Як подолати тривожність?

Круту книгу читаю «Це ок, якщо ви не ок», про яку писав. Вона про проживання втрати, але тут чимало корисних вправ, зокрема про тривожність.

Зараз такий час, коли тривожності багато.

І треба мати довгострокові стратегії подолання.

Авторка подає 3 стратегії подолання тривожності, яким можна і треба навчатись:
1. Навчитися довіряти собі
2. Замінити сценарії катастрофічні на більш світлі і позитивні образи
3. Обрати для себе нейтральну позицію.

Всі ці стратегії працюють.
Важливо вчитись і практикувати це.

Якщо корисно - буду ділитись іноді думками з класних книг, які вивчаю, тоді поставте серденько.
Бо якщо чесно нечасто ділюсь тут сторінками з книг, здається це нецікаво.

В коментарях викладу кілька сторінок з більш детальною інформацією про ці стратегії.
@bagnenkoText

Це молодий 18-річний Ернест Гемінгвей в госпіталі в Мілані і 26-річна медсестра Агнес фон Куровскі з Червоного Хреста в 1918 році.

Гемінгвей отримав поранення у Першій Світовій Війні і лікувався в Мілані. Вона була його медсестрою. Роман був недовгим. Але через 10 років майбутній Нобелівський лауреат описав це і вийшла неймовірна книга, яка принесла йому світову славу «Прощавай Зброє».

Раптом ви не підписались на теку найкращих книжкових каналів, сьогодні чудова можливість зробити це.

Там ще багато такого і цікавого.

Давайте знайомитись і 3 факти про мене.

Багато нових людей, то чому б не обрати кілька фактів про мене і не познайомитись.

Я Володимир Багненко, клінічний психолог (буквально нещодавно підвищив кваліфікацію до клінічного).
Автор книги «Неідеальний тато» (вийшла в 2019). Зараз працюю над виданням другої (вже є видавництво, підписаний договір) і третьої з ЛітОсвітою (текст пишу якраз на річному курсі).

Факт 1. Люблю навчатись. Навчаюсь в аспірантурі, Інституті Віктора Франкла на логотерапевта і Міжнародному інституті післядипломної освіти на травмотерапевта.

Факт 2. Працюю в шпиталі для військових.
Люблю мою роботу.
І радію, що можу бути корисним і дотичним до роботи з військовими.

Пишу більше про неї в окремому каналі «Психолог під час війни». Там багато корисного, що допомагає справлятись з тривожністю, депресією, втратами, а ще - як взаємодіяти з військовими. Кому це потрібно або просто цікаво - долучайтесь. Пишу там щодня щось корисне.

Факт 3. В бібліотеці у мене більше 1500 книжок.
Більша частина бібліотеки в Херсоні, звідки я родом. Але вже і в Києві, де я зараз багато перевіз.
Читаю 35-50 книг за рік. Майже завжди 3-5 книг одночасно.
На «Закнижжі» пишу виключно про книжки.
Бо читаю багато і дуже різнопланового. Але загалом тут багато корисного і психологічного нон-фікшену.

Тому розміщуйтесь зручніше, тут про книги буде ще багато цікавого :)

напишіть і ви про себе якийсь цікавий факт.
А якщо у вас є ваш телеграм-канал - напишіть про нього. Влаштуємо таку собі перекличку.

@bagnenkoText

Нова книга про роботу з травмою

Коли я вивчаю якусь тему — погружаюсь в нею повністю.

Зараз опрацьовую різні методи роботи з травмою.
Один з останніх — Somatic Experience від Пітера Левіна.
Є чимало методів, які допомагають тільки привчитись жити з наслідками травми.
Він — лікар і фізіолог з багаторічним досвідом, впевнений, що з психічною травмою можна працювати і вилікувати її.

На вихідних був на вступній частині тренінгу по Somatic Experience. Неймовірно корисний.
Тепер вивчаю книгу.

Обіцяв ділитись суто психологічними книгами, які можуть бути помічними всім, в тому числі не психологам. Виконую.
Якщо корисно — поставте🔥
@bagnenkoText

Справи кепські, але не безнадійні.

Толкін був ветераном Першої Світової війни. Більше того, він приймав участь в запеклій битві при Соммі (це як наш Бахмут, тільки 109 років тому, в 1916). Втрати з двох сторін були колосальні, близько 1 млн людей.
І ветеранський досвід точно додав йому досвіду у написанні батальних сцен в книзі. Бо дуже деякі сцени схожі на реальність.

Останнім часом перед сном читаю Володар Перснів, другу частину.
І мене це настільки підтримує і надихає.
От сцена, де іде дуже важка битва, у Хельмовій Паді, Араґорн трохи раніше говорить про те, що «орки ненавидять всіх нас і радіють, бо впевнені, що ми приречені». І далі цей діалог Леголаса і Араґорна прекрасний.

Справи кепські. Так.
Але не безнадійні. Більше того, у них ще й є сили жартувати і реготати над тим, хто переможе Ґімлі чи Леголас.
Дуже схоже на те, що ми зараз, як Україні проходимо. Орки нас ненавидять і впевнені, що ми приречені. Справи кепські. Але не безнадійні.

Обожнюю такі моменти. Вони мають якусь невидиму силу підтримувати.
А ви як, любите Володар Перснів? Що читаєте, коли хочеться трохи відволіктись від реальності?
@BagnenkoText

Яким було ваше 24 лютого 2022?

Ми в деталях пам’ятаємо той день. В дрібницях. Кожен може описати його.
Ми можемо згадати тільки погане, але я хочу згадати те, що було підтримкою для вас.

Як психолог я розумію, що важливо концентруватись на тому, що дає ресурс. Що тримає. Тому і хочу спитати: «Що тримало вас тоді?»
напишіть про ваш день і що було для вас підтримкою і мотивацією.

І давайте так підтримаємо одне одного.

Поділюсь тим, що тримало мене.
Це відповідальність за близьких. Я прокинувся о 5:43 в Херсоні. Спостерігав за всім, що є, проаналізував ситуацію.
І вивіз близьких з Херсону тоді. На фото - 7 ранку, черга на заправку і на фоні дим з аеропорту Чорнобаївка.

Відповідальність і любов до близьких були більші за страхи.

Спитав Настю, психологиню з нашого шпиталю. Вона була в Бучі в той ранок. Каже, що найбільше її тримало те, що поруч били всі близькі і вони були разом. І це підтримувало. Вона дозволила написати про неї.

А що тримало вас тоді? Якщо є бажання — поділіться фото або вашою історією.
@bagnenkoPsy

Книги і кава - як турбота про ментальне здоров’я

Продовжую ділитись смачними книгами і цікавою кавою. Ой, чи як там правильно :). Ну ви поняли.
Хто тут нещодавно - я пишу про книги і каву в одному пості.
І описую смачну каву від моїх друзів в. 25 Coffee Roasters і новинки класних книг в моїй бібліотеці. Іноді це не зовсім новинки, але просто класні книги.

✅ Марк Аврелій - це класика стоіцизму.
Наодинці з собою  — серія особистих нотаток Марка Аврелія, у якій він вів особисті примітки для себе і відтворював ідеї з стоїчної філософії. Марк Аврелій написав 12 розділів «Розмислів» на койне грецькій, як джерело наснаги, самовдосконалення, чим можна у майбутньому було послуговуватися у ролі провідника.
Дуже цікаво і корисно, особливо для теперішніх часів.

✅ Ярослав Гашек «Пригоди бравого вояка Швейка». Класика. Сатира на війну. Не очікував, що така товстенька. Читається не дуже легко, якщо чесно, але Швейк - це такий класний образ, що його цікаво спостерігати.

✅ «Сила жалю» Деніел Пінк. Книга, яку давно хочу прочитати від Лабораторії. Вивчаю різні емоції, то ця книга дуже корисна якраз. Про те, як погляд назад робить нас краще.
✅ «Моє життя» Голда Меїр. Автобіографія. Корінна киянка, яка стала першою жінкою - прем’єр-міністром Ізраїлю. Це дуже відверта книга, яка розкриває особистість Ґолди.
✅ «Творчий акт: спосіб буття» Рік Рубін.
Рік Рубін - відомий та успішний продюсер, автор пісень. Засновник лейблів Def Jam Recordings і American Recordings, а також своїми численними співпрацями з різними артистами, серед яких Джонні Кеш, Jay-Z, Red Hot Chili Peppers, Ед Ширан, Леді Гага та Каньє Вест, Imagine Dragons.
Рік Рубін відомий в світі умінням створити простір, у якому митці різних жанрів і стилів можуть усвідомити, ким вони є насправді і що вони можуть запропонувати світові.
Його творчий метод - допомогти кожному переступити через нав’язані очікування й відновити стан невинності, у якому несподівані відкриття стануть неминучими.

✅ «Психолог в концтаборі» Віктор Франкл
Подарував свій екземпляр книжки близькій людині, то купив нову. Ніколи не пізно нагадати, що цю книгу варто прочитати!


Кава бомбезна на цей раз

Спробував на цей раз нову кислинку і одну гірчинку.
Кислинка
1. Колумбія
2. Перу Ель Седро
3. Гватемала
4. Перу Jaen

Гірчинка
5. Персія

Виділю окремо:
Кислинка Перу El Cedro - це дуже смачно. Якийсь трохи горіховий присмак.
І гірчинка Persia.
Це навіть звучить захопливо і смачно. Покрутіть це слово на язику. Персія. А тут не тільки звучить, а ще й на смак легко і трохи є шоколадний присмак!

Чай
1. Саншайн - кайф
2. Фруктовий з календулою - дуже неочікуваний смак

У мене є постійний промокод.
Промокод дає знижку 15% на всю каву, окрім дріпів, комбо та наборів
Промокод: Багненко
Діє на постійній основі 🌸
Сайт: https://25coffeeroasters.ua/index.php

А ще у них зараз доставка по всій Європі, є інстаграм Європейський (кому цікаво - підписуйтесь)

А якщо більше 350 грн замовлення - то безкоштовна доставка.
Спробуйте.

***
І в кінці душна порада.
Доброта до себе починається з того, щоб дозволити собі бути різним.
Плануйте відпочинок і відновлення. За вас цього ніхто не зробить.
Але ваше тіло і ваш розум вам скажуть як Голум до Фродо: «дякую хазяїн»!

А що у вас за новинки? В книгах чи може каві?
І якщо це корисно - поставте серденько ❤️
#Новинки
В коментарях трохи фото, бо ми так насміялсь поки знімали з сестрою 💁🏻‍♂️😁
@bagnenkoText

Військовий говорить

Коли 300 тяжолі, це важко коли не можеш найти
Як вони просять.
Це дуже тяжко.
Один вижив за счет того — шо він терял сознаніе.
А ми не можем його знайти.
На К зеленка густіша.
Вся зеленка як стена
На Донеччині нема такого.
орки роблять. Артпідготовку.
2 позиції просто танк розібрав.
Одного пацаненка присипало. Танк працював.
А далі штурм піде.
А ти не можеш ні зайти, ні вийти.
Сейчас я тут дома побув. Набагато простіше.
Я перестав думать про це.
Менше став думать.
Улибаться став. Я замітив.
Більше нема цього.
Всередині щось зламалось.
Ще й чую дрон.
Перша реакція — ховаюсь.
Мені потрібно повернутись.
Але внутрішній блок зараз.
Дать задню зараз — це остання справа для офіцера.
Нагружає капітально.
Страх смерті не пішов.
Раніше боявся ситуативного страху.
Не було думки про саму смерть.

Але зараз відчуття смерті велике.
Ми куди не заходили — виходили.
Відкочувалтсь, відкочувались, відкочувались.
Заходили в окопи по коліно.
Там хлопці попередні як сіли — і нічого не робили.
Нами почали закривати.
Ти постійно получаєш звездюлей.
«На війні не без убитого» я каже мій родич.
Але дуже багато
Рідні дзвонять.
Нас винять — що ми не забрали. Але ми не могли. Ніяк.
500 — це безвісти зниклі. Але по суті я знаю що вони там.
Фпв
Нормальна картинка на частоті 400 і вище.
А нижче — картинка неякісна виходить. І от вони на частоті нижче.
Ти коли розумієш, що ти нічого неможливо зробити.
Це дорога в один кінець.
Це завдання треба було виконувати. Але це як кажуть політичні цілі.
Ненавиджу такі цілі.

***
Поначалу не очень травматично.
А потом начинают умирать те ребята, к которым ты привык.
Буквально после учебки — все происходит. В первый же месяц.
Много увидел всего сразу.
Как-то все держалось.
На 2 месяц после контузии — начало сильнее кидать в страх и в параною.
После контузии все сильнее и сильнее начиналось.
По нарастающей.
Триггеры срабатывали.
Руки трусятся.
А мне говорят: «ты молодой».
Я не понимаю ничего. И вдруг вижу пьяного командира в рацию.
И никогда не видел пьяных на позициях.
И я понимаю, что с ним больше никуда не могу идти.

***
Я мрію відкрити шашличну з побратимом.
Я буду готувати. А він буде помгаати.
Купа процесів.
Почистити. Порізати.
Розпалити.
Прям тут у нас в К.

Ще книгу хочу написати про мою роту.
Написати і видати.
Писати можу і наукову роботу.
І прозу літературну написати.
Меморалізувати. Для публічного ознайомлення.
Ще мрію подорожувати.
На південь Європи. Хорватія. Туреччина. Іспанія.
Там клімат хороший.
Але це я тут розслабився трошки, то почав про це думати. Там нема часу про це думать.

***

Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.

Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ❤️
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.

#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy

Україна під тиском!

На нас тиснуть і тиснули завжди.
Але Україна вистояла вже сотні років. 34 роки незалежності
І 11 років війни.

Важливо зберігати стійкість тут і зараз, 1 березня 2025 року.
Коли важко — читаю Святе Письмо і щось з дуже глибинного, справжнього, українського. І роздумую про силу духа.
Сьогодні Василя Стуса і його листи до сина. Неймовірної сили стійкість! Кожен лист — це ода силі духу!

Поділіться, що читаєте в ці дні, що вас відновлює і надихає?
@bagnenkoText

Коли світ сходить з розуму, треба зупинятись, щоб читати хороші книги. В них багато мудрості.

Книгу «Як писати про війну» порадив мені мій куратор Ростислав Семків і сьогодні ми змогли коротко зустрітись, поговорити трохи про мій рукопис і я взяв книгу

Зараз пишу великий матеріал про втрати, який має стати книгою і вчусь взаємодіяти з текстом по-новому. І ця зустріч дуже корисна
Дякую за зустріч і книгу, пане Ростиславе.

@bagnenkoText

«Теорія прихильності» - книга, яку варто прочитати для покращення розуміння себе.

Кожен із нас схильний чинити з іншими, як чинили з ним.
Джо́н Бо́улбі (1907 - 1990)

Я зараз глибоко вивчаю тему прихильності, бо вона неймовірно важлива для розуміння того, як людина будує стосунки з іншими.
Дуже важлива теорія. І дуже крута книга про це.

Теорія прив`язаності була розроблена психоаналітиком Джоном Боулбі (1907-1990.) на основі робіт дитячого психоаналітика Д. В. Віннікотта.
Дж. Боулбі у формулюванні своєї теорії також відштовхувався від психоаналізу З. Фройда, тому особливу увагу приділив першим рокам життя людини, коли мати і малюк перебувають в особливій взаємодії і це багато в чому визначає подальший розвиток дитини.

Іншими словами, прив'язаність — це емоційний зв'язок.
А тип прив’язаності - це те, як формує людина цей зв’язок в дорослому віці.
Тривожиться, уникає, пропадає чи безпечно будує.
Він формується в ранньому віці, коли дитина «прив'язується» до своїх батьків. Основна теорія прив'язаності була розроблена британським психологом Джоном Боулбі, який вивчав вплив зв'язку між батьками та дитиною на її життя в майбутньому. Те, як ми реагуємо на близькість чи конфлікти визначає наш тип привʼязаності, а їх існує декілька видів.

Є 4 основні типи прив’язаності:
1. Надійна
2. Тривожна
3. Уникаюча
4. Дезорганізована (Амбівалентна)

Кожна людина має свій тип.
Але найбільш здоровий — це надійний тип, він допомагає будувати міцні і довгострокові відносини. І його можна розвинути.

Надійний тип прив'язаності – це найбільш здоровий патерн розвитку дитини: вона легко отримує підтримку від дорослого, швидко справляється з кризовою ситуацією, проявляє приязність і лідерські якості. Вона впевнена, що дорослий нікуди не піде. Люди з цим типом відчувають комфорт у відносинах, довіряють іншим і легко утримують баланс між близькістю та незалежністю.

В книзі багато простих прикладів і навіть є тести.
Раджу книгу. Ось посилання на сайт видавництва.

А ви взагалі чули про теорії прихильності? Знаєте свою?
#Книги
@bagnenkoText

Погляд на Ернеста Гемінгвея з точки зору клінічного психолога.

На курс з психопатології я готував кейс Ернест Гемінгвея. Ми визначали діагноз, який можна поставити йому, як клінічні психологи. Я готую біографію, ключові моменти життя і потім ми обговорюємо.

Це тренування. Але я написав кейс на 22 сторінки. Бо вдома у мене найбільше книг саме Гемінгвея і про нього.
І от я подумав, чи вам це цікаво - описати письменника і його життя з точки зору клінічного психолога?
Якщо так - поставте вогник або + в коментарях. Бо матеріал є, але чомусь мені здається, це не всім цікаво.

P.S. На фото Ернест (по центру) в родинному колі. Мати так хотіла і маленький Ернест Хемінгуей був змушений одягатися в ситцеву сукню та в’язані капелюшки, а також носити волосся, укладене до плечей і до 6 років він носив довге волосся. Порівняйте це з тим образом мачо, який потім він формував.
@bagnenkoText

Я вірю, що Тарас Григорович Шевченко — важлива постать для розуміння і вивчення протягом життя для кожного з нас, українців. Особливо зараз.

Був в музеї Тараса Григоровича! В день народження нашого Метра — вхід безкоштовний.
Неймовірно.
Дуже потужна виставка у чудовий сонячний день.

Коли вийшов відчуття одне і просте — Вистоїмо!

Згадав ці рядки

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.

І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.

Ми з вами і є та сім’я вольна, нова. Про яку він мріяв! В коментарях трохи більше з музею.

Поділіться, що ви любите у Шевченка — в поезії, живописі, думках?
@bagnenkoText

Як я пишу книгу з куратором.

Я вже казав, що пишу книгу. Пишу в процесі навчання на річному курсі ЛітОсвіти. Моя книга - про втрати, як їх проживати і що конкретно може допомогти, матеріалів у мене золоті гори.

Пишу я її уривками, коли є час між навчанням і роботою. Іноді рано вранці. Іноді вночі.
І потроху створюється рукопис. І рукопис іноді дуже втомлений, скажімо так, бо бачить мене рано вранці або вночі.

Сьогодні друга зустріч з куратором, Ростиславом Семківом.

Це дуже і дуже цінно, коли людина, яка вміє писати, вміє це робити цікаво, створювати живі і читабельні книги - вчитується в те, що ти написав.
І дає тобі поради, що і як краще робити.

З сьогоднішньої зустрічі виніс 2 основні думки.

1. Для кого я пишу.
Про це завжди треба думати і уявляти перед собою читача.
Я не пишу для фахового середовища, для науковців.
Я пишу для Олени, яка втратила сина на війні.
Я пишу для Діми, який тиждень тому плакав у мене в кабінеті, бо втратив дружину.

Я пишу для тих, з ким працюю давно, як психолог.
І я маю думати виключно про цих людей.
Бо саме їм допоможе мій текст

2. Що не так з текстом і що поправити — це можна побачити на відстані.

Сам я не завжди можу це побачити. Бо я дуже близько.
Бо я настільки занурився вже в текст і застряг в ньому, що я починаю вже насипати щось фахове і професійне.
А треба бути простим і зрозумілим для людей.
І коли куратор дивиться з висоти пташиного польоту - це дуже допомагає.

Робота з куратором - це найцінніше, що я отримав. І це джерело натхнення у важкі часи зневіри і втоми.

Бо коли в кінці ти чуєш:
“Це дуже потрібна книга. Дуже. Ви робите дуже важливу справу.”
Попри всі труднощі - з’являються крила.

Продовжую писати.
Якщо щось цікаво про те, як створюється книга - напишіть в коментарях. Розкажу в наступних постах.
А якщо це корисно — поставте вогник.

P.S. В коментарі викладу шматочок з розмови, корисний.
@bagnenkoText

Одна з кращих книг про втрати.

Я завжди знав, що книги допомагають справлятись зі складними емоціями. Але зараз особливо.
Більше того, зараз я почав дарувати військовим книги не тільки про ПТСР. тим, хто читає.

Книга - потужний інструмент опрацювання втрати.
Це Діма. Він військовий, служить в піхоті.
Зараз працюємо над втратами в його житті. Без деталей.

Але деякі речі так болять, що ти не можеш обговорити ні з ким. І я це розумію.
У військових зазвичай не одна втрата.

Ця книга «Це ок, якщо ви не ок» - одна з кращих, яку я читав і вивчав по темі втрат.
Тому я її дарую.

І тому я маю трохи запасів у нас в шпиталі і дарую хлопцям. (Велика подяка видавництву «BookShef» за надані книжки)

Дякую всім, хто підтримує і донатить.

Якщо хочете підтримати - ось 🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Книги закінчуються, треба купляти нові.

І неймовірно вдячний за підтримку, без вас я б не міг підтримувати хлопців.

P.S. Фото розміщене з дозволу.
@bagnenkoText

Мілан Кундера «Мистецтво роману»

Мені Кундера став близьким тільки нещодавно, коли я дізнався його шлях митця в книзі пана Ростислава Семківа «Як писали класики».
Як тоталітарний Радянський Союз танками (як вони завжди і роблять) відкинув Чехословакію на роки назад в 1968 році. Це була окупація.
Потім період розквіту назвуть Празькою весною. А далі Чехословакія ще 23 роки буде чекати, поки СРСР розвалиться.
І Мілан Кундера виїхав жити в еміграцію. Він мав все будувати з нуля. В 39 років. Коли здавалось життя вже побудоване.

З цього моменту мені стало ну дуже цікаво. Бо історія початку життя з нуля — це історія багатьох українців.

У книзі «Мистецтво роману» містяться статті, есеї та інтерв'ю, написані в період із 1979-го по 1985 рік.
Мілан Кундера дуже детально аналізує шлях роману, шлях того, як світ все спрощує.

«Терміти спрощення добрались і до роману»

Роздуми про роман ґрунтуються на феноменологічній філософії Едмунда Гуссерля, з погляду якої людське прагнення до прогресу і пізнання призводить до втрати власного неповторного світу.

Кундера окреслює надважливу для історії Європи роль роману, яка полягає в тому, щоб захистити людство від забуття і від відкриття нових і важливих сенсів. Роман для письменника — не просто жанр чи форма оповіді, а спосіб людського існування.


Дуже цікаво спостерігати, коли начитаний автор аналізує Сервантеса, Кафку, Гашека, Пруста, Джойса і десятки інших імен і їх вплив на сучасний світ..

Я люблю копати, а тут в книзі у Кундери дуже багато імен, назв, термінів, тому, наприклад почав читати і вивчати Гуссерля (німецький філософ, батько феноменології), який досить сильно вплинув на автора.

Кундера бачить кризу Європи (цитуючи Гуссерля), аналізує дві світові війни і він бачить, що один з тих шляхів, яким можна щось змінити — це створення творів, які не граються, не брешуть, на заграють з тоталітарним режимом.

Ось кілька думок:

«Хіба в комуністичній росії не публікують сотень і тисяч романів величезними накладами? Авжеж, але ті романи вже не продовжують осягати буття.
Вони не відкривають жодної нової частки існування»

Дух роману — це дух складності. Кожен роман каже читачеві: «Речі набагато складніші, ніж ти собі думаєш». Це вічна істина роману, але її чимраз менше чути в гаморі простих і швидких відповідей, які передують запитанням і виключають їх.

Якщо причина буття роману полягає в тому, щоб утримувати «світ життя» постійно осяяним і захистити нас від «забуття буття», то чи не слід вважати, щл сьогодні роман необхідний як ніколи?

Кундера ненавидів тоталітаризм. І він любив красу життя і складність саіту. І при цьому творив.
Його найвідоміші книги «Нестерпне легкість буття» і «Безсмертя» були створена якраз після Празької весни і еміграції, після осмислення і глибинних внутрішніх змін.
Цим ця книга прекрасна!

«Мистецтво роману» — як ковток свіжої води для творчості і розвитку.
Натхненно ділюсь.
Кілька сторінок в коментарях.

А що ви читаєте цими вихідними?

P.S. Поки я пишу свою книгу — вивчаю все те, як пише мій куратор пан Ростислав Семків. Як же приємно, що можна почитати як писав Кундера, це дуже доповнює цю книгу.
Але це видання від Видавництва Старого Лева особливо приємне і друком, і папіром і оформленням. Покажу в коментарях більше.
@bagnenkoText