І я вам скажу, пане лейтенанте, що навіть коли б ми мусили тут поступитися позиціями, у що я не вірю, або коли б ми мусили покинути місто, у що я теж не вірю, то все одно ми досі лишаємося тут. Ми все ще тут, пане лейтенанте, і будемо тут завжди. Урешті-решт, плювати на те, де ми стоїмо. Цілком може бути також, що нам доведеться забратися з Курляндії, я в це не вірю, але це можливо, і також можливо, що рота гамбуржців розпадеться. Тому ми досі лишаємося тут. Вони в Парижі можуть багато про що радитися, якщо їм так багнеться, і те, про що патякають у Ваймарі, це нас теж мало обходить. Хай там як, ми все ще тут, ми всі, і поки ми тут, ми не заспокоїмося. Ми воюватимемо далі й байдуже де. Не може такого бути, щоб ми не знадобилися десь у наступні роки. І я кажу вам, пане лейтенанте, якщо ми тут не переможемо, або якщо ми повернемося в Німеччину і там теж не переможемо, і так триватиме далі, і пани, які перед війною набивали черева за наш кошт, а під час війни — коштом нашої крові, а після війни мають такі самі гладкі черева, як раніше, — памʼятаєте, пане лейтенанте, у Ваймарі? — тож якщо буржуазія і великі пани далі вірять, що зможуть обробляти свої справи, сидячи в нас на шиі, — а вони, чорт забирай, піклуються не про Німеччину, ні, точно не про неї, — що ж, тоді я знаю за себе, що маю робити, і я вірю, що ви, пане лейтенанте, знаєте, і Фенрих знає також.

Ернст фон Заломон

#noster_ignis

Я ж скажу, що Маланюк, окрім того що є поетом – він ще філософ, есеїст, культуролог, літературний критик – та перш за все, Маланюк – це сотник Армії УНР, а хто може бути кращим за поета-воїна? Його гримливі есеї та історіософічні поеми можуть і надалі комусь не подобатись за «фашизм», «ненависть», але нас ці твори електризують і в них ми знаходимо своє натхнення.

1 лютого 1897 року в Новоарханглеську народився внук кремезного чумака, січовика блідий праправнук - Евген Маланюк.

Сьогодні запрошуємо до прочитання нашої статті про життя Імператора залізних строф, його думки та ідеї.

Також у коментарях буде файл того самого «Посланіє», за яке Филимонович отримав тавро фашиста.

Je suis un fils de cette race...
E. Verhaeren

Внук кремезного чумака,
Січовика блідий правправнук,
Я закохавсь в гучних віках,
Я волю полюбив державну.

І крізь папери, крізь перо,
Крізь дні буденні — богоданно
Рокоче запорозька кров
Міцних поплічників Богдана —

Тих отаманів курінних,
Що під гармати революцій
Уміли кинуть п'яний сміх
В скривавлене обличчя — муці.

Чия залізна голова
І з-під катівської сокири
Жбурляла в чернь такі слова,
Що їй мороз ішов за шкіру.

Хто в дикий вихор гопака
Втіляв життя назустріч степу,
Й чия упевнена рука
Зміцняла сивого Мазепу.

Коли ж в батуринськім огні
Держава рухнула, тоді-то
Вони взяли свячений ніж,
Залізняка майбутні діти!

Хай згинуло, хай загуло —
Вони лишилися, як криця!
І жадний примус, жадне зло
Їх не примусило скориться.

Херсонські прерії — мов Січ,
А кобзарем — херсонський вітер,
І рідним був одразу клич:
— Вставайте! Кайдани порвіте!

Бо ж там тече козацький Буг
Й — не раз червоная — Синюха,
А я там весен вербний пух
І дух землі — з дитинства нюхав.

​​В продовження теми іредентизму ОУН - лист від Голови Краєвої Кубанської Ради професора Луки Бича Вождю ПУН Андрію Мельнику, 11 травня 1941 року.


Високоповажаний Пане Полковнику! Переживаємо часи, коли важиться доля багатьох європейських держав і народів та коли ціла Европа стоїть напередодні реорганізації її життя на нових основах. За цих обставин є цілком правдоподібним, що наслідком подій уже ближчого часу реально стане проблема відродження самостійної Української Держави.

Яко Голова Проводу Українських Націоналістів стоїте Ви, Пане Полковнику, перед незвичайно важливим і відповідальним завданням бути виразником й оборонцем державно-національних прав і інтересів цілої Української Нації та її змагань до осягнення необхідного для неї життєвого простору. Тому я, як Кубанський козак-українець, вважаю за свій обовязок висловити Вам свою думку в справі політичного положення Кубані й південно-східніх кордонів Української Держави. До цього зобовязує й управнює мене та обставина, що Кубанське населення й, зокрема, Кубанське козацтво, висуваючи мене на дуже відповідальні становища Голови Кубанського Краевого Уряду в 1917- 1918 роках та Голови Кубанської Законодавчої Ради й Голови Надзвичайної Закордонної Делегації Кубанської Краєвої Ради в 1918-1920 роках, тим самим висловили мені довіря, а водночас накладали на мене й правні та моральні обовязки заступати й боронити інтереси цього населення, зокрема перед рішаючими міжнародніми чинниками. Я вважаю, що ці моральні обовязки і до цього часу залишаються в силі, бо Кубань і досі є в неволі.

Кубанський Край, переважаючу більшість населення якого складають Українці, мусить належати до складу Української Держави. Одночасно з тим підкреслюю, що землі між східними кордонами Совітської України, долішньої Волги, Каспійським морем і Кавказькими горами, заселеними ріжними Гірськими племенами, складають нероздільну частину життєвого простору України, куди століттями йшло українське населення. І тому ті частини цієї території, які лежать поза територією Кубані і в яких українське населення
складає більшість, мусили би належати до суцільної території Української Держави.

Складаючи на Ваші руки повишу свою заяву, роблю це в пересвідченні,
що тим можу прислужитись для добра Української Нації й свого рідного Кубанського Краю, як я це добро по своїй совісті розумію.

Прошу прийняти. Високоповажаний Пане Полковнику, вислови моєї
до Вас правдивої пошани й побажання найбільших успіхів у Вашій праці.


#історія_українського_націоналізму
#історія_ДВЗ

Єдиний спосіб виправити ситуацію - це надихнути уряд справжнім націонал-соціалістичним духом та продемонструвати його своїми діями і реформами, своїми законами і щоденними рішеннями у згоді з окупаційною владою, довести що це уряд Справжньої Національної Революції.

До цієї дати публікуємо переклад меморандума «План Національного Порятунку Франції», який був підписаний 17 вересня 1943 року, представниками Нової Франції: Жозефом Дарнаном, Жоржем Гільбо, Марселем Деа, Жаном Люшером та Ноелем де Тіссо.

Меморандум піддає нищівній критиці помірковану і безхребетну політику «уряду Віші». Дає відповідь як розпалити вогонь Національної Революції на славетній землі Карла Великого. А головне голосно промовляє, що попри всю брехню плутократів, консерваторів та голістів, Франція - це частина Нової Європи.

#uib_література

9 лютого 1923 року у Лукʼянівській вʼязниці героїчною смертю загинуло 38 холодноярських козаків.
Вони не бажали померти від розстрілу, від брудної руки чекіста… тому підняли свій меч боротьби востаннє, знаючи, що на них і так чекає смерть.

Повстанці облили кипʼятком наглядача, відкрили інші камери та заволоділи зброєю. Заточився бій…
«Як вони уявляли собі ту втечу - годі зрозуміти!.. 3-посеред міста, в білий день, вартова сотня казарми близько, чекісти, міліція... А от заризикували, - не мали, правда, що й тратити...
Надійшло ще військо, оточують тюрпод, а вони з вікон - кладуть одного по одному... Стріляють рідко, щоб кожен набій надармо не пішов... Тамті по вікнах вогонь відкрили з рушниць і з кулемета... <…>
Із чотири години «війна» серед Києва йшла…»

Згодом набої закінчилися, козаки щоб не попадатися в руки чекістам постріляли самі себе:
«Розцілувашись із тими, що залишалися, та між собою - станули посеред коридора парами, один проти одного. Похмурий проти Загороднього, біля них - два найстарші отамани Холодного Яру, за ними останні... Кожний держав однією рукою свою рушницю за спуск - другою - направляв сам дуло товаришевої рушниці собі в серце.
- Ну - готово? - радів чогось Похмурий. - Увага! Живе Україна! Раз! Два! Три!
Рівненька сальва і шістнадцять трупів впало на підлогу»

Їх смерть - це приклад героїчного Чину.
Це доказ, що гасло Воля України - або смерть не було для них порожніми словами, і вони справджували його ділами своїми до останнього подиху.

#історія_ПВЗ

Європа має відповідати своєму історичному завданню. Проти антидуховних, антигероїчних «ідеалів» Америки-жидівства Європа протиставляє свої метафізичні ідеї, свою віру у свою Долю, свої етичні принципи, свій героїзм. Європа безстрашно вступає в бій, знаючи, що вона озброєна наймогутнішою зброєю, яку будь-коли викувала історія: надособистісною долею європейського організму. Наша європейська місія полягає в тому, щоб створити Культуру-Державу-Націю-Імперію Заходу, і таким чином ми завершимо роботу та так перетворимо наш світ, що наші далекі нащадки, коли побачать залишки наших будівель і валів, розкажуть своїм онукам, що на землі Європи колись жило плем’я богів...

Френсіс Паркер Йокі

#noster_ignis
#atlanta
#Neues_Europа

Нещастя Франції полягає в тому, що з липня 1940 року вона живе під режимом клерикальної реакції і соціальної консервації під здоровим ярликом "національної революції".

В сучасній історіографії Вішистський режим, встановлений після французької кампанії Вермахту, прийнято вважати фашистським з огляду на співпрацю з Німеччиною, диктаторську структуру влади, організацію добровольчих підрозділів для боротьби з більшовизмом, депортації жидів тощо. Втім подібна оцінка режиму є достатньо поверхневою та неповноцінною, що вводить в оману прихильників нашої ідеї.

Пропонуємо до огляду підписникам каналу нашу нову статтю, яка на базі споминів представників французької правиці дасть адекватний історичний погляд на уряд Віші та його сутність.

#Neues_Europа

Сьогодні 211 річниця від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Людини, яка стала символом для багатьох поколінь вже й після своєї смерті. Особистості, що стала передвісником націоналістичної ідеї в Україні. Пророк надихав своїми рядками вояків як Перших, так і Других Визвольних Змагань, не кажучи вже про Майдан та сучасну війну. Якби Шевченко був просто автором зі шкільного підручника, то чи стали б москалі розстрілювати його портрет, а ліберасти паплюжити сам образ кобзаря? Навіть у ХХІ столітті його слова лишаються актуальними, і лишатимуться такими доти, доки триває боротьба, а вона, як відомо, вічна.‌‎

Щоб зрозуміти причини краху економічного життя сучасних капіталістичних держав, достатньо розглянути фундаментальні концепції, що лежать в основі їхньої економічної практики:

"Економічне життя людини – це поле діяльності, яке може бути абстраговано та відокремлено від усіх інших сфер її духовної діяльності;

Економічне життя людини визначається лише матеріалістичними факторами;

Економічний прогрес може виникати тільки з вільної гри людського егоїзму та людських амбіцій;

Приватні, індивідуальні інтереси є єдиною рушійною силою всіх економічних ініціатив;

Збільшення багатства можна досягти лише з допомогою відкритої конкуренції;

Добробут громади можна виміряти у добробуті окремих її членів;

Єдино правильна функція держави в економічному житті нації може бути виражена формулою: Laissez-Faire (принцип невтручання), формулою, розробленою ліберальною школою, що підтримує лише інтереси капіталістичного класу;

Приватне багатство, отримане індивідом у будь-якій кількості та у будь-який спосіб, яке він вважав за потрібне використовувати, є священним і недоторканним"

Зрештою, віра у цей Декалог, практика його заповідей та перемога індивідуалізму як філософії та способу життя призвели сучасні капіталістичні держави до нинішнього стану хаосу та розпачу.
‌‎
Маріо Пальмієрі

#noster_ignis

Якщо людина не готова взяти на себе певний ризик за свої погляди, то або її погляди нічого не варті, або вона нічого не варта.
‌‎
Езра Паунд

#noster_ignis

‎Історики майбутнього відзначать, що вторгнення африканців і мусульман у Францію та Європу ХХ-го століття почалося в 1962 році з французької капітуляції в Алжирі. Рішення забрати свій прапор, вивести війська, депортувати європейське населення, залишити місцевих прихильників не принесло Франції спокою, як вважали всі до цього часу. Вона зняла охорону, встановлену в Алжирі у 1830 році, відкривши власну територію для вторгнення численних мігрантів.

Домінік Веннер

18 березня 1962 року Франція капітулювала в Алжирі, до того програвши в Індокитаї. Процес падіння Французької імперії відбувався паралельно краху інших європейських імперій. Це стало наслідком поразки Європи в Другій Світовій Війні, з якої переможцями вийшли антиєвропейські сили - США та СССР. Розділивши Європу, спаливши, зруйнувавши, зґвалтувавши її, тепер, підірвавши її міць, нічого не заважало їм прибрати до рук колоніальні завоювання й здобутки Європейця. Британія ж своєю колоніальною імперією розплатилася янкі за "перемогу" над Новою Європою й її локомотивом - Німеччиною.
Таким чином, капітуляція Німеччини та її союзників, стала вироком Білій людині, предтечею перед повстанням кольорових, інспірованих і підтриманих Америкою та Росією.

І тепер, коли Штати знову заграють з Московщиною, коли нижчі раси об'єднуються проти Заходу, коли Український Вояк стримує азійські орди, за катастрофічного зниження частки білих у світі й подальшої повзучої окупації недолюдками самої Європейської Ойкумени, постає чітке розуміння, що лише Об'єднана Європа може протистояти всім своїм ворогам, що жадають остаточного знищення нашої Цивілізації.

Ми дозволяємо собі бути аристократами і демократами, консерваторами і прогресистами, реакціонерами і революціонерами, легалістами і антилегалістами, залежно від обставин часу, місця і середовища.

Ми приймемо бій саме за фактом війни, тому що ми не тільки не шкодуємо про те, що зробили, але йдемо далі: і з тією сміливістю, яка є плодом нашого індивідуалізму, ми говоримо, що якщо в Італії повториться стан справ, подібний до 1915 року, ми повернемося до закликів до війни, як у 1915 році.

23 березня 1919 року у старому серці Італії місті Мілан на площі Сансеполькро відбувся з'їзд італійських націоналістів на чолі з майбутнім Дуче Італії Беніто Муссоліні, який став початком існування фашизму як політичного руху, що через 4 роки підкорить країну Гарібальді та Римського спадку. Колишня "аристократія траншей", що пройшла Ізонцо, Капоретто та Вітторіо-Венетто, з'єдналася у формуванні нового націоналізму, який повинен був принести освіжаючий дух вождизму в Італію, об'єднавшись з революційним прагненням тодішньої епохи.
‌‎
Однак ця подія має також глобальне значення як остаточне заснування нашої ідеї інтегрального націоналізму як явища, що повстане проти сучасного світу задля відродження його у крові.

#noster_ignis

Нещодавно від інформаційної служби нашого Міністерства оборони у ТікТок з'явилось чудове відео, як частина інформаційної кампанії з залучення молоді до ЗСУ. В ньому ведучий намагається переконати пересічного українця долучитись до війська, адже за виплату у мільйон гривень можна придбати аж цілих 15000 чізбургерів!

Даний приклад демонструє явну кризу не тільки нашої пропагандистської машини, а й кризу ліберального суспільства та усіх його цінностей, якими включно з молоддю кормили українське населення, яке вже давно було просякнуто дегенеративними цінностями егоїзму, боягузтва, споживацтва, збоченнями усіх видів, провансальством та буржуазним духом. Лібералізм сучасності з кожним роком все далі падає в прірву через свою нежиттєздатність та неспроможність привести гідних осіб на владні посади та причепити громадянам якості жертовності, войовничості та обов'язку, натомість виступаючи фактором розкладу.
‌‎
Ця війна та її наслідки матимуть вплив на українське суспільство, яке на тлі розчарувань у нинішніх цінностях дає дорогу для можливого посилення нашої ідеї та її впливу на маси. Залежить лише те, як ми цим скористуємось, адже в самих рядах правих організацій проглядається криза ідеї, що віддаляє їх від заповітного ідеалу інтегрального націоналізму та веде їх у нову прірву угодівництва та колтунського консерватизму...