Це ж всім зрозуміло, що митрополити УПЦ Антоній Паканіч та Климент Вечеря цим зорічним календарем розпалюють новий виток антиупецешних виступів?
Бо треба відпрацьовувати і робити картинку гонінь. Ось і стараються.
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
Бо треба відпрацьовувати і робити картинку гонінь. Ось і стараються.
Канал Веселий піп
Написати Веселим попам
Telegram
Веселий піп
Канал ведеться спільнотою православних священників та архієреїв.
Повідомити про новину @funpriest_feedback_bot
Повідомити про новину @funpriest_feedback_bot
🔥10🤡6💯3🤔1🖕1
Forwarded from Монолог.здєсь 😁
😳😳😳А от чому митрополит Пантелеймон очолює сімейний відділ УПЦ! Він успішно проводить місіонерську роботу з дітьми на окупованій Луганщині! Там з Росмолодьожью така Йолка жєланій, що куди там...
#серйозніновини
#серйозніновини
🤬48🤮17❤5👍3😁1😢1
Тетяна Деркач розмірковує:
«Расколам.нєт вирішили помріяти про відновлення довоєнного статусу кво УПЦ за результатами "Великої угоди", в якій її захистить Путін. Ключові слова "Хочемо ми того чи ні". Тобто, смиренно проковтнуть.
Що у Паканича в голові? Бльо. Навіть якщо у ПЦУ щось піде не за планом, то у УПЦ точно все піде не за планом. Це ж треба в такій альтернативній реальності жити. Чумальово якесь.
*
"Єдиним шансом для ПЦУ закінчити процес знищення конкурентної УПЦ залишається той самий скандальний закон №3894, який на повну силу критикують міжнародні правозахисні організації. На це, звісно, можна заплющувати очі, але така можливість матиме місце доти, доки не розпочнеться переговорний процес із досягнення мирової угоди між Росією та Україною. Хочемо ми того чи ні, проте керівництво Росії окреслило інтереси, які є базовими для мирних переговорів, і церковне питання в них, звісно ж, значиться. Цілком можливо, що саме тому імплементацію закону про заборону УПЦ замовчують, відводячи від цієї теми увагу.
У результаті, у ПЦУ залишається все менше простору для маневрів, а загальні тенденції не на їхньому боці. Звичайно, за найоптимістичніших прогнозів, на відновлення статусу-кво, що існував до війни, піде значна кількість часу, однак очевидно також і те, що світло наприкінці тунелю почало час від часу з’являтися, даючи надію на завершення антицерковного чаду, який відбувається, угару політиків і ПЦУ».
«Расколам.нєт вирішили помріяти про відновлення довоєнного статусу кво УПЦ за результатами "Великої угоди", в якій її захистить Путін. Ключові слова "Хочемо ми того чи ні". Тобто, смиренно проковтнуть.
Що у Паканича в голові? Бльо. Навіть якщо у ПЦУ щось піде не за планом, то у УПЦ точно все піде не за планом. Це ж треба в такій альтернативній реальності жити. Чумальово якесь.
*
"Єдиним шансом для ПЦУ закінчити процес знищення конкурентної УПЦ залишається той самий скандальний закон №3894, який на повну силу критикують міжнародні правозахисні організації. На це, звісно, можна заплющувати очі, але така можливість матиме місце доти, доки не розпочнеться переговорний процес із досягнення мирової угоди між Росією та Україною. Хочемо ми того чи ні, проте керівництво Росії окреслило інтереси, які є базовими для мирних переговорів, і церковне питання в них, звісно ж, значиться. Цілком можливо, що саме тому імплементацію закону про заборону УПЦ замовчують, відводячи від цієї теми увагу.
У результаті, у ПЦУ залишається все менше простору для маневрів, а загальні тенденції не на їхньому боці. Звичайно, за найоптимістичніших прогнозів, на відновлення статусу-кво, що існував до війни, піде значна кількість часу, однак очевидно також і те, що світло наприкінці тунелю почало час від часу з’являтися, даючи надію на завершення антицерковного чаду, який відбувається, угару політиків і ПЦУ».
🤯19👍7🤡6💩3❤2🖕1
о. Онуфрій з УПЦ пише:
«Вони, русмирівці, мріють про відновлення для УПЦ статусу-кво.
"Як було прекрасно до війни! І з росією мир, і феофанії не має, і підписанти під ногами не плутаються"
Аторвиші.
«Вони, русмирівці, мріють про відновлення для УПЦ статусу-кво.
"Як було прекрасно до війни! І з росією мир, і феофанії не має, і підписанти під ногами не плутаються"
Аторвиші.
❤18💯9🤯6🖕2
Forwarded from Монолог.здєсь 😁
⚡️⚡️⚡️Нова інтерпретація старої іконографії! Святий Серафим Саровський годує квадробера, який відбився від батьків!
🤣34💊9🤡7👎5🤮4👍2
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Війна йде із-за рукоблудія росіян!
Приголомшливе зізнання z-попа Андрія Ткачьова.
Завжди дивуюся: чому всі ватники і z-попи помішані не темі мастурбації, геїв і сексу? І в проповідях, і на сповідях, і в приватних бесідах.
Мабуть, ватний склад мізків позбавляє z-ешнутих здорової радості сексуальних відносин.
Приголомшливе зізнання z-попа Андрія Ткачьова.
Завжди дивуюся: чому всі ватники і z-попи помішані не темі мастурбації, геїв і сексу? І в проповідях, і на сповідях, і в приватних бесідах.
Мабуть, ватний склад мізків позбавляє z-ешнутих здорової радості сексуальних відносин.
😁42🤮13💩6👏4❤2👍2🍓2
Спеціальна мудрість для Ткачьова:
«Мастурбувати краще, ніж z-пропагувати»
«Мастурбувати краще, ніж z-пропагувати»
💯32😁15🤮8👍6🤣5🔥2👌2👏1
Бен Воллес, екс міністр оборони Великоі Британіі.
«Ми повинні посадити Росію у в'язницю і звести високі стіни.
І ЗВЕСТИ ВИСОКІ СТІНИ.
Якщо останні кілька років чогось навчили нас, так це тому, що всі наші суспільства більш крихкі, ніж ми думаємо, і що диктатори можуть падати.
Як не дивно, результатом є те, що Росія стала меншою, біднішою та слабшою країною, ніж тоді, коли Путін тільки прийшов на посаду. Це країна, яка тепер змушена стояти на колінах перед правителем Північної Кореї за свіжим гарматним м’ясом.
ПУТІН СТАВ МЕНШИМ І СТОІТЬ НА КОЛІНАХ ПЕРЕД ИНОМ.
Це також країна – хоча Путін цього не визнає – яка стала клієнтом Китаю. Як впали могутні.
Як нещодавно сказав мені один нинішній лідер колишнього російського союзника: «Путін — просто гангстер із заправкою».
Коли Путін прийняв дурне рішення незаконно вторгнутися в Україну, всі всередині нашого уряду – особливо в Міністерстві закордонних справ – насилу повторювали мантри: «це не російський народ, це лише маленька кліка в Кремлі», і «ми не змінюємо режим».
Що ж, минулі три роки показали, що цей злочинний і фашистський режим виходить далеко за межі кількох запеклих старих чекістів. Виявляється, росіяни не тільки підтримують вторгнення, але й підтримують застосування тортур, масових вбивств, вбивств і кібератак.
РОСІЯНИ - У БІЛЬШОСТІ ФАШИСТИ.
Як і у випадку з Німеччиною Адольфа Гітлера, дії Росії можливі лише завдяки широкій підтримці серед її громадян. Однією з особливостей Радянського Союзу були сотні російських дисидентів, які сміливо виступали або проводили агітацію з еміграції. Цього разу цифри, які це роблять, однозначні. Більшість росіян за кордоном в Об’єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ), на Кіпрі чи в європейських столицях вважають, що Путін має рацію (одночасно захищаючи своїх синів від призову в Україну).
ДИСИДЕНТІВ МАЙЖЕ НЕМАЄ.
То що ж робити з цією бандитською державою? Що ж, я вважаю, що як і іншим гангстерам, Росії місце за ґратами: тюремними ґратами, які вона сама створила. Зараз, незважаючи на санкції, Росія поводиться так, наче нічого не сталося. Наші західні столиці та приватні школи досі повні заможних прихильників Путіна. Росія керує «тіньовим» флотом кораблів, який дозволяє їй експортувати нафту, перерізати кабелі та контрабандно перевозити товари. У Москві досі продаються відомі британські бренди – бренди, проти яких варто задуматися.
Тож у 2025 році ми повинні переконатися, що Захід почне зводити тюремні стіни високо. Ми повинні залатати діри і замкнути двері. Ми також повинні використовувати нашу колективну дипломатію, щоб чинити тиск на такі країни, як Кіпр, ОАЕ та Швейцарія, щоб вони притиснули ігрові майданчики російської еліти.
РОСІЙСЬКА ЕЛІТА МАЄ ЖИТИ В РОСІІ.
Так само, як ми видаляємо злочинців із суспільства, ми повинні робити те саме з Росією. Іронія таких дій полягає в тому, що вони повністю протистоять фальшивому російському наративу про те, що НАТО готове вторгнутися.
Давайте подивимося правді в очі: ніхто ніколи не хоче вдертися до в’язниці.
НІХТО НЕ ХОЧЕ ДО ВʼЯЗНИЦІ
Коли виявиться, що у Путіна немає справжніх друзів, Хрещений батько виглядатиме слабким, і, як і в будь-якій іншій організованій злочинній родині, його дні будуть полічені.
Знайдуться ті, хто скаже, що Путін нікуди не йде. Безсумнівно, такі експерти пропустили крах Асада, спробу державного перевороту в Південній Кореї та перемогу Талібану.
Якщо останні кілька років чогось навчили нас, так це тому, що всі наші суспільства більш крихкі, ніж ми думаємо, і що диктатори можуть впасти.
Вінстон Черчілль якось сказав: «Диктатори їздять туди-сюди на тиграх, з яких вони не наважуються злізти. А тигри зголодніли».
Російські вдови і матері скоро зголодніють».
https://www.telegraph.co.uk/news/2025/01/14/we-must-put-russia-in-a-prison-and-build-the-walls-high/
«Ми повинні посадити Росію у в'язницю і звести високі стіни.
І ЗВЕСТИ ВИСОКІ СТІНИ.
Якщо останні кілька років чогось навчили нас, так це тому, що всі наші суспільства більш крихкі, ніж ми думаємо, і що диктатори можуть падати.
Як не дивно, результатом є те, що Росія стала меншою, біднішою та слабшою країною, ніж тоді, коли Путін тільки прийшов на посаду. Це країна, яка тепер змушена стояти на колінах перед правителем Північної Кореї за свіжим гарматним м’ясом.
ПУТІН СТАВ МЕНШИМ І СТОІТЬ НА КОЛІНАХ ПЕРЕД ИНОМ.
Це також країна – хоча Путін цього не визнає – яка стала клієнтом Китаю. Як впали могутні.
Як нещодавно сказав мені один нинішній лідер колишнього російського союзника: «Путін — просто гангстер із заправкою».
Коли Путін прийняв дурне рішення незаконно вторгнутися в Україну, всі всередині нашого уряду – особливо в Міністерстві закордонних справ – насилу повторювали мантри: «це не російський народ, це лише маленька кліка в Кремлі», і «ми не змінюємо режим».
Що ж, минулі три роки показали, що цей злочинний і фашистський режим виходить далеко за межі кількох запеклих старих чекістів. Виявляється, росіяни не тільки підтримують вторгнення, але й підтримують застосування тортур, масових вбивств, вбивств і кібератак.
РОСІЯНИ - У БІЛЬШОСТІ ФАШИСТИ.
Як і у випадку з Німеччиною Адольфа Гітлера, дії Росії можливі лише завдяки широкій підтримці серед її громадян. Однією з особливостей Радянського Союзу були сотні російських дисидентів, які сміливо виступали або проводили агітацію з еміграції. Цього разу цифри, які це роблять, однозначні. Більшість росіян за кордоном в Об’єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ), на Кіпрі чи в європейських столицях вважають, що Путін має рацію (одночасно захищаючи своїх синів від призову в Україну).
ДИСИДЕНТІВ МАЙЖЕ НЕМАЄ.
То що ж робити з цією бандитською державою? Що ж, я вважаю, що як і іншим гангстерам, Росії місце за ґратами: тюремними ґратами, які вона сама створила. Зараз, незважаючи на санкції, Росія поводиться так, наче нічого не сталося. Наші західні столиці та приватні школи досі повні заможних прихильників Путіна. Росія керує «тіньовим» флотом кораблів, який дозволяє їй експортувати нафту, перерізати кабелі та контрабандно перевозити товари. У Москві досі продаються відомі британські бренди – бренди, проти яких варто задуматися.
Тож у 2025 році ми повинні переконатися, що Захід почне зводити тюремні стіни високо. Ми повинні залатати діри і замкнути двері. Ми також повинні використовувати нашу колективну дипломатію, щоб чинити тиск на такі країни, як Кіпр, ОАЕ та Швейцарія, щоб вони притиснули ігрові майданчики російської еліти.
РОСІЙСЬКА ЕЛІТА МАЄ ЖИТИ В РОСІІ.
Так само, як ми видаляємо злочинців із суспільства, ми повинні робити те саме з Росією. Іронія таких дій полягає в тому, що вони повністю протистоять фальшивому російському наративу про те, що НАТО готове вторгнутися.
Давайте подивимося правді в очі: ніхто ніколи не хоче вдертися до в’язниці.
НІХТО НЕ ХОЧЕ ДО ВʼЯЗНИЦІ
Коли виявиться, що у Путіна немає справжніх друзів, Хрещений батько виглядатиме слабким, і, як і в будь-якій іншій організованій злочинній родині, його дні будуть полічені.
Знайдуться ті, хто скаже, що Путін нікуди не йде. Безсумнівно, такі експерти пропустили крах Асада, спробу державного перевороту в Південній Кореї та перемогу Талібану.
Якщо останні кілька років чогось навчили нас, так це тому, що всі наші суспільства більш крихкі, ніж ми думаємо, і що диктатори можуть впасти.
Вінстон Черчілль якось сказав: «Диктатори їздять туди-сюди на тиграх, з яких вони не наважуються злізти. А тигри зголодніли».
Російські вдови і матері скоро зголодніють».
https://www.telegraph.co.uk/news/2025/01/14/we-must-put-russia-in-a-prison-and-build-the-walls-high/
The Telegraph
We must put Russia in a prison and build the walls high
If the past few years have taught us anything it is that all our societies are more fragile than we believe and that dictators can fall
❤43👍22🤡7🔥6😁2💯2🤮1🏆1
Forwarded from Протоієрей Олександр Клименко
Милістю Божою отримали і освятили після завершення богослужіння образ Божої Матері, який іменується "Вишгородська".
Так вона у нас і підписана.
Це мій улюблений образ Божої Матері, не знаю чому, але я просто очей від неї відвести не можу.
Дякую Господу за небайдужих вірян, як й Він завжди посилає для придбання всього необхідного в храмі.
Більшість знає її під назвою "Володимирська", але справжня її назва Вишгородська, а не Володимирська, бо первинно вона знаходилась у храмі міста Вишгород. Згідно з переданням, її у 1131 році Константинопольський патріарх подарував київському князеві.
У 1169 князь Андрій Боголюбський зруйнував частину Вишгороду та, викравши ікону Вишгородської Богородиці, вивіз її спочатку до своєї резиденції в селі Боголюбово, а пізніше — до Володимира-на-Клязьмі. Відповідно, ікону почали називати «Володимирська».
Для молитовного шанування цієї ікони у нашому храмі не вистачає лиш відповідного акафіста.
Нічого. Все буде...
Так вона у нас і підписана.
Це мій улюблений образ Божої Матері, не знаю чому, але я просто очей від неї відвести не можу.
Дякую Господу за небайдужих вірян, як й Він завжди посилає для придбання всього необхідного в храмі.
Більшість знає її під назвою "Володимирська", але справжня її назва Вишгородська, а не Володимирська, бо первинно вона знаходилась у храмі міста Вишгород. Згідно з переданням, її у 1131 році Константинопольський патріарх подарував київському князеві.
У 1169 князь Андрій Боголюбський зруйнував частину Вишгороду та, викравши ікону Вишгородської Богородиці, вивіз її спочатку до своєї резиденції в селі Боголюбово, а пізніше — до Володимира-на-Клязьмі. Відповідно, ікону почали називати «Володимирська».
Для молитовного шанування цієї ікони у нашому храмі не вистачає лиш відповідного акафіста.
Нічого. Все буде...
👍61🙏13❤6🤡4
Міністерство війни рф:
«Ковчег с частицей мощей Ильи
Муромца доставили военнослужащим группировки войск «Восток»
Из Бурятии в зону проведения СВО военнослужащим доставили ковчег с частицей мощей православного святого Ильи Муромца. Отныне он станет духовным покровителем бойцов, выполняющих боевые задачи на Южно-Донецком направлении.
Церемония передачи состоялась в одном из военно-полевых храмов.
В честь этого события состоялся молебен, где присутствующие смогли поклониться мощам святого Ильи Муромца.
Враг ударил по военным, которые собрались помолиться возле мощей святого Ильи Муромца. В Минобороны подозревают подлость на религиозной почве
Военные собрались помолиться возле частицы мощей святого
Ильи Муромца, которую привезли на фронт по личной инициативе
Андрея Белоусова. «Был прицельный ракетный удар по месту молебна. К сожалению, 23 погибших, более 20 раненых. Среди погибших - двое офицеров. Ковчег с частицей мощей, слава Богу, почти не пострадал».
По мнению другого собеседника в министерстве, близкого к Белоусову, позицию, на которой собрались помолиться военные, сдали врагу.
«Это была настоящая подлость на религиозной почве. Вы знаете, что Андрей Рэмович хочет организовать обязательные молитвы на фронте.
У этой идеи много противников, особенно среди тех, кто не хочет признавать: Россия - православная страна. Я полагаю, что именно эти противники и навели на молебен ракеты. Мол, нельзя молиться на фронте, опасно это. Сволочи», - считает наш источник.
Он предположил, что сдать ВСУ позиции могли, «скорее всего, представители других религий: наверное, мусульмане, может быть, буддисты. А, может быть, это были и атеисты».
Для довідки: мощі Іллі Муромця зберігаються в ближніх печерах Києво-Печерської лаври. А його середній палець- в Преображенському соборі російського міста Мурома. І цей середній палець український святий Ілля Муромець показує всім зухвалим росіянам-вбивцям.
Святий Ілля Муромець, моли Бога про твоє українське військо, яке, як і ти, бореться з бусурманською навалою зі сходу.
«Ковчег с частицей мощей Ильи
Муромца доставили военнослужащим группировки войск «Восток»
Из Бурятии в зону проведения СВО военнослужащим доставили ковчег с частицей мощей православного святого Ильи Муромца. Отныне он станет духовным покровителем бойцов, выполняющих боевые задачи на Южно-Донецком направлении.
Церемония передачи состоялась в одном из военно-полевых храмов.
В честь этого события состоялся молебен, где присутствующие смогли поклониться мощам святого Ильи Муромца.
Враг ударил по военным, которые собрались помолиться возле мощей святого Ильи Муромца. В Минобороны подозревают подлость на религиозной почве
Военные собрались помолиться возле частицы мощей святого
Ильи Муромца, которую привезли на фронт по личной инициативе
Андрея Белоусова. «Был прицельный ракетный удар по месту молебна. К сожалению, 23 погибших, более 20 раненых. Среди погибших - двое офицеров. Ковчег с частицей мощей, слава Богу, почти не пострадал».
По мнению другого собеседника в министерстве, близкого к Белоусову, позицию, на которой собрались помолиться военные, сдали врагу.
«Это была настоящая подлость на религиозной почве. Вы знаете, что Андрей Рэмович хочет организовать обязательные молитвы на фронте.
У этой идеи много противников, особенно среди тех, кто не хочет признавать: Россия - православная страна. Я полагаю, что именно эти противники и навели на молебен ракеты. Мол, нельзя молиться на фронте, опасно это. Сволочи», - считает наш источник.
Он предположил, что сдать ВСУ позиции могли, «скорее всего, представители других религий: наверное, мусульмане, может быть, буддисты. А, может быть, это были и атеисты».
Для довідки: мощі Іллі Муромця зберігаються в ближніх печерах Києво-Печерської лаври. А його середній палець- в Преображенському соборі російського міста Мурома. І цей середній палець український святий Ілля Муромець показує всім зухвалим росіянам-вбивцям.
Святий Ілля Муромець, моли Бога про твоє українське військо, яке, як і ти, бореться з бусурманською навалою зі сходу.
🔥68🙏23🤣8👏5👍4❤3🤮1
о. Миколай з УПЦ пише:
«Як же тим монахам на підсвідомому рівні заздрісно, що звичайним людям апріорі не заборонене статеве життя. Могли б, то ще в першому тисячолітті заборонили б, але ж халепа - світ вимер би. Але зробили, бідосі, що могли: наклали свою погану заборону на цілу половину днів у році. Щоб життя тим грішникам медом не здавалося. І з їжею те саме. Постимо по чернечих уставах. І пофіг їм навіть на авторитетні церковні правила про заборону посту в суботу й неділю.»
«Як же тим монахам на підсвідомому рівні заздрісно, що звичайним людям апріорі не заборонене статеве життя. Могли б, то ще в першому тисячолітті заборонили б, але ж халепа - світ вимер би. Але зробили, бідосі, що могли: наклали свою погану заборону на цілу половину днів у році. Щоб життя тим грішникам медом не здавалося. І з їжею те саме. Постимо по чернечих уставах. І пофіг їм навіть на авторитетні церковні правила про заборону посту в суботу й неділю.»
👏25👍12💯7🤮2👎1
Ілля Забежинський про розчарування в Церкві:
«Прості звичайні люди відповідають питанням: чому ви відійшли від релігії і що це дало.
Я читав та сумував. Крім одного колишнього іудея, здається, всі інші писали про звільнення з православ'я.
Але я сумував не від цього. Я сумував тому, що те, від чого люди йдуть з церкви, в моєму розумінні, взагалі православ'я не визначає і не є.
Ось один пішов, щоб позбутися почуття провини. Інший – щоб молочні продукти їсти цілий рік. Третій отримав вивільнення часу. Четвертий знайшов порятунок від читання правил та "релігійної літератури". П'ятий – від авторитарного священника. Шостий - тому, що добрий священник перейшов служити далеко від дому. Сьомий – щоб не бути з тими, хто за війну.
Мимоволі згадалися міркування митрополита Антонія Сурозького. Він просив атеїстів розповідати, в якого Бога вони не вірять. І вислухавши, на їх подив, погоджувався з ними, що в такого Бога і він не вірить.
А ще слова Христа згадуються:
- Що дивитися ви ходили в пустелю?
Я ніде, в жодній історії відходу з Православ'я не почув імені Христа…
Там не було:
– Я хотів знайти там Христа і не знайшов.
або
- Я думав, що знайшов там Христа, але обдурився.
або
- Я шукав радості у Христі, але її там не було.
або
- ...
Я скажу про себе. Я прийшов до Церкви, точніше, я до неї прибіг, я потонув у ній, я злетів у ній до небес від незвичайної, ніколи раніше не переживаної радості. Це була радість від здобуття Христа. У мене не було ось такої зустрічі, як у митрополита Антонія, що Христос сидів від нього по інший бік столу. У мене було несподіване, ненавмисне цілковите посвідчення, що Ісус Христос мій Бог, і що бути з Ним - можливо, можливо саме в Православній Церкві, і що це перебування з Ним, це постійне здобуття Його, - це радість радощів, свято зі свят.
Мені було так солодко. Пам'ятаєте акафіст Ісусу Найсолодшому - ось це моє улюблене було, в машині навіть, коли їздив у справах, слухав цей акафіст.
Це була незвичайна, небувала солодка духовна насолода. І я навіть намагався у ньому сповідатися. Один батюшка мені сказав:
- Це у Вас, Ілля Аронович, духовний гедонізм, виходить.
І мене все тішило. Мене тішило богослужіння. Я насолоджувався духовним читанням. Я полюбив навіть не житія святих, а самих святих, це була радість від читання їхніх житій, акафістів їм та молитовного спілкування з ними. Я на прикладі живого спілкування зі святими зрозумів, що вони живі і що смерті немає.
Я пішов навчатись богослов'ю. Це були найщасливіші дні мого життя. Це як колись закохуєшся або коли в тебе діти народяться. Це був просто кайф, насолода найвищої проби.
Пам'ятаю, я якось лежав на дивані та читав В. Лоського про Трійцю. І я не розумів від радісного почуття, в тілі я чи поза тілом, як у Павла прямо.
Це все разом для мене підсумовувалося завжди в двох сценах з апостолом Петром в Євангелії.
Коли Господь каже учням:
- Чи не хочете ви відійти?
І Петро:
- Куди нам іти, Господи, Ти маєш слова вічного життя?
Ось ці невимовні та промовлені слова, які я знайшов у Церкві, я ними не готовий був поступитися. Я не був готовий у хвилини найбільших розчарувань, неправд і навіть зрад, з якими я зустрічався у моєму церковному житті. Земля йде з-під ніг, але йти куди, якщо ці слова Господь відкрив мені саме тут? Самого Себе відкрив мені тут?
І друге – це з Преображення.
Той же Петро:
– Господи, добре нам тут бути.
Ось ці слова, не саме диво навіть невимовного Світла, а ось цей досвід Петра того, що з Христом ДОБРЕ БУТИ, це для мене найважливіше свідчення того найважливішого досвіду, який дає, ну ок, мені дало і дає перебування в Церкві.
Знову ж Петро:
- Ти Христос, син Бога Живаго.
Досвід Живого Бога. Радість Живого Бога, Насолода Живого Бога. Зустрічі, зустрічі та зустрічі, у людях, у молитві, у подіях власного життя, у хвилинах, секундах радісних почуттів, зустрічі з Живим Богом.
Ось це:
- Шукайте найперше Царства Божого та правди його, і все інше додасться вам.
Мені здається це про це.
Ось Царство Боже, ось Воно. Воно вже тут. І нам тут гаразд.
Ну, ок, мені тут гаразд.⬇️ ⬇️ ⬇️
«Прості звичайні люди відповідають питанням: чому ви відійшли від релігії і що це дало.
Я читав та сумував. Крім одного колишнього іудея, здається, всі інші писали про звільнення з православ'я.
Але я сумував не від цього. Я сумував тому, що те, від чого люди йдуть з церкви, в моєму розумінні, взагалі православ'я не визначає і не є.
Ось один пішов, щоб позбутися почуття провини. Інший – щоб молочні продукти їсти цілий рік. Третій отримав вивільнення часу. Четвертий знайшов порятунок від читання правил та "релігійної літератури". П'ятий – від авторитарного священника. Шостий - тому, що добрий священник перейшов служити далеко від дому. Сьомий – щоб не бути з тими, хто за війну.
Мимоволі згадалися міркування митрополита Антонія Сурозького. Він просив атеїстів розповідати, в якого Бога вони не вірять. І вислухавши, на їх подив, погоджувався з ними, що в такого Бога і він не вірить.
А ще слова Христа згадуються:
- Що дивитися ви ходили в пустелю?
Я ніде, в жодній історії відходу з Православ'я не почув імені Христа…
Там не було:
– Я хотів знайти там Христа і не знайшов.
або
- Я думав, що знайшов там Христа, але обдурився.
або
- Я шукав радості у Христі, але її там не було.
або
- ...
Я скажу про себе. Я прийшов до Церкви, точніше, я до неї прибіг, я потонув у ній, я злетів у ній до небес від незвичайної, ніколи раніше не переживаної радості. Це була радість від здобуття Христа. У мене не було ось такої зустрічі, як у митрополита Антонія, що Христос сидів від нього по інший бік столу. У мене було несподіване, ненавмисне цілковите посвідчення, що Ісус Христос мій Бог, і що бути з Ним - можливо, можливо саме в Православній Церкві, і що це перебування з Ним, це постійне здобуття Його, - це радість радощів, свято зі свят.
Мені було так солодко. Пам'ятаєте акафіст Ісусу Найсолодшому - ось це моє улюблене було, в машині навіть, коли їздив у справах, слухав цей акафіст.
Це була незвичайна, небувала солодка духовна насолода. І я навіть намагався у ньому сповідатися. Один батюшка мені сказав:
- Це у Вас, Ілля Аронович, духовний гедонізм, виходить.
І мене все тішило. Мене тішило богослужіння. Я насолоджувався духовним читанням. Я полюбив навіть не житія святих, а самих святих, це була радість від читання їхніх житій, акафістів їм та молитовного спілкування з ними. Я на прикладі живого спілкування зі святими зрозумів, що вони живі і що смерті немає.
Я пішов навчатись богослов'ю. Це були найщасливіші дні мого життя. Це як колись закохуєшся або коли в тебе діти народяться. Це був просто кайф, насолода найвищої проби.
Пам'ятаю, я якось лежав на дивані та читав В. Лоського про Трійцю. І я не розумів від радісного почуття, в тілі я чи поза тілом, як у Павла прямо.
Це все разом для мене підсумовувалося завжди в двох сценах з апостолом Петром в Євангелії.
Коли Господь каже учням:
- Чи не хочете ви відійти?
І Петро:
- Куди нам іти, Господи, Ти маєш слова вічного життя?
Ось ці невимовні та промовлені слова, які я знайшов у Церкві, я ними не готовий був поступитися. Я не був готовий у хвилини найбільших розчарувань, неправд і навіть зрад, з якими я зустрічався у моєму церковному житті. Земля йде з-під ніг, але йти куди, якщо ці слова Господь відкрив мені саме тут? Самого Себе відкрив мені тут?
І друге – це з Преображення.
Той же Петро:
– Господи, добре нам тут бути.
Ось ці слова, не саме диво навіть невимовного Світла, а ось цей досвід Петра того, що з Христом ДОБРЕ БУТИ, це для мене найважливіше свідчення того найважливішого досвіду, який дає, ну ок, мені дало і дає перебування в Церкві.
Знову ж Петро:
- Ти Христос, син Бога Живаго.
Досвід Живого Бога. Радість Живого Бога, Насолода Живого Бога. Зустрічі, зустрічі та зустрічі, у людях, у молитві, у подіях власного життя, у хвилинах, секундах радісних почуттів, зустрічі з Живим Богом.
Ось це:
- Шукайте найперше Царства Божого та правди його, і все інше додасться вам.
Мені здається це про це.
Ось Царство Боже, ось Воно. Воно вже тут. І нам тут гаразд.
Ну, ок, мені тут гаразд.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤32👍21🤮3🙏2
Я нікого не вчу, нікого не засуджую, нікого не закликаю повторювати мій досвід.
Я пережив у Церкві море розчарувань, море втрат, хоч і здобутків і знахідок та відроджень.
Я тішуся. Для мене Церква завжди надія на радість. Тож я тут. Лише заради радості.»
Я пережив у Церкві море розчарувань, море втрат, хоч і здобутків і знахідок та відроджень.
Я тішуся. Для мене Церква завжди надія на радість. Тож я тут. Лише заради радості.»
❤53👍6🤮4🙏2🤡1
У Першого Козацького все плавиться від слюней- так їм хочеться всмоктатися в росію:
«КУЛЬТУРА И ХРИСТОС СИЛЬНЕЕ НЕНАВИСТИ. В МОСКВЕ ИСПОЛНЯЮТ КОЛЯДКИ НА УКРАИНСКОМ ЯЗЫКЕ
Москва, Донской монастырь, Надеемся, к ним ещё не прибежали фанатики идей про "как вы смеете, пока наши парни гибнут на СВО!" и "нет никакого украинского языка, это антирусская выдумка!"
Когда-то мы с болью смотрели, как пещерный национализм и ненависть захлёстывали нашу страну, сегодня РФ усердно "навёрстывает" наш горестный путь, где нетерпимость и шовинизм подают под маркой патриотизма.
Но не всё плохо. Настоящих православных трудно лишить человечности.
На видео — Православие без границ. Когда красота молитвы и вера в Христа способны помочь отбросить вражду.
Или по крайней мере не распространять её на культуру, язык и искусство народа, которого стараются заклеймить врагом.
Это не только маленькая победа украинской культуры. Это прежде всего победа человечности и христианства 🙏»
Христос сказав про РПЦ: «Залиште мерцям ховати своїх мерців!»
Нащо нам в українському інфополі обговорювати якихось церковних випердишів, які щось там співають на росії?
Я вам скажу, нащо!
Щоб ми всі не забули, куди дивитися і від кого впадати в благоговійний екстаз. Ось для чого Антоній Паканіч на своєму ресурсі просуває таке інфолайно.
💩 💩 💩 💩 💩
«КУЛЬТУРА И ХРИСТОС СИЛЬНЕЕ НЕНАВИСТИ. В МОСКВЕ ИСПОЛНЯЮТ КОЛЯДКИ НА УКРАИНСКОМ ЯЗЫКЕ
Москва, Донской монастырь, Надеемся, к ним ещё не прибежали фанатики идей про "как вы смеете, пока наши парни гибнут на СВО!" и "нет никакого украинского языка, это антирусская выдумка!"
Когда-то мы с болью смотрели, как пещерный национализм и ненависть захлёстывали нашу страну, сегодня РФ усердно "навёрстывает" наш горестный путь, где нетерпимость и шовинизм подают под маркой патриотизма.
Но не всё плохо. Настоящих православных трудно лишить человечности.
На видео — Православие без границ. Когда красота молитвы и вера в Христа способны помочь отбросить вражду.
Или по крайней мере не распространять её на культуру, язык и искусство народа, которого стараются заклеймить врагом.
Это не только маленькая победа украинской культуры. Это прежде всего победа человечности и христианства 🙏»
Христос сказав про РПЦ: «Залиште мерцям ховати своїх мерців!»
Нащо нам в українському інфополі обговорювати якихось церковних випердишів, які щось там співають на росії?
Я вам скажу, нащо!
Щоб ми всі не забули, куди дивитися і від кого впадати в благоговійний екстаз. Ось для чого Антоній Паканіч на своєму ресурсі просуває таке інфолайно.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
💩38🤮10👍7❤5💯2🥱1🥴1
🔔Важко повірити, але перед вами один і той самий предмет - митра XVIII століття. На першому фото - у тому стані, в якому її знайшли під час розкопок у руїнах Успенського собору Києво-Печерської лаври у 1946–1947 роках. На другому - результат кропіткої роботи реставраторів з Відділ наукової реставрації, консервації та експертизи рухомих пам'яток Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”.
▪️Ця митра - одна з найстаріших у колекції Лаври. Головний убір священнослужителів, оздоблений дорогоцінними тканинами, перламутровими намистинами, металевими прикрасами та вишуканим гаптуванням, символізував духовну велич. Але на момент знахідки митра була сплющена, деформована, із серйозними втратами в декорі.
▪️Реставрація цього унікального предмета стала викликом для наших майстрів. Над митрою працювали одразу троє фахівців - Володимир Назар, Мирослава Грига та Віталій Курлов. Вони очистили тканини, видалили жирові забруднення, провели дезінфекцію вовняного каркаса та укріпили пошкоджені нитки. Також реставратори виготовили дублювальні тканини, відтворили відсутні намистини та закріпили металеві прикраси. Особливу складність становило відновлення форми митри.
👉🏻Сьогодні ця реліквія знову вражає своєю красою. Побачити її на власні очі можна на виставці “Відроджений всесвіт” що працює у Заповіднику. Окрім митри, на виставці представлена й чимала колекція інших неповторних відновлених експонатів, що розкривають глибину історії та мистецтва та демонструють високу майстерність лаврських реставраторів.
📆Виставка працює щодня з 9:00-17:00 та входить у загальний квиток Заповідника.
Локація : Будинок намісника (корпус №1).
▪️Ця митра - одна з найстаріших у колекції Лаври. Головний убір священнослужителів, оздоблений дорогоцінними тканинами, перламутровими намистинами, металевими прикрасами та вишуканим гаптуванням, символізував духовну велич. Але на момент знахідки митра була сплющена, деформована, із серйозними втратами в декорі.
▪️Реставрація цього унікального предмета стала викликом для наших майстрів. Над митрою працювали одразу троє фахівців - Володимир Назар, Мирослава Грига та Віталій Курлов. Вони очистили тканини, видалили жирові забруднення, провели дезінфекцію вовняного каркаса та укріпили пошкоджені нитки. Також реставратори виготовили дублювальні тканини, відтворили відсутні намистини та закріпили металеві прикраси. Особливу складність становило відновлення форми митри.
👉🏻Сьогодні ця реліквія знову вражає своєю красою. Побачити її на власні очі можна на виставці “Відроджений всесвіт” що працює у Заповіднику. Окрім митри, на виставці представлена й чимала колекція інших неповторних відновлених експонатів, що розкривають глибину історії та мистецтва та демонструють високу майстерність лаврських реставраторів.
📆Виставка працює щодня з 9:00-17:00 та входить у загальний квиток Заповідника.
Локація : Будинок намісника (корпус №1).
👍35❤11🤡4🔥3👎2🥴2
Гарний текст Сергія Шумило про Єлецький монастир у Чернігові. Тексту більше року. Але свідчення вражають:
«Не можу не сказати, навіть якщо почнуть мені дорікати. Є у Чернігові Єлецький монастир, який належить до УПЦ. Там 38 монахинь, з яких 22 старенькі і хворі, багатьом за 80 років, потребують догляду, кілька повністю лежачих. (загалом в обителі налічується 48 сестер). З перших днів війни монахині зайняли проукраїнську позицію, припинивши поминати Кіріла Гундяєва та підтримавши вимоги про розірвання з РПЦ МП. Вони не тільки молились за перемогу українських воїнів. Під час масованих бомбордувань та облоги Чернігова у лютому-квітні минулого року ці монахині (на чолі з м. Амвросією) з благословення ігуменії Марії (Макієнко), під обстрілами, ризикуючи життям, чи не щодня їздили до найбільш небезпечних околиць міста на власному старенькому "бусику" на Белова, Бобровицю, "Заз" та "Подусівку", розвозили та безкоштовно роздавали людям хліб і молоко... Під час одного з таких рейдів на вул. Белова від вибуху російського снаряду були поранені монастирський водій та кілька людей, пошкоджена машина. Ось тут є свідчення про цей випадок у березні минулого року (пост від 29.03.2022):
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=4982356985216596&id=100003270304592
А це свідчення від 17 березня 2022:
https://m.gazeta.ua/articles/people-newspaper/_namagavsya-pishki-vibratisya-z-cernigova-jogo-vbili-okupanti/1076359
Попри ризик для власного життя черниці допомагали розшукувати та вивозити людей із під завалів та погребів у найбільш небезпечних і поруйнованих від обстрілів та бомбордувань мікрорайонах, перевозячи їх до монастиря, де було безпечніше. Бензину ніде не можна було дістати, з великою складністю черницям вдавалося збирати по кілька літрів за допомоги парафіян та військових, завдяки чому виїздили на околиці міста задля порятунку людей. Знаю особисто понад десяток таких родин з Подусівки, які були врятовані завдяки допомозі цих черниць. Подусівку тоді російські окупанти щоденно безжально утюжили "Градами". Кілька тижнів там нікого неможливо було видзвонити, зв'язку не було, також не було на Подусівці електрики, води, газу і тепла, все було пошкоджено внаслідок російських бомбардувань. Тому коли черниці приїхали на "Подусівку" на своєму старому "бусі" і з підвалів повивозили до монастиря дітей та літніх жінок, то для них це було справжнє спасіння. І вони на все життя вдячні цим черницям за порятунок. Адже на той момент міські служби фактично були паралізовані, багато хто потікав, ані поліції, ані МНС, ані комунальників викликати було неможливо, особливо на околицях, які перебували під безперестанним вогнем окупантів.
Місто було в оточенні, мости через Десну розбомблені, виїхати з міста тривалий час було неможливо, а тих, хто наважувався прориватись з оточення, росіяни розстрілювали. Так загинув мій знайомий Володимир, якого окупанти розстріляли прямо в машині на очах у його дружини. У іншого знайомого загинув 13-річний син при спробі вибратися пішки з оточеного міста. Таких випадків дуже багато ((
Сотні чернігівців з небезпечних околиць переховувались тоді від бомбордувань у Єлецькому монастирі, бо їхні домівки були зруйновані російськими окупантами. Також була небезпека, що якщо окупанти увірвуться на околиці міста, то почнуть грабувати і вбивати мирне населення, тому деякі з мешканців околиць також намагалися знайти собі прихисток у монастирі.
Монахині у тій критичній ситуації для всіх нужденних безкорисливо відкрили свої келії. Люди були прийняті в монастир і врятовані від ймовірної загибелі. Всіх їх черниці впускали без розбору, віруючі ті чи не віруючі, чи до якої церкви ходять чи не ходять, знайомі чи незнайомі, всіх безкорисливо приймали, власними силами і за власний кошт готували для них їжу та годували, віддаючи останнє, що мали.
Загалом, у монастирі за час облоги міста з лютого по квітень 2022 р. знайшли прихисток до 500 чернігівців, переважно літні жінки та діти. Біженцями були переповнені Петропавлівська церква, келії, коридори... Спали прямо на підлозі...⬇️ ⬇️ ⬇️
«Не можу не сказати, навіть якщо почнуть мені дорікати. Є у Чернігові Єлецький монастир, який належить до УПЦ. Там 38 монахинь, з яких 22 старенькі і хворі, багатьом за 80 років, потребують догляду, кілька повністю лежачих. (загалом в обителі налічується 48 сестер). З перших днів війни монахині зайняли проукраїнську позицію, припинивши поминати Кіріла Гундяєва та підтримавши вимоги про розірвання з РПЦ МП. Вони не тільки молились за перемогу українських воїнів. Під час масованих бомбордувань та облоги Чернігова у лютому-квітні минулого року ці монахині (на чолі з м. Амвросією) з благословення ігуменії Марії (Макієнко), під обстрілами, ризикуючи життям, чи не щодня їздили до найбільш небезпечних околиць міста на власному старенькому "бусику" на Белова, Бобровицю, "Заз" та "Подусівку", розвозили та безкоштовно роздавали людям хліб і молоко... Під час одного з таких рейдів на вул. Белова від вибуху російського снаряду були поранені монастирський водій та кілька людей, пошкоджена машина. Ось тут є свідчення про цей випадок у березні минулого року (пост від 29.03.2022):
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=4982356985216596&id=100003270304592
А це свідчення від 17 березня 2022:
https://m.gazeta.ua/articles/people-newspaper/_namagavsya-pishki-vibratisya-z-cernigova-jogo-vbili-okupanti/1076359
Попри ризик для власного життя черниці допомагали розшукувати та вивозити людей із під завалів та погребів у найбільш небезпечних і поруйнованих від обстрілів та бомбордувань мікрорайонах, перевозячи їх до монастиря, де було безпечніше. Бензину ніде не можна було дістати, з великою складністю черницям вдавалося збирати по кілька літрів за допомоги парафіян та військових, завдяки чому виїздили на околиці міста задля порятунку людей. Знаю особисто понад десяток таких родин з Подусівки, які були врятовані завдяки допомозі цих черниць. Подусівку тоді російські окупанти щоденно безжально утюжили "Градами". Кілька тижнів там нікого неможливо було видзвонити, зв'язку не було, також не було на Подусівці електрики, води, газу і тепла, все було пошкоджено внаслідок російських бомбардувань. Тому коли черниці приїхали на "Подусівку" на своєму старому "бусі" і з підвалів повивозили до монастиря дітей та літніх жінок, то для них це було справжнє спасіння. І вони на все життя вдячні цим черницям за порятунок. Адже на той момент міські служби фактично були паралізовані, багато хто потікав, ані поліції, ані МНС, ані комунальників викликати було неможливо, особливо на околицях, які перебували під безперестанним вогнем окупантів.
Місто було в оточенні, мости через Десну розбомблені, виїхати з міста тривалий час було неможливо, а тих, хто наважувався прориватись з оточення, росіяни розстрілювали. Так загинув мій знайомий Володимир, якого окупанти розстріляли прямо в машині на очах у його дружини. У іншого знайомого загинув 13-річний син при спробі вибратися пішки з оточеного міста. Таких випадків дуже багато ((
Сотні чернігівців з небезпечних околиць переховувались тоді від бомбордувань у Єлецькому монастирі, бо їхні домівки були зруйновані російськими окупантами. Також була небезпека, що якщо окупанти увірвуться на околиці міста, то почнуть грабувати і вбивати мирне населення, тому деякі з мешканців околиць також намагалися знайти собі прихисток у монастирі.
Монахині у тій критичній ситуації для всіх нужденних безкорисливо відкрили свої келії. Люди були прийняті в монастир і врятовані від ймовірної загибелі. Всіх їх черниці впускали без розбору, віруючі ті чи не віруючі, чи до якої церкви ходять чи не ходять, знайомі чи незнайомі, всіх безкорисливо приймали, власними силами і за власний кошт готували для них їжу та годували, віддаючи останнє, що мали.
Загалом, у монастирі за час облоги міста з лютого по квітень 2022 р. знайшли прихисток до 500 чернігівців, переважно літні жінки та діти. Біженцями були переповнені Петропавлівська церква, келії, коридори... Спали прямо на підлозі...
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤53👍14🔥2🤮1