25 жовтня благочинного Нововолинського округу о. Петра Чолака було насильно мобілізовано в Луцьку. о. Петра було направлено на навчання до полігону.
Священнослужитель показав в ТЦК всі необхідні документи, які підтверджують священний сан: довідку, грамоту про рукоположення та витяг з реєстру, в якому вказано, що він є керівником релігійної громади.
За нашою інформацією, в ТЦК ніяк не відреагували на те, що, згідно канонів, православний священник не може тримати в руках зброю. Вони не запропонували альтернативної служби.
Більше того, вони наполягають, щоб священнослужитель взяв до рук зброю, аргументуючи це тим, що «є священники, які на це погодилися».
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
Священнослужитель показав в ТЦК всі необхідні документи, які підтверджують священний сан: довідку, грамоту про рукоположення та витяг з реєстру, в якому вказано, що він є керівником релігійної громади.
За нашою інформацією, в ТЦК ніяк не відреагували на те, що, згідно канонів, православний священник не може тримати в руках зброю. Вони не запропонували альтернативної служби.
Більше того, вони наполягають, щоб священнослужитель взяв до рук зброю, аргументуючи це тим, що «є священники, які на це погодилися».
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
😢47🤬33👍11🙏4❤1🤔1
LB опублікував матеріал про Заяву архієреїв УПЦ:
«Бунт» в УПЦ МП: «геть від Москви» чи «випускання пари»?
В УПЦ МП новий клопіт: посварилися глава УПЦ МП митрополит Онуфрій (Березовський) і митрополит Одеський Агафангел (Саввін). Останній вступився за свого друга, донецького митрополита Іларіона (Шукала). Його Москва відправила на пенсію, а очільник УПЦ МП його не захистив. Частина єпископату УПЦ МП обурилася і тепер вимагає від Кирила «поважати українську церковну незалежність». Що ж буде далі?
Що сталося?
Ввечері 31-го жовтня в Telegram-каналі Одеської єпархії УПЦ МП оприлюднили заяву митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела щодо необхідності засудження ієрархами УПЦ МП рішення синоду РПЦ щодо усунення від виконання обов’язків митрополита Донецького та Маріупольського Іларіона за станом здоров’я та скерування його на спокій до Сімферопольської єпархії.
Заява спричинила ефект цунамі – її почали репостити на своїх ресурсах колеги Агафангела з інших єпархій. Врешті її оформили у відкритий лист-вимогу, під яким – станом на зараз – підписався 31 ієрарх УПЦ МП.
Тобто УПЦ МП виступила проти власної ж матері-церкви РПЦ? Ого!
Саме так. Але не вся УПЦ МП, а лише частина її єпископату. Втім, доволі впливова частина.
Цікаво. А Онуфрій з митрополитом Антонієм Паканичем, керуючим справами в УПЦ МП та головним провайдером інтересів Москви в цій структурі, теж підписалися?
Ні. Понад те, на офіційному ресурсі УПЦ МП жодних згадок про лист 31 ієрарха немає.
Так чого ж вимагають «бунтівники»?
Ви будете сміятися. Дослівно вони закликають РПЦ «до відмови від агресивної церковної політики щодо Української Православної Церкви та її багатостраждальної пастви, до поваги кордонів канонічної Української Православної Церкви, суверенітету та територіальної цілісності України».
Але насамперед – скасувати рішення про «відправлення на спокій» (тобто про фактичне звільнення) донецького Іларіона.
Ба більше, називають себе «канонічно самостійними» «згідно Томосу (Грамоти)» для УПЦ МП від Патріарха Алексія від жовтня 1990-го року. Хоча і в Києві, і в Москві чудово знають: ця грамота дійсно дає УПЦ МП широкі права в самоуправлінні, але ніколи не була Томосом і точно не проголошує її канонічну незалежність.
«Прокинулися» називається. А хто такий митрополит Іларіон, через якого виник конфлікт?
24 жовтня 2024 року Синод РПЦ ухвалив рішення звільнити вже згаданого митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона (Шукало) від управління Донецькою єпархією Української Православної Церкви та відправити його на спокій до Сімферопольської єпархії, одночасно призначивши йому грошове утримання від «попереднього місця роботи». Новим очільником Донецької і Маріупольської кафедр призначили єпископа з Владивостока Владіміра (Самохіна).
В Москві діяли, з їхньої точки зору, логічно. Донецьку область вони вважають «своєю територією», а УПЦ МП була, є і залишається – з позиції канонічного права – частиною РПЦ. Навіть більше, перші особи УПЦ МП, митрополити Онуфрій та Антоній (Паканич) – все ще номінально є членами Синоду РПЦ.
Тобто Москва вважає, що має всі формальні підстави «хазяйнувати». Очільник єпархії УПЦ МП в Донецьку і Маріуполі хоч і був максимально лояльним до Москви, влаштовувати її з якихось причин перестав, тож туди вони відрядили нового єпископа. А колишнього в Крим відправили з почестями, під «крило» до митрополита Тихона (Шевкунова), колись - одного з найвпливовіших ієрархів РПЦ.
Хіба Росія анексувала в УПЦ МП тільки єпархії в Донецькій області? Ніби раніше чинили так само і ніхто не обурювався.
Абсолютно вірно. Кримські єпархії перепідпорядкували майже одразу після окупації. Слідом – ті, що знаходилися на захоплених територіях Донеччини і Луганщини. Ну, і вже після великого вторгнення – ті, що «прописані» в окупованій частині Запорізької та Херсонської областей. На Харківщині було те саме. В процесі її звільнення відступали не тільки російські військові, а й попи-колаборанти. Наприклад, митрополит Ізюмський і Купʼянський УПЦ МП Єлисєй (Іванов), який навіть публічно благословляв очільника проросійської «адміністрації».
«Бунт» в УПЦ МП: «геть від Москви» чи «випускання пари»?
В УПЦ МП новий клопіт: посварилися глава УПЦ МП митрополит Онуфрій (Березовський) і митрополит Одеський Агафангел (Саввін). Останній вступився за свого друга, донецького митрополита Іларіона (Шукала). Його Москва відправила на пенсію, а очільник УПЦ МП його не захистив. Частина єпископату УПЦ МП обурилася і тепер вимагає від Кирила «поважати українську церковну незалежність». Що ж буде далі?
Що сталося?
Ввечері 31-го жовтня в Telegram-каналі Одеської єпархії УПЦ МП оприлюднили заяву митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела щодо необхідності засудження ієрархами УПЦ МП рішення синоду РПЦ щодо усунення від виконання обов’язків митрополита Донецького та Маріупольського Іларіона за станом здоров’я та скерування його на спокій до Сімферопольської єпархії.
Заява спричинила ефект цунамі – її почали репостити на своїх ресурсах колеги Агафангела з інших єпархій. Врешті її оформили у відкритий лист-вимогу, під яким – станом на зараз – підписався 31 ієрарх УПЦ МП.
Тобто УПЦ МП виступила проти власної ж матері-церкви РПЦ? Ого!
Саме так. Але не вся УПЦ МП, а лише частина її єпископату. Втім, доволі впливова частина.
Цікаво. А Онуфрій з митрополитом Антонієм Паканичем, керуючим справами в УПЦ МП та головним провайдером інтересів Москви в цій структурі, теж підписалися?
Ні. Понад те, на офіційному ресурсі УПЦ МП жодних згадок про лист 31 ієрарха немає.
Так чого ж вимагають «бунтівники»?
Ви будете сміятися. Дослівно вони закликають РПЦ «до відмови від агресивної церковної політики щодо Української Православної Церкви та її багатостраждальної пастви, до поваги кордонів канонічної Української Православної Церкви, суверенітету та територіальної цілісності України».
Але насамперед – скасувати рішення про «відправлення на спокій» (тобто про фактичне звільнення) донецького Іларіона.
Ба більше, називають себе «канонічно самостійними» «згідно Томосу (Грамоти)» для УПЦ МП від Патріарха Алексія від жовтня 1990-го року. Хоча і в Києві, і в Москві чудово знають: ця грамота дійсно дає УПЦ МП широкі права в самоуправлінні, але ніколи не була Томосом і точно не проголошує її канонічну незалежність.
«Прокинулися» називається. А хто такий митрополит Іларіон, через якого виник конфлікт?
24 жовтня 2024 року Синод РПЦ ухвалив рішення звільнити вже згаданого митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона (Шукало) від управління Донецькою єпархією Української Православної Церкви та відправити його на спокій до Сімферопольської єпархії, одночасно призначивши йому грошове утримання від «попереднього місця роботи». Новим очільником Донецької і Маріупольської кафедр призначили єпископа з Владивостока Владіміра (Самохіна).
В Москві діяли, з їхньої точки зору, логічно. Донецьку область вони вважають «своєю територією», а УПЦ МП була, є і залишається – з позиції канонічного права – частиною РПЦ. Навіть більше, перші особи УПЦ МП, митрополити Онуфрій та Антоній (Паканич) – все ще номінально є членами Синоду РПЦ.
Тобто Москва вважає, що має всі формальні підстави «хазяйнувати». Очільник єпархії УПЦ МП в Донецьку і Маріуполі хоч і був максимально лояльним до Москви, влаштовувати її з якихось причин перестав, тож туди вони відрядили нового єпископа. А колишнього в Крим відправили з почестями, під «крило» до митрополита Тихона (Шевкунова), колись - одного з найвпливовіших ієрархів РПЦ.
Хіба Росія анексувала в УПЦ МП тільки єпархії в Донецькій області? Ніби раніше чинили так само і ніхто не обурювався.
Абсолютно вірно. Кримські єпархії перепідпорядкували майже одразу після окупації. Слідом – ті, що знаходилися на захоплених територіях Донеччини і Луганщини. Ну, і вже після великого вторгнення – ті, що «прописані» в окупованій частині Запорізької та Херсонської областей. На Харківщині було те саме. В процесі її звільнення відступали не тільки російські військові, а й попи-колаборанти. Наприклад, митрополит Ізюмський і Купʼянський УПЦ МП Єлисєй (Іванов), який навіть публічно благословляв очільника проросійської «адміністрації».
LB.ua
Онуфрій (Березовський)
Митрополит Київський і всієї України
👍22❤5🤮4😁1🖕1
Жодного разу керівництво УПЦ МП не сказало ж-о-д-н-о-г-о слова. Навіть коли на наступний день після славетного Собору в Феофанії в травні 2022-говсі кримські парафії УПЦ МП хором заявили, що з рішенням Собору щодо «розриву з Москвою» не погоджуються і самі «попросилися» під омофор (тобто в підпорядкування) Москви. В результаті очільником «Кримської митрополії» призначили Лазаря (Швеця).
Київська митрополія УПЦ МП цю подію демонстративно проігнорувала. Як і те, коли жовтні 2023-го Лазаря відправили «на спокій», а замість нього в Крим заслали так званого «духівника Путіна» Тихона (Шевкунова). Насправді «духівником» диктатора – в класичному сенсі цього слова – Шевкунов ніколи не був, але в структурі РПЦ відігравав дуже важливу роль. Його навіть називали потенційним «спадкоємцем» Кирила. За що, власне, й поплатився засланням з Пскова, де він розбудував потужну церковну та навколоцерковну інфраструктуру, до Криму.
І щоб ви цілком розуміли всю глибину цинізму: один із найбільш проросійські налаштованих топів УПЦ МП, митрополит запорізький Лука (Коваленко) ще в кінці 2022-го збирав своїх підлеглих священників, що опинилися в окупації та особисто (!) намовляв їх також попроситися в пряме підпорядкування Москви. Як «акт доброї волі». Треба віддати належне – ті відмовились категорично. А Лука після таких дій спокійно повертався до Києва і стояв разом з Онуфрієм, настоятелем Києво-Печерської Лаври митрополитом Павлом (Лебедем), більш відомим як «Паша-Мерседес» та іншими не менш достойними людьми під воротами Банкової – домагався «діалогу» з Президентом Зеленським.
А чому так? Чому за кримські єпархії і Лазаря не боролися, а навколо Іларіона здійнялася така буча?
Тому що Митрополит Онуфрій і весь Синод УПЦ МП з Москвою «порвали» тільки на словах – реально сваритися зі своєю материнською структурою та своїм патріархом Кирилом вони не готові.
А Агафангел дружить з Іларіоном ще з давніх часів і він просто вступився за друга.
За інформацією LB.ua, після Синоду РПЦ 24 жовтня він кілька разів особисто говорив з митрополитом Онуфрієм про необхідність втрутитися.
Попри те, що Агафангел – один з найбільш впливових членів Синоду УПЦ МП, Онуфрій його прохання проігнорував. Натомість поїхав додому, в Чернівці. Він завжди так робить, коли воліє нічого не робити.
Але Агафангел не відступився, згуртував навколо себе понад тридцять єпископів і оприлюднив лист-вимогу.
Тобто Агафангел – такий затятий революціонер?
Зовсім ні. Так про нього можуть подумати або ті, хто має коротку пам'ять, або ті, хто зовсім не знає новітню церковну історію України.
Митрополит Агафангел – один із найстарших в УПЦ МП за хіротонією. Активну церковну карʼєру робив ще в радянські часи. Був депутатом першого скликання Верховної Ради від партії комуністів. Завжди виступав категорично проти української автокефалії, був затятим опонентом Філарета (Денисенка). Традиційно намагався бути якомога ближче до влади (радянська звичка), при цьому відомий своїми відверто українофобськими поглядами. Автор відомої фрази «На Майдані зібралися всі сили пекла» (Це в 2014-му. Як він в 2004-му за Януковича агітував, навіть згадувати не хочеться).
Тобто «борцем проти системи» Агафангела точно не назвеш. Однак люди, що знають його близько, свідчать: останнім часом його поведінка помітно змінилася. Особливо, після «прильоту» в Кафедральний собор в Одесі, який є його дітищем і який він відбудовував (освячувати теж приїздив очільник РПЦ).
Була версія, що історія з листом погоджена з очільником УПЦ МП. Мовляв, він загрібає жар руками Агафангела. І при цьому дозволяє «випустити пару» єпископам, які незадоволені небажанням УПЦ МП все-таки порвати з Москвою.
Але ні, це неправда. Онуфрій демарш Агафангела не санкціонував.
І що Агафангелу за це буде? Його виженуть з Синоду?
Звісно, ні, йому нічого не буде. Він занадто «великий». І, повторюсь, надто авторитетний в УПЦ МП.
Сам факт листа-вимоги є дуже важливим для консервативного та внутрішньо замкнутого середовища УПЦ МП, але якісь практичні наслідки він навряд чи поки що матиме. Тут скоріше про "накопичувальний" ефект. ⬇️⬇️⬇️
Київська митрополія УПЦ МП цю подію демонстративно проігнорувала. Як і те, коли жовтні 2023-го Лазаря відправили «на спокій», а замість нього в Крим заслали так званого «духівника Путіна» Тихона (Шевкунова). Насправді «духівником» диктатора – в класичному сенсі цього слова – Шевкунов ніколи не був, але в структурі РПЦ відігравав дуже важливу роль. Його навіть називали потенційним «спадкоємцем» Кирила. За що, власне, й поплатився засланням з Пскова, де він розбудував потужну церковну та навколоцерковну інфраструктуру, до Криму.
І щоб ви цілком розуміли всю глибину цинізму: один із найбільш проросійські налаштованих топів УПЦ МП, митрополит запорізький Лука (Коваленко) ще в кінці 2022-го збирав своїх підлеглих священників, що опинилися в окупації та особисто (!) намовляв їх також попроситися в пряме підпорядкування Москви. Як «акт доброї волі». Треба віддати належне – ті відмовились категорично. А Лука після таких дій спокійно повертався до Києва і стояв разом з Онуфрієм, настоятелем Києво-Печерської Лаври митрополитом Павлом (Лебедем), більш відомим як «Паша-Мерседес» та іншими не менш достойними людьми під воротами Банкової – домагався «діалогу» з Президентом Зеленським.
А чому так? Чому за кримські єпархії і Лазаря не боролися, а навколо Іларіона здійнялася така буча?
Тому що Митрополит Онуфрій і весь Синод УПЦ МП з Москвою «порвали» тільки на словах – реально сваритися зі своєю материнською структурою та своїм патріархом Кирилом вони не готові.
А Агафангел дружить з Іларіоном ще з давніх часів і він просто вступився за друга.
За інформацією LB.ua, після Синоду РПЦ 24 жовтня він кілька разів особисто говорив з митрополитом Онуфрієм про необхідність втрутитися.
Попри те, що Агафангел – один з найбільш впливових членів Синоду УПЦ МП, Онуфрій його прохання проігнорував. Натомість поїхав додому, в Чернівці. Він завжди так робить, коли воліє нічого не робити.
Але Агафангел не відступився, згуртував навколо себе понад тридцять єпископів і оприлюднив лист-вимогу.
Тобто Агафангел – такий затятий революціонер?
Зовсім ні. Так про нього можуть подумати або ті, хто має коротку пам'ять, або ті, хто зовсім не знає новітню церковну історію України.
Митрополит Агафангел – один із найстарших в УПЦ МП за хіротонією. Активну церковну карʼєру робив ще в радянські часи. Був депутатом першого скликання Верховної Ради від партії комуністів. Завжди виступав категорично проти української автокефалії, був затятим опонентом Філарета (Денисенка). Традиційно намагався бути якомога ближче до влади (радянська звичка), при цьому відомий своїми відверто українофобськими поглядами. Автор відомої фрази «На Майдані зібралися всі сили пекла» (Це в 2014-му. Як він в 2004-му за Януковича агітував, навіть згадувати не хочеться).
Тобто «борцем проти системи» Агафангела точно не назвеш. Однак люди, що знають його близько, свідчать: останнім часом його поведінка помітно змінилася. Особливо, після «прильоту» в Кафедральний собор в Одесі, який є його дітищем і який він відбудовував (освячувати теж приїздив очільник РПЦ).
Була версія, що історія з листом погоджена з очільником УПЦ МП. Мовляв, він загрібає жар руками Агафангела. І при цьому дозволяє «випустити пару» єпископам, які незадоволені небажанням УПЦ МП все-таки порвати з Москвою.
Але ні, це неправда. Онуфрій демарш Агафангела не санкціонував.
І що Агафангелу за це буде? Його виженуть з Синоду?
Звісно, ні, йому нічого не буде. Він занадто «великий». І, повторюсь, надто авторитетний в УПЦ МП.
Сам факт листа-вимоги є дуже важливим для консервативного та внутрішньо замкнутого середовища УПЦ МП, але якісь практичні наслідки він навряд чи поки що матиме. Тут скоріше про "накопичувальний" ефект. ⬇️⬇️⬇️
LB.ua
Онуфрій (Березовський)
Митрополит Київський і всієї України
👍27❤3😁2🤣2
Марно чекати, що його автори завтра всі разом перейдуть до ПЦУ. Чи ще більш неймовірне – зажадають від Онуфрія поновити канонічне спілкування з Константинополем, яке Москва – а за нею й УПЦ МП – розірвала в 2018-му, як помсту за Томос. Понад те, одне із рішень згаданого Собору УПЦ МП в Феофанії цей пункт підтверджує.
Водночас лист є важливим свідченням неоднорідності цього середовища, що точно мала б використати українська влада (якщо, звісно, вона вміє грати в довгу.)
До речі, про остаточне розірвання зв'язку з Москвою. Відповідний закон кілька місяців тому набрав чинності. УПЦ МП вже почала виконувати його приписи?
Ні, і не збирається. Їхня стратегія така ж, як була на Соборі в Феофанії: тягнути час. А далі «якось воно буде».
А діалог з ПЦУ хіба не відбувається? Кількість переходів громад збільшилася?
Динаміка переходів не змінилася, залишається на плюс-мінус сталому рівні. Щодо діалогу, то очільник ПЦУ митрополит Епіфаній ще наприкінці літа запропонував митрополиту Онуфрію «діалог без будь-яких умов». Але відповіді досі не отримав. Про що Вселенський Патріарх Варфоломій навіть питав телефоном Президента Зеленського і дуже засмутився, почувши негативну відповідь.»
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
Водночас лист є важливим свідченням неоднорідності цього середовища, що точно мала б використати українська влада (якщо, звісно, вона вміє грати в довгу.)
До речі, про остаточне розірвання зв'язку з Москвою. Відповідний закон кілька місяців тому набрав чинності. УПЦ МП вже почала виконувати його приписи?
Ні, і не збирається. Їхня стратегія така ж, як була на Соборі в Феофанії: тягнути час. А далі «якось воно буде».
А діалог з ПЦУ хіба не відбувається? Кількість переходів громад збільшилася?
Динаміка переходів не змінилася, залишається на плюс-мінус сталому рівні. Щодо діалогу, то очільник ПЦУ митрополит Епіфаній ще наприкінці літа запропонував митрополиту Онуфрію «діалог без будь-яких умов». Але відповіді досі не отримав. Про що Вселенський Патріарх Варфоломій навіть питав телефоном Президента Зеленського і дуже засмутився, почувши негативну відповідь.»
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
LB.ua
Предстоятель ПЦУ Епіфаній закликав предстоятеля УПЦ (МП) Онуфрія до діалогу про єднання
У зверненні зазначається, що Патріархат Москви виявився глибоко отруєний псевдо-релігійним вченням «русского міра», отруйним і смертоносним плодом якого стала нинішня страшна війна Росії проти України.
👍19🤮9😁4❤2🤣1
о. Олександр Клименко з УПЦ пише:
«Щодо синоду РПЦ, заяви 33-х митрополитів і іншого.
О. Андрій Пальчук з Одеської єпархії говорить емоційно, але, погодьтеся, його важко звинуватити у перебільшенні проблеми. Скоріше навіть навпаки - він намагається говорити м'яко і не хайпує. Він просто висловлює свій біль через нерозуміння бездіяльності тих, хто мав би взяти на себе відповідальність за наше майбутнє.
Одеська єпархія через своїх спікерів та митрополита, як це часто буває в останні роки, відверто говорить про всі ті проблеми, які багато хто воліє замовчувати.
І, як бачимо, має однодумців серед багатьох архієреїв УПЦ.»
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
«Щодо синоду РПЦ, заяви 33-х митрополитів і іншого.
О. Андрій Пальчук з Одеської єпархії говорить емоційно, але, погодьтеся, його важко звинуватити у перебільшенні проблеми. Скоріше навіть навпаки - він намагається говорити м'яко і не хайпує. Він просто висловлює свій біль через нерозуміння бездіяльності тих, хто мав би взяти на себе відповідальність за наше майбутнє.
Одеська єпархія через своїх спікерів та митрополита, як це часто буває в останні роки, відверто говорить про всі ті проблеми, які багато хто воліє замовчувати.
І, як бачимо, має однодумців серед багатьох архієреїв УПЦ.»
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
👍70💩8👎2😁2🤡2
Forwarded from Протоієрей Олександр Клименко
На злобу дня..
Що таке активна життєва позиція?
Визнавати, що те, що відбувається, справді відбувається. Не заплющувати очі на неприємні факти, події, свій стан. Не тягнути до останнього, поки дискомфорт не стане такої сили, що його вже неможливо буде не помічати.
Не відвертатися від складнощів і не заплющувати на них очі.
Робити щось, щоб отримати результат
Не чекати кращих умов, відкладаючи бажане на потім. А що, якщо найкращі умови так і не прийдуть?
Усвідомлювати, що життя — у твоїх руках. Зміни не відбудуться самі по собі.
Ставити цілі та усвідомлювати свої бажання.
Звичайно, вільне плавання “в нікуди”, без курсу та напряму, швидше за все таки принесе Вас ... кудись.. Тільки куди?
Аналізувати свої вчинки
“Так вийшло”, “Винний хтось інший” — такі пояснення допомагають уникнути визнання своїх помилок, захищають самооцінку.
Але треба аналізувати і свої дії також, звертати увагу на свої слабкі сторони, помилки і невдачі. Роблячи одне й те саме, навряд чи можна сподіватися отримати інший результат.
Що таке активна життєва позиція?
Визнавати, що те, що відбувається, справді відбувається. Не заплющувати очі на неприємні факти, події, свій стан. Не тягнути до останнього, поки дискомфорт не стане такої сили, що його вже неможливо буде не помічати.
Не відвертатися від складнощів і не заплющувати на них очі.
Робити щось, щоб отримати результат
Не чекати кращих умов, відкладаючи бажане на потім. А що, якщо найкращі умови так і не прийдуть?
Усвідомлювати, що життя — у твоїх руках. Зміни не відбудуться самі по собі.
Ставити цілі та усвідомлювати свої бажання.
Звичайно, вільне плавання “в нікуди”, без курсу та напряму, швидше за все таки принесе Вас ... кудись.. Тільки куди?
Аналізувати свої вчинки
“Так вийшло”, “Винний хтось інший” — такі пояснення допомагають уникнути визнання своїх помилок, захищають самооцінку.
Але треба аналізувати і свої дії також, звертати увагу на свої слабкі сторони, помилки і невдачі. Роблячи одне й те саме, навряд чи можна сподіватися отримати інший результат.
👍18🐳3❤1💩1
Архієпископ УПЦ Іона дає зворотніі звʼязок:
«Непонятно, что у автора видео надето (или снято) - трусы или крестик.
С одной стороны, Синод и официальные ресурсы РПЦ расхваливают служение митрополита Илариона, сожалея о его слабом здоровье, с другой стороны, неофициальный рупор РПЦ, уста и руки отставного африканского митрополита, о. Георгий Максимов, расписывает алчность донецкого архипастыря.
Забавнее всего звучат цитируемые гневные высказывания п. Кирилла о том, что архиереи, особенно их визиты, не должны обременять духовенство и паству. Те, кто знают реалии РПЦ, особенно особенности святейших визитов, нервно сглатывают (если они живут в РФ), или громко хохочут (если живут в других странах).
Вот само видео: https://youtu.be/mqnNVofAnLI?si=oKShYZSylAgtUe8D
И да, запугивание архиереев УПЦ в стиле "у нас длинные руки" звучит забавно)»
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
«Непонятно, что у автора видео надето (или снято) - трусы или крестик.
С одной стороны, Синод и официальные ресурсы РПЦ расхваливают служение митрополита Илариона, сожалея о его слабом здоровье, с другой стороны, неофициальный рупор РПЦ, уста и руки отставного африканского митрополита, о. Георгий Максимов, расписывает алчность донецкого архипастыря.
Забавнее всего звучат цитируемые гневные высказывания п. Кирилла о том, что архиереи, особенно их визиты, не должны обременять духовенство и паству. Те, кто знают реалии РПЦ, особенно особенности святейших визитов, нервно сглатывают (если они живут в РФ), или громко хохочут (если живут в других странах).
Вот само видео: https://youtu.be/mqnNVofAnLI?si=oKShYZSylAgtUe8D
И да, запугивание архиереев УПЦ в стиле "у нас длинные руки" звучит забавно)»
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
YouTube
О снятии митрополита Донецкого
Мое мнение об одном из решений недавнего Синода Русской Православной Церкви.
👍19😁9❤1🥴1
Наука для тих, хто думає, що треба захищати каміння ціною життя своїх духовних дітей.
https://www.youtube.com/watch?v=OufztegBd28
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
https://www.youtube.com/watch?v=OufztegBd28
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
YouTube
Про захват СОБОРА в Черкассах: Митрополит, насилие и христианство. Мнение отца Андрея КУРАЕВА
В этом видео протодиакон Андрей Кураев рассуждает о недавнем захвате храма в Черкассах. Обсуждаются глубокие темы: как церковь относится к насилию, стоит ли защищать соборы любой ценой, и как пришло время переосмысливает сложные вопросы и переставать играть…
❤19🤡6👍5🤮2🥱2🤔1💩1
Forwarded from Натхнення Пафнутія
Святитель Іларіон і преподобний Антоній
З «Повісті минулих літ» знаємо, що Іларіон був священиком церкви Святих апостолів у княжому селі Берестове, поруч із Печерським монастирем, викопав собі там печеру й часто усамітнювався в молитві.
1051 року собором руських архиєреїв Іларіон був поставлений митрополитом Київським і всієї Русі, першим русином на цій посаді. Князем тоді був Ярослав Мудрий, очевидно це було його рішення, яке деякі розцінили як початок боротьби Київської митрополії за незалежність від Константинополя.
Іларіон в усьому підтримував князя, але 1054 року той помер, і Іларіон прийняв постриг від преподобного Антонія в Печерському монастирі.
3 листопада святкується пам’ять преподобного Іларіона, схимонаха Печерського. А чи є він тим славетним митрополитом, натхненником могутньої Київської Русі, уже Бог святий знає.
Більше про автора "Слова про закон і благодать" читайте на
https://www.facebook.com/share/v/1DkTLte9Hp/
Великі тексти телеграм, як виявляється, обмежує. Зі святою неділею!
З «Повісті минулих літ» знаємо, що Іларіон був священиком церкви Святих апостолів у княжому селі Берестове, поруч із Печерським монастирем, викопав собі там печеру й часто усамітнювався в молитві.
1051 року собором руських архиєреїв Іларіон був поставлений митрополитом Київським і всієї Русі, першим русином на цій посаді. Князем тоді був Ярослав Мудрий, очевидно це було його рішення, яке деякі розцінили як початок боротьби Київської митрополії за незалежність від Константинополя.
Іларіон в усьому підтримував князя, але 1054 року той помер, і Іларіон прийняв постриг від преподобного Антонія в Печерському монастирі.
3 листопада святкується пам’ять преподобного Іларіона, схимонаха Печерського. А чи є він тим славетним митрополитом, натхненником могутньої Київської Русі, уже Бог святий знає.
Більше про автора "Слова про закон і благодать" читайте на
https://www.facebook.com/share/v/1DkTLte9Hp/
Великі тексти телеграм, як виявляється, обмежує. Зі святою неділею!
👍26❤5
Forwarded from Натхнення Пафнутія
Святитель Іларіон написав молитву, в словах якої відчувається і полум’яна віра, й щира любов до Вітчизни — Київської Русі — яка й тоді потерпала від агресії сусідів:
«Господи, одпусти нам гріхи, благим будучи людинолюбцем! Помилуй нас, закликаючи грішників до покаяння! І на страшному Твоєму суді праворуч стояти не закажи нам, а до благословення праведних долучи нас! І допоки стоїть світ, не наводь на нас напасті спокус, не давай нас у руки чужинців! Хай не прозветься город Твій городом полоненим і стадо Твоє забродами в землі несвоїй!
Раті проганяючи, мир утверди, сусідів змири, голоди вгамуй, володарів наших зроби грізними для сусідів, боярів умудри, городи розсели, церкву Твою зрости, добро своє збережи, мужів і жон і немовлят спаси, сущих в рабстві, в полоні, в путах, в дорозі, в плаванні, в темницях, в голоді й спразі, в злиднях — усіх помилуй, усіх потіш, усіх обрадуй. Амінь."
«Господи, одпусти нам гріхи, благим будучи людинолюбцем! Помилуй нас, закликаючи грішників до покаяння! І на страшному Твоєму суді праворуч стояти не закажи нам, а до благословення праведних долучи нас! І допоки стоїть світ, не наводь на нас напасті спокус, не давай нас у руки чужинців! Хай не прозветься город Твій городом полоненим і стадо Твоє забродами в землі несвоїй!
Раті проганяючи, мир утверди, сусідів змири, голоди вгамуй, володарів наших зроби грізними для сусідів, боярів умудри, городи розсели, церкву Твою зрости, добро своє збережи, мужів і жон і немовлят спаси, сущих в рабстві, в полоні, в путах, в дорозі, в плаванні, в темницях, в голоді й спразі, в злиднях — усіх помилуй, усіх потіш, усіх обрадуй. Амінь."
🙏59👍9❤5
До окупованого Донецька прибув окупаційний митрополит РПЦ Володимир Самохін.
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
💩67👎6❤3👍2
Forwarded from Софійське Братство
#духовне_життя #православʼя
«Синодальний тип релігійного життя, який поруч із духовними цінностями висував на перший план інші – державні, побутові, традиційні, – тим самим не лише заплутував ієрархію цінностей, але й часто просто підміняв Христову любов егоїстичною любов’ю до речей світу цього…
Тут усе було спрямоване на консервацію, охорону усталеного, повторення тих самих почуттів, слів, жестів. Для творчості необхідні нові завдання – тут їх не було ані в царині думки, ані в мистецтві, ані в житті. Пильнували й оберігали старанно, не дозволяючи жодних нововведень. У творчій складовій потреби не було…
Собори – вінець і символ синодального архітектурного мистецтва – вражали своєю монументальністю, простором, позолотою, мармуром, велетенськими куполами, гулкою луною, багатопудовими Царськими вратами, розкішними ризами, колосальними хорами, що співали особливі, секуляризовані піснеспіви в італійському стилі. Лики святих ледь виднілися, окутані золотими та срібними ризами. Диякон ледь піднімав важке Євангеліє, а читав його так, що часом годі було зрозуміти бодай одне слово, – утім, його завданням і не було зробити своє читання зрозумілим».
Преподобномучениця Марія Пиленко-Скобцова, "Типи релігійного життя"
«Синодальний тип релігійного життя, який поруч із духовними цінностями висував на перший план інші – державні, побутові, традиційні, – тим самим не лише заплутував ієрархію цінностей, але й часто просто підміняв Христову любов егоїстичною любов’ю до речей світу цього…
Тут усе було спрямоване на консервацію, охорону усталеного, повторення тих самих почуттів, слів, жестів. Для творчості необхідні нові завдання – тут їх не було ані в царині думки, ані в мистецтві, ані в житті. Пильнували й оберігали старанно, не дозволяючи жодних нововведень. У творчій складовій потреби не було…
Собори – вінець і символ синодального архітектурного мистецтва – вражали своєю монументальністю, простором, позолотою, мармуром, велетенськими куполами, гулкою луною, багатопудовими Царськими вратами, розкішними ризами, колосальними хорами, що співали особливі, секуляризовані піснеспіви в італійському стилі. Лики святих ледь виднілися, окутані золотими та срібними ризами. Диякон ледь піднімав важке Євангеліє, а читав його так, що часом годі було зрозуміти бодай одне слово, – утім, його завданням і не було зробити своє читання зрозумілим».
Преподобномучениця Марія Пиленко-Скобцова, "Типи релігійного життя"
👍32🔥6💯6👎2🤯2
Трохи роздумів від редакції:
«Баталії навколо церковного питання в Україні набирають обертів. Всі очікують чим же це все завершиться? Кожен ловить будь-яку інформацію, котра стосується ситуації та участі в ній гравців "на берегах Дніпра та Босфора".
Увага "глядачів" перемикається від одного суб’єкта баталій до іншого.
Синоди, листування, звернення, заяви, - всі ці події тримають у напрузі не лише церковників і українське суспільство але й закордонних експертів з релігійного життя в Україні.
Зібравши достатню кількість інсайдерської інформації, спробуємо максимум об’єктивно описати нинішню ситуацію.
УПЦ
Як не дивно, нині провід УПЦ відчуває себе як ніколи спокійно і впевнено. Ще б пак. Поважні старці мають багаторічний досвід церковно-політичних баталій та кулуарних інтриг.
Так, острах є. Є ризики, будуть втрати. Є розуміння того, що нинішня позиція керівництва УПЦ провокує подальші переходи парафій до ПЦУ. Комусь доведеться залишити свої храми (в більшості це - пам’ятки архітектури) і, можливо, піти «у катакомби». Когось зі священників мобілізують. Але це дрібниці. Таке УПЦ переживе. Керівництво УПЦ готове покласти 1000-2000 парафій на вівтар заклання, аби тільки зберегти структуру.
Більшою проблемою може стати внутрішній розкол УПЦ. Він уже давно назріває. Мовчання митрополита Онуфрія та Синоду в такий особливо складний час може спровокувати розкол уже і так далеко не монолітної УПЦ. Заява архиєреїв УПЦ в обхід митрополита Онуфрія - це "перша ластівка" серйозних внутрішніх змін усередині УПЦ. У цій ситуації дія закону "про заборону УПЦ" може стати каталізатором цих змін. Як сказав один архієрей УПЦ: «Скоріше б вже на повну ввели в дію антицерковний закон».
Але, як би того не хотіла влада чи ПЦУ, сила цього закону буде обмеженою, а голоси на захист "бідної" і "гонимої" УПЦ ще більше надасть їй авторитету на міжнародному церковному і світському полі.
В УПЦ непогана позиція: "Ми самостійні і незалежні, прямуємо до отримання автокефалії". Зміст Звернення архиєреїв лише підсилює цю позицію, а "діалог" Фанара та керівництва ПЦУ дають УПЦ більше часу для маневру, для укріплення своїх позицій. Всі очікують наслідків прірви, що відкрилася між очікуваннями патріарха Варфоломія і реальністю життя та дій митрополита Епіфанієм.
ПЦУ
У 2018 році українське православ’я отримало шанс стати єдини і незалежним від москви. Томос став інструментом, котрий мав би допомогти у вирішенні проблем роз’єднаності православних українців. За випадком долі і в обставинах, коли більш потужна православна структура УПЦ у більшості своїй проігнорувала наявність такого інструменту, його отримала новостворена Церква на чолі з митрополитом Епіфанієм. На його команду Матір'ю-Церквою покладалась місія зробити все можливе для об'єднання українського православ’я.
Про те, що з цього вийшло, красномовно свідчить інформація, котра стала відкритою для загалу. Грекомовний інформацій ресурс оприлюднив подробиці "розбору польотів" в Синоді Вселенської Церкви. Інсайдерська інформація додає подробиць дискусії, котрі велися на Синаксарі та Синоді Вселенського патріархату. Синодали та архієреї Константинопольської церкви висловлюють обурення патріарху Варфоломію щодо дій і бездіяльності молодого предстоятеля ПЦУ. Жаліються і інші Помісні церкви. Все більше стають відомими подробиці "дружніх" відносин між митрополитом Епіфанієм та екзархом Вселенського патріарха в Україні єпископом Михаїлом. Патріарх Варфоломій висловлює розчарування першим предстоятелем Автокефальної Церкви України.
Можна уявити собі, який рівень невдоволення і обурення діями команди молодого предстоятеля панував на Фанарі під час засідання Синоду, якщо дипломатичні греки дозволили собі відкрити всі ці подробиці обговорення українського питання, та якщо на повному серйозі обговорювалась можливість відкликання Томосу.
Керівництво УПЦ єхидно посміхається.
Провід ПЦУ шукає шляхи виходу з цієї ситуації.
Патріарх Варфоломій шукає відповідь на головне питання: "Що з цим усім робити?" ⬇️⬇️⬇️
«Баталії навколо церковного питання в Україні набирають обертів. Всі очікують чим же це все завершиться? Кожен ловить будь-яку інформацію, котра стосується ситуації та участі в ній гравців "на берегах Дніпра та Босфора".
Увага "глядачів" перемикається від одного суб’єкта баталій до іншого.
Синоди, листування, звернення, заяви, - всі ці події тримають у напрузі не лише церковників і українське суспільство але й закордонних експертів з релігійного життя в Україні.
Зібравши достатню кількість інсайдерської інформації, спробуємо максимум об’єктивно описати нинішню ситуацію.
УПЦ
Як не дивно, нині провід УПЦ відчуває себе як ніколи спокійно і впевнено. Ще б пак. Поважні старці мають багаторічний досвід церковно-політичних баталій та кулуарних інтриг.
Так, острах є. Є ризики, будуть втрати. Є розуміння того, що нинішня позиція керівництва УПЦ провокує подальші переходи парафій до ПЦУ. Комусь доведеться залишити свої храми (в більшості це - пам’ятки архітектури) і, можливо, піти «у катакомби». Когось зі священників мобілізують. Але це дрібниці. Таке УПЦ переживе. Керівництво УПЦ готове покласти 1000-2000 парафій на вівтар заклання, аби тільки зберегти структуру.
Більшою проблемою може стати внутрішній розкол УПЦ. Він уже давно назріває. Мовчання митрополита Онуфрія та Синоду в такий особливо складний час може спровокувати розкол уже і так далеко не монолітної УПЦ. Заява архиєреїв УПЦ в обхід митрополита Онуфрія - це "перша ластівка" серйозних внутрішніх змін усередині УПЦ. У цій ситуації дія закону "про заборону УПЦ" може стати каталізатором цих змін. Як сказав один архієрей УПЦ: «Скоріше б вже на повну ввели в дію антицерковний закон».
Але, як би того не хотіла влада чи ПЦУ, сила цього закону буде обмеженою, а голоси на захист "бідної" і "гонимої" УПЦ ще більше надасть їй авторитету на міжнародному церковному і світському полі.
В УПЦ непогана позиція: "Ми самостійні і незалежні, прямуємо до отримання автокефалії". Зміст Звернення архиєреїв лише підсилює цю позицію, а "діалог" Фанара та керівництва ПЦУ дають УПЦ більше часу для маневру, для укріплення своїх позицій. Всі очікують наслідків прірви, що відкрилася між очікуваннями патріарха Варфоломія і реальністю життя та дій митрополита Епіфанієм.
ПЦУ
У 2018 році українське православ’я отримало шанс стати єдини і незалежним від москви. Томос став інструментом, котрий мав би допомогти у вирішенні проблем роз’єднаності православних українців. За випадком долі і в обставинах, коли більш потужна православна структура УПЦ у більшості своїй проігнорувала наявність такого інструменту, його отримала новостворена Церква на чолі з митрополитом Епіфанієм. На його команду Матір'ю-Церквою покладалась місія зробити все можливе для об'єднання українського православ’я.
Про те, що з цього вийшло, красномовно свідчить інформація, котра стала відкритою для загалу. Грекомовний інформацій ресурс оприлюднив подробиці "розбору польотів" в Синоді Вселенської Церкви. Інсайдерська інформація додає подробиць дискусії, котрі велися на Синаксарі та Синоді Вселенського патріархату. Синодали та архієреї Константинопольської церкви висловлюють обурення патріарху Варфоломію щодо дій і бездіяльності молодого предстоятеля ПЦУ. Жаліються і інші Помісні церкви. Все більше стають відомими подробиці "дружніх" відносин між митрополитом Епіфанієм та екзархом Вселенського патріарха в Україні єпископом Михаїлом. Патріарх Варфоломій висловлює розчарування першим предстоятелем Автокефальної Церкви України.
Можна уявити собі, який рівень невдоволення і обурення діями команди молодого предстоятеля панував на Фанарі під час засідання Синоду, якщо дипломатичні греки дозволили собі відкрити всі ці подробиці обговорення українського питання, та якщо на повному серйозі обговорювалась можливість відкликання Томосу.
Керівництво УПЦ єхидно посміхається.
Провід ПЦУ шукає шляхи виходу з цієї ситуації.
Патріарх Варфоломій шукає відповідь на головне питання: "Що з цим усім робити?" ⬇️⬇️⬇️
👍17❤4🤷4🔥2🤮2
"Темна конячка"
Софійське братство ще з самого початку його зародження (з першої зустрічі духовенства УПЦ та ПЦУ в Софії Київській у 2022 році) сприймалося багатьма як штучний проект когось із впливових гравців церковно-державних відносин. Спочатку всі були переконані, що це справа рук ДЕСС, а конкретно – тодішньої очільниці цієї установи Олени Богдан. В середовищі УПЦ були переконані, що цей проект направлений проти них. Коли ж ДЕСС очолив Віктор Єленський, а Олену Богдан стали сприймати "адвокатом" УПЦ, на софійців дивились як на проект ПЦУ. І це не дивно, бо один за одним софійці з УПЦ стали переходити в ПЦУ. Стала помітною підтримка ідей Братства деякими впливовими архієреями ПЦУ. На установчих зборах громадської організації були присутні священники ПЦУ, котрі отримали благословіння на участь у Братстві від своїх правлячих архієреїв.
Але не довго на братчиків ставили клеймо "пцушних агентів".
Невдовзі, через помітну для всіх підтримку Софійського братства Екзархом Михаїлом, його починають називати "рупором Екзарха".
У будь-якому випадку, братчиків донедавна особливо серйозно не сприймали. "Граються собі в "дружбу", то нехай граються далі. Лиш би нам не заважали".
Але дуже швидко словосполучення "Софійське братство" стало все частіше згадуватись у ЗМІ та в доповідях експертів з релігійного життя в Україні.
На феномен "Софійського братства" стали звертати увагу як у серйозних колах України так і за кордоном. Особливо це стало помітним після зустрічі членів Братства з делегацією від Синоду Вселенської Церкви. Неочікувано для багатьох Братство стало суб’єктом церковно-політичних відносин.
Все більша кількість духовенства і, навіть, єпископів, як в УПЦ, так і в ПЦУ, стали симпатизувати братчикам. В лави Братства увійшло чимало відомих і авторитетних вірян УПЦ та ПЦУ як з України, так і з зарубіжжя.
У своїх звітах до Синоду делегати Вселенського патріарха чимало місця приділили Софійському братству. Згадували про нього у своїх листах до Синоду Константинопольської церкви і митрополит Епіфаній, і Екзарх єпископ Михаїл.
На фоні провалу місії-примирення делегації від патріарха Варфоломія в Україні позитивні приклади порозуміння, спільної діяльності та високих цілей Софійського братства стали промінчиками надії в потоці конфліктів, інтриг та лицемірства церковного проводу обох українських церков.
Звичайно, в цій складній ситуації міжцерковних відносин кожен вважає за потрібне втягнути цю ініціативу у своє болото інтриг та маніпуляцій. Але це не так просто зробити, оскільки Братство є прикладом формування багаторівневих горизонтальних відносин, на котрі мають мінімальний вплив корпоративні вертикалі церковної влади та інших суб’єктів церковних баталій в Україні.
Чого чекати всім нам?
Україна за роки війни показала світу той рівень ініціативності та інноваційності, котрий не має багато країн світу. Українське православ’я, яким би хворобливим воно не було, ставить перед собою складні завдання і інтенсивно шукає інструменти для їх виконання. Від результатів цієї роботи залежить не лише майбутнє українського православ'я, але й ефективна місія Церкви в усьому світі.»
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
Софійське братство ще з самого початку його зародження (з першої зустрічі духовенства УПЦ та ПЦУ в Софії Київській у 2022 році) сприймалося багатьма як штучний проект когось із впливових гравців церковно-державних відносин. Спочатку всі були переконані, що це справа рук ДЕСС, а конкретно – тодішньої очільниці цієї установи Олени Богдан. В середовищі УПЦ були переконані, що цей проект направлений проти них. Коли ж ДЕСС очолив Віктор Єленський, а Олену Богдан стали сприймати "адвокатом" УПЦ, на софійців дивились як на проект ПЦУ. І це не дивно, бо один за одним софійці з УПЦ стали переходити в ПЦУ. Стала помітною підтримка ідей Братства деякими впливовими архієреями ПЦУ. На установчих зборах громадської організації були присутні священники ПЦУ, котрі отримали благословіння на участь у Братстві від своїх правлячих архієреїв.
Але не довго на братчиків ставили клеймо "пцушних агентів".
Невдовзі, через помітну для всіх підтримку Софійського братства Екзархом Михаїлом, його починають називати "рупором Екзарха".
У будь-якому випадку, братчиків донедавна особливо серйозно не сприймали. "Граються собі в "дружбу", то нехай граються далі. Лиш би нам не заважали".
Але дуже швидко словосполучення "Софійське братство" стало все частіше згадуватись у ЗМІ та в доповідях експертів з релігійного життя в Україні.
На феномен "Софійського братства" стали звертати увагу як у серйозних колах України так і за кордоном. Особливо це стало помітним після зустрічі членів Братства з делегацією від Синоду Вселенської Церкви. Неочікувано для багатьох Братство стало суб’єктом церковно-політичних відносин.
Все більша кількість духовенства і, навіть, єпископів, як в УПЦ, так і в ПЦУ, стали симпатизувати братчикам. В лави Братства увійшло чимало відомих і авторитетних вірян УПЦ та ПЦУ як з України, так і з зарубіжжя.
У своїх звітах до Синоду делегати Вселенського патріарха чимало місця приділили Софійському братству. Згадували про нього у своїх листах до Синоду Константинопольської церкви і митрополит Епіфаній, і Екзарх єпископ Михаїл.
На фоні провалу місії-примирення делегації від патріарха Варфоломія в Україні позитивні приклади порозуміння, спільної діяльності та високих цілей Софійського братства стали промінчиками надії в потоці конфліктів, інтриг та лицемірства церковного проводу обох українських церков.
Звичайно, в цій складній ситуації міжцерковних відносин кожен вважає за потрібне втягнути цю ініціативу у своє болото інтриг та маніпуляцій. Але це не так просто зробити, оскільки Братство є прикладом формування багаторівневих горизонтальних відносин, на котрі мають мінімальний вплив корпоративні вертикалі церковної влади та інших суб’єктів церковних баталій в Україні.
Чого чекати всім нам?
Україна за роки війни показала світу той рівень ініціативності та інноваційності, котрий не має багато країн світу. Українське православ’я, яким би хворобливим воно не було, ставить перед собою складні завдання і інтенсивно шукає інструменти для їх виконання. Від результатів цієї роботи залежить не лише майбутнє українського православ'я, але й ефективна місія Церкви в усьому світі.»
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
Telegram
Веселий піп
Канал ведеться спільнотою православних священників та архієреїв.
Повідомити про новину @funpriest_feedback_bot
Повідомити про новину @funpriest_feedback_bot
❤34👍19🤡6🤣3😁1🍌1
Forwarded from Натхнення Пафнутія
Ворог посилив атаки на столицю й усю Україну, ворогові пече наша витривалість. Росіянам не зрозуміти, що нас зміцнює сила рідної землі й молитви преподобних Антонія та Феодосія Печерських. А з ними - сотні інших київських святих, які ось уже тисячу років бережуть і Лавру, як духовний осередок столиці, і весь Київ, і всю Україну. І берегтимуть навіки.
❤73🙏33👍3🤡2🥱1
Сергій Чапнин пише:
«Сумна історія із листом 38 українських архієреїв. В якийсь час вони набралися мужності і зважилися публічно озвучити свою позицію, але зробили це мляво, боязко, невиразно.
Захистити мітр. Іларіона Донецького у них не вийшло, і не могло вийти.
Насправді й позиції у них, схоже, немає чи, можливо, вони все ще побоюються висловити її до кінця. Адже позиція - це не просто захистити митр. Іларіона, а чітко окреслити дії патріарха Кирила в Україні як беззаконні/ неканонічні.
Визнавши це, наступним кроком має бути звернення до Вселенського патріарха з проханням анулювати ці неканонічні рішення. (Тут у дужках треба зауважити, що звернення до Архієрейського собору РПЦ можна пропустити, оскільки патріарх Кирило не здатний зібрати такий собор у відповідності до статуту РПЦ - на соборі не буде кворуму).
* * *
Відповідь Моспатріархії, яку було доручено озвучити Володимиру Легойді - це явний і неприкритий знущання і за формою (єпископам відповідає мирянин, хоча відповідати повинен як мінімум управделами МП) і за змістом (мовляв, ми все зробили правильно, тут нічого навіть обговорювати).»
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
«Сумна історія із листом 38 українських архієреїв. В якийсь час вони набралися мужності і зважилися публічно озвучити свою позицію, але зробили це мляво, боязко, невиразно.
Захистити мітр. Іларіона Донецького у них не вийшло, і не могло вийти.
Насправді й позиції у них, схоже, немає чи, можливо, вони все ще побоюються висловити її до кінця. Адже позиція - це не просто захистити митр. Іларіона, а чітко окреслити дії патріарха Кирила в Україні як беззаконні/ неканонічні.
Визнавши це, наступним кроком має бути звернення до Вселенського патріарха з проханням анулювати ці неканонічні рішення. (Тут у дужках треба зауважити, що звернення до Архієрейського собору РПЦ можна пропустити, оскільки патріарх Кирило не здатний зібрати такий собор у відповідності до статуту РПЦ - на соборі не буде кворуму).
* * *
Відповідь Моспатріархії, яку було доручено озвучити Володимиру Легойді - це явний і неприкритий знущання і за формою (єпископам відповідає мирянин, хоча відповідати повинен як мінімум управделами МП) і за змістом (мовляв, ми все зробили правильно, тут нічого навіть обговорювати).»
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
Telegram
Веселий піп
Канал ведеться спільнотою православних священників та архієреїв.
Повідомити про новину @funpriest_feedback_bot
Повідомити про новину @funpriest_feedback_bot
👍24😢3💩3
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Зʼїзд СРН- Царьграду за одну хвилину.
Бо дві- не витримати.
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
#крінжатіна
Бо дві- не витримати.
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
#крінжатіна
💩54🤮29🤣6❤3🎃2👍1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
❤29👍9👎5🔥2🥴2👏1🙏1
Геннадій Христокін пише:
«Аналіз публічних медіа-дискурсів основних учасників православної церковної кризи в Україні.
Внутрішній самокритичний, громадянський дискурс ПЦУ
Його варто дослідити на прикладі «10 тез для ПЦУ», які запропонувала ще в 2019 році група священства та мирян ПЦУ з пропозиціями порядку денного для новоствореної автокефальної Церкви, «який би допоміг їй краще провадити своє покликання в обставинах сьогодення». Для цього Українська Церква потребує таких змін: «справжньої соборності», «оновлення парафіяльного життя і євхаристійне відродження», «залучення вірян», «якісного перекладу богослужбових текстів українською мовою та богослужіння, яке промовляє до людини XXI століття», «посилення Христоцентричності та відновлення біблійної свідомості Церкви», «відмови від парадигми «симфонії» візантійського чи західного типу, відмови від політизації Церкви», «пріоритетність стосунків Церкви і громадянського суспільства», «прозорості, підзвітності, єдності в різноманітності та представництва всього церковного народу», «соціального служіння, активної соціальної позиції Церкви», «діалогічності та відкритості».
Критичні зауваження, щодо необхідності реформування та оновлення православної Церкви було висловлено і в наших статтях, які раніше опубліковані в журналі OPREE. Зокрема, ми наголосили на необхідності «оновлення, осучаснення та максимально допустимої трансформації» Церкви. Запропонували «розробити продуману й офіційно визнану концепцію реформування православ’я, яка б передбачала критичний аналіз кризових процесів церкви та продуманий план їх подолання». В статті вказано, що «основними аспектами реформування церкви є оновлення традиції, потреба нового прочитання канонів, переосмислення негативного історичного досвіду минулого, подолання залежності церкви від державного диктату та політичних ідеологій». З’ясовано, що перед українським православ’ям постають завдання «імплементації рішень соціальної доктрини Вселенського патріархату у власну соціальну доктрину, переосмислення ставлення до сучасних економічних й правових процесів, проблем громадянського суспільства і правової держави, освіти і культури». Тобто, богословським виходом для православ’я могла би бути розробка теології осучаснення Церкви, вихід з кризи Церкви можливий лише в напрямку її оновлення. «Церковна думка буде живою, коли навчиться творчо використовувати набутки сучасної культури, науки, філософії, зможе засвоювати і перетворювати їх, вести з сучасністю постійний діалог».
Отже, у ПЦУ існує досить потужний голос священників і мирян інтелектуалів, які висловлюють свої побажання для оновлення Церкви. Вони пропонують аналітичний богословський та релігієзнавчий дискурс, що проводить наратив оновленої, сучасної, реформованої, соціально і громадянські орієнтованої Церкви, яка б встановила партнерські стосунки з державою, побудувала відкриті відносини з іншими конфесіями, суттєво реформувала богословську освіту та стала рупором правди в суспільстві. На нашу думку, це вкрай важливий, не конфліктний дискурс, який має стати основою для міжконфесійного єднання.»
Джерело: Софійське Братство
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
«Аналіз публічних медіа-дискурсів основних учасників православної церковної кризи в Україні.
Внутрішній самокритичний, громадянський дискурс ПЦУ
Його варто дослідити на прикладі «10 тез для ПЦУ», які запропонувала ще в 2019 році група священства та мирян ПЦУ з пропозиціями порядку денного для новоствореної автокефальної Церкви, «який би допоміг їй краще провадити своє покликання в обставинах сьогодення». Для цього Українська Церква потребує таких змін: «справжньої соборності», «оновлення парафіяльного життя і євхаристійне відродження», «залучення вірян», «якісного перекладу богослужбових текстів українською мовою та богослужіння, яке промовляє до людини XXI століття», «посилення Христоцентричності та відновлення біблійної свідомості Церкви», «відмови від парадигми «симфонії» візантійського чи західного типу, відмови від політизації Церкви», «пріоритетність стосунків Церкви і громадянського суспільства», «прозорості, підзвітності, єдності в різноманітності та представництва всього церковного народу», «соціального служіння, активної соціальної позиції Церкви», «діалогічності та відкритості».
Критичні зауваження, щодо необхідності реформування та оновлення православної Церкви було висловлено і в наших статтях, які раніше опубліковані в журналі OPREE. Зокрема, ми наголосили на необхідності «оновлення, осучаснення та максимально допустимої трансформації» Церкви. Запропонували «розробити продуману й офіційно визнану концепцію реформування православ’я, яка б передбачала критичний аналіз кризових процесів церкви та продуманий план їх подолання». В статті вказано, що «основними аспектами реформування церкви є оновлення традиції, потреба нового прочитання канонів, переосмислення негативного історичного досвіду минулого, подолання залежності церкви від державного диктату та політичних ідеологій». З’ясовано, що перед українським православ’ям постають завдання «імплементації рішень соціальної доктрини Вселенського патріархату у власну соціальну доктрину, переосмислення ставлення до сучасних економічних й правових процесів, проблем громадянського суспільства і правової держави, освіти і культури». Тобто, богословським виходом для православ’я могла би бути розробка теології осучаснення Церкви, вихід з кризи Церкви можливий лише в напрямку її оновлення. «Церковна думка буде живою, коли навчиться творчо використовувати набутки сучасної культури, науки, філософії, зможе засвоювати і перетворювати їх, вести з сучасністю постійний діалог».
Отже, у ПЦУ існує досить потужний голос священників і мирян інтелектуалів, які висловлюють свої побажання для оновлення Церкви. Вони пропонують аналітичний богословський та релігієзнавчий дискурс, що проводить наратив оновленої, сучасної, реформованої, соціально і громадянські орієнтованої Церкви, яка б встановила партнерські стосунки з державою, побудувала відкриті відносини з іншими конфесіями, суттєво реформувала богословську освіту та стала рупором правди в суспільстві. На нашу думку, це вкрай важливий, не конфліктний дискурс, який має стати основою для міжконфесійного єднання.»
Джерело: Софійське Братство
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
👍36❤6🤣6👎1💩1
Патріарх Кирило виступив за повернення смертної кари
Кирил Гундяєв підтримам повернення смортної кари в росії:
«Церква ніколи смертної кари не засуджувала, якщо смертна кара здійснювалася за законом…Смертна кара була присутня протягом усієї людської історії. Господь Ісус Христос не засуджував смертну кару, хоча сам незаслужено зазнав страти».
Смертна кара була де-факто скасована у Росії 1996 року із запровадженням мораторію у межах зобов'язань перед Радою Європи, хоча цілком законодавчо вона скасована.
Більше крові, більше трешу, більше аду.
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
Кирил Гундяєв підтримам повернення смортної кари в росії:
«Церква ніколи смертної кари не засуджувала, якщо смертна кара здійснювалася за законом…Смертна кара була присутня протягом усієї людської історії. Господь Ісус Христос не засуджував смертну кару, хоча сам незаслужено зазнав страти».
Смертна кара була де-факто скасована у Росії 1996 року із запровадженням мораторію у межах зобов'язань перед Радою Європи, хоча цілком законодавчо вона скасована.
Більше крові, більше трешу, більше аду.
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
🤯65🔥7🤣5😈5👍3🥴1