о. Олександр Клименко з УПЦ все ж таки правий. Кейси лаври і Хмельницьку порівнювати не можна:

«Зараз деякі телеграм-канали пробують заглушити скандальні історії з блюзнірськими заходами в Трапезному храмі Лаври сьогоднішньою історією з піснеспівами та трапезою для дітей в одному із храмів Хмельницької єпархії.

Спробую пояснити, чому ці події не можна навіть близько порівнювати і чому все це чергова маніпуляція з боку як цих каналів загалом так і їхніх недобросовісних авторів зокрема.

Різдвяні концерти парафіян та їхніх діток ніколи не викликали жодної критики. Бо це життя живої парафії, там є служби, проповіді, таїнства тощо. А ПІСЛЯ завершення служб відбувається щось подібне. Це було нормальним завжди і залишається таким сьогодні.

Проблема виникає тоді, коли храм, повторюючи радянські практики, стає лиш примарою, а не храмом, місцем не молитви, а винятково розваг.

Різдвяні колядки та концерти на Миколая здебільшого і донині проходять в храмі. І у нас на парафії, і повсюдно. Я спокійно виставляю відео з таких концертів і вважаю, що такі заходи після літургії очевидно підкреслюють той факт, що парафія розвивається і має різні форми небогослужбової діяльності як продовження діяльності богослужбової.

Трапези для дітей після таких заходів проводять або в пристосованих для того приміщеннях, або прямо в храмі, якщо іншого приміщення немає, бо це є логічним післябогослужбовим елементом життя парафії. І піднімати істерику через те, що в храмі після завершення літургії і святкового концерту діток - о, лишенько!!!, - погодували, то є, мабуть, явний перебір і, ще раз підкреслю, невдалою спробою змістити увагу читачів з провальних івентів розважального характеру в Трапезній палаті (без жодних, нагадаю Вам, ознак богослужбового життя) на якусь іншу подію.

Мовляв, і Ви такі ж самі.

Ні, любі мої.

Ми СПЕРШУ звершуємо літургію, а ПОТІМ спілкуємося, п'ємо каву, чай, їмо щось до чаю, проводимо різні дискусії , вивчаємо Євангеліє, репетиції хору, часом вітаємо іменинників, розділяємо святкові трапези в храмі, поки ще не побудували приміщення для таких цілей, і все це є нормальним явищем у житті живої громади.
Не плутайте з ситуацією, коли через відсутність служб (з відомих і нетямовитих причин) храм перетворюють виключно на клуб.
Бо у Трапезному храмі просто рандомно і наче на зло тим християнам, яких звідти вигнали, проводять купу різних заходів, які жодним чином не є продовженням богослужіння, а його заміщенням.

Різниця очевидна.

Тож заспокойтеся і спробуйте знайти очевидні відмінності.»

Про святе причастя з розумом.

Канал Веселий піп
Написати Веселим попам

о. Дмитро з УПЦ пише:

«Цей корабль вже не спинити від швидкого падіння на дно!

Сотні священників твоєї Церкви мобілізують!

Сотні храмів твоєї структури зруйновані!

А ти в цей час сам собі присвоюєш через підлеглу Духовну Академію звання Honoris Causa.

Боже, ну за що це нам?»

Канал Веселий піп
Написати Веселим попам

Різдво буває і таким.

А у православних- і таким.

о. Сергій Баршай з УПЦ обличає промосковських архієреїв УПЦ:

«Чому в нас у Церкві не чути розумних адекватних архієреїв, зате активно виступають ті, яким би точно краще мовчати? Адже ж є немало (надіюсь, що немало) добрих, освічених, притомних ієрархів, які мають достатню освіту, певну мудрість, життєвий досвід, свідому громадську позицію.

А сьогодні в суспільстві уявлення про УПЦ формують усього кілька єпископів. Один із яких донедавна проклинав усіх і вся (уже поки що не проклинає), другий волав про те, що віруючих примушують «разорвать молітвенноє общєніе с кіріархальной церковью» і третій, який тепер виступає навіть в якості духовного експерта людей, з якими зовсім не знайомий. Усіх цих трьох, до речі, об’єднує неприкрита симпатія до москви, до рпц.

Іноді виникає враження, що запорізький митрополит Лука часто хвилюється, що про нього можуть призабути, що навіть усередині УПЦ перестануть сміятися над його словесними перлами. І тому намагається використати будь-який інфопривід, щоб про нього пам’ятали.
Тепер його «жертвою» став боксер Олександр Усик. На думку запорізького архіпастиря Усик – то «мужественный боксер и трусливый христианин». І чому це раптом? А тому, що на поєдинок спортсмен вийшов з плакатом на захист полонених захисників Маріуполя, а мав би вийти з таким, що захищав би УПЦ (або когось із її ієрархів).

Так, сьогодні УПЦ потребує захисту. Але захисту в першу чергу від таких архієреїв, як Лука. Чи ж не лаврський Павло разом із черкаським Феодосієм, Лукою та їм подібними довели Церкву до того стану, в якому вона є сьогодні? Скільки зла принесли Церкві Лука та Феодосій лише своїм поминанням Гундяєва на службах! А скільки вони та їм подібні приносять біди і Церкві, і її вірним своєю пропагандою єдності з рпц!

Ні, Луку (як і черкаського Феодосія) трусливими не назвеш. Для їхньої поведінки треба підібрати якесь інше слово. Вони не бояться (дивно – чому?) відверто проявляти свою промосковську сутність, при тому лицемірно завиваючи про гоніння на Церкву. А їхні антицерковні та антидержавні злочини мав би відбілювати, зокрема, прихожанин УПЦ боксер Олександр Усик. Це справді розумно?

Нормальні архієреї, не мовчіть! Адже ж УПЦ вцілому не тотожна ні Луці, ні йому подібним.»

Конверт для привітання архієрея УПЦ від Укрпошти. Всього 1.5 грн., а скільки радості!!!

Особливо для запорізького митрополита Луки і черкаського митрополита Феодосія.

#цитата_дня
«Я думаю, що кожний, хто бодай раз пережив відчуття вічності, хто хоч раз зрозумів, яким шляхом він іде, хто хоч раз побачив Того, Хто йде попереду, — для такої людини важко буде звернути з цього шляху: для неї будь-який комфорт буде скороминучим, усі скарби — нічого не вартими, всі попутники — зайвими, якщо серед них він не побачить того Єдиного Попутника, який несе Свій Хрест».

Преподобномучениця Марія Скобцова-Пиленко

Коли знову, Господи? Коли мої руки перестануть бути відкинутими? Коли я знову буду славити Тебе посеред Церкви Твоєї?
Якщо цього не буде більше, то навіщо Ти мені продовжуєш життя? Який сенс без Божественної Літургії в цьому моєму існуванні на планеті Земля? Для чого тоді Ти мене привів до священства? Навіщо дав мені допитливий розум в осягненні буття Твоєї Церкви? Навіщо я накопичував це все з дитинства, якщо замість перебування з тими Кого Ти Сам мені дав, я змушений завтра топтати полігон далеко від них? Який сенс в цьому всьому? Тупік мислі, параліч сознанія...

Доброго ранку! Здороваються...
А який він добрий? Пріємлємий? Так. Ти відносно здоровий, мав де виспатися, мав щось поїсти, зранку проснувся. Це добрий ранок? Це пріємлємий ранок. Може я невдячна Богові людина? Може. Добрий ранок неділі для мене як священика коли ти замість броніка в фелоні звершуєш проскомідію, замість запаху цигарок дим кадила, замість матєрщіни молитви. Ти в храмі, ти більше допомагаєш армії і перемозі на своєму місці із своєю зброєю. А так, черговий день безцільного шатання по пересічній місцевості.
Але... переступити і сказати доброго ранку у відповідь я не можу. Можливо не доріс до святості. Не можливо, а точно не доріс. Пізнай свою неміч, пий її, впийся нею, захлинися в ній, пропади, втопися в ній. Ти сама неміч на двох ногах одягнута в підрясник, невдячна, грішна, скверна, недостойна сьогодні бути у Престолу.
Люди добрі!!! Біжіть, летіть, збивайте ноги і коліна, повзіть у храм Божий. Повірте, настати може такий момент що побіг би, полетів би, поповз би а ти під скляним ковпаком. Як комашка яку зловили сорванці, посадили і спостерігають і регочуть над нею, з того як вона думає що вибереться.

о. Олександр Клименко сумує:

«Вже звичною стає така ситуація - у селі чи в місті, де вірян УПЦ позбавили місця для звершення богослужінь, наші люди продовжують молитися там, де зможуть це організувати. А нові "власники" тримають храм під замком, навіть не вдаючи хоч би якусь релігійну активність.

Якщо немає вітру, беріться за весла, – підказує нам одна латинська приказка. І справді віруючі люди таки беруться за весла.

Ті, кому храм справді потрібен, зараз його позбавлені. Це не лише в Пасічній. Сотні живих громад...
В храмі/храмах тепер пустка.
Але люди залишаються там, де є молитва і справжнє парафіяльне життя, а не з тими, хто зазіхає на чуже.»