Володимир Станчишин — психолог, письменник, один з авторів, який рухає взагалі психологію в Україні.
Його 3 книги є абсолютними бестселерами у Віхоли.
Дуже його поважаю.

Я зараз на Книжковій Країні!
Підійшов, так і сказав, що він дуже надихає.
Підписав у нього свої книжки.
Він який в подкастах, такий і вжитті — щирий і справжній. Зрадів і подякував.

І прямо на зустрічі сталась така хороша новина — домовились про те, що він прийде на мій подкаст коли наступного разу буде в Києві.

То скоро буде! Я дуже заряджений і щасливий поділитись цим.

Ще й книги він підписав мені, так особисто, приємно :)

А ви читали його?
@bagnenkoPsy

Вчора зранку я був на екскурсії Байковим кладовищем з паном Ростиславом Семківом і невеликою групою.

Бачив могили і чув історії про (список не повний) - Василя Стуса, Миколи Вінграновського, Соломії Павличко, Григіра Тютюнника, Всеволода Нестайко, Євгена Сверстюка, Івана Світличного, Максима Рильського, Олеся Гончара, Володимира Сосюри, В’ячеслава Чорновола, Івана Нечуя-Левицького, Михайла Старицького, Остапа Вишні, Миколи Бажана і на завершення — Лесі Українки (і поруч батько П.А.Косач, мати Олени Пчілка і брат Михайло Косач).

Це неймовірний досвід. Це дуже важливий похід для мене і мого розуміння нашої літератури.
І це те, що формує світогляд.

Вам цікаво, щоб я детально розказав чи дуууууже детально? Бо я шось дуже надихнувся :)
Поставте вогник або + під постом.

P.S. На фото біля могили Стуса, саме сюди було перепоховано Василя Семеновича в 1989 році. Могила до речі, достатньо недоглянута, як і деякі інші важливих постатей, і це те, що мають робити співробітники Байкового кладовища.

@BagnenkoText

І трохи про мій улов на фестивалі Книжкова Країна.
Серен Кʼєркегор (давно хотів мати в бібліотеці), Андре Моруа, Ролло Мей і перлина для бібліотеки - Антологія Розстріляне Відродження.

Коли 6 днів працюєш і навчаєшся і у суботу ввечері потрапляєш на книжкову подію, — то забуваєш, що обіцяв собі хоч недовго не купляти книг 💁🏻‍♂️. Все видно на обличчі :)

Вечір суботи був вдалий. В неділю ще книжки психолога Володимира Станчишина додались.
Книжкова країна прекрасна.
А ви що купили, які поповнення (не питав тоді, ну хоч зараз спитаю)?

@BagnenkoText

Військовий говорить. На нулі все повільно. Думки про побратимів. Скупчення людей дратують.

Коли за тобою ганяються ці дрони. Ця смерть.
Будь проклят той хто їх придумав.

У мене були поранення. Серйозні. Я вижив.
І не вкладається це в голові, чому я вижив, а пацани ні.

На нулі время дуже повільно йде.
Дуже повільно.
Особенно клли адреналін повишений.
Ти хочеш жить.
Все рядом взривається.
І ти ще більше хочеш жить.
Це такі ощущенія, що ти міг там залишиться.
А коли там вже стріляють — ти на время не дивишся.
Для мене на нулі було дуже тяжко.
Вити хочеться.
Хочеться об’ясніть людям, якою ціною це все для них.
А люди не понімають.

***

Скупчення людей дратують.
Пішов на озеро.
Сидів десь 4 години.
Там тиша. Мені добре. Посидів, заспокоївся.
Як заспокоююсь?
Включаю якусь заспокійливу музику.
Більшість з природою повʼязане.
Під К були бойові дії.
Чудом що ми живі залишились.
Секунда діла. Реально. І мене б не було.
Чудом.
Пішов дощ. Дрони перестали літати.
Під цей лівень з позицій вийшли.
Зранку начався штурм.
Він був приблизно з обіда або після обіда.
Добре, що з нами стояли колумбійці. І вони помогли.
З ними був переводчик наш.
І вони прикрили нас. Вони вообще молодці.
Багато наших 300 вони помогали виносити.
**

В потолок дивлюсь і не хочу нічого. З рідними говорю.
Комунікабельним був раніше.
Був навіть веселий в якійсь мірі.
Служити пішов. Пішов в ЗСУ.
Хотів собі довести, що можу.
Пішов спочатку в ** бригаду, мотопіхотну.
Спочатку непоймі шо.
Потім знайшов свою стихію. Механік-водій.
Возив все на передок.
Повітряні сили.
Побув в ппо.
І звідти відправили на К. Спочатку ходили по позиціях.
Потім знов по своїй стихії. Обовʼязки — возив все на передок.
Люди. Боєприпаси. Їжа. Солярка.
Не було різниці що возити.
Зараз бачу зміни. Я себе відчуваю наче років 50. Але ж мені 28.
Життя прожив і набридло.
На власному інтересі.
***
Жорстокість світу викликає огиду.
Люди втратили якусь людяність.
І через цю нелюдяність гинуть хороші люди. Які мали сім'ї, жінок, дітей.
Але через некомпетентність, задля медалей і похвал — творять погані речі.
Мені мила флора і фауна.
Мені здається ключовим — оця жорстокість світу. Що я пізнав цю жорстокість.
Підлі і непередбачувані.

***
Постійно думаєш про пацанів
Думаю про них
Мені кажеться, що командір нашої групи задню включив.
Але пацани погібли.
Це на моїх очах.
Мені здається, що треба сказати мамі правду.
Розказать обстановку. Як нас бомбили.
Руки ноги трусяться.
Постійно на таблетках, то трохи легше.
Як начав пить таблеткі — попускає.
Не понімаю.
Ніхто їх не забрав. Я не зміг забрать.
Дуже важко, що пацанів втратив.
Думаю про це. Про них.
Найбільше болить що втратив.
Злість, що пацанів нема.
Провина моя.
Все, що зміг — я зробив.
але пригніченість дуже сильна.

Постійно думаю про це.
Прокручую. То легше, то не легше.
Надо переключиться на шось. А я не можу.
Важко. Дуже важко.


***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.

Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP

Якщо це корисно — поставте ❤️ або + в коментарях.
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy

Рекомендую книгу Рона Кеппса «Як писати про війну» — глибоку, чесну та чутливу. Вона допомагає зрозуміти, як говорити про травматичний досвід словами.

Вона дуже помічна всім нам, хто хоче зрозуміти і висловити досвід війни.

Вирішив про книги розказувати в короткому відео форматі.
Якщо вам було цікаво, поставте 🔥 або + в коментарях. Дякую!

#відео
@BagnenkoPsy

Книги і кава як вклад в турботу про себе.

Я от думаю, що для мене є 2 речі, які незмінно зі мною щодня - це книги і кава. І знаєте, це не просто 2 слова.
Книги і кава - це не просто 2 звички, а вклад в нейропластичність мозку і у щасливі ранки (про це більше в кінці)

На цей раз у мене багато класних новинок і в каві, і в книгах.

До справи. Книги у мене ось ці зараз
1. Перемога у війні за свої думки. Крег Грошел
2. Айхман в Єрусалимі. Ханна Арендт
3. Імунітет. Уела Босс.
4. Самознищення Європи. Дуглас Мюррей.
5. Їжа для мозку. Ліса Москоні.
6. Коли я помирав. Себастьян Юнгер
7. Холодний яр. Юрій Горліс-Горський
8. Застеляйте ліжко

Напишу про більшість, яких торкнувся.
Перемога у війні за свої думки. Книга пастора Крега Грошела, який веде шикарний лідерський подкаст. Слухаю з великою цікавістю. Від книги очікування такі ж.

Айхман в Єрусалимі - книга написана за матеріалами судового процесу над одним з найбільших злочинців нацистської Німеччині, якого знайшли і викрали в Аргентині тільки в 1961 році. Дуже важлива історія про відновлення справедливості. Арендт для мене одна з головних мислительок 20 сторіччя.

Самознищення Європи - важлива тема, враховуючи те, що Європа з Україною в одному човні зараз під час війни. Книжка містить детальний огляд напливу мусульманства до Європи з Близького Сходу і Африки. Також автор показує як криза ідентичності, зменшення кількості християн в Європі і безвідповідальність еліт створюють вакуум який заповнюють нові наративи.
Мені цікава ця тема.

Імунітет - книжка про імунологію і вакцинацію. Авторка після народження сина занурилась в цю тему і вирішила розібратись. Не читав. Але дуже хочу.

Юрій Горліс-Горський «Холодний яр». З серії неканонічного канону Віхоли, який я дуже люблю. «Холодний Яр» — історико-документальний роман Юрія Горліс-Горського про події, що відбувались протягом 1918—1922 рр. у Холодноярській Республіці.

Їжа для мозку. Книжка, яку давно шукав. Щось просте про харчування, раціон, комплексний підхід, здоровий мозок. Якщо ці слова у вас викликають цікавість - то мабуть, і книжка теж.

Застеляйте ліжко. Книжка проста як двері. 10 правил життя, які написав військовий, адмірал ВМС США Вільям Макрейвен. Він сам їх дотримується і нам радить.
Я трохи втомився від таких книг з простими порадами, але про цю багато крутого чув. То тепер маю в бібліотеці. Як мінімум порада - почати день з завершеної справи - чудова.


Кава.
На цей раз спробував нові смаки - чиста арабіка і спешіалті.
1. Spring Dacha Blend. Весняний смак. Дуже крута кава.
2. Road Blend. Якраз було пару поїздок в цей час - дуже смачно в дорозі пити.
3. Кенія. Ну це класика, завжди смачно.
4. TNB - шось тропічне є в цьому смаку.
5. Brazil Matas Yellow Burbon - смішна назва і абсолютно глибокий смак кави.
6. Бунна. Дивна назва і дуже легкий смак

+ я почав купляти дріпи кавові і відправляти їх хлопцям, військовим. У 25 Coffee дуже смачні дріпи, це вже казали багато військових мені.

У мене є постійний промокод. То якщо ви замовляєте по ньому -
Промокод дає знижку 15% на всю зернову каву та 10% на новорічні набори лінійки 25CR і дріпи
Діє протягом двох місяців🌸

Промокод: Багненко
Дійсний 2 місяці
Сайт: https://25coffeeroasters.ua/index.php

А якщо більше 350 грн замовлення - то безкоштовна доставка.
Спробуйте.

І наостанок порада психологічна, яку ви не просили.

Мати час для розвитку - це не тільки власне про саморозвиток.
Таким чином ви розвиваєте нейропластичність мозку і стаєте трохи краще, формуються нові нейронні зв’язки.
Здатність мозку змінюватися та адаптуватися протягом життя. Це процес, за допомогою якого мозок реорганізується у відповідь на новий досвід, навчання та вплив навколишнього середовища. Зараз навчання і нейропластичність є необхідними для того, щоб витримати будь-який тиск.
Тому виділяйте хочь трохи часу за день і читайте книжки.

Якщо це корисно — поставте ❤️
А що у вас за новинки?
#Новинки
@bagnenkoText

Почав читати книгу Володимира Станчишина «Стіни в моїй голові».

Це, наскільки я розумію, перша його книга, яка вийшла у видавництві «Віхола» в 2021 році, а далі вже вийшли ще 2 («Емоційні гойдалки війни» і «Для стосунків потрібні двоє»)

Простою мовою про важливе.
Взагалі хочу підготуватись краще до подкасту. Тому поки вивчаю, та і для роботи з військовими це потрібно, можливо і її буду дарувати.

Що у вас по читанню в ці дні?
@bagnenkoText

Книга, яка змінила мій розпорядок дня на краще.
Моя щира рекомендація — книга «Атомні звички» Джеймса Кліра. Вона проста і зрозуміла, про те, як маленькі звички щодня змінюють життя.

Поставте + чи 🔥, якщо вам було корисне відео. А якщо читали книгу, поділіться враженнями в коментарях.

#відео
@BagnenkoPsy

В 1960 році всесвітньо відомий письменник Клайв Льюіс втратив дружину. Вона померла від довгої хвороби. Вони одружились за 4 роки до того і він знав про її хворобу, але все одно вони обрали бути разом.
Він завів щоденник і записував туди те, що підтримувало його. Потім вийшла книга «Переживаючи скорботу», де вийшли частково ці записи.

Ось що він писав:

«Це четвертий - й останній - порожній зошит, який я знайшов у будинку; чи майже порожній, оскільки вкінці є кілька сторінок, списаних дуже давньою арифметикою Дж.
Я дозволю йому обмежити мої нотатки. Я не купуватиму для них нових зошитів.
Оскільки ці записи були захистом від повного краху, певним запобіжним клапаном, вони принесли свою користь.

Те інше, що я планував, виявилося грунтованим на непорозумінні. Я вважав, що зможу описати стан; скласти мапу журби. Проте журба виявилась не станом, а процесом. Їй потрібна не мапа, а історія, і якщо в якийсь довільний момент я не припиню цю історію писати, то немає жодної причини, чому я взагалі маю коли-небудь спинитися. Щодня можна записати щось нове.
Скорбота схожа на довгу звивисту долину, де будь-який поворот може відкрити абсолютно новий краєвид.»

«Скорбота - це довга звивиста долина.»

«Ці записи - захист від повного краху.»

Іноді потрібна підтримка, щоб пройти цей період.

Але іноді ніхто не зможе зрозуміти той досвід горя і втрат, який ви проживаєте - і тільки текст може це прийняти. Як це було в житті Клайва Льюіса.

Якби не опрацювання в тексті горя - я не знаю, як би я справився з моїми періодами горювання і втрат. А їх було чимало.
І саме цим я хочу поділитись і розділити з тими, кому це потрібно.

Якщо ви:
1. Проживаєте втрату
2. Або втрата була давно, але ви відчуваєте, що не прожили ще повністю

Це для вас.

Сьогодні стартує міні-курс “Голос мого горя”.
Якщо у вас є бажання долучитись - запрошую.

7 травня.
19:00 по Києву.

Можете прийти тільки на 1 зустріч.

Реєстрація тут.
Або пишіть + в коментарях, щоб отримати більше деталей.

P.S. В коментарях додам фото Клайва Льюіса з дружиною.

@BagnenkoPsy

Григір Тютюнник - чудовий стиліст і трохи про одну мрію.

У мене є мрія - потроху прочитати ключові твори найкращих українських письменників від Григорія Савича Сковороди і до сьогодення.
Це повага до нашої нації і нашої культури, на мій погляд.
І якщо інші періоди вже є загальне розуміння основних творів і авторів, то один період - знаю найгірше.
Це - шістдесятники. З ними найбільша біда, достатньо слабко розбираюсь.
Але виправляю це потроху.

«Григір Тютюнник - найкращий стиліст» за словами Ростислава Семківа.
Екскурсія Байковим кладовищем не пройшла просто так. Я попросив порадити найкращі його повісті і отримав пораду від Ростислава Андрійовича і вже читаю.

Купив прекрасне видання від Віхоли і вже насолоджуюсь. І я згоден. Він чудово вміє занурювати в історію, в атмосферу.
Схоже, у мене з’являється +1 улюблений український автор.

А що ви читали у шістдесятників? Що б порадили?
@bagnenkoText

Хочу поділитись книгою, яку найчастіше дарую військовим — «Одного разу воїн — воїн назавжди» Чарльза Гоуґа.

Це дуже сильна і дієва книжка, написана військовим психіатром. Вона просто і глибоко пояснює, що таке ПТСР, як справитись з симптомами, гнів, уникання, інтрузії і флешбеки, як із ним працювати і що реально допомагає. Там багато практичних порад, вправ, технік — і головне, багато розуміння.

Дуже раджу!

Якщо такі короткі відеоогляди корисні — поставте 🔥
Або + в коментарях.

#відео
@BagnenkoPsy

Одна з кращих біографій Джона Р.Р.Толкіна. Моє читання вихідних.

Сьогодні в дорозі, в потязі.
Готуюсь до курсу про горе і силу тексту в проживанні важких часів. І вивчаю біографії людей, які проходили складні часи і втрати. Один з них — це Толкін.
На цю дорогу у мене найкраща біографія Толкіна за визнанням багатьох — біографія Гамфрі Карпентера.

Автор навіть був вдома у Толкіна в 1967 році і мав довгу захопливу розмову. Описує це в першому розділі і це неймовірно цікаво. Як Толкін розмовляє, який у нього тон голосу («дивний голос — глибокий і приглушений»), як вибачається за безлад в кабінеті, що кабінет у нього в гаражі поруч з домом («бо авто я не маю ще від початку Другої Світової»). В 76 років Толкін безперестанку ходить по кімнаті і «його енергійність більше нагадує нетерплячість». В кінці розмови Толкін запрошує автора знов до себе в гості чим неймовірно дивує того.
Книга неймовірна.

А що у вас по читанню вихідних?
@bagnenkoText

Трагічна доля Павла Тичини і похід в музей Тичини.

Я почав відвідувати музеї літераторів.
Був в музеї Тичини.
Як у мене є мета - прочитати ключові твори нашої літератури, так само є мета відвідати основні музеї літератури в Україні і музеї письменників. Попереду багато цікавого (Рильський, Леся Українка, Панас Мирний та інші).

Музей Тичини знаходиться в його колишній величезній квартирі, яка розташована в дуже затишному будинку (сталінка 4-поверхова) за адресою Київ, вул. Терещенківській 5. Це самісінький центр, поруч КНУ Шевченка червоний корпус, Золоті Ворота, Національна опера, але місце дуже тихе і затишна.

Це для мене дуже трагічний персонаж нашої літератури.
Неймовіно талановитий.
І водночас людина, яка перестала творити геніальне, бо стала частиною системи радянської влади (Міністр освіти УРСР, голова Верховної Ради УРСР двох скликань).
Поет в ньому помер, але Тичина лишився жити і мусив, уже як чиновник, виконувати поетичні функції.

Як дуже влучно сказав Василь Стус про нього
"Доля Тичини воістину трагічна.
В історії світової літератури, мабуть, не знайдеться іншого такого прикладу, коли б поет віддав половину свого життя високій поезії, а половину — нещадній боротьбі зі своїм геніальним обдаруванням.»

Музей зараз зачинений.
То ми були в квартирі на поверх нижче, тобто всі кімнати такі самі і були на 3д екскурсії.
її проводила нам співробітник музею.

В цьому музеї він досить скромно жив.
Я хочу показати буквально одне фото.

Це його бібліотека.
Кабінет, де він будучи - там взагалі книг немає і тільки прилизане ідеальний образ. Бо стучали всі на всіх. Навіть Бажан, який жив квартирою вище.
А в закритому кабінеті - книги, за які можна сісти. Книги з підписами більшості авторів Розстріляного Відродження. І це боляче.

Боляче бачити, як людина обрала шлях власного подавлення і зменшення.

Щось в цьому є трагічне.
Тичина - те, що робить срср з тими, хто вірить в добрі наміри цієї влади.

«Від кларнета твого — пофарбована дудка осталась...» — ці гіркі слова Євгена Маланюка на свою адресу, кажуть, часто повторював постарілий Павло Тичина.

У 1965 році він записує:
На те я лірик, щоб запитувать,
не тільки холодно озватися,
не тільки лозунги почитувать,
а — дивуватись,
дивуватися!..

Доля Тичини застерігає.
І лякає. Бо це доля багатьох митців, яких розчавлює тиранія і авторитарна влада.

В коментарях - трохи фото і відео з 3Д екскурсії.

А ви як, вивчали творчість Павла Григоровича?

Поставте + або ❤️ якщо цікаво, щоб я більше про музеї розказував, бо це прям дуже цінна для мене активність.

@BagnenkoText