Усвідомлення тижня. Не можна перескочити роботу горя.

Зараз я вивчаю тему втрат і горя - бо це те, з чим дуже багато працюю.
Пишу потроху свою книгу і готую майстер-клас.

І от, що я зрозумів:
Не можна перескочити роботу горя.

Точніше тимчасово можна, але будуть наслідки і краще того не робити.
Горе має свою роботу, яку воно має виконати. Зробити втрату частиною досвіду і життя.
Якщо я втратив і намагаюсь уникнути горювання - воно все одно прийде. Але у вигляді психосоматики, хвороб і проблем.
І ви все одно будете проходити процес горювання після втрати.

Найбільша помилка - не дозволяти собі горювати.
Або вважати, що горювати треба швидко. Все. Місяць пройшов. Скільки вже можна.

Бачу це по багатьом військовим, з якими працюю. Закритись від болю не допомагає його уникнути.

Я зараз усвідомлюю, що кожну втрату треба усвідомити і прожити.
Тільки тоді вона стане частиною життя і власної біографії.

І є очевидні втрати і неочевидні.
З неочевидними складніше, бо їх треба усвідомити і тільки потім прожити.
Це велика тема, тому зараз зупинюсь на цьому.
Не можна перескочити роботу горя.

Продовжую ділитись усвідомленнями тижня.
Якщо вам корисно — поставте 🔥
Всі інші усвідомлення тижня можна знайти за хештегом #усвідомлення
@BagnenkoPsy

Той, хто має «навіщо» жити, може витримати майже будь-яке «як»

Віктор Франкл
(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів світу: @FamousPsychologists)

Різдво в шпиталі.
Я такий шось щасливий.

Сьогодні в шпиталі у нас річниця відновлення нашого відділення.
Цей шпиталь був в окупації. Тут було повністю знищено все, що всередині - випалені стіни, техніка, меблі, знищено все, що можливо. Так, як зазвичай роблять окупанти.

Після деокупації - все відремонтували.

Але запуск з нуля відділення - це непроста задача. Бо всі процеси, все робиться з нуля абсолютно, все треба налагоджувати.
Запуск відбувся рік тому. І от сьогодні святкували.

А ще ця дата співпала зі Святкуванням Різдва.
І повторюсь, я неймовірно щасливий.

Бо просто взяв з дому гітару і пісні. Дай, думаю, поспіваю колядок людям.
Зазвичай я тут практичний психолог. Ніхто навіть не знав, що я вмію грати на гітарі.

Але сьогодні я роздрукував слова, роздав всім і ми щасливо співали колядки!

І окрім того спів пісні - це те, що дуже відновлює, бо включається дихальний апарат.
І спільний спів - це шось неймовірно об’єднуюче.

Чудовий день Різдва.
Окрім того, зміг проконсультувати хлопців.
І провести групову EMDR сесію.
І розумію, що зміг приділити увагу і хлопцям і все наше відділення поспівало, посміялось і відновилось.

Різдво - це надія для всіх. Бо у тьму прийшло світло, а до грішного світу - спустився Всевишний.
І сьогодні я відчуваю багато надії.

З Різдвом! Христос народився! Славімо його!
@BagnenkoPsy

Працюю психологом в шпиталі для військових (на неповну ставку). І так важко, що хлопці навіть в цей день тут знаходяться і не можуть бути з родиною.
Тому вчора на Різдво працював з якоюсь щирою подвійною віддачею.

У нас було свято, я писав про це вчора. Ми співали і святкували річницю відділенню.

Але ключове для хлопців, з якими працюю — це просто приділити максимум уваги і бути поруч в тих питаннях, які для них є критичними і проблемними.

Так хотілось подарувати трохи більше світлих моментів хлопцям.

Бо це Різдво. Світле свято перемоги над темрявою і народження Христа. ✨🎄
Щасливого Різдва!

@BagnenkoPsy

Літературний 2024йрік в Україні. Підсумки

✅ Багато нових книгарень відкривається весь рік

✅ Багато нови видавництв. «В якийсь момент я перестала вже рахувати»

✅ Нові автори зʼявляються.

✅ Війна — це тема нашого життя.
Безумовно — буде багато цікавих текстів комбатантських.

✅ Нові жанри люди хочуть освоювати. Фантастика. Горрор.

✅ Буде багато короткої прози.
Її раніше гірше видавали. Вона гірше йшла на експорт.
Але тепер цього не бояться і видають.

✅ Все більше літературних фестивалів. Майже кожні другі вихідні в Києві — фестиваль.
Але тепер і по всій Україні.

✅ Перевидань класики дуже багато. І зʼявляються все нові і нові серії.

Це я на підсумках року від ЛітОсвіти — в форматі дискусії і легкої розмови.
Літературний процес в Україні неймовірний!
А що вас вражає в нашому літературному процесі?
@bagnenkoText

Європейці вважають важливою ознакою американської культури наказ «бути щасливим». Але щастя не можна ставити за мету; воно має надходити слідом за чимось. Для щастя потрібна причина. Коли вона знайдена, людина стає щасливою автоматично.

Як бачимо, людське буття – не в гонитві за щастям, але радше в пошуку причин для нього, у тому числі (останнє, але не менш важливе) – у реалізації потенційного сенсу, притаманного кожній наявній ситуації.

Віктор Франкл
@viktorfranklukraine

Це Слава і ми працюємо разом в шпиталі.

Він служить командиром екіпажу танку. Зараз на реабілітації.
Ми працюємо з ним останні тижні.
Є деякі речі, які дуже сильно турбують його.
Ми працюємо над травматичними спогадами. Без деталей.

А ще Слава отримав книгу, на які ми збирали гроші. Бо в книзі багато матеріалів, які можуть бути корисними.

І я хочу подякувати вам друзі, що ви донатите і допомагаєте збирати на ці книги.
Якщо є бажання закинути на книги - банка тут:
https://send.monobank.ua/jar/3YvCpzVLBV


А ще нагадаю, що 30.12 буде другий майстер-клас по взаємодії з військовими і цивільними. Буду розказувати мій досвід, відповідати на питання, пояснювати правила бою, по яким живуть військові, як розвивається ПТСР і що з цим робити.
Буде цікаво.
Я працюю в цій темі 10 місяців і бачу, що той досвід, який у мене є, хоч він і не найбільший, він может бути корисним - потрібен.

Реєстрація тут:
https://forms.gle/myULpSGsHMisMFwz6

P.S. Фото Слави публікую з його дозволу.
@bagnenkoPsy

Як зцілюється людина? Моє щоденне читання.

Вивчаю зараз одну з найкращих книг про смуток, які взагалі читав — «Цінність смутку».
І ось цей шматочок запав дуже.

Який найкращий спосіб зцілити себе? Зцілювати інших
Не треба бігти від суму. Треба подружитись з сумом. Тримати свої втрати близько до серця, нести ніжно, як коханих людей.

Почитайте.
Це одна з причин, що я роблю в шпиталі і чому я там.
Що думаєте про це?
#Читаю
@BagnenkoPsy

Цінність смутку

Смуток і туга вважаються чимось не дуже ок, краще їх не показувати - вчить нас сучасне суспільство.

Є книги, які неймовірно вчасно приходять.
Саме про цю книгу я хочу так сказати: «Цінність смутку» - це книга про втрати і біль. І як вони роблять нас сильніше.

Останні майже 3 роки - це роки втрат. І в моєму особисто житті і загалом в житті багатьох українців.
Більше того, цю тему я дуже уважно і детально досліджую зараз. Бо багато з моїх паціентів в шпиталі - ті, хто проживають болючі і важкі втрати.

Як проживати втрату дому.
Як проживати втрату відносин.
В чому цінність саме туги і смутку.

Чому наша західна цивілізація так підносить позитивне мислення, але саме в переживанні гіркої радості і туги - велика сила.
Ця книга дає відповіді на ці питання.

Я її читаю, бо також готуюсь до майстер-класів, які буду вести (про горювання і втрату будемо говорити вже скоро - кому цікаво, деталі тут) і в рамках написання моєї власної книги про втрати вивчаю всі доступні матеріали.

Раджу. Якщо у вас є потреба у проживанні втрати - ця книга прекрасна.

А що ви читаєте на вихідних?
@bagnenkoText

Любов – це остаточна й найвища мета, до якої повинна прагнути людина.

Віктор Франкл. З книги: “Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі”.
(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів світу: @FamousPsychologists)

Горювання має задачі. Усвідомлення тижня.

Якщо той, хто горює якщо буде дивитись на цей процес, як на шлях, який треба пройти, ставити собі цілі і задачі, то це дає надію, що він і сам може щось зробити.
Продовжую вивчати процес горювання.

Для мене ця ідея Уільяма Вордена стала революційною, коли я її прочитав.
Я зрозумів, що я не просто пасивно можу проживати свої втрати.
Я можу робити кроки.

Багато з тих, хто горює переживає відчай і безнадію. І це зрозуміло.
Але якщо розглядати кожен етап горювання як процес, в якому я можу приймати активну участь - від цього стає легше.

Ось основні 4 задачі в горюванні:
1. Задача перша. Прийняття реальності втрати.
2. Задача друга. Опрацювання болі, яку спричиняє горе.
3. Задача третя. Звикання до світу без померлого.
4. Задача четверта. Створити нові внутрішні і психічні зв’язки з померлою людиною.

В наступних матеріалах розкажу більше про це. І також в майстер-класі в січні будемо говорити про цю тему.

Продовжую ділитись усвідомленнями тижня.
Якщо вам корисно — поставте 🔥
Всі інші усвідомлення тижня можна знайти за хештегом #усвідомлення
@BagnenkoPsy

Чому важливо розуміти військових? Взаємодія цивільних і військових.

Вже сьогодні, 30 грудня на 19:00, майстер-клас другий з серії «Військові і цивільні»
Говоримо про військових і цивільних, як розуміти військових.

✅ Що ви можете робити без глибинної освіти.
✅ Нервова система
✅ Триєдина система головного мозку
✅ Вікно толерантності
✅ Робота з різними станами
✅ Правила бою
✅ Фактори адаптації військового до бою. І вплив цього досвіду на повернення в цивільне життя.

Також на зустрічі буде ветеран, який буде ділитись власним досвідом адаптації до цивільного життя.

Хто я?
Я - практичний психолог, який працює з військовими і цивільними у центрі ментального здоров’я в Київській області.
Останнім часом я дуже багато працюю з втратами і болем, пов’язаним з ним і це моє дослідження того, що працює, що допомагає.
Я вирішив зібрати в одному місці найважливіші роботи визнаних в світі психологів, інтелектуалів і авторів, а також адаптувати це до України 2020-х і нашого українського контексту.

Чи я є психологом з багаторічним досвідом?
Ні, я близько 1 року працюю з військовими в шпиталі.
Але той досвід який є допоможе краще розуміти базові речі.


Якщо вам це потрібно - приходьте.
Реєстрація тут:
https://forms.gle/myULpSGsHMisMFwz6

Про сенс і втрати. Роздум замість висновків

Ця війна принесла дуже багато втрат.
Мені не хочеться підсумків року.
Але хочеться поділитись одним роздумом, який я усвідомлюю все глибше останнім часом.

Десь півтора роки тому я просто лежав від болю і внутрішнього нерозуміння.
В прямому сенсі і ментально.
Сталось так багато втрат і болі, якої я не розумів, що я просто зупинився. І втрати були різні - втрата дому, втрата відносин, втрата ідентичності і того, хто я і куди далі рухатись, а також кілька смертей і невизначених втрат близьких людей.

Втрати загалом - це боляче. Робота горя важка.
А близькі люди і втрати - це дуже боляче.
Але коли ці втрати переплітаються і їх багато - відчуття, ніби ти лежиш під бетонною плитою і дихати немає чим.

До того ж я зробив кілька помилок і нерозумних вчинків і від них було ще болючіше.

Я багато роздумував, чому так і що робити.

І от тоді я прочитав у Едіт Егер одну думку.
“Зі свого досвіду я знаю, що жертви запитують: “Чому я?” а вцілілі питають: “Що далі?”.
Страждають усі. Проте не всі перебувають в стані жертви!
Неможливо уникнути людей, що завдають болю, або подій, що пригнічують. Але ми здатні обирати - лишатися у стані жертви чи ні. Ми не можемо обирати події, що з нами стаються, але ми точно можемо обирати, як діяти у відповідь на випробування, що випадають нам на долю. Але чимало людей залишаються в пастці жертви, бо підсвідомо так вони почуваються безпечніше»

Я не розумів, чому це сталось зі мною.
Я не розумів, що не так я зробив.

Але тоді я прийняв рішення не думати більше про це.
А думати, що далі. І що я буду робити далі.
Просто робити. І шукати свій особистий сенс життя. Що піднімає мене з кроваті зранку. Що дає енергію.

Я знайшов. Десь через півроку активних пошуків. Я зрозумів, що підтримувати тих, кому важко - це те, що я хочу робити.
А потім я почав наближатись до військових і побачив, що і для них я можу бути корисним.
Згодом я вже почав працювати в шпиталі, і за рік у мене більше 300 консультацій і більше 20 групових терапевтичних зустрічей. І купа інших важливих для мене досягнень, але не про них.
Цифри не так важливі.

Моїм сенсом стало підтримувати інших, кому складно. Спочатку цивільних. Згодом і військових

Я не обираю те, що зі мною сталось.
Але я обираю своє ставлення до всіх подій. Як казав Віктор Франкл в своїй прекрасній книзі.

Це мабуть мій висновок за останні роки.
Мати сенс. Щиро. І йти за ним. Він витягне з будь-яких ситуацій.

Я і зараз не розумію, чому так сталось. І можливо, і ніколи не дізнаюсь.
Але я продовжую усвідомлювати свій сенс і жити з ним.

І в 2025 я буду поглиблювати його.
І тому, все, що я роблю - робота в шпиталі, подкаст, ведення майстер-класів по розумінню цивільних і військових, волонтерські поїздки в Херсон, підтримка бібліотек на Херсонщині, купа навчання - все це задля цього сенсу.
Щоб хоча б одній людині поруч стало легше проходити все те, що несеться.

Обіймаю друзі.
Пишу це, тому що можливо це може бути корисним комусь
Якщо вам складно, це не назавжди. Так не буде завжди.
Обійняв.

@BagnenkoPsy