Книжка як спосіб знайомитись не завжди працює :)
@BagnenkoText

Принц Гаррі. Запасний. І читання вихідних.

Книжка, яка лежала і чекала свого часу.
Коли я побачив, як він приїхав у Львів. А потім ще й сказав про це, то зрозумів - що це її час.

🇬🇧🤴Ось як Принц Гаррі прокоментував свій візит до Львова

«Це мій перший візит до України – і точно не останній. Для мене було величезною честю й привілеєм приїхати сюди разом із делегацією Invictus, із деякими з наших спортсменів та учасників ігор із Великої Британії за останні десять років»,

— зазначив принц Гаррі.
З міркувань безпеки про неанонсовану поїздку британського принца стало відомо лише тоді, коли Гаррі вже покинув Україну.

Коротше, для мене він один з тих, хто попри беззубість і інертність світу продовжує називати біле білим, а чорне чорним.

А ця книга - це його спогади. Спогади молодшого сина короля Чарльза 3 і покійної принцеси Діани.
«Запасний» — так його одразу називали в королівській сімʼї. Основний — принц Вільям, а Гаррі запасний. Це не було образливо, це просто факт. І він про це і пише.
Читається легко.

Видавництво Лабораторія видає прекрасні книги. Лінк на книгу тут.

А ви що читаєте? Поділіться в коментарях?
@BagnenkoText

Це Київська область. Вчора був тут проїздом по справах і коли побачив — закляк. Це село було в окупації 3 роки тому. Окупація близько 37 днів.

Цей напис — попередження окупантів, що в будинку є діти. І ось так писали на парканах, щоб не провокувати і не повідомляти вголос чи не виходити на вулицю.

Пройшло 3 роки.
Напис досі є. Тільки в цьому селі таких я бачив кілька. Можливо люди виїхали, можливо загинули. Ми не знаємо.
Але ці написи — як шрами. Нагадують про минуле.
І про теперішнє на моїй рідній Херсонщині, де окупація триває вже більше 3 років. А також на великій частині рідної України.

Дивлюсь на цей напис і зʼявляються сили. Продовжувати робити те, що роблю. Консультувати. Підтримувати військових. Писати те, що підтримує стресостійкість.

Дивлюсь на цей напис.
Моторошно. Боляче. І зʼявляються сили.

Це не про книги, вибачте. Але це те, що на душі.
@bagnenkoText

Військовий говорить. Поранення. Про плани. Що відновлює.

Мінометний обстріл
Зайняв оборону самий перший
Рацій не було
Дрон за мною гнався.
Перебіг ще кудись.
Двері всередині.
Пацанів мінометка вбила на моїх очах.
Заліг.
2 удара.
Побратиму в шию дуже великий осколок.
В руку.
На спині осколок сильний.
Вибігаю назад по кірпічам. По руїнам.
Перша хата.
Паніка. Запеклась кров. Автомат весь в крові.
Перша медична допомога.
Все розкидано.
Випив обезбол. Я знаю, де русня і біжу в іншу сторони.
До посадки це метрів 700-800. Дрони побачили, що я забіг.
Тільки вночі треба виходити.
Капюшоном накрився. Лежу.
Чую позивний.
Чую наш говор.
Виявилось, що заникались в тому гаражі.
Прийняли як щучку.
Надали першу медичну допомогу.
Подивились усюди, де осколок.
І врятували мене.
***

З кожним разом все тяжче і тяжче.
Мені тяжко.
За хлопців перейматись почав.
Міни видно в тепловізор
Бо на сонці нагріваються.
Але піхота не дивиться під ноги.
Вверх, на фпв і вперед.
Десь определенний участок — працюють. Шукають міни. Противотанкістів.
Хлопці там, а я тут. Переживаю за них.
Я тримаюсь бо я йшов добровільно.
Але загалом дуже важко.

***
Айклауд лістаю. Бачу фото побратима.
Відчуваю провину.
А найтяжче, коли чую: “За шо ви воюєте.”
“Ну я ж тебе туди не посилав.”
“Ми ж не хочем замість вас “
Всього 2 речі приносять задоволення
Полігон. І гонкі. На високій швидкості. Це адреналін, потреба в адреналіні.
І так, дуже став дратівливий.

***

Мене дуже заспокоює — коли спілкуюсь з дружиною. Це найбільше заспокоює
І з дітьми.
Старшій 30, меншій 28.

***

Запхали в буханку. Насипали бк.
Сказали на 4 суток.
Я був 20 діб на позиціях.

***
Хлопці за мною пішли.
А мене зараз списали по стану здоровя.
І я наїхав на офіцерів
Моїх документів нема. До сих пір нема. Вже другий місяць.
Ладно документів нема.
А вони не знають де пацани. Де їх шукати.
Будуть родичі шукати.
Будуть виходити на родичів.
Я їх послав. З ними посварився.

Бо це совкове відношення - неможливо терпіти.

***

Я боюсь мріяти про майбутнє.
Я бачив як мрії вмирають.
Я говорив з побратимом. Він розуазував свій план до деталей. Він мріяв про кавʼярню.
А на наступний день він загинув.
На щтурмі його не стало.
Ця інформація була сказана вголос.
Але хто це проговорює вголос — ті втрачали.
Я боюсь цього.
Я не думав, що до 2025 доживу.
І тому я боюсь будувати плани.
В короткому періоді планую.
Пожарю шашлик з дітьми.
Мені стращно планувати.
Я вмію планувати.
Але зараз я військовий. І у мене нема планів.

***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.

Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP

Якщо це корисно — поставте ❤️
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy

«Броньований розум». Книга про стрес і взаємодію з військовими. Вивчаю зараз.

Як насправді допомогти людині, яка пережила травму і відновити її стійкість? Це тема, яка стала наскрізною в моєму житті.

У мене є принцип - я вивчаю все, що можу знайти для роботи з травмою, з військовими і відновленням стресостійкості. Всі книги потроху проходять мій фільтр
У мене вона стоїть десь пару місяців на поличці, не до неї було. Але нещодавно розговорився з колегами з сусіднього центру відновлення про цю книгу «Броньований розум» і зрозумів, що настав її час.

Про що книга?
Про бойовис стрес. Про те, як критичні події впливають на наш стан, як відновлюватись. І як допомагати відновлюватись військовим.

Цю книгу важливо прочитати, щоб розуміти, як взаємодіяти з військовими.
Але вона загалом потрібна і для всіх цивільних - бо всі ми живемо під постійними обстрілами і в Україні зараз немає безпечного місця.
І тому допомогти тому, хто потерпає

Переваги книги
1. Це як енциклопедія. Її не можна читати 100 сторінок за раз.
Але відкривати і потроху занурюватись в тему - якраз саме те.

2. Написана легко і зрозуміло.
Багато практичних прикладів з нашого життя

3. Теми. Дуже практичні і важливі. Які теми в книзі висвітлені
Бойовий стрес
Вплив травми на мозок, пам’ять, реакції, увагу.
Хронічний (неконтрольваний) стрес і його вплив на організм
Типи стрес-реакцій
ПТСР
Депресія
Суіцид
і багато інших, просто не вистачить все тут перераховувати.

Для кого книга?
Військові.
Психологи
Волонтери
Капелани
І кожен, хто відповідально ставиться до ситуації в країні загалом

І головне. Вона написана українцем, військовим психологом.
Її пише людина, яка дуже глибоко в контексті нашої війни.
Написана сержантом ЗСУ Костянтином Вальде Ульяновим, інструктором із психологічної підготовки - книга від цього дуже і дуже виграє.

Тому дуже раджу її.
В коментарях викладу зміст.

Якщо корисні такі книги - поставте вогник чи + в коментарях.
І до речі, ви читаєте книги про стрес і травму?
#Новинки
@BagnenkoText

Про відмінність ритму і дисципліни.

Вчора на ЛітОсвіті у нас був український письменник Любко Дереш.
Чесно, вперше взагалі зіткнувся з ним, хоча давно знаю про нього, його книги.

Був вражений купою корисної інформації і думок, які важливі.

Але поділюсь тільки однією думкою.

Знайдіть свій ритм.
Важливо знайти той ритм, в якому ви працюєте.

Дисципліна - слово, яке може напружувати, особливо, коли ти виснажений. Дисципліна — це добре, але іноді себе дисциплінувати дуже важко.

Ритм - це те, що допомагає автору.
Ритм - це про розуміння себе. Ритм - це про стабільність, але без насилля.
Ритм можна знайти навіть коли ти втомлений і виснажений (це про мої 4 навчання, дисертацію, роботу в шпиталі і написання книги, ахах)

Тому важливо знайти свій ритм! І рухатись в ньому.
Я вже писав свою книгу зранку сьогодні враховуючи цю думку — дуже продуктивно.

Якщо корисно — поставте 🔥.
Я тут вирішив не тільки про книги, але й іноді про письменницькі будні, що скажете?
@BagnenkoText

Знайшов просте пояснення як Джон Р.Р. Толкін створював свої книги 💁🏻‍♂️😊

@BagnenkoText

Володимир Станчишин — психолог, письменник, один з авторів, який рухає взагалі психологію в Україні.
Його 3 книги є абсолютними бестселерами у Віхоли.
Дуже його поважаю.

Я зараз на Книжковій Країні!
Підійшов, так і сказав, що він дуже надихає.
Підписав у нього свої книжки.
Він який в подкастах, такий і вжитті — щирий і справжній. Зрадів і подякував.

І прямо на зустрічі сталась така хороша новина — домовились про те, що він прийде на мій подкаст коли наступного разу буде в Києві.

То скоро буде! Я дуже заряджений і щасливий поділитись цим.

Ще й книги він підписав мені, так особисто, приємно :)

А ви читали його?
@bagnenkoPsy

Вчора зранку я був на екскурсії Байковим кладовищем з паном Ростиславом Семківом і невеликою групою.

Бачив могили і чув історії про (список не повний) - Василя Стуса, Миколи Вінграновського, Соломії Павличко, Григіра Тютюнника, Всеволода Нестайко, Євгена Сверстюка, Івана Світличного, Максима Рильського, Олеся Гончара, Володимира Сосюри, В’ячеслава Чорновола, Івана Нечуя-Левицького, Михайла Старицького, Остапа Вишні, Миколи Бажана і на завершення — Лесі Українки (і поруч батько П.А.Косач, мати Олени Пчілка і брат Михайло Косач).

Це неймовірний досвід. Це дуже важливий похід для мене і мого розуміння нашої літератури.
І це те, що формує світогляд.

Вам цікаво, щоб я детально розказав чи дуууууже детально? Бо я шось дуже надихнувся :)
Поставте вогник або + під постом.

P.S. На фото біля могили Стуса, саме сюди було перепоховано Василя Семеновича в 1989 році. Могила до речі, достатньо недоглянута, як і деякі інші важливих постатей, і це те, що мають робити співробітники Байкового кладовища.

@BagnenkoText

І трохи про мій улов на фестивалі Книжкова Країна.
Серен Кʼєркегор (давно хотів мати в бібліотеці), Андре Моруа, Ролло Мей і перлина для бібліотеки - Антологія Розстріляне Відродження.

Коли 6 днів працюєш і навчаєшся і у суботу ввечері потрапляєш на книжкову подію, — то забуваєш, що обіцяв собі хоч недовго не купляти книг 💁🏻‍♂️. Все видно на обличчі :)

Вечір суботи був вдалий. В неділю ще книжки психолога Володимира Станчишина додались.
Книжкова країна прекрасна.
А ви що купили, які поповнення (не питав тоді, ну хоч зараз спитаю)?

@BagnenkoText

Військовий говорить. На нулі все повільно. Думки про побратимів. Скупчення людей дратують.

Коли за тобою ганяються ці дрони. Ця смерть.
Будь проклят той хто їх придумав.

У мене були поранення. Серйозні. Я вижив.
І не вкладається це в голові, чому я вижив, а пацани ні.

На нулі время дуже повільно йде.
Дуже повільно.
Особенно клли адреналін повишений.
Ти хочеш жить.
Все рядом взривається.
І ти ще більше хочеш жить.
Це такі ощущенія, що ти міг там залишиться.
А коли там вже стріляють — ти на время не дивишся.
Для мене на нулі було дуже тяжко.
Вити хочеться.
Хочеться об’ясніть людям, якою ціною це все для них.
А люди не понімають.

***

Скупчення людей дратують.
Пішов на озеро.
Сидів десь 4 години.
Там тиша. Мені добре. Посидів, заспокоївся.
Як заспокоююсь?
Включаю якусь заспокійливу музику.
Більшість з природою повʼязане.
Під К були бойові дії.
Чудом що ми живі залишились.
Секунда діла. Реально. І мене б не було.
Чудом.
Пішов дощ. Дрони перестали літати.
Під цей лівень з позицій вийшли.
Зранку начався штурм.
Він був приблизно з обіда або після обіда.
Добре, що з нами стояли колумбійці. І вони помогли.
З ними був переводчик наш.
І вони прикрили нас. Вони вообще молодці.
Багато наших 300 вони помогали виносити.
**

В потолок дивлюсь і не хочу нічого. З рідними говорю.
Комунікабельним був раніше.
Був навіть веселий в якійсь мірі.
Служити пішов. Пішов в ЗСУ.
Хотів собі довести, що можу.
Пішов спочатку в ** бригаду, мотопіхотну.
Спочатку непоймі шо.
Потім знайшов свою стихію. Механік-водій.
Возив все на передок.
Повітряні сили.
Побув в ппо.
І звідти відправили на К. Спочатку ходили по позиціях.
Потім знов по своїй стихії. Обовʼязки — возив все на передок.
Люди. Боєприпаси. Їжа. Солярка.
Не було різниці що возити.
Зараз бачу зміни. Я себе відчуваю наче років 50. Але ж мені 28.
Життя прожив і набридло.
На власному інтересі.
***
Жорстокість світу викликає огиду.
Люди втратили якусь людяність.
І через цю нелюдяність гинуть хороші люди. Які мали сім'ї, жінок, дітей.
Але через некомпетентність, задля медалей і похвал — творять погані речі.
Мені мила флора і фауна.
Мені здається ключовим — оця жорстокість світу. Що я пізнав цю жорстокість.
Підлі і непередбачувані.

***
Постійно думаєш про пацанів
Думаю про них
Мені кажеться, що командір нашої групи задню включив.
Але пацани погібли.
Це на моїх очах.
Мені здається, що треба сказати мамі правду.
Розказать обстановку. Як нас бомбили.
Руки ноги трусяться.
Постійно на таблетках, то трохи легше.
Як начав пить таблеткі — попускає.
Не понімаю.
Ніхто їх не забрав. Я не зміг забрать.
Дуже важко, що пацанів втратив.
Думаю про це. Про них.
Найбільше болить що втратив.
Злість, що пацанів нема.
Провина моя.
Все, що зміг — я зробив.
але пригніченість дуже сильна.

Постійно думаю про це.
Прокручую. То легше, то не легше.
Надо переключиться на шось. А я не можу.
Важко. Дуже важко.


***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.

Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP

Якщо це корисно — поставте ❤️ або + в коментарях.
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy

Рекомендую книгу Рона Кеппса «Як писати про війну» — глибоку, чесну та чутливу. Вона допомагає зрозуміти, як говорити про травматичний досвід словами.

Вона дуже помічна всім нам, хто хоче зрозуміти і висловити досвід війни.

Вирішив про книги розказувати в короткому відео форматі.
Якщо вам було цікаво, поставте 🔥 або + в коментарях. Дякую!

#відео
@BagnenkoPsy

Книги і кава як вклад в турботу про себе.

Я от думаю, що для мене є 2 речі, які незмінно зі мною щодня - це книги і кава. І знаєте, це не просто 2 слова.
Книги і кава - це не просто 2 звички, а вклад в нейропластичність мозку і у щасливі ранки (про це більше в кінці)

На цей раз у мене багато класних новинок і в каві, і в книгах.

До справи. Книги у мене ось ці зараз
1. Перемога у війні за свої думки. Крег Грошел
2. Айхман в Єрусалимі. Ханна Арендт
3. Імунітет. Уела Босс.
4. Самознищення Європи. Дуглас Мюррей.
5. Їжа для мозку. Ліса Москоні.
6. Коли я помирав. Себастьян Юнгер
7. Холодний яр. Юрій Горліс-Горський
8. Застеляйте ліжко

Напишу про більшість, яких торкнувся.
Перемога у війні за свої думки. Книга пастора Крега Грошела, який веде шикарний лідерський подкаст. Слухаю з великою цікавістю. Від книги очікування такі ж.

Айхман в Єрусалимі - книга написана за матеріалами судового процесу над одним з найбільших злочинців нацистської Німеччині, якого знайшли і викрали в Аргентині тільки в 1961 році. Дуже важлива історія про відновлення справедливості. Арендт для мене одна з головних мислительок 20 сторіччя.

Самознищення Європи - важлива тема, враховуючи те, що Європа з Україною в одному човні зараз під час війни. Книжка містить детальний огляд напливу мусульманства до Європи з Близького Сходу і Африки. Також автор показує як криза ідентичності, зменшення кількості християн в Європі і безвідповідальність еліт створюють вакуум який заповнюють нові наративи.
Мені цікава ця тема.

Імунітет - книжка про імунологію і вакцинацію. Авторка після народження сина занурилась в цю тему і вирішила розібратись. Не читав. Але дуже хочу.

Юрій Горліс-Горський «Холодний яр». З серії неканонічного канону Віхоли, який я дуже люблю. «Холодний Яр» — історико-документальний роман Юрія Горліс-Горського про події, що відбувались протягом 1918—1922 рр. у Холодноярській Республіці.

Їжа для мозку. Книжка, яку давно шукав. Щось просте про харчування, раціон, комплексний підхід, здоровий мозок. Якщо ці слова у вас викликають цікавість - то мабуть, і книжка теж.

Застеляйте ліжко. Книжка проста як двері. 10 правил життя, які написав військовий, адмірал ВМС США Вільям Макрейвен. Він сам їх дотримується і нам радить.
Я трохи втомився від таких книг з простими порадами, але про цю багато крутого чув. То тепер маю в бібліотеці. Як мінімум порада - почати день з завершеної справи - чудова.


Кава.
На цей раз спробував нові смаки - чиста арабіка і спешіалті.
1. Spring Dacha Blend. Весняний смак. Дуже крута кава.
2. Road Blend. Якраз було пару поїздок в цей час - дуже смачно в дорозі пити.
3. Кенія. Ну це класика, завжди смачно.
4. TNB - шось тропічне є в цьому смаку.
5. Brazil Matas Yellow Burbon - смішна назва і абсолютно глибокий смак кави.
6. Бунна. Дивна назва і дуже легкий смак

+ я почав купляти дріпи кавові і відправляти їх хлопцям, військовим. У 25 Coffee дуже смачні дріпи, це вже казали багато військових мені.

У мене є постійний промокод. То якщо ви замовляєте по ньому -
Промокод дає знижку 15% на всю зернову каву та 10% на новорічні набори лінійки 25CR і дріпи
Діє протягом двох місяців🌸

Промокод: Багненко
Дійсний 2 місяці
Сайт: https://25coffeeroasters.ua/index.php

А якщо більше 350 грн замовлення - то безкоштовна доставка.
Спробуйте.

І наостанок порада психологічна, яку ви не просили.

Мати час для розвитку - це не тільки власне про саморозвиток.
Таким чином ви розвиваєте нейропластичність мозку і стаєте трохи краще, формуються нові нейронні зв’язки.
Здатність мозку змінюватися та адаптуватися протягом життя. Це процес, за допомогою якого мозок реорганізується у відповідь на новий досвід, навчання та вплив навколишнього середовища. Зараз навчання і нейропластичність є необхідними для того, щоб витримати будь-який тиск.
Тому виділяйте хочь трохи часу за день і читайте книжки.

Якщо це корисно — поставте ❤️
А що у вас за новинки?
#Новинки
@bagnenkoText