Після гучного успіху кікстатер-кампанії про Тренч Крусейд зараз чутно широко і голосно. Я ж радію, що проєкт, який привернув мою увагу ще в далекому 2019-му зумів пробити загальний інфошум і заявити про себе.
Щоправда тепер постає нове питання - чи він дійсно витягне масштабування?

З лахміть та уламків випросталася постать, яку датники лише за три мікросекунди розпізнали конструкта. Можливо, тому що конструкт був геть не схожий на ті польові моделі, у які були інстальовані Океан та Закут. Ця модель мала відбитки декількох перебудов, вочевидь не завжди вдалих і зроблених у польових умовах. Загалом, конструкт зберігав майже людські пропорції (радше – пропорції підлітка 12-13 років), тонку статуру, бракмдодаткових інструментів та екранів. Але головною відмінністю було обличчя. Ця лялькаммала лице – хай і понівечене, зі здертими верхніми шарами, під якими проглядав
штучний металевий череп. Два ґоґли були заховані в очниці, третій – умзаглиблені на лобі. Схожі на негнучке, товсте волосся жмути дротів розходилися
від скальпа уздовж тіла, занурюючись в різні його ділянки, або бовтаючись вільно, як антени.

175 GES.Країна ляльок
Арт: Катерина Пархоменко

Цей день для мене назавжди залишиться маркером усвідомлення,наскільки крихким і вразливим є життя самотньої людини.

Повномасштабне вторгнення я зустрів вже дорослим, сталим чоловіком,якому вже було чим пишатися і ще було чого досягати. І раптом, буквально в
кілька коротких днів я зрозумів, що все, що я вважав своїм, все побудованенавколо мого Я – це лише нетривка конструкція зі скла і паперу. І тоді ж я
зрозумів, наскільки критично важливо бути частиною чогось більшого.
Відтоді минуло три роки.
Я розумію, що не можливо бігти марафон спринтерською технікою.Я почуваюся винним перед тими, хто багато років не випускає з рук зброю.
Розумію, що моя допомога – це лише маленька крапля, що на кожний виконанийзапит буде три нових – і ще сотня тих, про які я навіть не почую. Відчуваю
тягар зруйнованих міст і біль незворотної втрати землі, яка мене виростила. Землі,яка була мені домом – і яку я втратив. Навіть повернувши її, навіть відбудувавши,
я вже не поверну її такою, як вона була.
Сьогодні здається, що перемога ще більш примарна й далека,ніж була у 22-му. Але це не так. Вона ближча, ніж була – просто шлях, який вже
пройдений, виявився довгим і виснажливим. І дедалі більше хочеться зупинитися, простосісти, де зупинився – або навіть повернути назад. Це виглядає можливим, бо «яка
різниця, як називається вулиця». І це, певною мірою, правда. Росіяни не вб’ютьвсіх Багатьох, але не всіх. І є спокуса повірити, що от саме тебе вони не
зачеплять. Або що встигнеш втекти. Тож, простіше бачити ворогів не в них – вонипросто стихійне лихо, сила природи, на яку немає жодного впливу. Це зворотня сторона
слів «Вірю в ЗСУ». Бо ці слова означають, що ЗСУ – це теж якась трансцендентнасила, до якої, як в церкві, можна помолитися і залишити підношення в коробочці.
Але ЗСУ – це не ікони в храмі. Це такі самі люди, як я. Кожен
і кожна з них стали на захист свого дому і своїх близьких. Те, що я такожопинився під їхнім захистом – це не привілей, це – обов’язок. Обов’язок важчий
і більший, ніж може здатися – бо як виміряти вдячність людині, що загинула вбою? Людині, яка втратила кінцівку? Пожертвувала роки життя, щоби я далі міг жити
своє.
Тому цей день є для мене маркером – маркером розуміння, що живув час, коли власне Я може будуватися тільки за рахунок інших. Тому можна або
бути упирем, що вигризає у людей їхнє Я і з відірваних шматків будує своє – абозрозуміти, що існує МИ, і саме в ньому ми можемо відновлюватися й рухатися
далі.

Збір на антени для 225-го ОШБ
https://send.monobank.ua/jar/3799ySkY7w

Горор пізнавальний.
перечитуючи Impossible Landcspaes, кампанію для НРІ Delta Green присвячену Королю в Жовтому, зачепив оком прикольний нюанс: те, що ми називаємо кухня-студія (коли кімната поєднана з кухнею), американці називають main room with kitchenete.Тобто, є звичайна кухня (kitchen) і маленька - кухоньетка.
Мені здається, це дуже мило)

Ну і на другому прочитанні, "Неможливі ландшафти" вражають ще більше. Колосальний, переплетений пазл, де кожна деталь пов'язана з кількома іншими, затягуючи тебе в лабіринт сюреалістичного жаху. Водити це, звісно, пекельно складно, але читати, бляха, дуже приємно. Вражаючий твір.

Потужна потужність від закарпатської смерть-метал формації "Обрій" - на день раніше обіцяного. Лютий ортодоксальний та гострий - який і мусить бути відображаючи всю глибину совкового зла.

🇺🇦Обрій - Йосип LP (2025)

Нарешті цей альбом вийшов. Це було довго, це було важко, але це вартувало того.

Вісім треків (сім пісень і одна інтерлюдія). Мікс старорежимного європейського металу з хардкором на звуці Boss HM2. Металу більше, ніж зазвичай.

Лірично це робота присвячена сталінським репресіям. Кожен трек це окрема тема з трагічної історії людей, яким в той час не пощастило бути великим радянським народом. Нашим гітаристом Василем Лавером пророблена дуже велика робота над концепцією альбома, гарно попрацьовано як з змістом, так і з формою.

Альбом виходить за допомоги двох міцних вітчизняних лейблів Neformat Family i Robustfellow. Станом на зараз "Йосип" матеріалізований у вигляді касет. Замовити можна у нас в інстаграмі.

Отже, слухайте, діліться з друзями, пишіть враження. Ми будемо вдячні вам за увагу до нашої роботи.

Послухати - https://song.link/obrijyosyp

Ютуб мюзік трохи затримується, тому хто використовує саме цей сервіс, тримайте поки такий варіант  - https://music.youtube.com/watch?v=7VJJ7hoDzTU&si=-Bv033yJdmtKJhH6

Ну і кого цікавить саме концептуальна сторона релізу, то заходьте на наш бендкемп, тицяйте на кожен трек окремо і читайте на ту чи іншу тему - https://obrij.bandcamp.com/album/joseph

#death_metal #hardcore

Вже цієї суботи спробуємося в новому для себе форматі - розважального БДСМ шоу!

Якщо вам раптом дуже хотілося обговорити поедінку уявних самосвідомих кіборгів-убивць - можемо зробити це разом, 28 березня у Львові 👽