З кожним книжковим фестивалем і виходом нової важливої для мого зростання книги я бачу, як зростає гора непрочитаного. 💁🏻‍♂️🫣

Що ви робите з новими книгами, які не встигаєте читати?
Я складаю плани на них 🤪🫠

P.S. Попереду Книжкова країна і Львівський книжковий форум 🫣
@bagnenkoText

Забрав нові книжечки.
Люблю нонфік Лабораторії.
Свіженьке «Людство» — взагалі з типографії майже.
А «Краще не буває» про нейробіологію відчуттів. Це моє професійне, потроху збираю бібліотеку.
А яке видавництво нонфіку для вас найцікавіше?

P.S. І так, гора зростає. 🫠🤪
@bagnenkoText

Хроніки роботи в шпиталі. Небажання вигоріти. 4 сесії. Донати зменшились. 24 вересня.

Я вирішив, що буду писати про свій досвід роботи в шпиталі. По-перше, почув, що це цікаво.
По-друге - рефлексія допоможе не вигоріти. Бо це найбільше те, чого я не хочу.
Перегоріти.
І по-третє, я взагалі не був довгий час дотичний до медицинської сфери, тільки останні 4 роки. І це цікаво спостерігати.

І так, я не хочу вигоріти.
Тому я роблю 2 речі.
1. Глибше усвідомлюю сенс. Проговорюю його собі. Прописую. Навіщо я тут. Я хочу служити нашим військовим. Для мене це мій власний сенс.
2. Відпочиваю від усього. Не працюю.

Коли я прийшов - кілька людей якраз звільнилось. Для мене це важливо розуміти - державна лікарня не якесь тепле місце. Тут важко. Але тут і багато військових, яким потрібна підтримка. І це мене мотивує.

Розумію, що війна - це затяжний процес. Ветеранів буде все більше.
І треба так само готувати власну менталку до довгої роботи.

Сьогодні насичений день. Я тут вже тиждень.
На півставки, тому не всі дні тижня.
Але відчуваю свою причетність до команди і процесу.

Сьогодні було 4 довгі сесії з військовими. Так цікаво - перед кожною сесією я вивчаю медичну картку кожного, багато деталей і нюансів, до яких я раніше не мав доступу.
Я потроху освоюю групову терапію і в подальшому буду збирати групи. Це більш ефективно, бо за один і той самий час можна принести більше терапевтичної користі хлопцям, військовим.

Також окремо хочу попросити продовжувати донатити на ліки. Бо тепер я зсередини ще більше бачу користь медикаментозного лікування. Багато хто після контузій і тільки завдяки лікам може спати і взагалі формувати якісь когніції.

Банка з донатами зараз пуста.
Також я порахував і ось що придумав - хочу попросити 10 людей долучитись по 50$ на місяць. Це покриє потребу на місяць в ліках. Якщо у вас є таке бажання - напишіть мені, будь ласка.

До речі, тут ще є обіди. Минулого разу був борщик і каша з скумбрією. Сьогодні борщик і котлетка з кашою. Все смачне. Це неочікуваний і приємний бонус.

Радію бути тут. Ті, хто тут працюють - дуже класні люди, про них якось окремо розкажу.

Дякую всім за донати і підтримку.

Звіт за останні ліки і мої рефлексії з приводу цього дня - в коментарях.
А про що вам цікаво прочитати?

P.S. На фото я з історією хвороби одного з хлопців, якого веду.
@bagnenkoPsy

Людство. Оптимістична історія.

Тільки вночі є час читати і писати сюди. І от нова дуже цікава книга. Той випадок, коли знайшов цікавий нон-фікшн.
Цей тиждень багато навчання.
Але приємний бонус — що попри життя в Києві, навчаємось тут і можу залишитись в готелі з таким видом на річку. Ввечері є час на читання з неймовірним видом.

Оптимістична історія людства. Людина не є поганою, але доброю.
Після книг на кшталт «Ефект люцифера» Філіпа Зімбардо і «Психологія мас» Гюстава ЛеБона (де людина доволі егоістичною показана), після Макіавеллі, Гоббса, Люткра, Ницше, Фройда — цікаво, як автор буде доводити свою думку. Якими аргументами.

Бо дуже багато аргументів проти його думки. Особливо зараз, під час війни і враховуючи те, що творять р*сіяни останні 3 роки.

Подивимось. Буду ділитись думками.
А ви як бачите людство — добрим і світлим чи егоїстичним і злим?

@bagnenkoText

Як психолог я разом з Валентиною Комар з каналу «In Book we trust» готую цікавий проєкт. Він повʼязаний з бажанням зменшити прірву між цивільними і військовими. Бо це неймовірно важливо. Але про це трішки згодом.

А поки хочемо розіграти дві важливі книжки (тобто переможця буде два):

1. «Одного разу воїн — воїн назавжди. Як повернутися до звичного життя після бойових дій», Чарльз Гоуґ.

Вона наразі на передзамовленні, тому у вас буде можливість прочитати книжку одними із перших.

2. «Плем'я. Про повернення з війни і належність до спільноти», Себастьян Юнґер.

Ось що треба зробити для участі у нашому розіграші:

1. Бути підписаним на in book we trust
2. Бути підписаним на Закнижжя!
3. Переслати цей пост другу або подрузі.
4. Написати у коментарях каналу «In book we trust» під цим постом, що читаєте зараз.

Переможця чи переможницю оголосимо 1 жовтня.

Нехай щастить!
@BagnenkoText

✈️ Розігруємо 40 книги за донат на ЗСУ (збір на Мавік)

За донат від 250 грн ви отримуєте шанс виграти 40 книг, всі, що бачите на фото.

Але будемо дуже вдячні за більші донати.

Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/7E1s1PMLAH

💰 На що збираємо? На Mavic 3 Pro та актуальні потреби підрозділу (антена, генератор, ремонт автівки, ноутбуки тощо).

👤 Для кого? Для бійців роти ударних безпілотних авіаційних комплексів «NOVA».

Ми вже проводили збір для хлопців цієї весни й успішно зібрали кошти на 8 fpv-дронів.

⏳ Розіграш відбудеться наступної неділі (6 жовтня) о 19:00.

🙏🏼 Будемо дуже вдячні за поширення розіграшу.

Фестиваль «Книжкова країна».

Сьогодні був тут і зрозумів, що Книжкова країна — один з кращих книжкових фестів, на яких був. Аж шкодую, що не був всі дні.
Затишний, величезний, дуже кльова дитяча локація, багато місця і спілкування.

На інших фестах — часто закрита територія. Або взагалі в приміщенні.

Оце відчуття простору і болтовня простонеба додає неймовірного вайбу всім зустрічам і покупкам. Легкість і якась бадьорістьЧ

Цього мені не вистачало на Книжковому Арсеналі, і на Kyiv Book Fest, Kyiv Book Weekend, там були свої фішки, але от такого простору не вистачало. Це є на Львівському букфорумі.

Купив небагато. Тримався 😊

Всі інші плюси — як і усюди тут присутні
1. Великі стенди видавництв з книгами
2. Розвіртуалізація. І можливість побалакати
3. Новинки. Обожнюю знаходити нові книжки, які тільки-но вийшли.
4. Знижки. На стендах часто дають дуже круті знижки і бонуси.
5. Можливість потримати в руках і погортати книжечку.

А ви були? Як вам? Показуйте, що купили.

В коментарях покажу книжки які купив. Їх всього 2 — це моє досягнення 😊💁🏻‍♂️. Купив тіііільки те, що треба. Ура!
@bagnenkoText

Книжка Плем’я - книга про військових, для військових і цивільних.

Якщо вам треба подарувати щось військовому просте і зрозуміле - це ця книга. У військових багато питань, і ця книга дасть трохи відповідей на них.
Якщо вам треба подарувати щось цивільному, щоб він краще розумів військових - це якраз ця книга.

Вона - одна з найкращих. Бо в ній одна проста думка.
Але це і мінус її
Бо десь після половини є відчуття, що автор перебільшивт обсяг книги.

Потім все стає зрозумілим.
Книжка - це по суті стаття, яку автор написав для Vanity Fair в 2015 році («Як ПТСР став проблемою далеко поза межами поля бою»)

Чому найкраща
1. Автор - практик. Сам воював. І зсередини розуміє всі нюанси військовох служби.
2. Книга коротка. У військових просто нема часу читати довгі трактати
3. Книга глибока і пояснює всього одну думку. Але таку, яка проливає світло на багато інших проблем.

Книга допомагає знайти відповідь на питання - як відновитись військовому.

Ідея дуже важлива.
Кожен військовий потребує спільноту. Плем’я, як називає її автор. Кожен, хто був на лінії бойового зіткнення, хто стикався зі справжнім ризиком смерті - вчиться мобілізувати всі ресурси.
Цивільний його не зрозуміє.

І у нього є потреба у спільноті. Дуже сильна і велика потреба.

Автор доводить цю думку багатьма прикладами - від 17 сторіччя, індіанців і кочового способу життя до війни в Югославії.

Цитати книги

Солдати відчувають цей племінний спосіб мислення на війні, але коли вони повертаються додому, то розуміють, що плем’я, за яке вони насправді воювали, було не їхньою країною, а їхнім підрозділом.

В міру того, як сучасне суспільство зменшувало роль спільноти, воно одночасно підвищувало роль влади.

Дослідження в різних частинах світу показують, що відновлення від будь-якої травми після війни залежить від суспільства, до якого належить людина, і що існують типи суспільств, які роблять цей процес відносно легким.

Однозначно раджу книгу. Вона має бути зараз в кожній бібліотеці.

До речі, як вам здається, наше суспільство зараз готово приймати ветеранів?

#книги
@BagnenkoText

Як продовжувати волонтерити на 3й рік війни?

Що дає мотивацію і силу, коли тобі важко??

Волонтери зараз на передовій соціального фронту. Вони роблять те, що бюрократична машина не завжди встигає робити добре.

Поговорили про це з Юрієм Марінчаком, керівником херсонського фонду «Мій Дім». В свій час я дуже плідно і тісно співпрацював з фондом, і навіть якийсь час працював, тому я знаю, що тут роблять на совість і дуже добре.
Фонду вже більше 20 років, фонд опікується дітьми-сиротами, а зараз дітьми на прифронтовій території в Херсоні.

Саме тому і хотів поговорити з Юрієм Андрійовичем. Бо знаю його багато років і впевнений в тому, що все, що робиться в фонді - це робиться на благо і чесно!

Вийшла тепла бесіда.

Якщо ви втратили ресурс, мотивацію - подивіться.

Це те, що може підтримати і надихнути.

https://youtu.be/zTIo_3fzM9k

Буду вдячний за ваші коментарі. Кожне відео - це багато праці і роботи.

P.S. А ще в кінці є ТОП-3 книги для збереженя мотивації.
@BagnenkoText

«Довіра» трималась на довірі.

На довірі до те, що це ж Пулятцерівська премія. На довірі до книжкових блогерів (дякую Олексію з «Перехресних стежок» і Валентині з «In book we trust». в приватній розмові поради багато значать)
Я страждав, але читав. Бо ну не може так нецікаво бути до кінця.
Прочитав більше половини на морально-вольових. Перші 2 частини ну дууже важкі.

І от зарааааа пішло!
Тепер читати це — цікаво. І тепер розумієш до чого було все те нецікаве.
Якщо будете читати - пам’ятайте, треба протриматись.

Скоро буде відгук. Бо книга того варта.
А як ви читаєте книжку, яка не йде?
#книги
@BagnenkoText

Вписався на річний курс ЛітОсвіти з письменницької майстерності.

Це ризиковано і водночас спокійно.
Ризиковано — бо треба дописати до кінця рукописі.
Але спокійно — бо я дуже дисципліновано можу працювати, знаю вже себе.

Вчора пройшла вже зустріч, як все буде. Сьогодні перше навчання з Богданою Романцовою.
Тішусь.
Бо за останні 8 місяців роботи з військовими - є одна ідея, яка не покидає. Це буде нон-фікшн, скоріш за все.
А тут під кураторством досвідчених авторів і письменників я зможу написати свій рукопис. В кінці навчання буду пітчити рукопис різним нашим видавництвам.
Неймовірно захоплений цим. Цілий рік на це (на слайді трохи більше на що піде рік)

Моїм куратором буде Ростислав Семків, я дуже хотів цього після того, як поспілкувався з ним особисто на подкаст (раптом не дивились, подкаст тут). На мій погляд, він один з кращих авторів нон-фікшену в Україні (премія BBC про це свідчить). І це неймовірно, що буду з ним працювати.

Останні 2,5 роки живу так, ніби це останній день. І тому роблю те, що давно хотів. В тому числі і ця програма від ЛітОсвіти.

Вам цікаво, якщо буду розказувати, як все іде? Думаю, що можу трохи ділитись корисним і цікавим.

P.S. Розпланував рік так, що буду встигати навчатись тут і у своєму психологічному інституті і аспірантурі. Але тепер нове навчання не беру, треба тут якісно працювати.
@BagnenkoText

Я свідомо вирішив не їхати цього року на Львівський Книжковий форум.

Вперше за багато років (ну окрім 2022, в перший рік повномашстабки)
Ще в 2011 я навчався у Львові в ЛНУ Франка (заочно, їздив з Херсону і сумарно жив у Львові десь 9 тижнів на рік) і форум був важливою подією в житті. Тоді я закохався в цей книжкову подію. Він був чи не єдиним.

А зараз є якесь відчуття. Спробую його пояснити.
Коли тобі 11, ти прийшов до бабусі на 5 хвилин, а вже сидиш третю годину і вона все несе і несе смачненьке.
Або приїхав в нове місто о 6:02 ранку, тебе зустрів друг, нагодував, ви пореготали, а потім повів тебе в одне затишне місце, друге, третє, на годиннику 14:32 і він каже: «на вечір ще програма у нас».

Якщо чесно, я втомився.

Ринок шалено несеться вперед. Вивозити все це важко. Читати новинки не встигаєш. Та я і не хочу все читати і встигати все не планую.

Думаю, це ренесанс нашого книжкового ринку. І цьому я щиро радію!

Перенасичення треба усвідомлювати.
Я от зараз роблю детокс від нових книг і спокійно дочитую те, що читав.
Мені як психологу в цілому зрозуміло, що я шалено потребую відпочинку. І мозок перенасичений. Окрім всього, у мене 2 роботи, волонтерство і багато навчання.

Але цікаво, як буде книжковий ринок далі розвиватись. Чи вдасться в довгострокову зберегти цей запал? Що ви думаєте?
Які у вас відчуття?
Давайте поговоримо, мені дуже цікаві ваші думки.

P.S. На фото читаю неспішно книжку, яку відкладав десь півроку і з новинками все не встигав почати. Тішусь від самого цього факту, що я зупинився і витягнув її з купи інших.
@bagnenkoText

8 жовтня. Хроніки шпиталю. Освоююсь. Більше агресії від військових. Кабінет затишніший. Групова терапія.

Вже 3 тижні я тут працюю. Мені подобається. Потроху відчуваю, як звикаюсь з думкою, що я психолог в шпиталі і вона більше не дивує.

Вирішили з завідуючою відділенням, що з наступного тижня починаю робити групову терапію для хлопців. Бо індивідуальна охоплює 3-4, максимум 5 людей за день. А групова - 5-7 за одну зустріч. Порівнювати їх не можна, але зараз дуже не вистачає цього.

Освоююсь у відділенні. Отримав новий зручний халат, з карманами. Довольний. Поставили шкаф новий в кабінет і поставив радіатор, бо опалення ще не увімкнули, і прохолодно.
Стало дуже затишно. І хлопцям комфортніше. На відео показую.

Хлопці і агресія.
Раніше, коли приїжджав, то мені давали тільки тих, хто хоче працювати.
Тепер я працюю з усіма.
І стикаюсь більше з агресією. Відкритою.
Був хлопець, який прямо на пропоз
“Та нах… мені оці всі штуки. Я і сам тобі все розкажу.”

Але я знав після спілкування з психіатром, що останні дні йому в цілому важко спиться і депресивний стан посилився.

Ми працюємо далі. Це важливо, бо він хоче, це був тільки спалах.

І тут хочу поділитись важливим, якщо ви з агресією стикнетесь.
Це не конкретно до вас таке відношення.
Це симптоми, які його турбують і він іноді сам не знає, як з цим справитись.

У ПТСР є чіткі симптоми, прописані в DSM-5 і МКХ-10 (це класифікатори розладів по європейським стандартам і американським). Дратівливість, повторювані спогади про подію (інтрузії), тривожні сновидання, дисоциативні реакції, при яких людина діє так, ніби ця травматична подія відбувається насправді (флешбеки), симптоми уникнення.

Розуміючи це, важливо проявити емпатію. Бо ці симптоми - це не проти вас (тільки звісно, якщо ви не зачудили щось дивне).

Я також продовжу просити вас про ваші донати на ліки. Ми постійно закриваємо якісь прогалини, бо державне забезпечення є, воно стабільне, але не тут і зараз, а дуже часто треба тут і зараз.
Хлопці потрапляють у відділення після численних легких черепно-мозкових травм (їх раніше називали контузії).
Звіт за ліки -

Потреба в ліках не зменшується.
А кількість військових тільки збільшується.
Все ще в пошуках 10 людей, які зможуть 50$ на місяць стабільно донатити. Якщо це ви - напишіть @bgnnk. Це повністю закриє базові потреби.

На банці знову нуль, на останнє купив необхідні ліки. Звіт - в коментарях.

P.S. До речі, цей хлопець потім зайшов в кабінет і ми добре поговорили і продовжили роботу.
Але то вже інша історія і наш контакт.

P.P.S. Дякую всім за донати і підтримку. Знали б ви, як же ви допомагаєте. Хлопці можуть відпочити, спати, відчувати себе краще завдяки цій медикаментозній підтримці.

І так. Буду вдячний за репост.
@BagnenkoPsy

Нова книга «Їсти, молитись, кохати»

Є трохи втоми від психологічних книг.
Хотілось переключитись і почитати саморефлексії, як людина вибирається з важких часів. Коли настала повна жесть на всіх фронтах. Написано легко і якісно.
Прочитав шматочок, затягує.
Майже нічого не знаю про неї, окрім того, що є екранізація і головна героїня — жінка, яка пережила розлучення.
А ще цей стиль схожий на той, як я пишу свою книгу, хочу поспостерігати, як авторка пише.

В кінці робочого дня в шпиталі не поспішаю додому, є час трохи почитати. Фото книжки в халаті😊

А як вам, цікаво, якщо буду ділитись про цю книгу?
@bagnenkoText

Як молодому автору видатись? Як себе почуває книжковий ринок в Україні під час війни. Свіжий випуск подкасту: «Добре, що ти тут.» Випуск 35.

Давно хотів поговорити з кимось з нових видавництв, які з’явились в Україні за 2 останні роки.

І якраз познайомився з Наталією Васильєвою, директоркою молодого і невеликого видавництва "Відкриття». Розмова з нею - як подих свіжого повітря.
Багато щирості і тепла.

Говорили про
✅ Як видавничий ринок виріс за останні 2 роки війни.
✅ Як почувають себе невеликі видавці?
✅ Як молодому автору потрапити в поле зору видавця?

Запрошую до перегляду

https://youtu.be/YmcTgAg_xNc

Ну і вже не прошу вас про лайки і коментарі, бо ви і самі знаєте, як це важливо, як багато часу займає підготувати кожен подкаст, зняти, зібрати до купи, домовитись з гостем і все організувати. І звісно ніяк ваша активність не впливає на алгоритми ютуба.
Тому ні, не прошу про це :)

А якщо серйозно, з яким видавцем вам було б ще цікаво, щоб я поспілкувався?
напишіть в коментарях?
@bagnenkoText

Книга, яку читаю найбільше останні 2 місяці (щодня, чого уж там) — це Міжнародний класифікатор хвороб — МКХ-10.

Постійно беру у психіатра у відділенні. То вже треба і совість мати, і власний довідник. Знайти не так легко, але знайшов, замовив і сьогодні забрав.

Це основний довідник, з яким звіряється психіатр при постановці діагнозу. (В Європі МКХ-10, в США — DSM-5).
І психолог теж має, коли працює з людиною.

І зараз, коли невротичних і повʼязаних зі стресом, тривожних, (а це тільки одна група розладів серед багатьох інших, в яку входить і ПТСР) розладів стає все більше у багатьох — то на мою думку, кожен має мати базові розуміння про ці речі.

От щиро раджу. Українською, на жаль, ще не видали, але, здається, в процесі.

P.S. Написано дуже зрозуміло, насправді, навіть людям без медичної освіти. Хочете бути іноді писати цікаве звідси?

І, до речі, ви як ставитесь до того, що всім потроху варто розбиратись в психічному здоровʼї?

@bagnenkoText

Книги на деокупованих територіях і важливість читання людей там.

І тут вона мені і розказує історію:

«Дівчинка прийшла в нашу бібліотеку зранку зі словами: Олена Анатоліївно, дайте щось про Україну почитати. Історичне.
А у мене і немає нічого. Абсолютно. Після окупації ніяких книг українською.
То я зібралась, поїхала в АТБ в сусідньому селі, купила книжечку.
Привезла і на наступний день віддала.

Дівчинка прочитала. І досі розказує мені все напам’ять»

Таких історій мені вона десятки розказує.
Це бібліотекарка з Херсонщини, Орлівка Кочубеївської громади, з якою я познайомився кілька місяців тому завдяки матеріалу журналістки Ірини Староселець.
Ця бібліотека була в окупації недовго. Але навіть за той час всі книги були знищені.

А ще я знайомий з бібліотекаркою в самому Херсоні. Херсон був в окупації майже 9 місяців.
Вона каже, книги вивозили мішками. Люди бачили з вікон - просто вантажили в мішки і кудись везли. Звісно, знищили все.

На жаль, на даний момент нових поповнень від держави небагато. А люди прямо зараз потребують якісних книг, і книжковий ринок зростає. Це треба виправити.
Завдяки книгам люди можуть підкріплювати світогляд і триматись.
Завдяки книгам культурно люди освічуються і можуть вистояти.
Завдяки книгам гідні і вірні сенси будуть потрапляти до них!

Мені це болить! Дуже. Окрім того, що це рідна Херсонщина, я ще й розумію, що такими темпами не скоро будуть нові книги у цих людей.

І тому я відкриваю збір на книги для бібліотеки в Кочубеївській громаді.
Це невеличке село Орлове, там меншет 1000 людей, але всі вони читають.

Вже домовився з видавництвами і отримав гарну знижку (30%).
Також я планую бути там і відвезти ці книги сам, щоб чесно про все прозвітувати.

Також, якщо у вас є книги в гарному стані - ви можете надіслати їх на Нову Пошту (отримання має бути до 16 жовтня включно, Київ, відділення Нової Пошти 306, Багненко В.Ю.)


Потреба (те, що конкретно люди питають)
1. Художня література. Українська. Класика і сучасна
2. Світова класика. Романи.
3. Історична література - про Україну, про Крим
4. Дитяча література
5. Пізнавальна, психологічна,

Загальна потреба - 15 000 грн. (Від себе вже поклав 2000 грн)

На фото найбільший мій біль - Обласна бібліотека ім.Гончара, яка була повністю зруйнована (В бібліотеці зберігався фонд обсягом майже 1 млн документів, в якому представлено видання 45 мовами світу. Книгосховище бібліотеки було розраховане на зберігання 1 млн. 200 тис. томів. Тільки уявіть собі, 1,2 млн. Я теж багато там навчався свого часу)

В коментарях ще кілька бібліотек Херсонщини після звільнення.

🎯Ціль: 15 000.00 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/7ffeV1DctS

Прошу РЕПОСТ, щоб якомога більше людей це побачило. Можливо у вас є невеликий канал, де вас читають, або вашим знайомим, для кого як і для мене болить тема книг і наших бібліотек. Дякую.

UPD: СТОП. Відправляти книги більше не треба, бо не встигну забрати вже.
@bagnenkoText