Forwarded from Софійське Братство
#форум_братства
У Києві завершила роботу конференція-хакатон під назвою «Софійське братство – спільнота ідеалістів-мрійників чи дієвців-прагматиків?». Організаторами заходу виступили Софійське братство, Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості та Центр гуманітарного діалогу.
На другий день роботи конференції її учасники, зокрема, працювали над розробкою стратегічних завдань для Софійського братства на 2025 рік, а також над формуванням Календаря активностей та зон відповідальності під керівництвом соціолога релігії, фасилітаторки, координаторки ініціативи «Діалог у дії» Тетяни Калениченко.
У Києві завершила роботу конференція-хакатон під назвою «Софійське братство – спільнота ідеалістів-мрійників чи дієвців-прагматиків?». Організаторами заходу виступили Софійське братство, Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості та Центр гуманітарного діалогу.
На другий день роботи конференції її учасники, зокрема, працювали над розробкою стратегічних завдань для Софійського братства на 2025 рік, а також над формуванням Календаря активностей та зон відповідальності під керівництвом соціолога релігії, фасилітаторки, координаторки ініціативи «Діалог у дії» Тетяни Калениченко.
👍43🤡15❤6🤯1
Forwarded from Софійське Братство
#цитата_дня #друга_навігація
«Коли моряк перебуває в океані, коли все навколо змінюється, коли хвилі народжуються й зникають, він не дивиться вниз, у хвилі, бо вони мінливі. Він дивиться на зірки. Чому? Тому що вони вірні; вони мають те саме розташування, яке мали для наших предків і матимуть для майбутніх поколінь».
К'єркегор, «Очікування віри»
«Коли моряк перебуває в океані, коли все навколо змінюється, коли хвилі народжуються й зникають, він не дивиться вниз, у хвилі, бо вони мінливі. Він дивиться на зірки. Чому? Тому що вони вірні; вони мають те саме розташування, яке мали для наших предків і матимуть для майбутніх поколінь».
К'єркегор, «Очікування віри»
❤40🔥8👍7💯5
😁21👏8👍3👎2
Forwarded from Софійське Братство
#інтервʼю
Єпископ Никодим: Від окупації до свободи — про віру, служіння та відкриту Церкву
«Відкидання церковних традицій на власний розсуд не зробить із закритої Церкви відкриту. Ревізія має бути розумною. Традиції виникають, змінюються, зникають впродовж життя Церкви в часі і просторі. Я б порівняв традиції зі стінами і простінками в будівлі, які структурують простір для життя. Їх можна розумно перебудовувати під потреби часу, а можна бездумно сунути, валяти. Так колись будівля завалиться, або стане аварійною. І не буде що відкривати».
Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/yepyskop-nykodym-vid-okupacziyi-do-svobody-pro-viru-sluzhinnya-ta-vidkrytu-czerkvu/
Єпископ Никодим: Від окупації до свободи — про віру, служіння та відкриту Церкву
«Відкидання церковних традицій на власний розсуд не зробить із закритої Церкви відкриту. Ревізія має бути розумною. Традиції виникають, змінюються, зникають впродовж життя Церкви в часі і просторі. Я б порівняв традиції зі стінами і простінками в будівлі, які структурують простір для життя. Їх можна розумно перебудовувати під потреби часу, а можна бездумно сунути, валяти. Так колись будівля завалиться, або стане аварійною. І не буде що відкривати».
Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/yepyskop-nykodym-vid-okupacziyi-do-svobody-pro-viru-sluzhinnya-ta-vidkrytu-czerkvu/
👍24❤🔥4🤡2❤1👎1💯1
Отже, о. Сергій Баршай з УПЦ задається питанням:
«На ФБ-сторінці архієпископа Сергія (Аніцоя) (як виявилося, він уже має титул Тульчинського і Брацлавського) повідомляється про засідання єпархіальної ради Тульчинської єпархії, на якій «благочинні і члени єпархіальної ради привітали правлячого архієрея архієпископа Сергія з призначенням на Тульчинську кафедру».
Про цю подію нічого не сказано ані на сайті Тульчинської єпархії (остання новина на ньому взагалі від 27 травня), ані на офіційному сайті УПЦ. Не сказано у повідомленні й про те, хто та коли ухвалив таке рішення (хоча очевидно, що воно було ухвалено на останньому засіданні Священного Синоду УПЦ від 23 жовтня нинішнього року).
Таке рішення є вповні логічним, адже вікарний єпископ із багаторічним стажем, мабуть, краще за інших вникне в суть роботи тієї єпархії, в якій служив до цього.
Проте, і для вірних УПЦ, і не лише для них, мабуть, цікаво було би дізнатися, наприклад, з якими формулюваннями був знятий попередній Тульчинський архіпастир (депортований влітку в росію)? Він почислений на спокій як архієрей УПЦ, чи виключений з числа останньої? Подякували Іонафану члени Синоду за багаторічне служіння Церкві, а чи, навпаки, засудили хоча би за дифірамби на адресу Кирила Гундяєва, які він виголосив одразу ж при зустрічі з тим після переїзду до росії? Прокоментував Синод УПЦ хоч якось сам факт засудження і депортації одного зі своїх архіпастирів, чи такі «дрібниці» ніяк не обтяжують Високопреосвященних синодалів?
І головне запитання: навіщо ж все-таки замовчувати чергові рішення Синоду (тим більше, такі прості і логічні), якщо вони через певний час усе рівно стають відомими завдяки тим же церковним інтернет-ресурсам?»
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
«На ФБ-сторінці архієпископа Сергія (Аніцоя) (як виявилося, він уже має титул Тульчинського і Брацлавського) повідомляється про засідання єпархіальної ради Тульчинської єпархії, на якій «благочинні і члени єпархіальної ради привітали правлячого архієрея архієпископа Сергія з призначенням на Тульчинську кафедру».
Про цю подію нічого не сказано ані на сайті Тульчинської єпархії (остання новина на ньому взагалі від 27 травня), ані на офіційному сайті УПЦ. Не сказано у повідомленні й про те, хто та коли ухвалив таке рішення (хоча очевидно, що воно було ухвалено на останньому засіданні Священного Синоду УПЦ від 23 жовтня нинішнього року).
Таке рішення є вповні логічним, адже вікарний єпископ із багаторічним стажем, мабуть, краще за інших вникне в суть роботи тієї єпархії, в якій служив до цього.
Проте, і для вірних УПЦ, і не лише для них, мабуть, цікаво було би дізнатися, наприклад, з якими формулюваннями був знятий попередній Тульчинський архіпастир (депортований влітку в росію)? Він почислений на спокій як архієрей УПЦ, чи виключений з числа останньої? Подякували Іонафану члени Синоду за багаторічне служіння Церкві, а чи, навпаки, засудили хоча би за дифірамби на адресу Кирила Гундяєва, які він виголосив одразу ж при зустрічі з тим після переїзду до росії? Прокоментував Синод УПЦ хоч якось сам факт засудження і депортації одного зі своїх архіпастирів, чи такі «дрібниці» ніяк не обтяжують Високопреосвященних синодалів?
І головне запитання: навіщо ж все-таки замовчувати чергові рішення Синоду (тим більше, такі прості і логічні), якщо вони через певний час усе рівно стають відомими завдяки тим же церковним інтернет-ресурсам?»
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
👍37❤4👎3🤔3🤣3🥱2
Forwarded from Софійське Братство
#духовне_життя
Вчення, яке оголошує таїнство сповіді необхідною умовою допуску мирян до причастя, є не тільки ухилом від справжнього загальноцерковного передання, а й спотворенням православного вчення про Церкву, Євхаристію і саме таїнство покаяння.
Воно спотворює вчення про Церкву, тому що вводить де-факто поділ її членів на дві категорії, для однієї з яких (миряни) їхнє відродження в хрещенні, освячення у святому миропомазанні, те, що вони стали "співгромадянами святим і своїми Богові", не визнається за умову, що забезпечує повне членство, тобто участь у таїнстві, в якому Церква виповнює себе як Тіло Христове і храм Святого Духа.
Воно спотворює вчення про Євхаристію, бо, встановлюючи для причастя додаткові умови окрім членства в Церкві, по суті не дозволяє бачити і переживати Євхаристію як Таїнство Церкви, яке за словами літургії святого Василя Великого, "нас же всіх, що від єдиного хліба та єдиної чаші причащаємося", об'єднує одне з одним у спілкуванні єдиного Духа Святого.
І нарешті, воно спотворює саме таїнство покаяння, тому що, ставши формальністю і фактично просто умовою для причастя, сповідь підміняє собою справжнє приготування до причастя, що полягає, як ми бачили, у справжньому внутрішньому покаянні.
Акцент всього переживання в цьому таїнстві змістився від покаяння до відпущення гріхів, яке сприймається майже на рівні магізму. Цього формального напівмагічного, напівзаконницького відпущення, а не примирення з Церквою, від якої відлучили гріхи, шукають сьогодні у сповіді, і шукають не тому, що їх непокоїть власне гріховність (вони зазвичай вважають її природною та неминучою), а тому що це дає право приступити до святих Дарів з чистим сумлінням.
Стаючи просто умовою для причастя, таїнство сповіді, яке було настільки визначальним, настільки страшним в житті давньої Церкви, сьогодні втрачає свою істинну функцію і місце в ній.
Протопресвітер Олександр Шмеман, "Святеє - святим!"
Вчення, яке оголошує таїнство сповіді необхідною умовою допуску мирян до причастя, є не тільки ухилом від справжнього загальноцерковного передання, а й спотворенням православного вчення про Церкву, Євхаристію і саме таїнство покаяння.
Воно спотворює вчення про Церкву, тому що вводить де-факто поділ її членів на дві категорії, для однієї з яких (миряни) їхнє відродження в хрещенні, освячення у святому миропомазанні, те, що вони стали "співгромадянами святим і своїми Богові", не визнається за умову, що забезпечує повне членство, тобто участь у таїнстві, в якому Церква виповнює себе як Тіло Христове і храм Святого Духа.
Воно спотворює вчення про Євхаристію, бо, встановлюючи для причастя додаткові умови окрім членства в Церкві, по суті не дозволяє бачити і переживати Євхаристію як Таїнство Церкви, яке за словами літургії святого Василя Великого, "нас же всіх, що від єдиного хліба та єдиної чаші причащаємося", об'єднує одне з одним у спілкуванні єдиного Духа Святого.
І нарешті, воно спотворює саме таїнство покаяння, тому що, ставши формальністю і фактично просто умовою для причастя, сповідь підміняє собою справжнє приготування до причастя, що полягає, як ми бачили, у справжньому внутрішньому покаянні.
Акцент всього переживання в цьому таїнстві змістився від покаяння до відпущення гріхів, яке сприймається майже на рівні магізму. Цього формального напівмагічного, напівзаконницького відпущення, а не примирення з Церквою, від якої відлучили гріхи, шукають сьогодні у сповіді, і шукають не тому, що їх непокоїть власне гріховність (вони зазвичай вважають її природною та неминучою), а тому що це дає право приступити до святих Дарів з чистим сумлінням.
Стаючи просто умовою для причастя, таїнство сповіді, яке було настільки визначальним, настільки страшним в житті давньої Церкви, сьогодні втрачає свою істинну функцію і місце в ній.
Протопресвітер Олександр Шмеман, "Святеє - святим!"
❤63👍27🔥4💯3👎1
тг-канал «Не капелан».
Капелан поневолі або не капелан.
Життя, спостереження і роздуми клірика УПЦ, що не по своїй волі опинився у війську.
https://www.tgoop.com/ne_kapelan
Капелан поневолі або не капелан.
Життя, спостереження і роздуми клірика УПЦ, що не по своїй волі опинився у війську.
https://www.tgoop.com/ne_kapelan
👍16❤4🤡2
о. Андрій Глущенко з УПЦ пише про інклюзивність:
«Іде літургія, народ підходить, причащається. Священик бачить, підходить тітка з пакунком, ну, як немовля.
Священник, зачерпуючи Дари:
- Причащається..?
Тітка відкидає пелюшку, а там - КІТ!
Священик (у шоці, майже за Булгаковим):
- З котами не можна!.. Котам не можна!
Тітка (плаксивим голосом):
- Батюшка, причастіть кота! Хочу, щоб він спасся!
Від такого гротеску у священика зовсім заклинило розум і він поніс повну ахинею невиразним тоном, щось на кшталт "а як же сповідь?.. піст?.. без сповіді не можна... він же сповідатися не може.»
Тітка:
- А я його постила весь тиждень і ми тільки-но сповідалися!
Священик (загалом випадаючи в осад) на весь храм:
- Брати-священники! Хто кота сповідував?!
Від одного з аналоїв відходить отець і, чухаючи в потилиці, каже:
- Знаєш, отець, здається я...
Священник:
- Ти що, зовсім очманів?!
Священик, що сповідував кота:
- Так... я й не зрозумів... вона чогось там про кота бурмотіла, я навіть не просік, до чого...»
«Іде літургія, народ підходить, причащається. Священик бачить, підходить тітка з пакунком, ну, як немовля.
Священник, зачерпуючи Дари:
- Причащається..?
Тітка відкидає пелюшку, а там - КІТ!
Священик (у шоці, майже за Булгаковим):
- З котами не можна!.. Котам не можна!
Тітка (плаксивим голосом):
- Батюшка, причастіть кота! Хочу, щоб він спасся!
Від такого гротеску у священика зовсім заклинило розум і він поніс повну ахинею невиразним тоном, щось на кшталт "а як же сповідь?.. піст?.. без сповіді не можна... він же сповідатися не може.»
Тітка:
- А я його постила весь тиждень і ми тільки-но сповідалися!
Священик (загалом випадаючи в осад) на весь храм:
- Брати-священники! Хто кота сповідував?!
Від одного з аналоїв відходить отець і, чухаючи в потилиці, каже:
- Знаєш, отець, здається я...
Священник:
- Ти що, зовсім очманів?!
Священик, що сповідував кота:
- Так... я й не зрозумів... вона чогось там про кота бурмотіла, я навіть не просік, до чого...»
🤣69👍8🗿4❤2😁2
Це як розуміти?
У них бумага закінчилась на нову, актуальну заяву?
Чи чорнила потікли?
Як казав один митрополит про інформаційний відділ УПЦ: "бєстолочі!"
Блаженнійший Онуфрій, певне, в затворі, а без нього та від його імені нізззя.
Але ж треба.
Тому і дістали заяву 1000-денної просрочки.
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
У них бумага закінчилась на нову, актуальну заяву?
Чи чорнила потікли?
Як казав один митрополит про інформаційний відділ УПЦ: "бєстолочі!"
Блаженнійший Онуфрій, певне, в затворі, а без нього та від його імені нізззя.
Але ж треба.
Тому і дістали заяву 1000-денної просрочки.
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
🤯19👍12🤡5❤2😁2🤮2🤣1