Нова книжка «Як написати книгу» і чому я люблю нові видавництва?

Одна з речей, які я активно намагаюсь робити постійно - це підтримка нових видавництв.
І, звісно, на Арсеналі - це не виключення.
Бо це не просто одне видавництво - це підтримка культури загалом. Це як велика оеканська хвиля, яку ми або підтримуємо, або вона зменшується.

І вчора вийшло познайомитись з видавництвом «Стретович».

Що мені дуже у них подобається:

1. Молодий і дуже абмітний проект.

Перші книги, які вже вийшли - багато говорять про те, що це дуже довгострокове і класне видавництво.

2. Сімейний бізнес. Родина Дмитра і Світлани Стретович довгий час розвивала проект Літосвіта, а тепер запустили власне видавництво.
Люблю такі проекти.

3. Видають реально потенційні шедеври. Мені хотілось всі, якщо чесно. (наприклад, біографія Олега Лужного, одного з кращих правих захисників в українському футболі, гравця «Динамо» Лобановського, а потім «Арсенала» Венгерв - це дуже потужний крок вперед)


4. Якісний друк
Книги приємно тримати в руках. Якіс

5. Автори і співпраця.
Конкретно в цій книзі зібрані автори, яких дуже хочеться читати (Ростислав Семків, Ольга Купріян, Любко Дереш, Богдана Романцова)

Трохи поговорили про це. Тішусь, що можу проговорити такі важливі на початку шляху. Ну і купив книгу, звісно, бо підтримка тільки на словах не така дієва, як гривнєю.

Ще й вийшло обговорити мою майбутню книгу про втрати, яку пишу на ЛітОсвіті, і яка вже наполовину написана. Тут Дмитро і Світлана виявили зацікавленість. Але головне — дописати класний рукопис.

За це найбільше люблю Книжковий Арсенал.
Прекрасні люди і їх прекрасні проекти!

В коментарях покажу трохи більше про саму книгу!

@bagnenkoText

Сиджу в укритті, бо після Керченського мосту краще бути уважним до тривог. Читаю нову книжку, яку давно відкладав —

«Простими словами» Марка Лівіна і Іллі Полудьонного.

Кажуть, там орєшніка чекати, то я з книжкою час скоротаю. 😁

Намагаюсь читати все, що виходить в Україні з психології і наздоганяю те, що не читав. Ну і з вами ділюсь.

Цікава. Змістовна. Це продовження «Простими словами» про емоції. Тут — про поведінку.
Подобається, що тут 3 підходи розібрані:
1. Когнітивно-поведінкова терапія
2. Психоаналіз
3. Гештальт

Upd. Потім напишу більше, якраз дали відбій тривоги.
Відміняється балістика 😊 і читання.
Бо книжка класна 🙌

@bagnenkoText

Військовий говорить. Мурахи. Осколок в плечі. Злість.

Мене турбують трупи.
Бачу їх постійно. Уві сні.
Тільки уві сні.
Полежав місяць в лікарні.
Місяць побув на реабілітації.
Получив поранення.
І почав лікування.
Осколок в плечі так і залишився.
Хлопець у мене був.
2 кульових отримав
І кулі так і не дістали. Так з кулями і ходить.
***
Мені зараз вже все одно. Ти знаєш що таке 80 днів сидіти на нулі?
Там летить все. Попаде, так попаде.
Настільки все рівно вже стає.
***

Злість на командирів не зникає
Головне не потрапляти на них. Я оминаю.
Скільки хлопців полягло.
Вони всі кучкуються. Тут я їх не бачу.
Один парень. Мені сигарети дає. Пожований.
Каже, був в артилерії.
С300 прилетіло.
Чудом живий залишився.
Бомбить
З цим громом — давно не чув. На громкі звуки дуже погана реакція.
Футболки втомився міняти.
Потний просинаюсь кожний ранок.
Відлюдником був, відлюдником і остався. тільки став більш вспильчивий.
Якщо тема не підходе — то одразу вспихую.

**

Я на еваку працював. Я давно вигорів, як спеціаліст
Робота з 300 задовбала. Я вигорів.
Я втомився від чужого болю, крові і відповідальності за чуже життя.

Ми - евак. Ми завжди приїжджаємо завчасно.
Вже розгорнуті. Стоїмо і чекаємо.


***
Привозив хлопців на позиції.
По машині прилетіла фпв
В задню часть. На пробитих колесах я проїхав аж 4 км.
Загалом 4 фпв прилетіло.
З тих пір відчуття — страх, пригнічення, напруга.
Тепер страх коли в машину сідаю і їду туди — страх появляється. Знаю куди я їду. чого я їду.
Руки трусяться. І це постоянно таке.
От це і хочу пропрацювати.
Раніше спішив жить
А зараз куди спішить.
Можу не спішити. Можу на день роботу розтягнути.

***
З психологом мені треба було спілкцватись років 10 тому…

***
Що турбує зараз?
Колотить з нічого.
Починається колотнеча. Агресія береться
У нас завтра шикування. Я прочитав в чаті, хоча я тут. І вже спати не можу.
Приснився сон, що розбудив всіх в располаге.
Тут випиваю таблетку. І потім засинаю.
Серце тарабанить сильно.
Уникання від спілкування з усіма.
Навушники одягаю.
Люди чужі.
Всі, з ким був — вже нема їх.

***
Часто згадую хлопців. Сумую за ними.
Той самий С. Його вже немає, він пропав безвісти. Але він має прийти в АТБ. Він мені винен каву.
Моїх хлопців розпорошили.
Я вважаю, шо він мені винен каву. Ми так домовились. І я його чекаю.
Я ні з ким не спілкуюсь. Тільки з дружиною.

***
Був у своїх підопічних. Ходжу тут до мурах
Покормив мурах цукром.
Але вони не виявили цікавості.

У них своя екосистема.
Цікаво, як вони бігають.
Цікаво як працює групова робота.

Я і раніше любив природу.
Я по суті добра людина. Природа подобається.
Межу всього, на що спроможна людина — я побачив на війні.
І я розумію, шо нікого в світі немає жорстокішого за людину. Тому люблю природу.
Хочу ізолюватись. В ліс.
Не бачу нічого доброго в людях.

***

Жінка пішла від мене.
Не витримала каже. Я її не засуджую, розумію в чомусь. Але важко.

***
У мене багато злості
Боюсь, що моя злість в дії перейде.
Приїжджаю в місто. Стоїш на своєму корчі для зсу.
В потоці стоять нічого такі машинки.
Паралельна реальність. Різниця між бідним і багатим.
Але під час війни — це не ок.
Одні кровʼю зупиняють агресію. Другі продовжують собі наживатись на крові.

***

Думки б викинути.
Не можу
Хлопців згадую.
Цікаво коли люди роздупляться.
Суспільство різне.
Одні живуть і горя не знають.
Інші багато втратили.
Вже нічого не відчуваю.

***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ❤️
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy

Як пережити втрату і біль через текст?

«Одержима» — це поема, що народилася з найглибшого болю Лесі Українки. Вона написала її за одну ніч у 1901 році, коли сиділа біля тіла свого коханого чоловіка, який тяжко хворів. Поема передає біль втрати, смуток і біль у серці.

Твір розповідає про те, як важко знайти спокій, коли всередині боротьба і біль. Леся показує, що навіть у найважчі моменти можна залишатися сильним і не втрачати віру. Поема про силу духу, правду і те, що любов і біль можуть дати нам силу жити далі.

Це дуже особистий і щирий твір, який багато хто може зрозуміти і відчути. Хоч його і непросто читати, але я щиро раджу.

Якщо було корисно, поставте 🔥 або + в коментарях, дякую!

#відео
@BagnenkoPsy

Гори. Книги. Відпочинок на пару днів. Відновлення.
Хочу дочитати прекрасного Толкіна, якого безкінечно відкладав.
Де Світло перемагає Темряву.

Дуже інтенсивні місяці були, пару днів відновлення зараз дуже потрібні.

@bagnenkoText

Віктор Франкл і книга в горах

Сьогодні піднялись групою на гору «Червоний Грунь».
Це 1386 метрів.
Важко. 5 годин йшли в одну сторону, і десь 3 години вниз. Загалом 21 км.

Взяв на гору 1 книгу — Віктора Франкла. На горі вирішив почитати щось, що дуже цінне і завжди надихає.

Дуже сподобалось місце, яке я відкрив.

Насправді ми потребували фундаментальної зміни у ставлення до життя. Ми мусили навчитися самі, і більш за те, навчити людей у відчаї, що важливо не те, чого ми очікуємо від життя, а те, що життя очікує від нас. Ми мусили перестати розпитувати про сенс життя, а натомість думати про себе як про людей, яким життя ставить виклики — щоденно і щогодинно.
Наша відповідь має виявлятись не в розмовах і роздумах, але в правильних діях і вчинках.
Життя, урешті, — це відповідальність за знайдення правильних вирішень виниклих проблем і виконання завдань, які воно повсякчас ставить перед людиною.

Рідко отак відкриваю.
Але тут прям дуже влучно.

задача знаходити сенс в кожному моменті. І шукати правильні дії і вчинки в конкретний момент життя.
Надихнувся.

І горою. І книгою.
@BagnenkoText

Гори, книги і відновлення. 5 висновків з короткої відпустки.

Був у відпустці всього на 3 дні. На Закарпатті, біля Дубового.
Але за цей час трохи встиг відновитись. Піднімались в гору, пили джерельну воду, читали книги, загорів як ніби був на Мальдівах, співав під гітару, танцював і їв смачну їжу на свіжому карпатському повітрі.

І оце зробив для себе трохи висновків і вирішив деякими поділитись

✅ Відновлення потрібно не тоді, коли ти вже вигорів, ненавидиш життя і з усіма пересварився. Не в червоній зоні, а в жовтій.
Планування відпустки має бути заздалегідь. Тоді це і відновлює в процесі підготовки, і сам факт такого часу є підтримкою.

✅ Так важливо читати в задоволення.
Коли багато вчишся або працюєш — то читаєш часто не те, що хочеш.
Але читання в задоволення так важливе.
Я розтягую задоволення від деяких історій, як наприклад, «Володар Перснів».

✅ Радість життя приходить під час лінивого часу. Саме час без досягнень і трудоголізму і є дуже важливим для відновлення.

✅ Підйом в гору — це неймовірне відновлення
Викид дофаміну від досягнення. Бо піднятись на вершину - це важко.
Йти 5 годин в гору — це складно.
Ми піднялись на гору Червоний Грунь, 1356 метрів.
І я неймовірно щасливий.
В коментарях залишу фото.

✅ Хронічний стрес - це те, що дуже руйнує. Соцмережі і дешевий дофамін — те, що заповнює життя і починає руйнувати черех хронічний стрес.. І ми, під час війни, дуже багато в соцмережах бачимо того, що травмує і руйнує. Треба ковток свіжого повітря.
Треба наповнювати життя більше тим, що справжнє - Гори. Джерельна вода. Ліси. Природа. Краса.

Просто хочу цим коротким текстом нагадати, що відновлюватись треба не тоді, коли вже дах їде, а коли він тільки починає від’їжджати.

А що вас відновлює? І чи корисні такі думки на каналі, якщо не зовсім про книжки?
@BagnenkoText

Книги, кава і гітарист The White Stripes з життєвою мудрістю.

Пишу зазвичай про книги і каву раз на місяць. Після важкої ночі, яку влаштувала русня, більше 300 повітряних цілей, запущених по українцям - хочу написати ще сильніше, бо треба попіклуватись про себе.

Для мене піклування, коли треба швидко - кава і книги.
Заварити свіжу каву і взяти якусь хорошу книгу, навіть на 10 хвилин - це вже відновлення.
Поділюсь з вами новою порцією важливих новинок. Не виспався в цю ніч, тому в цей раз коротко

Книги
✅Чому ми спимо. Мастхев книжка про сон. ВСЛ видають базову базу про сон.
✅Soft Skills. Новинка від Віхоли - книга про управлінські практики і психологію м’яких навичок
✅1984 Те, що зараз важливо перечитати.
✅Healing is the new high - корисна книга про різні вправи, що допомагають в роботі над собою.
✅Уламки дитячих травм - книга про те, як важке дитинство впливає на майбутнє. І як зцілитись.
✅«Хай буде дощ» - вивчаю все від українських психологів. Хороша книга, яка спирається на техніки з класичної когнітивно-поведінкової терапії, терапії співчуття собі та терапії прийняття й відповідальності.
✅На власній шкірі - дуже важка книга. Історії, розказані вцілілими. Історії катувань від р*сні. Я консультую людей, звільнених з полону, тому для мене ці історії не є здивуванням. Але це важлива книга для історії.
✅Можливо вам варто з кимось поговорити - потужна книга де психотерапевтка описує зсередини процес терапії і багато різних історій.
✅Навиворіт. Історія Pink Floyd від їх барабанщика. Люблю біографії

Кава.
на цей раз вся крута:
1. Робочка - смачна кава з смішною назвою. Робоча така кава, я б сказав.
2. Black Velvet - дуже соковита. Назвою і смаком нагадує суміш RHCP + трохи блюзу.
3. Milk Rush - п’ю каву без молока, то ця мені особливо зайшла
4. Colombia - цю випив першою. Смачна і проста.
5. China - трохи дивний смак, але коли закінчилась інша, ця зайшла як діти в школу.

У мене є постійний промокод.
Промокод дає знижку 15% на всю каву, окрім дріпів, комбо та наборів
Промокод: Багненко
Діє на постійній основі 🌸
Сайт: https://25coffeeroasters.ua/index.php

А ще у них зараз доставка по всій Європі, є інстаграм Європейський (кому цікаво - підписуйтесь)

А якщо більше 350 грн замовлення - то безкоштовна доставка.
Спробуйте.


В кінці посту пишу щось психологічне, але після таких ночей хочеться чогось заряджаючого.
Тому поділюсь цікавим фактом, який вчора дізнався і який здається трохи не в тему на перший погляд.

Лідер The White Stripes (гурт, який має яскравий стиль і створив, наприклад, 7 Nation Army, ви точно чули) спеціально використовуває дешеві гітари, що погано налаштовуються. Він пояснював:
«Чим складніше грати - тим зліший і чесніший звук»
Його Red Airline 1964 постійно фоніла, але стала частиною фірмового саунду.

Мені це сподобалось: чим складніше - тим зліше і чесніше.
Іноді складнощі, які ми не можемо змінити — це важко, але завдяки їм відпадає все другорядне.
Ця злість і ця чесність - це хороша злість і чесність, яка допомагає триматись.

Будемо триматись за цю чесність попри труднощі.

Ну і читати класні книги, запиваючи кавою.

А як ваша ніч? І чи читали щось з цього?

P.S. Фото гітариста з його Red Airline 1964 - в коментах.
@BagnenkoText

Книга для військового — це часто більше, ніж просто книга. Це можливість зануритись в інший світ.

На фото - Саша. Він звільнений з полону.
Ми працюємо.

І книги - один з тих інструментів, який дуже добре працює.

Він любить читати. Перечитав всього Ремарка, Гемінгвея і купу інших книг. Художні І я подарував йому книгу - Осипа Турянського, «Поза межами болю», про Першу Світову.

Він дозволив написати про це.

Всім величезна подяка за те, що підтримуєте.
Звітую про надані книги ось такими короткими історіями.

Робота продовжується.
Я продовжую працювати в шпиталі, купляти книги і дарувати їм. Також закуповую ліки.
якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Книги закінчуються, треба купляти нові.

P.S. Він дозволив написати про нього, розуміючи мету - зменшення прірви між війскьовими і цивільними.
Дякую всім небайдужим.
@bagnenkoPsy

Читати історії вцілілих корисно чи ні? Роздуми на тлі книги «На власній шкірі»

Це важливе питання, про яке я часто роздумую - чи варто читати важкі історії катувань, полону, болю і страждань. Бо ну давайте по-чесному - це важко.
Читаючи цю книгу «На власній шкірі», я переживав багато всього - біль, співчуття, страх, сум, гнів і ненависть до р*сні.

Бо це книга - свідчення тих, хто пройшов окупацію і вижив. Сучасні історії вцілілих. Українські Віктори Франкли та Едіт Егери.
Як людині з Херсону, у якої десятки друзів побували на підвалі (так називала русня короткотривалий полон) або і зараз знаходиться в полоні - для мене це дуже особиста історія.
А як психолог, який щотижня чує такі історії в кабінеті в нашому шпиталі - питання, чи варто ще й у вільний час їх читати.

І я тепер ще більш впевнено вважаю, що читати такі історії важливо.
Врешті, я сам беру схожі історії у військових і з їх дозволу публікую. Бо це народжує розуміння і близькість.

Одразу попереджу - читати ці історії не варто, якщо ви переживаєте особисту травму, або маєте діагностований ПТСР, тривожність, депресію.
Це може привзести до ретравматизації і формування негативного погляду на світ, що може занурити в глибшу депресію чи тривожність.

Але читати ці історії варто пересічному українцю, бо це про наш колективний спротив і формування колективного імунітету.

Що дають такі книги і історії?

Я виділю 3 основні причини.

1. Формування емпатії та морального чуття
Читання історій про біль і виживання народжує більш глибоку емпатію до інших людей. Це допомагає краще розуміти чужий досвід, не знецінювати біль іншого, розвивати людяність. Десь читав, що у дослідженнях з нейроетики вказується, що "емоційне занурення" в літературу може активувати ті ж самі ділянки мозку, що й справжній досвід співпереживання.

2. Ідентифікація з прикладом сили і гідності
Читаючи деякі історії, я усвідомлював які ж прекрасні і гідні українці. Попри все, попри катування
Якщо травматична історія має не лише опис катування чи болю, а й елементи внутрішнього спротиву, надії чи збереження людяності, вона може стати історією підтримки. Людина бачить, що навіть у найважчих умовах можна залишатися собою, робити вибір, чинити спротив, не зраджувати своїм цінностям.

Нам всім потрібна ця ідентифікація з прикладом сили і гідності.
І в цій книзі їх дуже багато.

3. Формування сенсу.
У багатьох випадках історії страждання вміщують пошук або народження нового смислу: «Я вистояв, бо вірив», «Я вижив, щоб розповісти». Це стає потужним ресурсом для формування власних смислів, особливо в екзистенційній кризі.

І чесно вам скажу, що зараз так потрібно формувати власні сенси. Особливо зараз.
Мене такі книги надихають і підтримують.

І бонусом ось вам 4-та причина. Історії вцілілих - це імунітет.
Країна-гній - як ракова пухлина, яка постійно лізе в усі щілини. Ми прибили одні ракові клітини, а вони встигли створити ще.
Нам потрібен імунітет на тисячі років вперед, а такі книги - це як вітаміни для нашого організму і вироблення.
Є вроджений імунітет (передається спадково), а є набутий, так от ця книжка - як вакцина, яка формує набутий імунітет.
Формує тут і зараз.

І для загального імунітету від русні - це саме те, що потрібно.

Книжка - тут.
Щиро раджу.

P.S. Додам факт, бо точно знаю, що такі книги продаються гірше, аніж умовні лайт історії, бо активно спілкуюсь з різними видавцями.
Тому щира повага видавництву Лабораторія за те, що все ж продовжуєте видавати ці історії!

Окрема подяка Лілії @lily_hordiienko з видавництва Лабораторія з каналом @tereveni_club, яка порекомендувала цю надважливу книжку!

І прошу вас, давайте гривнею підтримаємо видавництво, купивши цю книгу. Бо це вклад в наш колективний імунітет в тому числі. І вклад в вашу бібліотеку правильних і потрібних книг.

А що ви думаєте, варто читати такі історії? Якщо так — поставте ❤️, якщо ні 💔
Або напишіть в коментарях.

@BagnenkoText