🇱🇹🇱🇹🇱🇹

Кернаве — система укріплень з 5 городищами, які з доби бронзи і до XIV ст. для литовців були організаційним, культурним та політико-адміністративним центром.

Досить часто Кернаве називають першою столицею давньолитовської доби.

Тракай і Вільнюс були згодом.

Центральне городище Аукурас обабіч укріплене курганами та бар'єрним рубіжем у вигляді річки Няріс.

У грунті цієї місцини закопано потужний магніт ідентичності і зв'язку поколінь.

Дерев'яна готика, візерунки архаїчної вишивки з елементами піктографії, кам'яна базиліка, залізний вовк Вільнюсу як знак колективної туги за втраченою столицею в період між світовими війнами та особлива атмосфера соборності на день Йонаса.

Кернаве — спадщина UNESCO, місце сили інтелектуалів, шанувальників історії та виразних носіїв ідентичності.

🇱🇹🐚🐋

Вільнюс — чи не єдина європейська столиця, яка може констатувати гордий полиск лососевої луски у своїй системі водойм.

Нерестовий хід лосося пролягає з Атлантичного океану до Балтики, звідти через Клайпеду до Німана, а звідти до Вільні (Вілейки).

Цьогоріч розвірусилося відео з 6-ма дебелими рибульками, які отаборилися у комфортабельній ямі у річищі біля Гори Трьох хрестів та вежи Гедимінаса.

Витоки Вільнялє розташовані в Ошмянському районі рб, а сама річка впадає у Няріс на території литовської столиці.

Довжина річкової системи сягає 80 км.

За Східноєвропейською традицією місто отримало назву згідно імені меншої річки в його околицях, що посідає почесне друге місце після провідної річкової артерії.

Няріс є головною і наскрізною водоймою столиці Гедимінаса, однак назву йому присвоїли завдяки прилеглої Вільні.

Етимологічний розтин назви сягає висновку, що вона походить від слова vilnyti (проливатися тихими хвилями).

Part 1

Поки на підсовєтській Україні тривав морок геноциду та ренесанс канібалізму, рік 1933-ій подарував Львову розкішний орган.

Лодомерія, Галичина та Волинь жили іншими реаліями та мали, незрівнянно, менш спазмований простір для колективного існування.

Електромеханічний красень на три аплікатури дожив до наших днів і ствердно лунає в стінах Львівського академічного будинку органної і камерної музики. На хорах, над вхідними дверима, за агіофанією органних труб сховано три кімнати, де генерується звук з дисперсією у 5000 звукових ввдтінків. Кожен з них має індивідуальну трубу.

У залі, до 1994 року працював Тато української органістики та фундатор львівської школи — Арсеній Котляревський. Храм музики оздоблено образами наших композиторів Колесси, Ревуцького, Барвінського, Людкевича ніби вторуючи іконографічій схемі каппадокійських святителів.

Part 2

А у прилеглих техприміщеннях можна заочевидити радість відновлення фрескової композиції авторства великого майстра пензля — Яна Розена. Того самого монументаліста, який розписував Вірменську Церкву у Leopolisi.

Персонально мені, екстазом містики та красою відхилення від канону, він суголосить акварелям Врубеля.

До 2019 року настінні розписи були поховані під щедрим шаром вапна та плитки. За совка там облаштовано нужник.

Прийдіть спраглі на запити Духу до електромеханічного велетня і оздоровте нутро посіле, творами балтійських композиторів при свічках: Авро Пярта, Петеріса Васкса та ін.