Коментує якийсь дурко з ПЦУ:
«ПЦУ зробила одну величезну помилку - прийняла "агресивний актив" УПЦ. Ті, хто раніше пудрив мізки архієреям УПЦ, тепер справно робить це у ПЦУ, ще й користуючись особливими привілеями, бо ж перейшов, герой! Мартиненко то, мріяв, що буде у Стамбулі з Варфоломієм кохвій пити і про високе богослов'я розмовляти, а доводиться сьорбати баланду на Шулявці і задовольнятися рішеннями Синоду ПЦУ.
Зрозумійте правильно, всі ці Мартиненки, Коваленки, підписанти і Софійські братства - це професійні протестанти. Вони не хочуть нічого, крім як протестувати, критикувати і обурюватися за приводом і без. Їхня б воля, вони би на тих синодах сиділи би не за столом, а на столі, роздаючи свої недолугі рекомендації направо і наліво. А чому так? Тому, що на інше вони не спроможні. Вони не створили нічого в УПЦ, бо їм ніби то не давали простору для творчості, але і в ПЦУ вони нічого хорошого не зроблять, бо банально не здатні. От і чіпляються до всього, як собака, який гавкає на велосипед.
Вихід дуже простий - зберіть їх всіх до купи і виженіть. Нехай створять собі православну пресвітеріанську церкву (ППЦ) і гризуться одне з одним, читаючи наввипередки бабусині молитви у віршованій формі.»
Ось так ми і живемо. Не за Законом Божим, а за законом курятника "клюй ближнього, сери на нижнього, втікай до верху" 😂😂😂
Ти диви, які мерзотники! Заважають будувати в Україні авторитарну церкву(((
Відкритого православʼя їм захотілось!
Расстрєлять!!!
«ПЦУ зробила одну величезну помилку - прийняла "агресивний актив" УПЦ. Ті, хто раніше пудрив мізки архієреям УПЦ, тепер справно робить це у ПЦУ, ще й користуючись особливими привілеями, бо ж перейшов, герой! Мартиненко то, мріяв, що буде у Стамбулі з Варфоломієм кохвій пити і про високе богослов'я розмовляти, а доводиться сьорбати баланду на Шулявці і задовольнятися рішеннями Синоду ПЦУ.
Зрозумійте правильно, всі ці Мартиненки, Коваленки, підписанти і Софійські братства - це професійні протестанти. Вони не хочуть нічого, крім як протестувати, критикувати і обурюватися за приводом і без. Їхня б воля, вони би на тих синодах сиділи би не за столом, а на столі, роздаючи свої недолугі рекомендації направо і наліво. А чому так? Тому, що на інше вони не спроможні. Вони не створили нічого в УПЦ, бо їм ніби то не давали простору для творчості, але і в ПЦУ вони нічого хорошого не зроблять, бо банально не здатні. От і чіпляються до всього, як собака, який гавкає на велосипед.
Вихід дуже простий - зберіть їх всіх до купи і виженіть. Нехай створять собі православну пресвітеріанську церкву (ППЦ) і гризуться одне з одним, читаючи наввипередки бабусині молитви у віршованій формі.»
Ось так ми і живемо. Не за Законом Божим, а за законом курятника "клюй ближнього, сери на нижнього, втікай до верху" 😂😂😂
Ти диви, які мерзотники! Заважають будувати в Україні авторитарну церкву(((
Відкритого православʼя їм захотілось!
Расстрєлять!!!
😁28🤡13👏8❤6👍4
о. Микола з УПЦ скорбить про Церкву:
«Читаю і не розумію де була логіка і як могла пройти така неканонічна афера як Харківський Собор.
Як же москва професійно і тонко розсварила УПЦ всередині розділивши нас. І я прекрасно розумію, що наша УПЦ працювала всі ці роки точно не на об'єднання. Не знаю як працювало УПЦ Київського патріархату бо я там не був і з мого оточення не було людей звідти, але точно можу зараз сказати, що ми УПЦ не були силою яка мала об'єднати Українське Православ'я. Цього свідомо не хотіли, а хотіли щоб було по нашому. Не знаю як хто, а я відчуваю себе обманутим, ошуканим своєю ж Церквою. Я сам брехав, бо сприймав брехню яку мені вкладали у вуха в дитинстві в храмі, в семінарії, в академії і я сам багато років передавав її далі. А тепер дійшов до того, що в УПЦ бути дедалі неможливіше і перейти в ПЦУ не можу також в силу багатьох причин. Я не знаю як допомогти собі самому в цьому випадку. Я глибоко погрязнув сам у цій декількадесятилітній брехні і розумом розумію це все, а воля паралізована багатьма чинниками. Хто я після цього? Який я священик, якщо я сам брехун? Важко... Дуже і дуже важко на душі. Тут далі має бути гнівна тирада про архієреїв які довели за ці роки церкву до цугундєра, але цієї тиради не буде. Буде намагання себе якось витягнути з цієї пітьми в яку я потрапив. Вірю, що Господь допоможе.»
«Читаю і не розумію де була логіка і як могла пройти така неканонічна афера як Харківський Собор.
Як же москва професійно і тонко розсварила УПЦ всередині розділивши нас. І я прекрасно розумію, що наша УПЦ працювала всі ці роки точно не на об'єднання. Не знаю як працювало УПЦ Київського патріархату бо я там не був і з мого оточення не було людей звідти, але точно можу зараз сказати, що ми УПЦ не були силою яка мала об'єднати Українське Православ'я. Цього свідомо не хотіли, а хотіли щоб було по нашому. Не знаю як хто, а я відчуваю себе обманутим, ошуканим своєю ж Церквою. Я сам брехав, бо сприймав брехню яку мені вкладали у вуха в дитинстві в храмі, в семінарії, в академії і я сам багато років передавав її далі. А тепер дійшов до того, що в УПЦ бути дедалі неможливіше і перейти в ПЦУ не можу також в силу багатьох причин. Я не знаю як допомогти собі самому в цьому випадку. Я глибоко погрязнув сам у цій декількадесятилітній брехні і розумом розумію це все, а воля паралізована багатьма чинниками. Хто я після цього? Який я священик, якщо я сам брехун? Важко... Дуже і дуже важко на душі. Тут далі має бути гнівна тирада про архієреїв які довели за ці роки церкву до цугундєра, але цієї тиради не буде. Буде намагання себе якось витягнути з цієї пітьми в яку я потрапив. Вірю, що Господь допоможе.»
❤45🙏16👍8😢4🤡4👎2💯2💔2
Митрополит УПЦ пише:
«А прочитайте написану Коцабою для КДА "Історію Православя в Україні в новітній час" - ті розділи, де йдеться про події 1991-1992 рр.
Як жалюгідно він виправдовує демарш Онуфрія з двома собратами з забиранням підписів, як пояснює відновлення забороненого Філаретом Іонафана, як стверджує, що в православних українців не було попиту не лише на автокефалію, а, навіть, і на те, щоб від Московського патріарха забрати Корецьким монастир.
Усіх нас в свій час безапеляційно вчили, що Філарет зробив розкол, а в Харкові утворилася канонічна УПЦ. Але коли ми почали самі вивчати, що тоді сталося...
Сталося те, що кілька дурних пеньків прирекли Україну на тривалу духовну війну.»
«А прочитайте написану Коцабою для КДА "Історію Православя в Україні в новітній час" - ті розділи, де йдеться про події 1991-1992 рр.
Як жалюгідно він виправдовує демарш Онуфрія з двома собратами з забиранням підписів, як пояснює відновлення забороненого Філаретом Іонафана, як стверджує, що в православних українців не було попиту не лише на автокефалію, а, навіть, і на те, щоб від Московського патріарха забрати Корецьким монастир.
Усіх нас в свій час безапеляційно вчили, що Філарет зробив розкол, а в Харкові утворилася канонічна УПЦ. Але коли ми почали самі вивчати, що тоді сталося...
Сталося те, що кілька дурних пеньків прирекли Україну на тривалу духовну війну.»
💯53❤10😢6👍5🤮4👎1👏1
о. Георгій Коваленко з ПЦУ критикує свій синод:
«Правдиво соборним і українським по духу є принцип «дозволено все, що не заборонено», а не «заборонено все, що не дозволено».
Як на мене, саме літургічна творчість і літургічне різномаїття є справжніми ознаками церковного відродження і богонатхненності богослужіння, яке має бути одночасно і високим мистецтвом, і догматично бездоганним сповіданням віри Церкви, і євангельською проповіддю мовою слів і образів, доступних розумінню сучасної людини.
Я не вірю в безумовну дієвість заборон і цензури, хоча згоден, що іноді й вони потрібні, особливо за відсутності відповідного рівня культури і освіти. Натомість вважаю, що зусилля варто скеровувати насамперед на розвиток церковної літургічної, богословської, філологічної, культурологічної і перекладацької освіти; створення і фінансування дослідницьких груп, які б вивчали богослужбову спадщину і традиції; здійснити наукові і популярні видання наших літургічних пам’яток та створити фахові видання для сучасних літургістів; регулярно проводити літургічні конференції та зібрання, а може й фестивалі, для науковців, дослідників, авторів, духовенства, регентів та псаломщиків; зробити храми при семінаріях і академіях, а також монастирі з вченими монахами, майданчиками для літургічної творчості і апробації пропозицій щодо нових чинів, а також реконструкцій старовинних богослужінь, як це, до речі, іноді робить Київська православна богословська академія.
Саме про це хотілося б прочитати в наступних рішеннях Синоду та на сайті богословсько-літургічної комісії, який буде офіційним джерелом усіх рекомендованих богослужбових текстів та джерелом натхнення для творення унікальної літургічної традиції нашої Православна Церква України.»
«Правдиво соборним і українським по духу є принцип «дозволено все, що не заборонено», а не «заборонено все, що не дозволено».
Як на мене, саме літургічна творчість і літургічне різномаїття є справжніми ознаками церковного відродження і богонатхненності богослужіння, яке має бути одночасно і високим мистецтвом, і догматично бездоганним сповіданням віри Церкви, і євангельською проповіддю мовою слів і образів, доступних розумінню сучасної людини.
Я не вірю в безумовну дієвість заборон і цензури, хоча згоден, що іноді й вони потрібні, особливо за відсутності відповідного рівня культури і освіти. Натомість вважаю, що зусилля варто скеровувати насамперед на розвиток церковної літургічної, богословської, філологічної, культурологічної і перекладацької освіти; створення і фінансування дослідницьких груп, які б вивчали богослужбову спадщину і традиції; здійснити наукові і популярні видання наших літургічних пам’яток та створити фахові видання для сучасних літургістів; регулярно проводити літургічні конференції та зібрання, а може й фестивалі, для науковців, дослідників, авторів, духовенства, регентів та псаломщиків; зробити храми при семінаріях і академіях, а також монастирі з вченими монахами, майданчиками для літургічної творчості і апробації пропозицій щодо нових чинів, а також реконструкцій старовинних богослужінь, як це, до речі, іноді робить Київська православна богословська академія.
Саме про це хотілося б прочитати в наступних рішеннях Синоду та на сайті богословсько-літургічної комісії, який буде офіційним джерелом усіх рекомендованих богослужбових текстів та джерелом натхнення для творення унікальної літургічної традиції нашої Православна Церква України.»
👍34❤8💯2🖕1
о. Віктор Мартиненко з ПЦУ продовжує давити катком Синод ПЦУ:
«Мені підказують, що я перекрутив у своєму коментарі зміст рішення Синоду. Поясню.
Мою критику викликали найперше: невнятні формулювання.
Якщо справді рішення Синоду стосується виключно богослужбових текстів і літургічних чинопослідувань, і не стосується бабулькиних молитов, але з тексту Рішення це не очевидно!
В Рішенні фігурують спочатку «новостворені молитовні тексти», згодом дається перелік: «тропарі, кондаки, молитви, акафісти, служби, молитовні чини та інше».
Під «та інше» можна розуміти будь- який «молитовний текст».
Наступне визначення «не благословляється» «використання таких нових текстів духовенству і вірним», дає підставу розуміти тут саме будь-який «молитовний текст», адже вірні не звершують служб новопрославленим святим чи чину освячення нежитлових приміщень.
Отже, блага мета уніфікації і рецензії нових літургічних чинопослідувань, висловлена у вкрай розпливчастих і нечітких формулюваннях, що відкривають можливість хибного трактування.
Друге:
Синод забороняє «друкувати і розповсюджувати у різний спосіб (у тому числі через сторінки у мережі Інтернет, соціальних мережах тощо» певні тексти.
Синод компетентний ЗАБОРОНИТИ богослужбове використання даних текстів, їх розповсюдження у храмах чи на оф. церковних ресурсах.
Синод НЕ МОЖЕ забороняти приватні публікації у соцмережах. У вільній державі будь- який громадянин може публікувати у соцмережах будь-які тексти і будь-що, що не порушує чинного законодавства. Цензура контенту соцмереж не є компетенцією Синоду ПЦУ.
Синод ПЦУ - це не Великий Керівник чучхе, чи роспотрєбнадзор, а тому авторам синодальних документів варто бути уважнішими у формулюваннях.
Навіть у рпц не додумалися забороняти викладати у соцмережі богослужбові тексти, не прийняті синодом. Знаю кількох авторів, що постійно публікують свої переклади древніх літургій, чинопослідування, гімнографічні твори, авторські редакції молитвословів. Кілька з них - клірики. Так, ці тексти не затвердженні до загальноцерковного вжитку, не публікуються на церковних ресурсах, бо є літературною творчістю авторів, які їх публікують і обговорюють у соцмережах. Синод рпц ще не додумався, що то можна заборонити і «вилучити із вжитку».
Ну нічого, вони навчаться)»
«Мені підказують, що я перекрутив у своєму коментарі зміст рішення Синоду. Поясню.
Мою критику викликали найперше: невнятні формулювання.
Якщо справді рішення Синоду стосується виключно богослужбових текстів і літургічних чинопослідувань, і не стосується бабулькиних молитов, але з тексту Рішення це не очевидно!
В Рішенні фігурують спочатку «новостворені молитовні тексти», згодом дається перелік: «тропарі, кондаки, молитви, акафісти, служби, молитовні чини та інше».
Під «та інше» можна розуміти будь- який «молитовний текст».
Наступне визначення «не благословляється» «використання таких нових текстів духовенству і вірним», дає підставу розуміти тут саме будь-який «молитовний текст», адже вірні не звершують служб новопрославленим святим чи чину освячення нежитлових приміщень.
Отже, блага мета уніфікації і рецензії нових літургічних чинопослідувань, висловлена у вкрай розпливчастих і нечітких формулюваннях, що відкривають можливість хибного трактування.
Друге:
Синод забороняє «друкувати і розповсюджувати у різний спосіб (у тому числі через сторінки у мережі Інтернет, соціальних мережах тощо» певні тексти.
Синод компетентний ЗАБОРОНИТИ богослужбове використання даних текстів, їх розповсюдження у храмах чи на оф. церковних ресурсах.
Синод НЕ МОЖЕ забороняти приватні публікації у соцмережах. У вільній державі будь- який громадянин може публікувати у соцмережах будь-які тексти і будь-що, що не порушує чинного законодавства. Цензура контенту соцмереж не є компетенцією Синоду ПЦУ.
Синод ПЦУ - це не Великий Керівник чучхе, чи роспотрєбнадзор, а тому авторам синодальних документів варто бути уважнішими у формулюваннях.
Навіть у рпц не додумалися забороняти викладати у соцмережі богослужбові тексти, не прийняті синодом. Знаю кількох авторів, що постійно публікують свої переклади древніх літургій, чинопослідування, гімнографічні твори, авторські редакції молитвословів. Кілька з них - клірики. Так, ці тексти не затвердженні до загальноцерковного вжитку, не публікуються на церковних ресурсах, бо є літературною творчістю авторів, які їх публікують і обговорюють у соцмережах. Синод рпц ще не додумався, що то можна заборонити і «вилучити із вжитку».
Ну нічого, вони навчаться)»
👍29❤4💩4👎1
А ось і о. Ілля Істратов- головний сраколиз ПЦУ (перебіжчик з УПЦ, як часто це буває) включився захищати Блаженнійшого Єпіфанія:
«Не хотілося б піднімати цю тему, але, бачу, по-іншому ніяк. Внутрішні проблеми бажано не виносити назовні, але що робити, коли інших способів вже немає? Замовчувати проблеми сподіваючись, що вони самі якось вирішаться чи все ж таки спробувати щось змінити? З болем у серці доводиться робити цю публікацію, оскількі конкретні звернення до героя публікації жодним чином не допомогли - звичайне ігнорування.
На превеликий жаль, приклад апостола Іуди показує нам, що вороги бувають як зовнішні так і внутрішні. Така ситуація як і в нашій країні у часи цієї жорстокої війни, так само і у нашій Помісній Православній Церкві України. На жаль, є нашій Церкві люди, котрі намагаються дестабілізувати ситуацію зсередини. Хтось з них менше помітний, хтось - більше. Звернемо увагу на того, хто з певною періодичністю сколихує релігійний інформаційний простір України своїми подекуди одіозними заявами.
Мова про священника Православної Церкви України протоієрея Віктора Мартиненка, котрий з невідомих причин періодично критикує керівництво та єпископату ПЦУ, при чому робить це найчастіше у вкрай нахабній формі.
У мене нема бажання розбирати останній його допис про глузування з рішень Священного Синоду стосовно молитов лише з однієї причини - молитовна тематика це всього лише привід для того причепитись до керівництва Православної Церкви України. Навіщо? Проблематика не у питанні поширення молитов, а в у тематичному посилі, котрий полягає у тому, що ПЦУ начебто йде шляхом РПЦ і навіть певною мірою випереджає її. Тобто автор - український священник, громадянин України проводить порівняльний аналіз між Українською Церквою та російською і доходить висновку, що по певним параметрам Українська Церква все ж таки трохи гірша за російську. Адже в РПЦ не забороняють публікувати власні молитви у соцмережах, а ПЦУ - забороняють.
Але повторюсь - я не планую розбирати цю його статтю, тому що вона - лише привід вчепитися до керівництва. І таких прикладів тільки за останній рік зі сторони о. Віктора чимало. Зараз у мене бракує зайвого часу, щоб детально з цитатами, датами та посиланнями привести ці приклади, хоча якщо хтось або не пам'ятає або не вірить і буде запит, то я все ж таки витрачу час, щоб навести кожен такий приклад детально.
А зараз я просто у двох словах нагадаю чим о. Віктор "праведно обурювався" протягом останнього року.
- До цього він іронізував мовляв поки Вселенський Патріархат в Україні займається виданням Нового Завіту українською, то у цей час у одних (УПЦ МП) - висвячувати вікаріїв, у других (ПЦУ) "віджимати собори і статус патріархату". Останнє у лапках - це дослівна цитата. Тобто тут він виступає арбітром між ПЦУ і УПЦ МП і звисока немов би він верховний суддя над цима двома Церквами і кожній дає оцінку, при чому настільки об'єктивно, наче він не належить до жодної з них.
- До цього він публічно обурювався, що архієрей нашої церкви з паломницькою групою завершив Літургію і Єрусалимі, що він називає канонічним порушенням. При цьому задається запитанням - хто ж винен у даній ситуації? Предстоятель, котрий благословив це паломництво? Чи архієрей, котрий завершив поїздку самочинно без благословіння Предстоятеля? У цьому провокативному запитанні явно прослідковуєтся посягання на репутацію нашого Предстоятеля, котре, звісно, виправдовується "боротьбою за правду", але знову ж таки у вкрай нахабній формі.
- До цього він єхидно глузував, що делегація нашої Церкви їздила на аудієнцію до Вселенського Патріархату у Константинополь не знявши панагії. Знову ж таки намагання виставити Предстоятеля з архієреями не у кращому світлі. Знову ж таки "боротьба за правду" та "дотримання протоколу".
- До цього він публічно обурювався, мовляв Архієрейський собор відбувся, "русскій мір" вкотре засудили, всі молодці, але ж головна проблема залишилась!
⬇️ ⬇️ ⬇️
«Не хотілося б піднімати цю тему, але, бачу, по-іншому ніяк. Внутрішні проблеми бажано не виносити назовні, але що робити, коли інших способів вже немає? Замовчувати проблеми сподіваючись, що вони самі якось вирішаться чи все ж таки спробувати щось змінити? З болем у серці доводиться робити цю публікацію, оскількі конкретні звернення до героя публікації жодним чином не допомогли - звичайне ігнорування.
На превеликий жаль, приклад апостола Іуди показує нам, що вороги бувають як зовнішні так і внутрішні. Така ситуація як і в нашій країні у часи цієї жорстокої війни, так само і у нашій Помісній Православній Церкві України. На жаль, є нашій Церкві люди, котрі намагаються дестабілізувати ситуацію зсередини. Хтось з них менше помітний, хтось - більше. Звернемо увагу на того, хто з певною періодичністю сколихує релігійний інформаційний простір України своїми подекуди одіозними заявами.
Мова про священника Православної Церкви України протоієрея Віктора Мартиненка, котрий з невідомих причин періодично критикує керівництво та єпископату ПЦУ, при чому робить це найчастіше у вкрай нахабній формі.
У мене нема бажання розбирати останній його допис про глузування з рішень Священного Синоду стосовно молитов лише з однієї причини - молитовна тематика це всього лише привід для того причепитись до керівництва Православної Церкви України. Навіщо? Проблематика не у питанні поширення молитов, а в у тематичному посилі, котрий полягає у тому, що ПЦУ начебто йде шляхом РПЦ і навіть певною мірою випереджає її. Тобто автор - український священник, громадянин України проводить порівняльний аналіз між Українською Церквою та російською і доходить висновку, що по певним параметрам Українська Церква все ж таки трохи гірша за російську. Адже в РПЦ не забороняють публікувати власні молитви у соцмережах, а ПЦУ - забороняють.
Але повторюсь - я не планую розбирати цю його статтю, тому що вона - лише привід вчепитися до керівництва. І таких прикладів тільки за останній рік зі сторони о. Віктора чимало. Зараз у мене бракує зайвого часу, щоб детально з цитатами, датами та посиланнями привести ці приклади, хоча якщо хтось або не пам'ятає або не вірить і буде запит, то я все ж таки витрачу час, щоб навести кожен такий приклад детально.
А зараз я просто у двох словах нагадаю чим о. Віктор "праведно обурювався" протягом останнього року.
- До цього він іронізував мовляв поки Вселенський Патріархат в Україні займається виданням Нового Завіту українською, то у цей час у одних (УПЦ МП) - висвячувати вікаріїв, у других (ПЦУ) "віджимати собори і статус патріархату". Останнє у лапках - це дослівна цитата. Тобто тут він виступає арбітром між ПЦУ і УПЦ МП і звисока немов би він верховний суддя над цима двома Церквами і кожній дає оцінку, при чому настільки об'єктивно, наче він не належить до жодної з них.
- До цього він публічно обурювався, що архієрей нашої церкви з паломницькою групою завершив Літургію і Єрусалимі, що він називає канонічним порушенням. При цьому задається запитанням - хто ж винен у даній ситуації? Предстоятель, котрий благословив це паломництво? Чи архієрей, котрий завершив поїздку самочинно без благословіння Предстоятеля? У цьому провокативному запитанні явно прослідковуєтся посягання на репутацію нашого Предстоятеля, котре, звісно, виправдовується "боротьбою за правду", але знову ж таки у вкрай нахабній формі.
- До цього він єхидно глузував, що делегація нашої Церкви їздила на аудієнцію до Вселенського Патріархату у Константинополь не знявши панагії. Знову ж таки намагання виставити Предстоятеля з архієреями не у кращому світлі. Знову ж таки "боротьба за правду" та "дотримання протоколу".
- До цього він публічно обурювався, мовляв Архієрейський собор відбувся, "русскій мір" вкотре засудили, всі молодці, але ж головна проблема залишилась!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍20👎8❤3🤮3🔥2😁1🤣1💋1
Інтернет ресурси переповнені словом "Радониця", ось де справжня зрада! Ну засудили ви там заяву гундяєва о "свящєнной войнє", але де ж вирішення справжніх проблем на зразок "радониці". Скільки вже можна постійно засуджувати "русскій мір", а до "радониці" так і не дійти.
Знову ж таки спроба посягання на репутацію Предстоятеля і всіх архієреїв ПЦУ.
Нагадую, це я тільки коротко пройшовся по основним випадкам протягом останнього року. Писати про всі інші випадки не вистачить жодного часу.
Всі випадки об'єднує "боротьба за правду", "слідування канонам" та "дотримання протоколу". Який праведник є у нашій Церкві! Він, напевне, не має жодного гріха і, напевне саме тому так впевнено розкидається каменями у архієреїв.
Я розглядаю ці всі випадки не як окремі пазли, а як суцільну картину - людина просто поставила собі за ціль критикувати керівництво і для цього хапати будь-який привід, що опиняється під рукою.
Хто захоче мені зараз сказати: "Ну так у чомусь він і правий", то, будь ласка, не треба цього. Правда так не робиться. Правда робиться з любов’ю. Правда без любові є брехнею. Подивіться на той зверхній, нахабний та фамільярний стиль, котрий притаманний о. Віктору у будь-якому дописі, де він критикує керівництво. Воістину гріх невдячного біблійного Хама, котрий осоромив батька, замість того щоб допомогти.
Будь-яку інформацію можна доносити по-різному. У першу чергу йдеться про послідовність донесення. Євангеліє зобов'язує нас говорити про проблеми спершу наодинці, а не відразу все у фейсбук вивалювати. По-друге, повага і тактовність. Можливо десь щось о. Віктор і каже по суті, але робить це без жодної поваги. Пам'ятаєте цитату з "Хрещеного батька"?
Отець Віктор, цікаво тільки одне - за що ж Ви так сильно не любите нашого Предстоятеля Блаженнійшого митрополита Епіфанія? Що він Вам такого зробив, що Ви постійно намагаєтесь підірвати його авторитет в очах суспільства? Позавчора, коли вся повнота нашої Помісної Церкви вітала Предстоятеля з Днем Народження та Днем Інтронізації, Ви, замість того щоб привітати його (мова навіть не про особисте вітання під час богослужіння у Софії, хоча б невеличкий вітальний допис у фейсбуці) публікуєте свою критику рішеннь Священного Синоду, котрий очолював Предстоятель. Непоганий подарунок з Вашої сторони. Мабуть більшим подаруном було б вже просто мовчання у цей день, мова вже навіть не про вітання.
Взагалі, Ви часто буваєте у Києві, періодично служите в Андріївській Церкві і не тільки. А чому за весь час жодного разу не служили у Михайлівському чи у звільненій Верхній Лаврі з Блаженнійшим? Чому не хочете послужити зі своїм Предстоятелем і потім висловити йому особисто проблеми, котрі Ви бачите та своє бачення їх вирішення? Хто хоче - завжди знайде можливість, хто не хоче - завжди знайде виправдання. Слабо спробувати вчинити по Євангелію? Чи здатні тільки писати різні дурниці та знімати кумедні сторіз?
Писав раніше, знову напишу - якщо щось не подабаєтся у нашій, на Ваш погляд не такій, неправильній Помісній Церкві, то ніхто силоміць Вас тут не тримає. Батьківські обійми найканонічнішого патріархату зажди чекають на Вас. Там, де Вас залюбки приймуть у сані досвідченого протодиякона. А зсередини розколювати не треба, робіть це вже хоча б ззовні. Бо подібні Ваші дії йдуть на користь лише московському патріархату, котрий безмежно радіє, коли хтось в ПЦУ публічно критикує своє керівництво. В Україні і так вистачає проблем релігійного характеру, котрі точно не пов'язані зі Вашими штучно створеними "проблемами".
І наостанок, якщо Ви дійсно важажаєте, що ПЦУ гірше ніж РПЦ, то знайте, що в РПЦ за подібну писанину Вас би вже давно заборонили б і скоріш за все Вами вже зайнялися б у ФСБ за дискредитацію державної структури РПЦ. Тому не нехтуйте тією демократією та свободою у котрій перебувайте та робіть правильні висновки.»
о. Ілля настільки сліпий, що не бачить, що все, в чому він звинувачує о. Віктора на 100% можна віднести і до нього.
І дякуємо о. Іллі Істратову за подробний перерахунок косяків ПЦУ за останні 2 роки.
Знову ж таки спроба посягання на репутацію Предстоятеля і всіх архієреїв ПЦУ.
Нагадую, це я тільки коротко пройшовся по основним випадкам протягом останнього року. Писати про всі інші випадки не вистачить жодного часу.
Всі випадки об'єднує "боротьба за правду", "слідування канонам" та "дотримання протоколу". Який праведник є у нашій Церкві! Він, напевне, не має жодного гріха і, напевне саме тому так впевнено розкидається каменями у архієреїв.
Я розглядаю ці всі випадки не як окремі пазли, а як суцільну картину - людина просто поставила собі за ціль критикувати керівництво і для цього хапати будь-який привід, що опиняється під рукою.
Хто захоче мені зараз сказати: "Ну так у чомусь він і правий", то, будь ласка, не треба цього. Правда так не робиться. Правда робиться з любов’ю. Правда без любові є брехнею. Подивіться на той зверхній, нахабний та фамільярний стиль, котрий притаманний о. Віктору у будь-якому дописі, де він критикує керівництво. Воістину гріх невдячного біблійного Хама, котрий осоромив батька, замість того щоб допомогти.
Будь-яку інформацію можна доносити по-різному. У першу чергу йдеться про послідовність донесення. Євангеліє зобов'язує нас говорити про проблеми спершу наодинці, а не відразу все у фейсбук вивалювати. По-друге, повага і тактовність. Можливо десь щось о. Віктор і каже по суті, але робить це без жодної поваги. Пам'ятаєте цитату з "Хрещеного батька"?
Отець Віктор, цікаво тільки одне - за що ж Ви так сильно не любите нашого Предстоятеля Блаженнійшого митрополита Епіфанія? Що він Вам такого зробив, що Ви постійно намагаєтесь підірвати його авторитет в очах суспільства? Позавчора, коли вся повнота нашої Помісної Церкви вітала Предстоятеля з Днем Народження та Днем Інтронізації, Ви, замість того щоб привітати його (мова навіть не про особисте вітання під час богослужіння у Софії, хоча б невеличкий вітальний допис у фейсбуці) публікуєте свою критику рішеннь Священного Синоду, котрий очолював Предстоятель. Непоганий подарунок з Вашої сторони. Мабуть більшим подаруном було б вже просто мовчання у цей день, мова вже навіть не про вітання.
Взагалі, Ви часто буваєте у Києві, періодично служите в Андріївській Церкві і не тільки. А чому за весь час жодного разу не служили у Михайлівському чи у звільненій Верхній Лаврі з Блаженнійшим? Чому не хочете послужити зі своїм Предстоятелем і потім висловити йому особисто проблеми, котрі Ви бачите та своє бачення їх вирішення? Хто хоче - завжди знайде можливість, хто не хоче - завжди знайде виправдання. Слабо спробувати вчинити по Євангелію? Чи здатні тільки писати різні дурниці та знімати кумедні сторіз?
Писав раніше, знову напишу - якщо щось не подабаєтся у нашій, на Ваш погляд не такій, неправильній Помісній Церкві, то ніхто силоміць Вас тут не тримає. Батьківські обійми найканонічнішого патріархату зажди чекають на Вас. Там, де Вас залюбки приймуть у сані досвідченого протодиякона. А зсередини розколювати не треба, робіть це вже хоча б ззовні. Бо подібні Ваші дії йдуть на користь лише московському патріархату, котрий безмежно радіє, коли хтось в ПЦУ публічно критикує своє керівництво. В Україні і так вистачає проблем релігійного характеру, котрі точно не пов'язані зі Вашими штучно створеними "проблемами".
І наостанок, якщо Ви дійсно важажаєте, що ПЦУ гірше ніж РПЦ, то знайте, що в РПЦ за подібну писанину Вас би вже давно заборонили б і скоріш за все Вами вже зайнялися б у ФСБ за дискредитацію державної структури РПЦ. Тому не нехтуйте тією демократією та свободою у котрій перебувайте та робіть правильні висновки.»
о. Ілля настільки сліпий, що не бачить, що все, в чому він звинувачує о. Віктора на 100% можна віднести і до нього.
І дякуємо о. Іллі Істратову за подробний перерахунок косяків ПЦУ за останні 2 роки.
👍14🤮14😁4💯3❤2🔥2🤡2🤣1
Президент зазначив, що час московської церкви закінчився.
Україна більше не дозволить Московському патріархату (УПЦ) діяти як інструмент впливу Росії.
Про це заявив Президент України Володимир Зеленський інтерв'ю британському журналістові Пірсу Моргану.
Зеленський наголосив що церква, яка підтримує ідеологію "руского міра", не може мати місця в незалежній державі.
"Московський патріархат — це не про віру, це про політику. Вони десятиліттями працювали на Кремль, поширювали проросійські наративи, благословляли війну та виправдовували агресію. Ми не можемо дозволити, щоб в Україні діяла структура, яка фактично є частиною російської пропагандистської машини", — пояснив президент.
Україна більше не дозволить Московському патріархату (УПЦ) діяти як інструмент впливу Росії.
Про це заявив Президент України Володимир Зеленський інтерв'ю британському журналістові Пірсу Моргану.
Зеленський наголосив що церква, яка підтримує ідеологію "руского міра", не може мати місця в незалежній державі.
"Московський патріархат — це не про віру, це про політику. Вони десятиліттями працювали на Кремль, поширювали проросійські наративи, благословляли війну та виправдовували агресію. Ми не можемо дозволити, щоб в Україні діяла структура, яка фактично є частиною російської пропагандистської машини", — пояснив президент.
👏54🤡29👍18🤮4❤2🔥1😁1
Митрополит УПЦ написав:
«Втім, я згоден із Зеленським - не вирішиш зараз питання з УПЦ і воно не вирішиться ніколи.
Тільки що мені один наближений до Онуфрія сказав, що він не йде на перемовини із Вселенським патріархатом через то, що в нього все ж таки є якась особиста гордість.
Єтіт твою на ліво!
А те, що 60% священників через місяць/півтора отримають повістки - це його не колишить, тут "абсолютний пофігізм провінційного архієрея".
«Втім, я згоден із Зеленським - не вирішиш зараз питання з УПЦ і воно не вирішиться ніколи.
Тільки що мені один наближений до Онуфрія сказав, що він не йде на перемовини із Вселенським патріархатом через то, що в нього все ж таки є якась особиста гордість.
Єтіт твою на ліво!
А те, що 60% священників через місяць/півтора отримають повістки - це його не колишить, тут "абсолютний пофігізм провінційного архієрея".
👍42💯17😢3🤮3😁2❤1
Секретар однієї з західних єпархій УПЦ:
«Якщо влада не дотисне Онуфрія до якихось кроків, то ніхто з простих смертних не дотисне. Хоча, все схоже іде у напрямку "УПЦ гордо прямує у прірву за наказом предстоятеля".
«Якщо влада не дотисне Онуфрія до якихось кроків, то ніхто з простих смертних не дотисне. Хоча, все схоже іде у напрямку "УПЦ гордо прямує у прірву за наказом предстоятеля".
👍37💯9🖕3🍌2
Микола Буній воздихає:
«В ПЦУ це не найменша проблема, є ще багато гірших проблем.
Дві Літургії підряд одним і тим пресвітером на одному й тому ж Престолі.
Причастя запасними Дарами перед початком Літургії Іоана Златоуста для тих, хто спішить кудись.
Друге причастя пресвітером на престольному святі після того, як на своїй парафії відслужив Літургію сам. До речі Літургії на престольних святах служать тоді в 11-12:00, і практично НІХТО з мирян тоді не причащається
Акафіст (рваний кусками) з Алтаря після Сугубо Єктенії, щоб з
танцями пройтися і зібрати пожертви.
Ціле "мистецтво" з виголосами на самих Єктеніях.
І повний пофігізм на це правлячими архиєреями.
Це все відноситься по крайній мірі до однієї Прикарпатської єпархії. Я писав про деякі з цих моментів на пряму електронку Блаженнійшого митр. Епіфанія, щоб не виносити сміття назовні ще кілька років тому в при ковіді - ніякої реакції. Зате нещодавна архиєрея цієї єпархії підвищили до архієпископа.
При чому на кожному деканаті там чудять по-своєму і є свої "чудотворці". Роздуми одного з них про свята навіть регулярно публікують на РІСУ.
Я не вірю що цей правлячий архиєрей не знає що відбувається в його єпархії, хоча й зайнятий, напевно, більше своїм не/монашим особистим життям.
Там вся єпархія більше схожа на криптоуніатів. На одній парафії чув на єктенії за померлих кінцевий виголос, типу - "і за всіх християн, зо в Чистилищі знаходяться". Я чуть не впав.»
«В ПЦУ це не найменша проблема, є ще багато гірших проблем.
Дві Літургії підряд одним і тим пресвітером на одному й тому ж Престолі.
Причастя запасними Дарами перед початком Літургії Іоана Златоуста для тих, хто спішить кудись.
Друге причастя пресвітером на престольному святі після того, як на своїй парафії відслужив Літургію сам. До речі Літургії на престольних святах служать тоді в 11-12:00, і практично НІХТО з мирян тоді не причащається
Акафіст (рваний кусками) з Алтаря після Сугубо Єктенії, щоб з
танцями пройтися і зібрати пожертви.
Ціле "мистецтво" з виголосами на самих Єктеніях.
І повний пофігізм на це правлячими архиєреями.
Це все відноситься по крайній мірі до однієї Прикарпатської єпархії. Я писав про деякі з цих моментів на пряму електронку Блаженнійшого митр. Епіфанія, щоб не виносити сміття назовні ще кілька років тому в при ковіді - ніякої реакції. Зате нещодавна архиєрея цієї єпархії підвищили до архієпископа.
При чому на кожному деканаті там чудять по-своєму і є свої "чудотворці". Роздуми одного з них про свята навіть регулярно публікують на РІСУ.
Я не вірю що цей правлячий архиєрей не знає що відбувається в його єпархії, хоча й зайнятий, напевно, більше своїм не/монашим особистим життям.
Там вся єпархія більше схожа на криптоуніатів. На одній парафії чув на єктенії за померлих кінцевий виголос, типу - "і за всіх християн, зо в Чистилищі знаходяться". Я чуть не впав.»
🤯30👍10👎5🤡5😁4❤2😢2🤮2💩1
о. Сергій з УПЦ пише:
«У Ваших словах така пасивність - "якби влада хотіла, то б...". Скажу так, влада нічого не винна УПЦ, це УПЦ повинна б була всіма силами шукати вихід, а не займати позорну позицію ждунів. І Господь давав ці можливості. А Онуфрій не сподобився як у відомому анекдоті навіть лотерейний білет купити. Потрібно було б здоровому крилу УПЦ відсторонити Онуфрія і компанію від керування із-за кричущої халатності, Інфальтильністі та некомпетентності. Крім того,хто це здорове крило - може декілька сотень священників і кілька єпископів( сумніваюсь), не згадую мирян, бо їх повністю усунули від прийняття рішень. Це мізерна частина УПЦ. Я чекаю на жалюгідний кінець УПЦ як гнилої структури, яка не служить Церкві, а тільки самій собі. І скоріше б ця агонія закінчилась.»
«У Ваших словах така пасивність - "якби влада хотіла, то б...". Скажу так, влада нічого не винна УПЦ, це УПЦ повинна б була всіма силами шукати вихід, а не займати позорну позицію ждунів. І Господь давав ці можливості. А Онуфрій не сподобився як у відомому анекдоті навіть лотерейний білет купити. Потрібно було б здоровому крилу УПЦ відсторонити Онуфрія і компанію від керування із-за кричущої халатності, Інфальтильністі та некомпетентності. Крім того,хто це здорове крило - може декілька сотень священників і кілька єпископів( сумніваюсь), не згадую мирян, бо їх повністю усунули від прийняття рішень. Це мізерна частина УПЦ. Я чекаю на жалюгідний кінець УПЦ як гнилої структури, яка не служить Церкві, а тільки самій собі. І скоріше б ця агонія закінчилась.»
👍46🤮6💯4😭4❤1👎1👏1😁1
о. Дмитро з УПЦ пише:
«А в Ваших словах - наївність, бо ніфіга та агонія не закінчиться. Будуть агонізувати роками далі і нас тягтимуть за собою. І так, я вважаю, що влада могла б і мала б допомогти нам вирватися з цього УПЦ, якщо УПЦ сама не хоче зробити цього, а не огульно перетворити мільйони своїх громадян на ворогів. По-моєму, вважати, що держава нам нікому нічого не винна - це таке собі. Хто-хто, а вона всім винна. Вибачте, вона тільки руйнує, не пропонуючи ніякого здравого виходу для вірян УПЦ. Що вона цим доб'ється? Хто хотів - давно в ПЦУ. Що іншим робити?»
«А в Ваших словах - наївність, бо ніфіга та агонія не закінчиться. Будуть агонізувати роками далі і нас тягтимуть за собою. І так, я вважаю, що влада могла б і мала б допомогти нам вирватися з цього УПЦ, якщо УПЦ сама не хоче зробити цього, а не огульно перетворити мільйони своїх громадян на ворогів. По-моєму, вважати, що держава нам нікому нічого не винна - це таке собі. Хто-хто, а вона всім винна. Вибачте, вона тільки руйнує, не пропонуючи ніякого здравого виходу для вірян УПЦ. Що вона цим доб'ється? Хто хотів - давно в ПЦУ. Що іншим робити?»
👍18🤮5😢3🥴2
о. Амвросій з УПЦ пише:
«Якраз наївно надіятися на владу. Тим більше в умовах війни. Якщо хочеш щось зробити - зроби це сам. Це я зрозумів, коли разом з парафією будував храм. Наші люди тим і сильні, що вміють саморганізовуватися і вирішувати проблеми своїми силами. Волонтерський рух тому приклад. По факту здорові сили не змогли зібрати достатньо потужну силу, щоб змінити вектор УПЦ, бо їх просто елементарно мало, потрібно це визнати. І більшість не хоче ніякого втручання держави.
Мої ватні прихожани казали мені:" Батюшка, ми хотим, чтоби било как раньше.. "
Я їм: " Озирніться навколо, все змінилося, я змінився, не можу як раніше" . Так і живемо. Ще наївно вірю, що в нас відкриються нові можливості після знищення УПЦ, наприклад, Екзархат, тоді стане реальністю.»
«Якраз наївно надіятися на владу. Тим більше в умовах війни. Якщо хочеш щось зробити - зроби це сам. Це я зрозумів, коли разом з парафією будував храм. Наші люди тим і сильні, що вміють саморганізовуватися і вирішувати проблеми своїми силами. Волонтерський рух тому приклад. По факту здорові сили не змогли зібрати достатньо потужну силу, щоб змінити вектор УПЦ, бо їх просто елементарно мало, потрібно це визнати. І більшість не хоче ніякого втручання держави.
Мої ватні прихожани казали мені:" Батюшка, ми хотим, чтоби било как раньше.. "
Я їм: " Озирніться навколо, все змінилося, я змінився, не можу як раніше" . Так і живемо. Ще наївно вірю, що в нас відкриються нові можливості після знищення УПЦ, наприклад, Екзархат, тоді стане реальністю.»
👍21🥴5🤮4👎2😭1
Forwarded from Софійське Братство
Ігор Дзюба: «На сайт віра.укр додано текстову версію визначної пам'ятки української писемності та церковнослов'янської мови — Архангельського Євангелія 1092р.
Назване за місцем віднайдення в 19 ст., написане швидше за все в Києві, має величезну кількістю свідчень української вимови.
На сайті також доступний pdf-файл оригінального рукопису Архангельського Євангелія.
Деякі свідчення української вимови в Архангельському Євангелії:
- палаталізована (пом'якшена) Ц: О-ць (Отець), О-цю, О-цѧ (також вживається і О-ца), агньць, пьшеницѧ;
- палаталізована Т у дієсловах теперішнього і майбутнього часу (рекуть, с-титьсѧ (святиться), будеть, придеть);
- тверда Ы (єри) в кінці таких слів як вѣкы, дълъгы;
- іноді зустрічається йотована а (Ꙗ) в словах мꙖ (м'я), имꙖ (ім'я), хоча слово тѧ (тя) завжди з малим юсом (ѧ).
Також церковно-словʼянські слова тебѣ і себѣ пишуться як тобѣ і собѣ.
На двох останніх скріншотах уривки із Мф. 6:6 (), та Мф. 6:9-13 (молитва "Отче наш»).
Джерело
Назване за місцем віднайдення в 19 ст., написане швидше за все в Києві, має величезну кількістю свідчень української вимови.
На сайті також доступний pdf-файл оригінального рукопису Архангельського Євангелія.
Деякі свідчення української вимови в Архангельському Євангелії:
- палаталізована (пом'якшена) Ц: О-ць (Отець), О-цю, О-цѧ (також вживається і О-ца), агньць, пьшеницѧ;
- палаталізована Т у дієсловах теперішнього і майбутнього часу (рекуть, с-титьсѧ (святиться), будеть, придеть);
- тверда Ы (єри) в кінці таких слів як вѣкы, дълъгы;
- іноді зустрічається йотована а (Ꙗ) в словах мꙖ (м'я), имꙖ (ім'я), хоча слово тѧ (тя) завжди з малим юсом (ѧ).
Також церковно-словʼянські слова тебѣ і себѣ пишуться як тобѣ і собѣ.
На двох останніх скріншотах уривки із Мф. 6:6 (), та Мф. 6:9-13 (молитва "Отче наш»).
Джерело
👍27❤10🤡2