Оскільки навіть Вадим дочитав «Мертвих романтиків» Ешлі Постон, то треба й мені нарешті закрити читацькі відгуки січня… у березні 😅

Багато хто вже говорив про цю книжку, тож я постараюся написати коротко, але так, щоб зацікавити вас звернути на неї увагу.

⚡️Так-от, коротко про сюжет: маємо письменницю Флоренс, яка має талант до письма, але після дебютного роману, що не став бестселером, почала працювати ґоустрайтеркою та писати любовні романи під псевдонімом дуже популярної авторки. І все було б ок, якби її хлопець, який теж письменник, не вкрав її образ та історії про сім’ю й життя, а потім не видав книжку, спотворюючи все. Після цього їй важко закінчити вже майже написаний роман, бо все романтичне здається несправжнім, а тут ще й новий редактор з’явився й дихає дедлайнами в спину.

Несподівано помирає батько Флоренс, тому вона повертається в рідне містечко, з якого тікала. І окрім привидів минулого, їй доведеться стикнутися з привидом редактора, який несподівано з’являється на її порозі…

Для мене акцентною й найважливішою в цій книжці є лінія сім’ї Флоренс, яка володіє похоронним бюро, має вайб Сімейки Адамсів, але носить не чорне, а різнокольорове. Між сестрою та братом панує злагода, і, оскільки Флоренс давно не було, вона втратила нитку сімейних взаємовідносин і протягом книжки намагатиметься повернути їхню довіру. Дуже красива й ніжна лінія кохання матері та батька, та й загалом їхня сім’я дуже чуйна, від неї віє тільки добром🧡

А от лінія кохання Флоренс та Бенджі хоч і мила, і їхні взаємостосунки адекватні, але починається вона дивно й протягом книги розвивається на задньому фоні. Кінець, на мою думку, авторка трішки не докрутила — можна було б ще кілька сторінок додати, щоб усе логічно завершити. Хоча я не скаржуся, мені все сподобалося😌

Єдине моє розчарування (може бути спойлером, тому приховаю): в анотації та й на початку книжки нам заявлено, що Флоренс у дитинстві розкрила вбивство і через це її цькували. ТАК НАМ ЦЕ НОРМАЛЬНО НЕ РОЗКРИЛИ, АЛОО! МЕНІ БУЛО СУПЕР ЦІКАВО!

Буду продовжувати знайомитися з авторкою — у неї нещодавно вийшла книжка «З різницею у сім років», і тут можна сміливо казати, що вона надихається культовими фільмами 2000-х 😅Ця книжка зробила менше шуму… а може, мені тільки так здається.

Будете читати?👀

Нарешті за ранковою кавою можна почитати літературну газету у Франківську! 🔥

А ще подивіться, про кого тут пишуть😎

📚Допоки я в селі у батьків, покажу вам свою бібліотеку і незвичні або унікальні видання:

• «Gray Wolf Island» Tracey Neithercott — випадково купила на іноземному аналогу olx за 2 долари, а потім виявилося, що це книжка із розформованої бібліотеки. А купила я її, бо вайб має схожий на «Воронів» Стівотер, але ще не читала 😅

• У 2016 році моя подруга обійшла всі книгарні та дістала мені «Гордість, упередження і зомбі» від «Основ». Досі її люблю та бережу)

• «Вавилон-17» — єдина книжка видавництва, яка дуже нашуміла, коли вийшла. Вихопила її на розпродажі Book Box (ще пам’ятаєте таке?). Дуже класна книжка, нагадує мені «Вавилон» Кван.

• Мікс книжок Корнелії Функе. Нічого не пояснюю, просто скуповую все, що бачу у її авторстві, якщо це middle grade – young adult.

• Трилогія Сари Різ Бреннен про братів, демонів та магів. Супер недооцінена! Колись купила першу книжку, зачитала до дір, а потім виявилося, що це трилогія 👀 Третю вже вишукувала англійською. Авторка стоїть на рівні Кассандри Клер, але, на жаль, у нас не надто популярна.

Не гугліть, як виглядають суперобкладинки, я вас застерігала 🌚

• І останнє — це я хизуюся (вибачте!) Колись мала змогу придбати одні з перших книжок «Вавилонської бібліотеки», і з того часу любов до їхніх видань тільки зростає 🥰

Якщо вам сподобається такий пост, то згодом покажу ще більше цікавих (і трохи дивних) книжок зі своєї бібліотеки🙂‍↕️Дайте знати у коментарях!