Telegram Web
Вчора редактори «Бабеля» — тобто я та Мітя Раєвський — посперечалися про те, чи варто медіа писати путіна з малої літери. Мітя проти, я — за, аргументи наші — тут. Мені цікаво продовжити дискусію, тож що думаєте ви, любі підписники? Чиї аргументи вам ближче?

А зараз буде коротке опитування для тих, хто не хоче писати повідомлення:
Писати путіна з маленької літери в медіа — це:
Anonymous Poll
49%
Норм
23%
Крінж
28%
Непринципово взагалі
Привіт, колеги, а я тут до вас з питаннячком.

Бачили, що МОН надіслало журналістам редполітику для медіа? Я не жартую, МОН прям написало редполітику, як медіа треба писати про освіту та як називати, наприклад, університети.

Ще раз, редполітику про те, як мають писати медіа, написали люди, які перше ж речення зробили штампованим, а друге — канцелярським.

Що думаєте?

Лінк ось.
Вчора загинув Павло Петриченко. Мені важко це осягнути, але довелося відволіктися від власних відчуттів і зайнятися роботою.

Сьогодні в рубриці «Редактори сперечаються» ми обговорюємо вчорашню ситуацію. Коли раптово відомі (і не дуже) блогери в твітері почали писати явні натяки, що сталося щось жахливе. В твітері почалася паніка. Потім сестра Паші повідомила про його загибель. Дискусія в тому, чи можуть блогери собі дозволити такі от таємничі пости чи їм все ж таки треба думати про аудиторію, яка від цього нехило накрутилася?

Долучайтеся до дискусії в чаті.

А в кінці статті — банка та картка для допомоги родині.

Паша, честь.
Важливий пост для колег-медійників.

Журналісти збирають підписи за те, щоб звільнити пані Наталю Гуменюк з посади керівниці комунікацій ОК Південь.

Долучитися до збору підписів можна тут.

Я свій вже поставила.
Всрата журналістика pinned «Важливий пост для колег-медійників. Журналісти збирають підписи за те, щоб звільнити пані Наталю Гуменюк з посади керівниці комунікацій ОК Південь. Долучитися до збору підписів можна тут. Я свій вже поставила.»
Скандал з Форбс, який зробив типу грантовий проєкт з онлайн-казино, продовжується. Форбс стійко тримає оборону, хоча вона тріщить. Але я хочу сказати про інше. Про лицемірність зараз.

По суті, на Форбс ідуть наїзди тому, що їхня реклама вийшла на вулиці. І її нарешті побачили. Але насправді, я не назву жодного великого медіа, яке не заплямувало себе рекламою ігорки. Ліга, УП, НВ, вже згаданий Форбс. Не рекламують ігорку тільки незалежні та невеликі медіа на кшталт Бабеля, Громадського, Свідомих. Ну і Суспільне, звісно. Але отримує зараз Форбс.

І так само проблема лудоманії у військових з’явилася не місяць і не два тому. Але завдяки наполегливості покійного Паші Петриченко, вона хоч якось зарухалася. До того всі просто казали — так, грають і це пиздець, але ну шо ж. Погано.

Тому дуже просто шакалити зараз Форбс. Але і трохи лицемірно.
UPD: Заборона спростувала, що хтось з редакції таке писав. Деталі — в наступному пості каналу.

Еталонна всратість від Заборони.

https://twitter.com/klopotenko_chef/status/1786338584305299469
Всрата журналістика
UPD: Заборона спростувала, що хтось з редакції таке писав. Деталі — в наступному пості каналу. Еталонна всратість від Заборони. https://twitter.com/klopotenko_chef/status/1786338584305299469
Апдейт по ситуації.

Заборона каже, що це — подстава, і ніхто з редакторів не спілкувався з Клопотенко.

Далі цитую:

Які факти це підтверджують:
1. Функції телеграму не дозволяють листуватися в особистих повідомленнях від імені телеграм-каналу.
2. Заборони не веде з офіційних акаунтів комунікацію стосовно інтервʼю/проєктів тощо. Такого роду листування ведеться з особистих сторінок наших редакторів.
3. На цей час Заборона не випускає подкасти (а "підкасти" взагалі ніколи) та у нашої редакції не було таких планів. Відповідно, запит щодо створення подкасту на будь-яку тематику не відповідає реальності.
4. Про те, що звернення до пана Євгена велося з заборонівського акаунту, свідчить лише логотип. Який будь-хто може поставити будь-куди як юзерпік.

Сподіваюся, що Заборона таки поговорить з Євгеном і з’ясує, хто ж писав від її імені.

Канал слідкує за ситуацією 🫡
І продовжуючи цю тему.

Посміятися, це, звісно, добре, але якщо це дійсно подстава, то медіа варто задуматися.

В першу чергу, що від діпфейку не застрахований ніхто. І з цього виходить, що медіа треба бути готовим, що хтось так «пожартує» і над ними. І розуміти, як себе вести.

Як на мене, реакція має бути швидшою. І це хороший нам урок на майбутнє.
На Детекторі вийшов матеріал, який мене здивував. В ньому аналізують, як медіа реагували на саміт у Швейцарії.

По-перше, дуже дивно аналізувати те, що ще знаходиться в процесі. Медіа продовжують писати про саміт, публікувати новини та більші матеріали. Тому писати таку статтю точно зарано — тільки декілька днів пройшло, аналітика за годинку не пишеться.

По-друге, є і дуже дивні претензії.

Ну от наприклад. Претензія до «Бабеля»: «Остання публікація перед самою подією акцентує увагу читача на скороченній кількості учасників конференції. Враховуючи відсутність подальшого розвитку теми, така форма подачі матеріалу може викликати розчарування і заниження очікувань від саміту у читачів».

«Главком»: «З огляду на малу кількість контрастуючих повідомлень про погодження участі новинна стрічка насичувалась негативними повідомленнями і аудиторія могла розцінити Саміт миру як провальну ініціативу».

«Гро»: «Натомість, видання не надало жодного аналітичного матеріалу щодо саміту, через що такі питання як причини відмови Китаю і Саудівської Аравії залишились без належної експертної оцінки та повного розкриття теми».

Я нічого не хочу стверджувати, але виглядає так, ніби деякі видання винні, що НЕДОСТАТНЬО позитивно висвітлювали саміт.

Власне, висвітлювати саміт чи ні — це взагалі рішення тільки видань. Ніхто не зобов’язаний писати купу матеріалів про нього, редакції вирішують самі. І ставити їм це у провину — дивно.

В мене залишився неприємний осад від цього матеріалу. Закликаю до дискусії — як вам?
Пані та панове, важлива новина! Відсьогодні я більше не працюю в Бабелі заступницею головної редакторки.

Чому? Жодних скандалів та гучних драм — я банально втомилася. Напевно, під час війни ти не маєш права втомлюватися, але я втомилася, і якщо я зараз не піду сама, мене винесуть вперед ногами, а цього я не дуже хочу, точніше, дуже не хочу. Я вперше йду, бо хочу відпочити і набратися сил. Кажуть, людям це допомагає. От і перевіримо.

Чим я буду займатися? В мене залишаються проєкти з МДФ, є спільний проєкт з Unit від n-ost, я планую і далі писати тексти, як журналістка, а ще, нарешті, знову почну писати щось в свій канал, на який останнім часом зовсім не було ресурсу.

Бабель — одне з найважливіших медіа в моєму житті, в якому було все. Я рада, що майже від самого початку повномасштабної він в мене був. Люди, які його роблять — неймовірно сильні, щирі, чудові, справжні. Я буду сумувати і мені дуже сумно йти, але інколи це — найкраще рішення. Здається, зараз саме такий момент.
Свіженький медіасрач!

Лачен взяв в Бабеля ексклюзив, запостив в своєму каналі і не зробив посилання на нього. Бабель (закономірно) обурився. Частина редакції написала пости про це. Детектор взяв коментар Лачена. Ось він:

«Ми можемо вказувати їх, якщо вони вибачаться за Пашу Петриченка, за неввічливу комунікацію з нами та за пост однієї з журналісток “Бабеля” на мою адресу. Це важлива інформація і тому ми її взяли, а на “Бабель” не посилаємось через те, що написано вище, і тг-канали, нагадаю, не зобов'язанні взагалі щось вказувати. Ми — не медіа і не ЗМІ».

Що було далі? А далі була цікава суперечка між Лаченом і Бабелем в коментарях Каті Коберник. Де врешті (здається) Лачен визнав, що буде ставити джерело на Бабель, якщо братиме новини.

Якщо у вас вибухнула голова після цього посту, то це нормально!

Слідкуємо за ситуацією далі.
Останнє (сподіваюся) про всю цю ситуацію з Ігорем Лаченковим — вже мій особистий погляд.

Взагалі, ніхто не просить поважати Бабель чи когось іншого. Можна ставитися до медіа як завгодно — будь ласка. І так само можна і в Бабеля знайти купу помилок. Наприклад, на фідбек Бабелю в телеграмі кожен може написати, якщо побачив (на думку людини) помилку і якщо це дійсно помилка — вона виправляється.

Тому ще раз — питання не про етичність, моральність та інші високопарні слова. Якщо я вважаю Страну.юа конченим уйобським лайном, я ніколи не візьму від них якийсь «ексклюзив». Бо немає довіри. А якщо я беру ексклюзиви — то тоді це значить не таке вже і лайно.

Не треба любові та обожанія. Взагалі, журналістика — це не про подобатися. Але є звичайні правила, які треба виконувати.

Шкода, що такі прості речі досі залишаються складними.

Всім тихої ночі.
Всрата журналістика ретроспективна.

Випадково наткнулася на рейтинг блогерів ICTV 2015 року. Дуже цікава підбірка. В одному списку — Іванов, Енріке Менендес, Монтян і Олег Пономарь (хтось пам'ятає його?). Менендес радить читати Рамиля Замдиханова, який, здається, ще в 2015 році був великим прихильником руського мира. Монтян радить Дениса Бігуса і Щура!

За менше ніж 10 років змінилося майже все. Ну хіба що Іванов непотопляємий, але, як ми знаємо, коє-шо не тоне.
На «Дзеркало тижня» вийшла чергова стаття з соціологічними даними. Коротко суть така — дохід українців дуже маленький, фактично, в країні бідність, тому піднімати деякі податки неможливо. Я не соціолог, але навіть мені вона видалася дивною. Спробую сформулювати по пунктам.

1. Авторка вказує, що майже 30% опитаних мають дохід до 8000 грн. Щоправда, в наступному абзаці пояснюється, що 67% з них — непрацюючі. Але ніде в тексті немає розбивки саме на працюючих і непрацюючих, щоб чіткіше була видна картина по доходам. Бо порівнювати пенсіонерів та людей з роботою — некоректно.

2. Побіжно в абзаці кажуть, що розбивка по регіонам однорідна, але ніде графіка цієї розбивки немає. Пропонується вірити на слово, що в таких матеріалах не дуже. Знову ж таки, очевидно, що ситуація в Києві має суттєво відрізнятися від умовного Тернополя. Так само не вистачає і розбивки по віку.

3. Один з головних моментів в статті — це те, що 32% людей вистачає грошей лише на їжу, а от одяг купити вже складно і це дійсно звучить дуже сумно. Але! Опитування КМІС в 2021 і 2019 роках (дивіться другий скрін) показують плюс-мінус такі самі цифри, навіть більші. Хоча повномасштабної війни ще немає.

4. Не вказаний склад сімʼї, скільки людей в ній працює. Дохід в 30 тисяч на сімʼю звучить жахливо, якщо працює дві людини і нормально, якщо працює тільки одна.

5. В абзаці, де говориться, що на донати українці витрачають більше ніж, наприклад, на розваги, авторка справедливо помічає, що респонденти могли сказати неправду і завищити відсоток. Бо йде війна і до даних варто ставитися обережно. Але ніде в тексті не звучить фраза, що так само респонденти можуть, тільки вже в інший бік, занизити і рівень доходів.

Ну в кінці окремо хочу сказати про лексику цього тексту. Друзі, це серйозний аналітичний матеріал. Фрази на кшталт «сподіваємось, ті хто не відповів — доларові мільйонери» тут зайві, як і інша невдала іронія. Це не колонка. Для мене рівень довіри до матеріалу після таких цитат суттєво падає. Все ж таки, треба розуміти для якого жанру яка лексика підходить.

На цьому все, приходьте в чат, якщо є що сказати!
2024/10/14 06:17:52
Back to Top
HTML Embed Code: