"Саме слово «хрещення» до слова «хрест» жодного відношення не має, але в слов'янській мові ці два слова, не пов'язані одне з одним, стали позначатися через спільний корінь.
Слово «хрещення» грецькою – баптизма («обмивання»), а «хрест» – ставрос, що означає «дерево»; латинською «хрещення» – baptisma, а «хрест» – crux; la croix французькою означає «хрест», le bapte'me – «хрещення».
Іоанна називають Хрестителем не через те, що він озброєний хрестом, а тому, що здійснює хрещення, обмивання. Французькою Іоанн Хреститель – Жан Баптист, тому що робить bapte'me.
Не знаючи цього, скульптор І. П. Віталі зобразив Предтечу з хрестом. І на картині А. Іванова він теж, на жаль, із хрестом у руках."

Георгий Чистяков - Над строками Нового Завета

#свято
Протопресвітер Олександр Шмеман. Слово на Богоявлення

…Що для нас тепер вода? Одна з необхідних зручностей життя — доступне, механізоване, дешеве. Відкрили кран — і ось вона біжить... Але щоб зрозуміти, чому тисячоліттями саме вода була одним з головних релігійних символів, потрібно відновити в собі майже повністю втрачене відчуття космосу. Адже вода для давньої людини була не чим іншим, як символом самого життя і світу як життя... І справді: вода є умовою життя. Можна довго не їсти, але без води людина вмирає, а отже, вона є істотою, що прагне.

Без води неможлива чистота — і, відповідно, вона є символом чистоти й очищення. Життя, чистота, а також краса, сила й могутність водної стихії, що відображає у собі, немовби вбирає у себе бездонну синяву неба. Ось це відчуття або переживання води поставило її в центр релігійних уявлень людини.

Увійдіть до храму напередодні Богоявлення, коли звершується велике освячення води, прислухайтеся до слів молитов і піснеспівів, придивіться до обрядів, і ви відчуєте, що це не лише давній чин, а щось, що говорить і тепер, як тисячу років тому, про наше життя, нашу спрагу, нашу вічну й невгамовну тугу за очищенням, відродженням, оновленням...

Вода — як у перший день творіння, про який сказано в Біблії: «Земля ж була пуста і порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий носився над водами». І ось лунають слова хвали й подяки: «Великий Ти, Господи, і дивні діла Твої, і немає жодного слова, щоб достойно оспівувати чудеса Твої...». Знову початок. Знову людина стоїть перед таємницею буття, знову радісно відчуває світ, його красу й гармонію — як Божий дарунок, і знову дякує. І в цій подяці, хвалінні й радості вона стає по-справжньому людиною.

Радість свята Богоявлення — у космічному переживанні світу, у вірі, що все і завжди можна омити, очистити, оновити, відродити; що як би не була забруднена й затьмарена наша душа, в яке б болото ми її не перетворювали, все ще можливий цей очищувальний потік живої води, бо не вмерла і не може вмерти в людині спрага неба, добра, досконалості, краси — ця спрага, що єдина по-справжньому й робить її людиною. «Великий Ти, Господи, і дивні діла Твої, і немає жодного слова, щоб достойно оспівувати чудеса Твої...»

Хто сказав, що християнство похмуре, загробне, сумне, що воно відводить людину від життя і принижує її? Подивіться, яким світлом і радістю сяють обличчя людей, коли гримить тріумфальний псалом «Голос Господній над водами», коли священник окроплює освяченою водою храм, і ці сяючі бризки, немовби розлітаючись по всьому світу, роблять його знову можливістю, обіцянкою, матерією таємничого чуда преображення.

Сам Бог у вигляді людини увійшов у цю воду, з’єднав Себе не тільки з людиною, а й із усією матерією, зробив її всю світлою й світлоносною, всю спрямованою до життя й радості. Усього цього неможливо ані пережити, ані відчути без покаяння, без того, що грецькою називається метанойя, без глибокої зміни свідомості, без навернення розуму й серця, без здатності раптом усе побачити в новому світлі.

Саме таке покаяння проповідував Іоанн, і воно зробило можливим побачити й із любов’ю прийняти в образі Ісуса, що йде до Йордану, самого Бога, Який від віку полюбив людину й увесь світ зробив для неї образом Своєї любові, вічності і радості.

Православний бразилець сирійського походження- капелан.

Таков нам подобаше капелан!

Канал Веселий піп
Написати Веселим попам

Якесь лицемірство.

Рядове духовенстао, яке з якихось причин спілкується з Блаженнійшим Епіфанієм, каже про те, що ручку йому цілує.

Канал Веселий піп
Написати Веселим попам

Чи тіче Іордан вспять на Хрещення?

Розяснення від о. Василя Максимишинця.

Ото він вляпався..

Тепер правовєрні і канонічні йоно анафемі предадуть😂

https://www.facebook.com/share/r/1E8GsVr8AM/

💦💦💦 Віряни Кримської Єпархії УПЦ МП 19 січня після хрещенських купань у Чорному морі!
#новинивідпідписників

Тетяна Деркач пише:

«Привид "Великої угоди", яка "захистить" права і привілеї УПЦ (для чого їй доведеться офіційно прописуватись як РПЦвУ) наштовхує на парадоксальні висновки.

В найпатріотичнішій частині наших патріотів є така гра - маніякально вештатись по різних відкритих і закритих групах УПЦ, скрінити українофобські (антиПЦУшні) дописи та коментарі і вивалювати це на публіку. Дровець у ватру підкидують журналісти, які ходять по монастирях і хресних ходах УПЦ, прикидаються "своїми" і вивідують у бабок, що вони думають про Росію. І потім видають клікбейтні репортажі в стилі "в УПЦ ждуни і колаборанти, чекають на Росію і проклинають ПЦУ".

Сенс цієї активності зрозумілий: показати, що там нічого живого не залишилось, а тому "жгі, Господі!".
Але. Парадоксально, це тільки підвищує акції УПЦ в очах РПЦ і Росії і створює в Москві стійке відчуття, що УПЦ - не відрізаний ломоть, там переважна більшість зберігає вірність катехону, а тому треба їх захистити (навіть, як кажуть, готові обміняти статус кво УПЦ на деякі окуповані території).
Ми самі власними руками створюємо цю бяку. У мене питання: навіщо? Навіщо робити за УПЦ те, що вона сама не може зробити - посилати в Москву докази її лояльності?

Чим більше дехто хоче позбавитись УПЦ, рекламуючи лише її чиряки, тим більше у неї шансів потрапити в переговорний кейс. Бо тим вища її цінність в очах Росії. У тієї частини УПЦ, яка ще тримає себе в адекватному стані, на цьому фоні немає шансів на виживання.

Це не про біле пальто, а про ефект Стрейзанд. Ми живемо в інформаційному суспільстві, де інформація часто живе своїм життям, не завжди прорахованим.»

В Україні кількість людей, які ідентифікують себе як атеїсти, зросла вдвічі за останні два роки війни. Це показало соціологічне дослідження, проведене у лютому 2024 року Інститутом лідерства, управління і коучингу. Якщо до початку повномасштабного вторгнення атеїстами вважали себе 7% респондентів, то зараз цей показник зріс до 14%, а серед молоді віком 18-24 роки — майже 39%

Аморфний і ватний синоду УПЦ, а також агресивні шакали в ПЦУ догралися.

Канал Веселий піп
Написати Веселим попам