Warning: Undefined array key 0 in /var/www/tgoop/function.php on line 65

Warning: Trying to access array offset on value of type null in /var/www/tgoop/function.php on line 65
1845 - Telegram Web
Telegram Web
Forwarded from Закнижжя!
Читання книги без смартфону — нова розкіш. Моє читання вихідних

До цього висновку я прийшов.

Сьогодні провів пів-дня без телефону.
І це відновлення і спокій.

Більшу частину часу я писав дисертацію і книгу, над якою потроху працюю. Теми схожі.

Але також читав ось цю книгу.
І вона дуже проста і водночас крута.

Зачепила думка, що наше покоління перше, яке витримує таке навантаження на психофізіологію мозку через соцмережі, смартфони і постійне навантаження на дофамінові рецептори. На щорічній зустрічі АПА (Асоціації Психологів Америки) це була тема номер 1.

Тебе постійно бомбардує світ.
Зупинитись. Видохнути. Побути без повідомлень і вхідних — дуже складно.
Але це впливає на те, що ми стаємо непродуктивні, тривожні і просто ковзаємо по поверхні будь-чого, не занурюючись вглиб.
Наш формат видає хороший нон-фікшн.
Раджу цю книгу.

Я от подумав, яке щастя, що моє дитинство і юність були без смартфона і я навчився кайфувати від книг і читання.

А що ви читаєте на ці вихідні?
@BagnenkoText
👍22🥰5
Приємне по вихідних.
Давайте про приємне, бо так важливо іноді переключатись.
Це корисно для психіки і нейропластичності мозку, мати цей час.

От вам тема.
Британські вчені довели, що в червні є всього 2 типи людей 😊

Черешневі і полуничні.
Давайте проведемо опитування, хто який?

Я от точно черешневий, все дитинство в червні на дереві, обʼїдати черешню 🍒

Проведемо перекличку. В фейсбуці у мене перемогла черешенька, а в інстаграмі — полуничка. А ви? 😊
@bagnenkoPsy
😁1410
Питання страждань, Віктор Франкл і наш вибір.


В кінці тижня я зазвичай аналізую сесії, робочі питання, планую наступний і іноді пишу про висновки
Сьогодні дуже важливий для мене висновок. Останнім часом багато роботи і консультацій, в яких так чи інакше виникає одна тема.

І навіть розмови з друзями - навколо однієї важливої теми, яка все більше просвічується під час цієї клятої війни

Страждання. Багато страждань.
Несправедливість страждань.
Взагалі багато несправедливості.
Відсутність демобілізації у військових. Розлучення, про яке чоловік дізнався з Дії. Відсутність можливості говорити зі своєю дитиною, бо дружина забороняє. І купа іншого

І от про що я хочу написати.
Те, що часто озвучую на сесіях. І про що говорив сьогодні з друзями

Це принцип логотерапії, яку я глибоко досліджую і вивчаю.

Про те, що основна потреба і сила людини - можливість знаходити сенс в будь-яких обставинах. Навіть в найтяжчих стражданнях
Логотерапія, заснована Віктором Франклом, відкриває унікальний підхід до розуміння і проживання страждання. У центрі логотерапевтичної концепції — ідея, що людське життя має сенс за будь-яких обставин, навіть у найгірших - після втрати всього, після смерті близької людини, після розлучення.

І питання не в тому, що я очікую від життя, а що життя очікує від мене. Поміняти фокус.
Яке питання життя задає мені в моїй ситуації - навіщо це мені? Який сенс я сам тут знаходжу і бачу?

І найбільше тут допомагає принцип самодистанціювання.
І здається, зараз прекрасний момент розказати детально про цей спосіб

Самодистанціювання — це здатність людини подивитися на своє страждання, свої думки, емоції та переживання збоку, як на об’єкти, а не ототожнюватися з ними. Це психологічний і духовний процес, який дозволяє людині розпізнавати: «Я маю думки — але я не є мої думки», «Я переживаю страждання - але я не є моє страждання».
Цей підхід має глибоке коріння в логотерапії Віктора Франкла, який вважав, що між стимулом і реакцією в людини завжди є простір - простір вибору.

«Між стимулом і реакцією є простір. У цьому просторі є наша сила вибирати нашу реакцію. У нашій відповіді – наше зростання і наша свобода»


Самодистанціювання саме й відкриває цей простір. Людина не зливається зі стражданням, а має змогу побачити її, усвідомити, дати їй ім’я, і тільки потім — діяти.

Такий підхід допомагає не лише зменшити інтенсивність внутрішнього болю, але й змінити позицію: від пасивної — "зі мною це сталося", до активної — "як я відповім на це?". Логотерапія вірить у ноологічний вимір — простір духу, де людина вільна вибирати, навіть коли зовнішні обставини повністю позбавляють її контролю.

Я вірю, що це потрібно зараз комусь.
Варто задати собі ці питання:
Як я можу прийняти це страждання і продовжувати діяти?
Як я можу відповісти на цю ситуацію?
Я вирішую, ким бути після того, що сталося. Ким я обираю бути?
Не «чому це зі мною сталося?» а «що я можу робити далі?», щоб зберегти гідність і внутрішню силу?

Це повертає людину з позиції жертви в позицію автора.
Позицію сили.
Позицію вибору.

І це мій висновок тижня.

А що ви думаєте про це?


Продовжую ділитись усвідомленнями тижня.
Якщо вам корисно — поставте 🔥
Всі інші усвідомлення тижня можна знайти за хештегом #усвідомлення
@BagnenkoPsy
🔥504👌1
Страждання певним чином перестає бути стражданням у той момент, коли воно знаходить сенс.

Віктор Франкл
(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)
28👍9🙏2
Як працювати з гнівом. 2 вправи. І майстер-клас, на якому будемо більше про це говорити

Я все більше працюю з військовими і бачу, що гнів - це одна з тих речей, яка наповнює більшість. На жаль, коли цивільні ведуть себе нечутливо, зухвало або грубо - це викликає таку реакцію.
Гнів - це нормальна реакція на порушення кордонів і несправедливість. Несправедливості зараз дуже багато.
Але важливо не перекладати відповідальність за свій гнів на інших, а вміти з ним працювати.

Ось 2 психологічні вправи для роботи з гнівом, адаптованих до потреб військових, хоча їх можуть брати для особистої практики і цивільні. Вони спрямовані на саморегуляцію, зниження емоційного напруження та розвиток навичок конструктивного вираження злості.

Важливі перед виконанням:
1. Гнів — це важлива природна реакція, але важливо вміти його виражати без шкоди собі й іншим.

2. Вправи рекомендовано проводити в безпечному місці
, де є можливість усамітнитися хоча б на 10–15 хвилин.

3. За наявності ПТСР або сильного адаптаційного розладу — виконувати лише під наглядом фахівця.


2 вправи для роботи з гнівом

🔹1. Метод “Стоп + дихання”
Мета: швидка стабілізація в момент спалаху гніву.
Інструкція:
Як тільки відчуваєш, що “закипаєш” - скажи собі в голові або вголос: “Стоп!”


Зроби глибокий вдих носом, затримай дихання, видихай повільно ротом. Повтори 3–5 разів.


Запитай себе:
1. Що саме мене злить?
2. Чи є реальна загроза?
3. Що я можу зробити зараз конструктивного?

Ця вправа допомагає переключити увагу з імпульсивної реакції на усвідомлене вирішення ситуації.

🔹2. Журнал емоцій “Щоденник гніву”
Мета: регулярна рефлексія та самоспостереження.
Форма запису (щодня або після сильного гніву):

1. Виділяй час щодня або після кожного епізоду гніву
Це може бути в кінці дня або одразу після ситуації, що викликала сильні емоції.
2. Структура запису
📅 Дата / Час / Місце
Коли й де все відбулося?
2.1. Що сталося? (Факти без інтерпретацій)
Опиши ситуацію нейтрально. Наприклад:
"Мене перебили під час розмови на роботі."
2.2. Що я відчув(ла)? (Емоції)
Спробуй назвати свої емоції точно: гнів, образа, безсилля, сором, бажання захиститися, втекти, покарати...

2.3. Реакції тіла
Що відчував(ла) фізично: стиснуті кулаки, напруження в щелепі, серцебиття, спазми у шлунку, бажання гримнути дверима…


2.4. Що я зробив(ла)? (Поведінка / вираження гніву): Промовчав(ла), Закричав(ла), Висловив(ла) словами, що злюсь, Написав(ла) повідомлення, Пішов(ла), щоб не вибухнути…


2.5. Що я думав(ла)? (Автоматичні думки): "Мене знову не поважають", "Я нічого не вартий(а)", "Зі мною завжди так", "Мені треба себе захищати"...

2.6. Що могло б допомогти мені в цій ситуації?
Подихати глибше, Попросити про перерву, Поставити межу спокійно, Визнати гнів і говорити про нього прямо, Змінити думку: "Можливо, людина не хотіла образити мене"


ЗАПРОШУЮ НА МАЙСТЕР-КЛАС, де ми будемо вчитись цьому і говорити.

Більше про те, як взаємодіяти військовим і цивільним ми будемо говорити на майстер-класах.
30 червня.
Реєстрація тут:
https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7

Якщо корисно - поставте вогник або + в коментарях.
А якщо набереться хоча б 30 вогників - то напишу ще 3 вправи для роботи з гнівом.

Напишу пост ще з 2 іншими методами роботи з гнівом

@bagnenkoPsy
🔥43
Закінчив другий рік навчання в аспірантурі. Цей прекрасний день настав. Я здав.
Здав всю документацію в аспірантурі.

Це виснажливий шлях другого курсу завершено.

Я думав, що раз я вступив - то вже автоматично все буде добре. Як же я помилявся.
Насправді цей 2й рік навчання був дуже і дуже виснажливим.

Бо окрім написання дисертації, я мав писати наукові статті, приймати участь в наукових конференціях і вивчати освітню складову.

А ще я терпіти не можу звітність і паперову роботу.
Мабуть саме тому, це і з’явилось в моєму житті.

А ще практика - я мав викладати в Університеті Драгоманова.
Але й описувати все це у звітах.
Потім твій звіт слухає і дивиться вчена рада.

Коротше. Дуже і дуже багато всього.

І от вчора дізнався, що все. Мій звіт прийнято.
Всі тези конференцій, всі наукові статті перевірені.
І все в порядку.

Буду навчатись далі.
Мене переведено на 3й рік.
І буду писати мою дисертацію.

В руках у мене рецензії на мої статті, які підписані.

Знали б ви яке щастя не писати нові статті і звіти..😊
Звісно, важко було, але воно того варте!

І я знаю моє навіщо, сенс, чому я там.
Бо після того я пишу важливу дисертацію на тему: «Наратив як засіб осмислення складних життєвих обставин членів сімей військовослужбовців»

А це те, що може бути дуже корисним дуже багатьом людям.
І я готовий платити цю ціну.

P.S. Хочу щиро подякувати моєму науковому керівнику, Олені Миколаївні Шиловській, за підказки і допомогу в роботі весь цей рік.

І окремо Івану Романовичу Крупнику, у якого навчався в Херсонському Державному Університеті, за підказки протягом навчання нюансів, про які важливо знати, щоб ефективніше навчатись.

@bagnenkoPsy
49🔥17
«Безпечна прив’язаність — це відчуття: 'Коли я тебе потребую — ти поруч.'»

Джон Боулбі, З книги «Прив’язаність і втрата» (Attachment and Loss, Vol. 1: Attachment, 1969)
Джон Боулбі (1907 - 1990) — британський психіатр і психоаналітик, відомий своїм інтересом до розвитку дитини та новаторською роботою в теорії прихильності.
(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)
16👍6🤔2
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Кейс роботи з провиною.

Провина — це не лише емоція, а глибоке екзистенційне переживання, з яким потрібно працювати особливо обережно. Важливо створити безпечний, емпатійний простір, де людина зможе висловити свій досвід — адже саме озвучення пережитого допомагає вивести провину назовні.

У процесі варто допомогти людині відокремити справжню відповідальність від того, що було поза її контролем. Це дозволяє зменшити тиск і полегшити шлях до зцілення.

Не забувайте дбати про власний емоційний стан і підтримувати військових у вашому оточенні.
Дозвіл на використання цієї історії отримано.

Поставте 🔥 або + в коментарях, якщо це було корисно.
Дякую!


#відео
@bagnenkoPsy
🔥29👍62🤔1
Розуміння не змінює тіло. Лише пережитий досвід — фізичний і емоційний — може це зробити.

Бессел ван дер Колк
«Тіло веде лік»
Бессел ван дер Колк (Bessel van der Kolk, 1943)
— американський психіатр голландського походження, провідний фахівець у галузі вивчення психологічної травми.

(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)
👍145🙏1
Отримав подяку від від 66 бригади.

Вже рік підтримую тісні контакти з деякими військовими з цієї бригади. Деякі приїжджали до нас в центр ментального здоров’я. На зв’язку постійно, іноді списуємось, іноді зідзвонюємось.
З мого досвіду - коли ти можеш підтримати в складній ситуації військового і він може хоча б просто виговоритись - це те, що іноді тримає. Коли військовий розуміє, що «комусь не все одно».
І це, до речі, те, що може робити кожен з нас, цивільних. Бути підтримкою, коли це потрібно.

Це – найменше, що можу робити.

І звісно, все це не задля подяк - а тому, що на них тримається все.

Але все ж такі подяки - це завжди приємно.
І кожен подарований патч, який військовий знімає з себе в моєму кабінеті і дарує, я обережно зберігаю. Це — дуже велика цінність.
@bagnenkoPsy
24👍9🫡3
5 базових навичок комунікації цивільних з військовими. І Майстер-клас по взаємодії на який запрошую. Частина 2

Я обіцяв поділитись базовими навичками комунікації. Перші 5 навичок виявились дуже корисними, дякую за вашу активність і реакції.
иконую обіцяне

1. Уважне слухання
Слухайте без перебивань, порад і коментарів. Дайте військовому простір говорити у своєму темпі і стільки, скільки він хоче. Слухайте не для відповіді, а для розуміння. Спокійна присутність.
Вчиться практикувати і просто бути поруч.

2. Спостереження за невербальними сигналами
Звертайте увагу на міміку, тон голосу, рухи. Іноді вони скажуть більше за слова. Поважайте, якщо співрозмовник стає напруженим, і змініть тему або зупиніть розмову.
Вчиться уважності до дрібниць.

3. Прийняття досвіду без оцінки
Не коментуйте, що добре, що погано, правильно чи ні. Уникайте суджень типу: “Я б на твоєму місці…” або “А чого ви не зробили отак?”.
Просто створіть атмосферу безпечного простору. Найбільше роз’єднує якраз засудження і оцінки.

4. Формування довіри через щирість
Будьте автентичними. Не намагайтесь “грати роль” або виглядати надмірно обізнаним — це відчувається. Краще сказати: “Я не знаю, як правильно, але хочу бути поряд.”
Військовий сленг особливий. Не знати, що таке “заптурити” нормально. Завжди можна перепитати, і військовий, якщо він відчуває цей безпечний простір - розкаже.
(Заптурити — уразити ціль ПТУРом (протитанковою керованою ракетою), зазвичай із жартівливою інтонацією: “Танчик виїхав — заптуримо.”)

5. Регулювання власних емоцій
Зберігайте спокій, навіть якщо чуєте важке, страшне або незвичне. Військові можуть говорити про реальність війни відкрито — важливо не відреагувати панікою чи відторгненням.
Мені часто військові кажуть, що рідні дзвонять і кажуть щось на кшталт: Ми тут так за тебе переживаєте.
І це найгірше, що може зробити близький.
Перша його думка: Мені ітак складно, а я ще вас маю заспокоювати.

Ці навички особливо важливі в родинах, громадах, навчальних і медичних закладах, де цивільні і військові взаємодіють у спільному просторі.
І це не так складно, як здається.

​​Я буду проводити майстер-класи по темі взаємодії військових і цивільних.
Працюю в шпиталі для військових, є досвід.

30 червня ми починаємо. (дата перенесена на 1 тиждень в зв’язку з форс-мажорними обставинами)
Буде 3 майстер-класи - 1 на тиждень.

Кому буде корисно
Родичі військовослужбовців
Спеціалісти допомагаючих професій - волонтери, активісти, психологи
Всі, хто хоче глибше розуміти мислення військових і як мудро взаємодіяти

Теми:
Тема 1. Базова психоедукація. Що таке ПТСР. Як виглядають симптоми ПТСР і чому їх не варто лякатись. Як комунікувати. Що говорити і чого уникати.
Тема 2. Як підтримати і говорити. Що говорити і чого уникати. Військові і цивільні. Базові навички. Базові принципи побудови контакту. Техніки і вправи, які працюють. Правила бою, за якими живе військовий.
Тема 3. Саморегуляція того, хто підтримує. Втрати. Техніки для відновлення після втрат. FAQ

Більше інформації - за посиланням в профілі.
Реєстрація тут:
https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7
Запрошую.

А якщо це корисно — поставте ❤️ або + в коментарях.
Якщо набереться 30 ❤️ — так я зрозумію, що то важливо і напишу пост з 5 фінальними навичками комунікації (загалом буде 15 важливих навичок)

І дякую вам за те, що розповсюджуєте ці знання, нам всім так важливо, що прірва між цивільними і військовими зменшувалась.
@bagnenkoPsy
38
Любов — це найбільш зрілий прояв зрілої особистості.

Гордон Олпорт
Джерело: Allport, G. W. (1950). The Individual and His Religion.
Гордон Віллард Олпорт (1897–1967) — американський психолог, один із засновників гуманістичного напряму в психології та піонер особистісної психології. Він запропонував теорію рис, де стверджував, що особистість складається з унікального набору сталих рис, які визначають поведінку людини. Особливу увагу Олпорт приділяв індивідуальності, мотивації, а також вивченню упереджень і міжгрупових стосунків.

(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)
16👍5
Подкаст з Володимиром Станчишиним — Як справлятись з хронічним стресом?

На 4й рік повномасштабного вторгнення - кількість викликів, стресів і проблем у кожного з нас величезна.

І я давно хотів поговорити, як справлятись. І ще я дуже хотів обговорити цю тему саме з Володимиром Станчишиним, психологом якого читаю і дуже поважаю.
Що робити нам з тим хронічним стресом, який супроводжує всіх нас зараз.
І коли на книжковому фесті "Книжкова Країна" я підійшов - він радо і дуже легко погодився, за що я щиро вдячний.

Наша розмова - це як джерело підтримки прямо зараз, під час хронічного стресу.

Про що всередині:
Чому хронічний стрес - тихий вбивця?
Як долати хронічний стрес?
Важливість бази - сон, їжа, близькі, праця, донатити
Чому важливо будувати стосунки зараз?
Щоденник і як він сприяє самопідтримці
Як виглядає турбота про себе на 4й рік війни?
І багато-багато книг, про які прямо в подкасті і говоримо.

Я хотів поговорити про реальні конкретні стратегії. І щиро радію, що це вийшло.
Вірю, що це буде корисним і для вас.

Також буду вдячний за ваші реакції і коментарі під відео - це допоможе більшій кількості людей побачит це відео, а для мене з командою буде підтримкою в створенні нових крутих подкастів.
Для нас важливо, щоб ці подкасти виходили і далі.
Бо моя мрія - більше психологічно цілісних і стійких людей.

Запрошую до перегляду:
https://youtu.be/wL-Q3vAJZwA

P.S. А в кінці ще й конкурс! Подарую книжку Володимира Станчишина з його підписом «Емоційні гойдалки війни» за найцікавіше питання в коментарях.
Ми разом оберемо.

А якщо такі відео корисні — поставте тут 🔥

@bagnenkoPsy
🔥195👍1
Forwarded from Закнижжя!
Книга «Емоційні гойдалки війни» Володимира Станчишина.

В рамках підготовки до подкасту з автором я читав її.
А потім ми вирішили на подкасті, що подаруємо її за найкраще питання в коментарях. (Подкаст тут, питання пишіть там і можливо це будете саме ви)

До речі потім на самому подкасті Володимир Станчишин назвав її своєю улюбленою.

Особливість книги в тому, що вона написана в перші півроку війни. І там ще є якась непризвичаєність, якась спантеличеність. Перші обстріли, перші прильоти. Тоді це сприймалось дуже незвично. І є фрази в книзі «Ми всі дуже втомлені на 4й місяць війни», які зараз, на 4й рік сприймаються з теплою посмішкою.

Що є в книзі

Книга лаконічно і чітко розбирає такі теми
1. Тривожність
2. Почуття провини
3. Злість і ненависть
4. Утома, апатія, депресія
5. Смуток (переживання втрати
6. Сім’я, розлука і самотність
7. Як жити, щоб перемагати війну

Особливо сподобався розділ про сім’ї, відносини і розлуку.
Що допомагає тримати зв’язок - це сімейні ритуали.

Мені подобається в книзі кілька речей
Вона лаконічна
Вона глибока
В ній є щоденник.
Я люблю щоденники, сам веду і в подкасті з Володимиром ми якраз говорили про важливість щоденника. А тут його щоденник під час перших 6 місяців війни.


Цитати з книги.

🗞️«Коли ми починаємо шукати винних в тому, що інші роблять не такий вибір, як ми, — насправді турбуємося, чи правильний вибір зробили ми самі.»

🗞️«Сьогодні, коли всі наші системи зразків реакцій поламані, … ми користуємося системою чорного та білого. Інші фарби в цю картину ми додамо згодом.»

🗞️«Нічого у світі не буває раптом. Просто є речі, яких ми не помічали.»

🗞️«Кожне сьогодні таки мало своє вчора.»

🗞️«Основна ідея моєї праці – допомогти зрозуміти людині свій стан і тоді або спробувати його змінити або навчитися з ним жити.»

🗞️«Ненависть — це зброя. Ми завжди боялися цієї зброї … сьогодні вона необхідна, щоб подолати ворога. Ненавидіти нормально. Ненормально починати війну.»

🗞️«Сміх повертає нам відчуття безтурботності… нехай лише на мить. Але ці миті — це теж миті цієї війни.»


Книга для мене займає важливе місце на полиці. Про те, як ми всі почувались на початку повномасштабної війни.
Може перечитувати і не буду, але один раз прочитати - це важлива книга.

Нагадаю, що ви можете виграти цю книжку.

Раджу. В коментарях покажу підпис від автора для всіх, хто може виграти цю книжку :)

А ви читали щось з українських психологічних книг?
@BagnenkoText
24👍6🙏1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
«Людина у пошуках справжнього сенсу» Віктора Франкла.

Книга, яку я дарую військовим вже другий рік.
Книга, яку прочитав рази 4.
Книга-сила в темні часи.

Автор, який пережив нацистські концтабори, ділиться глибокими роздумами про страждання, надію та життєвий сенс.

Як не зламатися в найтемніші моменти? І чому пошук сенсу важливіший за пошук щастя?
Відповіді — у цій книзі.

Поставте 🔥 або + у коментарях, якщо це було корисно.
Дякую!
🔥358
Ще 4 базових навички комунікації цивільних з військовими. І Майстер-клас по взаємодії на який запрошую. Частина 3

Я обіцяв поділитись принципами взаємодії з військовими, якщо набереться більше 30 реакцій.


1. Розуміння бази про про бойову травму, про те, що таке адаптаційний розлад, ПТСР, про симптоми.
Визнання втрат і болю — не уникайте складних тем, але говоріть обережно.
Розуміння, що він сам страждає наприклад, від свого гніву.
Розуміння, що таке флешбек, що він може проти своєї волі постійно дивитись ці фільми.

2. Визнання права іншого на інший досвід
Навіть якщо вам здається, що військовий “закритий” чи “не такий, як раніше”, — визнайте, що він пройшов через те, чого ви не знаєте. Це змінює людину. Прийміть це.
Зміни стаються незалежно від того, хоче людина чи ні. Мозок адаптується до стресових подій. Людина змінюється.


3. Відмова від маніпуляцій, порівнянь і моралізування
Не апелюйте до совісті, обов’язку чи вдячності. Наприклад, “ви маєте бути сильними”, “ви нас захищали — а тепер потерпіть” — це травмуючі послання.
Не повчайте.
Не порівнюйте досвіди: “Мені теж важко — в нас ціни ростуть.”
— можуть знецінити досвід людини, яка щодня ризикувала життям. Це не означає, що ваш біль менш важливий — але війна і побутові труднощі не мають однакової ваги.
Не діліть на свій і чужий.
Ми тут, а ви там.
Все це тотально розділяє

4. Вміння витримувати напругу і бути поруч.
Вміння сказати: “Я поруч”
Це може бути найсильніше повідомлення. Не завжди потрібні поради чи дії — іноді достатньо сказати: “Я поряд. Якщо захочеш — поговоримо.”
Вміння просто витримувати напругу - це важлива навичка.
Коли ви говорите: “Ми тут всі за тебе хвилюємось” - ви перекладаєте відповідальність на нього за вашу тривогу. Замість цього варто навчитись справлятись зі своєю тривогою і коли дзвоните, пишете - бути підтримкою.

​​Я буду проводити майстер-класи по темі взаємодії військових і цивільних.
Працюю в шпиталі для військових, є досвід.

Вже 30 червня ми починаємо. (дата перенесена на 1 тиждень в зв’язку з форс-мажорними обставинами)
Буде 3 майстер-класи - 1 на тиждень.

Кому буде корисно
Родичі військовослужбовців
Спеціалісти допомагаючих професій - волонтери, активісти, психологи
Всі, хто хоче глибше розуміти мислення військових і як мудро взаємодіяти

Теми:
Тема 1. Базова психоедукація. Що таке ПТСР. Як виглядають симптоми ПТСР і чому їх не варто лякатись. Як комунікувати. Що говорити і чого уникати.
Тема 2. Як підтримати і говорити. Що говорити і чого уникати. Військові і цивільні. Базові навички. Базові принципи побудови контакту. Техніки і вправи, які працюють. Правила бою, за якими живе військовий.
Тема 3. Саморегуляція того, хто підтримує. Втрати. Техніки для відновлення після втрат. FAQ

До речі, класна новина! На майстер-класі буде ветеран, який повернувся після року бойових дій. Він розкаже свій досвід повернення.

Реєстрація тут:
https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7
Запрошую.

А якщо це корисно — поставте ❤️ або + в коментарях.
Якщо набереться хоча б 30 - я напишу ще пост про важливі моменти для адаптації військового після повернення.

Це було 3 пости про базову комунікація з військовими. Перший тут, другий тут. І я маю надію, це зможе допомогти вам якісніше взаємодіяти.
@bagnenkoPsy
30👍3
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Як вести щоденник, щоб це справді допомагало?

Ведення щоденника може бути не просто записом думок, а потужним інструментом для самопідтримки. Я періодично даю його як завдання моїм клієнтам і пацієнтам, бо це працює!
Важливо не лише фіксувати події, а й проживати та осмислювати свої емоції.

5 порад, які зроблять щоденник справжнім ресурсом:
1. Регулярність (писати стабільно).
2. Фокус на тому, що підтримує.
3. Фіксація того, що дає сили.
4. Чесність і баланс.
5. Перечитування та аналіз.

Ці прості кроки допоможуть зробити роботу над собою глибшою й ефективнішою.
Піклуйтесь про свій емоційний стан 💛

Було корисно? Ставте + або 🔥 в коментарях! Дякую!

#відео
@bagnenkoPsy
🔥437
Дбати про себе у часи війни — не егоїзм, а потреба.

Володимир Станчишин, «Емоційні гойдалки війни»
(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)
18👍8🙏3
Відновлення починаєтся тоді, коли жертва травматичної події починає знову довіряти - хоча б одній людині.

Джудіт Герман
(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)
👍185🔥4🤔1
Вчора у Львові в таксі мене віз додому хлопець. Молодий. Років 25. Розговорились.
Військовий. На лікуванні. Виведений поза штат. Отримує 600 грн на місяць.
І тому працює в таксі.

Ще раз. Бо це поза всіма канонами честі і гідності. Військовий, який лікується.
І фактично без грошей. Хоча він став на захист України. Нас всіх.
І таких прикладів сотні. В моїй практиці в шпиталі є військові, яким погрожували таким виведенням за штат (фактично на життя без грошей), і були ті, хто вже виведений.
Без моралі.

Просто є глибоке відчуття — щось тут тотально неправильно.

Upd. Все ж напишу не мораль, а короткі думки, що ми можемо робити. Я відправив чайові, трохи поговорили. Це те, що міг в моменті.
Думаю, тил має робити все можливе. Бути підтримкою.
Ми як тил маємо підтримувати військових. В будь-якому випадку.
@bagnenkoPsy
💔61😢146🤯6🤔2
2025/07/13 21:01:00
Back to Top
HTML Embed Code: