#актуальне #україна #православʼя
Геннадій Христокін – Канонічний вибір чи зрада?: проблема зміни юрисдикції для православних

Питання переходу, ширше зміни юрисдикції для православної людини є дуже складним правовим і психологічним питанням. Бо в православ'ї не існує богословського вирішення і навіть серйозного обговорення питання про зміну юрисдикції. Вся еклезіологія побудована так, що зміна юрисдикції не вітається. Це ніби нонсенс. Окремі приклади є, певні ситуації трапляються, рішення приймаються, але богословського обгрунтування і канонічного виправдання немає. Особливо в ситуаціях, коли існує взаємне не визнання юрисдикцій, коли питання стоїть про канонічність/не канонічність юрисдикції. Або питання про перехід пов'язане з громадянсько-політичним, а не канонічним рішенням. А зміна юрисдикції в Україні – це переважно наслідок громадянсько-політичного і особистого самовизначення та ідентичності. Тому в кожному конкретному випадку ми зустрічаємося з екзистенційним рішенням, неповторним, складним, часом драматичним, коли єпископ, священник чи вірянин мають покладатися на власну совість, волю, інтуїцію, мати сміливість і мужність піти на ризик. Тут православний зважує на терезах власного розсуду - що і як для нього важать канонічне, громадянське, особисте, церковне, корпоративне, національне... Тобто, треба думати над чинниками, які для цілком канонічної православної свідомості (а саме цим і відрізняється православна свідомість) не є унормованими та очевидними. В православ'ї мало по серйозному обговорювалося питання взаємодії і цінності національного, політичного, громадянського, екзистенційного як факторів зміни юрисдикції. Політики і політизації було багато, державного було занадто багато, але обговорення важливості альтернативних чинників, які б довели, що зміна юрисдикції не є зрадою, не є чимось страшним і є правом, яке виправдовує канонічне право і церковна мораль. І що кожен, хто вирішив це зробити не втратить благодатності, не виставить себе на церковний і суспільний осуд. А поки у нас так і є. Людина, що змінює юрисдикцію фактично відчуває себе на Хресті, ставить все своє життя на кін, ніби все починає з почтаку. Ось в цьому і є головна причина вагання багатьох братів з УПЦ. Бо змінити юрисдикцію – це ніби визнати, що все, що ти робив, знав, переживав в цій юрисдикції ти маєш переосмислити, поставити під сумнів. Ти маєш фактично визнати, що твій попередній досвід був не повним і що ти тепер отримаєш цей більш вірний і повний досвід. І ти маєш бути впевнений, що нова юрисдикція краща, повноцінніша, і тому цей перехід виправданий і необхідний. А якщо ти не бачиш такої новизни і повноти, то чи варто переходити? Я вже не кажу про матеріальні та інші питання, що ускладнюють перехід. Отож, відсутність необхідної канонічної культури та церковного права, які б захищали особу, що наважилася на зміну юрисдикції є важливою причиною ситуації в яку потрапляє священство і віряни. І зміни в церкві, які так необхідні, мають зачепити і це важливе питання. Бо кожен священник має право самостійного і неосудного рішення де він буде служити Богу. І нажаль це питання перетворилося в вибір між свій/ чужий, наш/не наш. Але поляризація свідомості не є вірним християнським рішенням.

😇😇😇 Вітаємо всіх з Днем пам'яті святителя Іоана Златоуста, що подвигом свого життя показав, що ніякі людські заборони і собори не можуть приховати справжній світоч християнської віри!
#серйозніновини

https://youtu.be/oIe-sfImEtg?si=_fzWb_Pqn8FKuf_T

Кому лінь це слухати, ось короткий переклад: «Архієрей святой чєловєк і хранітєль порядка, а попи дурачкі і во всьом віновати».

о. Амвросій написав з цього приводу: «Боголіп - рідкий словоблуд... Ми мучимся, коли він вєщає. Фальш і гра, яка породжує тошноту.»

Канал Веселий піп
Написати Веселим попам

СБУ повідомила про підозру священнику УПЦ на Житомирщині, який виправдовував війну рф проти України: фігурант нав’язував прихожанам проросійські погляди у своїх проповідях, а також поширював у соцмережах дописи, що виправдовують війну рф проти України.

Серед іншого, на сторінках клірика російське вторгнення у нашу державу подавалося як «громадянський конфлікт», а воєнні злочини рашистів – виправдовувалися.

Крім того, фігурант публічно ображав релігійні погляди вірян інших конфесій, а також закликав до підтримки РПЦ.

Як встановило розслідування, зловмисник фіксував свої антиукраїнські виступи на камеру, а потім розміщував відео на власній сторінці у мережі «Фейсбук».

Черговому колаборанту з УПЦ загрожує до 8 років позбавлення волі.

Але УПЦ не МП

Канал Веселий піп
Написати Веселим попам

Ніяк не можу перестати дивуватися таланту священноначалля УПЦ обирати собі друзів🤦‍♂😱

"Я в танкє горєл, я льотчік"
😂😂😂😂😂

Канал Веселий піп
Написати Веселим попам

Митрополит Львівський та УПЦ Філарет знаходиться з паломницьким візитом у Греції та зустрічається з ієрархами Елладської Церкви.

Посланець від Блаженнійшого Онуфрія.

Канал Веселий піп
Написати Веселим попам

13 листопада вшановується пам'ять ще одного в'язня за українські вольності, святого Петра Калнишевського, останнього кошового отомана Запорізької Січі. Раніше він був облюбований Катериною й користувався царськими привілеями для допомоги землякам по всій імперії, але не йшов на те, щоб зректися добровільно прадідівських звичаїв.

Тому 4 червня 1775 року 100-тисячне московське військо прямо з османської війни обступило Січ, скориставшись тим, що Військо Запорозьке ще не повернулось з цієї війни. Не маючи сил боронитися, Калнишевський змушений був здати фортецю без бою.

Його ув'язнили і перевезли до Соловецького монастиря, де він прожив 25 років у тісній камері. 1801 року, коли Калнишевському виповнилось 111 років, імператор Олександр помилував старця, але той уже не бачив і відмовився кудись переїжджати, проживши ще два роки в монастирі як рядовий чернець.

Молись, святий старче, щоб ніколи не скорилось сучасне Військо Запорізьке перед російською зверхністю, а твоя Вітчизна здобула омріяні вольності.