Одна з кращих книг для військових і цивільних - Одного разу воїн - воїн назавжди»
Повернення до життя після бойових дій - це ще одна бойова задача.
І військовим треба заново вчитись жити.
Військовий в зоні бойових дій міняється. Змінюються його реакції, його погляди.
І з цим тепер треба жити.
Але багато хто не чує себе і не розуміє до кінця.
Про це одна з ключових думок книги - що повернення до цивільного життя це по суті ще одна бойова задача, і їй також варто вчитись.
✅ Вона про навички
✅ Вона про нове життя
✅ Про нову надію
Цю книгу неможливо читати як цікаву історію.
Вона скоріше про протокол LANDNAV, який допомагає повернутись до життя.
Автор дуже професійно і цікаво про нього розказує!
Я щиро раджу.
Її можна як дарувати військовим, так і родичам військовослужбовців.
Бо ця книга про те, з чим точно зіткнеться кожен з нас.
І від кожного з нас залежить відновлення ветеранів.
Тому я наголошував, наголошую і буду далі наголошувати на тому, що всім нам треба вчитись взаємодіяти з ветеранами і допомагати їм у їх відновленні.
І ця книга - ще одна не просто цеглинка, а прям одна з плит фундаменту для цієї мети.
Вчора пройшла зустріч по книзі. Неймовірна атмосфера тепла і глибокої розмови. Написав про неї на своєму каналі психолога, прочитайте.
В коментарях трохи фото з події.
@BagnenkoText
Повернення до життя після бойових дій - це ще одна бойова задача.
І військовим треба заново вчитись жити.
Військовий в зоні бойових дій міняється. Змінюються його реакції, його погляди.
І з цим тепер треба жити.
Але багато хто не чує себе і не розуміє до кінця.
Про це одна з ключових думок книги - що повернення до цивільного життя це по суті ще одна бойова задача, і їй також варто вчитись.
✅ Вона про навички
✅ Вона про нове життя
✅ Про нову надію
Цю книгу неможливо читати як цікаву історію.
Вона скоріше про протокол LANDNAV, який допомагає повернутись до життя.
Автор дуже професійно і цікаво про нього розказує!
Я щиро раджу.
Її можна як дарувати військовим, так і родичам військовослужбовців.
Бо ця книга про те, з чим точно зіткнеться кожен з нас.
І від кожного з нас залежить відновлення ветеранів.
Тому я наголошував, наголошую і буду далі наголошувати на тому, що всім нам треба вчитись взаємодіяти з ветеранами і допомагати їм у їх відновленні.
І ця книга - ще одна не просто цеглинка, а прям одна з плит фундаменту для цієї мети.
Вчора пройшла зустріч по книзі. Неймовірна атмосфера тепла і глибокої розмови. Написав про неї на своєму каналі психолога, прочитайте.
В коментарях трохи фото з події.
@BagnenkoText
Видаю книгу і вирішив, що буду показувати і розказувати процес видання.
Я писав, що у мене вже є рукопис і вже є домовленість з видавництвом. Але після того м’яч був на моїй стороні, треба було дописувати і я зрозумів, що буксую.
Тепер переходимо до нового формату взаємодії з редактором.
Щотижня зустрічаємось і працюємо над шматочком.
Я попросив про 2 речі:
1. Стабільні зустрічі
2. Спільну роботу над покращенням тексту і окремих елементів.
Щочетверга тепер ці зустрічі.
Сьогодні досить багато і плідно попрацювали.
Тішусь.
На наступному тижні підписуємо договір, тоді вже розкрию, що за видавництво бо тоді це будуть слова підкріплені документом.
Але я вирішив, що буду ділитись процесом доопрацювання книги. Бо вона для мене дуже важлива, і вже 3й рік я над нею працюю і думаю.
А що вам цікаво у виданні книги? Напишіть, буду трохи корегувати мої думки щочетвергові з урахуванням ваших побажань.
А якщо просто цікаво — поставте 🔥
#ЩоденникАвтора
@bagnenkoText
Я писав, що у мене вже є рукопис і вже є домовленість з видавництвом. Але після того м’яч був на моїй стороні, треба було дописувати і я зрозумів, що буксую.
Тепер переходимо до нового формату взаємодії з редактором.
Щотижня зустрічаємось і працюємо над шматочком.
Я попросив про 2 речі:
1. Стабільні зустрічі
2. Спільну роботу над покращенням тексту і окремих елементів.
Щочетверга тепер ці зустрічі.
Сьогодні досить багато і плідно попрацювали.
Тішусь.
На наступному тижні підписуємо договір, тоді вже розкрию, що за видавництво бо тоді це будуть слова підкріплені документом.
Але я вирішив, що буду ділитись процесом доопрацювання книги. Бо вона для мене дуже важлива, і вже 3й рік я над нею працюю і думаю.
А що вам цікаво у виданні книги? Напишіть, буду трохи корегувати мої думки щочетвергові з урахуванням ваших побажань.
А якщо просто цікаво — поставте 🔥
#ЩоденникАвтора
@bagnenkoText
5 книг + 3 нові смаки кави. Новинки в бібліотеці і на кухні.
Це кайф - мені запропонували бути амбасадором бренду 25 coffee roasters.
Чи то я цікаво описую свій досвід. Чи то ви гарно купляєте за промокодом. А може і все разом
То ж буду робити апдейт по новинкам книжним і кавовим.
Сідайте зручніше.
✅ “Як читати українських класиків” Ростислав Семків.
Окрім того, що я купляю всі його книги і захоплююсь стилем - він ще й куратор моєї майбутньої книги на ЛітОсвіті.
В цій книзі проаналізовано найбільш визначні твори, які вплинули на хід літературного процесу України.
Неймовірно цікаво, чекаю, коли почну.
✅ “Буде боляче” Адам Кей
Дуже веселі щоденники лікаря-ординатора. Я поки відклав, бо читаю інше з медицинської тематики. Але це чекає.
✅ «Кладовище домашніх тварин». Стівен Кінг
Це класика хорору, яку я давно хотів прочитати. Ось, з’явилась. Стівен Кінг - той, хто знає як зробити так, щоб тобі було цікаво
✅ “Треба трошки потерпіти” Анастасія Пристая
Це сповідь лікарки-проктолога, яка дуже чесно описує медицину і будні в лікарні зсередини. Якраз то, що мені зараз цікаво. Писав вчора, що почав її читати якраз
“Після останньої крапки” Наталія Васильєва
Книга для роботи з текстом. Знаю Наталю особисто, знімав з нею подкаст і точно впевнений, що книга сильна. Редагування, коректура, переосмислення тексту, друк, що робити, якщо не пишеться.
І новинки по напоям
☕️Бурунді. Це прям дуже плотний смак, аромат чорнослива, червоного яблука і чогось міцнішого, типу горіха може. Я кайфую від цього смаку.
☕️Уганда. Це більш солодкий присмак, тут є якийсь шоколад і трохи мармеладу. Дуже крутий післясмак
☕️Коста Ріка. Смачна і дуже неочікуване поєднання солодкого і гірчинки, яблука і марципану.
☕️Какао. Ну какао як какао - смачне 🙂
☕️Каскара - це взагалі відкриття для мене. Висушена м’якость кавових ягід, солодкуватий напій з квітковими нотами і тонізуючим ефектом. Простими словами, це можна заварювати напій з м’якоті кавових зерен. І прямо зараз, коли я це пишу - я його п’ю, дуже смачно.
Трохи про те, чому я їм довіряю:
✅ Вони 10 років вже обсмажують смачну каву
✅ Вся кава натуральна, без ароматизаторів, свіжої обжарки.
✅ Доставка прямо додому при замовленні від 350 грн (а це навіть 1 пачка кави)
Замовлення можна зробити тут: https://25coffeeroasters.ua/index.php
У мене є постійний промокод тепер,
Промокод Багненко
Дійсний постійно
Сайт: https://25coffeeroasters.ua/index.php
А якщо більше 350 грн замовлення - то безкоштовна доставка.
Спробуйте.
Ну і до речі, як вам новий формат - розказувати про новинки книги + каву? Бо для мене це якесь неймовірно смачне поєднання!
Думаю, зробити таку рубрику.
#Новинки
@bagnenkoText
Це кайф - мені запропонували бути амбасадором бренду 25 coffee roasters.
Чи то я цікаво описую свій досвід. Чи то ви гарно купляєте за промокодом. А може і все разом
То ж буду робити апдейт по новинкам книжним і кавовим.
Сідайте зручніше.
✅ “Як читати українських класиків” Ростислав Семків.
Окрім того, що я купляю всі його книги і захоплююсь стилем - він ще й куратор моєї майбутньої книги на ЛітОсвіті.
В цій книзі проаналізовано найбільш визначні твори, які вплинули на хід літературного процесу України.
Неймовірно цікаво, чекаю, коли почну.
✅ “Буде боляче” Адам Кей
Дуже веселі щоденники лікаря-ординатора. Я поки відклав, бо читаю інше з медицинської тематики. Але це чекає.
✅ «Кладовище домашніх тварин». Стівен Кінг
Це класика хорору, яку я давно хотів прочитати. Ось, з’явилась. Стівен Кінг - той, хто знає як зробити так, щоб тобі було цікаво
✅ “Треба трошки потерпіти” Анастасія Пристая
Це сповідь лікарки-проктолога, яка дуже чесно описує медицину і будні в лікарні зсередини. Якраз то, що мені зараз цікаво. Писав вчора, що почав її читати якраз
“Після останньої крапки” Наталія Васильєва
Книга для роботи з текстом. Знаю Наталю особисто, знімав з нею подкаст і точно впевнений, що книга сильна. Редагування, коректура, переосмислення тексту, друк, що робити, якщо не пишеться.
І новинки по напоям
☕️Бурунді. Це прям дуже плотний смак, аромат чорнослива, червоного яблука і чогось міцнішого, типу горіха може. Я кайфую від цього смаку.
☕️Уганда. Це більш солодкий присмак, тут є якийсь шоколад і трохи мармеладу. Дуже крутий післясмак
☕️Коста Ріка. Смачна і дуже неочікуване поєднання солодкого і гірчинки, яблука і марципану.
☕️Какао. Ну какао як какао - смачне 🙂
☕️Каскара - це взагалі відкриття для мене. Висушена м’якость кавових ягід, солодкуватий напій з квітковими нотами і тонізуючим ефектом. Простими словами, це можна заварювати напій з м’якоті кавових зерен. І прямо зараз, коли я це пишу - я його п’ю, дуже смачно.
Трохи про те, чому я їм довіряю:
✅ Вони 10 років вже обсмажують смачну каву
✅ Вся кава натуральна, без ароматизаторів, свіжої обжарки.
✅ Доставка прямо додому при замовленні від 350 грн (а це навіть 1 пачка кави)
Замовлення можна зробити тут: https://25coffeeroasters.ua/index.php
У мене є постійний промокод тепер,
Промокод Багненко
Дійсний постійно
Сайт: https://25coffeeroasters.ua/index.php
А якщо більше 350 грн замовлення - то безкоштовна доставка.
Спробуйте.
Ну і до речі, як вам новий формат - розказувати про новинки книги + каву? Бо для мене це якесь неймовірно смачне поєднання!
Думаю, зробити таку рубрику.
#Новинки
@bagnenkoText
Як проживати втрату дому і минулого? Ностальгія за домом. Нова норма. Новий випуск подкасту «Добре, що ти тут»
Це мабуть один з найвадливіших випусків мого подкасту.
Як справлятись з ностальгією по дому?
Як жити, коли твій дім далеко і це нова норма життя.
В розмові з землячкою і херсонкою Машою Мороз ми говорили саме про дім. І про ностальгію за домом.
Мій дім - Херсон - деокупований 11 листопада 2022 року.
Я якраз повернувся з Херсону з волонтерської поїздки і був переповнений всім побаченим і історіями людей, які там живуть і працюють.
Це відео ми записали в кінці жовтня і я відчував таку купу радості, щастя і суму одночасно, що це було дуже правильно поговоити про це.
✅ Про ризик життя і прогулянки по найріднішим вулицям життя
✅ Про те, як жити з ностальгією
✅ Про те, як відновлювати ідентичність, коли ти багато втратив.
✅ Про любов до рідного міста і дому
✅ Що змінилось після того, як ти втратив безпечний дім
І саме сьогодні, 11 листопада, я вирішив викласти це відео.
В день визволення Херсона.
Запрошую до перегляду.
https://youtu.be/-Ddd8ZQvO7k
І напишіть в коментарях, як ви справляєтесь з цим досвідом, якщо ви теж проживали втрату дому і ностальгію за домом?
Це буде терапевтично для всіх
@bagnenkoText
Це мабуть один з найвадливіших випусків мого подкасту.
Як справлятись з ностальгією по дому?
Як жити, коли твій дім далеко і це нова норма життя.
В розмові з землячкою і херсонкою Машою Мороз ми говорили саме про дім. І про ностальгію за домом.
Мій дім - Херсон - деокупований 11 листопада 2022 року.
Я якраз повернувся з Херсону з волонтерської поїздки і був переповнений всім побаченим і історіями людей, які там живуть і працюють.
Це відео ми записали в кінці жовтня і я відчував таку купу радості, щастя і суму одночасно, що це було дуже правильно поговоити про це.
✅ Про ризик життя і прогулянки по найріднішим вулицям життя
✅ Про те, як жити з ностальгією
✅ Про те, як відновлювати ідентичність, коли ти багато втратив.
✅ Про любов до рідного міста і дому
✅ Що змінилось після того, як ти втратив безпечний дім
І саме сьогодні, 11 листопада, я вирішив викласти це відео.
В день визволення Херсона.
Запрошую до перегляду.
https://youtu.be/-Ddd8ZQvO7k
І напишіть в коментарях, як ви справляєтесь з цим досвідом, якщо ви теж проживали втрату дому і ностальгію за домом?
Це буде терапевтично для всіх
@bagnenkoText
YouTube
Як проживати втрату дому і минулого? Ностальгія за домом. Нова норма. Добре, що ти тут. Випуск 37
Як справлятись з ностальгією по дому?
Як жити, коли твій дім далеко і це нова норма життя.
В розмові з землячкою і херсонкою Машою Мороз ми говорили саме про дім. І про ностальгію за домом.
Мій дім - Херсон - деокупований 11 листопада 2022 року.
Я якраз…
Як жити, коли твій дім далеко і це нова норма життя.
В розмові з землячкою і херсонкою Машою Мороз ми говорили саме про дім. І про ностальгію за домом.
Мій дім - Херсон - деокупований 11 листопада 2022 року.
Я якраз…
Людство. Оптимістична історія - книга для поглиблення історичних знань і дискусій.
Ця книга від видавництва «Лабораторія» йшла повільно.
Ця книга викликає багато дискусій.
Але я все ж раджу її.
Чи є людство злим чи добрим?
Ось основне питання, на яке автор шукає відповідь.
✅ По суті, є 2 погляди на людину з науковоїх сторони - до чого тягнеться людина, до добра чи до зла. Ці 2 погляди найкраще відображають 2 мислителя.
Англієць Томас Гоббс написав трактат “Левіафан” в 1651 році і вважав, що людина схильна до зла. І лише громадянське суспільство має силу врятувати нас від наших злих інстинктів.
Є Жан-Жак Руссо і ціла низка його трактатів. Він вважав, що в глибині душі ми всі є хороші.
Їх погляди протилежні. Вони ніколи не перетинались, бо Руссо народився через 33 роки після смерті Гоббса.
Але їх погляди і досі притягають інтелектуалів світу.
✅ Автор бере поодинокі випадки добрих проявів.
Він хоче вірити, що людство є добрим.
Він знаходить ці підтвердження. На війні. Коли на війні американські солдати не стріляли в японських, бо не хотіли. І коли в Громадянську війну в США більшість мушкетів заряджались, але солдати не стріляли.
Він знаходить інакший приклад історії “Повелителя мух” Уільяма Голдінга, де 6 хлопців потрапили на острів і не повбивали одне одного, а жили разом.
✅ Але те, що я бачу - це скоріше він знаходить випадки, які мають підтверджувати його думку.
Автор прочитав трактати Стівена Пінкера.
Але у мене є трохи відчуття, що він дуже хоче довести свою думку і спростовує багато з тих фактів, які є.
Наприклад, що розкопки ранніх людей не є достатнім аргументом.
✅ Після Стенфордського тюремного експерименту, після Голокосту, після тисячолість воєн і остаточно - після підступної війни росії проти України і знищення мирних жителів - стверджувати, що людина є доброю за природою доволі складно.
те, шо творить росія вже 3й рік - обстрілюючи мирні міста ракетами і шахедами, обстрілюючи мій рідний Херсон щодня з усього (артилерія, міномети, фпв дрони і навіть танки по цивільному населенню) - все це не можна пояснити тим, що людство добре, просто їх заставляють стріляти.
✅ У людини є добра сторона.
Але тінь, зло, яке людина носить в собі - для мене доведений факт.
Особливо, коли я бачу те, що творить так звана недокраїна росія в моїй Україні, що робилось в моєму Херсоні.
✅ Моє глибоке переконання, яке не похитнула ця книга, що людина тягнеться до добра, але має тінь, злу сторону, вітхозавітньою мовою - гріховну, науковою і психологічною - тіньову.
Це не є остаточним і фінальним вироком людині. Це просто факт про нашу сутність.
Ця книга - дискусія.
Раджу читати її не для того, щоб впевнитись в тому, що ви праві.
А для поглиблення власних знань - для розширення знань і світогляду.
Мені дуже сподобалось, як автор перелопатив тонни літератури і простою мовою це доніс до нас.
А що ви думаєте про людство?
І як вам відгуки на нон-фікшн, бо у мене нон-фікшна у вивченні і дослідження зараз сильно більше загалом.
#відгук
@BagnenkoText
Ця книга від видавництва «Лабораторія» йшла повільно.
Ця книга викликає багато дискусій.
Але я все ж раджу її.
Чи є людство злим чи добрим?
Ось основне питання, на яке автор шукає відповідь.
✅ По суті, є 2 погляди на людину з науковоїх сторони - до чого тягнеться людина, до добра чи до зла. Ці 2 погляди найкраще відображають 2 мислителя.
Англієць Томас Гоббс написав трактат “Левіафан” в 1651 році і вважав, що людина схильна до зла. І лише громадянське суспільство має силу врятувати нас від наших злих інстинктів.
Є Жан-Жак Руссо і ціла низка його трактатів. Він вважав, що в глибині душі ми всі є хороші.
Їх погляди протилежні. Вони ніколи не перетинались, бо Руссо народився через 33 роки після смерті Гоббса.
Але їх погляди і досі притягають інтелектуалів світу.
✅ Автор бере поодинокі випадки добрих проявів.
Він хоче вірити, що людство є добрим.
Він знаходить ці підтвердження. На війні. Коли на війні американські солдати не стріляли в японських, бо не хотіли. І коли в Громадянську війну в США більшість мушкетів заряджались, але солдати не стріляли.
Він знаходить інакший приклад історії “Повелителя мух” Уільяма Голдінга, де 6 хлопців потрапили на острів і не повбивали одне одного, а жили разом.
✅ Але те, що я бачу - це скоріше він знаходить випадки, які мають підтверджувати його думку.
Автор прочитав трактати Стівена Пінкера.
Але у мене є трохи відчуття, що він дуже хоче довести свою думку і спростовує багато з тих фактів, які є.
Наприклад, що розкопки ранніх людей не є достатнім аргументом.
✅ Після Стенфордського тюремного експерименту, після Голокосту, після тисячолість воєн і остаточно - після підступної війни росії проти України і знищення мирних жителів - стверджувати, що людина є доброю за природою доволі складно.
те, шо творить росія вже 3й рік - обстрілюючи мирні міста ракетами і шахедами, обстрілюючи мій рідний Херсон щодня з усього (артилерія, міномети, фпв дрони і навіть танки по цивільному населенню) - все це не можна пояснити тим, що людство добре, просто їх заставляють стріляти.
✅ У людини є добра сторона.
Але тінь, зло, яке людина носить в собі - для мене доведений факт.
Особливо, коли я бачу те, що творить так звана недокраїна росія в моїй Україні, що робилось в моєму Херсоні.
✅ Моє глибоке переконання, яке не похитнула ця книга, що людина тягнеться до добра, але має тінь, злу сторону, вітхозавітньою мовою - гріховну, науковою і психологічною - тіньову.
Це не є остаточним і фінальним вироком людині. Це просто факт про нашу сутність.
Ця книга - дискусія.
Раджу читати її не для того, щоб впевнитись в тому, що ви праві.
А для поглиблення власних знань - для розширення знань і світогляду.
Мені дуже сподобалось, як автор перелопатив тонни літератури і простою мовою це доніс до нас.
А що ви думаєте про людство?
І як вам відгуки на нон-фікшн, бо у мене нон-фікшна у вивченні і дослідження зараз сильно більше загалом.
#відгук
@BagnenkoText
Forwarded from Психолог під час війни
Квітка і полон. Хроніки військового шпиталю.
Це я робила в полоні. Хочете і вам зроблю?
— Так, давайте, мені буде приємно.
– Хочете розкажу, як ми це робили?
– Так, звісно
– Ми з хліба робили пластилін. Бо хліб там ніякий. Він жахливий, липне і з піском.
Ми з нього робили пластилін і з ниє квіти.
А фарбували знаєте як?
– Як?
– Зубною пастою.
З волосся, яке випадає робили кисточку.
І потім розфарбовували.
Брали зеленку у тих, хто там за медицину відповадв. І фарбували ніжку троянди в зелений.
І от я зараз тут, вже звільнилась з полону, але це дуже мене відновлює. Продовжую робити ці квіти. Тут вже все у мене є — і навіть пластилін гарний.
Це найкраще, що мене відновлює.
Я і вам таку квітку зроблю.
— Дякую. Це приємно.
— Я можу хоч 15 штук за день зробити.
***
Працюю зі звільненими з полону.
Це люди, які пройшли найважче, але зберегли гідність і силу. Сталеві люди.
Багато поваги. Хочу написати про взаємодію з ними, що варто і що не варто, якщо цікаво - напишіть, будь ласка, або поставте + в коментарях.
(Ця історія розміщена з дозволу. Ця людина дозволила поділитись, щоб якомога більше людей розуміли, що полон - це важко, але звільнення можливе.)
@bagnenkoPsy
Це я робила в полоні. Хочете і вам зроблю?
— Так, давайте, мені буде приємно.
– Хочете розкажу, як ми це робили?
– Так, звісно
– Ми з хліба робили пластилін. Бо хліб там ніякий. Він жахливий, липне і з піском.
Ми з нього робили пластилін і з ниє квіти.
А фарбували знаєте як?
– Як?
– Зубною пастою.
З волосся, яке випадає робили кисточку.
І потім розфарбовували.
Брали зеленку у тих, хто там за медицину відповадв. І фарбували ніжку троянди в зелений.
І от я зараз тут, вже звільнилась з полону, але це дуже мене відновлює. Продовжую робити ці квіти. Тут вже все у мене є — і навіть пластилін гарний.
Це найкраще, що мене відновлює.
Я і вам таку квітку зроблю.
— Дякую. Це приємно.
— Я можу хоч 15 штук за день зробити.
***
Працюю зі звільненими з полону.
Це люди, які пройшли найважче, але зберегли гідність і силу. Сталеві люди.
Багато поваги. Хочу написати про взаємодію з ними, що варто і що не варто, якщо цікаво - напишіть, будь ласка, або поставте + в коментарях.
(Ця історія розміщена з дозволу. Ця людина дозволила поділитись, щоб якомога більше людей розуміли, що полон - це важко, але звільнення можливе.)
@bagnenkoPsy
Договір. Процес роботи над рукописом і виданням.
Мене дуже мотивує новий формат взаємодії і роботи над книгою.
Я писав раніше, що у мене є рукопис і є усна домовленість з видавництвом.
І тепер ми почали нову взаємодію - щотижневі зустрічі. Я про них попросив
Я працюю тиждень над тим, що ми обговорили.
По суті, всі мої питання і нерозуміння я можу обтесати разом з редакторкою.
А також сьогодні ми вже підписали той договір.
Тепер вже можу сказати з ким взаємодію - це видавництво «Відкриття» і Наталя Васильєва, вона і авторка і редакторка.
Назва видавництва якраз про те, що вони співпрацюють з авторами, які можуть стати відкриттям. Вірю, що моя книга буде такою.
Мій спосіб роботи, який вже добре зарекомендував себе:
✅ Щоранку пишу
✅ Щочетверга обговорюю з редакторкою
✅ Виношу все, що турбує і ми обговорюємо.
Обговорили плани — до весни 2025 вже все доредагувати, внести корективи, пройти коректуру, верстку, дизайн і видати. Якраз на Книжковий Арсенал :)
Наполегливості і цілеспрямованості мені не займати.
Побажайте нам трохи удачі, щоб встигнути, бо рік тому з блекаутами і відключеннями всі строки сильно поламались.
Ну і пишіть, що саме цікаво у виданні книги. Буду трохи корегувати мої думки щочетвергові з урахуванням ваших побажань.
А якщо просто цікаво — поставте 🔥
#ЩоденникАвтора
@bagnenkoText
Мене дуже мотивує новий формат взаємодії і роботи над книгою.
Я писав раніше, що у мене є рукопис і є усна домовленість з видавництвом.
І тепер ми почали нову взаємодію - щотижневі зустрічі. Я про них попросив
Я працюю тиждень над тим, що ми обговорили.
По суті, всі мої питання і нерозуміння я можу обтесати разом з редакторкою.
А також сьогодні ми вже підписали той договір.
Тепер вже можу сказати з ким взаємодію - це видавництво «Відкриття» і Наталя Васильєва, вона і авторка і редакторка.
Назва видавництва якраз про те, що вони співпрацюють з авторами, які можуть стати відкриттям. Вірю, що моя книга буде такою.
Мій спосіб роботи, який вже добре зарекомендував себе:
✅ Щоранку пишу
✅ Щочетверга обговорюю з редакторкою
✅ Виношу все, що турбує і ми обговорюємо.
Обговорили плани — до весни 2025 вже все доредагувати, внести корективи, пройти коректуру, верстку, дизайн і видати. Якраз на Книжковий Арсенал :)
Наполегливості і цілеспрямованості мені не займати.
Побажайте нам трохи удачі, щоб встигнути, бо рік тому з блекаутами і відключеннями всі строки сильно поламались.
Ну і пишіть, що саме цікаво у виданні книги. Буду трохи корегувати мої думки щочетвергові з урахуванням ваших побажань.
А якщо просто цікаво — поставте 🔥
#ЩоденникАвтора
@bagnenkoText
Розіграш!
Друзі, це ваш час!
Ви можете виграти одну з трьох книжок видавництва «Наш Формат»:
1. «Самознищення Європи: імміграція, ідентичність, іслам» автора Дуґлас Мюррей
2. «Есенціалізм. Мистецтво визначати пріоритети (оновл. вид.)» автора Ґреґ Маккеон
3.«Чипова війна. Боротьба за найважливішу технологію в світі», Кріс Міллер
Ось що треба зробити для участі у нашому розіграші:
1. Бути підписаним на Читай, krw, книжки️📚;
2. Бути підписаним на Закнижжя!;
3. Бути підписаним на Наш Формат;
4. Переслати цей пост другу або подрузі.
5. Написати у коментарях під цим постом на каналі Закнижжя, що читаєте зараз або будь-який коментар.
Переможців оголосимо 19 листопада після 18:00.
Підписки будуть перевірятись. Тому будьте уважні і виконайте всі умови.
Нехай щастить!
@bagnenkoText
Друзі, це ваш час!
Ви можете виграти одну з трьох книжок видавництва «Наш Формат»:
1. «Самознищення Європи: імміграція, ідентичність, іслам» автора Дуґлас Мюррей
2. «Есенціалізм. Мистецтво визначати пріоритети (оновл. вид.)» автора Ґреґ Маккеон
3.«Чипова війна. Боротьба за найважливішу технологію в світі», Кріс Міллер
Ось що треба зробити для участі у нашому розіграші:
1. Бути підписаним на Читай, krw, книжки️📚;
2. Бути підписаним на Закнижжя!;
3. Бути підписаним на Наш Формат;
4. Переслати цей пост другу або подрузі.
5. Написати у коментарях під цим постом на каналі Закнижжя, що читаєте зараз або будь-який коментар.
Переможців оголосимо 19 листопада після 18:00.
Підписки будуть перевірятись. Тому будьте уважні і виконайте всі умови.
Нехай щастить!
@bagnenkoText
Поговоримо про довгі книги.
Я останнім часом побачив по собі, що дуже важко йдуть великі книги.
Відчуваю швидку втрату концентрації.
Досліджував це питання, читав книги по увазі і зрозумів, що причиною тут є дешевий дофамін. Коли я отримую швидке задоволення (завдяки соцмережам найчастіше).
Зараз почав довгий експеримент. Відмова від дешевого дофаміну поступова і бачу результат.
«Щиголь» — це мій експеримент на довге читання, я писав раніше. 800 сторінок. І за останній тиждень відчутний прорив, вже майже на половині.
Але питання не в цьому, хочу це обговорити.
Бачу, що мозок потроху звикає до довгих текстів знов і концентрація — це як навичка.
Поділіться, як у вас з читанням великих книг і довгих текстів? Який у вас досвід і що допомагає?
@bagnenkoText
Я останнім часом побачив по собі, що дуже важко йдуть великі книги.
Відчуваю швидку втрату концентрації.
Досліджував це питання, читав книги по увазі і зрозумів, що причиною тут є дешевий дофамін. Коли я отримую швидке задоволення (завдяки соцмережам найчастіше).
Зараз почав довгий експеримент. Відмова від дешевого дофаміну поступова і бачу результат.
«Щиголь» — це мій експеримент на довге читання, я писав раніше. 800 сторінок. І за останній тиждень відчутний прорив, вже майже на половині.
Але питання не в цьому, хочу це обговорити.
Бачу, що мозок потроху звикає до довгих текстів знов і концентрація — це як навичка.
Поділіться, як у вас з читанням великих книг і довгих текстів? Який у вас досвід і що допомагає?
@bagnenkoText
Forwarded from Психолог під час війни
Звільнені з полону. Головна помилка і що не варто робити
Я обіцяв написати про роботу зі звільненими з полону. Не скажу, що маю великий досвід, але вже консультую, спілкуюсь деякі речі вже бачу і хочу їх розділити. Бо це допоможе багатьом з нас взаємодіяти.
По-перше. В полоні можуть бути не тільки військові, але й цивільні.
І це не той досвід - про який людина буде говорити.
В Херсоні це називалось: “Забрати на підвал”
В моєму оточенні з Херсону близько 10 людей, які потрапляли на підвал. Хтось провів 6 днів, а хтось і сильно більше.
І це дуже травматичний досвід. На все життя.
І ви ніколи не знаєте про людину, з якою спілкуєтесь - чи є у неї цей досвід. Це дуже важливо розуміти.
Бо у мене навіть в останній приїзд в Херсон в розмові з однією близькою людиною - виявилось, що вона була в цьому короткотерміновому полоні під час окупації і це дуже травматичний досвід
Головна помилка в спілкуванні і взаємодії - це жаліти їх.
Коли ти жалієш його - ти показуєш, що його досвід не вартий поваги.
Як сказав один: Як мамка носились зі мною.
“Ох ти ж бідний нещасний. Як же тобі не пощастило.”
Він вже пройшов це.
Він вже справився.
І він не потребує вашої жалості.
Ми сиділи на груповій терапії. І близько години обговорювлаи тільки цю тему.
Дуже важка тема для них. Дуже.
І знаєте, що найдивніше.
Я все це знав.
І прямо на зустрічі в якусь хвилину відчув, що сам досить стриманий і відчуваю потяг до того, щоб жаліти їх.
Звісно, я цього не робив.
Але це перша реакція на дуже травмуючий досвід.
Відчувати, що я це не переживав. А ти переживав. І бажання підтримати без розуміння іншої людини.
Але наша робота пройшла досить добре, бо я усвідомлював цю крайність і не пішов туди.
Друга крайність - це абсолютна і тотальна героїзація.
Що вони потребують - дати їм спокій від зайвої уваги і водночас підтримувати і допомагати, коли вони самі це озвучують.
Так, тут не дуже зрозуміла ця грань.
І це питання я задав. Де грань?
Відповідь одного мені дала багато ясності.
Він сказав мені:
“У кожного з нас ця грань всередині. Але ключове - це не жаліти, і не робити з мене супергероя. “
Ось це, мабуть і є відповідь.
Не жаліти, не робити супергероя. Бути підтримкою.
І шукати ту грань, яка є у всередині конкретної людини, з якою ти спілкуєшся прямо зараз.
Є також загальні поради, які важливо додати в цей пост. Пишу це, щоб ви могли зберегти і використовувати в подальшому.
Що ще не варто робити?
❌ Не варто запитувати про травматичний досвід просто так, з цікавості. Будь-який ваш інтерес до історії має бути суто професійним, а не особистим.
❌ Без дозволу не торкатись до людини, чіпати особисті речі, обіймати
❌ Не варто різко змінювати плани без попередження
❌ Не можна проявляти контроль та обмежувати автономію людини, що пережила полон. В будь-якому випадку завжди потрібно
❌ Не знецінювати досвід полону (“Нічого страшного”, “Забудь”).
На фото - квітка, яку мені подарувала звільнена з полону жінка, яка перебувала в нашому шпиталі. Вона робила такі в полоні, тільки з хліба. І зараз продовжує робити, каже, що це найбільше заспокоює.
Фото розміщено з її дозвілу.
В наступному пості хочу написати, що варто робити. І як треба взаємодіяти зі звільненими з полону.
Якщо це цікаво - поставте + або напишіть щось в коментарях.
І також прошу про репост, бо дуже важливо, щоб якомога більше людей розуміли як взаємодіяти з тими хто пережив полон і тортури.
(в пості використані матеріали брошюри “Особливсті роботи з паціентам, які пережили полон та тортури”)
@BagnenkoPsy
Я обіцяв написати про роботу зі звільненими з полону. Не скажу, що маю великий досвід, але вже консультую, спілкуюсь деякі речі вже бачу і хочу їх розділити. Бо це допоможе багатьом з нас взаємодіяти.
По-перше. В полоні можуть бути не тільки військові, але й цивільні.
І це не той досвід - про який людина буде говорити.
В Херсоні це називалось: “Забрати на підвал”
В моєму оточенні з Херсону близько 10 людей, які потрапляли на підвал. Хтось провів 6 днів, а хтось і сильно більше.
І це дуже травматичний досвід. На все життя.
І ви ніколи не знаєте про людину, з якою спілкуєтесь - чи є у неї цей досвід. Це дуже важливо розуміти.
Бо у мене навіть в останній приїзд в Херсон в розмові з однією близькою людиною - виявилось, що вона була в цьому короткотерміновому полоні під час окупації і це дуже травматичний досвід
Головна помилка в спілкуванні і взаємодії - це жаліти їх.
Коли ти жалієш його - ти показуєш, що його досвід не вартий поваги.
Як сказав один: Як мамка носились зі мною.
“Ох ти ж бідний нещасний. Як же тобі не пощастило.”
Він вже пройшов це.
Він вже справився.
І він не потребує вашої жалості.
Ми сиділи на груповій терапії. І близько години обговорювлаи тільки цю тему.
Дуже важка тема для них. Дуже.
І знаєте, що найдивніше.
Я все це знав.
І прямо на зустрічі в якусь хвилину відчув, що сам досить стриманий і відчуваю потяг до того, щоб жаліти їх.
Звісно, я цього не робив.
Але це перша реакція на дуже травмуючий досвід.
Відчувати, що я це не переживав. А ти переживав. І бажання підтримати без розуміння іншої людини.
Але наша робота пройшла досить добре, бо я усвідомлював цю крайність і не пішов туди.
Друга крайність - це абсолютна і тотальна героїзація.
Що вони потребують - дати їм спокій від зайвої уваги і водночас підтримувати і допомагати, коли вони самі це озвучують.
Так, тут не дуже зрозуміла ця грань.
І це питання я задав. Де грань?
Відповідь одного мені дала багато ясності.
Він сказав мені:
“У кожного з нас ця грань всередині. Але ключове - це не жаліти, і не робити з мене супергероя. “
Ось це, мабуть і є відповідь.
Не жаліти, не робити супергероя. Бути підтримкою.
І шукати ту грань, яка є у всередині конкретної людини, з якою ти спілкуєшся прямо зараз.
Є також загальні поради, які важливо додати в цей пост. Пишу це, щоб ви могли зберегти і використовувати в подальшому.
Що ще не варто робити?
❌ Не варто запитувати про травматичний досвід просто так, з цікавості. Будь-який ваш інтерес до історії має бути суто професійним, а не особистим.
❌ Без дозволу не торкатись до людини, чіпати особисті речі, обіймати
❌ Не варто різко змінювати плани без попередження
❌ Не можна проявляти контроль та обмежувати автономію людини, що пережила полон. В будь-якому випадку завжди потрібно
❌ Не знецінювати досвід полону (“Нічого страшного”, “Забудь”).
На фото - квітка, яку мені подарувала звільнена з полону жінка, яка перебувала в нашому шпиталі. Вона робила такі в полоні, тільки з хліба. І зараз продовжує робити, каже, що це найбільше заспокоює.
Фото розміщено з її дозвілу.
В наступному пості хочу написати, що варто робити. І як треба взаємодіяти зі звільненими з полону.
Якщо це цікаво - поставте + або напишіть щось в коментарях.
І також прошу про репост, бо дуже важливо, щоб якомога більше людей розуміли як взаємодіяти з тими хто пережив полон і тортури.
(в пості використані матеріали брошюри “Особливсті роботи з паціентам, які пережили полон та тортури”)
@BagnenkoPsy
Як ми вчимося? Зрозумілий і якісний нон-фікшн від Лабораторії.
У мене зараз 3 паралельні навчання по психології + ЛітОсвіта + аспірантура, де я пишу дисертацію (ця історія ще на 3 роки).
З одного боку, я трохи психанув з навчанням. (Добре, що воно розтягнуте в році і тижні і кожен день можу зосереджувати увагу на чомусь одному.)
З іншого боку, я зараз працюю в шпиталі і тому практичні знання + взаємодія з практиками зараз на вагу золота.
І я чітко знаю, навіщо я плачу цю ціну.
Але я вирішив розібратись, як ефективніше навчатись.
І також як працює мозок і чому ми втрачаємо здатність вивчати довгі матеріали.
Отут трохи писав про це.
Ось ця книга на мій погляд - дуже глибоко розкриває, як саме мозок навчається.
4 основні стовпи навчання:
1. Увага
2. Активне залучення
3. Корекція помилок
4. Консолідація - аналіз і переробка даних
Книга написана зрозумілою мовою з купою досліджень. Це добротний нон-фікнш.
Поки що я ще в процесі, хоча більше половини пройдено. Але ця книжка точно піде в скарбничку класного нон-фікшена (він по хештегу #НонФікшн)
А які книги ви знаєте по покращенню процесу навчання і ефективності?
#Відгук #НонФікшн
@BagnenkoText
У мене зараз 3 паралельні навчання по психології + ЛітОсвіта + аспірантура, де я пишу дисертацію (ця історія ще на 3 роки).
З одного боку, я трохи психанув з навчанням. (Добре, що воно розтягнуте в році і тижні і кожен день можу зосереджувати увагу на чомусь одному.)
З іншого боку, я зараз працюю в шпиталі і тому практичні знання + взаємодія з практиками зараз на вагу золота.
І я чітко знаю, навіщо я плачу цю ціну.
Але я вирішив розібратись, як ефективніше навчатись.
І також як працює мозок і чому ми втрачаємо здатність вивчати довгі матеріали.
Отут трохи писав про це.
Ось ця книга на мій погляд - дуже глибоко розкриває, як саме мозок навчається.
4 основні стовпи навчання:
1. Увага
2. Активне залучення
3. Корекція помилок
4. Консолідація - аналіз і переробка даних
Книга написана зрозумілою мовою з купою досліджень. Це добротний нон-фікнш.
Поки що я ще в процесі, хоча більше половини пройдено. Але ця книжка точно піде в скарбничку класного нон-фікшена (він по хештегу #НонФікшн)
А які книги ви знаєте по покращенню процесу навчання і ефективності?
#Відгук #НонФікшн
@BagnenkoText
Робота над книгою. Мої відкриття. І як я знайшов видавця.
Продовжую щотижня зустрічатись з редакторкою. Це якесь відкриття для мене (хоча чого ж тут дивуватись, якщо видавництво, де я буду видаватись теж називається «Відкриття»)
На цей раз 2 глибокі усвідомлення
✅ читати текст вголос - є дуже практичним. Не просто знати це, а робити.
Бо читання вголос відсіює всі косяки
✅ проговорення сюжету і причинно-наслідкових зв’язків дуже важливе.
Прямо в процесі розмови у нас народилась одна ідея, яка дуже підсилить текст.
Книга стає все більш ясною, чіткою і зрозумілою.
Нагадаю, хто тут нещодавно. Я написав рукопис книги в 2022, на початку 2024 року дописував великі шматки, а вже восени цього року підписав договір з видавництвом «Відкриття». І домовився з редакторкою, щою зустрічатись щотижня. І пишу щотижня про ті думки і відкриття, які у мене є в процесі.
Ваші питання, які ви писали раніше - буду потроху відповідати
Як знайшов видавця
Думаю, присвячу цьому окремий пост - як взагалі писати у видавництва, що я віднайшов для себе.
Я шукав десь рік. Відправив у більше 10 видавництв.
А потім стався якийсь ідеальний метч з видавництвом «Відкриття». На мене вийшло видавництво, ми познайомились з інших питань з Наталею Васильєвою, вона просто хотіла підтримати мою діяльність у шпиталі для військових книгами.
Потім зустрілись на каву. Потім я запросив на подкаст поговорити про книговидавничий ринок і як молодому автору видатись (подкаст тут). А потім і вона прочитала рукопис і запропонувала видати мою книгу.
І тепер я отримую багато радості від цієї взаємодії.
Для мене еталонним є взаємодія Гемінгвея і його видавця Максуела Перкінза, де обидві сторони віддавали багато і отримували ще більше. І тут щось схоже. Але не забігаємо наперед, бо ми зараз тільки почали взаємодію.
А що вам цікаво про внутрішню кухню роботи над книгою? якщо є ще питання - пишіть під цим постом. Збираю їх і потроху буду відповідати.
А якщо просто цікаво — поставте 🔥
Всі інші думки можна прочитати по хештегу #ЩоденникАвтора (А також є дуже камерний канал, де я просто сам для себе більше звітую, хоча вже 5 років)
@bagnenkoText
Продовжую щотижня зустрічатись з редакторкою. Це якесь відкриття для мене (хоча чого ж тут дивуватись, якщо видавництво, де я буду видаватись теж називається «Відкриття»)
На цей раз 2 глибокі усвідомлення
✅ читати текст вголос - є дуже практичним. Не просто знати це, а робити.
Бо читання вголос відсіює всі косяки
✅ проговорення сюжету і причинно-наслідкових зв’язків дуже важливе.
Прямо в процесі розмови у нас народилась одна ідея, яка дуже підсилить текст.
Книга стає все більш ясною, чіткою і зрозумілою.
Нагадаю, хто тут нещодавно. Я написав рукопис книги в 2022, на початку 2024 року дописував великі шматки, а вже восени цього року підписав договір з видавництвом «Відкриття». І домовився з редакторкою, щою зустрічатись щотижня. І пишу щотижня про ті думки і відкриття, які у мене є в процесі.
Ваші питання, які ви писали раніше - буду потроху відповідати
Як знайшов видавця
Думаю, присвячу цьому окремий пост - як взагалі писати у видавництва, що я віднайшов для себе.
Я шукав десь рік. Відправив у більше 10 видавництв.
А потім стався якийсь ідеальний метч з видавництвом «Відкриття». На мене вийшло видавництво, ми познайомились з інших питань з Наталею Васильєвою, вона просто хотіла підтримати мою діяльність у шпиталі для військових книгами.
Потім зустрілись на каву. Потім я запросив на подкаст поговорити про книговидавничий ринок і як молодому автору видатись (подкаст тут). А потім і вона прочитала рукопис і запропонувала видати мою книгу.
І тепер я отримую багато радості від цієї взаємодії.
Для мене еталонним є взаємодія Гемінгвея і його видавця Максуела Перкінза, де обидві сторони віддавали багато і отримували ще більше. І тут щось схоже. Але не забігаємо наперед, бо ми зараз тільки почали взаємодію.
А що вам цікаво про внутрішню кухню роботи над книгою? якщо є ще питання - пишіть під цим постом. Збираю їх і потроху буду відповідати.
А якщо просто цікаво — поставте 🔥
Всі інші думки можна прочитати по хештегу #ЩоденникАвтора (А також є дуже камерний канал, де я просто сам для себе більше звітую, хоча вже 5 років)
@bagnenkoText
Мої пошуки глибин людської ницості, Голокост і традиційне суботнє «що читаєте»?
У Лабораторії одні з найкращих нон-фікшн книжок.
І є теми, до яких я знов і знов повертаюсь.
Особливо зараз, коли я консультую звільнених з р*сійського полону в нашому шпиталі — у мене є одне питання. Як таке можливо?
Точніше так.
Як. Таке. Можливо. Взагалі. Ааааааа?
Винищення людей. Ненависть до іншого народу. Знущання. Катування. Вбивства.
І я продовжую свої пошуки. Бо те, що творить русня, якщо задуматись, у мене поки не має глибинних пояснень.
Ось книга історика Лоренса Ріса, який 25 років досліджував цю тему.
Раніше вже писав про книгу історію Міколая Грінберга «Я звинувачую Аушвіц». Проникливо болюча.
А сьогодні ще й день памʼяті жертв Голодомору.
Важко це все, але не можна забувати або закривати очі.
А що у вас на ці вихідні? Що читаєте?
@bagnenkoText
У Лабораторії одні з найкращих нон-фікшн книжок.
І є теми, до яких я знов і знов повертаюсь.
Особливо зараз, коли я консультую звільнених з р*сійського полону в нашому шпиталі — у мене є одне питання. Як таке можливо?
Точніше так.
Як. Таке. Можливо. Взагалі. Ааааааа?
Винищення людей. Ненависть до іншого народу. Знущання. Катування. Вбивства.
І я продовжую свої пошуки. Бо те, що творить русня, якщо задуматись, у мене поки не має глибинних пояснень.
Ось книга історика Лоренса Ріса, який 25 років досліджував цю тему.
Раніше вже писав про книгу історію Міколая Грінберга «Я звинувачую Аушвіц». Проникливо болюча.
А сьогодні ще й день памʼяті жертв Голодомору.
Важко це все, але не можна забувати або закривати очі.
А що у вас на ці вихідні? Що читаєте?
@bagnenkoText
Forwarded from Психолог під час війни
Дідусь завжди казав: «Тарілка має бути чистою. Доїдай.» і я старанно вичищав хлібчиком дочиста всю тарілку.
Бабуся завжди мала 2 мішка муки і мішок цукру в запасі.
А влітку вони робили сотні закруток і все це зберігалось в кладовці. Деякі закрутки там досі вже 20-25 років. Стоять в кладовці в Херсоні, який під обстрілами р*сії щодня.
Коли в холодильнику пусто — у мене була тривога.
Коли немає вдома хліба — у мене була тривога.
Коли немає мішка картоплі і мішка муки на балконі — підсвідомо, чогось не вистачає. І тільки коли я це усвідомив і опрацював, тривога пройшла.
Тільки останні десь 3 роки я усвідомлюю — це наслідки. Наслідки колективної травми.
Нас вбивали. Винищували. Морили голодом.
І досі нічого не змінилось, вектор недокраїни залишається таким самим. Але тепер знищення йде у відкриту.
Тільки усвідомлення і проговорення цього допоможе пережити цю травму і залишити в минулому.
Сьогодні — день памʼяті жертв Голодомору.
Важливо памʼятати.
@bagnenkoPsy
Бабуся завжди мала 2 мішка муки і мішок цукру в запасі.
А влітку вони робили сотні закруток і все це зберігалось в кладовці. Деякі закрутки там досі вже 20-25 років. Стоять в кладовці в Херсоні, який під обстрілами р*сії щодня.
Коли в холодильнику пусто — у мене була тривога.
Коли немає вдома хліба — у мене була тривога.
Коли немає мішка картоплі і мішка муки на балконі — підсвідомо, чогось не вистачає. І тільки коли я це усвідомив і опрацював, тривога пройшла.
Тільки останні десь 3 роки я усвідомлюю — це наслідки. Наслідки колективної травми.
Нас вбивали. Винищували. Морили голодом.
І досі нічого не змінилось, вектор недокраїни залишається таким самим. Але тепер знищення йде у відкриту.
Тільки усвідомлення і проговорення цього допоможе пережити цю травму і залишити в минулому.
Сьогодні — день памʼяті жертв Голодомору.
Важливо памʼятати.
@bagnenkoPsy
Ви перечитуєте книги?
Я перечитую іноді деякі книги. Найбільш потужні.
Для мене одна з таких — Віктор Франкл «Людина в пошуках справжнього сенсу».
Завжди надихає шукати сенс і боротись.
А у вас є такі книги?
@bagnenkoText
Я перечитую іноді деякі книги. Найбільш потужні.
Для мене одна з таких — Віктор Франкл «Людина в пошуках справжнього сенсу».
Завжди надихає шукати сенс і боротись.
А у вас є такі книги?
@bagnenkoText
Ремарк, Гемінґвей і Олдінгтон писали про повернення з війни не просто цікаві історії, а реально те, що розривало зсередини і приносило багато болю
Розуміти ветеранів і військових - це зараз не задача для особливих, волонтерів, медиків, родичів військових.
Це зараз наша з вами задача - всіх цивільних.
Колись я читав Ремарка, Олдінгтона і Гемінгвея з їх книгами про повернення з війни як цікаві книги і ідеї.
Зараз я розумію, що цей досвід дуже потрібен всім нам.
Саме тому я продовжую записувати подкасти з новими людьми і гостями - ветеранами.
Одна історія людини набагато більше пояснює ніж 10 загальних постів або матеріалів.
Макс Злидар - ветеран, і мій добрий знайомий.
І я попросив його щиро розказати про його досвід повернення:
✅ Що турбувало
✅ Що напрягало
✅ Що приносило радість
✅ Чому важко з цивільними людьми
✅ Що можуть робити цивільні люди для об’єднання і зближення
Для мене ця розмова стала як чашка свіжої води в спеку. Бо Макс вербалізував багато того, що я бачу у військових, які не так вправно можуть про це говорити.
Я працюю в шпиталі, тому в моїй бульбашці все більше військових і я трохи більше розумію їх реальність.
Дуже вірю, що ця розмова стане і для вас корисною і цікавою.
І залиште коментар під відео, будь ласка. Це буде підтримкою і для Макса.
https://youtu.be/qd3-bCPpPl8
І поділіться цим відео з тими, кому це потрібно і допоможе краще розуміти ветеранів. Дякую
@BagnenkoText
Розуміти ветеранів і військових - це зараз не задача для особливих, волонтерів, медиків, родичів військових.
Це зараз наша з вами задача - всіх цивільних.
Колись я читав Ремарка, Олдінгтона і Гемінгвея з їх книгами про повернення з війни як цікаві книги і ідеї.
Зараз я розумію, що цей досвід дуже потрібен всім нам.
Саме тому я продовжую записувати подкасти з новими людьми і гостями - ветеранами.
Одна історія людини набагато більше пояснює ніж 10 загальних постів або матеріалів.
Макс Злидар - ветеран, і мій добрий знайомий.
І я попросив його щиро розказати про його досвід повернення:
✅ Що турбувало
✅ Що напрягало
✅ Що приносило радість
✅ Чому важко з цивільними людьми
✅ Що можуть робити цивільні люди для об’єднання і зближення
Для мене ця розмова стала як чашка свіжої води в спеку. Бо Макс вербалізував багато того, що я бачу у військових, які не так вправно можуть про це говорити.
Я працюю в шпиталі, тому в моїй бульбашці все більше військових і я трохи більше розумію їх реальність.
Дуже вірю, що ця розмова стане і для вас корисною і цікавою.
І залиште коментар під відео, будь ласка. Це буде підтримкою і для Макса.
https://youtu.be/qd3-bCPpPl8
І поділіться цим відео з тими, кому це потрібно і допоможе краще розуміти ветеранів. Дякую
@BagnenkoText
YouTube
Повернення ветерана з війни: що допомагає і що заважає від суспільства. Добре, що ти тут. Випуск 38
Розуміти ветеранів і військових - це зараз не задача для особливих, волонтерів, медиків, родичів військових.
Це зараз наша з вами задача - всіх цивільних.
Саме тому я продовжую записувати подкасти з новими людьми і гостями - ветеранами.
Одна історія людини…
Це зараз наша з вами задача - всіх цивільних.
Саме тому я продовжую записувати подкасти з новими людьми і гостями - ветеранами.
Одна історія людини…
Як ваша Чорна п’ятниця?
Я спочатку вивчав книжки і знижки, а потім зрозумів, що не хочу нічого, раніше вже купив достатньо і не заставляв себе.
Період такий, хочеться тиші.
А от ваші вполювання цікаві, діліться, що вполювали ви?
@bagnenkoText
Я спочатку вивчав книжки і знижки, а потім зрозумів, що не хочу нічого, раніше вже купив достатньо і не заставляв себе.
Період такий, хочеться тиші.
А от ваші вполювання цікаві, діліться, що вполювали ви?
@bagnenkoText
Фільм Редакція, Херсон і важливість підтримки українського кіно
Був на фільмі Редакція.
Сьогодні допрем’єрний показ.
Ще у вівторок буде допрем’єрний показ.
І потім фільм іде в прокат.
Мій канал «Закнижжя» про книги. Але іноді і про фільми.
В кінці була дискусія і Андрій Куліков, відомий радіожурналіст, сказав, що це одне з найкращих українських кіно. (трохи зняв, відео в коментарях)
Я прошу вас від усього серця - підіть на фільм.
Цей фільм про довоєний Херсон.
В фільмі показана весела, але і болюча абсурдна ситуація.
Фільм знятий в Олешківських пісках. Між собою ми називаємо Олешківські піски - найбільшою пустелею Європи, хоча це все ж не пустеля
Місцях, де зараз окупація і р*сня.
Дуже якісне українське кіно.
Дуже цікава режисерська робота (Роман Бондарчук, режисер - херсонець)
Якісна сценарна робота.
Дуже класна операторська робота.
Багато смішних моментів.
І багато місць, які так манять.
Історичний фільм для всіх херсонців, бо тут зафільмовані ті місця, які для всіх нас без перебільшення рідні. І які зараз під обстрілами русні.
А ще в фільмі головну роль грає мій рідний брат, Дмитро Багненко.
І тому він для мене особливий. І зараз мене переповнює багато різних емоцій.
Буду дуже вдячний, якщо ви підете на цей фільм і зможете підтримати, бо насправді його прокат багато в чому залежить від нас з вами - простих глядачів, які купляють квитки.
Якщо ви не против текстів про кіно іноді - поставте вогник.
P.S. На фото зі мною мама, режисер Роман Бондарчук і модератор дискусії, сценарист Макс Щербина.
@BagnenkoText
Був на фільмі Редакція.
Сьогодні допрем’єрний показ.
Ще у вівторок буде допрем’єрний показ.
І потім фільм іде в прокат.
Мій канал «Закнижжя» про книги. Але іноді і про фільми.
В кінці була дискусія і Андрій Куліков, відомий радіожурналіст, сказав, що це одне з найкращих українських кіно. (трохи зняв, відео в коментарях)
Я прошу вас від усього серця - підіть на фільм.
Цей фільм про довоєний Херсон.
В фільмі показана весела, але і болюча абсурдна ситуація.
Фільм знятий в Олешківських пісках. Між собою ми називаємо Олешківські піски - найбільшою пустелею Європи, хоча це все ж не пустеля
Місцях, де зараз окупація і р*сня.
Дуже якісне українське кіно.
Дуже цікава режисерська робота (Роман Бондарчук, режисер - херсонець)
Якісна сценарна робота.
Дуже класна операторська робота.
Багато смішних моментів.
І багато місць, які так манять.
Історичний фільм для всіх херсонців, бо тут зафільмовані ті місця, які для всіх нас без перебільшення рідні. І які зараз під обстрілами русні.
А ще в фільмі головну роль грає мій рідний брат, Дмитро Багненко.
І тому він для мене особливий. І зараз мене переповнює багато різних емоцій.
Буду дуже вдячний, якщо ви підете на цей фільм і зможете підтримати, бо насправді його прокат багато в чому залежить від нас з вами - простих глядачів, які купляють квитки.
Якщо ви не против текстів про кіно іноді - поставте вогник.
P.S. На фото зі мною мама, режисер Роман Бондарчук і модератор дискусії, сценарист Макс Щербина.
@BagnenkoText
Що читаєте і про експеримент з боротьбою з дешевим дофаміном, який триває.
Я продовжую мій експеримент з 9 листопада. Нагадаю, я писав, що почав замислюватись, що не так, чому так важко концентруватись. Дослідив, що одна з головних причин — дешевий дофамін (короткі відео, сторіз, рілз).
Я зменшив дешевий дофамін і почав більш ефективно працювати зараз.
І для мене тестом на те, як виходить - є довгі книги і складні задачі.
Взяв «Щиголя» і читаю його.
За 3 тижні майже всього прочитав вже (а там 800 сторінок)
Став ефективніше виконувати довгі і важкі задачі. (Наприклад в п’ятницю був важкий екзамен з нейропсихології, але зміг все здати)
Я радію цій можливості. Для мене це щось важливе і неймовірно цінне.
Ось на фото — залишки Щиголя. Мені дуже подобається, розтягую задоволення.
А що ви читаєте? Діліться в коментарях
@BagnenkoText
Я продовжую мій експеримент з 9 листопада. Нагадаю, я писав, що почав замислюватись, що не так, чому так важко концентруватись. Дослідив, що одна з головних причин — дешевий дофамін (короткі відео, сторіз, рілз).
Я зменшив дешевий дофамін і почав більш ефективно працювати зараз.
І для мене тестом на те, як виходить - є довгі книги і складні задачі.
Взяв «Щиголя» і читаю його.
За 3 тижні майже всього прочитав вже (а там 800 сторінок)
Став ефективніше виконувати довгі і важкі задачі. (Наприклад в п’ятницю був важкий екзамен з нейропсихології, але зміг все здати)
Я радію цій можливості. Для мене це щось важливе і неймовірно цінне.
Ось на фото — залишки Щиголя. Мені дуже подобається, розтягую задоволення.
А що ви читаєте? Діліться в коментарях
@BagnenkoText
Forwarded from Психолог під час війни
Ветеран і панічна атака
Це Паша. Йому 24 і зараз він ветеран.
Він отримав поранення при звільненні Херсона. Після довгого лікування був списаний.
Зараз він вже ветеран.
Він відновлюється в нашому шпиталі і ми вже 3 тижні працюємо і навчаємось різним технікам і опрацьовуємо травматичні спогади.
Тиждень тому був в метро і пережив напад панічної атаки. Пришвидшене дихання, запаморочення, тремор.
Був одягнений в цивільне.
Підійшла жінка. Торкнулась. Спитала дозвіл. Побула поруч. І він каже, це відразу відгукнулось теплом в тілі. І він почав заспокоюватись. Потім почав ще робити те, чому ми разом вчились.
Якщо ви бачите людину, якій важко в натовпі, метро, ТРЦ — підійдіть, спитайте.
Це може бути військовий. Може бути ветеран
Допомагає заземлення. Запахи. Смакові
Повернути в тут і зараз. І побути поруч.
Це важливо. Як зробила ця добра жіночка.
І підтримуйте ветеранів. Вони боронили нашу землю. Зараз ветерани бувають і в 24 роки
Зараз Паша працює в УкрЗалізниці провідником. Це дуже гарна історія (хочу більше гарних історій розказувати). Вони взяли його з його групою інвалідності. І у нього є і робота, і зарплата і надія на добре майбутнє.
Да, і до речі, якщо цікаво, розкажу детальніше що робити, якщо панічна атака. Поставте + в коментарях.
Історія надана з його дозволу.
P.S. Ваші донати дуже важливі. Окремо хочу подякувати за книги, на які ми з вами зібрали кошти закупили. Паша зрадів книзі «Племʼя», яку я подарував йому, бо він з тих, хто любить читати.
Скоро книги, схоже закінчаться з такими моїми темпами їх роздачі :)
Постійна банка на шпиталь в коментарях
@bagnenkoPsy
Це Паша. Йому 24 і зараз він ветеран.
Він отримав поранення при звільненні Херсона. Після довгого лікування був списаний.
Зараз він вже ветеран.
Він відновлюється в нашому шпиталі і ми вже 3 тижні працюємо і навчаємось різним технікам і опрацьовуємо травматичні спогади.
Тиждень тому був в метро і пережив напад панічної атаки. Пришвидшене дихання, запаморочення, тремор.
Був одягнений в цивільне.
Підійшла жінка. Торкнулась. Спитала дозвіл. Побула поруч. І він каже, це відразу відгукнулось теплом в тілі. І він почав заспокоюватись. Потім почав ще робити те, чому ми разом вчились.
Якщо ви бачите людину, якій важко в натовпі, метро, ТРЦ — підійдіть, спитайте.
Це може бути військовий. Може бути ветеран
Допомагає заземлення. Запахи. Смакові
Повернути в тут і зараз. І побути поруч.
Це важливо. Як зробила ця добра жіночка.
І підтримуйте ветеранів. Вони боронили нашу землю. Зараз ветерани бувають і в 24 роки
Зараз Паша працює в УкрЗалізниці провідником. Це дуже гарна історія (хочу більше гарних історій розказувати). Вони взяли його з його групою інвалідності. І у нього є і робота, і зарплата і надія на добре майбутнє.
Да, і до речі, якщо цікаво, розкажу детальніше що робити, якщо панічна атака. Поставте + в коментарях.
Історія надана з його дозволу.
P.S. Ваші донати дуже важливі. Окремо хочу подякувати за книги, на які ми з вами зібрали кошти закупили. Паша зрадів книзі «Племʼя», яку я подарував йому, бо він з тих, хто любить читати.
Скоро книги, схоже закінчаться з такими моїми темпами їх роздачі :)
Постійна банка на шпиталь в коментарях
@bagnenkoPsy