І все це - канонічна церква, Свята Русь, Царство Небесне — у їхньому міфі стає, фактично, синонімами і зливається у щось єдине і неподільне.
Свята Русь має багато ознак, за якими людина може звіряти свою й чужу приналежність до сакрального простору, не заплямованого «мирським» (і війною також): мова, календар, пантеон «своїх» святих, житійний фольклор, проща до «місць сили». І оскільки ми оперуємо з міфологічною свідомістю, підважити ці опори за допомогою раціональних інтервенцій майже неможливо. Логіка міфу протистоїть формальній логіці, і спроби прорватися до раціонального мислення відбиваються, як атаки самого князя цього світу. Виявляється, що раціональне мислення - це замах на божественну істину. Приміром, в одному з інтерв'ю митрополит Київський УПЦ МП Володимир Сабодан так прокоментував прихильність до церковнослов'янської мови: потрібна сакральна мова, якою (в цьому можна бути впевненим) ніхто не матюкається. Наче мова - це цільне полотно, і яким би величезним воно не було, воно все цілком стає брудним, якщо хтось висякався в один із його куточків.
Та на відміну від інших «небесних імперій» проєкт Святої Русі не самодостатній і не духовний - він інструментальний і суто політичний. Московити - не греки. І не римляни. Не вміють витримати ні обличчя, ані паузу, ані дистанцію. Уся «духовність» (та й будь-яка «м'яка сила») у російському виконанні швидко здувається і переходить до більш звичного і зрозумілого фізичного насильства. Отже, вся ефірна конструкція міфу про «Святу Русь» раз по раз розбивається на друзки через те, що черговий цар - тупий, або дріб'язковий, або сповнений злоби, або просто недообстежений психопат - не хоче або не вміє грати розумними іграшками. Проблема міфу про «Святу Русь» як Град Небесний - у тому, що земна Росія (на відміну від обох Римських імперій) реально існує. І наявність у неї ядерної зброї робить цей міф ще безнадійнішим. Навіщо «м'яка сила» тому, у кого є «кузькіна мать»?
Спроби переконати світ в «позаполітикою» після 2014 року стали просто смішними. Хоча УПЦ МП намагалася — і навіть продовжує це робити зараз, під час повномасштабної війни - що «конфлікт» не має жодного стосунку до «Святої Русі». Це все лише на землі так погано — бо тут є політика. А у Святій Русі політики немає. Як сексу в СРСР. Є чи нема політики у Святій Русі, не так вже й важливо, допоки в політиці є Свята Русь. Коли патріарх Кирил пов'язав доктрину «Русского мира» і Святої Русі, він, по суті, здійснив камінгаут. Ставши до праці з просування імперського геополітичного концепту, очільник РПЦ «приземлив» Небесну батьківщину, щоб показати, як межі російського імперського Неба збігаються з межами його, патріарха Московського, канонічної території. Зберігаючи в цілісності «Святу Русь», яка, загалом, існує тільки в духовному вимірі, тільки на Небесах, патріарх зберігає імперію в її земному еквіваленті і стверджує, що на збереження цієї імперії в цих кордонах є, ні багато ні мало, божественна санкція. Наступний логічний крок — благословити війну заради виконання цієї «божої волі». І патріарх цей крок зробив.
Патріарх Кирил згорнув купол «небесної батьківщини» з грацією слона в крамниці з порцеляною. Це було настільки відверто й незграбно, що коли настав час вмикати міфологію Святої Русі на повну - у 2014-му - хіти «православ'я позаполітикою» і «Святая Русь - это другое» на широку публіку враження не справили.
Натомість всередині УПЦ МП вони не втратили популярності. Їх продовжили виконувати з захватом тим більшим, чим менше приводів було вірити в змиршавілий міф. Дуже допоміг той факт, що предстоятелем у той момент став саме митрополит Онуфрій — такий собі нетутешній «ідеальний монах». Істинний громадянин Небесної батьківщини, здатний абсолютно ігнорувати все, що відбувається на землі. Він виявився справжньою знахідкою для всіх, хто хотів вірити в «позаполітику». Для цієї людини було цілком природно протистояти політичній реальності, не дозволяючи їй «забруднити» церковні справи.⬇️ ⬇️ ⬇️
Свята Русь має багато ознак, за якими людина може звіряти свою й чужу приналежність до сакрального простору, не заплямованого «мирським» (і війною також): мова, календар, пантеон «своїх» святих, житійний фольклор, проща до «місць сили». І оскільки ми оперуємо з міфологічною свідомістю, підважити ці опори за допомогою раціональних інтервенцій майже неможливо. Логіка міфу протистоїть формальній логіці, і спроби прорватися до раціонального мислення відбиваються, як атаки самого князя цього світу. Виявляється, що раціональне мислення - це замах на божественну істину. Приміром, в одному з інтерв'ю митрополит Київський УПЦ МП Володимир Сабодан так прокоментував прихильність до церковнослов'янської мови: потрібна сакральна мова, якою (в цьому можна бути впевненим) ніхто не матюкається. Наче мова - це цільне полотно, і яким би величезним воно не було, воно все цілком стає брудним, якщо хтось висякався в один із його куточків.
Та на відміну від інших «небесних імперій» проєкт Святої Русі не самодостатній і не духовний - він інструментальний і суто політичний. Московити - не греки. І не римляни. Не вміють витримати ні обличчя, ані паузу, ані дистанцію. Уся «духовність» (та й будь-яка «м'яка сила») у російському виконанні швидко здувається і переходить до більш звичного і зрозумілого фізичного насильства. Отже, вся ефірна конструкція міфу про «Святу Русь» раз по раз розбивається на друзки через те, що черговий цар - тупий, або дріб'язковий, або сповнений злоби, або просто недообстежений психопат - не хоче або не вміє грати розумними іграшками. Проблема міфу про «Святу Русь» як Град Небесний - у тому, що земна Росія (на відміну від обох Римських імперій) реально існує. І наявність у неї ядерної зброї робить цей міф ще безнадійнішим. Навіщо «м'яка сила» тому, у кого є «кузькіна мать»?
Спроби переконати світ в «позаполітикою» після 2014 року стали просто смішними. Хоча УПЦ МП намагалася — і навіть продовжує це робити зараз, під час повномасштабної війни - що «конфлікт» не має жодного стосунку до «Святої Русі». Це все лише на землі так погано — бо тут є політика. А у Святій Русі політики немає. Як сексу в СРСР. Є чи нема політики у Святій Русі, не так вже й важливо, допоки в політиці є Свята Русь. Коли патріарх Кирил пов'язав доктрину «Русского мира» і Святої Русі, він, по суті, здійснив камінгаут. Ставши до праці з просування імперського геополітичного концепту, очільник РПЦ «приземлив» Небесну батьківщину, щоб показати, як межі російського імперського Неба збігаються з межами його, патріарха Московського, канонічної території. Зберігаючи в цілісності «Святу Русь», яка, загалом, існує тільки в духовному вимірі, тільки на Небесах, патріарх зберігає імперію в її земному еквіваленті і стверджує, що на збереження цієї імперії в цих кордонах є, ні багато ні мало, божественна санкція. Наступний логічний крок — благословити війну заради виконання цієї «божої волі». І патріарх цей крок зробив.
Патріарх Кирил згорнув купол «небесної батьківщини» з грацією слона в крамниці з порцеляною. Це було настільки відверто й незграбно, що коли настав час вмикати міфологію Святої Русі на повну - у 2014-му - хіти «православ'я позаполітикою» і «Святая Русь - это другое» на широку публіку враження не справили.
Натомість всередині УПЦ МП вони не втратили популярності. Їх продовжили виконувати з захватом тим більшим, чим менше приводів було вірити в змиршавілий міф. Дуже допоміг той факт, що предстоятелем у той момент став саме митрополит Онуфрій — такий собі нетутешній «ідеальний монах». Істинний громадянин Небесної батьківщини, здатний абсолютно ігнорувати все, що відбувається на землі. Він виявився справжньою знахідкою для всіх, хто хотів вірити в «позаполітику». Для цієї людини було цілком природно протистояти політичній реальності, не дозволяючи їй «забруднити» церковні справи.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤8👍5🥴2
І запалювати інших власним прикладом: тримайтеся своєї «небесної батьківщини» - вона єдина гідна довіри і жертв! Деякі найбільш «полум'яні», почувши А, поспішили далі за абеткою, закликаючи українців не брати до рук зброї, відмовлятися від участі в «братовбивчій війні». З погляду їхнього «небесного громадянства», війна, розв'язана 2014 року, була цілком собі «громадянською».
Ба навіть зараз, коли міф про небесну «Святу Русь» злітає в повітря від кожного вибуху, його прихильники не поспішають із ним розлучатися. Здавалося б, повномасштабне вторгнення мало остаточно зруйнувати цей міф. Але навіть якщо це відбувається, то зовсім не так швидко, як очікувалося, і не так як хотілося б. Не тільки тому, що міф адаптується та мімікрує. А ще й тому, що для людей, які покидають духовне гетто під назвою «русское православие», не знаходиться адекватного замінника. Біженці зі Святої Русі шукають те, до чого звикли - інший Град Небесний, який міг би їх прийняти. Такий самий універсальний, не «від світу цього», але зрозумілий за мовою, змістом та ритуалом.
Вочевидь, неможливо замінити їм Небесну Русь на Небесну Україну — такий міф, навіть якщо він був би сформульований, не підійшов би в якості замінника. Та навіть сформулювати його не вдалося би — що трапляється з «націоналізацією Небес», ми бачимо на прикладі все тої ж РПЦ, яка перетворила християнство на релігію «Вєлікой Побєди» (це можна також вважати застереженням для ПЦУ, та вона його напевно не почує).
Пристосування християнства до національного міфу призводить до його витіснення на користь громадянської релігії.Тобто цілковитого «заземлення», проти якого протестують «біженці зі Святої Русі».
Українське православ’я історично було закорінене у громаду — це оберігало його, не даючи остаточно відірватися від земного буття, відлетіти у вирій і перетворитися на ескапістський проєкт. Натомість у ПЦУ немає запобіжника від перетворення на громадянську релігію.
Отже «перехід» для «мігрантів Святої Русі» - це необхідність спуститися з Небес. Де вони завжди почувалися цілком добре, і мали змогу навіть дещо зверхньо поглядати на тих, хто метушився у справах земних, забуваючи підвести голову і подивитися нагору. Тому вони часто обирають бути «просто православними», не пов'язаними з жодною конкретною церковною інституцією — так вони уникають причетності до «політичного церковного проєкту». Адже політика лишається для них неприйнятною, неподоланною завадою на шляху Світла. Навіть коли місця «позаполітикою» більше не існує.
Проблема діалогу, яка тут виникає, дуже проста. «Святоруські мігранти» закидають ПЦУ те, що ця церква «політизована», «політично заангажована», або взагалі є «політичним проектом». Що для них неприйнятно. З іншого боку лунають закиди у тому, що «Свята Русь» - ще гірший політичний проект. В цьому закиді є рація. Та вона не працює. Не лише тому, що рація взагалі не працює проти міфологічної свідомості. По-перше, немає сенсу мірятися, хто тут більше заполітизований або гірше заполітизований — мірятися взагалі немає сенсу тим, хто насправді прагне домовитися. А по-друге це не має великого сенсу (окрім створення галасу), бо ці закиди спрямовані, зазвичай, людям, які вже розірвали свої зв’язки зі «Святою Руссю», або принаймні збираються це зробити.
Щодо людей, які все ще тримаються за свій міф, ми наразі не маємо способів мирного переконання. Навіщо шукати і винаходити духовну протиотруту, якщо можна просто викинути їх з храмів?..
Ба навіть зараз, коли міф про небесну «Святу Русь» злітає в повітря від кожного вибуху, його прихильники не поспішають із ним розлучатися. Здавалося б, повномасштабне вторгнення мало остаточно зруйнувати цей міф. Але навіть якщо це відбувається, то зовсім не так швидко, як очікувалося, і не так як хотілося б. Не тільки тому, що міф адаптується та мімікрує. А ще й тому, що для людей, які покидають духовне гетто під назвою «русское православие», не знаходиться адекватного замінника. Біженці зі Святої Русі шукають те, до чого звикли - інший Град Небесний, який міг би їх прийняти. Такий самий універсальний, не «від світу цього», але зрозумілий за мовою, змістом та ритуалом.
Вочевидь, неможливо замінити їм Небесну Русь на Небесну Україну — такий міф, навіть якщо він був би сформульований, не підійшов би в якості замінника. Та навіть сформулювати його не вдалося би — що трапляється з «націоналізацією Небес», ми бачимо на прикладі все тої ж РПЦ, яка перетворила християнство на релігію «Вєлікой Побєди» (це можна також вважати застереженням для ПЦУ, та вона його напевно не почує).
Пристосування християнства до національного міфу призводить до його витіснення на користь громадянської релігії.Тобто цілковитого «заземлення», проти якого протестують «біженці зі Святої Русі».
Українське православ’я історично було закорінене у громаду — це оберігало його, не даючи остаточно відірватися від земного буття, відлетіти у вирій і перетворитися на ескапістський проєкт. Натомість у ПЦУ немає запобіжника від перетворення на громадянську релігію.
Отже «перехід» для «мігрантів Святої Русі» - це необхідність спуститися з Небес. Де вони завжди почувалися цілком добре, і мали змогу навіть дещо зверхньо поглядати на тих, хто метушився у справах земних, забуваючи підвести голову і подивитися нагору. Тому вони часто обирають бути «просто православними», не пов'язаними з жодною конкретною церковною інституцією — так вони уникають причетності до «політичного церковного проєкту». Адже політика лишається для них неприйнятною, неподоланною завадою на шляху Світла. Навіть коли місця «позаполітикою» більше не існує.
Проблема діалогу, яка тут виникає, дуже проста. «Святоруські мігранти» закидають ПЦУ те, що ця церква «політизована», «політично заангажована», або взагалі є «політичним проектом». Що для них неприйнятно. З іншого боку лунають закиди у тому, що «Свята Русь» - ще гірший політичний проект. В цьому закиді є рація. Та вона не працює. Не лише тому, що рація взагалі не працює проти міфологічної свідомості. По-перше, немає сенсу мірятися, хто тут більше заполітизований або гірше заполітизований — мірятися взагалі немає сенсу тим, хто насправді прагне домовитися. А по-друге це не має великого сенсу (окрім створення галасу), бо ці закиди спрямовані, зазвичай, людям, які вже розірвали свої зв’язки зі «Святою Руссю», або принаймні збираються це зробити.
Щодо людей, які все ще тримаються за свій міф, ми наразі не маємо способів мирного переконання. Навіщо шукати і винаходити духовну протиотруту, якщо можна просто викинути їх з храмів?..
❤11👍6🥱5🙏2🔥1🤨1
Forwarded from Монолог.здєсь 😁
⚡️⚡️⚡️Продовжуємо публікувати цікавинки з книги Романа Скакуна.
Єпископ Васілій (Ратмиров) - унікальний приклад як завдяки роботі на НКВС колишній обновлєнєц, що зрікся сану, зміг без проблем і пересвячень стати єпископом РПЦ. Для нього в РПЦ була вигадана спеціальна легенда про таємну хіротонію від патр. Тіхона. Ратмиров мав бути засланий в липні 1941 року в Житомир для координації радянського підпілля, але через швидкість німецького наступу опинився з тією ж метою в Твєрі, де прикривав радянських диверсантів НКВС під виглядом своїх іподияконів. За віддану службу в розробці ворогів режиму його високо цінували в НКВС.
Перебуваючи на різних кафедрах Васілій Ратмиров рукопокладав священників та дияконів, одним з яких став о. Віталій Боровой - майбутній важливий працівник РПЦ у закордонних справах. Сам Боровой за свідченнями сумнівався в канонічності своєї хіротонії, але в РПЦ в цьому не сумнівались.
Загалом цікава історія в контексті того як УПЦ не визнає свячень УАПЦ, УПЦ КП та ПЦУ.
#серйозніновини
Єпископ Васілій (Ратмиров) - унікальний приклад як завдяки роботі на НКВС колишній обновлєнєц, що зрікся сану, зміг без проблем і пересвячень стати єпископом РПЦ. Для нього в РПЦ була вигадана спеціальна легенда про таємну хіротонію від патр. Тіхона. Ратмиров мав бути засланий в липні 1941 року в Житомир для координації радянського підпілля, але через швидкість німецького наступу опинився з тією ж метою в Твєрі, де прикривав радянських диверсантів НКВС під виглядом своїх іподияконів. За віддану службу в розробці ворогів режиму його високо цінували в НКВС.
Перебуваючи на різних кафедрах Васілій Ратмиров рукопокладав священників та дияконів, одним з яких став о. Віталій Боровой - майбутній важливий працівник РПЦ у закордонних справах. Сам Боровой за свідченнями сумнівався в канонічності своєї хіротонії, але в РПЦ в цьому не сумнівались.
Загалом цікава історія в контексті того як УПЦ не визнає свячень УАПЦ, УПЦ КП та ПЦУ.
#серйозніновини
🔥14❤7👏7👍6👎1
о. Кирило Говорун про Всесвітню Раду Церков:
«Отже, в Йоганнесбурзі завершилася зустріч Центрального комітету Всесвітньої Ради Церков.
У двох документах, прийнятих комітетом, мала прозвучати тема війни в Україні. Перший називається «Заява щодо загроз миру та безпеці: момент Кайроса для справедливого миру». У ньому, з одного боку, засуджені «посилені російські ракетні атаки на цивільні громади та інфраструктуру», а також «злочини російської влади, що посилюються в її триваючому вторгненні та війні проти українського народу». Документ також підкреслює необхідність «справедливого миру, який не винагороджує агресора за його злочини». Це хороші заяви, але на них хороше закінчується.
ВРЦ продовжила радо піддаватися російській пропаганді, де це тільки можливо. Так, у тій самій заяві висловлено занепокоєння «повідомленнями про напади на пасажирські поїзди в Брянській і Курській областях Росії наприкінці травня і на початку червня 2025 року, які були приписані Україні». Тобто ВРЦ хоче сказати, що українська сторона вбиває російських мирних жителів так само, як росіяни вбивають українських мирних жителів. Російське ІПСО без перешкод працює всередині ВРЦ. Де не потрудилися з'ясувати, що мости на Брянщині та Курщині використовувалися для перевезення боєприпасів і припасів для російської армії. Міст у Брянській області, який перебував на реконструкції, обвалився ще до того, як поїзд з мирними жителями врізався в його уламки, що призвело до жертв. Це сталося через недбалість російської влади, яка не зупинила рух і не попередила бригаду поїзда. Проте, ВРЦ, в унісон з російською пропагандою, без застережень покладає всю провину на Україну.
Дотримуючись усталеної анти-ізраїльської традиції ВРЦ, її Центральний комітет продовжує закликати «уряд Ізраїлю утриматися від нападів і порушень міжнародного права в Ірані, секторі Газа і на окупованих палестинських територіях». Водночас комітет не спромігся звернутися з такими ж закликами до російського уряду або Російської православної церкви, яка повністю підтримує агресію проти України. Документ також взагалі не згадує про звірства, скоєні Хамасом.
Ще один документ Центрального комітету мав сказати про Україну, але не сказав. Це спеціальна заява «Про захист від звірячих злочинів». Це важливий документ, в якому визнаються звірства і геноциди, в тому числі проти вірмен, сирійців (сайфо) і понтійських греків. Діапазон згаданих злочинів простягається від геноциду проти народів гереро і нама в 1904-1908 роках до війни в Ізраїлі. Однак немає жодної згадки про геноцидні дії росіян проти українців.
У цьому документі Центрального комітету Міжнародний кримінальний суд звинувачується в упередженості через «відносну нечисленність справ проти лідерів з Глобального Півночі в порівнянні зі справами з Глобального Півдня». Водночас ВРЦ демонструє таку ж або навіть гіршу упередженість, відмовляючись визнавати злочин, за який Володимир Путін був притягнутий до відповідальності саме Міжнародним кримінальним судом, — викрадення українських дітей.
Більше того, ВРЦ сама замішана у співучасті в цих злочинах. Багато українських дітей були поміщені в спеціальні табори в Ростовській області, деякі з яких делегація ВРЦ відвідала в травні 2022 року. Російська православна церква використала цю делегацію, щоб виправдати насильницьке переселення і перевиховання українських дітей. Делегація ВРЦ підозрювала щось таке і навіть запросила дозвіл відвідати табори, які не були включені в російську програму. Але російська сторона передбачувано не задовольнила це прохання. Втім делегація ВРЦ все одно вирішила слідувати тільки російській програмі без відхилень. Це не що інше, як співучасть у злочині з боку того, хто свідомо допомагає або заохочує головного злочинця. Я сподіваюся, що ця сторона діяльності ВРЦ буде вивчена Міжнародним кримінальним судом і нещодавно створеним Спеціальним трибуналом з злочину агресії проти України.
Що стосується оргпитань, то ВРЦ продовжила догоджати РПЦ і зміцнювати скляну стіну для України. До виконкому ВРЦ був переобраний архім.
«Отже, в Йоганнесбурзі завершилася зустріч Центрального комітету Всесвітньої Ради Церков.
У двох документах, прийнятих комітетом, мала прозвучати тема війни в Україні. Перший називається «Заява щодо загроз миру та безпеці: момент Кайроса для справедливого миру». У ньому, з одного боку, засуджені «посилені російські ракетні атаки на цивільні громади та інфраструктуру», а також «злочини російської влади, що посилюються в її триваючому вторгненні та війні проти українського народу». Документ також підкреслює необхідність «справедливого миру, який не винагороджує агресора за його злочини». Це хороші заяви, але на них хороше закінчується.
ВРЦ продовжила радо піддаватися російській пропаганді, де це тільки можливо. Так, у тій самій заяві висловлено занепокоєння «повідомленнями про напади на пасажирські поїзди в Брянській і Курській областях Росії наприкінці травня і на початку червня 2025 року, які були приписані Україні». Тобто ВРЦ хоче сказати, що українська сторона вбиває російських мирних жителів так само, як росіяни вбивають українських мирних жителів. Російське ІПСО без перешкод працює всередині ВРЦ. Де не потрудилися з'ясувати, що мости на Брянщині та Курщині використовувалися для перевезення боєприпасів і припасів для російської армії. Міст у Брянській області, який перебував на реконструкції, обвалився ще до того, як поїзд з мирними жителями врізався в його уламки, що призвело до жертв. Це сталося через недбалість російської влади, яка не зупинила рух і не попередила бригаду поїзда. Проте, ВРЦ, в унісон з російською пропагандою, без застережень покладає всю провину на Україну.
Дотримуючись усталеної анти-ізраїльської традиції ВРЦ, її Центральний комітет продовжує закликати «уряд Ізраїлю утриматися від нападів і порушень міжнародного права в Ірані, секторі Газа і на окупованих палестинських територіях». Водночас комітет не спромігся звернутися з такими ж закликами до російського уряду або Російської православної церкви, яка повністю підтримує агресію проти України. Документ також взагалі не згадує про звірства, скоєні Хамасом.
Ще один документ Центрального комітету мав сказати про Україну, але не сказав. Це спеціальна заява «Про захист від звірячих злочинів». Це важливий документ, в якому визнаються звірства і геноциди, в тому числі проти вірмен, сирійців (сайфо) і понтійських греків. Діапазон згаданих злочинів простягається від геноциду проти народів гереро і нама в 1904-1908 роках до війни в Ізраїлі. Однак немає жодної згадки про геноцидні дії росіян проти українців.
У цьому документі Центрального комітету Міжнародний кримінальний суд звинувачується в упередженості через «відносну нечисленність справ проти лідерів з Глобального Півночі в порівнянні зі справами з Глобального Півдня». Водночас ВРЦ демонструє таку ж або навіть гіршу упередженість, відмовляючись визнавати злочин, за який Володимир Путін був притягнутий до відповідальності саме Міжнародним кримінальним судом, — викрадення українських дітей.
Більше того, ВРЦ сама замішана у співучасті в цих злочинах. Багато українських дітей були поміщені в спеціальні табори в Ростовській області, деякі з яких делегація ВРЦ відвідала в травні 2022 року. Російська православна церква використала цю делегацію, щоб виправдати насильницьке переселення і перевиховання українських дітей. Делегація ВРЦ підозрювала щось таке і навіть запросила дозвіл відвідати табори, які не були включені в російську програму. Але російська сторона передбачувано не задовольнила це прохання. Втім делегація ВРЦ все одно вирішила слідувати тільки російській програмі без відхилень. Це не що інше, як співучасть у злочині з боку того, хто свідомо допомагає або заохочує головного злочинця. Я сподіваюся, що ця сторона діяльності ВРЦ буде вивчена Міжнародним кримінальним судом і нещодавно створеним Спеціальним трибуналом з злочину агресії проти України.
Що стосується оргпитань, то ВРЦ продовжила догоджати РПЦ і зміцнювати скляну стіну для України. До виконкому ВРЦ був переобраний архім.
💯13❤6🙏1
Філарет (Булеков), який на Генасамблеї в Карлсруе порівнював антивоєнні заяви ВРЦ із заявами від Макдональдса. До ВРЦ так і не прийняли ПЦУ, хоча повинні були, але при цьому прийняли Лютеранську церкву Христа в Нігерії, Пресвітеріанську церкву Центральної Африки у Малаві, Міжнародну апостольську п'ятидесятницьку церкву у Ліберія і Союз євангельських вільних церков в Німеччині.
Це не те, що українська сторона сама інколи не допомагає будувати скляну стіну. Так, мені відомо, що питання викрадених українських дітей обговорювалося у Йоганнесбурзі. Але це обговорення було вдало нейтралізоване історіями про захоплення собору УПЦ в Чернівцях та побиття місцевого священника. Отже ця історія вже дуже догодила російській стороні у спробі заговорити набагато більш значуще питання викрадення українських дітей.»
Це не те, що українська сторона сама інколи не допомагає будувати скляну стіну. Так, мені відомо, що питання викрадених українських дітей обговорювалося у Йоганнесбурзі. Але це обговорення було вдало нейтралізоване історіями про захоплення собору УПЦ в Чернівцях та побиття місцевого священника. Отже ця історія вже дуже догодила російській стороні у спробі заговорити набагато більш значуще питання викрадення українських дітей.»
😢12❤3
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Яка чудова дитяча християнська телепередача!
В цьому відео сконцентроване все православіє-благоуханіє московського розливу. Застращати, запугати, позбавити волі, свободи та любові.
В цьому відео сконцентроване все православіє-благоуханіє московського розливу. Застращати, запугати, позбавити волі, свободи та любові.
😁17🥴5👎2🤮1👀1
Forwarded from ✙ НТП ✙
Молитва проукраїнського УПЦшника:
"...і не введи нас у ПЦУ, але визволи від РПЦ. Амінь".
"...і не введи нас у ПЦУ, але визволи від РПЦ. Амінь".
😁62💯29🤡5👏3❤1
Ще одне бачення подій навколо Свято-Духівського собору в Чернівцях від підписників.
Не сиділось мені вдома,
Понесло мене в кіно,
Захотілося кохання
І зустріла там його!
Або як Мелетій іменини начальника УПЦ святкував
—————————————
Рідні мої, що ж настала тая днина- 25 червня, день пам’яті Св. Онуфрія Великого, на Буковині тєчка, бо у батька краю свято, треба піти по всіх церквах хресним ходом і наставити 100500 свічок за його здоров’я і за «прєадалєнія вражди, расколов і нєстроєній церкви рускія нашея». По справі Свято-Духівського собору в Чернівцях як і було, так і є, себто більше питань, ніж відповідей. Я була присутня на Всенічнному Бдінні в суботу 21.06, я на власні вуха чула слово Мелетія (Єгоренка), але краще би я то не чула, якщо Ольга Скабеєва перестане вести «60 Мінут», то є новий кандидат на посаду ведучого, ну бо такої пропаганди я не чула. Владико, ви ж розумний пацан, чого ви несете таку херню? Я можу похвалити Мелетія (Єгоренка) лиш в одному, в тому, що він перепросив у поліції, це дійсно гідний крок, це було потужно і по-мужицькі, а все інше пічалька. Попри ту херню яку ніс Мелетій я рада тільки одному, я почула слово свого правлячого архієрея, бо таке враження, що ви владико боїтеся людей, бо ви не помазуєте людей, ви не причащаєте мирян, ви не говорите проповіді, після літургії ви не благословляєте напрестольним хрестом ваших же вірян, ви як завжди кидаєте на амбразуру єпископа Никиту (Сторожука), але ж я не належу до Франківської єпархії, я не хочу щоб мене щотижня помазував єпископ Никита, ви не подумайте, я не маю нічого проти єпископа Никити, але мені хочеться більше бачити свого правлячого архієрея, тому, владико, відкидайте вашу гордість, виходьте з бункера та йдіть до народу і ви побачите, як народ вас полюбить. Як відомо на Буковині цвіте і пахне культ особистості митрополита Онуфрія (Березовського), люди вважають що нинішній начальник УПЦ батько, мати, брат, сестра для всього світу, люди вважають його правилом віри, образом кротості, і що дивно, я як вірянка УПЦ не заразилася цим культом, я реально дивлюся на речі і навіть дозволяю собі критикувати Онуфрія (Березовського) і якщо я аргументую не на його користь з кимось з фанатиків УПЦ то я наштовхуюся на хейт у свій бік, але відправимо цей культ особистості приймати ванну, бо це не тема сьогоднішнього допису. Ви, владико, як давній соратник і партнер Онуфрія (Березовського) прекрасно знаєте, як цей культ особистості набирав оберту, якщо не ви є його творцем, чи лобістом, себто, ви прекрасно знаєте, як заставити маси себе любити, але ви цим не займаєтеся. Владиченько, ви боїтеся? Ви не хочете? Вам то не треба? Мені просто цікаво, чому ви бездіяльний, ви розумієте, що своїми діями ви навпаки зробите так, що ваші ж віряни будуть любити не вас, а вашого соратника, Єпископа Никиту. Отже 24-25 червня 2025 року, Святкове вечірнє Богослужіння, яке зібрало в стінах кафедрального храму Чернівців фанатиків та поклонників Онуфрія (Березовського) ви зробили розумник крок, ви просто втекли в Київград до начальника УПЦ, но в чому ваш задум, ви в себе ж в єпархії зробили трюк «Опа ще один владиченька», хто придумав прислати в собор Марка (Андрюка), а тут ви прогадали, бо яка роль одного з численних родичів начальника УПЦ в Чернівцях. Якщо Марк приїхав з вашого запрошення, то я не розумію ходу ваших думок, а якщо він приїхав самостійно, чи з наказу свого владики-дядька, то поганий ви керівник, раз у вашій єпархія такий «безпрідєл» і прохідний двір. Якщо ви запросили єпископа Марка 24-25.06, то чому ви не запросили його боронити собор? Хоча я можу вас зрозуміти, бо якщо такий великий архієрей не приїхав до рідного тата боронити рідну парафію в Зруб-Комарівському, то і собор він боронити теж не буде, хоча Володя (мирське ім’я Марка) і в соборі був чудним парубком, але ви це і без мене знаєте. Але я не розумію, на яку радість він приїхав зараз, типу, краще пізно, ніж ніколи, чи що? Їхній тандем з Никитою був цікавим, дивним і незрозумілим, але все ж . . .
Нині ви були в стольному граді, і обожествляли начальника УПЦ, понти повинні бути, бо то святе діло.
Не сиділось мені вдома,
Понесло мене в кіно,
Захотілося кохання
І зустріла там його!
Або як Мелетій іменини начальника УПЦ святкував
—————————————
Рідні мої, що ж настала тая днина- 25 червня, день пам’яті Св. Онуфрія Великого, на Буковині тєчка, бо у батька краю свято, треба піти по всіх церквах хресним ходом і наставити 100500 свічок за його здоров’я і за «прєадалєнія вражди, расколов і нєстроєній церкви рускія нашея». По справі Свято-Духівського собору в Чернівцях як і було, так і є, себто більше питань, ніж відповідей. Я була присутня на Всенічнному Бдінні в суботу 21.06, я на власні вуха чула слово Мелетія (Єгоренка), але краще би я то не чула, якщо Ольга Скабеєва перестане вести «60 Мінут», то є новий кандидат на посаду ведучого, ну бо такої пропаганди я не чула. Владико, ви ж розумний пацан, чого ви несете таку херню? Я можу похвалити Мелетія (Єгоренка) лиш в одному, в тому, що він перепросив у поліції, це дійсно гідний крок, це було потужно і по-мужицькі, а все інше пічалька. Попри ту херню яку ніс Мелетій я рада тільки одному, я почула слово свого правлячого архієрея, бо таке враження, що ви владико боїтеся людей, бо ви не помазуєте людей, ви не причащаєте мирян, ви не говорите проповіді, після літургії ви не благословляєте напрестольним хрестом ваших же вірян, ви як завжди кидаєте на амбразуру єпископа Никиту (Сторожука), але ж я не належу до Франківської єпархії, я не хочу щоб мене щотижня помазував єпископ Никита, ви не подумайте, я не маю нічого проти єпископа Никити, але мені хочеться більше бачити свого правлячого архієрея, тому, владико, відкидайте вашу гордість, виходьте з бункера та йдіть до народу і ви побачите, як народ вас полюбить. Як відомо на Буковині цвіте і пахне культ особистості митрополита Онуфрія (Березовського), люди вважають що нинішній начальник УПЦ батько, мати, брат, сестра для всього світу, люди вважають його правилом віри, образом кротості, і що дивно, я як вірянка УПЦ не заразилася цим культом, я реально дивлюся на речі і навіть дозволяю собі критикувати Онуфрія (Березовського) і якщо я аргументую не на його користь з кимось з фанатиків УПЦ то я наштовхуюся на хейт у свій бік, але відправимо цей культ особистості приймати ванну, бо це не тема сьогоднішнього допису. Ви, владико, як давній соратник і партнер Онуфрія (Березовського) прекрасно знаєте, як цей культ особистості набирав оберту, якщо не ви є його творцем, чи лобістом, себто, ви прекрасно знаєте, як заставити маси себе любити, але ви цим не займаєтеся. Владиченько, ви боїтеся? Ви не хочете? Вам то не треба? Мені просто цікаво, чому ви бездіяльний, ви розумієте, що своїми діями ви навпаки зробите так, що ваші ж віряни будуть любити не вас, а вашого соратника, Єпископа Никиту. Отже 24-25 червня 2025 року, Святкове вечірнє Богослужіння, яке зібрало в стінах кафедрального храму Чернівців фанатиків та поклонників Онуфрія (Березовського) ви зробили розумник крок, ви просто втекли в Київград до начальника УПЦ, но в чому ваш задум, ви в себе ж в єпархії зробили трюк «Опа ще один владиченька», хто придумав прислати в собор Марка (Андрюка), а тут ви прогадали, бо яка роль одного з численних родичів начальника УПЦ в Чернівцях. Якщо Марк приїхав з вашого запрошення, то я не розумію ходу ваших думок, а якщо він приїхав самостійно, чи з наказу свого владики-дядька, то поганий ви керівник, раз у вашій єпархія такий «безпрідєл» і прохідний двір. Якщо ви запросили єпископа Марка 24-25.06, то чому ви не запросили його боронити собор? Хоча я можу вас зрозуміти, бо якщо такий великий архієрей не приїхав до рідного тата боронити рідну парафію в Зруб-Комарівському, то і собор він боронити теж не буде, хоча Володя (мирське ім’я Марка) і в соборі був чудним парубком, але ви це і без мене знаєте. Але я не розумію, на яку радість він приїхав зараз, типу, краще пізно, ніж ніколи, чи що? Їхній тандем з Никитою був цікавим, дивним і незрозумілим, але все ж . . .
Нині ви були в стольному граді, і обожествляли начальника УПЦ, понти повинні бути, бо то святе діло.
💩16👍14❤12😁4👾1
26 червня 2025 року з благословення Блаженнішого Онуфрія у Воскресенському (Афганському) храмі Києва відбулося урочисте вручення відзнак Синодального відділу зі взаємодії зі Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України «Віра. Мужність. Честь».
Митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин зазначив, що відзнака «Віра. Мужність. Честь» вручається особам, які підтримують діяльність його відділу, беруть участь в його проєктах і ведуть волонтерську діяльність у справі захисту України та допомоги тим, хто страждає від війни.
Нагороди «Віра. Мужність. Честь» першого ступеня були удостоєні: вікарій Одеської єпархії архієпископ Арцизький Віктор, ректор Київської духовної академії і семінарії архієпископ Білогородський Сильвестр та голова Синодального відділу «Церква і культура» ігуменя Серафима (Шевчик).
Відзнаку другого ступеня одержали: голова Синодального відділу з соціально-гуманітарних питань протоієрей Сергій Екшиян, заступник голови Синодального відділу з соціально-гуманітарних питань протоієрей Костянтин Дворовий, голова відділу з соціальних та гуманітарних питань Київської єпархії протоієрей Андрій Дворовий і волонтери Євген Горбач та Таміла Афанасьєва.
Але тут нам один священник, наближений до митрополії, написав, що військові ЗСУ не хочуть більше брати нагороди від т.зв. "Військового відділу" УПЦ ніби не МП, тож працівники відділу змушені нагороджувати самих себе ))))
Плачу і ридаю…🤮🤮🤮🤮🤮
Митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин зазначив, що відзнака «Віра. Мужність. Честь» вручається особам, які підтримують діяльність його відділу, беруть участь в його проєктах і ведуть волонтерську діяльність у справі захисту України та допомоги тим, хто страждає від війни.
Нагороди «Віра. Мужність. Честь» першого ступеня були удостоєні: вікарій Одеської єпархії архієпископ Арцизький Віктор, ректор Київської духовної академії і семінарії архієпископ Білогородський Сильвестр та голова Синодального відділу «Церква і культура» ігуменя Серафима (Шевчик).
Відзнаку другого ступеня одержали: голова Синодального відділу з соціально-гуманітарних питань протоієрей Сергій Екшиян, заступник голови Синодального відділу з соціально-гуманітарних питань протоієрей Костянтин Дворовий, голова відділу з соціальних та гуманітарних питань Київської єпархії протоієрей Андрій Дворовий і волонтери Євген Горбач та Таміла Афанасьєва.
Але тут нам один священник, наближений до митрополії, написав, що військові ЗСУ не хочуть більше брати нагороди від т.зв. "Військового відділу" УПЦ ніби не МП, тож працівники відділу змушені нагороджувати самих себе ))))
Плачу і ридаю…🤮🤮🤮🤮🤮
😁22🤮11👍4💩4❤2👎1😱1👀1
Та ні. Просто відректися від Москви. І це ж треба нагнати стільки пафосу, зробити з мухи слона. І все заради єдності з москвою, без якої ж ми ну ніяк не проживемо😂 і не спасемося.
Це ж Царство Небесне вже мабуть приватизувало РПЦ за гроші путєна.😂 І кого пускати, а кого ні вирішує тільки синод РПЦ.
Кожен раз, коли читаєш черговий крінж на цьому ресурсі думаєш, куди ж далі. І вони ж таки знаходять кудою пробити чергове дно.
Ось така вона, "кананічєская правда" безглузда і нещадна.
Православно-маразматичний Zомбіленд живе і процвітає🙈
Це ж Царство Небесне вже мабуть приватизувало РПЦ за гроші путєна.😂 І кого пускати, а кого ні вирішує тільки синод РПЦ.
Кожен раз, коли читаєш черговий крінж на цьому ресурсі думаєш, куди ж далі. І вони ж таки знаходять кудою пробити чергове дно.
Ось така вона, "кананічєская правда" безглузда і нещадна.
Православно-маразматичний Zомбіленд живе і процвітає🙈
💯37🤡10👍3❤2👎1
Forwarded from Монолог.здєсь 😁
😅😅😅 Поки одні влаштовують фотосесію з жовто-блакитними стрічками для себе любимих, хтось вчергове спалив усю контору))
😁17🤮9👍5💊2❤1😱1
Forwarded from Монолог.здєсь 😁
😳😳😳Прекрасний приклад МПшної шизи від архієпископа Іони (Чєрєпанова), який поливає багном ДЕСС, за сприяння якої він зараз виїхав закордон.
#серйозніновини
#серйозніновини
👍21👎3🤯2🤡2❤1💩1
Віршик про чернівецькі події:
«~собор тримаєм в трьох руках~
У ванні вода парує, а Онуфрій церквою керує,
В Чернівцях Микита служить, а там далеко Мелетій тужить,
Туга душить, бо в соборі він вже не послужить.
Не час журитись, не час вагатись,
Час нам дружно обі$ратись,
Браві гопники в хустинках забор зламають, як хмаринку,
Зайде Мелетій переможцем, за ним Нікіта аж підгопцем,
Іде, шатається, як вірний пес.
Уже стоять всі на порозі, і троєручник возглаша:
«Бандіти ви, а я пішу да амбуцмєма,
Ми з вами члєни і до останнього стояти будем,
А пецеушнікі як імпотєнти, всі впадуть».
Народ почув ці всі словечки,
Та й дружно всі пішли ментів лупить.
Нікіта прям як сталін, фронт тримає,
Мелетій бігає, так наче той чужий,
Попшикали їх всіх сльозоточивим газом,
Зайшли вони, та й вирішили службу послужить.
А після служби наш Мелетій, рішив, що треба знов поговорить,
Но як у нього часто це буває,
Він знов почав херню народу городить,
І до Думенка він звертався,
Варфоломія патріарха не забув,
Ще треба було Розу Люксембург згадати,
І до леніна сказати, ну так, щоб чисто не забудь.
Закінчився цей весь позор фігово,
І можна вже би було нам Амінь сказать,
Але ж я знаю, хто такий той ваш Мелетій,
Цей троєручник знову візьме члєнів і Нікіту,
І підуть разом вєру руску паднімать.»
Кароліна Вельська
«~собор тримаєм в трьох руках~
У ванні вода парує, а Онуфрій церквою керує,
В Чернівцях Микита служить, а там далеко Мелетій тужить,
Туга душить, бо в соборі він вже не послужить.
Не час журитись, не час вагатись,
Час нам дружно обі$ратись,
Браві гопники в хустинках забор зламають, як хмаринку,
Зайде Мелетій переможцем, за ним Нікіта аж підгопцем,
Іде, шатається, як вірний пес.
Уже стоять всі на порозі, і троєручник возглаша:
«Бандіти ви, а я пішу да амбуцмєма,
Ми з вами члєни і до останнього стояти будем,
А пецеушнікі як імпотєнти, всі впадуть».
Народ почув ці всі словечки,
Та й дружно всі пішли ментів лупить.
Нікіта прям як сталін, фронт тримає,
Мелетій бігає, так наче той чужий,
Попшикали їх всіх сльозоточивим газом,
Зайшли вони, та й вирішили службу послужить.
А після служби наш Мелетій, рішив, що треба знов поговорить,
Но як у нього часто це буває,
Він знов почав херню народу городить,
І до Думенка він звертався,
Варфоломія патріарха не забув,
Ще треба було Розу Люксембург згадати,
І до леніна сказати, ну так, щоб чисто не забудь.
Закінчився цей весь позор фігово,
І можна вже би було нам Амінь сказать,
Але ж я знаю, хто такий той ваш Мелетій,
Цей троєручник знову візьме члєнів і Нікіту,
І підуть разом вєру руску паднімать.»
Кароліна Вельська
💩22🔥14🤮7❤3😁1🙏1🥴1
«Шановне товариство! Ви це позорисько бачили?)))
https://www.tgoop.com/veseliy_pip/9671
А де ж отці Хрупчик, Ярема, Вишневський, Чамахуд та інші, які без зупинки допомагають військовим і біженцямі?
А, та це ж корпоратив для своїх.
Свій до свого по своє.
Друг друга похвалили і розійшлися.
Лукавий захід. Я просто плююсь на це все упецешне лицемірство.»
Це надіслав один священник.
https://www.tgoop.com/veseliy_pip/9671
А де ж отці Хрупчик, Ярема, Вишневський, Чамахуд та інші, які без зупинки допомагають військовим і біженцямі?
А, та це ж корпоратив для своїх.
Свій до свого по своє.
Друг друга похвалили і розійшлися.
Лукавий захід. Я просто плююсь на це все упецешне лицемірство.»
Це надіслав один священник.
Telegram
Веселий піп
26 червня 2025 року з благословення Блаженнішого Онуфрія у Воскресенському (Афганському) храмі Києва відбулося урочисте вручення відзнак Синодального відділу зі взаємодії зі Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України «Віра. Мужність. Честь».…
💯28👍3😁1