Друзі, репосніть, будь ласка, хто може. Справа в тому, що це дуже рідкісна група крові. Донори потрібні на завтра на 9-ту ранку, сім'я вже зневірилась і приготувалась до того, що людина помре. Але хочеться вірити в якесь чудо. 😔

#мемасіки #вірші

#мемасіки #вірші

а де поезія?

Всім дня!

Вирішила поділитися з Вами ще одним шматочком вечора, який я вела 🙌

До речі, вже цієї неділі буду в Мороці на вечорі у неймовірної Аміші 🤩

Хто хоче зустрітися, поділитися творчістю або послухати крутих авторів, ласкаво просимо 😉

#мемасіки #вірші

Рубрика написані думки…


Прийняти рішення не приймати жодних рішень також рішення, дозволь собі його прийняти. Візьми маленьку перерву і наведи порядок у місці з вічним безпорядок ( я зараз про твою голову, дорогенька), збери ті вічно розкидані речі (думки), а головне полюби ту маленьку дівчинку всередині себе про яку ти вічно забувала рятуючи інших людей. Вона втомилася чекати поки її полюблять та і як хтось інший полюбить її якщо її не любиш ти, якщо ти ставиш їй умови, що любов потрібно заслужити, а вона поки не заслужила навіть твоєї уваги . І вона робить все щоб нарешті заслужити увагу і любов, не говорячи уже про захист, якого ти їй не давала бо дозволяла її ображати. Тож поглянь їй в очі і попроси вибачення за те що думала про всіх , але не про неї. Вона більше за інших заслужила щоб її любили.

Ти прийшла вже надломлена, вже скалічена
Ти прийшла не доводити, не просити і не проситися.
Розтеклася душа, як плющ у бетонні тріщини
Коли вчора ще "ми", а сьогодні вже просто "я"

Ти пішла. І пішли за тобою дощі і істини.
І пішли всі моря, всі усмішки, рани, радості
Наростали вітри, напинались вітрила,  чорніли відстані.
Ти пішла. Бережи себе, моя слабкосте.

Розжарені колеса,
Міцна сталева рама,
Жорсткими рукавицями
Впиваюсь у кермо.

З-під чорного шолома
Нахабно визираю,
Щосили газ натисну,
Зареве мотор!

Як на проспект заїду –
То краще оминайте
За сотню-другу метрів –
Здоров’я бережіть.

Бо кожен, хто наблизиться –
Розсиплеться на атоми
Жену на повній швидкості,
Я рознесу вас вмить!

Я маленька бегемотна фея,
З вітерцем ганяти – то життя моє!
Їжджу по усьому місту з феном,
Щоб сушити суші людям у кафе!

А в фені батарейка,
Падлюка, розрядилась.
І не проста, а крона,
Їх спробуй ще знайди.

І їду я ще зліше,
Бо як таке можливо?!
Вже мало не блюю, бо як це,
Суші – й не сухі!

Я маленька бегемотна фея,
З вітерцем ганяти – то життя моє!
Їжджу по усьому місту з феном,
Щоб сушити суші людям у кафе!!!

Веду вечір в цей четвер.
Ви знаєте, що треба робити 😏✍🏻

Я теж вмію плакати...