотехнічну й радіоелектронну розвідки. Захоплення цих висот дасть росіянам можливість покрити вогнем дорогу Покровськ – Костянтинівка, саму Костянтинівку тощо. Крім того, відхід з Торецька означатиме, що Силам оборони доведеться тримати оборону в полі й посадках, що робити значно складніше. Що найгірше – захоплення Торецька відкриває росіянам шлях наступу на Костянтинівку з півдня. Це означатиме початок боїв за Краматорську агломерацію.

4. Часів Яр (Краматорський напрямок). Сили оборони контролюють приблизно 30% Часового Яру, ще 20% міста перебувають у "сірій зоні". У середині січня українській армії, на жаль, довелося відійти з Часовоярського вогнетривкого комбінату, який був великим і надійним укріпленням. Тепер бойові дії вестимуть у побитій артилерією житловій забудові. Однією зі схованок росіян на напрямку стали величезні труби каналу "Сіверський Донець – Донбас", що легко дозволяє їм непомітно переміщуватися та накопичуватися там для штурмів. Відступ з Часового Яру відкриває росіянам ще один шлях наступу на Костянтинівку зі сходу.  

5. Куп'янський напрямок. Російські війська розташовані за 2–3 км від Куп'янська. На початку року РФ кинула додаткові резерви на цей напрямок, зокрема почастішали штурми з використанням броньованої техніки. Річка Оскіл ускладнює для росіян можливість затиску в клещата Куп'янська. Однак їхній успіх північніше від міста дозволяє їм сконцентруватись на спробах перерізання логістики Куп'янська і Куп'янська Вузлового з двох боків. Росіяни в перспективі можуть прорватись у район Кіндрашівка – Тищенківка північно-західніше від Куп'янська, де розташований перетин доріг на Куп'янськ з Великого Бурлука, що ще більше ускладнить забезпечення логістики міста для українських військ. 

6. Лиманський напрямок. На початку січня російським військам вдалося прорватись на західний берег річки Жеребець біля села Іванівка. Наразі вже почастішали вилазки росіян у бік наступного за Іванівкою села Колодязі, яке розташоване на правому березі Жеребця. Армія РФ на цій ділянці фронту значно переважає Сили оборони в кількості особового складу. Лиман є дуже важливою ділянкою, оскільки саме через нього з північного сходу відкриваються "ворота" на Слов'янсько-Краматорську агломерацію. Якщо росіяни продовжать рух у бік Лиману, це може створити загрозу виходу в тил українським частинам, які воюють на Сіверському напрямку.

Перша книга Залужного. Що він розповідає про себе, армію та відносини з Офісом президента?

Головне надбання першого тому майбутньої трилогії Валерія Залужного "Моя війна" – не в інформації, яку ми могли з неї отримати, а в герої, з яким ми загалом не були справді знайомі. Постать Залужного за ці роки набула міфічних рис. І от тепер, у "Моїй війні" ми нарешті бачимо його живою людиною. Переказуємо найяскравіші моменти з книги:

Про стан готовності Сил оборони до повномасштабного вторгнення: Вже в перший місяць свого перебування в статусі головнокомандувача, у серпні 2021-го, Залужний був вражений неготовністю системи управління ЗСУ до керування операціями і всією збройною боротьбою, якщо ворог вдереться в Україну з кількох напрямків. Залужний із сумом зізнається, що й сам доклав руку й розум до створення системи, що була ефективна максимум для ведення операцій одночасно на двох напрямках. Напередодні російського вторгнення не вистачало і бойових частин для протидії ворогу, і озброєння, і техніки. Але головна трагедія, на думку генерала, була в слабкості протиракетної оборони.

Про контрнаступ 2023-го: Залужний зізнається, що контрнаступ 2023 року на трьох основних напрямках, який спланував Генштаб, ледь не спричинив глибоку кризу в стосунках із партнерами. Забезпечення армії на той момент він оцінює на рівні 50–60%, а інженерними засобами – на 10–15%. Понад те, під загрозою було проведення операції на півдні, тому що гарячі голови в Міноборони підштовхували Зеленського до перекидання боєздатних частин на схід, та й сам президент хотів швидких перемог.

Про те, як Залужний прорвав інформаційний вакуум: Допоміг у ситуації випадок. До The Washington Post потрапила інформація про українські частини й підрозділи, що проходили підготовку на натовських полігонах. В результаті, можна було зробити висновки про кількісний і якісний склад всього українського угруповання, тож необхідно було запобігти публікації матеріалу. Міністр оборони Резніков сподівався, що калібр Залужного допоможе вмовити газетярів відмовитися від нього. Так The Washington Post вийшла з ексклюзивним інтервʼю головнокомандувача. В ньому він нагадав, що контрнаступ – це не шоу, і підкреслив, що наступати без F-16 − все одно, що йти вперед з луками і стрілами. Це інтерв'ю вгамувало запал одних і повернуло на землю інших.

Про відносини з ОП: Ревниве ставлення ОП до публічності генерала можна побачити у намагання Офісу контролювати все до дрібниць. Залужний розповідає, що працівники ОП неодноразово дорікали йому за часте спілкування з дітьми. Поза тим, особисті стосунки Залужного з керівництвом країни загострювалися, і деякі призначення (вочевидь йдеться про командувача ССО в 2022–2023 роках Віктора Хоренка) без врахування його думки і його та Генштабу, м'яко кажучи, опозиції до керівництва нічого доброго не віщували.

Про "показуху" в армії: Один із найяскравіших моментів у книзі – це приїзд у 2015 році до "сектору Б", що на Донеччині, "другої людини в державі". Сам Залужний на той момент командував "сектором Б", ситуація на фронті була вкрай складною. Ворог розстрілював українські позиції, тоді як українським військам була дана команда не відповідати. Залужний підозрював, що високопосадовець їде, щоб виявити командирів, не здатних виконати вимогу "не стріляти". "А чому такий бардак? А чому у вас окопи не обшиті деревом?", – запитав Він. Залужний не знав, що відповісти людині, яка жодного разу не була в бою. Не знав, як пояснити, що таке війна. "Пане такий-то, лісу катастрофічно не вистачає". "Дивно, – сказав Він, – навколо багато дерев, пиляйте, скільки потрібно". Після цих слів Він розвернувся й рушив до виходу. "Та пішов ти на*уй", – подумав Залужний. Від УП: На той момент секретарем РНБО був Олександр Турчинов. В архівах можна знайти відеозаписи його візиту до "сектору Б". З'являється на цих відео і Залужний.

Трамп, війна, вибори. Що визначатиме новий політсезон в Україні?

Попри бої, просування ворога, повну невизначеність у лавах партнерів, всередині українського політичного класу щось змінилось. У розмовах і вчинках політиків з'явилося передчуття можливої розв'язки, озирання на "сигнали" з-за океану і порєбріка, повторювання упівголоса слів "переговори" і "вибори". На цьому тлі ми вирішили з'ясувати, які теми будуть визначальними в новому політичному сезоні. Отже:

1. План по Україні буде формуватися у Трампа передусім у ході його контактів із Путіним. Як переконують співрозмовники УП в дипломатичних колах, США уже готують телефонний дзвінок Трампа і Путіна, а за ним є намір провести повноцінну зустріч.

2. Головне ж враження від аналізу публічних заяв команди Трампа з приводу України складається таке, що в Білому домі налаштовані "кнутом і пряником" переконати і Москву, і Київ піти на замирення. Новий глава Держдепу Марко Рубіо відкрито заявив, що "будуть необхідні поступки – і з боку РФ, і з боку українців".

3. "Ніхто не знає, коли і що буде, але всі уже забігали. Бояться пропустити старт і бути неготовими. Але все залежить, чи зможуть росіян посадити за стіл і про що домовлятися", – з іронічною посмішкою відповідає на питання УП про початок виборчого процесу впливовий депутат "Слуги народу".

4. Як показує грудневе опитування Socis, за останній час різко зросла кількість українців, які хотіли б негайних переговорів і зупинки війни. Так, 50% респондентів підтримують пошук компромісу з залученням лідерів інших країн заради припинення війни. Також за рік зросла кількість тих, хто підтримує замороження конфлікту і припинення бойових дій по сучасній лінії зіткнення, з 8% до майже 20%.

5. Проте українська влада намагається дуже чітко окреслити меседж: тільки надійні гарантії безпеки до моменту вступу в НАТО можуть бути підставою для якоїсь угоди. Саме тому команда Зеленського і він сам постійно говорять, що не підуть на Будапешт-2 чи Мінськ-3. Тому ж, наприклад, президент уже готує європейські уми до того, що питання миротворчої місії в Україні – це розмова мінімум про 200 тисяч солдатів.

6. Нещодавно в Раді відбулася одна закрита зустріч. Керівники парламенту і фракцій запросили до себе командування Сил оборони, щоби зрозуміти реальний стан справ у війні. За словами одного з учасників зустрічі, Буданов заявив: "Якщо до літа не буде серйозних переговорів, то далі можуть запуститись дуже небезпечні процеси для самого існування України" (після публікації цього тексту у ГУР заперечили, що Буданов говорив про небезпеку для існування України – УП).

Умєров vs Безрукова. В чому суть скандалу із закупівельником зброї?

Міноборони після місяців непублічного конфлікту з керівництвом Агенції оборонних закупівель вирішило провести агресивну інтервенцію і забрати право призначати та звільняти керівництво Агенції. Натомість команда Марини Безрукової не захотіла тихо піти. В результаті система управління закупівель зброї майже паралізована. Що відбувається? Коротко пояснюємо:

1. У 2024-му році АОЗ уклала контрактів на 306 млрд грн, але поставила військової техніки та боєприпасів лише на 60% з них. Це дало критикам привід говорити, що менеджери Марини Безрукової не справляються зі своїм головним завданням. Однак сама Безрукова цю претензію відкидає. Мовляв, повноцінну діяльність Агенція розпочала лише в лютому 2024-го. Поставити зброї на всі 306 млрд грн до кінця року АОЗ могла би лише в тому випадку, якби купували вже готову на складах, але так не буває.

2. На початку 2024-го року АОЗ справді уклала багатомільярдні контракти на міни та снаряди з українським виробником. Переважну більшість замовлення зосередили на одному заводі, який у підсумку зірвав терміни постачання, частково передав браковану продукцію, а за деякою номенклатурою взагалі повернув гроші. На угоді стоїть підпис Безрукової, але її також погодило кілька департаментів Міноборони, завод з мовчазної згоди Мінстратегпрому завищив власну спроможність, а органи перевірки заплющили на це очі.

3. Ще одна претензія від Умєрова до АОЗ – витоки інформації про контракти та комерційні пропозиції. Завдяки "своїм" людям у міністерстві учасники ринку отримують чутливі дані й використовують, щоб чинити тиск на Агенцію або спекулювати з цінами. Не кажучи вже про ризик зливу даних до росіян. Безрукова проблему визнає, але зазначає, що частина зливів також відбувається напряму з Міноборони.

4. Одна з цілей, яку декларувала Агенція – відмова від посередників у постачанні зброї там, де це можливо. І якщо подивитись на публічний звіт АОЗ за 2024 рік, то частка українських посередників, так званих спецімпортерів, склала лише 12%, що на перший погляд виглядає непоганим результатом. З іншого боку, у цій статистиці згадані тільки українські посередники. Насправді Агенція продовжує працювати з іноземними компаніями-посередниками, бо деякі європейські виробники відмовляються працювати напряму.

5. За даними УП, протягом минулого року Агенція укладала угоди з різними компаніями-прокладками та навіть ФОПами, надійність яких викликає сумніви. Однак, за словами Безрукової, з ризиковими юрособами АОЗ працює на умовах післяплати, тож ризики для держави нібито є мінімальними.

6. Зрештою, міністр оборони Умєров вирішив не чекати результатів зовнішньої перевірки й негайно змінив керівництво в ручному режимі. Безрукова називає це рішення абсурдним і неправомірним. Фактичним головою АОЗ, принаймні за інформацією з реєстрів, зараз є Арсен Жумаділов, якого призначили т.в.о. керівника.

7. Ця історія прикра тим, що політичні ігрища розгорнулись навколо ключового органу закупівлі зброї, який у розпал сезону контрактування повинен працювати стабільно й неупереджено. Незрозумілими залишаються і міжнародні наслідки. Особливо важливою є думка партнерів, які через АОЗ фінансують виробництво зброї всередині України на сотні мільйонів доларів.

Ями, штрафи і гауптвахти. Як п'ють і борються з пияцтвом в українському війську?

Часом українським бійцям доводиться боротися на фронті не тільки з російськими окупантами, але й приборкувати своїх пияків, яких вони називають "аватарами" або "смурфиками". Ми провели зо два десятки розмов із військовими – від рядових до командирів, бойовими медиками і психологами, щоб з'ясувати, наскільки масштабна ця проблема та чи можна її вирішити. Тож коротко переказуємо:

1. В армії найбільш поширені два методи боротьби з алкоголізмом: легальний – штрафи і гауптвахти, нелегальний – "ями". Перший сценарій – бійців, яких зловили на вживанні алкоголю або наркотиків, везуть на освідчення, після чого складається адмінпротокол. Порушник має сплатити штраф від 17 до 34 тис грн або відсидіти на гауптвахті від 10 до 15 діб – за рішенням суду. Також військовий залишається без премії і "бойових".

2. Інший сценарій – "ями". На практиці це можуть бути будь-які окремі приміщення, де пияки сидять кілька днів, поки не протверезіють. "В нашому батальйоні борються з "аватарами" так: якщо набухався, спочатку біжиш кілометрів 5 до "ями", потім тебе в неї скидають. Наші "ями" глибиною 7–8 метрів. Але насправді це не працює. Дехто з наших був там по 2–3 рази. Нічого не змінилося, все одно бухають", – розповідає УП сержант одного зі штурмових батальйонів ЗСУ.

3. Інколи командири в різних родах військ карають підлеглих-пияків переведенням у бойові піхотні підрозділи з тилових посад. Так вони позбуваються власного баласту, підставляючи піхотинців, яким доводиться не лише виконувати надскладні задачі на полі бою, а ще й наглядати за "аватарами". 

4. Для боротьби з пияцтвом в зоні бойових дій командири інколи використовують… алкоголь. Коли бійці повернулися з "нуля", командир дає їм кілька днів на відпочинок. В цей час військові можуть робити будь-що, зокрема й пиячити. Але вони зобов'язані у визначений день повернутися на службу в адекватному стані. Якщо боєць "проштрафився" і випив у "полях", він на певний час втрачає можливість "відновлюватися" після виконання завдань у такий спосіб.

5. Втім, існують й інші методи – запропонувати бійцям альтернативні способи боротьби зі стресом. Наприклад, хорунжі 3-ої ОШБр майже цілодобово працюють у зоні бойових дій з бійцями бригади, коли ті вільні від виконання завдань. Читають воїнам лекції, організовують кінопокази, лицарські турніри, виставки, концерти, дискусії.

6. Допомагати українським бійцям долати стрес, щоб вони не шукали порятунок в алкоголі, мали би військові психологи. Однак система психологічної підтримки персоналу у ЗСУ номінальна, а не ефективна. Замість того, щоб підтримувати ментальне здоров'я бійців, офіцери ППП займаються "задувками" або розслідуваннями бійок чи ДТП. 

Вовк з Білого дому: як Трамп заробив на криптовалютах?

Республіканець не втримався від спокуси заробити на своїй популярності, використавши для цього ринок криптовалют. Хто виграв, а хто програв від цього? Пояснюємо:

1. Той факт, що команда Трампа обрала модель мемкоїна, створив враження, ніби Трамп хоче швидко заробити гроші, поки весь світ кілька днів говоритиме лише про нього. На відміну від Bitcoin, який має власний блокчейн і мережу майнерів для забезпечення стабільності, вартість мемкоїнів значною мірою визначається популярністю в соцмережах та трендами, а не технічними чи політичними факторами. У більшості випадків мемкоїни не мають реального застосування.

2. Уже в перші дні існування $TRUMP ринкова капіталізація мемкоїна 47-го президента США перевищила $12 млрд, а вранці 20 січня його вартість зросла з нуля до понад $70 за токен. Разом із своїм чоловіком криптовалюту запустила і перша леді Меланія, що спричинило падіння $TRUMP на понад 40% до $38. Після цього вартість монети почала відновлюватися. Зараз в обігу перебувають 200 млн мемкоінів Трампа, а протягом трьох років їх планується випустити до одного мільярда.

3. Співрозмовники ЕП на крипторинку найчастіше називають дві основні причини створення Трампом криптовалюти, яка має його ім'я: заробіток і консолідація прихильників у нестандартний для політиків спосіб.

4. Хоча Трамп заручився підтримкою лідерів американської криптоіндустрії та обіцяв запровадити сприятливе регулювання цифрових активів, випуск власного мемкоїна ставить під сумнів серйозність його намірів. Фактично Трамп вирішив монетизувати свою популярність через один з найбільш спекулятивних типів криптовалют. Основний аргумент критиків – такі дії ще більше підірвуть довіру до ринку, який і без того наповнений шахрайськими схемами.

5. На хвилі зростання інтересу до мемкоїнів шахраї створили нові токени з гучними назвами, такими як Milei, Melon Musk, OFFICIAL TRUMP чи навіть Vladimir Putin. Щоб зробити їх привабливішими, вони почали надсилати великі обсяги цих токенів власникам $TRUMP. Усе виглядало так, ніби великі гравці ринку самі вкладають кошти в ці монети, що спровокувало ажіотаж серед трейдерів. Люди почали купувати токени і їх ціна стрімко зросла. Але як тільки активність досягла піка, шахраї швидко продали свої активи, вивівши мільйони доларів у реальні гроші.

6. Так сталося з токеном BARRON, який не має жодного зв’язку з молодшим сином Трампа Барроном. Він тимчасово досяг ринкової капіталізації 460 млн дол., перш ніж обвалитися на 95%. За лічені дні організатори таких схем заробили понад 857 млн дол., підрахували в Global Ledger. Прибутки вони вивели через великі криптобіржі.

Сім років тюрми за поїздку до сина-сироти: Через що переслідують мера Ірпеня?

Кримінальне переслідування мера Ірпеня Олександра Маркушина викликає суспільний інтерес з кількох причин. Тут і питання використання судової системи для боротьби з політичними й бізнесовими опонентами, і проблема надмірної забудови Києва та області. І, нарешті, один із яскравих прикладів послаблення ролі місцевих громад. Що відбувається? Коротко і по поличках:

1. 24 січня Печерський райсуд Києва відправив мера Ірпеня Олександра Маркушина під варту до 22 березня, призначивши заставу в сумі 30,2 млн грн. За три дні суд відсторонив міського голову від посади до тієї ж дати.

2. Підставою для таких суворих заходів став виїзд мера за кордон на шість днів. Маркушин – вдівець і батько-одинак. З початком повномасштабного вторгнення він відправив свого півторарічного сина до Італії, а сам залишився в Ірпені. У серпні 2022 року Маркушин виїхав за кордон за створеною для волонтерів системою "Шлях", відсвяткував другий день народження сина й повернувся в Україну, як він стверджує, із двома дронами, що передав військовим.

3. Минуло два роки, й через цю поїздку меру висунули кримінальне обвинувачення й заарештували. Маркушин називає свій арешт політичним переслідуванням, за яким стоїть Володимир Карплюк – колишній міський голова Ірпеня, лідер партії "Нові обличчя" та забудовник. Мовляв, нинішній арешт – це єдина можливість усунути міського голову з посади напередодні критично важливої сесії Ірпінської міськради, де мали розглядати питання по забудовах Карплюка.

4. Чому Маркушин виїжджав як волонтер? Сторона обвинувачення пояснює це тим, що в серпні 2022 року статус батька-одинака не дозволяв йому перетинати кордон. Статус дозволяв – так стверджує сторона захисту і посилається на відповідне пояснення Держприкордонслужби, опубліковане ще в березні 2022 року. Сам Маркушин каже, що хотів запобігти можливим проблемам на митниці із декларуванням БПЛА.

5. Обвинувачення робить акцент на тому, що Маркушина немає в реєстрі волонтерів, хоча він виїхав як волонтер. Так само й жодних гуманітарних вантажів при поверненні в Україну він не декларував. Захист зауважує: в серпні 2022-го не існувало належної процедури обліку ввезення гуманітарної допомоги та обов'язку її декларувати. Як і вимоги перебувати в реєстрі для перетину кордону як волонтер.

6. Адвокат Маркушина впевнений: це адміністративна відповідальність, а не кримінальна. Серед інших претензій адвокатів Маркушина – надмірна сума застави. Йдеться про 30,2 млн грн за правопорушення, в якому ні держава, ні приватні особи не зазнали жодних збитків. Для порівняння: у січні ВАКС відпустив під заставу в 33,3 млн грн колишнього держсекретаря МВС, якого підозрюють у розкраданні мільйонних коштів. Або під заставу в 30,2 млн грн із СІЗО вийшов ексголова Західного апеляційного господарського суду, якого підозрюють у вимаганні в підприємця одного мільйона доларів за ухвалення потрібних рішень.

7. Після арешту Маркушина Асоціація міст України звернулась до Зеленського з відкритим листом і навела три приклади "порушення законодавства, процедур і справедливості" з боку правоохоронців та суддів проти голів невеликих громад лише за один місяць 2025 року. За словами активістки Ірини Федорів, місцеве самоврядування – це розтяжка, яка мінімалізує авторитаризм, і зараз їх перебивають по одному.