Хоча не існує загальноприйнятого визначення того, що означає автентичність, дослідники зазвичай описують її як стан самосвідомості та самовизначення, яке дозволяє людині діяти відповідно до її основних цінностей, переконань та психологічних потреб .

У цьому сенсі щирість може бути такою ж важливою для вашого благополуччя, як їжа, дах і сон. Так само, як ви їсте, коли голодні, або спите, коли втомилися, вам потрібно діяти таким чином, щоб задовольнити ці основні цінності та емоційні потреби.

Самооцінка - це те, як ви ставитеся до себе включаючи те, про що ви думаєте і що цінуєте в собі, а також те, як ви ставитеся до інших. Це також пов'язано з тим, як, на вашу думку, інші ставляться до вас та цінують вас.
Самооцінка не залежить повністю від однієї речі чи набору думок. Натомість самооцінка людини складається з вашого погляду на всі речі, які визначають вас як особистість, включаючи вашу особистість, досягнення, таланти, здібності, походження, досвід, відносини та фізичне тіло, а також те, як ви сприймаєте себе і як вважаєте інші бачать вас.

У своїх діях Голда Меїр завжди керувалася девізом: “Якщо ти хочеш цього, то це вже не мрія”. І чітко знала, як побудувати країну мрії, країну, в якій захочеться жити вам і вашим дітям.
«Якщо ви хочете побудувати ту країну, куди повертатимуться її сини та дочки, якщо ви хочете побудувати країну, звідки виїжджатимуть лише в сезон відпусток, якщо ви хочете побудувати країну, яка не матиме почуття страху за майбутнє, то зробіть лише два кроки:
1 Прирівняйте корупцію до зради Батьківщини, а корупціонерів — до зрадників, аж до сьомого коліна.
2 Зробіть три професії найоплачуванішими і найшанованішими. Це — військові, вчителі та лікарі…
…І найголовніше – працюйте, працюйте і працюйте, бо ніхто, крім вас, не захистить вас, ніхто не нагодує вас, крім вас самих, і ваша країна потрібна тільки вам і більше нікому.
Коли це стане не просто словами і простим гаслом, а стане способом вашого життя, значить, ви досягли свого…»

Головна турбота людини – не отримати задоволення або уникнути болю, але радше знайти сенс у своєму житті. Саме тому людина готова навіть страждати, переконавшись, що її страждання мають сенс. ( Віктор Франкл)

Людство можна визначити як сукупність особин, які мають дар мови. Традиційно природа поділяється на чотири класи: нежива; флора, чи світ рослин; фауна, чи світ тварин; і, нарешті, людство, або «світ тих, хто говорить». Наукове визначення «sapiens» вже не можна вважати досить точним: сьогодні ми знаємо, що багато тварин (наприклад, дельфінів та мавп) теж мають високорозвинений інтелект, цілком можна порівняти з людським. До того ж претензії людини на розумність поведінки далеко не завжди виправдані. Відмінною властивістю людей, що дає нам незаперечну перевагу перед усім живим у цьому світі, є, безперечно, мова. ( р. Адін Штейнзальц-Евен Ісраель)

Нехай на якісь хвилини, нехай в якихось особливих ситуаціях, але гумор теж зброя душі в боротьбі за самозбереження. Адже відомо, що гумор, як ніщо інше, здатна створити для людини певну дистанцію між ним самим і його ситуацією, поставити його над ситуацією, нехай, як уже говорилося, та ненадовго. ( Віктор Франкл)

Між стимулом та нашою реакцією на нього завжди є час. За цей час ми вибираємо як реагувати. І саме тут лежить наша свобода.

Прийняття того, що вільний вибір — це насамперед відповідальність перед собою, впливає на життєву позицію людини, робить її проактивною. Той, хто готовий прийняти на себе відповідальність, не може поклада- тися на випадок — він здатен прийняти рішення, усвідомлює, що, здійснюючи вибір, тим самим впливає на життя і світ навколо.
Суть роботи над собою в процесі розвитку залежить не стільки від здійснення акту вільного вибору, скільки від ступеню усвідомлення моменту. Що вище рівень усвідомленності, то менше можливостей ухилитися від шляху прагнення для призначення.

Одне з визначень психологічної гнучкості - це здатність перебувати в контакті з сьогоденням і діяти заради довгострокових цілей, а не заради короткострокових спонукань. Психологічна гнучкість дозволяє людям адаптуватися до змін у навколишньому середовищі та реагувати новими, творчими та здоровими способами, які відповідають цілям та цінностям людини. Ця здатність також відіграє життєво важливу роль у здоров'ї та добробуті.
«Психологічна гнучкість зводиться до того, щоб залишатися зараз і бути відкритим для переживання будь-яких думок і почуттів, які можуть виникнути, а потім робити дії, що відповідають нашим цінностям», — пояснює Рейчел Голдман.

Саморегуляція – це відновлення завдяки діям, які ми робимо винятково самі для себе та власного задоволення. Сюди можна віднести різноманітні хобі, читання, перегляд фільмів, спорт, приготування страв, покупки, нічогонероблення тощо. Це цінний час, проведений наодинці із собою, можливість поновити власні сили.
Корегуляція – це вміння регулювати стани в середині групи. Сила впливу людей одне на одного потужна. Не дарма кажуть, що складні моменти в житті значно легше переживати в оточенні близьких людей. Для зцілення потрібна інша людина, інша психіка.
У нас є все необхідне, щоб впоратися з цією травмою як особистісно, так і колективно. Питання в тому, чи готові бми взяти на себе цю відповідальність?

Створіть довіру у вашій компанії.
"Керівники створюють це середовище через підтримку, повагу та довіру. Підтримка означає надання людям інструментів, інформації, навчання та коучингу, необхідних для досягнення успіху. Це означає постійні зусилля, спрямовані на розвиток навичок людей. Хороші менеджери допомагають людям досягати успіху та зростати. Повага означає розуміння унікальних кар'єрних цілей людей і чутливість до їхнього життєвого вибору. Це означає допомагати людям досягати цих кар'єрних цілей у спосіб, що відповідає потребам компанії. Довіра означає надання людям свободи у виконанні своєї роботи та прийнятті рішень. Це означає знати, що люди хочуть досягти успіху, і вірити, що вони його досягнуть".
- ЕРІК ШМІДТ

Свободу вибору часто визначають через відсутність примусу, однак це визначення не повноцінне, адже свобода вибору — це, окрім відсутності тиску зовні, ще й здатність діяти самостійно, проявляти ініціативу. Вільним не може вважатися той, хто не прагне до самовираження і реалізації свого призначення, хоча він може бути при цьому фізично не поневолений.
«Раб несе подвійне ярмо: він змушений підкорятися господареві і позбавлений власної волі. І навпаки, людину, що усвідомлює свою унікальність, неповторність, свою індивідуальність, поневолити неможливо» (із праць рабина Адіна Евен-Ісраеля Штейнзальца).
Тільки вільна людина, а не раб, здатна здійснювати акт вибору і нести за нього відповідальність перед собою і світом. Істинно вільний той, хто усвідомлює відповідальність за свою свободу.
Прийняття того, що вільний вибір — це насамперед відповідальність перед собою, впливає на життєву позицію людини, робить її проактивною. Той, хто готовий прийняти на себе відповідальність, не може покладатися на випадок — він здатен прийняти рішення, усвідомлює, що, здійснюючи вибір, тим самим впливає на життя і світ навколо.

Сходинка «Цінності»
На першій сходинці вибір в основному пов’язаний із бажанням розібратися в собі й знайти відповідь на запитання «Яка моя сутність?». І звісно, звільнити- ся від нав’язливих понять, таких як «я повинен», «від мене очікують те чи те», від постійного прагнення до- годити іншим. Це певна самоідентифікація, пов’язана з подоланням страхів, невпевненості й недовірливості.
«Чи все правильно я роблю, чи роблю те, що від мене очікують?» — ці запитання ви ставити найчастіше не через особисті докори сумління, а, хай би як сумно, із бажання бути саме таким, яким вас хочуть бачити інші. Страх, що вас покарають, не так зрозуміють, що ви не виправдаєте очікування, страх осуду, особливо від близьких людей, призводять того, що ви легко втрачає- те власні цінності і свої сильні сторони. «Що ж у мене під маскою і яка моя цінність? Чого я хочу насправді? Що саме я очікую чи не очікую? Кому на- справді хочу догодити, а кому ні? То хто ж я під цією маскою? Що все-таке важливіше: „Я повинен“ чи „Я хочу“? Чого від мене очікують? Чи це я від себе очікую? Які мої цілі й пріоритети? Чи пов’язаний мій вибір з тим,
що я комусь щось винен? Чи варто мені розбиратися, для кого це вигідніше і хто і які в такому разі переслідує цілі? Хто я насправді і що важливо для мене? Чи пов’язаний мій вибір з тим, що я хочу догодити і думаю, чого від мене очікують? Чи впораюся я і як мені це зробити? Що мене зупиняє і чому я не роблю цього?» — усі ці запитання і вибори пов’язані з першою сходинкою.

Кожна людина сама для себе вирішує (правда, не завжди усвідомлено), що пам’ятати. Ця особливість чудово пояснює те, чому люди по-різному описують одні й ті самі події. Це не значить, що хтось обманює або проявляє неуважність. Це вказує тільки на те, що пам’ять кожного — унікальна: у кожного з нас є свої спогади, які відрізняються від тих, що відклалися у свідомості інших.
Фрагментарно фіксуючи події, ми часто втрачаємо з поля зору дещо інше, можливо, важливе, з того, що відбулося.
Спогади — це те, що ми вибираємо пам’ятати і оцінюємо через призму того, що відбувається з нами сьогодні й відбувалося раніше. Пам’ять суттєво впливає на наш вибір сьогодні і в майбутньому. Окрім того, вона слугує підґрунтям для формування цінностей і реалізації вибору. Зіткана з подій, людей, досвіду, історій, думок, культури, пам’ять є дуже потужним інструментом, який за умови «неправильних налаштувань» може спотворювати побачене.
Тому так важливо те, що і як саме ми пам’ятаємо.

Мрії людини обмежені її світоглядом: ви не можете мріяти про те, чого не знаєте.
Навіть більше, ви вибираєте, про що мріяти, не завжди самостійно, оскільки підпадаєте під зовнішній вплив — на вас впливає сім’я, релігія, суспільство, культура. Однак у вас завжди є свобода вибору формувати свої мрії. Ніхто не має право нав’язати людині, які мрії плекати.
У мене є жарт: «Що мрію перетворює на ціль? Це таблиця Excel», — суть сказаного в тому, що мета формується і, що найголовніше, досягається, коли є конкретний план.
Але важливо розуміти, що не всі мрії мають ставати метою. Ваші фантазії насамперед є мотиватором і натхненником до дії. Уявіть, що мрія — це ваш дороговказ. Зовсім не обов’язково, що ви доберетеся до своєї зірки, але вона може вказати вам напрямок, у якому слід рухатися. І навіть не будучи реалізованою, мрія впливає на людину.

Цінності — це складна концепція з дуже довгою історією, тому, на мій погляд, доречно буде говорити про них не лише в контексті сучасних підходів, а й вказати їхнє місце у давніх писаннях.
У нашому сприйнятті навколишній світ тривимірний; людина як частина світу також складається із зовнішніх граней (чотири сторони, а також верх і низ) та внутрішнього наповнення (сьома грань) — сутності людини, якою виступають цінності. Окрім фізичного тіла, кожна річ має свою суть, зміст, те основне й головне, що відрізняє її від інших і робить особливою. Для людини цим основним є цінності. Дивовижно, але вінець Творця — людина — не завжди усвідомлює свої цінності і керується ними.
Наші цінності мають подвійну природу. З одного боку, вони є фундаментом, що визначає сутність людини. З іншого, цінності є інструментом, який дає змогу знайти відповідь на перше Божественне запитання: «Де ти?», на яке ми відповідаємо собі щодня протягом усього нашого життя.

Ще одним важливим поняттям для визначення цінностей є принцип. Принцип — це глибоке переконання, що виражається у діях і відображає особисті цінності людини. Саме те, як людина діє і якими принципами при цьому керується, дає нам змогу зрозуміти, що саме вона обирає для себе найбільш значущим. Що веде її протягом життя, яке призначення вона визначила для себе, які межі її розуміння добра й зла, яке у неї уявлення про світ. Принципи слугують вказівником і допомагають орієнтуватися в повсякденному житті.
В основі принципів лежать цінності людини й те, що вона вважає важливим для себе. Принципи формуються на основі особистого досвіду, усвідомлення і присвоєння цінностей, виявлення їх у конкретних діях, вміння транслювати їх назовні, але вони також можуть бути запозичені в інших людей. Людина може вивчати чужі принципи і орієнтуватися на них, але перед тим, як зробити їх своїми, вона має переконатися, що дійсно їх поділяє, що вони відповідають її цінностям, інакше хибні принципи відведуть людину від її мети.