на 61-й Венеційській бієнале Україну представлятиме проєкт Жанни Кадирової "Гарантії безпеки", куратори — Ксенія Малих і Леонід Марущак

Anne Applebaum x Volodymyr Yermolenko в Амстердамі на Форумі Європейської культури: Мистецтво проти тиранів. Величезна зала із роботою Нікіти Кравцова, яка була у залі всі дні Форуму, повністю забита людьми. Плюс, більше 2,5 тисяч переглядів. Це мало для блогерів, але багато для цільової авдиторії, хто любить змістовні розмови. Тож і ви накрутіть переглядів цій дискусії.

Переклад опису розмови:

Лауреатка Пулітцерівської премії письменниця Енн Епплбаум та український філософ Володимир Єрмоленко беруть участь у розмові про минуле, сьогодення та майбутнє України. З вступом від українського письменника Андрія Куркова.

«Погані хлопці перемагають», – написала Енн Епплбаум у есе в The Atlantic у 2021 році. Якщо двадцяте століття було про піднесення ліберальної демократії, то двадцять перше століття було приблизно протилежним. Боротьба за демократію ніде не є такою гострою, як в Україні. Енн Епплбаум та український філософ і письменник Володимир Єрмоленко обговорюють постійну боротьбу України за свободу та ставки на майбутнє – не лише для України, а й для демократії в Європі.

Про спікерів:

Енн Епплбаум (1964) – історик та письменниця, що спеціалізується на історії Східної Європи та СРСР. Вона написала кілька книг, що отримали нагороди, зокрема «ГУЛАГ: Історія», яка отримала Пулітцерівську премію, та свою останню книгу «Автократія, Inc. Диктатори, які хочуть керувати світом». Епплбаум також є штатною авторкою The Atlantic та старшим науковим співробітником Інституту AGORA в Університеті Джонса Гопкінса. Її роботи дають критичне розуміння зростання авторитаризму та крихкості демократії.

Володимир Єрмоленко (1980) — український філософ, письменник і журналіст. Він є головним редактором UkraineWorld, мультимедійної платформи, та автором кількох книг про українську ідентичність та європейську філософію. Він є чинним президентом PEN Ukraine і був потужним голосом України під час війни, що триває, пропонуючи тонке розуміння культурного та історичного контексту конфлікту.

Перший сеанс у плівковому кіноклубі ЦОП

Запрошуємо до єдиного плівкового кіноклубу в Києві. Це унікальна нагода побачити майже невідомі українські студентські фільми. Щочетверга протягом липня ми будемо збиратися в кінозалі ЦОПу — дивитися кіно й говорити про важливе.

Формат: показ фільмів з плівки 35мм
Локація: Вулиця Коновальця, 18 (Інститут екранних мистецтв, кінотелекомплекс, другий поверх, кінозал)
Дата і час: 03.07, 13:45
Тривалість: 60хв
Вхід: безкоштовний за попередньою реєстрацією

Просимо приходити завчасно, адже кількість місць обмежена.

Архів проситься на екран!

Алік Дарман і Вова Прилуцький,
кінознавці, дослідники архіву

у суботу, 5 липня, о 18:00 митець Віталій Матухно виступить з концертом шумової музики у кіоску Міського театру.

Подія відбудеться у форматі тихої вечірки. Приносьте навушники, заряджені девайси з доступом до інтернету, скануйте QR-код на кіоску та доєднуйтесь до прослуховування.

Вхід: вільний донат від 50 грн.

На місці також можна буде придбати фільтр-каву.

__________

Віталій Матухно — митець, куратор, активіст, музикант і ентузіаст із міста Лисичанськ Луганської області. У своїй практиці досліджує ідентичність та культурний контекст рідного міста й регіону. Має на меті розвивати, документувати й репрезентувати локальну та низову культури Луганщини та Донеччини. Працює з темами (пост)індустріального пейзажу і збереженням «зникаючої пам’яті». Використовує в своїй практиці роботу з текстом й сторітелінгом, а також медіа аналогової та цифрової фотографії, знайдених матеріалів. Засновник та куратор номадичної самоорганізованої інституції «Гарелея Неотодрешь», що раніше функціонувала як експериментальний виставковий простір для молодих митців і мисткинь зі східних регіонів.

В музичній практиці зачередуется на створенні тягучих, повільних дронових та шумових саундскейпах, в яких намагається відтворювати звуковий пейзаж Луганщини.

«Коли розумієш, що те, що зробив уже відзначено, то хочеться зробити ще. Не задля відзнак, а через те, що є багато планів»

Директорка харківського Центру сучасного мистецтво «ЄрміловЦентр» Наталія Іванова розповіла Суспільне Культура, що для неї означає перемога на Women in Arts 2025.

OPEN CALL кінокомпанії ТАБОР разом із Суспільним Мовленням для українців в Україні на участь у створенні документального фільму.

#постзпредложки

«Ілюзія тихої ночі» — це експериментальний колективний фільм режисерки Ольги Черних, про одну ніч війни по всіх регіонах Україні. Зйомка фільму відбудеться в одну визначену ніч одночасно у всіх регіонах України: продюсери планують залучити не менше 30 операторів та понад 100 людей, які погодяться зафільмувати свою ніч. 

Усі охочі можуть зняти на відео, як вони проводять одну ніч з 21.00 вечора 27 липня до 05.00 ранку 28 липня.

Взяти участь у зйомках фільму можуть усі, хто матиме будь-яку відеокамеру у зазначену ніч, зафіксує своє життя, надішле файли режисеру, і погодиться передати майнові права на відзнятий матеріал до включення в фільм. 

Open Call триватиме до 25 липня.

Заповнити анкету для реєстрації і звʼязку з командою можна за посиланням

Більше деталей про умови опен колу можна знайти на сайті

​​«Подорож ученого доктора Леонардо...»
Йогансена: майже рейтинг

Зазирнемо під обкладинку цих видань. Без оцінок, тільки факти і спостереження.

Преамбула
За життя автора роман двічі виходив окремою книжкою. Вид-во «Пролетарий», 1930: пролог, книги перша й друга, епілог, післямова (саме в такому порядку, стежте за руками). Вид-во «Рух», 1932: пролог, книги перша, друга й третя, епілог (він є у змісті, але його немає в книжці: у всіх відомих примірниках бракує двох сторінок), післямова.

Свого часу скан першого видання з’явився в Електронній бібліотеці української літератури на сайті Торонтського університету. Згодом додалася й третя частина повісті: не друге видання, а тільки книга третя.

Якась добра душа взяла ці два файли — перше видання і третю частину — зліпила їх докупи і поклала на Чтиві. Людина допетрала, що післяслово має бути в кінці, а епілог або не помітила, або не знала його місце. І тепер на Чтиві є док-файл роману, у якому пролог, книги перша й друга, епілог, книга третя, післяслово.

Крім структурної плутанини, у цьому файлі є помилки розпізнавання, найкумедніша — розділ ХІІ книги третьої.

У Йогансена: «Прохолода! Тоскний крик! Їсти! Їсти! Їсти тверде, солодке, сухе! Досить води! Їсти пшеницю!
А крила вже самі розправляються. А ноги самі відштовхуються від води. І раптом — шум крил. У старого селезня виспіли й закінчились натиски почувань. Він зірвався й летить. Шум крил! Їсти! Небезпека! Летять! Летіти!».

У файлі на Чтиві: «Прохолода! Тоскний крик! сти! сти! сти тверде, солодке, сухе! Досить води! сти пшеницю!
А крила вже самі розправляються. А ноги самі відштовхуються від води. І раптом — шум крил. У старого селезня виспіли й закінчились натиски почувань. Він зірвався й летить. Шум крил! сти! Небезпека! Летять! Летіти!».

Є й інші, не такі смішні помилки. Якщо вони є в книжці, це означає, що текст не просто не «звіряли» з джерелом, як це тепер називають, а навіть не редагували і не робили коректуру. Інакше як пояснити граматичне безглуздя.

1. «Віхола», 2022, серія «Неканонічний канон»
Роман + «Як будується оповідання» + 14 віршів
Текст із Чтива. У наступному тиражі епілог переставили, але помилки розпізнавання всі на місці. За джерело вказано видання «Смолоскип», 2001. Це брехня, бо у Смо там перше видання, де немає книги третьої, а тут вона є.
Передмова ака «ключі до тексту» Віри Агеєвої.
Коментарів немає.

2. Yakaboo Publishing, 2023, серія «Yaka Школа»
10 віршів + роман
Текст із Чтива. За джерело вказано «Рух», 1932. Це просто брехня.
Передмови немає.
Є одинокі посторінкові примітки до окремих слів.

4. «Фоліо»,
Книжка називається «Повісті». Містить два романи: «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта» та інших» і «Подорож ученого доктора Леонардо...»
Текст із Чтива. У химерній примітці вказано: «Повість подається за виданнями 1930 і 1932 років». Також сказано, нібито роман із третьою частиною опубліковано в книжці «Оповідання», що брехня, бо там перша редакція, де є лише книги перша і друга.
Передмови немає.
У кінці є загальний коментар (який просто рясніє помилками і фальсифікаціями), у якому є ще й примітки верстальника, котрий, схоже, виправляв подекуди текст Йогансена.

4. «Ліра-К», 2025
Сам роман.
Текст із Чтива. Чи зазначають якесь фальшиве джерело, встановити важко, бо на ознайомчих сторінках про це нічого немає.
Передмови немає, коментарів немає.

5. «Основи», 2025
Сам роман + ілюстрації у вигляді серії олійних полотен художниці Поліни Кузнецової.
Текст за виданням 1932 року; узгоджено з чинним правописом.
Післямова, коментарі, словник Ярини Цимбал.

6. Vivat, 2025, серія «Vivat класика»
Збірка іронічної прози Йогансена під назвою «Ситутунга», містить 15 творів
Тексти за прижиттєвими публікаціями і виданнями, один фейлетон републіковано вперше. Роман — за виданням 1932 року; текст узгоджено з чинним правописом.
Передмова, коментарі, пояснення слів Ярини Цимбал.

#наші20
#Йогансен

Майк Йогансен взагалі мій улюбленець з Наших 1920-х. Почуття гумору та гострий розум мене захоплює щоразу коли я читаю будь-які його тексти. Наприклад, ось уривки збірки «Як будується оповідання». Текст взяв з рандомного сайту, тож вибачайте за правопис та можливі помилки.

Нещасливий кінець (дедукція його непотрібности).

Вся справа в тім, що література не є джерело пізнання (див. вище). Наколи б література була джерелом пізнання передусім, читачі шукали б нещасливих розв'язок, принаймні досвідчені читачі. Бо ні для кого не секрет, що світ улаштований у найганебніший спосіб, що доброго в нім майже нічого немає, що треба укласти мільйони життів, щоб його перебудувати на краще. Але література якраз же є розвага, солоденьке питво під час спеки, й читачі бажають освіжитися. Це ще один аргумент на користь того, що література є один з ґатунків відпочинку* 

*Чомусь усі погоджуються, що театр є публічна розвага. Очевидно, ужиття слова «література» в багатьох значіннях призвело до того, що від белетристики вимагають учительної ролі. Можливо, що коли б у театрі викладали геометрію, то його теж не вважали б за дім розваги.

Словом сказати, читач вимагає щасливих кінців, правда, не з абстрактних міркувань про «песимізм» та «оптимізм» (бо то вже справа спеців — орудувати порожніми термінами), а саме через те, що він править розваги. 

Буржуазний письменник Дж. Льокк навіть репутацію собі збив саме на тому факті, що дуже сумлінно виконував цю читачеву вимогу. Для того, щоб створювати ілюзію часу, для того, щоб за повнити прогалини поміж подіями, для того, щоб затримати читача коло якоїсь точки, потрібний якийсь матеріял.


Філософія автора в оповіданнях. Психологія

Філософські міркування принципово можливі як отой матеріял для провалин у новелі, та, між нами кажучи, який з новеліста філософ! Мабуть, такий, як лікар чи метеоролог. Навіть Л** Т*****[імʼя автора самоцензуровано, але римується з Хуй Простой, прим. Зейгарнік], основник філософської школи, чимало попсував своїх речей своєю ж таки філософією. Отже, єдина безпечна для новеліста філософська позиція — це іронія та скепсис, бо вони, принаймні, нічого не висувають позитивного, а тільки заперечують.

Найкраще діло заповнювати оті дірки міркуваннями психологічними. Наука психології, а так само поки що й рефлексології остільки мало дотепер розвинені, що можна брехати досхочу. Коли, приміром, ви напишете в новелі «такі вже женщини: вони завжди...» (далі яке-небудь дієслово, байдуже яке), то читач ураз переконується, що ви психолог, і з великою цікавістю читає ваші міркування про природу жіноцтва чи й чоловіків теж.

Щоб виходило цікавіше, намагайтеся писати парадоксально, перекручуючи ходячі сентенції. Коли, приміром, говориться, що женщини непевні і невірні, висловіть протилежну думку, і вас прочитають теж із задоволенням.

Три кита, на яких тримається популярність української книжки: поїзд, тигр та НКВД. Про найпопулярніший роман, який при тому є дуже посереднім.

«Література не може бути лимонадою, це зброя», вважав Іван Багряний на еміграції після Другої світової (співзасновник МУР). Але написав роман, який є чи не першою зустріччю з українською жанровою літературою у школі.

Оновлення плейлістів за червень, а значить і перше півріччя 2025 року: раджу переходити від треків, що сподобалися, до цілих альбомів чи збірок, з яких я їх відібрала. Хочу вірити, що десь тут знайдете свої напівпідсумкові релізи.

Spotify
🪸
Apple Music
🛝
YouTube
🗯
SoundCloud

​На завершення сезону — фортеп’янна музика Еріка Саті, грає Ігор Приходько.

Саті помер рівно 100 років тому, 1 липня 1925 року, і ми хочемо вшанувати його пам'ять та запрошуємо вас зробити це разом.

12 липня
17:00

Art Area ДК
м. Харків, вул. Чернишевська, 13

Квитки:

https://kharkiv.internet-bilet.ua/uk/igor-prihodko

Вартість: 250 грн.
На вході в день концерту: 300 грн.

Жан Кокто, літератор, художник, режисер — модерніст-витівник і важлива постать для мистецтва XX століття, який знав як облуплених майже всіх ключових гравців першої його половини, якось сказав про Саті, що він «невимовна людина, в тому сенсі, що її неможливо описати». І це дійсно так. Але все ж таки спробуємо сказати кілька слів про нього.

Отже, Ерік Саті жив і працював наприкінці 19 — на початку 20 століття, він явно або потайки вплинув на велику кількість композиторів, включно з першими величинами та світовими знаменитостями, Саті вигадав безліч музичних напрямів, серед яких: імпресіонізм і анти-імпресіонізм, мінімалізм, неокласицизм і неоромантизм, урбаністична музика і, по суті, навіть ембієнт. Ба більше — вплив та використання його музики сягають далеко за межі академу, аж до попмузики та реклами піци й суші, а також нших товарів та послуг.

Ігор Приходько зіграє низку творів композитора різних періодів, відомих і не дуже, а також дещо розповість про нього та його музику.

Наш культурний центр знаходиться у підвальному приміщенні та має статус укриття.

Чекаємо на всіх!

У афіші використано автопортрет Еріка Саті (1913)

/У ЦЮ СУБОТУ ЗДІЙСНИТЬСЯ МРІЯ!

Персональна виставка @levskop "Фрагменти".

Лев Скоп попросив нас не писати про його здобутки (повірте, їх багато). Він скромно називає себе художником та волонтером із Дрогобича. Пан Левко має мрію - щоб виставка його робіт відбулася в Харкові, «місті з величною історією та шаленою енергією» (с).

Ми також не будемо описувати напрям, стиль та зміст його творів, адже він переконаний: жодні терміни не здатні передати те враження, яке людина отримує від перегляду його творів.
«Коли я дивлюсь на картину і мене «вставляє» - вже не важливо, який статус та успішність має цей митець. Я вже складаю своє враження про його творчість. Цього ж я очікую і від цієї виставки» неодноразово Пан Левко казав у розмовах по Viber нашій команді.

Коли? 12.07 0 17:00
Де? В druk.space за адресою: Гончарівський Бульвар 10/2, 2 поверх, галерея @tvorche_nezhit Скільки? Виставка триватиме з 12.07 по 17.08 Вхід: вільний донат.

Афіша andveroandnika

📣 третій епізод англомовного подкасту UKRAINIAN ART DISPATCH вже в ефірі

цього разу запрошуємо слухачів до Харкова. Тут, у Єрмілов центрі, триває виставка "Парне катання: Вольфґанґ Тільманс і Борис Михайлов". Ми поспілкувалися з кураторками проєкту Тетяною Кочубінською та Марією Іссерліс про концепцію й ідею виставки та про виклики, з якими зіштовхуються (в тому числі й закордонні та міжнародні) команди, коли зараз роблять проєкти в Україні

🎧 Youtube
🎧 Spotify​
🎧 Apple podcasts
🎧 Deezer

подкаст Ukrainian Art Dispatch творимо спільно з моїм колегою Ігорем, автором медіапроєкту Nomadische Boekenplank

підписуйтеся, аби не пропускати наступних епізодів, слухайте наш подкаст на зручних платформах, коментуйте та діліться з іноземними друзями та колегами 😉​

20 червня вийшла перша компіляція водночас нового й знайомого лейблу 20ft Records Blackout Tape: концептуально її треки об'єднані обмеженнями, що впливали чи могли вплинути на створення музики під час блекаутів. Я спробувала скласти потрекові враження, коментарі 20ft команди й музикант_ок, спогади про відключення на моїй вулиці та про відключення в медіа в єдиний текст для Easterndaze, вийшла чи то розгалужена рецензія, чи то гра в інсайдерсько-аутсайдерський пінг-понг із європейською аудиторією.

Збірка на Bandcamp
//

Друзі, маємо чудову новину: слем їде в Близнюки 🤍

Так-так, і це буде не просто один слем, ми анонсуємо справжній тур по громадах Харківщини 🔥

▫️ Що це буде: два дні з нами: знайомство, майстерні з літературної творчості, ораторського мистецтва та організації подій, а другий день — той самий слем харківської витримки!

▫️ Коли буде: реєструйтеся за посиланням у шапці профілю та у сториз і приходьте 19 та 20 липня на слем у селищі Близнюки.

▫️ Де буде: адресу повідомимо після реєстрації.

Запрошуємо всіх охочих взяти участь у динамічному поетичному конкурсі з елементами перформансу. Покажіть свій талант, відчуйте азарт змагання та отримайте зворотний зв'язок!

Приходьте і як учасники, і як глядачі, щоб підтримати поетів.

Це чудова нагода не лише отримати цінні знання, а й знайти однодумців та стати частиною нашої творчої спільноти.

А куди ми поїдемо далі — розкажемо згодом 😉

✍🏻 Реєстрація на подію

Проєкт реалізується за підтримки Українського інституту книги.